ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

^{_____________________________________________________________________________________________}

^{П О С Т А Н О В А}

^{ІМЕНЕМ УКРАЇНИ}

31 березня 2020 року

м. Одеса

Справа № 916/3031/19

Південно-Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Філінюка І.Г.

суддів: Лавриненко Л.В., Аленіна О.Ю.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь»

на рішення Господарського суду Одеської області від 19.11.2019

суддя – Шаратов Ю.А.

Час і місце ухвалення: 14:40 год., м. Одеса

Дата складання повного тексту 21.11.2019

у справі № 916/3031/19

за позовом Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь»

до відповідача Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця»

про стягнення суми штрафу за прострочення доставки вантажів у розмірі 41 668,48 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення суми штрафу за прострочення доставки вантажів у розмірі 41 668,48 грн.

Позовні вимоги із посиланням на статті 11, 15, 16, 908, 909 Цивільного кодексу України, статті 306, 307, 308, 309, 310, 311, 312, 313, 314, 315 Господарського кодексу України, статті 2, 5, 6, 22, 23, 41, 116, 130, 131, 133 Статуту залізниць України, пунктами 1.1, 1.2, 2.1 Правил обчислення термінів доставки вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, обґрунтовані порушенням Відповідачем встановлених строків доставки вантажу.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 19.11.2019 позов задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» 30 434,63 грн. – штрафу за несвоєчасну доставку вантажу та витрати на сплату судового збору в розмірі 1 883,00 грн.

Відмовлено в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення штрафу, за несвоєчасну доставку вантажу в розмірі 11 233,85 грн.

Відмовляючи частково у задоволені позовних вимог, судом першої інстанції зазначено, що штраф за несвоєчасну доставку вантажів передбачений пунктом 116 Статуту залізниць України встановлений у відсотковому співвідношенні саме до провізної плати. При цьому, сторони не можуть змінювати порядок нарахування та стягнення штрафу встановлений цим нормативним актом.

Відповідно до Додатку 3 до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, провізна плата зазначається в графі 31 залізничної накладної.

Отже, використання ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» показнику загальної суми платежів з урахуванням компенсації витрат на перевезення у порожньому стані вагонів перевізника та плати за використання вагонів у вантажному та порожньому рейсах, зазначений в графі 34 залізничної накладної є помилковими з огляду на те, що при заповненні накладної (додаток 3 до Правил оформлення перевізних документів) розмір провізної плати чітко зазначається в графі 31 залізничної накладної.

Крім того, місцевий господарський суд враховуючи інтереси сторін, незначність прострочення виконання Відповідачем доставки вантажу, відсутність у матеріалах справи доказів спричинення збитків Позивачу, задовольнив заяву Відповідача та зменшити суму штрафу до 30 434,63 грн. на підставі статті 233 ГК України та 551 ЦК України.

24.12.2019 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Публічне акціонерне товариство «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» на вищевказане рішення.

Узагальнені доводи апеляційної скарги, зводяться до того, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 1 088,98 грн., суди попередніх інстанцій належним чином не надали оцінку доказам та поясненням позивача. Враховуючи, що сторони у п.3.2. договору № 10429/ЦТЛ-2018/20/2018/365 від 15.02.2018 року погодили складові розміру плати за перевезення, з огляду на положення статті 116 Статуту залізниць України, розрахунок розміру штрафу за несвоєчасну доставку вантажу має здійснюватися виходячи із розміру плати, визначеної в п.п.31, 36, 37 накладних.

Крім того, скаржник не погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо зменшення суми штрафу до 30 434,63 грн.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.12.2019 Поновити Публічному акціонерному товариству «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 19.11.2019 у справі № 916/3031/19.

Відкрито апеляційне провадження у справі № 916/3031/19 за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» на рішення Господарського суду Одеської області від 19.11.2019 у справі № 916/3031/19.

Вирішено розгляд апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» на рішення Господарського суду Одеської області від 19.11.2019 у справі № 916/3031/19 здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Південно – західного апеляційного господарського суду від 12.02.2020 зупинено розгляд апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» на рішення Господарського суду Одеської області від 19.11.2019 у справі № 916/3031/19 до перегляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 910/1524/19.

Ухвалою Південно – західного апеляційного господарського суду від 31.03.2020 провадження у справі № 916/3031/19 поновлено.

Згідно з частини 13 статті 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною другою статті 270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Відповідно до приписів статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції у відповідності до вимог статті 282 ГПК України, зазначає, що встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини даної справи є наступними.

