ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

19 березня 2020 року

м. Ужгород

№ 260/879/19

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ващиліна Р.О.

при секретарі судового засідання Неміш Т.В.

за участю:

сторони у судове засідання не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної авіаційної служби України до ОСОБА_1 , Виконавчого комітету Ужгородської міської ради в особі Управління державного архітектурно-будівельного контролю, Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Закарпатське обласне комунальне підприємство "Міжнародний аеропорт Ужгород" про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Державна авіаційна служба України звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради, Державної архітектурно-будівельної інспекції України, ОСОБА_1, в якому просить: 1) зобов`язати ОСОБА_1 виконати рішення Державіаслужби від 14.03.2019 №147; 2) зобов`язати ОСОБА_1 знести самочинне будівництво за адресою: АДРЕСА_1 ) визнати протиправною бездіяльність Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради в частині не погодження об`єкта будівництва за адресою: АДРЕСА_1 та зобов`язати вчинити дії щодо погодження вищезазначеного будівництва; 4) визнати протиправними дії Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради щодо видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки по об`єкту будівництва: АДРЕСА_1, та скасувати їх; 5) визнати протиправними дії Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області щодо видачі дозвільних документів на початок виконання будівельних робіт по об`єкту будівництва: АДРЕСА_1, та скасувати їх.

Заявлені позовні вимоги позивач аргументує тим, що за результатами проведеного обстеження приаеродромної території аеродрому «Ужгород» щодо питань забудови, виявлено факт будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , яке здійснюється ОСОБА_1 , без висновків експлуатанта аеродрому та Державіаслужби України, що є порушенням норм чинного законодавства. У зв`язку з чим Державіаслужбою України прийнято рішення про припинення будівництва, яке було скеровано на адресу місця реєстрації забудовника. Однак таке у добровільному порядку виконано не було. Тому, зважаючи на необхідність невідкладного вирішення питання щодо припинення неконтрольованого будівництва, яке може призвести до негативних наслідків, вважає, що вирішення питання щодо виконання вищезазначеного рішення в судовому порядку є єдиним способом захисту порушених прав Державіаслужби. Незважаючи на законодавчі вимоги щодо обов`язку погодження умов забудови приаеродромної території з експлуатантом аеродрому та уповноваженим органом з питань цивільної авіації, Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради надало ОСОБА_1 оскаржені Містобудівні умови та обмеження забудови з порушенням норм містобудівного законодавства, будівельних норм, стандартів і правил, а тому такі підлягають скасуванню. Також всупереч законодавчим вимогам спеціально уповноваженим органом державного контролю (нагляду) у сфері містобудування проігноровано обґрунтоване звернення Державіаслужби про порушення вимог містобудівного законодавства, не призначено позапланову перевірку з вказаних питань та не вжито передбачених законом заходів реагування щодо скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки та декларації про початок будівельних робіт. Вважає, що вказані обставини свідчить про бездіяльність Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради та Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року за клопотанням Державної архітектурно-будівельної інспекції України було замінено первісного відповідача 2 на належного - Виконавчий комітет Ужгородської міської ради в особі Управління державного архітектурно-будівельного контролю.

17 березня 2020 року до Закарпатського окружного адміністративного суду надійшло клопотання представника позивача №4/311-20 від 16.03.2020 р. про проведення судового засідання без його участі, аргументоване неможливістю з`явитися в судове засідання у зв`язку із запровадженими в державі заходами на протидію розповсюдженню коронавірусної інфекції.

В судове засідання 19 березня 2020 року сторони та третя особа не з`явилися.

Представники відповідачів 1, 2, 3 та 3-ї особи у судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча були належним чином проінформовані про дату, час та місце судового розгляду.

У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ч. 4 ст. 229 КАС України).

Ухвала про відкриття провадження в адміністративній справі та наступні процесуальні документи скеровані рекомендованою кореспонденцією на адресу місця реєстрації відповідача 1 (відповідно до відомостей уповноваженого органу), повернулися до суду без вручення з відміткою органу поштового зв`язку: "адресат відсутній".

