П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

___________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2020 р.

м.Одеса

Справа № 420/1210/19

Головуючий першої інстанції Вовченко О.А.

Час та місце ухвалення судового рішення « 16:42», м. Одеса

Повний текст судового рішення складений 30.10.2019р.

П `ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Крусяна А.В.,

суддів Градовського Ю.М., Яковлєва О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Українська мобільна група» до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

28.02.2019р. товариство з обмеженою відповідальністю (надалі - ТОВ) «Українська мобільна група» звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 07.05.2018р. №№0017671403 щодо збільшення грошового зобов`язання за податком на прибуток у розмірі 1493529грн., у тому числі 1194823грн. за податковими зобов`язаннями та 298706грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; 0017701403 щодо збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 1654524грн., у томі числі 1103016грн. за податковими зобов`язаннями та 551508грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; 0017841406 щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у розмірі 90000грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всі господарські правовідносини позивача з контрагентами дійсно мали реальний характер, за якими наявні первинні документи та відсутні будь-які підстави для висновку про порушення норм чинного законодавства. Ствердження відповідача про безтоварність спірних господарських операцій не відповідають дійсності та спростовуються наданими до перевірки документами.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24.10.2019р. позов задоволений.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції при вирішені справи обставин справи та порушення норм матеріального, процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що Головним управлінням ДФС в Одеській області на підставі направлень від 18.12.2017р. №№10025/14-03, 10026/14-03, 10027/14-03, 10028/14-03, 10029/14-03, 10030/14-03, виданих відповідно до наказів від 07.12.2017р. №6575 та плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок на 4 квартал 2017р., проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Українська мобільна група» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014р. по 31.12.2016р., валютного законодавства за період з 01.01.2014р. по 31.12.2016р., з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014р. по 31.12.2016р., за результатами перевірки складений акт №814/1532-14-03/39943451 від 17.04.2018р.

Перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема, п.44.1, п.44.2 ст.44, 134.1.1, п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.7, п.11 П(С)БО 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999р. №318, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 1194823грн., у тому числі за 2016 рік - на 1194823грн.; п.198.1, п. п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 1103016грн., в тому числі: за січень 2016р. - на 32490грн., лютий 2016р. - на 18928грн., березень 2016р. - на 51276грн., квітень 2016р. - на 76963грн., травень 2016р. - на 73627грн., червень 2016р. - на 79913грн., липень 2016р. на 165102грн., серпень 2016р. - на 117299грн., вересень 2016р. - на 116810грн., жовтень 2016р. - на 170642грн., листопад 2016р. - на 199636грн., грудень 2016р. - на 330грн.; п.2.6 гл.2 Положення про ведення касових операцій в національної валюті в Україні», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004р. №637. /т.1 а.с.55-132/

На підставі акту перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 07.05.2018р. №№0017671403 щодо збільшення грошового зобов`язання за податком на прибуток у розмірі 1493529грн., у тому числі 1194823грн. за податковими зобов`язаннями та 298706грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; 0017701403 щодо збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 1654524грн., у томі числі 1103016грн. за податковими зобов`язаннями та 551508грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; 0017841406 щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у розмірі 90000грн. /т.1 а.с.133-135/

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду з даним позовом.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку щодо обґрунтованості позовних вимог виходячи з наступного.

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.231 п.14. ст.14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Згідно п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до ст. 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин 1, 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до наведеного визначена господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Так, згідно з п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас, відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Предметом досліджень під час перевірки були фінансово-господарські відносини позивача з контрагентами ТОВ «Укрлайф Лтд», ТОВ «Трейд-Комплект», ТОВ «Aрт Світ Стар», ТОВ «Артеселіт-Інвест», ТОВ «Струм Контакт», ТОВ «Академ-Планінг», ТОВ «Примавера Груп», ТОВ «АСС», ТОВ «Дрім Євро Трейд», включених ТОВ «Українська мобільна група» до собівартості послуг у сумі 6390994грн. та податкового кредиту з податку на додану вартість, віднесених позивачем до складу податкового кредиту в сумі 1096306грн.

