ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

З ПИТАНЬ ПЕРЕГЛЯДУ СУДОВОГО РІШЕННЯ ЗА ВИКЛЮЧНИМИ ОБСТАВИНАМИ

01 квітня 2020 року

Справа № 280/472/19 Провадження №ВО/280/2/20 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Киселя Р.В.,

суддів: Артоуз О.О., Сацького Р.В.,

розглянувши у письмовому провадженні заяву про перегляд за виключними обставинами рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01.03.2019 по справі №280/472/19 в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі представника – адвоката Мар`єнко Вікторії Юріївни ( АДРЕСА_2 ), до Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (вул. Карпенка-Карого, буд. 25-А, м. Запоріжжя, 69014), третя особа: Казенне підприємство “Науково-виробничий комплекс “Іскра” (вул. Магістральна, буд. 84, м. Запоріжжя, 69071), про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 01.03.2019 у справі №280/472/19 було відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (далі – заявник або позивач) до Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя, третя особа: Казенне підприємство “Науково-виробничий комплекс “Іскра”, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

26.02.2020 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 , в особі представника Мар`єнко Вікторії Юріївни, про перегляд зазначеного рішення суду у зв`язку з виключними обставинами.

В заяві представник просить суд: відкрити провадження у справі №280/472/19 про перегляд рішення суду за виключними обставинами; замінити відповідача на його правонаступника – Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області; скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01.03.2019 у даній справі; винести нове рішення, яким позовну заяву задовольнити частково; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 з 23.01.2020, відповідно до ст. 12 та п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Свою заяву позивач обґрунтовує тим, що рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 у справі №1-5/2018 (746/15) визнано такими, що не відповідає Конституції України (є неконституційними) ст. 13, частину другу статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ, із змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VІІІ. Зазначає, що на цей час позивачці виповнилось 54 роки та вона, в силу зазначеного рішення Конституційного Суду України, має право виходу на пенсію за віком зі зменшенням віку, передбаченого ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення», при досягненні 52-річного віку.

Ухвалою від 02.03.2020 відкрито провадження за виключними обставинами, замінено первинного відповідача - Шевченківське об`єднане управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя на його правонаступника Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, призначено розгляд заяви за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 30.03.2020 в складі колегії суддів Запорізького окружного адміністративного суду.

23.03.2020 представник відповідача подав відзив на заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами, у якому зазначив, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 01.03.2019, яке відповідно до ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 14.06.2019 набрало законної сили, позивачу було повністю відмовлено у задоволенні позову. Оскільки зазначене рішення не підлягає виконанню у встановленому Законом порядку, то відсутня така ознака для його перегляду, як можливість його виконання у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження». Щодо вимоги про призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 з 23.01.2020, відповідно до ст. 12 та п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зазначає, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 №2148 Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058 (далі – Закон №1058) доповнено розділом XIV-I «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян». Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону №1058 на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацом першим і п`ятнадцятим – двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам – на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців роботи; жінкам – на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.

Згідно із п. 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058 пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Відтак, з набранням з 11.10.2017 змін до Закону №1058 щодо положень статті 114, пенсії за віком на пільгових умовах призначаються на умовах виключно зазначеної статті.

Норми ст. 114, п. 2 розділом XV Закону №1058 є чинними, неконституційними не визнані, а тому підлягають застосуванню. Відтак, зазначає, що вимоги про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 з 23.01.2020, відповідно до ст. 12 та п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суперечить чинному законодавству.

27.03.2020 від заявника до суду надійшла відповідь на відзив, в якій заявник не погоджується із доводами відповідача про можливість перегляду за виключними обставинами судового рішення, яке не підлягає виконанню. Також заперечує проти доводів відповідача про те, що пенсія за віком на пільгових умовах може бути призначена лише на підставі норм Закону №1058, зазначає, що працювала на посадах, які дають право на призначення пенсії на пільгових умовах до 01.04.2015, а тому до заявника мають застосовуватися норми Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020.

27.03.2020 від представника позивача до суду надійшла заява про відкладення розгляду справи на іншу дату.

30.03.2020 від представника відповідача до суду надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.

30.03.2020 від представника заявника до суду надійшло клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Третя особа, належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання, правом на надання пояснень суду не скористалась, будь-яких заяв чи клопотань від третьої особи до суду не надійшло.

Відповідно до ч. 2 ст. 368 КАС України, справа розглядається за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд.

Неявка заявника або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Частиною 4 статті 299 КАС України визначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи наведене розгляд справи здійснювався у письмовому провадженні.

