ПОСТАНОВА
Іменем України
27 березня 2020 року
Київ
справа №540/2605/18
адміністративне провадження №К/9901/24076/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Усенко Є.А.,
суддів: Пасічник С.С., Гусака М.Б.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Митниці Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 20.02.2019 (суддя - Хом`якова В.В.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17.07.2019 (головуючий суддя - Осіпов Ю.В., судді - Бойко А.В., Запорожан Д.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Митниці Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,
У С Т А Н О В И В:
У грудні 2018 року ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася з позовом до Митниці Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі - Митниця, відповідач), у якому просила: визнати протиправними та скасувати рішення Митниці про коригування митної вартості товарів від 28.11.2018 №UA508030/2018/000013/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 28.11.2018 №UA508030/2018/00081 (далі - картка відмови); визнати заявлену декларантом митну вартість товару щодо товару, який імпортується.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачка посилається на те, що Митниця неправомірно застосувала другорядний (резервний) метод для визначення митної вартості в цілях митного оформленню легкового автомобіля марки «VOLKSWAGEN», модель «PASSAT», 2014 року випуску, внаслідок чого безпідставно прийняла рішення про коригування митної вартості автомобіля до рівня 11 200 євро та оформила картку відмови в митному оформленні автомобіля. Позивачка зазначає, що при митному оформленні автомобіля, який ввозився нею на митну територію України, декларант (митний брокер ТОВ "Укртрансагент") правомірно визначив митну вартість на рівні ціни придбання, до митної декларації були надані всі документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України (далі - МК), необхідні для митного оформлення автомобіля та для підтвердження митної вартості, визначеної за основним методом (за ціною договору) на рівні 3000 євро.
Херсонський окружний адміністративний суд рішенням від 20.02.2019, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17.07.2019, адміністративний позов задовольнив частково: визнав протиправним та скасував рішення Митниці про коригування митної вартості товарів від 28.11.2018 №UA508030/2018/000013/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 28.11.2018 №UA508030/2018/0081; в іншій частині позовних вимог відмовив .
Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позов частково, виходили з того, що декларант подав всі документи, передбачені частиною другою статті 53 МК, які ідентифікували автомобіль, що ввозився на митну територію України позивачкою, та містили повні й достовірні дані, що підтверджували задекларовану за основним методом (за ціною договору) митну вартість автомобіля. Згідно з висновком суду ненадання декларантом запитуваних Митницею документів, за відсутності з боку Митниці належного обґрунтування неможливості визначення митної вартості автомобіля за основним методом, не є підставою для застосування іншого методу визначення митної вартості та коригування митної вартості автомобіля.
Митниця подала до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 20.02.2019 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17.07.2019, у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17.07.2019 та рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 20.02.2019 в частині задоволення позову та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Доводи відповідача в касаційній скарзі обґрунтовані посиланням на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної оцінки тій обставині, що для цілей митного оформлення товарів, які переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості товарів. Зазначені документи є прийнятними, якщо вони належним чином оформлені та містять інформацію, яка ідентифікує товар та підтверджує його ціну (вартість). Декларант такі документи, зокрема щодо оплати товару, під час митного оформлення не надав. Також не були надані документи на підтвердження витрат на страхування автомобіля, що є обов`язковим відповідно до частини 2 статті 368 МК. У зв`язку з цим Митницею було здійснено коригування митної вартості автомобіля відповідно до статті 55 МК із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості товарів та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 28.11.2018 №UA508030/2018/000013/2 та картку відмови від 28.11.2018 №UA508030/2018/00081.
Позивачка не реалізувала право надати відзив на касаційну скаргу.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Суди попередніх інстанцій встановили, що 15.11.2018 позивачка придбала у автотранспортного підприємства «Hulb Virsad Cosic» (м. Вайль-ім-Шьонбух, ФРН) транспортний засіб (легковий автомобіль марки «VOLKSWAGEN», модель «PASSAT», 2014 року випуску, бувший у використанні) за ціною 3000 євро.
