ПОСТАНОВА

Іменем України

31 березня 2020 року

м. Київ

справа № 820/4141/17

адміністративне провадження № К/9901/50847/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Яковенка М. М.,

суддів Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 820/4141/17

за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання дій неправомірними та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя: А. С. Мороко) від 15 лютого 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: З. О. Кононенко, Я. В. П`янова, О. М. Калітка) від 18 квітня 2018 року,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, у якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив:

визнати дії Харківського прикордонного загону щодо виключення зі списків особового складу військової частини ОСОБА_1 без розрахування з ним за всіма видами забезпечення неправомірними;

скасувати наказ начальника Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління ДПСУ від 30 березня 2017 року № 135-ос про припинення контракту, звільнення в запас Збройних Сил України, виключення зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення в частині що стосується ОСОБА_1 ;

видати новий наказ про включення ОСОБА_1 до списків особового складу загону та всіх видів забезпечення, поновити контракт, виплатити відповідне грошове забезпечення за вимушений прогул, після чого видати новий наказ, яким виключити позивача ОСОБА_1 зі списків особового складу та всіх видів забезпечення;

зобов`язати відповідача зарахувати період вимушеного прогулу до вислуги років ОСОБА_1 на військовій службі (в календарному та пільговому обчисленні) та до терміну, встановленого для присвоєння чергового військового звання.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при виключенні зі списків особового складу позивача не розрахували за всіма видами забезпечення, а саме, не видано грошову компенсацію замість належного йому речового майна за весь період служби, а тому вважає, що наказ начальника Харківського прикордонного загону № 135-ос від 30 березня 2017 року є незаконним та просить його скасувати й видати новий наказ про включення ОСОБА_1 до списків особового складу загону та всіх видів забезпечення, скласти новий контракт, виплатити відповідне грошове забезпечення за вимушений прогул, після чого видати новий наказ яким виключити позивача - ОСОБА_1 зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

3. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2018 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року, у задоволені адміністративного позову відмовлено.

4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 16 травня 2018 року позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення та задовольнити позов.

5. Ухвалою Верховного Суду (у складі колегії суддів: Білоус О. В. суддя-доповідач, Желтобрюх І. В., Стрелець Т. Г.) від 18 травня 2018 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та встановлено десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу.

6. 08 червня 2018 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому відповідач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення суду першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

7. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 05 червня 2019 року № 636/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Білоуса О. В., що унеможливлює його участь у розгляді касаційної скарги.

8. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06 червня 2019 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.

9. Ухвалою Верховного Суду від 26 березня 2020 року справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

10. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 16 січня 2012 року між ОСОБА_1 та начальником Харківського прикордонного загону укладено контракт про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України № 648.

11. За умовами вказаного контракту, позивач добровільно вступив на військову службу за контрактом і взяв на себе зобов`язання протягом дії контракту проходити військову службу на посадах осіб сержантського і старшинського складу (п. 1 Контракту).

12. Згідно до пункту 5 Контракту, його укладено строком на 5 років, з 15 березня 2012 року по 15 березня 2017 року.

13. Порядок розірвання та продовження строку дії Контракту визначено у підпунктах 15, 16 пункту 1 Контракту, якими визначено, що ОСОБА_1 зобов`язаний попередити про свій намір щодо дострокового розірвання контракту письмово посадову особу, уповноважену приймати рішення про звільнення, не пізніше ніж за місяць до подання рапорту про звільнення з військової служби, а також, за наявності бажання продовжити військову службу після закінчення строку дії контракту не пізніше ніж за три місяці до дня закінчення цього строку, подати відповідний рапорт у порядку підпорядкування посадовій особі уповноваженій укладати новий контракт.

14. 23 лютого 2017 року ОСОБА_1 через відсутність бажання продовжувати військову службу за Контрактом подав рапорт про звільнення його з військової служби, у зв`язку із закінченням строку дії Контракту (вказаний рапорт зареєстровано 25 лютого 2017 року за № Р 2520).