Відповідно до положень ч. 10 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), ухвала про відкриття провадження у справі постановляється з додержанням вимог статті 126 цього Кодексу.

Згідно з нормами п. 3 ч. 1 ст. 127 КАС України часом вручення повістки вважається день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Отже, враховуючи вищенаведене, суд вважає, що відповідач 1 належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом.

Відповідачі та третя особа своїм право на подання відзиву та пояснень не скористалися.

Дослідивши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 22.02.2019 на адресу Державної авіаційної служби України (далі - Державіаслужби) надійшов акт обстеження приаеродромної території аеродрому «Ужгород» щодо питань забудови, виявлення фактів будівництва без висновків експлуатанта аеродрому та Державіаслужби України від 11.02.2019 №01, затверджений в.о. директора Закарпатського обласного комунального підприємства «Міжнародний аеропорт Ужгород» 11.02.2019 (далі - ЗОКП «Міжнародний аеропорт Ужгород») (арк. спр. 48 - 54, т. 1).

Як вбачається із зазначеного акту обстеження, таке було проведено у період з 15.11.2018 р. по 25.01.2019 р. комісією за участі представників СБУ в Закарпатській області на підставі наказу від 14.11.2018 р. №102.

Відповідно до п. 3 акту, при обстеженні приаеродромної території на предмет виявлення фактів будівництва з порушенням вимог Порядку погодження місця розташування та висоти об`єктів на приаеродромних територіях об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації, були здійснені виїзди на об`єкти будівництва, що ведуться без узгодження з експлуатантом аеродрому, провайдером аеронавігаційного обслуговування, без погодження, серед яких, за адресою: АДРЕСА_1 , вид об`єкта - «Будівництво 9-ти котеджів зблокованого типу», забудовник - ОСОБА_1 .

На підставі акту обстеження приаеродромної території аеродрому «Ужгород» щодо питань забудови, виявлення фактів будівництва без висновків експлуатанта аеродрому та Державіаслужби України від 11.02.2019 №01, враховуючи здійснення будівництва на приаеродромній території аеродрому «Ужгород» без попереднього погодження місця розташування і висоти такого об`єкта будівництва з експлуатантом аеродрому, відповідними державними органами, органами місцевого самоврядування, Державною авіаційною службою України (далі - Державіаслужба) винесено рішення №147 від 14.03.2019 р. про припинення будівництва (діяльності, передбаченої частиною другою статті 69 Повітряного кодексу України) на приаеродромній території, яким Державіаслужба вимагала негайно припинити будівництво за адресою: АДРЕСА_1 , що здійснюється ОСОБА_1 , АДРЕСА_3 до вирішення питання щодо можливості та умов подальшого будівництва відповідно до законодавства. Окрім того, ОСОБА_1 або уповноважену особу зобов`язано невідкладно вжити заходів щодо погодження місця розташування та висоти об`єкта на приаеродромній території відповідно до вимог пунктів 56, 57, 60 Положення про використання повітряного простору України та у спосіб, передбачений Порядком погодження місця розташування та висоти об`єктів на приаеродромних територіях та об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації (арк. спр. 26, т. 1).

В подальшому 04 квітня 2019 року Державіаслужбою на адресу Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради, Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області, Ужгородської міської ради та Управління державного архітектурно-будівельного контролю Ужгородської міської ради (далі - Управління ДАБК) були скеровані звернення щодо надання копій документів, які дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт та/або засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, по об`єкту будівництва за адресою: АДРЕСА_1. Окрім того, в зазначеному зверненні Державіаслужба просила зазначених суб`єктів владних повноважень в межах компетенції вжити заходи, спрямовані на припинення будівництва без передбачених чинним законодавством України погоджень, про результати яких додатково повідомити уповноважений орган (арк. спр. 27 - 30, 33 - 36, т. 1).

Однак, зазначеними у зверненні адресатами витребувані документи надані не були.

Листом №1007-1-18/471 від 18.04.2019 р. Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області повідомило, що відповідно до законодавчих змін з 10 вересня 2016 року функції державного архітектурно-будівельного контролю на території м. Ужгород здійснює Управління ДАБК Ужгородської міської ради, з огляду на що з приводу порушених у зверненні питань рекомендовано звернутися до уповноваженого органу (арк. спр. 42 - 43, т. 1).