15.11.2018 автомобіль був перереєстрований на позивачку, що підтверджено реєстраційним свідоцтвом (технічний паспорт транспортного засобу), виданим відомством ландрату Бьоблінген.
Для митного оформлення зазначеного автомобіля представник позивача - брокер ТОВ "Укртрансагент" 19.11.2018 подав митну декларацію №UA UA205010/018/005111, в якій задекларував митну вартість автомобіля на рівні 3000 євро, визначивши її за основним методом (за ціною договору).
На підтвердження задекларованої митної вартості декларант надав: рахунок та договір купівлі-продажу на автомобіль від 15.11.2018 (на одному аркуші), складений мовою оригіналу (німецька), та його перекладом на українську мову, акт на проведення огляду транспортних засобів від 19.11.2018 UA205010/2018/317233, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 15.11.2018 НОМЕР_2, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 18.03.2014 НОМЕР_3, документ, що підтверджує вартість перевезення від 28.11.2018, висновок про походження товару від 23.11.2018 АВэ-524, висновок експертного дослідження Херсонського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 21.11.2018 №22/6545/2701, сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу від 22.11.2018 UA/009/58765-18.
За результатами митного контролю Митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товару до рівня 11 200 євро та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, з приводу правомірності яких виник спір.
Як зазначено в рішенні про коригування митної вартості, підставою для коригування митної вартості Митниця визнала надання декларантом неповних відомостей про митну вартість автомобіля, а також не надання висновків спеціалізованих експертних організацій про його якісні та вартісні характеристики, які б містили інформацію про вартість автомобіля з максимально наближеними характеристиками; банківських платіжних документів про сплату ціни за автомобіль, та які б містили інформацію для його ідентифікації. Надану декларантом калькуляцію витрат на транспортування та страхування автомобіля Митниця визнала такою, що не має документального підтвердження числових значень складових митної вартості.
Митна вартість автомобіля визначена Митницею за резервним методом на підставі даних системи оцінки транспортних засобів "SchwackeNet" станом на 28.11.2018 (11 100 євро) з врахуванням витрат на транспортування (70 євро) та страхування (30 євро) згідно зі звітом про оцінку транспортного засобу від 12.11.2018 № 001312/27987604. За результатами проведених консультацій Митниця дійшла висновку, що інші передбачені пунктом 2 частини першої статті 57 МК другорядні методи визначення митної вартості (за ціною договору щодо ідентичних/подібних (аналогічних) товарів, визначення митної вартості на основі віднімання/додавання вартостей) неможливо застосувати через відсутність інформації про митне оформлення ідентичних/подібних (аналогічних) товарів та про всі складові вартості виробництва товару, аналогічних угод, що є необхідною умовою для використання цих методів. Декларант такої інформації не надав.
Відповідно до частини першої статті 53 МК у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.
Відповідно до частини третьої статті 53 МК у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначено у цій нормі.
Відповідно до частини першої статті 54 МК контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
З врахуванням положень наведених норм органи доходів і зборів, здійснюючи контроль за правильністю обчислення декларантом митної вартості товару, мають право витребувати додаткові документи не у всіх випадках, а лише в тих, які передбачені частиною третьою статті 54 МК. Витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності підстав для обґрунтованих сумнівів щодо достовірності поданих декларантом відомостей про митну вартість товару. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару.
Водночас, повноваження митниці витребувати додаткові документи, передбачені частиною другою статті 53 МК, обмежене документами, які є необхідними для усунення обґрунтованого сумніву щодо правильності заявленої декларантом митної вартості товару. Ненадання декларантом витребуваних митницею документів може бути підставою для визначення митної вартості за іншим, ніж обрав декларант, методом лише тоді, коли подані документи не підтверджують усі складові задекларованої митної вартості та/або є суперечливими чи такими, що у своїй сукупності не спростовують обґрунтований сумнів у достовірності наданої заявником інформації.