Розглянувши матеріли заяви про перегляд рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01.03.2019 по справі №280/472/19 за виключними обставинами, відзив на заяву, матеріали справи, суд зазначає таке.

З матеріалів справи встановлено, що 04.02.2019 позивачка звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя, в якому позивачка просила суд визнати протиправними дії Шевченківського ОУПФУ щодо відмови в призначенні пільгової пенсії позивачу; зобов`язати Шевченківське ОУПФУ призначити та виплатити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 з 21 листопада 2018 року відповідно до пункту “б” статті 13 та пункту “б” статті 100 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилалась на те, що вона має загальний трудовий стаж - 34 роки 03 місяці 21 день, що підтверджується трудовою книжкою. Вказує, що в період з 20 жовтня 1983 року по 23 лютого 2004 року працювала на Казенному підприємстві “Науково-виробничий комплекс “Іскра” на посаді монтажника радіоапаратури і приборів по першому розряду з повним робочим днем, дана посада відноситься до списку № 2, стаж якої складає 16 років 11 місяців 0 днів. Вважає, що вказаного пільгового стажу роботи достатньо для призначення пільгової пенсії, проте рішенням Шевченківського ОУПФУ № 42 від 20 березня 2018 року позивачу було відмовлено у призначенні пільгової пенсії за списком № 2, з посиланням на те, що недостатньо пільгового стажу, а право на пенсію за списком № 2 позивач набуде лише у віці 57 років. Зазначає, що приймаючи це рішення відповідач не врахував вимоги пункту "б" частини 1 статті 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення", яка дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, у випадку позивача, в 52 роки. Так, 21 листопада 2018 року позивач повторно звернулась до Шевченківського об`єднаного УПФУ м.Запоріжжя із заявою про призначення пенсії, проте листом від 10 грудня 2018 року №696/Д-1 їй відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах за списком № 2 у зв`язку із тим, що до її випадку норми статті 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення" не застосовуються. З огляду на викладене вважала, що вказані дії відповідача щодо відмови їй в призначенні пільгової пенсії зі скорочення пенсійного віку є протиправними, а тому просила суд позовні вимоги задовольнити.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 01.03.2019 у задоволенні позовних вимог було відмовлено повністю.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 14.06.2019 позивачу було відмовлено у відкритті провадження за її апеляційною скаргою.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 01.03.2019 встановлено наступне:

У березні 2018 року позивач звернулась до Шевченківського ОУПФУ із заявою про призначення пільгової пенсії за списком № 2 відповідно до пункту “б” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”. Листом від 22 березня 2018 року № 6149/04 відповідачем направлено рішення № 42 від 20 березня 2018 року про відмову у призначенні пенсії за віком по списку № 2 відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058, яке обґрунтоване тим, що стаж роботи за списком № 2 обчислений в 06 років 4 місяці 6 днів, а тому підстави для призначення пенсії за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку, у віці 53 роки, відсутні.

Вважаючи відмову відповідача в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах на підставі п. “б” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” протиправною, позивач звернувся із позовом до суду.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 05 червня 2018 року у справі №808/1239/18 відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Не погодившись з висновками суду першої інстанції позивач звернулась до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою на рішення від 05 червня 2018 року. Апеляційний суд постановою від 12 вересня 2018 року залишив апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05 червня 2018 року - без змін.

Ухвалою від 29 жовтня 2018 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного суду відмовив у відкритті касаційного провадження у справі № 808/1239/18.

21 листопада 2018 року ОСОБА_1 повторно звернулась до Шевченківського об`єднаного УПФУ м.Запоріжжя із заявою про призначення пенсії на підставі статей 12, 13, 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з дати звернення.

Листом від 10 грудня 2018 року № 696/Д-1 відповідачем повідомлено позивача про відсутність підстав для призначення пенсії за віком зі скорочення пенсійного віку з огляду на те, що в неї недостатньо пільгового стажу, а відтак норми статті 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення" не діють у випадку позивача. Більш того, вказав на наявність рішення у інший справі за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського ОУПФУ м.Запоріжжя, яким їй відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо призначення і виплати пільгової пенсії.