15. Наказом Начальника Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України № 114-ос від 15 березня 2017 року, ОСОБА_1 інспектора прикордонної служби 1 категорії відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби "Веселе" III (тип Б) звільнено в запас Збройних Сил України за статтею 26 частиною 8 пунктом 1 підпунктом "ї" (які в особливий період (крім проведення мобілізації та ведення воєнного стану) проходять військову службу за контрактом і строк контракту яких закінчився) Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», з правом носіння військової форми одягу, з 15 березня 2017 року.

16. Наказом Начальника Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України № 135-ос від 30 березня 2017 року припинено контракт, звільнено в запас Збройних Сил України, виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення прапорщика ОСОБА_1 , інспектора прикордонної служби 1 категорії відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби "Веселе" III категорії (тип Б), в запас Збройних Сил України за статтею 26 частиною 8 пунктом 1 підпунктом "ї" (які в особливий період (крім проведення мобілізації та ведення воєнного стану) проходять військову службу за контрактом і строк контракту яких закінчився) Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», з правом носіння військової форми одягу, з 30 березня 2017 року та зараховано у військовому оперативному резерві першої черги.

17. Вважаючи останній наказ протиправним з огляду на те, що станом на дату його винесення відповідачем не було проведено повного грошового розрахунку, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

18. Водночас, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач звернувся до Харківського прикордонного загону з відповідним рапортом про отримання грошової компенсації замість належного до видачі речового майна, проте, на момент звернення з вказаним рапортом відповідні кошти були відсутні.

19. Харківським прикордонним загоном було надіслано заявку на доотримання коштів для виплати військовослужбовцям грошової компенсації замість належного до видачі речового майна за період проходження служби, в тому числі і позивача (було надіслано телеграму за №17723 - 3966 від 06 квітня 2017 року, що додається)

20. На підставі вищевикладеного позивачу було роз`яснено, що відповідна виплата буде здійснена йому після надходження бюджетних призначень у найближчий час, оскільки відповідно по пункту 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178 «Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил України, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за не отримане речове майно» виплата грошової компенсації здійснюється в межах бюджетних призначень на закупівлю речового майна, передбачених Адміністрації Держприкордонслужби України на відповідний рік.

21. Наказом відповідача від 16 серпня 2017 року № 351-ос наказано виплатити позивачу грошову компенсацію замість належного до видачі речового майна, яка нарахована у розмірі 34709,04 грн.

22. Згідно з розрахунково-платіжною відомістю з виплати компенсації за речове майно в серпні 2017, ОСОБА_1 нараховано компенсацію за речове майно на загальну суму 34709,04 грн, з яких: відраховано ПДФО 18%, що становить 6247,63 грн та військового збору 1,5%, що становить 520,64 грн, перераховано на рахунок 27940,77 грн.

23. Відповідно до витягу з реєстру виплати компенсації за речове майном військовослужбовців за серпень 2017 року зазначено, що сума належної до видачі компенсації ОСОБА_1 складає 304171,69 грн.

24. Факт здійснення вказаного розрахунку з позивачем підтверджується також наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 3240 від 22 серпня 2017 на суму 304171,69 грн.

25. Судами було також зазначено, що обставини виплат належних позивачу сум, їх розмір та період виплати, встановлюються іншими рішеннями в інших адміністративних справах.

26. Зокрема, судами встановлено, що позивач звернувся з адміністративним позовом до Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив:

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити (доплатити) позивачу різницю між виплаченою сумою грошової компенсації вартості за неотримане речове майно в розмірі 27940,77 грн. (перераховано 23 серпня 2017 року) та сумою грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, яка нарахована позивачем замість відповідача та надана до суду (а саме, відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178 «Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно», виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Адміністрацією Держприкордонслужби станом на 01 січня 2017 року та довідки про вартість речового майна, що належить до видачі прапорщику (позивачу) з розрахунку кількості предметів, вартості з одиницю, суми грошової компенсації окремо по кожному предмету та загальної суми грошової компенсації за всі предмети речового майна, які прописані, нараховані позивачем та інше в зразку № 1 для врахування судом та відповідачем, який додається.

27. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року у справі № 820/1699/17, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

28. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року у справі № 820/1699/17 набрало законної сили 05 грудня 2017 року.

29. Крім того, відповідно відомостей з Єдиного реєстру судових рішень, ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати і виплатити (доплатити) позивачу різницю між виплаченою сумою одноразової допомоги при звільненні з розрахунку грошового забезпечення, передбаченого контрактом № 648, укладеним між начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (з урахуванням надбавок за вислугу років, знання та використання іноземної мови, відповідну кваліфікацію, спортивні і почесні звання та інших надбавок, доплат, винагород, премій), а саме з урахуванням винагород (щомісячної додаткової грошової винагороди, винагороди за бойове чергування) у розмірі 50% грошового забезпечення за 24 повних календарних років служби (про нарахування та виплату (доплату) вказаних в позовній вимозі видів винагород розглянути та задовольнити окремо по кожній винагороді).

30. Постановою Харківського окружного адміністративного суду у справі № 820/1784/17 від 21 листопада 2017 року, залишеного без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2018 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України про зобов`язання вчинити певні дії залишено без задоволення.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

31. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що відповідач при винесенні наказу від 30 березня 2017 року № 135-ос діяв у межах та у спосіб, встановлені чинним законодавством України, а отже, позовні вимоги є необґрунтованими та таким, що не підлягають задоволенню.

32. При цьому, суди попередніх інстанцій зазначили, що обставини виплат належних позивачу сум, їх розмір та період виплати, встановлюються іншими рішеннями в інших адміністративних справах, отже доводи позивача з цього приводу, в рамках даного судового розгляду є необґрунтованими.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

33. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.

34. Зокрема, скаржник наводить доводи аналогічні доводам адміністративного позову та апеляційної скарги, здійснює виклад обставин та надає їм відповідну оцінку, цитую норми процесуального та матеріального права, а також висловлює свою незгоду із оскаржуваними судовими рішеннями.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

35. Враховуючи положення пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 460-ІХ, а також те, що касаційна скарга на судові рішення у цій справі була подана до набрання чинності цим Законом і розгляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає цю справу у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення КАС України у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року.

36. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.

37. Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

38. Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

39. Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XI (далі Закон № 2232-XI) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

40. За визначенням, наведеним у частині першої статті 2 Закону № 2232-XI, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що проходження військової служби громадянами України здійснюється у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями. Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

41. Відповідно до статті 3 Закону № 2232-XI правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

42. Відповідно до частини першої статті 19 Закону № 2232-XI, військовослужбовці, які проходять кадрову або строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, громадяни призовного віку, які мають вищу, професійно-технічну, повну або базову загальну середню освіту і не проходили строкової військової служби, військовозобов`язані, а також жінки, які не перебувають на військовому обліку, укладають контракт про проходження військової служби за контрактом з додержанням умов, передбачених статтею 20 цього Закону.

43. Відповідно до частини четвертої вказаної статті встановлено, що форма, порядок і правила укладення контракту, припинення (розірвання) контракту та наслідки припинення (розірвання) контракту визначаються положеннями про проходження військової служби громадянами України, якщо інше не передбачено законом.

44. Згідно з частиною першою статті 24 Закону № 2232-XI початком проходження військової служби для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, вважається день зарахування до списків особового складу військової частини.

45. Згідно частини другої статті 24 Закону № 2232-XI, закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

46. Відповідно до підпункту «ї» пункту 1 частини восьмої статті 26 Закону № 2232-XI під час дії особливого періоду з військової служби звільняються військовослужбовці, зокрема, які в особливий період (крім проведення мобілізації та введення воєнного стану) проходять військову службу за контрактом і строк контракту яких закінчився, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу, крім випадків, визначених абзацом другим частини третьої статті 23 цього Закону.