Листом №1210/03-06 від 06.05.2019 р. Виконавчий комітет Ужгородської міської ради повідомив Державіаслужбу про те, що суб`єктами правовідносин на предмет погодження наміру забудови та здійснення будівництва на приаеродромній території є Державіаслужба, експлуатант аеродрому, орган місцевого самоврядування, яким надані вихідні дані для проектування, а також фізичні та юридичні особи, які здійснюють будівництво в межах приаеродромної території, оскільки саме на етапі видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки вчиняються зазначені дії. Разом з тим, функції державного архітектурно-будівельного контролю здійснюються на етапі виконання підготовчих та будівельних робіт, а також прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів. Тому органи державного архітектурно-будівельного контролю на вказаному етапі забудови вправі перевіряти тільки наявність у замовника будівництва містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, належним чином розробленої проектної документації на будівництво, проходження такою експертизи у разі її обов`язковості, здійснення будівельних робіт у відповідності до проектних рішень та будівельних норм, а також вихідних даних на проектування. Отже, не погодження наміру забудови у порядку, визначному Повітряним кодексом України, у разі відсутності посилання на необхідність здійснення такого в містобудівних умовах та обмеженнях не може бути належною підставою для відмови забудовнику у видачі дозвільних документів (арк. спр. 37 - 41, т. 1).

У відповідь на скероване Державіаслужбою звернення листом від 23.05.2019 р. Управління містобудування та архітектури повідомило, що при наданні містобудівних умов та обмежень перевіряється відповідність цільового і функціонального призначення земельної ділянки містобудівній документації на місцевому рівні, якою в даному випадку є генеральний план м. Ужгорода, затверджений рішенням ХХІХ сесії Ужгородської міської ради ІV скликання №313 від 04.06.2004 р., яким передбачено перенесення регулярних рейсів на аеродром «Мукачево» та скорочення злітно-посадкової смуги аеродрому «Ужгород». Проте на момент надання зазначених містобудівних умов та обмежень експлуатантом аеродрому не було надано графічні матеріали схеми планувальних обмежень та схеми меж приаеродромної території, які б візуалізували необхідні обмеження (арк. спр. 31 - 32, т. 1).

Вважаючи протиправними дії ОСОБА_1 та вищезазначених суб`єктів владних повноважень щодо видачі дозвільних документів та здійснення будівництва на приаеродромній території без погодження з експлуатантом аеродрому та уповноваженим органом з питань цивільної авіації, оскільки такі можуть призвести до негативних наслідків в результаті можливої авіаційної події, враховуючи невиконання рішення у добровільному порядку у встановлені строки, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Правові основи діяльності в галузі авіації встановлені Повітряним кодексом України №3393-VI від 19.05.2011 р. (далі - ПК України).

Відповідно до преамбули ПК України, державне регулювання діяльності в галузі авіації та використання повітряного простору України спрямоване на гарантування безпеки авіації, забезпечення інтересів держави, національної безпеки та потреб суспільства і економіки у повітряних перевезеннях та авіаційних роботах.

Згідно п. 1 Положення про Державну авіаційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №520 від 08.10.2014 року, Державна авіаційна служба (Державіаслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури, який реалізує державну політику у сфері цивільної авіації та використання повітряного простору України та є уповноваженим органом з питань цивільної авіації.

До основних завдань Державіаслужби, відповідно до п.п. 4 п. 3 Положення про Державну авіаційну службу України, відноситься здійснення державного контролю та нагляду за безпекою цивільної авіації, нагляду за забезпеченням аеронавігаційного обслуговування. Зазначене також кореспондується з нормами ст. 5 ПК України.

Спірні правовідносини в даній адміністративній справі виникли з приводу не погодження місця розташування об`єкта будівництва, діяльність якого, на думку позивача, може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних засобів цивільної авіації, розташованого на приаеродромній території, з експлуатантом аеродрому та Державіаслужбою.

