ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий суддя у першій інстанції: Овсієнко Ю.К.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2020 року Справа № 751/7550/18

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Кузьмишиної О.М., Степанюка А.Г.,

за участю секретаря Лісник Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Північної митниці Державної митної служби на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 02 березня 2020 року у справі

за позовом ОСОБА_1

до Чернігівської митниці Державної фіскальної служби України,

заступника начальника Чернігівської митниці

Державної фіскальної служби

Литвиненка Володимира Володимировича

про визнання нечинною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

Історія справи.

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Чернігівської митниці Державної фіскальної служби України (далі - відповідач-1), заступника начальника Чернігівської митниці ДФС Литвиненка Володимира Володимировича (далі - відповідач-2) про визнання нечинною та скасування постанови у справі про порушення митних правил від 16.10.2018.

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 02 березня 2020 року адміністративний позов було задоволено частково: скасовано постанову у справі про порушення митних правил від 16.10.2018 та закрито справу про адміністративне правопорушення.

Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що імпортований позивачем товар відповідає УКТ ЗЕД 8418 69 00 90, визначеному позивачем, що зокрема підтверджується висновком судової експертизи, і що відповідачем не доведено вчинення позивачем правопорушення, передбачене статтею 485 Митного кодексу України, за яке його притягнуто до відповідальності.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, Північна митниця Держмитслужби подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, зазначаючи, що питання про визначення УКТ ЗЕД не могло бути предметом судового розгляду в районному суді загальної юрисдикції, що вирішення цього питання належить до компетенції окружного адміністративного суду, що позивачем неправильно визначено код класифікації імпортованого товару 8418 69 00 90, наполягає на необхідності його класифікації за іншим УКТ ЗЕД 8509 80 00 00, а також зазначає, що саме такий код товару був визначений рішенням митного органу, яке позивачем не оскаржувалося та є чинним.

Крім того, апелянт вважає, що суд першої інстанції безпідставно призначив експертизу в цій справі у спрощеному позовному провадженні, а потім перейшов до її розгляду в загальному позовному провадженні та встановив строк для оскарження судового рішення 10 днів.

З цих та інших підстав апелянт вважає, що рішення суду прийнято за неповно встановлених обставин, з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2020 було відкрито провадження у справі, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду на 31.03.2020.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, наполягаючи на необґрунтованості доводів апелянта та стверджуючи, що ним було правильно визначено УКТ ЗЕД імпортованого товару.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 03.12.2015 між позивачем і ТОВ «СИСТЕМ ФО ГРУП» укладено договір доручення № Б/10/15, на підставі якого позивач як брокер від імені та за рахунок вказаного товариства здійснював декларування імпортованого ним товару, а саме льодогенераторів кубикового льоду Kitchen Line 12 та Kitchen Line 15, для його ввезення на територію України.

25.04.2016, 30.08.2016 та 30.12.2016 позивачем до проходження процедури митних формальностей було подано до митного поста Чернігівської митниці ДФС митні декларації » від 25.04.2016 № 102110003/2016/160203, від 30.08.2016 № 102110003/2016/160569 та від 30.12.2016 № 102110003/2016/161017, в яких імпортований товар визначено за УКТ ЗЕД 8418 69 00 90 за пільговою ставкою ввізного мита 0 % від митної вартості.

30.08.2018 відповідачем у відношенні позивача складено протокол № 1377/10200/18 про порушення митних правил, в якому, зокрема зазначено, що позивачем було неправильно класифіковано товар за УКТ ЗЕД 8418 69 00 90 та кваліфіковано такі дії позивача як порушення митних правил за статтею 485 Митного кодексу України.

16.10.2018 заступником начальника Чернігівської митниці ДФС - начальником управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Литвиненком В.В. винесено постанову у справі про порушення митних правил № 1377/10200/19, якою позивача визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 300 % несплаченої суми митних платежів, що становить 38 529,06 грн.

У вказаній постанові, зокрема зазначено, що позивач, діючи як декларант, вчинив протиправні дії щодо визначення коду товарів, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів у розмірі 12 843,02 грн. під час митного оформлення товарів за митними деклараціями типу «ІМ 40 ДЕ» від 25.04.2016 № 102110003/2016/160203, від 30.08.2016 № 102110003/2016/160569 та від 30.12.2016 № 102110003/2016/161017.

При цьому, відповідачем зазначено, що імпортований товар відповідає наступним основним критеріями: маса повинна складати не більше 20 кг; не повинен експлуатуватися на рівні, що перевищує чисто побутові потреби, приводитись в дію за допомогою перетворення електричної енергії на механічну, та підлягає класифікації за кодом 8509 80 00 00 (ставка ввізного мита 10% від митної вартості) згідно з УКТ ЗЕД, що має наступну структуру побудови коду: 8509 - машини електромеханічні побутові з умонтованим електродвигуном, крім пилососів товарної позиції 8508; 8509 80 00 00 - інші апарати.