Так, між ТОВ «Українська мобільна група» (замовник) та ТОВ «Укрлайф Лтд», ТОВ «Трейд-Комплект», ТОВ «Aрт Світ Стар», ТОВ «Артеселіт-Інвест», ТОВ «Струм Контакт», ТОВ «Академ-Планінг», ТОВ «АСС», ТОВ «Дрім Євро Трейд» (виконавці) укладались аналогічні договори №04/01/16 від 04.01.2016р., №05/01/16 від 05.01.2016р., №25/03/16 від 25.03.2016р., №15/05/16 від 15.05.2016р., №30/06/16 від 30.06.2016р., №010816 від 01.08.2016р., №010916 від 01.09.2016р., №28ІТ від 03.10.2016р. за умовами яких з метою збільшення отримання замовником прибутку від надання послуг зв`язку, виконавець відповідно до умов договору, за виплачену замовником винагороду, надає замовнику телекомунікаційні послуги для надання безперебійного доступу користувачам послуг зв`язку замовника до комплексу виконавця, який містить контент, перелік і опис якого, наведені в додатках до цього договору, а також виконує інші зобов`язання, пов`язані з такими послугами і встановлені в п.3 договору.

В свою чергу, для надання послуг виконавцем замовнику, замовник надає виконавцю наступні послуги: надання короткого номеру, зареєстрованого та активованого у оператора; підключення обладнання виконавця до обладнання замовника та / або підготовка обладнання замовника до взаємодії з комплексом виконавця; службу технічної підтримки компанії такої взаємодії обладнання замовника з комплексом виконавця. /т.1 а.с.21-30, 172-178, 184-193, 205-214, 217-226, 238-247; т.2 а.с.3-12, 58-67, 146-150, 179-211/

На підтвердження виконання контрагентами умов вищезазначених договорів позивачем надано до суду: акти надання послуг /т.1 а.с.166-168, 178-181, 194-195, 197-202, 215-216, 227, 248-250; т.2 а.с.1, 13-14, 17, 35-56/; платіжні доручення /т.1 а.с.169-171, 182-183, 196, 203, 204, 236-237, т.2 а.с.2, 15-16, 18-20, 31/.

Крім того, 06.12.2016р. між ТОВ «Українська мобільна група» (замовник) та ТОВ «Прімавера Груп» (виконавець) було укладено договір про надання послуг №06/12/16, згідно умов якого виконавець зобов`язується за завданням замовника протягом визначеного в договорі строку надавати за плату наступні послуги: організація телекомунікаційних послуг, а замовник зобов`язується оплачувати надані послуги.

На підтвердження виконання контрагентом умов вищезазначеного договору позивачем надано до суду: акти надання послуг від 30.12.2016р. №№138, 139, 140, 141, 142, 143, 144, 145 /т.1 а.с.231-235, т.2 а.с.68, 75-76/; платіжні доручення №203 від 16.01.2017р., №208 від 17.01.2017р., №209 від 17.01.2017р. /т.2 а.с.71/

Статтею 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» визначений перелік видів господарської діяльності, які підлягають ліцензуванню, зокрема діяльність у сфері телекомунікації.

Пунктом 1 статті 1 Закону України «Про телекомунікації» визначено наступні поняття: абонент - споживач телекомунікаційних послуг, який отримує телекомунікаційні послуги на умовах договору, котрий передбачає підключення кінцевого обладнання, що перебуває в його власності або користуванні, до телекомунікаційної мережі;

телекомунікаційна послуга (послуга) - продукт діяльності оператора та/або провайдера телекомунікацій, спрямований на задоволення потреб споживачів у сфері телекомунікацій;

оператор телекомунікацій - суб`єкт господарювання, який має право на здійснення діяльності у сфері телекомунікацій із правом на технічне обслуговування та експлуатацію телекомунікаційних мереж;

провайдер телекомунікацій - суб`єкт господарювання, який має право на здійснення діяльності у сфері телекомунікацій без права на технічне обслуговування та експлуатацію телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв`язку;

телекомунікації (електрозв`язок) - передавання, випромінювання та/або приймання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого роду по радіо, проводових, оптичних або інших електромагнітних системах.

