ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

У Х В А Л А

про забезпечення адміністративного позову

30 березня 2020 року м. Київ № 640/6998/20

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Шевченко Н. М., розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» про забезпечення позовної заяви в адміністративній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» до Кабінету Міністрів України, третя особа - Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про визнання протиправним та скасування розпорядження,

У С Т А Н О В И В :

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» до Кабінету Міністрів України, третя особа - Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», у якому просить суд визнати протиправним та скасувати розпорядження Кабінету Міністрів України № 293-р від 11.03.2020 «Деякі питання наглядової ради акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України».

У подальшому, через канцелярію суду надійшла заява про забезпечення позову, у якій Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» просить до набрання законної сили рішенням у справі:

- заборонити державному секретарю Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства Черних Олександру Олександровичу підписувати цивільно-правовий договір з ОСОБА_1 , як членом наглядової ради Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України № 293 від 11.03.2020;

- заборонити обраному відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 293 від 11.03.2020 члену наглядової ради Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» Роберту Беншу здійснювати повноваження члена наглядової ради Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» як представнику держави.

Подане клопотання вмотивоване порушенням прав позивача, оскільки частка Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» у статутному капіталі ПАТ «Укрнафта» становить 50 % + 1, а оскаржуваним розпорядженням Кабінету Міністрів України № 293-р від 11.03.2020 обрано членом наглядової ради Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» ОСОБА_1 як представника держави із порушенням порядку перевірки такого представника на регламентовані чинними нормативно-правовими актами критерії відповідності.

Згадане порушення, на думку позивача, безпосередньо впливає на його права, оскільки наглядовій раді АТ «НАК «Нафтогаз України» належить виключна компетенція вирішувати питання щодо участі АТ «НАК «Нафтогаз України» у господарських товариствах та вирішувати інші питання, зокрема, стосовно статуту Компанії, що можуть вплинути на права та обов`язки позивача.

Окрім того, позивач зазначає, звертаючи увагу на п. 78 статуту АТ «НАК «Нафтогаз України», що застосування заявлених заходів забезпечення позову жодним чином не вплине на діяльність наглядової ради АТ «НАК «Нафтогаз України», оскільки вже призначених членів достатньо для визнання засідань наглядової ради правоможними.

Доцільність вжиття заходів забезпечення позову вмотивована тим, що подальші правовідносин позивача, як акціонера НАК Нафтогаз України, та ОСОБА_1 , як члена наглядової ради згаданого товариства, призведуть до ускладнення або унеможливлення відновлення порушених прав позивача, оскільки такі правовідносини додатково регулюватимуться нормами цивільного та господарського законодавства.

У відповідь на клопотання про забезпечення позову представником Кабінету Міністрів України електронною поштою направлено заперечення з електронним цифровим підписом.

Під час перевірки підписаних файлів та визначення статусу сертифікату АЦСК ІДД ДФС, сертифікат не знайдено.

Відповідно до ч. 10 ст. 44 КАС України якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника). Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника).

Зазначена норма передбачає обов`язок учасника справи скріпити подані документи, зокрема, електронним цифровим підписом, з метою, поміж інших, встановлення особи, яка подає відповідний документ.

Згідно з ч. 2 ст. 167 КАС України якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.

Оскільки представником відповідача не виконано вимог, встановлених КАС України, суд позбавлений права прийняти подане заперечення до уваги, та зобов`язаний повернути заявнику без розгляду.

Дослідивши та проаналізувавши наявні у матеріалах справи документи, вирішуючи поставлене питання, суд керується наступним.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 2) або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Слід зауважити, що забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

Отже, за своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за заявою позивача.

Насамперед, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача на даному етапі переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.

Застосовуючи той чи інший вид забезпечення позову, суд не завжди може знати про реальний стан речей та наслідки вжиття заходу для відповідача, проте суд діє на підставі доказів та фактів, наданих позивачем.