В експертному висновку Чернігівської регіональної торгово-промислової палати від 21.09.2018 № ЧК-646 установлено, що льодогенератори кубкового льоду Kitchen Line 12 та Kitchen Line 15 підлягають класифікації в підкатегорії 8418 69 00 90.

У висновку експерта, складеному за результатами проведення судово-товарознавчої експертизи, від 15.11.2019 № 4277/19-24 установлено, що льодогенератори кубикового льоду Kitchen Line 15 та Kitchen Line 12 належать до промислового обладнання, відповідають таким характеристикам згідно з Українським класифікатором товарів зовнішньоекономічної діяльності: розділ XVI «Машини, обладнання, та механізми; електротехнічне обладнання; їх частини; звукозаписувальна та звуковідтворювальна апаратура, апаратура для запису та відтворення телевізійного зображення та звуку, їх частини і приладдя»; група «Реактори ядерні, котли, машини, обладнання і механічні пристрої; їх частини»; товарна позиція «Холодильники, морозильники та інше холодильне або морозильне обладнання, електричне або інших типів; теплові насоси, крім установок для кондиціонування повітря товарної позиції 8415»; «інше обладнання холодильне та морозильне; теплові насоси»; товарна категорія «інші»; товарна підкатегорія - «інші»

Вважаючи протиправною постанову від 16.10.2018 у справі про порушення митних правил № 1377/10200/18, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Нормативно-правове обґрунтування.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), Митним кодексом України (далі - МК України).

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації чи документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення.

У частині першій статті 257 МК України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

У частинах першій - п`ятій, сьомій статті 69 МК України визначено, що товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД.

Органи доходів і зборів здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД.

На вимогу посадової особи митного органу декларант або уповноважена ним особа зобов`язані надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявлених ними кодів товарів, поданих до митного оформлення, а також зразки таких товарів та/або техніко-технологічну документацію на них.

У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів митний орган має право самостійно класифікувати такі товари.

Під складним випадком класифікації товару розуміється випадок, коли у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТ ЗЕД, вирішення яких потребує додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо.

Рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов`язковими. Такі рішення оприлюднюються у встановленому законодавством порядку. У разі незгоди з рішенням митного органу щодо класифікації товару декларант або уповноважена ним особа має право оскаржити це рішення до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до ст. 356 МК України нормативи взяття проб (зразків) товарів установлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Взяття проб (зразків) здійснюється з обов`язковим додержанням правил техніки безпеки та пожежної безпеки.

Про взяття проб (зразків) товарів складається акт за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. На кожну взяту пробу (зразок) накладається окреме митне забезпечення.

Декларанти або уповноважені ними особи повинні бути ознайомлені з результатами проведеного дослідження (аналізу, експертизи) проб та зразків товарів і отримати від органу доходів і зборів, яким призначено таке дослідження (аналіз, експертизу), примірники цих результатів не пізніше наступного робочого дня після проведення дослідження (аналізу, експертизи) спеціалізованим органом з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, чи його відокремленим підрозділом або після отримання органом доходів і зборів примірників результатів такого дослідження (аналізу, експертизи) від інших державних органів.

Ненадання примірників результатів досліджень у зазначений термін є порушенням службових обов`язків посадовими особами органу доходів і зборів.

Відповідно до ст. 67 МК України українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів та затверджується законом про Митний тариф України.

В УКТ ЗЕД товари систематизовано за розділами, групами, товарними позиціями, товарними підпозиціями, найменування і цифрові коди яких уніфіковано з Гармонізованою системою опису та кодування товарів.

Для докладнішої товарної класифікації використовується сьомий, восьмий, дев`ятий та десятий знаки цифрового коду.

Структура десятизнакового цифрового кодового позначення товарів в УКТ ЗЕД включає код групи (перші два знаки), товарної позиції (перші чотири знаки), товарної підпозиції (перші шість знаків), товарної категорії (перші вісім знаків), товарної підкатегорії (десять знаків).

Законом № 584-VII встановлено Митний тариф України, який є невід`ємною частиною цього Закону та містить перелік ставок загальнодержавного податку - ввізного мита на товари, що ввозяться на митну територію України і систематизовані згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), складеною на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів (ст. 1).

У Додатку до Закону № 584-VII визначено наступні класифікаційні характеристики товарів:

1. 8418 - холодильники, морозильники та iнше холодильне або морозильне обладнання, електричне або iнших типiв; тепловi насоси, крiм установок для кондицiонування повiтря товарної позицiї 8415;

8418 69 00 - iншi;

8418 69 00 90 - інші.

2. 8509 - машини електромеханiчнi побутовi з умонтованим електродвигуном, крім пилососів товарної позиції 8508;

8509 80 00 00 - iншi апарати.

У частині восьмій статті 264 МК України визначено, що з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

Статтею 485 МК України передбачено відповідальність за заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплату митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги.

У ст. 10 КУпАП передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Згідно зі ст. 486 МК України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.