Не погодившись з такими діями відповідача, позивач звернулась до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Крім того, зазначеним рішенням встановлено, що відповідно до записів в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 09 квітня 2001 року ОСОБА_1 :

- 20 жовтня 1983 року (запис № 1) прийнята до дослідного цеху Казенного конструкторського бюро "Іскра" монтажником радіоапаратури і приладів за першим розрядом;

- 07 грудня 1983 року (запис № 2) переведена до монтажно-збирального цеху оператором прецизійної фотолітографії за першим розрядом;

- 01 липня 1984 року (запис № 3) присвоєний третій розряд оператора прецизійної фотолітографії;

- 15 грудня 1985 року (запис № 4) присвоєний четвертий розряд оператора прецизійної фотолітографії;

- 01 лютого 1988 року (запис № 5) переведена на посаду техніка - тех. полоса;

- 24 вересня 1990 року (запис № 6) переведена зав. Архівом в ц 96;

- 21 вересня 1992 року (запис № 7) переведена оператором прецизійної фотолітографії 4 розряду;

- 01 червня 1993 року (запис № 8) присвоєний п`ятий розряд оператора прецизійної фотолітографії;

- 31 грудня 2003 року (запис № 9) Казенне конструкторське бюро "Іскра" реорганізоване в КП "НВК "Іскра";

- 23 лютого 2004 року (запис № 10) звільнена за статтею 38 КЗпП України за власним бажанням.

За даними довідки КП "НВК "Іскра" від 23 червня 2016 року № 125-к за час роботи ОСОБА_1 працювала у шкідливих умовах праці з 07 грудня 1983 року по 01 лютого 1988 року і з 21 вересня 1992 року по 23 лютого 2004 року за професією оператора прецизійної фотолітографії. В постанові Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 дана професія відсутня, в постанові Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 № 10 вона вказана в новому підрозділі: "Переробка напівпровідникових матеріалів" (2170600а-15916) розділу XYІ: Електротехнічне виробництво і ремонт електротехнічного обладнання. Атестація робочих місць в Конструкторському бюро "Іскра" вперше проведена 14 лютого 2000 року (Наказ № 73), за результатами якого було підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за списком № 2 операторам прецизійної фотолітографії.

Відповідно до довідки КП "НВК "Іскра" № 56 від 19 грудня 2013 року про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній вбачається, що позивач з 14 лютого 1995 року по 23 лютого 2004 року працювала повний робочий день в КП "НВК "Іскра" та виконувала роботу в шкідливих умовах праці за професією оператора прецизійної фотолітографії, яка передбачена списком № 2 розділ XVI підрозділ 4а код КП 16.4 підстава Постанова КМУ від 16 січня 2003 року № 36, загальний стаж роботи 09 років 00 місяців 09 днів. Робоче місце атестоване вперше: Наказ № 73 від 14 лютого 2000 року, відпустки без збереження заробітної плати: 1995 рік - 48 днів, 1996 рік - 42 дні, 1997 рік - 148 днів, 1998 рік - 169 днів, 1999 рік - 53 дні, 2000 рік - 172 дні, 2001 - 61 день, 2002 рік - 80 днів, 2003 рік - 102 день, 2004 рік - немає.

В обґрунтування рішення від 01.03.2019 Запорізький окружний адміністративний суд зазначив, що період роботи позивача з 07 грудня 1983 року по 01 лютого 1988 року правомірно не зарахований Шевченківським ОУПФУ до пільгового стажу, оскільки цей стаж набутий до прийняття постанови Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10, якою вказану посаду внесено до списків, у зв`язку з чим відсутні підстави для внесення спірного періоду до пільгового стажу відповідно до цієї постанови, а постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року за № 1173, яка підлягає застосуванню в даному випадку посаду оператора прецизійної фотолітографії не передбачено.

Період роботи позивача з 21.09.1992 по 13.02.1995 на посаді оператора прецизійної фотолітографії не зараховується до пільгового стажу, оскільки не було проведено атестацію робочого місця, що є однією із основних вимог для призначення пільгової пенсії за Списком №2 відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

В зазначеному рішенні суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно та у відповідності до приписів чинного законодавства позивачу зараховано лише той час, згідно із яким позивачка була зайнята повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, а це становить 6 років 4 місяці 6 днів.

Крім того, судом зазначено, що відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Рішенням суду від 01.03.2019 встановлено, що позивач не має страхового стажу, встановленого п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а саме 10 років роботи на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.

Відповідно до вищезазначеної норми, позивач набуде право виходу на пенсію за Списком № 2, за наданими документами, у віці 57 років.

Посилання позивача на те, що до неї мають бути застосовані положення ст. 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення" суд, у рішенні про перегляд якого подана ця заява, відхилив, оскільки матеріалами справи не доведено роботу ОСОБА_1 на роботах із шкідливими і важкими умовами праці до введення в дію Закону України "Про пенсійне забезпечення" (до 01.01.1992).

Суд, дослідивши та оцінивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, в їх сукупності, проаналізувавши норми законодавства України, а також, надаючи оцінку обставинам, зазначеним заявником у заяві про перегляд рішення суду за виключними обставинами, переглядаючи за виключними обставинами рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01.03.2019 у справі №280/472/19 дійшов наступних висновків.