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про телекомунікації» органом державного регулювання у сфері телекомунікацій є національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації.

Таким чином, законодавством визначено, що особа, що надає телекомунікаційні послуги (оператор телекомунікацій, провайдер телекомунікацій) має отримати, згідно ст.9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», відповідний дозвіл / ліцензію на надання послуг з технічного обслуговування і експлуатації телекомунікаційних мереж.

Як встановлено податковим органом з офіційного веб-сайту Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації та не спростовано позивачем, ТОВ «Укрлайф Лтд», ТОВ «Трейд-Комплект», ТОВ «Aрт Світ Стар», ТОВ «Артеселіт-Інвест», ТОВ «Струм Контакт», ТОВ «Академ-Планінг», ТОВ «Примавера Груп», ТОВ «АСС», ТОВ «Дрім Євро Трейд» не отримували дозвіл / ліцензію на надання послуг з технічного обслуговування і експлуатації телекомунікаційних мереж.

Тобто, телекомунікаційні послуги, що надавались на адресу ТОВ «Українська мобільна група» у 2016 році особами, у яких відсутній дозвіл / ліцензія на надання послуг з технічного обслуговування і експлуатації телекомунікаційних мереж, повинні були придбаватися такими особами у інших суб`єктів господарювання.

Разом з тим, контрагенти, задіяні в ланцюгу постачання телекомунікаційних послуг ТОВ «Біо Фрукт», ТОВ «Кронтех Про», «Метал Стіл Констракшн», ТОВ «Трайпл-Бареф», ТОВ «Креатив Солюпін», ТОВ «Карамол» також не отримували дозвіл/ліцензію на надання послуг з технічного обслуговування і експлуатації телекомунікаційних мереж.

Варто зазначити, що в актах надання послуг за вищезазначеними договорами, не конкретизовано які саме телекомунікаційні послуги надавалися позивачу, а ТОВ «Українська мобільна група» не надало суду доказів наявності розумної економічної причини (ділова мета) при отриманні таких послуг у вищезазначених контрагентів, що позбавляє суд можливості встановити факт реального виконання договорів.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 - первинні документи (на паперових і машинолічильних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснень господарської операції і складання первинного документа.

Згідно з п.2.16 Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 забороняється приймати до виконань первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені та підтверджені первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

В свою чергу, наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

Таким чином, будь-які документи, у тому числі договори, накладні, рахунки тощо, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи вищезазначене, не можливо підтвердити реальність господарських операцій по придбанню телекомунікаційних послуг у контрагентів - постачальників ТОВ «Укрлайф Лтд», ТОВ «Трейд-Комплект», ТОВ «Aрт Світ Стар», ТОВ «Артеселіт-Інвест», ТОВ «Струм Контакт», ТОВ «Академ-Планінг», ТОВ «Примавера Груп», ТОВ «АСС», ТОВ «Дрім Євро Трейд», включених ТОВ «Українська мобільна група» до собівартості послуг у сумі 6390994грн. та податкового кредиту з податку на додану вартість, віднесених ТОВ «УМГ» до складу податкового кредиту в сумі 1096306грн.

Отже, позивачем фактично здійснено безпідставне документальне оформлення господарських операцій, реальність здійснення яких перевіркою не встановлено, та складено первинні документи всупереч норм ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський обліку та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції стосовно належного підтвердження фактичного здійснення господарських операції щодо отримання позивачем від його контрагентів телекомунікаційних послуг, а також про добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а тому податкові повідомлення-рішення від 07.05.2018р. №№0017671403 щодо збільшення грошового зобов`язання за податком на прибуток у розмірі 1493529грн., у тому числі 1194823грн. за податковими зобов`язаннями та 298706грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; 0017701403 щодо збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 1654524грн., у томі числі 1103016грн. за податковими зобов`язаннями та 551508грн. за штрафними (фінансовими) санкціями є правомірними та не підлягають скасуванню.