47. Відповідно до частини дев`ятої статті 26 Закону № 2232-XI звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

48. Згідно з частиною 1 статті 14 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» від 03 квітня 2003 року № 661-IV (далі Закон № 661-IV), до особового складу Держприкордонслужби входять військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України.

49. Частина 1 статті 6 Закону № 661-IV визначено, що Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення.

50. При цьому, відповідно до частини 5 статті 14 Закону № 661-IV, комплектування Держприкордонслужби військовослужбовцями і проходження ними військової служби здійснюється на підставі Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", а відповідно до частини 2 статті 33 Закону України "Про Державну прикордонну службу України", за протиправні дії чи бездіяльність військовослужбовці Держприкордонслужби несуть відповідальність згідно із законом. Отже, на військовослужбовців Держприкордонслужби поширюються правові норми, що містяться у Законі України "Про військовий обов`язок і військову службу".

51. Порядок проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України визначено Положенням про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженим Указом Президента України від 29 грудня 2009 року № 1115/2009 (далі - Положення № 1115/2009).

52. Згідно з пункту 2 Положення № 1115/2009, громадяни проходять військову службу в Держприкордонслужбі в добровільному порядку або за призовом. Громадяни, які проходять військову службу в Держприкордонслужбі, є військовослужбовцями Держприкордонслужби. Початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на військовій службі визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» (пункт 6 Положення № 1115/2009).

53. Відповідно до пункту 6 Положення № 1115/2009, початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на військовій службі визначено Законом № 2232-XI.

54. Відповідно до пункту 7 Положення № 115/2009, що закінченням проходження громадянином військової служби вважається день, зазначений у наказі про виключення військовослужбовця зі списків особового складу Адміністрації Держприкордонслужби чи її розвідувального органу, регіональних управлінь, органів охорони державного кордону, загонів Морської охорони, навчальних закладів, науково-дослідних установ або органів (підрозділів) забезпечення Держприкордонслужби у зв`язку з його звільненням з військової служби в запас або у відставку.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпеченням.

55. Відповідно до пункту 12 Положенням № 1115/2009, встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців з державою, зокрема включення їх до списків особового складу органів Держприкордонслужби або виключення з таких списків, присвоєння та позбавлення військових звань, пониження та поновлення у військових званнях, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку тощо, оформлюється письмовими наказами на підставі документів, види та форма яких установлюються Адміністрацією Держприкордонслужби.

56. Право видавати накази по особовому складу мають Голова Державної прикордонної служби України та згідно з визначеними ним повноваженнями посадові особи з числа його заступників, керівник розвідувального органу Адміністрації Держприкордонслужби, начальники (командири) регіональних управлінь, органів охорони державного кордону, загонів Морської охорони, ректор вищого військового навчального закладу Держприкордонслужби, начальники навчальних центрів, науково-дослідних установ та органів забезпечення, які мають статус юридичної особи і за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище (далі - начальники) (пункт 13 Положення № 1115/2009). Порядок підготовки та видання наказів з питань проходження військової служби встановлюється Адміністрацією Держприкордонслужби.

57. Відповідно до пункту 17 Положення № 1115/2009, контракт про проходження громадянами України військової служби в Держприкордонслужбі - це письмова угода, укладена відповідно до вимог, визначених цим Положенням, між громадянином і державою, від імені якої виступає уповноважений орган Держприкордонслужби, для встановлення правових відносин між сторонами під час проходження військової служби.

58. Відповідно до пункту 23 Положення № 1115/2009, перший контракт про проходження військової служби набирає чинності з особами рядового складу, сержантського і старшинського складу та офіцерського складу, які проходять службу за призовом, - з дня видання наказу про прийняття на військову службу за контрактом.

59. Про дату набрання чинності контрактом у першому і другому його примірниках робиться відповідний запис, яким засвідчується підписом начальника органу Держприкордонслужби, на підставі наказу якого військовослужбовця зараховано до списків особового складу цього органу, та скріплюється гербовою печаткою зазначеного органу Держприкордонслужби. Після укладення контракту кадровим підрозділом в особовій справі військовослужбовця робиться відповідний запис (пункт 25 Положення № 1115/2009).

