Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2020 р. Справа№200/1068/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазарєва В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

24 січня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (далі – відповідач-1), Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (далі – відповідач-2) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Позовні вимоги вмотивовані тим, що при проведенні розрахунку при звільненні відповідач-1 протиправно не нарахував та не виплатив позивачу вихідну допомогу у розмірі середнього місячного заробітку. На думку позивача відповідача-1 припинено шляхом злиття з Головним територіальним управлінням юстиції у Харківській області, з Головним територіальним управлінням юстиції у Луганській області та утворенням на базі трьох територіальних органів Міністерства юстиції України відповідача-2. Зважаючи на те, що станом на час винесення судом рішення відповідача-1 або буде припинено, або коштів на його рахунках буде не достатньо, позивач вважав за потрібне забезпечити гарантії виплати вихідної допомоги у порядку солідарної відповідальності відповідачів. З посиланням на статті 8, 19 Конституції України, статті 40, 44, 46, 116, 117 КЗпП України, статтю 104 ЦК України, статтю 2 Закону України “Про оплату праці”, постанову Кабінету Міністрів України від 09.10.2019 №870, позивач просив:

- визнати протиправною бездіяльність Головного територіального управління юстиції у Донецькій області щодо не нарахування та не виплати вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку;

- зобов`язати Головне територіальне управління юстиції у Донецькій області солідарно з правонаступником – Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Харків) нарахувати та виплатити позивачу вихідну допомогу у розмірі середнього місячного заробітку.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 29.01.2020 року відкрито провадження у справі. Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.

12 лютого 2020 року Головним територіальним управлінням юстиції у Донецькій області поданий відзив на адміністративний позов, в якому відповідач-1 позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні з наступних підстав. ОСОБА_1 є державним службовцем, на яку поширюється норми Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VII (далі – Закон №889-VII), в числі інших питань, і підстави припинення державної служби. Відповідно до статті 5 Закону №889-VII відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців тільки у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Частиною четвертою статті 40 КЗпП України регламентовано, що особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, встановлюються законом, що регулює їхній статус.

Статтею 83 Закону №889-VII наведено вичерпний перелік підстав для припинення державної служби, до якого відноситься й припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 87 Закону №889-VII підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.

Частиною 4 статті 87 Закону №889-VII передбачено, що у разі звільнення з державної служби на підставі пункту 1 частини першої цієї статті державному службовцю виплачується вихідна допомога у розмірі середньої місячної заробітної плати.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади» від 19 вересня 2019 року №117-ІХ внесенні зміни до статті 87 Закону України “Про державну службу” від 10 грудня 2015 року № 889-VII, та доповнено пунктом 1-1 який визначає, що ліквідація державного органу є підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення. В даній справі підставою для звільнення ОСОБА_1 з займаної посади є ліквідація Головного управління, в зв`язку з чим державного службовця було звільнено згідно пункту 1 статті 40 КЗпП України та відповідно пункту 1-1 частини І статті 87 Закону №889-VII.

Таким чином, вихідна допомога у розмірі середньої місячної заробітної плати виплачується державному службовцю у разі його звільнення лише з підстав, передбаченим пунктом 1 частини 1 статті 87 Закону №889-VII. У разі звільнення державного службовця у зв`язку з ліквідацією державного органу, а саме пункту 1-1 частини 1 статті 87 Закону №889-VII, не передбачено виплати вихідної допомоги у розмірі середньої місячної заробітної плати.

На підставі наказу Головного управління від 24.12.2019 № 3890/1 «Про звільнення ОСОБА_1 » начальника відділу бухгалтерського обліку та звітності управління фінансового та матеріального-технічного забезпечення Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, звільнено з займаної посади 28 грудня 2019 року, у зв`язку з ліквідацією Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, згідно пункту 1 статті 40 КЗпП України та відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 87 Закону України “Про державну службу”, з припиненням державної служби.

В порядку регламентованому статтею 47 КЗпП України Головним управлінням було дотримано порядок проведення повного розрахунку з працівником при звільненні та видано йому трудову книжку.

Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Харків) відзив на позовну заяву не подано.

Дослідивши письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, докази, надані сторонами, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, суд встановив наступне.

Наказом Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 24 грудня 2019 року № 3890/1 “Про звільнення ОСОБА_1 ” позивача було звільнено з посади начальника відділу бухгалтерського обліку та звітності управління фінансового та матеріального-технічного забезпечення Головного територіального управління юстиції у Донецькій області з 28 грудня 2019 року у зв`язку із ліквідацією Головного територіального управління юстиції у Донецькій області згідно пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України та відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 87 Закону України “Про державну службу”, з припинення державної служби (а.с. 12).