Щодо порушення позивачем порядку ведення касових операцій та обігу готівки, колегія суддів приходить до наступних висновків.

23.06.2016р. ТОВ «Українська мобільна група» (позичальник) та ОСОБА_1 (позикодавець) уклали договір про надання поворотної фінансової допомоги №2, за умовами якого позикодавець надає позичальнику поворотну фінансову допомогу, а позичальник зобов`язується повернути надані грошові коти в порядку та на умовах, передбачених даним договором. Поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в межах суми 18000,000 грн. без ПДВ. Поворотна фінансова допомога надається позичальнику на безоплатній основі, тобто плата користування грошовими коштами не стягується. Поворотна фінансова допомога підлягає поверненню до 31.12.2017р. /т.2 а.с.174-175/

Як вбачається з виписки по рахунку, картки рахунку 3771 за червень 2016р. - грудень 2017р. та листа АТ «УкрСиббанк» від 10.08.2018р. №78-23-33/129, 24.06.2016р. у відділенні №709 АТ «УкрСиббанк» внесено готівку на поточний рахунок ТОВ «Українська мобільна група» на суму 18000грн. з призначенням надходження готівкових коштів від ОСОБА_1 за 24.06.2016 по к.с 32- 18000.00 грн. поворотно фінансова допомога згідно договору №2 від 23.06.2016р. через ОСОБА_1 /т.2 а.с.176-178/

Відповідно до п.2.6 гл.2 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України 15.12.2004р. №637 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, надалі - Положення №637) уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК). Підприємствам, яким Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» надано право проводити розрахунки готівкою із споживачами без використання РРО та РК і специфіка функціонування яких унеможливлює оформлення ними кожної операції касовим ордером (продаж проїзних і перевізних документів; білетів державних лотерей; квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів тощо), дозволяється оприбутковувати готівку наприкінці робочого дня за сукупністю операцій у цілому за робочий день з оформленням касовими документами і відображенням у відповідній книзі обліку. Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

При цьому, відповідно до п.1.2 гл.1 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, каса - приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівкових коштів, інших цінностей, касових документів.

Тобто, пунктом 2.6 Положення №637 про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004р. №637, передбачено два механізми оприбуткування готівки залежно від способу фіксації її надходження в касу: прибуткові касові ордери або фіскальні звітні чеки.

У випадку проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО оприбуткуванням готівки є відображення повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО та здійснення обліку зазначених готівкових коштів у книзі обліку розрахункових операцій (КОРО). В такому випадку не передбачено додаткове відображення фактичних надходжень готівки у касовій книзі, що є обов`язковим у разі проведення готівкових розрахунків з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги).

Водночас, ОСОБА_2 не здійснювалося внесення готівки до каси ТОВ «Українська мобільна група», а кошти внесені ним, як фізичною особою, на поточний рахунок позивача в АТ «УкрСиббанк».

Таким чином, ТОВ «Українська мобільна група» не порушувались вимоги п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004р. №637, а тому податкове повідомлення-рішення від 07.05.2018р. №0017841406 є протиправним та підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, оскільки судом першої інстанції при вирішенні справи неповно з`ясовано обставини справи, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції в порядку ст.317 КАС України підлягає частковому скасуванню.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст.139 КАС України та відстрочена апелянту, згідно з ст.133 КАС України, сплата судового збору до ухвалення судового рішення у справі за подачу апеляційної скарги підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст.311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області задовольнити частково, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року скасувати в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС в Одеській області від 07.05.2018р. №№0017671403; 0017701403.

Ухвалити у цій частині постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Українська мобільна група» до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС в Одеській області від 07.05.2018р. №№0017671403; 0017701403.

В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року залишити без змін.

Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області на користь Державної судової адміністрації на рахунок №:UA908999980313111256000026001, отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету: 22030106, судовий збір в розмірі 28815 (двадцять вісім тисяч вісімсот п`ятнадцять) грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.

Головуючий суддя

Крусян А.В.

Судді

Градовський Ю.М. Яковлєв О.В.