15.02.2018 між ПАТ «Українська залізниця» (перевізник) та Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» (замовник) було укладено договір про надання послуг №10429/ЦТЛ-2018/20/2018/365, відповідно до п.1.1 якого предметом цього договору є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні цього договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за користування вагоном перевізника не є орендною платою.

Згідно п. 1.2 договору, наведені нижче поняття вживаються у такому значенні: вагон перевізника - це вантажний вагон, яким перевізник володіє на праві власності або іншій правовій підставі; вагон залізниці іншої держави - вагон який належить залізниці іншої держави та наданий перевізником у відповідності до окремих договорів та угод; вагон замовника - вантажний вагон, яким замовник володіє на праві власності або іншій правовій підставі; перевезення - послуга, в процесі надання якої перевізник зобов`язується доставити довірений замовником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а замовник зобов`язується оплатити послуги у передбаченому цим договором порядку. Перевезення оформлюється залізничною накладною відповідно до цього договору, Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р. № 457 зі змінами та доповненнями, Збірника Тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги, який затверджено наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009р. №317, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.04.2009р. за №340/16356 (далі - Збірник тарифів), Правил перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 09.12.2002р. №873, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2009р. за №1030/7318, Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі - УМВС), Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (далі - КОТІФ) відповідно; послуги, пов`язані з організацією перевезення вантажів — послуги, що надаються перевізником замовнику, у тому числі на підставі окремої заявки з переліку, погодженого сторонами у додатку № 1 до договору; інструкція на повернення вагонів – порядок заповнення окремих граф перевізного документу при поверненні порожнього вагону перевізника на території України, розміщений на сайті: uz-cargo.com.

Відповідно до п.1.3 договору, надання послуг за цим договором може підтверджуватися залізничною накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю та іншими документами.

Розмір плати за перевезення вантажу у вагонах замовника та вагонах залізниць інших держав, додаткових зборів, пов`язаних з перевезенням, розраховується за ставками і тарифами, які визначаються у відповідності до умов Збірника Тарифів (п. 3.1 договору).

Згідно п. 3.2 договору, розмір плати за перевезення вантажу у вагоні перевізника (крім транспортерів перевізника, проїзду бригад супроводження великовагових транспортерів та вагонів для проїзду цих бригад) складається з: плати за перевезення навантаженого вагону перевізника, яка визначається за тарифом, визначеним у Збірнику тарифів встановленим для власного вагону перевізника; компенсації витрат на перевезення у порожньому стані вагону перевізника, яка визначається за тарифною схемою 14 Збірника тарифів за тарифну відстань перевезення вантажу, скориговану на коефіцієнт порожнього пробігу, зазначеного в додатку 3 до цього договору; плати за використання вагону перевізника у вантажному та порожньому рейсах за нормативний термін доставки.

Згідно п.3.2.2. договору сторони визначили, що при замовленні вагону перевізника для проїзду провідників відправника (одержувача) замовник сплачує: плату за проїзд провідника відправника (одержувача), встановлену Збірником тарифів на дату відправлення вантажу; плату за перевезення порожнього вагону перевізника з провідниками, яка розраховується за фактичну тарифну відстань за ставками і тарифами, які визначаються у відповідності до умов Збірника Тарифів; плату за використання вагону перевізника у вантажному та порожньому рейсах за нормативний термін доставки, відповідно до п. 3.2.1.; компенсацію витрат на перевезення у порожньому стані вагону перевізника, яка визначається за тарифною схемою 14 Збірника тарифів з урахуванням корегуючих коефіцієнтів до тарифи Збірника тарифів за тарифну відстань перевезення вантажу, скориговану на коефіцієнт порожнього пробігу, зазначеного в додатку 3 до цього договору.

В період березня-квітня 2019р. Позивачем на адресу ТОВ «МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД» на станцію Одеса-Порт (експорт) Одеської залізниці було відправлено вантажі за залізничними накладними № 47284450, № 47284468, № 47448352, № 47449798, № 47449582, № 47449343, № 47509179, № 47523048, № 47578950, № 46861027, № 47720255 відправлялись вагони з вантажем – прокат чорних металів.

При цьому, відповідачем при перевезенні вантажів Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» було допущено прострочення доставки вантажу, що є порушенням Статуту залізниць України, на підставі чого позивач і звернувся до Господарського суду Одеської області, в якій просить суд стягнути з АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця» 41668,48 грн. штрафу за несвоєчасну доставку вантажів.