Визначення поняттю «приаеродромна територія» надано в п. 84 ст. 1 ПК України, відповідно до якого такою є обмежена регламентованими розмірами місцевість навколо зареєстрованого згідно із встановленим порядком аеродрому (вертодрому) або постійного злітно-посадкового майданчика, до якої встановлені спеціальні вимоги щодо розташування різних об`єктів, а їх висота контролюється з урахуванням умов безпеки маневрування, зльоту та заходу на посадку повітряних суден.

П. 1.5 Порядку погодження місця розташування та висоти об`єктів на приаеродромних територіях та об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації, затвердженого наказом Міністерство інфраструктури України №721 від 30.11.2012 р. (далі - Порядок), встановлено, що для аеродромів класів А, Б, В, Г приаеродромна територія визначається колом з радіусом 50 км від КТА; класів Д, Е і некласифікованих - 25 км від КТА, вертодромів - 12 км від КТА, для злітно-посадкових майданчиків - 2,5 км від КТМ.

Порядок здійснення будівництва на приаеродромній території регламентується нормами ст. 69 ПК України. Так, ч.ч. 1, 2 зазначеної статті встановлено, що будівлі і природні об`єкти, розташовані на приаеродромній території, не повинні становити загрози для польотів повітряних суден. На приаеродромній території запроваджується особливий порядок здійснення діяльності, яка може вплинути на безпеку авіації та створити перешкоди для роботи наземних засобів зв`язку, навігації та спостереження. До такої діяльності належать, в тому числі, будівництво.

Зазначене узгоджується також з п. 1.5 Порядку, відповідно до якого на приаеродромних територіях встановлюються спеціальні вимоги до розташування об`єктів, а їх висотне положення контролюється, виходячи із умов безпеки маневрування, зльоту та посадки відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до норм п. 56 Положення про використання повітряного простору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №954 від 06.12.2017 р. (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Положення №954), місце розташування і висота об`єктів на приаеродромній території та об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації, погоджуються з керівником експлуатанта аеродрому, Державіаслужбою або Міноборони (відповідно до компетенції).

Дія такого Положення поширюється на фізичних та юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми та підпорядкованості за напрямами діяльності у галузі авіації, використання повітряного простору та діяльність яких створює або потенційно може створювати небезпеку повітряному руху, перешкоди для роботи наземних засобів зв`язку, навігації та спостереження.

До об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів та роботу засобів зв`язку, навігації та спостереження, у розумінні п. 57 Положення, віднесено наступні об`єкти будівництва та реконструкції:

аеродроми, вертодроми, постійні злітно-посадкових майданчики;

об`єкти, що перетинають поверхні обмеження перешкод аеродромів, вертодромів, постійних злітно-посадкових майданчиків;

об`єкти заввишки 45 і більше метрів відносно контрольної точки аеродрому в радіусі до 50 кілометрів.

повітряних ліній електрозв`язку та електропостачання, вибухонебезпечних, радіотехнічних, світлотехнічних та інших об`єктів (залізничних колій, автомобільних шляхів, об`єктів з викидом відкритого полум`я, газів та диму, діяльність яких може призвести до погіршення видимості в районах аеродромів, тощо), які можуть створити загрозу безпеці повітряного руху або перешкоджати роботі аеродрому чи засобів зв`язку, навігації та спостереження (радіотехнічного забезпечення), незалежно від їх розміщення;

об`єкти незалежно від їх розміщення заввишки 100 і більше метрів над земною поверхнею.

Відповідно до п. 60 Положення, підприємства, установи та організації, заінтересовані в розміщенні об`єктів на приаеродромній території, повинні погоджувати таке розміщення з експлуатантом аеродрому, відповідними державними органами, органами місцевого самоврядування та дотримуватися умов погодження будівництва.

Відповідно до п. 2.1 Порядку, погодження місця розташування та висоти об`єктів на приаеродромних територіях та об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації, здійснює Державіаслужба України з урахуванням висновку експлуатанта аеродрому (вертодрому) щодо погодження місця розташування та висоти об`єктів на приаеродромних територіях та об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації, з умовами, що забезпечують необхідний рівень безпеки польотів у районі аеродрому та на приаеродромних територіях, форма якого наведена в додатку 2 до цього Порядку, а також висновку провайдера аеронавігаційного обслуговування щодо погодження місця розташування та висоти об`єктів на приаеродромних територіях та об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації, форма якого наведена в додатку 3 до цього Порядку, які повинні бути отримані заявником.