Необхідно зазначити, що заходи забезпечення адміністративного позову мають бути співмірними заявленим позовним вимогам. У даному випадку співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Заява про забезпечення позову вмотивована тим, що невжиття заявлених заходів призведе до ускладнення або унеможливлення захисту порушених прав позивача та спрямовані на заборону відповідачу та іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

По-перше, для вирішення поданої заяви необхідно визначити, чи відповідає предметна юрисдикція суду можливості вжиття заявлених заходів забезпечення позову.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Предмети заходів забезпечення позову межують із юрисдикціями:

(1) господарських судів, в частині корпоративних правовідносин, що виникають під час здійснення членом наглядової ради акціонерного товариства функцій контролю, нагляду та керівництва. Такі правовідносини регулюються Господарським кодексом України, Законом України «Про акціонерні товариства» та іншими спеціальними нормативно-правовими актами.

(2) загальних судів у порядку цивільного судочинства, в частині договірних та трудових відносин, що виникають з моменту укладення відповідного контракту акціонерним товариством із членом наглядової ради. Регламентовані дані правовідносини Цивільним кодексом України, Кодексом законів про працю України та іншими.

Слід зауважити, що розмежування підсудності тієї чи іншої справи окремому суду загальної юрисдикції наразі не регламентовано ідеально та іноді потребує поглибленого вивчення природи спору, що виник.

З однієї сторони, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України).

З іншої - цивільно-договірні зобов`язання, правовідносини між учасниками корпоративних відносин, які належить розглядати за правилами цивільного та господарського судочинства відповідно.

Для правильного визначення суті предмета даного спору, необхідно встановити наявність або відсутність ознак публічно-правових відносин та цивільно-правових або корпоративних відносин. При чому, за наявності конфлікту підсудності даного спору за предметною юрисдикцією, іншими словами - наявності ознак декількох, вирішальним критерієм розмежування є визначення сфери правового регулювання, у яких правовідносини між сторонами виникли раніше та є первинними щодо ланцюга правовідносин.

При розгляді питання щодо предметної юрисдикції суд також не може залишати поза увагою поглинання одного спору іншим, тоді як вирішення вторинного спору не може призвести до поновлення порушеного права, або гарантувати неможливість повторного виникнення такого спору, з тих самих підстав.

За висновком суду, предметна юрисдикція адміністративних судів розповсюджується на справи у частині публічно-правових відносин, якщо спір що виник є складним за підсудністю та потребує розгляду одночасно за правилами різних видів судочинства.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб`єкт владних повноважень визначений як орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» Кабінет Міністрів України у сфері економіки, фінансів, трудових відносин, зайнятості населення, трудової міграції, оплати та охорони праці здійснює відповідно до закону управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами, делегує в установленому законом порядку окремі повноваження щодо управління зазначеними об`єктами міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, місцевим державним адміністраціям та відповідним суб`єктам господарювання; подає Верховній Раді України пропозиції стосовно визначення переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації.

За приписами п. п. 1, 4, 5 ч. 2 ст. 5 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» здійснюючи управління об`єктами державної власності, Кабінет Міністрів України визначає органи виконавчої влади та державні колегіальні органи, які здійснюють функції з управління об`єктами державної власності; визначає умови створення та діяльності господарських структур; приймає рішення про створення, реорганізацію та ліквідацію господарських структур і визначає уповноважені органи управління, які здійснюють контроль за їх діяльністю.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 293-р від 11.03.2020 обрано членом наглядової ради Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» Роберта Бенша як представника держави та уповноважено державного секретаря Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства Черних Олександра Олександровича підписати цивільно-правовий договір із зазначеним членом наглядової ради акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України».

Відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Оскаржуване розпорядження делегує повноваження, що кореспондують з обов`язком секретаря Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства Черних Олександра Олександровича вчинити певну юридичну дію, а також містить рішення про обрання членом наглядової ради АТ «НАК «Нафтогаз України» Роберта Бенша. Дія оскаржуваного розпорядження вичерпується його виконанням, тож суд має всі підстави для кваліфікації такого розпорядження як індивідуального акту Кабінету Міністрів України, що прийнятий в межах регламентованих нормами спеціального законодавства повноважень.