Позиція Південно - західного апеляційного господарського суду.

За змістом частини 2 статті 11 ЦК України вбачається, що підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори, що укладаються між суб`єктами цивільних правовідносин, до яких законодавцем віднесено договір перевезення (стаття 908 ЦК України). Загальні умови перевезення визначаються ЦК України, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Водночас, умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами, правилами, що видаються відповідно до них (частина 2 статті 908 ЦК України).

Аналіз приписів частин 1, 2 статті 307 ГК України дозволяє дійти висновку, що правовідносини щодо організації перевезення вантажу, які виникають між суб`єктами господарювання, опосередковуються укладенням договору перевезення вантажу, за яким одна сторона (перевізник) зобов`язуєтеся доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату; договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі, факт укладення такого господарського договору підтверджується складенням перевізного документа відповідно до вимог законодавства.

Приписами частини 1 статті 916 Цивільного кодексу України визначено, що за перевезення вантажу стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Частиною 1 статті 307 ГК України встановлено обов`язок вантажовідправника сплатити перевізнику за перевезення вантажу встановлену плату. Статтею 311 Господарського кодексу України передбачено, що плата за перевезення вантажів та виконання інших робіт, пов`язаних з перевезенням, визначається за цінами, встановленими відповідно до законодавства.

Положеннями частини 5 статті 307 ГК України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту та відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами (статутами) та іншими нормативно-правовими актами. Так, частиною 1 статті 23 Закону України “Про залізничний транспорт” визначено, що у разі невиконання (неналежного виконання) зобов`язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за затримання терміну доставки вантажів в межах, визначених Статутом залізниць України.

Отже, при здійсненні перевезень вантажів залізничним транспортом на підставі договорів перевезення, укладених із суб`єктами господарювання-замовниками, залізниця, як перевізник, несе відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань в порядку, визначеному Статутом залізниць України, та відповідає перед контрагентами за допущені нею прострочення у доставці вантажів до станції призначення в порядку, визначеному транспортним статутом на залізниці.

Виходячи з приписів частини 1 статті 313 ГК України на залізницю, як перевізника, покладено обов`язок доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений Статутом залізниць, пунктом 41 якого визначено, що терміни доставки вантажів та правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються правилами, виходячи з технічних можливостей залізниці; обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення.

Відповідно до ст.6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 (далі - Статут залізниць України), накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

В силу вищевикладених вимог Закону, наявні у матеріалах справи залізничні накладні свідчать про укладення між позивачем (вантажовідправник) і відповідачем (перевізник) договору перевезення вантажу.

Згідно з ч.1 ст.919 ЦК України перевізник зобов`язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.

Статтею 923 ЦК України встановлено, що у разі прострочення доставки вантажу перевізник зобов`язаний відшкодувати другій стороні збитки, завдані порушенням строку перевезення, якщо інші форми відповідальності не встановлені договором, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до п.23 Статуту залізниць України відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Дата приймання і видачі вантажу засвідчується на накладній календарним штемпелем станції. В разі проведення митного контролю дата видачі вантажу ставиться після закінчення митних операцій. Для посвідчення прийняття вантажу до перевезення станція видає відправнику квитанцію.

Як встановлено місцевим господарським судом, що в період березня-квітня 2019р. Позивачем на адресу ТОВ «МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД» на станцію Одеса-Порт (експорт) Одеської залізниці було відправлено вантажі за залізничними накладними № 47284450, № 47284468, № 47448352, № 47449798, № 47449582, № 47449343, № 47509179, № 47523048, № 47578950, № 46861027, № 47720255 відправлялись вагони з вантажем – прокат чорних металів.

Відповідно до статті 41 Статуту залізниць України та пункту 2.1 Правил обчислення термінів доставки вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644, залізниці зобов`язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни; обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах календарним штемпелем станції відправлення.

Пунктами 1.1. та 1.2. Правил обчислення термінів доставки вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 865/5086, встановлено, що термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.

Відповідно до підпункту 1.1.1. пункту 1.1. Правил обчислення термінів доставки вантажів у разі перевезення вантажною швидкістю залізниці надається термін доставки вантажу: одна доба на кожні повні та неповні 320 км щодо маршрутних відправок, та одна доба на кожні повні та неповні 200 км щодо вагонних відправок.