Процедура погодження здійснюється фахівцями Державіаслужби України на підставі Заявки, яка реєструється в день її надходження (п. 2.3 Порядку).

Предметом даного адміністративного позову, в частині, що стосується ОСОБА_1 , є питання зобов`язання вказану особу виконати рішення Державіаслужби від 14.03.2019 №147 та знести самочинне будівництво за адресою: АДРЕСА_1

З приводу вказаних позовних вимог суд зазначає наступне.

Рішенням Державіаслужби від 14.03.2019 №147 ОСОБА_1 зобов`язано негайно припинити будівництво за адресою: АДРЕСА_1 , а також невідкладно вжити заходи щодо погодження місця розташування та висоти об`єкта на приаеродромній території відповідно до вимог пунктів 56, 57, 60 Положення №954 та у спосіб, передбачений Порядком.

Відповідно до ч. 10 ст. 69 ПК України, органи виконавчої влади, юридичні та фізичні особи незалежно від форми власності, які допустили порушення порядку діяльності, зазначеної в частині другій цієї статті, містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, зобов`язані згідно з рішенням уповноваженого органу з питань цивільної авіації припинити будівництво чи діяльність, зазначену в частині другій цієї статті, до вирішення питання щодо можливості та умов подальшого будівництва відповідно до законодавства.

Отже, вимогами чинного законодавства з питань безпеки авіації передбачений обов`язок фізичних та юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми та підпорядкованості здійснювати погодження об`єктів будівництва та реконструкції у випадках, якщо такі відповідають встановленим критеріям, а рішення Державіаслужби, що стосуються припинення такого будівництва, у разі недотримання законодавства у сфері авіаційної безпеки, підлягають обов`язковому виконанню.

З проведеного правового аналізу зазначених законодавчих норм суд дійшов висновку, що погодженню з уповноваженими органами підлягає не будь-яке будівництво чи реконструкція, що здійснюється на приаеродромній території, а тільки те, що відповідає критеріям, визначеним в п. 57 Положення.

Судом встановлено, що Управлінням містобудування та архітектури Ужгородської міської ради 25 жовтня 2018 року було видано ОСОБА_1 будівельний паспорт №183/03-02/18 на будівництво індивідуального житлового будинку за адресою: АДРЕСА_4 , кадастровий номер ділянки - 2110100000:42:001:0581 (арк. спр. 2 - 5, т. 2). Відповідно до пам`ятки замовнику індивідуального будівництва, що є додатком до зазначеного будівельного паспорта, граничнодопустима висота будівлі становить два поверхи.

Хоча зазначеною містобудівною документацією не встановлено конкретної висоти індивідуального житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, в метричній системі вимірювання, однак висота 2-поверховного будинку, враховуючи положення ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення», не може перевищувати 45 метрів відносно контрольної точки аеродрому, тобто мінімальної висоти, з досягнення якої об`єкт будівництва вважається таким, що може вплинути на безпеку польотів та роботу засобів зв`язку, навігації та спостереження.

В обґрунтування заявлених до ОСОБА_1 позовних вимог позивач посилається виключно на відомості акту обстеження приаеродромної території №01 від 11.02.2019 р. Разом з тим, суд не вважає зазначений акт належним та достатнім в розумінні норм КАС України доказом, оскільки жодних відомостей чи документальних підтверджень того, що об`єкт будівництва за адресою: АДРЕСА_1 відповідає критеріям, визначеним в п. 57 Положення, такий не містить.

Доказами, відповідно до ст. 72 КАС України, в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 73 КАС України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 75 КАС України).

Разом з тим, акт обстеження, окрім посилань на те, що при обстеженні приаеродромної території на предмет виявлення фактів будівництва з порушенням законодавчих вимог були здійснені виїзди на об`єкти будівництва, що ведуться без узгодження, не містить жодних відомостей щодо проведення комісією замірів висоти об`єкта будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , результатів таких, або наявність будь-яких інших підстав стверджувати про можливий негативний вплив такого на безпеку польотів та роботу засобів зв`язку, навігації та спостереження.

