ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" березня 2020 р.

м. Одеса

Справа № 916/3443/19

Господарський суд Одеської області у складі:

Суддя Гут С.Ф.

При секретарі судового засідання Тіщенко Д.І.

За участю представників сторін:

Від позивача: Голоцван Є.О. - на підставі довіреності;

Від відповідача: Антоневський Ю.Ф. - на підставі ордеру; Дарієнко В.Д. - на підставі ордеру;

Від третьої особи: не з`явився.

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІНСТРОЙ» до відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-Монтажне Управління «УКРТОРГБУД» та Державного реєстратора прав на нерухоме майно Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Кравець Олександра Володимировича про скасування державного акту та запису, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю (надалі - ТОВ) «ДІНСТРОЙ», звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі - ТОВ) «Будівельно-Монтажне Управління «УКРТОРГБУД» та Державного реєстратора прав на нерухоме майно Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Кравець Олександра Володимировича про скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно від 18.09.2018р. №43066107 та запису №1898808 про право власності за ТОВ «Будівельно-монтажне управління «УКРТОРГБУД» на об`єкт нерухомого майна: 1171189351101, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Крім того, разом з позовною заявою позивач звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, відповідно до якої ТОВ «ДІНСТРОЙ» просить заборонити будь-яким суб`єктам та органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам, особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, в тому числі нотаріусам, вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі здійснювати проведення державної реєстрації будь-яких речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером №1313183551101 (нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1), що належить на праві власності ТОВ «ДІНСТРОЙ» та заборонити будь-яким суб`єктам та органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам, особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, в тому числі нотаріусам, вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі здійснювати проведення державної реєстрації будь-яких речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером №1171189351101 (нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1), що належить ТОВ «Будівельно-Монтажне Управління «УКРТОРГБУД».

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.11.2020р. задоволено заяву позивача про забезпечення позову та заборонено будь-яким суб`єктам та органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам, особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, в тому числі нотаріусам, вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі здійснювати проведення державної реєстрації будь-яких речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером: 1313183551101 (нежитлове приміщення, за адресою: АДРЕСА_1), що належить на праві приватної власності ТОВ «ДІНСТРОЙ» (код ЄДРПОУ 41217611) та заборонено будь-яким суб`єктам та органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам, особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, в тому числі нотаріусам, вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі здійснювати проведення державної реєстрації будь-яких речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером: 1171189351101 (нежитлове приміщення, за адресою: АДРЕСА_1), що належить ТОВ «Будівельно-Монтажне Управління «УКРТОРГБУД» (код ЄДРПОУ 01547479).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.11.2019р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу прийнято розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на « 12» грудня 2019 р. о 10:45 год.

10 грудня 2019р. до Господарського суду Одеської області надійшли клопотання відповідача - ТОВ «Будівельно-Монтажне Управління «УКРТОРГБУД», про витребування доказів (вх.№2-6053/19 та вх.№2-6054/19), відповідно до яких відповідач просить суд витребувати у позивача належним чином засвідчені копії доказів, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, від Управління державної реєстрації юридичного департаменту виконкому Одеської міської ради належним чином засвідчену копію реєстраційних справ: №1149945751101, №1313183551101, №1171189351101 та продовжити строк на подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.12.2019р. відкладено підготовче засідання на « 14» січня 2020 р. о 10:45 год.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.12.2019р. задоволено клопотання ТОВ «Будівельно-Монтажне Управління «УКРТОРГБУД» про поновлення строку для подачі відзиву на позовну заяву по справі №916/3443/19.

Крім того, ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.12.2019р. задоволено клопотання відповідача (вх.№2-6054/19 від 10.12.2019р.) про витребування доказів, витребувано від Юридичного департаменту Одеської міської ради належним чином посвідчені копії реєстраційних справ у паперовому та електронному вигляді на об`єкти нерухомого майна з реєстраційними номерам: №1149945751101 за яким 17.01.2017р. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно була проведена державна реєстрація за Виниченко Дмитром Олексійовичем нежитлове приміщення загальною площею 16,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, про що зроблено запис про право власності: 18611700 від 17.01.2017 р.; 1313183551101, за яким - 30.08.2017 року реєстрація в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ТОВ «ДІНСТРОЙ» нежитлове приміщення загальною площею 16,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1; 1171189351101, за яким 10.02.2017 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно була проведена державна реєстрація нежитлова будівля, загальної площа (кв.м) 13 АДРЕСА_1 за ТОВ «Будівельно-Монтажне Управління «УКРТОРГБУД», код ЄДРПОУ 0154747.