Згідно зі ст. 362 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати заяву про перегляд судового рішення суду будь-якої інстанції, яке набрало законної сили, за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до частин 1, 2, 4 ст. 361 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно з п. 1 ч. 5 ст. 361 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є, зокрема, встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

В силу приписів частини шостої статті 361 КАС України при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

Таким чином, суд зазначає, що встановлення Конституційним Судом України неконституційності окремого положення закону, застосованого судом при вирішенні справи, надає лише право на перегляд такого судового рішення за виключними обставинами, а не є беззаперечною обставиною за наявності якої суд зобов`язаний ухвалити судове рішення на користь особи, яка звертається із заявою про перегляд судового рішення за виключними обставинами.

Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 у справі №1-5/2018(746/15) за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII: визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти „б“-„г“ статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII.

Зазначеним рішенням Конституційного Суду України встановлено, що стаття 13, частина друга статті 14, пункти „б“-„г“ статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти „б“-„г“ статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:

«На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам;

б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам;

в) трактористи-машиністи, безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - чоловіки після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі;

г) жінки, які працюють трактористами-машиністами, машиністами будівельних, шляхових і вантажно-розвантажувальних машин, змонтованих на базі тракторів і екскаваторів, - після досягнення 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 15 років на зазначеній роботі;

д) жінки, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 50 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років за умови виконання встановлених норм обслуговування.

Норми обслуговування для цих цілей встановлюються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України;

е) жінки, зайняті протягом повного сезону на вирощуванні, збиранні та післязбиральній обробці тютюну, - після досягнення 50 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років;

є) робітниці текстильного виробництва, зайняті на верстатах і машинах, - за списком виробництв і професій, затверджуваним у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, - після досягнення 50 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років;

ж) жінки, які працюють у сільськогосподарському виробництві та виховали п`ятеро і більше дітей, - незалежно від віку і трудового стажу, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України;

з) водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи 25 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи 20 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.

Працівникам інших виробництв, професій та посад дострокові пенсії залежно від умов праці (але не раніш як після досягнення 55 років чоловіками і 50 років жінками) можуть встановлюватися за результатами атестації робочих місць за рахунок коштів підприємств та організацій, призначених на оплату праці, які перераховуються до Пенсійного фонду України на виплату пенсій до досягнення працівником пенсійного віку, передбаченого статтею 12 цього Закону.

Порядок пенсійного забезпечення осіб, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених законодавством, що діяло раніше, визначається статтею 100 даного Закону.

Контроль за правильністю застосування списків на пільгове пенсійне забезпечення і якістю проведення атестації робочих місць на підприємствах та в організаціях, підготовка пропозицій щодо вдосконалення цих списків покладаються на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю» (стаття 13);

«При наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок за кожний повний рік цих робіт пенсійний вік, передбачений статтею 12 цього Закону, знижується на 1 рік» (стаття 14);

«б) працівники, які здійснюють управління повітряним рухом і мають свідоцтво диспетчера:

чоловіки - після досягнення 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 12 років 6 місяців роботи по безпосередньому управлінню польотами повітряних суден;

жінки - після досягнення 45 років і при загальному стажі роботи не менше 17 років 6 місяців, з них не менше 10 років роботи по безпосередньому управлінню польотами повітряних суден.

Зазначені працівники, звільнені від роботи по безпосередньому управлінню польотами повітряних суден за станом здоров`я (через хворобу), при наявності вислуги років у чоловіків не менше 10 років і у жінок не менше 7 років 6 місяців мають право на пенсію пропорційно відпрацьованому часу.

У вислугу років працівникам, які здійснюють управління повітряним рухом, зараховується також робота, зазначена у пункті „а“ цієї статті.

Працівники, які здійснюють управління повітряним рухом і мають посвідчення (диспетчери, старші диспетчери, керівники польотів), мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах:

чоловіки - не менше 20 років;

жінки - не менше 17 років 6 місяців.

Порядок обчислення строків вислуги для призначення їм пенсій затверджується Кабінетом Міністрів України;

в) інженерно-технічний склад - за переліком посад і робіт, що затверджується в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України:

чоловіки - після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи в цивільній авіації не менше 25 років, з них не менше 20 років на зазначених посадах;

жінки - після досягнення 50 років і при загальному стажі роботи в цивільній авіації не менше 20 років, з них не менше 15 років на зазначених посадах.