Наявність обставин, передбачених п. 57 Положення, матеріалами справи також не підтверджується.

Представник позивача в судовому засіданні підтвердив те, що безпосередньо працівниками Державіаслужби обстеження приаеродромної території та зокрема об`єкта, що є предметом даного адміністративного позову, не здійснювалося. Рішення №147 від 14.03.2019 р. прийнято виключно на підставі відомостей акту обстеження, складеного комісією за участю експлуатанта аеродрому.

З огляду на що суд вважає, що позивач не довів те, що вимоги з питань обов`язковості погодження об`єкта будівництва та відповідно рішення Державіації №147 розповсюджується на ОСОБА_1 .

В позовних вимогах, звернутих до ОСОБА_1 , позивач також просить суд зобов`язати відповідача 1 знести самочинне будівництво за адресою: АДРЕСА_1 .

З метою прийняття рішення з приводу позовної вимоги про знесення самочинного будівництва суд повинен дослідити правову сутність такого поняття.

Так, зокрема, самочинним будівництвом, в розумінні ст. 376 Цивільного кодексу України, є житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Отже, для віднесення об`єкта будівництва до категорії самочинного, такий повинен відповідати ознакам, наведеним в ст. 376 Цивільного кодексу України.

Відповідно до відомостей будівельного паспорта, об`єкт будівництва за адресою: АДРЕСА_1, будується на земельній ділянці, власність на яку зареєстрована у встановленому законом порядку та засвідчується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №105761077 від 30.11.2017 р. Жодних відомостей щодо істотних порушень будівельних норм і правил при його здійснення позивач не наводить.

Отже, зазначений об`єкт ознакам самочинного будівництва не відповідає.

За правилами, встановленими ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Однак, звернувшись до суду з даним адміністративним позовом, позивач не дотримався вищезазначеної процесуальної норми та не довід належними та допустимими доказами обґрунтованість заявлених до ОСОБА_1 позовних вимог. Тому суд вважає, що позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Щодо звернених до Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради позовних вимог суд зазначає наступне.

Згідно ч. 3 ст. 69 ПК України визначення умов забудови, використання землі і споруд та здійснення діяльності, зазначеної в частині другій цієї статті, на приаеродромній території здійснюється органами місцевого самоврядування згідно із законом за погодженням з експлуатантом аеродрому та уповноваженим органом з питань цивільної авіації.

Отже, вимогами чинного законодавства з питань безпеки авіації передбачений обов`язок органів місцевого самоврядування погоджувати з експлуатантом аеродрому та уповноваженим органом з питань цивільної авіації умов забудови чи здійснення на приаеродромній території іншої діяльності, тільки в разі, якщо така може вплинути на безпеку авіації та створити перешкоди для роботи наземних засобів зв`язку, навігації та спостереження.

Під час розгляду даної адміністративної справи позивачем не було доведено те, що будівництво індивідуального житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 відповідає встановленим законодавством для об`єктів, що можуть вплинути на безпеку авіації та створити перешкоди для роботи наземних засобів зв`язку, навігації та спостереження, критеріям.

З огляду на що суд вважає, що будівництво такого об`єкта не підлягало обов`язковому погодженню з експлуатантом аеродрому та уповноваженим органом з питань цивільної авіації.

Окрім того, ч. 4 ст. 69 ПК України встановлює обов`язок експлуатанта аеродрому або постійного злітно-посадкового майданчика чи уповноваженої ним особи доводити до відома відповідних органів місцевого самоврядування, на території здійснення повноважень яких знаходиться земельна ділянка, яка повністю чи частково належить до приаеродромної території, інформацію про розміри приаеродромної території. При цьому встановлено, що розмір приаеродромної території залежить від розмірів аеродрому та визначається авіаційними правилами України.

Одночасно згідно ч. 5 ст. 69 ПК України передбачено, що для запобігання порушенню умов погодження, незаконному будівництву експлуатант аеродрому повинен здійснювати контроль за станом приаеродромної території.