Пунктом 2.1 Правил обчислення термінів доставки вантажів передбачено, що обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах. При прийманні від відправника вантажу до перевезення раніше дня, на який призначено навантаження, термін доставки обчислюється з 24-ї години того дня, на який призначено навантаження, про що в накладній робиться відмітка в графі “Навантаження призначено на число місяць”.

Згідно п. 2.4 Правил обчислення термінів доставки вантажів терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов`язані з відправленням і прибуттям вантажу.

Пунктом 2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції.

Відповідно до п.п.2.10 Правил обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки

Разом з тим, як встановлено судом в процесі розгляду справи, вантаж, що прямував за вказаними позивачем залізничними накладними, відповідачем було доставлено із порушенням встановлених термінів доставки, про що свідчать відповідні записи у залізничних накладних, а саме календарні штемпелі прибуття вантажу (графа 51) та видачі вантажу (графа 52).

Положення статті 130 Статуту залізниць України передбачають, що пред`явленню залізниці позову, який випливає із цього Статуту, може передувати пред`явлення до неї претензії. Право на пред`явлення до залізниці претензій та позовів мають: у разі втрати вантажу: Відправник - за умови пред`явлення вантажної квитанції і документів, що підтверджують кількість і вартість відправленого вантажу; одержувач - за умови пред`явлення вантажної квитанції з відміткою станції призначення про неприбуття вантажу і документів, що підтверджують кількість і вартість відправленого вантажу. У разі неможливості пред`явлення вантажної квитанції подається довідка станції відправлення про прийняття вантажу до перевезення з відміткою станції призначення про неприбуття вантажу; у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу: одержувач - за умови пред`явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу. Якщо у складанні комерційного акта відмовлено, замість нього подається документ, що підтверджує скаргу про цю відмову; у разі прострочення доставки вантажу - одержувач за умови пред`явлення накладної; у разі втрати багажу чи вантажобагажу - пред`явник багажної чи вантажобагажної квитанції, а у разі недостачі, псування, пошкодження або прострочення доставки багажу, вантажобагажу - пред`явник акта, виданого залізницею про недостачу, прострочення доставки, псування, пошкодження багажу чи вантажобагажу. Накладна, вантажна, багажна і вантажобагажна квитанції та комерційний акт подаються лише в оригіналі.

Відповідно до статті 116 Статуту залізниць України за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:

- 10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;

- 20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;

- 30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.

Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув. Залізниця не несе відповідальності за порушення термінів доставки, якщо порушення сталося внаслідок стихійного лиха або з інших, не залежних від залізниці обставин.

Відповідно до пункту 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Отже, належним доказом для звільнення Відповідача від відповідальності у зв`язку з порушенням встановлених термінів доставки вантажів та покладання такої відповідальності на вантажовідправника або вантажоодержувача мають бути комерційні або акти загальної форми, в яких повинні бути відображені причини затримки вантажу, та які повинні бути складені відповідно до вимог Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334.

Відповідачем такі акти не надані та не наведено жодних обставин, які б доводили відсутність його вини в затримці вагонів. В зв`язку з чим відсутні підстави вважати, що вантаж був доставлений з простроченням з незалежних від залізниці причин.

Враховуючи вимоги матеріального права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у позивача правових підстав для стягнення із відповідача штрафу за порушення термінів доставки вантажів залізничним транспортом.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції що розмір штрафу за несвоєчасну доставку вантажів складає 40 579,50 грн., який розраховується наступним чином:

№ вагону

№ накладної

Дата відправлення

Дата видачі вантажу

Провізна плата

Прострочення діб

Сума штрафу

53506010

47284450

19.03.2019

06.04.2019

17 696,00

12

5 308,80

56557317

47284468

19.03.2019

06.04.2019

18 221,00

12

5 466,30

53125506

47448352

24.03.2019

01.04.2019

17 957,00

2

1 795,70

56675572

47449798

24.03.2019

01.04.2019

17 957,00

2

1 795,70

56843741

47449582

24.03.2019

01.04.2019

17 957,00

2

1 795,70

56944499

47449343

24.03.2019

01.04.2019

17 957,00

2

1 795,70

53581096

47509179

26.03.2019

09.04.2019

17 957,00

8

5 387,10

53606984

47523048

26.03.2019

08.04.2019

17 957,00

7

5 387,10

56813801

47578950

28.03.2019

06.04.2019

18 221,00

3

3 644,20

65834715

47720255

01.04.2019

09.04.2019

20 508,00

2

2 050,80

53572558

46861027

03.06.2019

18.04.2019

20 508,00

9

6 152,40

Всього

40 579,50

Відхилення аргументів апеляційної скарги.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної карги, щодо правомірності нарахування штрафу від суми оплати у розмірі 31 397,80 грн. зазначеної в графі 34, а не від провізної плати у сумі 20 508,00 грн. зазначеної в графі 31 залізничної накладної № 47720255, з огляду на наступне.

