ПОСТАНОВА

Іменем України

31 березня 2020 року

Київ

справа №540/1244/19

адміністративне провадження №К/9901/36342/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Калашнікової О.В.,

суддів: Білак М.В., Губської О.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 540/1244/19

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Херсонській області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку належних сум при звільненні,

за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Херсонській області на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року (головуюча суддя - Ковбій О.В) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року (колегія суддів у складі головуючого судді - Бітова А. І., суддів: Лук`янчук О.В., Ступакової І.Г.)

І РУХ СПРАВИ

1. У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції (далі ГУНП) в Херсонській області (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку належних сум при звільненні у період з 30 листопада 2018 року по 08 липня 2019 року.

2. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що він протягом 16 років 03 місяців та 25 днів проходив службу в органах МВС України. Звільнений зі служби в Національній поліції наказом начальника ГУНП в Херсонській області від 28 листопада 2018 року №313 о/с за п.7 ч.1 ст. 77 Закону України "Про національну поліцію". На підставі зазначеного, позивач вважає, що мав отримати 29 листопада 2018 року заробітну плату та всі інші виплати за відпрацьований в поліції період. Однак, 29 листопада 2018 року позивачу не було виплачено заробітну плату та інші виплати за періоди: з 29 лютого 2016 року по 07 березня 2016 року (8 днів) - період перебування на лікарняному; з 09 березня 2016 року по 18 березня 2016 року (10 днів) - період перебування на лікарняному; з 07 квітня 2016 року по 30 жовтня 2018 року (2 роки 6 місяців 23 дня) - період зарахований до відпрацьованого трудового стажу.

У зв`язку з викладеним позивач звернувся до суду. За результатами судового розгляду постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2019 року в справі №540/2295/18 вирішено виплатити позивачу грошові кошти за період його перебування на лікарняному та за період вимушеного прогулу.

Таким чином, позивач вважає, що затримка по розрахунку при звільнені з вини роботодавця тривала з 30 листопада 2018 року по 24 травня 2019 року та склала 5 місяців 25 днів. Тому, на його думку, та з урахуванням того, що спір про належні ОСОБА_1 виплати вирішено на користь позивача, відповідач має обов`язок виплатити середній заробіток за час затримки виплати належних при звільненні сум.

3. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року, позов задоволено.

Стягнуто з ГУНП в Херсонській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку належних сум при звільненні у період з 30 листопада 2018 року по 08 липня 2019 року в сумі 68 637,80 грн.

4. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Головне управління Національної поліції в Херсонській області звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить їх скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

5. Ухвалою Верховного Суду від 28 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Херсонській області на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року.

6. Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

II ОБСТАВИНИ СПРАВИ

7. Згідно наявної в матеріалах справи копії трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , позивач з 03 серпня 2002 року проходив службу в органах внутрішніх справ, в тому числі в лавах Національної поліції.

8. В квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ГУНП в Херсонській області, в якому просив: визнати протиправними та скасувати накази №28 від 30 березня 2016 року та №44 о/с від 06 квітня 2016 року про звільнення позивача з лав Національної поліції за п.6 ч.1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію"; поновити позивача на посаді інспектора Управління превентивної діяльності в ГУНП в Херсонській області; стягнути середню заробітну плату за час вимушеного прогулу, починаючи з 06 квітня 2016 року, а також за період часу перебування на службі з 11 лютого 2016 року по 19 лютого 2016 року та за час перебування на лікарняних з 29 лютого 2016 року по 07 березня 2016 року і з 09 березня 2016 року по 18 березня 2016 року.

9. Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 13 червня 2016 року у справі №821/496/16 адміністративний позов з зазначеними вище вимогами задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ ГУНП в Херсонській області №44о/с від 06 квітня 2016 року в частині дати звільнення позивача з лав Національної поліції. Зазначено вважати позивача звільненим з лав Національної поліції з 14 квітня 2016 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

10. Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2016 року постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 13 червня 2016 року залишено без змін.

11. Постановою Верховного Суду від 04 жовтня 2018 року постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 13 червня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2016 року - скасовано.

12. Позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ ГУНП в Херсонській області №44 о/с від 06 квітня 2016 року про звільнення позивача з лав Національної поліції. Поновлено позивача на посаді інспектора Управління превентивної діяльності в ГУНП в Херсонській області.