Таким чином, провівши правовий аналіз вищезазначених законодавчих норм у їх взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що необхідною передумовою погодження органом місцевого самоврядування умов забудови, використання землі і споруд з експлуатантом аеродрому та уповноваженим органом з питань цивільної авіації є інформування експлуатантом аеродрому такого суб`єкта владних повноважень про розміри приаеродромної території.

З матеріалів справи вбачається, що ЗОКП «Міжнародний аеропорт Ужгород» повідомило Ужгородську міську раду про розміри приаеродромної території тільки 15 січня 2019 року, скерувавши на адресу такого лист №27/01-15 (арк. спр. 44 - 45, т. 1).

Під час розгляду даної адміністративної справи позивачем вказана обставина спростована не була.

Отже, станом на день видачі ОСОБА_1 будівельного паспорта - 25 жовтня 2018 року до органу місцевого самоврядування не була доведена інформація про розміри приаеродромної території.

Зазначені обставини вказують на відсутність протиправної бездіяльності Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради щодо не погодження з Державіаслужбою об`єкта будівництва за адресою: АДРЕСА_1 .

Розглядаючи обґрунтованість позовних вимог, які стосуються визнання протиправності дій Управління містобудування та архітектури щодо видачі містобудівних умов та обмежень забудови та їх скасування, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що будівництво за адресою: АДРЕСА_1 ведеться на підставі будівельного паспорта №183/03-02/18 від 25.10.2018 р., а не містобудівних умов та обмежень забудови (як зазначено в позовній вимозі).

Ч. 1 ст. 27 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» №3038-VI від 17.02.2011 р. (далі - Закон) передбачено, що будівельний паспорт визначає комплекс містобудівних та архітектурних вимог до розміщення і будівництва індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку не вище двох поверхів (без урахування мансардного поверху) з площею до 300 квадратних метрів, господарських будівель і споруд, гаражів, елементів благоустрою та озеленення земельної ділянки.

Проектування на підставі будівельного паспорта здійснюється без отримання містобудівних умов та обмежень (ч. 2 ст. 27 Закону).

Згідно ч. 3 ст. 27 Закону надання будівельного паспорта здійснюється уповноваженим органом містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня надходження відповідної заяви та пакета документів, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Наказом Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №103 від 05.07.2011 р. затверджено Порядок видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки (далі - Порядок №103).

Нормами п. 2.1 Порядку №103 передбачено, що видача будівельного паспорта здійснюється уповноваженим органом містобудування та архітектури безпосередньо, через центри надання адміністративних послуг та/або через Єдиний державний портал адміністративних послуг. Будівельний паспорт надається уповноваженим органом містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня надходження пакета документів.

Виключеними підставами для повернення замовнику пакета документів для видачі будівельного паспорта, відповідно до п. 2.4 Порядку №103, є:

неподання повного пакета документів, визначених пунктом 2.1 або 2.2 цього розділу;

невідповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, детальним планам територій, планувальним рішенням проектів садівницьких та дачних товариств, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Позивачем не надано жодних доказів наявності в Управління містобудування та архітектури підстав для повернення замовнику пакета документів для видачі будівельного паспорта.

Суд також звертає увагу та не, що будівельний паспорт та містобудівні умови та обмеження забудови є різними видами містобудівної документації, порядок видачі яких регламентується різними законодавчими нормами.

З матеріалів справи вбачається, що містобудівні умови та обмеження забудови на будівництво за адресою: АДРЕСА_1 уповноваженим органом не видавались. Поряд з цим, з позовною вимогою про скасування будівельного паспорта з обґрунтуванням причин безпідставності видачі такого позивач до суду не звертається.

З огляду на наведені обставини суд вважає, що позовні вимоги до Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради є безпідставними та задоволенню також не підлягають.

Що стосується заявлених до Управління ДАБК позовних вимог, суд зазначає наступне.