Не зважаючи на те, що акт індивідуальної дії за визначенням стосується прав або інтересів визначеної кількості осіб, наслідки виконання такого акту можуть впливати на інших осіб, які пов`язані з особою, щодо якої акт застосовується.

Таким чином, на Окружний адміністративний суд міста Києва поширена предметна підсудність даної справи в частині оскарження акта індивідуальної дії.

За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення актів Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, та встановлення для них заборони або обов`язку вчиняти певні дії.

Подана заява про забезпечення позову не стосується зупинення актів Кабінету Міністрів України, а спрямована на заборону особам, зокрема секретарю Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства Черниху Олександру Олександровичу здійснювати делеговані повноваження.

По суті, забезпечення позову, шляхом заборони вчиняти дії, завжди стосується обмеження прав та повноважень особи, якій такі права та/або повноваження надаються нормативно-правовими актами, зокрема, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України.

Заява про забезпечення позову не містить вимог щодо зупинення оскаржуваного розпорядження Кабінету Міністрів України. У той же час, заборона реалізації повноважень суб`єкту владних повноважень не є тотожною зупиненню акта Кабінету Міністрів України, навіть за умови, якщо таким актом регламентуються відповідні повноваження.

Таким чином, заборона державному секретарю Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства Черних Олександру Олександровичу підписувати цивільно-правовий договір з ОСОБА_1 , як членом наглядової ради Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», на виконання делегованого розпорядженням Кабінету Міністрів України № 293 від 11.03.2020 повноваження, є допустимим видом забезпечення позову у розумінні КАС України.

Що стосується можливості заборони ОСОБА_1 здійснювати повноваження члена наглядової ради АТ «НАК «Нафтогаз України», слід зазначити, що такі правовідносини є корпоративними та регулюються чинним законодавством України та внутрішніми документами АТ «НАК «Нафтогаз України», зокрема, статутом, положенням про наглядову раду, а також цивільно-правовим договором, що має бути укладений відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 293-р від 11.03.2020.

Водночас, слід звернути увагу на те, що обрання членів наглядової ради АТ «НАК «Нафтогаз України» не є безумовним повноваженням акціонера компанії. Рішення про обрання члена наглядової ради не повинно суперечити принципам, що визначені постановою Кабінету Міністрів України № 232 від 29.03.2017.

Пунктами 1- 3 Положення про принципи формування наглядової ради АТ «НАК «Нафтогаз України» (Положення) визначено, що це Положення визначає принципи формування наглядової ради публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - Компанія).

Наглядова рада Компанії формується з урахуванням профілю діяльності та стратегії Компанії шляхом обрання незалежних членів, кількість яких повинна становити більшість членів наглядової ради, та призначення представників держави (далі - члени наглядової ради).

Наглядова рада Компанії формується за такими принципами: незалежності; професіоналізму; компетентності; різноманітності; ефективності; прозорості.

Таким чином, формування наглядової ради АТ «НАК «Нафтогаз України» обтяжене додатковою, у порівнянні з іншими акціонерними товариствами, регламентацією принципів, дотримання яких є обов`язковим для Кабінету Міністрів України. Не зважаючи на те, що формування наглядової ради здійснюється виключно в межах корпоративних правовідносин, обов`язкові до вчинення дії, щодо перевірки кандидата відповідності принципам формування наглядової ради, також мають ознаки публічно-правових, оскільки здійснюються не на підставі внутрішніх документів компанії, а за приписами нормативно-правового акта, який регламентує принципи реалізації Кабінетом Міністрів України владних та управлінських повноважень.

За висновком суду, інститут забезпечення позову є виключним способом захисту порушених прав та іноді, може бути єдиним заходом збереження існуючої ситуації.

Таким чином, за умови унеможливлення виконання рішення суду у даній справі через зміну природи поточних правовідносин та їх поширення за межі публічно-правового спору, суд може застосувати заборону іншій особі вчиняти дії, зокрема, виконувати повноваження в межах корпоративних правовідносин.