Згідно з положеннями статті 57 МК визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частини перша - третя цієї статті).
Частиною другою статті 58 МК встановлено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.
Як встановили суди попередніх інстанцій, декларант (представник позивача ТОВ "Укртрансагент") надав Митниці документи відповідно до частини другої статті 53 МК, які підтверджували всі складові задекларованої митної вартості автомобіля, не мали розбіжностей та/або явних ознак підробки, а саме: рахунок та договір купівлі-продажу автомобіля від 15.11.2018 (як один документ), акт на проведення огляду транспортних засобів від 19.11.2018 UA205010/2018/317233, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 15.11.2018 НОМЕР_2, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 18.03.2014 НОМЕР_3, документ, що підтверджує вартість перевезення від 28.11.2018, висновок про походження товару від 23.11.2018 АВэ-524, висновок експертного дослідження Херсонського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 21.11.2018 №22/6545/2701, сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу від 22.11.2018 UA/009/58765-18. Рахунок та договір купівлі-продажу автомобіля від 15.11.2018 містив інформацію щодо ціни автомобіля (3000 євро) та розрахунку за проданий автомобіль готівкою: аванс 1000 євро сплачено 14.11.2018; залишок 2000 євро сплачено 15.11.2018. Факт володіння позивачкою автомобілем та наявність у неї технічного паспорта на автомобіль суди попередніх інстанцій також оцінили на користь підтвердження доводу позивачки про сплату вартості автомобіля.
Суди попередніх інстанцій правильно застосували норму частини третьої статті 53 МК, зробивши висновок, що надані позивачкою документи, за відсутності обґрунтованих доводів з боку Митниці про зворотне, підтверджують задекларовану митну вартість за ціною договору.
Суди правильно визнали безпідставним довід Митниці, що декларант не надав додаткових документів на запит контролюючого органу. Як вже зазначено, у рішенні від 28.11.2018 №UA508030/2018/000013/2 вказано, що декларант не надав висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, які б містили порівняльну інформацію про вартість автомобіля з максимально наближеними характеристиками; банківські платіжні документи про сплату ціни за автомобіль. Встановивши, що підстав, передбачених нормою частини третьої статті 53 МК, для витребування додаткових документів не було, суди першої та апеляційної інстанції дійшли правильного висновку, що Митниця не вправі визнавати ненадання запитуваних документів підставою для коригування митної вартості, а в подальшому і для відмови у митному оформленні автомобіля. В судовому процесі Митниця не навела доводів, які саме складові задекларованої митної вартості автомобіля залишилися непідтвердженими, та не довела, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані про ці складові та які саме документи декларант повинен був надати для встановлення показників задекларованої митної вартості. Крім того, документи, щодо яких є посилання в рішенні про коригування митної вартості, не ходять до переліку документів, встановленого частиною другою статті 53 МК, а відтак не є обов`язковими для пред`явлення разом з митною декларацією.
Згідно з абзацом першим частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Висновок судів першої та апеляційної інстанцій щодо оцінки доказів у справі та щодо встановлених у справі обставин відповідає цій нормі процесуального права.
Суди попередніх інстанцій встановили обставини справи відповідно до вимог процесуальних норм, дали їм правильну юридичну оцінку та дійшли обґрунтованого висновку про протиправність рішення Митниці про коригування митної вартості товарів від 28.11.2018 №UA508030/2018/000013/2 та картки відмови від 28.11.2018№UA508030/2018/00081.
Відповідно до частини третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають цим вимогам.
За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
08.02.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", від 15.01.2020 №460-IX, яким внесені зміни, зокрема, щодо меж касаційного перегляду, підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін, підстав для задоволення касаційної скарги і скасування судових рішень.
Водночас, пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 08.02.2020) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Касаційний перегляд справи здійснено в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 343, 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Митниці Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі залишити без задоволення, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 20.02.2019 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17.07.2019 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Є.А. Усенко
С.С. Пасічник
М.Б. Гусак ,
Судді Верховного Суду