У звернених до вказаного суб`єкта владних повноважень позовних вимогах позивач просить суд визнати протиправними дії такого щодо видачі дозвільних документів на початок виконання будівельних робіт по об`єкту будівництва: АДРЕСА_1 , та скасувати їх. Однак ні в позовних вимогах, ні в їх обґрунтуванні, ані в поданих до суду доказах позивачем не конкретизовано, які саме дозвільні документи були видані Управлінням ДАБК на об`єкт будівництва за адресою: АДРЕСА_1, та які він просить скасувати.

Більше того, в обґрунтування заявлених до відповідача 2 позовних вимогах позивача посилається виключно на те, що таким органом проігноровано обґрунтоване звернення Державіаслужби про порушення вимог містобудівного законодавства, будівельних норм, стандартів і правил, законодавства про безпеку авіації, не призначено в порядку пп. 3 п. 15 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду позапланову перевірку, не вжито передбачених законом заходів реагування щодо скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки та декларації про початок будівельних робіт. Таким чином, суд констатує, що мотивація звернених до відповідача 2 позовних вимог фактично стосуються питання не проведення уповноваженим органом державного контролю у сфері містобудування в порядку, визначеному законодавством, заходу державного архітектурно-будівельного нагляду за зверненням Державіаслужби.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Одним із основних засад адміністративного судочинства є принцип змагальності сторін. Цей принцип полягає у тому, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. При цьому суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Більше того, процесуальні норми встановлюють обов`язкові вимоги до позовної заяви, серед яких, виклад змісту позовних вимог та обставин, якими позивач їх обґрунтовує; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

З огляду на вищенаведені процесуальні положення та суб`єктний склад даної адміністративної справи, суд розглядає звернену до відповідача 2 позовну вимогу крізь призму заявлених в її обґрунтування аргументів.

Так, суд зазначає, що порядок видачі дозвільних документів на будівництво та питання проведення заходів державного архітектурно-будівельного нагляду врегульовані різними законодавчими нормами. Зазначені питання є різними за змістом та способом реалізації повноваженнями органу державного архітектурно-будівельного контролю, а тому суд не може визнати протиправність видачі уповноваженим органом дозвільних документів на будівництво з мотивів непроведення таким заходів державного архітектурно-будівельного нагляду.

Більше того, на вимогу суду надати належним чином завірені копії дозвільних документів на початок будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_1 , наданих ОСОБА_1 , Управління ДАБК надано копію повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорту №ЗК061183250343 від 21.11.2018 р. (арк. спр. 13 - 16, т. 2). Разом з тим, такий документ, відповідно до ст. 35 Закону, не дає права на виконання будівельних робіт. Жодних інших документів, які б в розумінні норм Закону, відносилися до документів, що дають право на виконання будівельних робіт, відповідачем 2 не надано. Позивачем також не доведено жодними належними доказами факту видачі таких уповноваженим органом.

З огляду на що суд не може задовольнити позовну вимоги за відсутності доказів існування об`єкта оскарження.

В той же час, з позовною вимогою про протиправність дій Управління ДАБК щодо ігнорування звернення Державіаслужби про порушення вимог містобудівного законодавства, не проведення позапланової перевірки, не вжиття передбачених законом заходів реагування щодо скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки та декларації про початок будівельних робіт позивач до суду не звертається.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 КАС України, кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на вищезазначене суд вважає, що позивач в супереч ст. 77 КАС України не довід належними та допустимими доказам обґрунтованість заявлених позовних вимог, а тому такі задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. 241, 243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову Державної авіаційної служби України (місцезнаходження: пр. Перемоги, буд. 14, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ - 37536026) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ), Виконавчого комітету Ужгородської міської ради в особі Управління державного архітектурно-будівельного контролю (місцезнаходження: вул. Небесної Сотні, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ - 04053699), Управління архітектури та містобудування Ужгородської міської ради (місцезнаходження: вул. Небесної Сотні, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ - 41284929), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Закарпатське обласне комунальне підприємство "Міжнародний аеропорт Ужгород" (місцезнаходження: вул. Собранецька, буд. 145, м. Ужгород, Закарпатська область, 88017, код ЄДРПОУ - 37869775) про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України).

Повний текст рішення виготовлено 27 березня 2020 року.

Суддя

Р.О. Ващилін