Згідно довідки Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ьа розрахункового листа в грудні 2019 року позивачу була виплачена заробітна плата в сумі 29916,69 гривень, яка складається з окладу, премії, надбавки за ранг, надбавки за інтенсивність праці та особливо важливу роботу, надбавка за вислугу років, відпускні, індексації (а.с. 13, 14).

Вважаючи, що відповідач протиправно не нарахував та не виплатив вихідну допомогу у розмірі середнього місячного заробітку, передбачену ст. 44КЗпП України, позивач звернувся з цим позовом до суду.

При ухваленні рішення суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Закон України від 10 грудня 2015 року №889-VIII «Про державну службу», в редакції Закону України №263-IX від 31.10.2019 (далі – Закон №889-VIII, в редакції яка діяла на дату звільнення позивача), визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.

Згідно частин 1 та 2 статті 3 Закону №889-VIII цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця. Дія цього Закону поширюється на державних службовців: 1) Секретаріату Кабінету Міністрів України; 2) міністерств та інших центральних органів виконавчої влади; 3) місцевих державних адміністрацій; 4) органів прокуратури; 5) органів військового управління; 6) органів дипломатичної служби; 7) державних органів, особливості проходження державної служби в яких визначені статтею 91 цього Закону; 8) інших державних органів.

За приписами статті 5 Закону №889-VIII правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Виключний перелік підстав для припинення державної служби визначений частиною 1 статтею 83 Закону №889-VIII: 1) у разі втрати права на державну службу або його обмеження (стаття 84 цього Закону); 2) у разі закінчення строку призначення на посаду державної служби (стаття 85 цього Закону); 3) за ініціативою державного службовця або за угодою сторін (стаття 86 цього Закону); 4) за ініціативою суб`єкта призначення (статті 87, 87-1 цього Закону); 5) у разі настання обставин, що склалися незалежно від волі сторін (стаття 88 цього Закону); 6) у разі незгоди державного службовця на проходження державної служби у зв`язку із зміною її істотних умов (стаття 43 цього Закону); 7) у разі досягнення державним службовцем 65-річного віку, якщо інше не передбачено законом; 8) у разі застосування заборони, передбаченої Законом України “Про очищення влади”; 9) з підстав, передбачених контрактом про проходження державної служби (у разі укладення) (стаття 88-1 цього Закону).

Підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є:

1) скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу;

1-1) ліквідація державного органу (частина 1 статті 87 Закону № 889-VIII).

Згідно частини 4 статті 87 Закону № 889-VIII (в редакції яка діяла на дату звільнення позивача) в разі звільнення з державної служби на підставі пункту 1 частини першої цієї статті державному службовцю виплачується вихідна допомога у розмірі середньої місячної заробітної плати.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 державний службовець, яка була звільнена з державної служби за ініціативою суб`єкта призначення у зв`язку із ліквідацією державного органу. Підставою звільнення зазначений пункту 1-1 частини 1 статті 87 Закону № 889-VIII.

Наявність в наказі № 3890/1 “Про звільнення ОСОБА_1 ” посилання на пункт 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, як на підставу звільнення позивача, не свідчить про те, що у вирішенні питання виплати вихідної допомоги слід керуватися відповідними статтями Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

Згідно частини 4 статті 40 КЗпП України особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, […] встановлюються законом, що регулює їхній статус.

Частиною 2 статті 5 Закону №889-VIII встановлено, що відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.

Отже, особливості звільнення державних службовців встановлені Законом №889-VIII.

Згідно частини 3 статті 5 Закону №889-VIII дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Питання виплати вихідної допомоги державному службовцю у зв`язку із звільнення врегульовані Законом №889-VIII.

У спірних правовідносинах це частини 4 статті 87 Закону №889-VIII, а тому позивач безпідставно поширює на спірні правовідносини положення статей 44, 46, 49 КЗпП України.

Питання припинення юридичної особи (Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ) або шляхом реорганізації, або шляхом ліквідації, не входить до предмету доказування у даній справі. Ця обставина підлягала би з`ясуванню за умови пред`явлення позивачем вимоги про зміну формулювання причин звільнення. Однак, оскільки така вимога не заявлена, суд не приймає до уваги зазначені аргументи позивача.

Суд не враховує твердження позивача про порушення відповідачем-1 статей 116, 117 КЗпП України, оскільки не виплата вихідної допомоги, на яку позивач не має права, не свідчить про порушення строків розрахунку при звільненні.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати не підлягають відшкодуванню.

На підставі викладеного, керуючись нормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства, суд, -

ВИРІШИВ :

У задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (місцезнаходження: 84301, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Ярослава Мудрого, буд. 39/3; код ЄДРПОУ 34898944), Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (місцезнаходження: 61002, м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, буд. 16; код ЄДРПОУ 43315445) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Лазарєв