Так, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.02.2020 у справі № 910/1524/19 викладено таку правову позицію щодо застосування статті 116 Статуту залізниць України.

З огляду на правові висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, щодо розмежування понять «провізна плата» та «інші платежі» як різновиди платежів, що сплачуються відправником на користь залізниці та відображаються у відповідних графах (31-33, 35-37) залізничної накладної, колегія суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відступила від правових позицій Верховного Суду у постановах від 27.02.2019 у справі №910/9765/18, від 09.09.2019 у справі №910/14170/18 та від 12.09.2019 у справі №910/10427/18 щодо обчислення суми штрафу за несвоєчасну доставку вантажу залізницею, виходячи із загальної суми платежів, сплаченої відправником на користь залізниці та відображеної у графі 34 залізничної накладної, та зауважила на необхідності здійснення розрахунків штрафу в порядку пункту 116 Статуту залізниць України у відсотковому співвідношенні від суми провізної плати, зазначеної у графі 31 залізничної накладної, залежно від кількості днів прострочення у доставці вантажу.

Таким чином, невірною є позиція позивача, щодо правомірності нарахування штрафу від суми оплати зазначеної в графі 34, а не від провізної плати зазначеної в графі 31 залізничних накладних.

Щодо зменшення судом першої інстанції суми штрафу відповідно до заяви Відповідача від 22.10.2019 (вх. № 21814/19 від 23.10.2019) в якій останній із посиланням на статті 230, 233 Господарського кодексу України, статтю 551 Цивільного кодексу України просив суд зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій на 50 % до розміру 20 289,75 грн., оскільки матеріали справи № 916/3031/19 не містять доказів, що Позивач поніс збитки внаслідок затримки доставки вантажу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення заяви Відповідача та зменшення суми штрафу до 30 434,63 грн. відповідно до наступного.

Положеннями статті 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з положеннями частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Слід зазначити, що зменшення розміру санкцій за статтею 233 Господарського кодексу України є правом суду, яке реалізується з огляду на встановлені судом обставини, які можуть бути враховані при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій.

Норми Статуту залізниць України не містять заборони щодо зменшення судом розміру неустойки (штрафу), який підлягає стягненню з відправника.

Правовий аналіз зазначених норм свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.

У контексті зазначеного, зменшення заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною своїх зобов`язань кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з приписами ст. 74 ГПК України, ст. 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.

Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16.10.2019 по справі № 910/143/19, від 21.10.2019 по справі № 910/1005/19.

Слід також зауважити, що в постанові від 18.10.2019 по справі № 910/1526/19, Верховний Суд погодився із зменшенням на підставі ст. 233 Господарського кодексу України штрафу, нарахованого відповідно до ст. 116 Статуту залізниць України. Таким чином не приймаються доводи апеляційної скарги позивача щодо неможливості застосування до спірних відносин ст.233 ГК України та ст.551 ЦК України та зменшення розміру штрафу.

Крім того, слід зазначити, що правова позиція щодо можливості зменшення штрафу викладена в постановах Верховного Суду у справах, зокрема: №905/725/17, №905/1180/17, № 905/1243/17, №905/64/18, №910/16925/18, №905/1742/18.

У зв`язку з чим, посилання скаржника на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/2339/17, колегією суддів не приймається до уваги.

Отже, з огляду на фактичні встановлені обставини справи, які заслуговують на увагу, з урахуванням збалансованості інтересів сторін, суд на власний розсуд вирішив, що в даному випадку є ознаки винятковості для зменшення розміру штрафних санкцій до 30 434,63, з чим також погоджується і суд апеляційної інстанції.

За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Одеської області від 19.11.2019 у справі №916/3031/19 відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування не вбачається.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 129 ГПК України покладаються на Публічне акціонерне товариство «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь».

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд –

П О С Т А Н О В И В:

Рішення Господарського суду Одеської області від 19.11.2019 у справі № 916/3031/19- залишити без змін.

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» - залишити без задоволення.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Публічне акціонерне товариство «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь».

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у строки, передбачені статтею 288 ГПК України.

Головуючий суддя І.Г. Філінюк

Суддя О.Ю. Аленін

Суддя Л.В. Лавриненко