Відповідно до ст. 489 МК України посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Аналогічні вимоги закріплено у ст. 280 КУпАП.

У ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки.

Згідно з ч. 2 ст. 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Статтею 256 КУпАП України передбачено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.

У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.

Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП визначено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Висновки суду апеляційної інстанції.

Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що законодавством передбачено адміністративну відповідальність за умисне подання недостовірних відомостей та документів при декларуванні товару для проходження митного контролю, а також регламентовано чіткий і послідовний порядок притягнення особи до відповідальності, який, крім іншого, передбачає обов`язок контролюючого органу встановити особу правопорушника, забезпечити повне і всебічне дотримання процесуальних прав підконтрольного суб`єкта та належне оформлення відповідної документальної бази, якою повинно підтверджуватися наявність у діях особи відповідного складу правопорушення, за яке її притягнуто до відповідальності.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем, як митним брокером, при здійсненні митного оформлення товару імпортера (ТОВ «СИСТЕМ ФО ГРУП») - льодогенераторів кубикового льоду було визначено УКТ ЗЕД задекларованого товару 8418 69 00 90, відповідно до його характеристик і класифікаційних ознак, наявних у товаросупровідній документації.

При цьому, правильність визначення саме такого УКТ ЗЕД підтверджується двома експертними висновками, а саме експертизою, проведеною ТПП на замовлення позивача (від 21.09.2018 № ЧК-646) /т.1 а.с.18/ та експертизою, призначеною судом у цій справі та проведеною Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз (від 15.11.2019 № 4277/19-24) /т.2 а.с.4-6/.

Разом з тим, жодних доказів, які б спростовували правильність визначення позивачем саме такого УКТ ЗЕД ані до суду першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження відповідачем надано не було.

Крім того, судова колегія зазначає, що статтею 485 МК України, за якою позивача притягнуто до відповідальності, передбачено, зокрема відповідальність за заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД, а не за визначення неправильного УКТ ЗЕД, за що відповідно до матеріалів справи позивача фактично притягнуто до відповідальності спірною постановою митного органу.

При цьому, доводи апелянта про те, що позивачем не оскаржувалося прийняте ним рішення про зміну УКТ ЗЕД, судова колегія до уваги не приймає, оскільки рішення про зміну УКТ ЗЕД стосується безпосередньо прав та обов`язків імпортера (ТОВ «СИСТЕМ ФО ГРУП»), від імені якого діяв позивач як митний брокер, а не позивача, і предметом спору в цій справі є інші правовідносини.

Посилання апелянта на те, що питання про визначення УКТ ЗЕД не могло бути предметом судового розгляду в районному суді загальної юрисдикції, що вирішення цього питання належить до компетенції окружного адміністративного суду, судова колегія до уваги не приймає, оскільки, як вбачається з вищевикладеного предметом позову, заявленого позивачем у цій справі, є постанова у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 КАС України оскаржується саме до місцевого загального суду як адміністративного.

Разом з тим, аналізуючи вказані доводи апелянта, колегія суддів також зазначає, що спірна постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності винесена відповідачем саме через неправильне, на переконання митного органу, визначення позивачем УКТ ЗЕД товару, тож дослідження цих обставин безпосередньо пов`язано з вирішенням спору по суті заявлених позовних вимог.

Твердження апелянта про те, що позивачем неправильно визначено код класифікації імпортованого товару 8418 69 00 90, а також щодо необхідності його класифікації за іншим УКТ ЗЕД 8509 80 00 00, апеляційний суд вважає необґрунтованими з огляду на вищевикладене.

Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції безпідставно призначив експертизу в цій справі у спрощеному позовному провадженні, а потім перейшов до її розгляду в загальному позовному провадженні та встановив строк для оскарження судового рішення 10 днів, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм адміністративного процесуального законодавства, зокрема ст.ст. 102, 243, 262, 286 КАС України, якими регламентовано повноваження суду призначити експертизу у справі, можливість вирішення питання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження без постановлення ухвали окремим документом, та незалежно від виду провадження, в якому розглядався спір, десятиденний строк на оскарження судового рішення по даній категорії справ.

Крім того, апеляційним судом не встановлено допущення судом першої інстанції порушень процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення спору в цій справі та у відповідності до ст. 317 КАС України надавали б достатні правові підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

При цьому, у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, проаналізувавши всі доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, яким повно встановлено обставини справи та правильно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності постанови у справі про порушення митних правил від 16.10.2018, необхідності її скасування, закриття справи про адміністративне правопорушення та задоволення цього позову у такий спосіб.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, апеляційна скарга Північної митниці Державної митної служби підлягає залишенню без задоволення, а рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 02 березня 2020 року - без змін.

Розподіл судових витрат.

Судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування рішення суду, а тому, відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 272, 286, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Північної митниці Державної митної служби залишити без задоволення, а рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 02 березня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Судове рішення виготовлено 31.03.2020.

Головуючий суддя

Судді :