60. Контракт є підставою для видання наказу про прийняття громадянина на військову службу за контрактом, про продовження військової служби за новим контрактом, про залишення військовослужбовця на службі понад граничний вік перебування на військовій службі (пункт 31 Положення № 1115/2009).

61. Отже, з вищевикладеного вбачається, що початком проходження військової служби для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, вважається день зарахування до списків особового складу військової частини, а закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини у порядку, встановленому положенням про проходження військової служби громадянами України.

62. В свою чергу, судами встановлено, що саме таким наказом № 135-ос від 30 березня 2017 року позивача звільнено та виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

63. Суд підтримує безпідставність посилання позивача на факт не проведення розрахунку за всіма видами забезпечення при виключенні позивача зі списків особового складу, як на підставу для задоволення адміністративного позову, оскільки законність спірного наказу не може бути чи стояти в залежності від часу розрахунку відповідача з позивачем.

64. Так, дійсно було порушено строк розрахунку, але сам наказ з юридично - правової точки зору він вірний, законний, оскільки альтернативних дій відповідача по відношенню до подальшого проходження військової служби позивачем не було, окрім як видати спірний наказ. Відповідач позбавлений був можливості не прийняти відповідний наказ та продовжувати утримувати у штаті та на службі з виконанням відповідних позивачем обов`язків такої служби проти його волі, який виявив бажання припинити службу у зв`язку із закінченням дії контракту. Таке утримання було б явним порушенням прав позивача щодо подальшого такого проходження служби. Питання продовження проходження служби та розрахунку при звільненні мають різну правову природу їх виникнення так і припинення, а тому за таких обставин жодних підстав для поновлення контракту, включення ОСОБА_1 до списків особового складу загону, нарахуванні йому всіх видів забезпечення, виплати грошового забезпечення за вимушений прогул та інше пов`язані з цим вимогами не має.

65. При розгляді даної адміністративної справи судами не встановлено обставин та здобуто доказів, які б вказували на порушення відповідачем вимог закону під час звільнення та виключення позивача зі списків особового складу, щоб могли слугувати підставою для задоволення позовних вимог. Позивач власноруч написав рапорт про своє звільнення у зв`язку із закінченням терміну дії контракту, а відповідачем в свою чергу проведено необхідні дії: видано відповідні накази, тощо.

66. При цьому, варто зазначити, що у поданому позивачем адміністративному позові не заявлялось вимог зобов`язального характеру щодо стягнення на його користь певних виплат та компенсацій, які на його думку він мав отримати до моменту виключення зі списків особового складу військової частини.

67. Крім цього, не виключено, що подальші дії позивача, які направленні на поновлення його прав щодо періоду затримки розрахунку можуть бути розглянуті судом при зверненні з відповідним позовом.

68. З урахуванням наведених вище норм чинного законодавства та встановлених обставин у справі, Суд уважає правильним висновок суду першої та апеляційної інстанцій про те, що Харківський прикордонний загін Східного регіонального управління державної прикордонної служби України при винесенні наказу від 30 березня 2017 року № 135-ос діяв у межах та у спосіб, встановлені чинним законодавством України, а отже, позовні вимоги є необґрунтованими та таким, що не підлягають задоволенню.

69. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Серявін та інші проти України» зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

70. Оцінюючи доводи касаційної скарги, колегія суддів зазначає, що ці доводи були ретельно перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанції під час розгляду та ухвалення оскаржуваних судових рішень, та їм була надана належна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не наведено.

71. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції у справі про відсутність законних підстав для задоволення позовних вимог.

72. Згідно частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

73. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

74. Оскільки Суд залишає в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

На підставі викладеного, керуючись ст. 341, 345, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року у справі № 820/4141/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

СуддіІ. В. Дашутін

О. О. Шишов