За змістом заяви про забезпечення позову та позовної заяви убачається наявність сумнівів позивача у відповідності обраного членом наглядової ради АТ «НАК «Нафтогаз України» Роберта Бенша принципам формування відповідної наглядової ради, що у свою чергу, породжує імовірність порушення прав ПАТ «Укрнафта», єдиним акціонером якого є АТ «НАК «Нафтогаз України».

Відповідно до п. 17 Положення про наглядову раду АТ «НАК «Нафтогаз України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.12.2016 № 1044 (Положення про наглядову раду), члени наглядової ради мають право: 1) отримувати будь-яку інформацію та документацію (крім інформації, що становить державну таємницю, у разі відсутності відповідного допуску) про Компанію, якщо така інформація (документація) необхідна для виконання функцій члена наглядової ради; 2) ознайомлюватися з документами Компанії, отримувати їх копії, зокрема копії документів юридичних осіб, акціонером (засновником, учасником) яких є Компанія; 3) вимагати скликання позачергового засідання наглядової ради, внесення пропозицій до порядку денного засідань наглядової ради; 4) подавати у письмовій формі зауваження щодо рішень наглядової ради; 5) інші права, передбачені законодавством, Статутом Компанії, цим Положенням та внутрішніми документами Компанії.

Також, порядок здійснення повноважень, права, обов`язки, відповідальність та наслідки розірвання регламентуються цивільно-правовим договором, який укладається із членом наглядової ради (п. 13 Положення про наглядову раду).

Окрім того, повноваження окремих членів та наглядової ради в цілому регламентуються також Законом України «Про акціонерні товариства».

Наведене дає підстави для висновку про те, що наглядова рада, як і кожний окремий її член, має широкі повноваження щодо управління компанією.

На підтвердження імовірності настання негативних наслідків для ПАТ «Укрнафта» позивач надає пояснення щодо майнового інтересу ОСОБА_1 , який виник із його участі у господарських товариствах, які заявляють майнові вимоги до ПАТ «Укрнафта».

Також, позивач звертає увагу на невідповідність ОСОБА_1 принципу незалежності, оскільки останній був директором компанії Carpatsky Petroleum Corporation із якою ПАТ «Укрнафта» мало договірні зобов`язання, щодо яких тривають спірні правовідносини. ОСОБА_1 також є кінцевим бенефіціарним власником «ПАТ «Донбасенерго», із яким АТ «НАК «Нафтогаз України» здійснює господарські операції.

Відповідно до п. 4 Положення незалежність передбачає обрання до складу наглядової ради незалежних членів, що не посідають виборні посади та не є посадовими особами органів державної влади та/або органів місцевого самоврядування і вільні від будь-яких матеріальних інтересів або відносин з Компанією, її управлінням, що може поставити під загрозу прийняття об`єктивного рішення. Членом наглядової ради Компанії може бути особа, яка відповідає вимогам незалежності, встановленим законодавством.

За висновком суду, питання незалежності Роберта Бенша, як члена наглядової ради, повинно вирішуватись із урахуванням усіх обставин після дослідження доказів та надання оцінки доводам сторін. Водночас, за попереднім аналізом матеріалів справи суд констатує наявність у позивача обґрунтованих підстав для сумніву в незалежності ОСОБА_1 .

Більш того, наявність майнового інтересу ОСОБА_1 щодо ПАТ «Укрнафта» імовірно, може призвести до порушення прав та інтересів останнього у разі здійснення ОСОБА_1 повноважень члена наглядової ради.

Слід зауважити, що рішення в адміністративній справі, предметом якої є оскарження акта індивідуальної дії, який вичерпує свою дію в часі після його застосування, неможливо виконати поза межами дії такого акту у часі. Іншими словами, підписання цивільно-правової угоди із ОСОБА_1 призведе до унеможливлення виконання рішення суду, у разі задоволення позову.

