ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
02.03.2020 м. Ужгород Справа № 907/682/19
Господарський суд Закарпатської області у складі
головуючого судді Ушак І.Г.
за участю секретаря судового засідання Лазар С.Л.
розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, м. Ужгород
до державного підприємства радгосп-завод «Виноградівський», м. Виноградів Закарпатської області (відповідач-1)
та до Широківської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області, с. Широке Закарпатської області (відповідач-2)
про визнання недійсним державного акту на право постійного користування землею та зобов`язання відповідача-1 повернути земельні ділянки до земель державної власності
представники:
позивача – Костан О.В., представник за довіреністю
відповідача-1 – не з`явився
відповідача-2 – Феєр О.С., сільський голова
Позивач як територіальний орган центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин, до повноважень якого віднесено розпорядження земельними ділянками державної власності сільськогосподарського призначення розташованими за межами населених пунктів, звернувся до суду із вимогами про визнання недійсним державного акту на право користування земельною ділянкою серії І-ЗК № 001378 від 23.01.1995р. виданого державному підприємству радгосп-заводу „Виноградівський” (далі – спірний акт) про передачу у постійне користування землі площею 735,8 га для ведення сільського господарства та про зобов`язання відповідача-2 повернути зазначені землі до земель державної власності. Посилається при цьому на те, що відповідач-1 набув право користування землею із порушенням встановленого приписами Земельного кодексу України на підставі неіснуючого рішення органу місцевого самоврядування – Широківської сільської ради – відповідача-2 у даній справі. Крім того, стверджує про відсутність реєстрації спірного державного акту в книзі записів (реєстрації) державних актів на право постійного користування землею.
З посиланням на матеріали здійсненої позивачем перевірки дотримання відповідачем-1 вимог земельного законодавства при використанні земель наданих за спірним державним актом стверджує про занедбаність та невикористання земель, про відсутність проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, про відсутність оплати відповідачем-1 земельного податку на протязі з 2016р., про відсутність майна відповідача-1 на землях наданих згідно спірного акту.
Представник позивача у ході судового розгляду наполягає на задоволенні позовних вимог з огляду на їх обґрунтованість долученими до матеріалів справи документами.
Відповідач-1, належним чином повідомлений про судове провадження, докази чого містяться у матеріалах справи, письмового відзиву на позов не надав, участі уповноваженого представника у судовому розгляді справи не забезпечив. За наведених обставин, оскільки відповідач, повідомлений про час і місце судового розгляду справи, не скористався своїм правом прийняти участь у її розгляді, подати суду відзив на позов, суд вправі згідно ст. 178 ГПК України вирішити спір за наявними матеріалами.
Відповідач-2 письмового відзиву на позов не надав, усними поясненнями представника у ході судового розгляду справи позовні вимоги підтримав з позицій наведених позивачем. Стверджує про відсутність рішення Широківської сільської ради, яке зазначене у спірному акті як підстава для надання відповідачеві-1 земель у користування; про те, що радгосп-заводом землі не обробляються понад 20 років, понад 10 років не здійснюється оплата земельного податку; натомість на протязі тривалого часу відповідач-1 надавав дозволи на вилучення земель, під час процедури його банкрутства було відчужено нерухоме майно, однак не оформлені права набувачів на земельні ділянки, на яких це майно знаходиться.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-2 у ході судового розгляду, керуючись законом, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
За приписами ст.ст. 3, 4 Земельного кодексу України 1990р. (в редакції чинній станом на час видачі спірного акту – далі - ЗКУ) встановлено, що власність на землю в Україні має такі форми: державну, колективну, приватну; розпоряджаються землею Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх; у державній власності перебувають всі землі України, за винятком земель, переданих у колективну і приватну власність; суб`єктами права державної власності на землю виступають, зокрема, сільські Ради народних депутатів - на землі в межах їх територій, за винятком земель, що перебувають в загальнодержавній власності; землі, що перебувають у державній власності, можуть надаватися у користування.
Згідно ст. 7 ЗКУ користування землею може бути постійним або тимчасовим; постійним визнається землекористування без заздалегідь
установленого строку; У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, зокрема, сільськогосподарським підприємствам і організаціям;
Згідно ст. 9 ЗКУ до відання сільських Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить, в т.ч. надання земельних ділянок у користування, у порядку, встановленому ст. 19 цього Кодексу, реєстрація права користування землею.
Надання земельних ділянок у користування згідно ст. 19 ЗКУ здійснюється сільськими для всіх потреб із земель сіл, селищ, а також за їх межами для, зокрема сільськогосподарського використання.
Право користування наданою земельною ділянкою відповідно до ст. 22 ЗКУ виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право, яким, згідно ст. 23 цього ж кодексу, є державні акти, які видаються і реєструються, зокрема сільськими Радами народних депутатів.