У вислугу років працівникам інженерно-технічного складу зараховується також робота, зазначена в пунктах „а“ і „б“ цієї статті;

г) бортпровідники:

чоловіки - після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 15 років як бортпровідник;

жінки - після досягнення 45 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років як бортпровідниця» (пункти „б“-„г“ статті 54).

За положеннями статті 152 Конституції України, закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Статтею 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» встановлено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Таким чином, саме з 23 січня 2020 року втратили чинність положення статті 13, частини другої статті 14, пункти „б“-„г“ статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII.

Відповідно, саме з 23.01.2020, з дня втрати чинності положеннями зазначених норм, підлягають застосуванню положення цих норм в первинній редакції.

Таким чином, положення статті 13, частини другої статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII, в редакції, яка була чинною до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII, застосовуються з 23.01.2020, та не поширюють свою дію на правовідносини, які існували з дня набрання чинності зазначеними змінами до 23.01.2020 включно.

Зі змісту рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01.03.2020, яке є предметом заяви, вбачається, що підстави для відмови у задоволенні позову були інші ніж застосування положення статті 13, частини другої статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII. Зокрема, відмова у задоволенні позовних вимог не обґрунтовувалось зазначеними нормами, а полягала у не підтвердженні позивачем наявності стажу роботи за Списком №2 достатнього для призначення пенсії на пільгових умовах за п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону №1058.

Суд зазначає, що норма п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону №1058 на час розгляд заяви позивача є чинною (не визнана неконституційною та не скасована).

Ані позов, ані заява про перегляд судового рішення за виключними обставинами не містять будь-якого обґрунтування неправильного застосування відповідачем та судом у рішенні, про перегляд якого подана заява, вимог п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону №1058.

Оскільки, як на час виникнення спірних правовідносин, звернення позивача до суду, розгляду справи судом першої інстанцій, положення п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону №1058, діяли (діють) в прийнятій редакції, відсутні підстави вважати рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 у справі №1-5/2018(746/15) виключною обставиною для скасування рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01.03.2019 у даній справі.

Визнання неконституційними певних положень чинного законодавства в подальшому, не може мати наслідком визнання протиправними дій/рішень відповідача, які були вчинені/прийняті до визнання таких норм неконституційними, оскільки відповідач є територіальним органом Пенсійного фонду України, який в своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, а тому він не мав підстав не враховувати чинні на час прийняття відповідного рішення норми законодавства.

За таких обставин, рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020 на спірні правовідносини не може вплинути, оскільки правовідносини у даній справі виникли до прийняття такого рішення.

При цьому колегія зазначає, що наведене не перешкоджає позивачу звернутися до суб`єкта владних повноважень із відповідною заявою про захист його прав на підставі зазначеного рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020.

Крім того, колегія суддів враховує правову позицію, що міститься у постанові Верховного Суду 17 грудня 2019 року у справі № 808/2492/18. У вказаному судовому рішенні зазначено, що із тексту імперативних приписів п. 1 ч. 5 ст. 361 КАС України слідує, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи може бути підставою для перегляду рішення за виключними обставинами тільки, якщо рішення суду ще не виконане. У випадку, що є предметом дослідження, рішення не може вважатись невиконаним в контексті приписів п. 1 ч. 5 ст. 361 КАС України, оскільки рішення, що набрало законної сили, яким у задоволенні позову відмовлено, не передбачає примусового виконання.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що ухвалення Конституційним Судом України рішення від 23 січня 2020 року №1-р/2020 не є підставою для скасування рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01 березня 2019 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно зі ст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням принципу змагальності, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі (ст. 9 КАС України), положення Кодексу адміністративного судочинства України передбачають не лише обов`язок суб`єкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч. 2 ст. 77 КАС України), але й обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч. 1 ст. 77 КАС України).

Відповідно до ч. 4 ст. 368 КАС України, за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може:

1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі;

2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення;

3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.

Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01 березня 2019 року.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 11, 77, 90, 139, 241 - 246, 256, 361, 368 та 369 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви про перегляд за виключними обставинами рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01.03.2019 по справі №280/472/19 в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі представника – адвоката Мар`єнко Вікторії Юріївни ( АДРЕСА_2 ), до Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (вул. Карпенка-Карого, буд. 25-А, м. Запоріжжя, 69014), третя особа: Казенне підприємство “Науково-виробничий комплекс “Іскра” (вул. Магістральна, буд. 84, м. Запоріжжя, 69071), про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня її підписання.

Ухвала в повному обсязі складена та підписана складом суду 01.04.2020.

Головуючий суддя Р.В. Кисіль

Суддя О.О. Артоуз

Суддя Р.В. Сацький