13. Справу в частині позовних вимог про стягнення на користь позивача з ГУНП у Херсонській області середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, починаючи з 06 квітня 2016 року по дату поновлення на роботі, та середньої заробітної плати за час перебування на лікарняних у період з 29 лютого 2016 року по 07 березня 2016 року та з 09 березня 2016 року по 18 березня 2016 року - направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

14. Наказом ГУНП в Херсонській області від 31 жовтня 2018 року №291 о/с ОСОБА_1 поновлено на посаді інспектора превентивної діяльності ГУНП в Херсонській області з 14 квітня 2016 року. Цим же наказом скасовано пункт наказу ГУНП в Херсонській області від 06 квітня 2016 року №44 о/с в частині звільнення зі служби в поліції за п.6 ч.1 ст. 77 Закону України "Про національну поліцію".

15. Наказом начальника ГУНП в Херсонській області від 28 листопада 2018 року №313 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за п.7 ч.1 ст. 77 Закону України "Про національну поліцію".

16. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2018 року позовні вимоги про стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та за час перебування на лікарняних задоволені.

Стягнуто з ГУНП в Херсонській області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 206 869,72 грн.

Зобов`язано ГУНП в Херсонській області вчинити, передбачені Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування", дії щодо нарахування та виплати позивачу допомоги по тимчасовій непрацездатності за довідками про тимчасову непрацездатність по догляду за дітьми за 29 лютого 2016 року та 1, 2, 3, 4, 7, 9, 10, 11, 14, 15, 16, 17, 18 березня 2016 року.

17. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2019 року рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2018 року в частині зобов`язання ГУНП в Херсонській області вчинити, передбачені Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування", дії щодо нарахування та виплати позивачу допомоги по тимчасовій непрацездатності за довідками про тимчасову непрацездатність по догляду за дітьми змінено, викладено абзац третій резолютивної частини цього рішення в наступній редакції: "Зобов`язати ГУНП в Херсонській області вчинити дії щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 допомоги по тимчасовій непрацездатності за довідками про тимчасову непрацездатність по догляду за дітьми за 29 лютого, 1, 2, 3, 4, 7, 9, 10, 11, 14, 15, 16, 17, 18 березня 2016 року, у відповідності до Порядку та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року №260". В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

18. Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою.

Ухвалою суду від 25 липня 2019 року відмовлено у відкритті касаційного провадження.

19. З наявної в матеріалах справи довідки про доходи №279 від 18 червня 2019 року (а.с.79), відомостей (а.с.70-71) вбачається, що ОСОБА_1 в листопаді 2018 року виплачено грошове забезпечення за період з 31 жовтня 2018 року по 30 листопада 2018 року; 30 листопада 2018 року відбувся остаточний розрахунок за напрямком "матеріальна допомога на оздоровлення, компенсація за невикористану відпустку, перерахунок грошового забезпечення з 30 листопада 2018 року", 18 грудня 2018 року відбувся остаточний розрахунок в частині "одноразової грошової допомоги при звільненні", 19 грудня 2018 року позивачу виплачено кошти на виконання рішення суду (в частині негайного виконання постанови у справі №540/2295/18), 26 рудня 2018 року ОСОБА_1 виплачено компенсацію за невикористану відпустку, 31 травня 2019 року позивачу здійснено виплату на підставі рішення суду №540/2295/18 у сумі 2 615,13 грн., а 08 липня 2019 року, згідно виписки/особового рахунку за 08 липня 2019 року (а.с. 74) на користь ОСОБА_1 стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу по справі №540/2295/18.

20. 08 липня 2019 року відбувся остаточний розрахунок між сторонами - на користь ОСОБА_1 стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 166 921,37 грн., що підтверджено випискою/особовим рахунком за 08 липня 2019 року.

ІIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

21. Вирішуючи справу, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що всі належні позивачу суми при звільненні не були виплачені йому своєчасно та в повному обсязі що є підставою для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку належних сум при звільненні.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

22. У касаційній скарзі касатор із посиланням на практику Верховного Суду вказав, що підставою для виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку належних сум при звільненні судами зазначено судове рішення, яке набрало законної сили 24 травня 2019 року, тобто вже після звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції 29 листопада 2018 року. Вказана обставина, на думку касатора, не може вважатись підставою для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку належних сум при звільненні виходячи з того, що зобов`язання виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу виникає у роботодавця з рішення органу, який розглядав трудовий спір.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

23. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

24. Аналізуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на наступне.

25. Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

26. Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

27. Згідно ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

28. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

29. Судова колегія, проаналізувавши вимоги ст. 117 КЗпП України, дійшла висновку, що після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто, за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

30. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

31. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який ухвалює рішення по суті спору (ч.2 ст. 117 КЗпП України).

32. У разі непроведення розрахунку у зв`язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу.

33. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

34. За змістом частин 1, 2 статті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

35. Аналіз вказаних норм свідчить, що зобов`язання виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу виникає у роботодавця з рішення органу, який розглядав трудовий спір.

36. Як вбачається з матеріалів справи, наказом ГУНП в Херсонській області від 31 жовтня 2018 року №291 о/с ОСОБА_1 поновлено на посаді інспектора превентивної діяльності ГУНП в Херсонській області з 14 квітня 2016 року.

37. В подальшому, наказом начальника ГУНП в Херсонській області від 28 листопада 2018 року №313 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за п.7 ч.1 ст. 77 Закону України "Про національну поліцію".

38. При цьому, на момент звільнення позивача зі служби питання про виплату йому середнього заробітку та допомоги по тимчасовій непрацездатності перебувало на розгляді в суді і лише постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2019 року вирішене остаточно на користь позивача.

39. Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами касатора про те, що при звільненні позивача 28 листопада 2018 року зі служби в поліції у відповідача не існувало законодавчо встановленого обов`язку або обов`язку, встановленого рішенням суду, щодо виплати позивачеві середнього заробітку за час вимушеного прогулу, розмір якого в подальшому був визначений рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2018 року по справі №540/2295/18.

40. Відповідно до пункту 57 рішення Європейського суду з прав людини від 8 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України» (заява №377/02), остаточне рішення від 04.10.2010 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що застосування процесуальних обмежень у справі заявниці значною мірою залежало від тлумачень матеріальних норм Кодексу законів про працю. У зв`язку з цим Суд зазначає, що відповідно до статті 117 Кодексу «при відсутності спору щодо суми» заборгованості із заробітної плати, звільнені працівники мають право на компенсацію за несвоєчасну виплату такої заборгованості за період «фактичного розрахунку» (частина перша статті 117), а «при наявності спору про розміри сум» заборгованості із заробітної плати компенсація повинна бути виплачена, якщо спір вирішено на користь працівника (частина друга статті 117). Особливу увагу слід звернути на те, що частина друга статті 117 Кодексу, яка встановлює право на отримання компенсації у випадку постановлення судом рішення щодо суми такої заборгованості та є застосовною у справі заявниці, не передбачає виплати компенсації за період до фактичного розрахунку по заборгованості, на відміну від частини першої статті 117. Таким чином, немає обґрунтованих підстав стверджувати, що ці положення передбачають право на отримання компенсації за затримку виплати заробітної плати, що мала місце після того, як її сума була встановлена судом.

41. У пункті 65 цього рішення Суд зазначив, що вимоги заявниці щодо компенсації за період з 8 липня 1997 по 18 березня 1999 року не мають жодного правового підґрунтя (див. пункти 56 і 57 вище). Зокрема, стаття 117 Кодексу законів про працю не могла бути розтлумачена як така, що встановлює право на отримання компенсації за затримку виплати заробітної плати, що мала місце після того, як вона була присуджена заявниці за рішенням суду.

42. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку належних сум при звільненні у період з 30 листопада 2018 року по 08 липня 2019 року.

43. Така ж правова позиція у подібних правовідносинах висловлена у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 823/1919/16 та від 24 січня 2018 року у справі № 807/1502/15.

44. Частиною першою статті 351 КАС України передбачено, що суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

45. З огляду на викладене, рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року слід скасувати, ухваливши по справі нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

46. Зважаючи на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

47. Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду,-

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Херсонській області - задовольнити.

2. Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року по справі №540/1244/19 - скасувати.

3. Ухвалити по справі нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Херсонській області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку належних сум при звільненні - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

О.В. Калашнікова

М.В. Білак

О.А. Губська ,

Судді Верховного Суду