Дана обставина ускладнює реалізацію завдань адміністративного судочинства та права особи на доступ до правосуддя.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вже встановлено судом, оскаржуване розпорядження Кабінету Міністрів України № 293-р від 11.03.2020 є актом індивідуальної дії із визначеною обставиною, що обмежує його дію в часі. Поняття «своєчасність» у даному випадку передбачає розгляд спору в межах дії акту індивідуальної дії. При чому, зважаючи на суб`єктний склад даної адміністративної справи та необхідність її розгляду за правилами загального позовного провадження колегією суддів, наявний ризик настання обставини, з якою пов`язане завершення дії оскаржуваного розпорядження у часі.

Таким чином, права, свободи або законні інтереси ПАТ «Укрнафта», порушені оскаржуваним розпорядженням та за захистом яких звернувся позивач, не зможуть бути поновленими в межах даного провадження, що унеможливить виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

За даних обставин, у разі відмови в забезпеченні позовної заяви, суд фактично відмовить у задоволенні позовних вимог до початку розгляду по суті, що також не припустимо у розумінні Конституції України та КАС України.

Вирішуючи питання про забезпечення позову суд має оцінити співмірність наслідків вжиття та невжиття відповідних заходів.

Як уже зазначалось, оскільки строк на прийняття рішення, виконання якого остаточно вирішить даний спір, обмежений моментом виконання оскаржуваного акта індивідуальної дії, забезпечення позову шляхом заборони вчиняти такі дії надасть можливість суду об`єктивно оцінити всі факти, що мають значення для прийняття відповідного рішення.

Слід також зазначити про відсутність негативних наслідків для АТ «НАК «Нафтогаз України».

Відповідно до п. 78 Статуту АТ «НАК «Нафтогаз України» засідання наглядової ради вважається правоможним, якщо у ньому бере участь більше половини її загального складу, включаючи голову наглядової ради або заступника або заступника голови наглядової ради, а також, щонайменше двох незалежних директорів.

Згідно відомостей з офіційної веб сторінки компанії наглядова рада АТ «НАК «Нафтогаз України» сформована, її засідання, навіть за відсутності одного члена - ОСОБА_1 , вважатиметься правоможним.

З іншої сторони, забезпечення позову, окрім надання можливості суду розглянути дану справу відповідно до завдань адміністративного судочинства та реалізації права позивача на справедливий суд, попередить можливі порушення інтересів позивача.

Відповідно до ч. ч. 4- 6 ст. 154 КАС України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Слід зазначити, що наразі суд не володіє інформацією стосовно того, чи підписаний цивільно-правовий договір із ОСОБА_1 , з огляду на що, заборона секретарю Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства Черних Олександру Олександровичу підписувати цивільно-правовий договір може бути не ефективним заходом забезпечення позову.

За таких обставин, заборона ОСОБА_1 здійснювати повноваження члена наглядової ради Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» як представнику держави є гарантією належного забезпечення позову з викладених вище мотивів.

Таким чином, суд дійшов до висновку про те, що заяву про забезпечення позову ПАТ «Укрнафта» слід задовольнити.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 156 КАС України ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Керуючись статтями 150- 154, 156, 241, 243, 256, 293- 297 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В :

1. Заяву про забезпечення позову Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» задовольнити.

2. Заборонити державному секретарю Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства Черних Олександру Олександровичу підписувати цивільно-правовий договір з ОСОБА_1 , як членом наглядової ради Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України № 293 від 11.03.2020.

3. Заборонити обраному відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 293 від 11.03.2020 члену наглядової ради Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» Роберту Беншу здійснювати повноваження члена наглядової ради Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» як представнику держави.

4. Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надіслати заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову.

5. Дана ухвала може бути пред`явлена до примусового виконання протягом трьох років.

Стягувач : Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» (пров. Несторівський 3- 5, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ: 00135390).

Боржник: Секретар Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства Черних Олександр Олександрович (вул. Михайла Грушевського, 12/2, м. Київ, 01008, РНОКПП: невідомий).

Боржник: ОСОБА_1 (Сполучені Штати Америки АДРЕСА_1 , РНОКПП: невідомий).

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 293- 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.М. Шевченко