Законом України „Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування” (ст.ст. 18, 19, 22), що станом на час видачі спірного акту, визначав засади місцевого самоврядування, правовий статус, функції та компетенцію місцевих рад та їх органів, передбачено, зокрема, що до виключної компетенції сільських рад серед інших віднесено питання регулювання земельних відносин відповідно до законодавства; рада в межах своєї компетенції приймає рішення; рішення Рад, прийняті в межах їх компетенції є обов`язковими для виконання їх органами, місцевими державними адміністраціями, підприємствами (об`єднаннями), організаціями і установами, а також громадянами; рішення Ради не повинні суперечити Конституції України і чинним законам.
Законом визначена загальна та галузева компетенція виконавчих комітетів, згідно яких виконавчий комітет не наділений власними повноваженнями з питань регулювання земельних відносин, на виконання делегованих державою повноважень здійснює контроль за використанням і охороною землі на відповідній території, реєструє право власності та право користування землею (ст. 42).
Наведене законодавство належить застосовувати до спірних відносин, оскільки ним встановлено порядок надання органами місцевого самоврядування, яким є відповідач-2, земельних ділянок у користування підприємствам, яким є відповідач-1, станом на час видачі оспорюваного акта.
Матеріалами даної справи, зокрема, матеріалами перевірки позивача з питань дотримання відповідачем-1 вимог земельного законодавства при використанні земель наданих за спірним державним актом, інформації Широківської сільської ради від 09.10.19 № 02-10/182, інформації архівного відділу Виноградівської районної державної адміністрації Закарпатської області від 27.09.19 № 01-14/152, встановлено відсутність у протоколі 13-ї сесії 21 скликання Широківської сільської ради від 25.09.1992р. рішення про передачу у постійне користування землі площею 735,8 га для ведення сільського господарства радгоспу «Виноградівський».
Наведене визнано представником відповідача-2 у справі – Широківської сільської ради.
Разом з тим, спірний державний акт – державний акт на право постійного користування землею серії І-ЗК № 001378, копія якого долучена до матеріалів даної справи, згідно його тексту видано радгоспу «Виноградівський» Виноградівського району Закарпатської області Широківською сільською радою Виноградівського району Закарпатської області в тому, що зазначеному землекористувачу надається у постійне користування 735,8 га землі для ведення сільського господарства відповідно до рішення сесії Широківської сільської ради від 25.09.92р. Датою видачі зазначеного державного акту вказано 23.01.1995р., у тексті акту відсутня інформація про дату та номер реєстрації акту в Книзі записів державних актів на право користування землею.
Наведені фактичні обставини справи не заперечені та не спростовані відповідачем-1 у ході судового розгляду справи.
Отже, за таких фактичних обставин справи та з огляду на наведені приписи чинного станом на час видачі спірного акту земельного законодавства, суд дійшов висновку про відсутність підстав набуття відповідачем-1 прав користування землею посвідчене спірним державним актом, оскільки відсутнє рішення органу місцевого самоврядування - Широківської сільської ради - про надання земельної ділянки в користування радгоспу «Виноградівський», про яке йдеться у тексті зазначеного спірного акту. Така позиція відповідає правовій позиції наведеній у п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.11 № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин».
Державні акти на право користування земельними ділянки є документами, що посвідчують право користування і видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов`язаних із правом користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право користування землею є вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку. Така позиція відповідає правовій позиції наведеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.18 у справі № 2-3007/11.
У зв`язку з вищенаведеним, спірний державний акт за позовом Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області як територіального підрозділу центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин, до повноважень якого віднесено розпорядження земельними ділянками державної власності сільськогосподарського призначення розташованими за межами населених пунктів належить визнати недійсними, оскільки встановлено, що спірний державний акт видано на підставі неіснуючого рішення відповідача-2, рішення відповідного органу у встановленому законом порядку щодо надання землі у користування відповідача-1 не приймалося.
За таких обставин підлягають задоволенню також позовні вимоги про зобов`язання відповідача-1 повернути до земель державної власності земельні ділянки, які без законних на те підстав перебували у його користуванні відповідно до спірного державного акту та знаходяться в адміністративних межах Широківської сільської ради.
З огляду на викладене та керуючись ст. ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України,
суд ухвалив:
1. Позов задоволити повністю.
1.1. Визнати недійсним державний акт на право користування земельною ділянкою серії І-ЗК № 001378 від 23.01.1995р. виданий державному підприємству радгосп-заводу „Виноградівський” про передачу у постійне користування землі площею 735,8 га для ведення сільського господарства
2.1. Зобов`язати державне підприємство радгосп-завод «Виноградівський» (90300, м. Виноградів Закарпатської області, вул. Персикова, 35, код ЄДРПОУ 00413765) повернути до земель державної власності державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області (88008, м. Ужгород, пл. Народна,4, код ЄДРПОУ 39766716) земельні ділянки, які перебували у користуванні підприємства на підставі державного акту на право користування земельною ділянкою серії І-ЗК № 001378 від 23.01.1995р. та знаходяться в адміністративних межах Широківської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області.
Відповідно до приписів ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст рішення складено 1.04.20 у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному та у відпустці.
Суддя Ушак І.Г.