08 січня 2020р. до Господарського суду Одеської області надійшов відзив на позовну заяву від ТОВ «Будівельно-Монтажне Управління «УКРТОРГБУД».

13 січня 2020р. до Господарського суду Одеської області надійшли витребувані судом документи від Юридичного департаменту Одеської міської ради.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.01.2020р. продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на « 22» січня 2020 р. о 09:45 год.

21 січня 2020р. до Господарського суду Одеської області надійшло клопотання ТОВ «Будівельно-Монтажне Управління «УКРТОРГБУД» про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.01.2020р. відкладено підготовче провадження на « 11» лютого 2020 р. об 11:30 год.

10 лютого 2020р. до суду надійшли заперечення позивача на клопотання відповідача про призначення у справі судової експертизи.

Протокольною ухвалою від 11.02.2020р. судом відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи, оскільки судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити іншими засобами доказування.

На думку суду, питання, які визначені відповідачем для проведення судової будівельно-технічної експертизи не мають значення для вирішення спору по суті, оскільки не стосуються предмета доказування в даній справі, а тому клопотання є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.02.2020р. закрито підготовче провадження у справі №916/3443/19 із призначенням справи до судового розгляду по суті на « 24» лютого 2020 р. о 10:00 год.

Протокольною ухвалою від 24.02.2020р. судом відкладено судове засідання по розгляду справи по суті на 17.03.2020р. об 11:20.

17 березня 2020 р. судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Позивач - ТОВ «ДІНСТРОЙ», підтримує позовні вимоги, просить суд їх задовольнити.

Відповідач - ТОВ «Будівельно-Монтажне Управління «УКРТОРГБУД», заперечує проти позовних вимог, просить суд відмовити у їх задоволенні.

Відповідач - Державний реєстратор прав на нерухоме майно Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Кравець О.В., в судові засідання не з`являвся, письмового відзиву до суду не надавав, отже свого права на захист не використав. За приписами ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Позивач зазначає, що 06.09.2017р. на підставі рішення приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Ткаченко І.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №36942693 до статутного капіталу ТОВ «ДІНСТРОЙ» засновником товариства ОСОБА_1 було передано об`єкт нерухомого майна за реєстраційним №1313183551101, а саме: нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1.

В свою чергу, ОСОБА_1 відповідний об`єкт нерухомого майна належав на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 17.02.2017 р. за №24, укладеного з громадянкою ОСОБА_2 та посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ковальською В.В.

Однак, у червні 2019р. ТОВ «ДІНСТРОЙ» було позбавлено можливості доступу до своєї власності, а саме до нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1, у зв`язку з тим, що невідомими особами було змінено замки на вхідних дверях та зазначено, що відповідний об`єкт нерухомого майна належить ТОВ «Будівельно-монтажне управління «УКРТОРГБУД» на підставі декларації про готовність до експлуатації об`єкта серії ОД №141163412308, виданої 06.12.2016р. управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції Одеської міської ради, незважаючи на те, що вказаний об`єкт нерухомого майна належить на праві приватної власності ТОВ «ДІНСТРОЙ».

Так, відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої позивачем 10.07.2019р., було встановлено, що рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Кравця О.В. від 18.09.2018р. №43066107 були внесені відповідні зміни до відомостей відносно вищевказаного майна, а саме: скасовано реєстраційну дію розділу щодо скасування відкриття розділу та скасовано реєстраційну лію права власності щодо скасування державної реєстрації права власності.

Підставою для прийняття вказаного рішення став лист Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради №01-14/192 від 15.11.2017р.

Відповідно до відповіді Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради №01-1/60-350 від 16.07.2019р. на запит ТОВ «ДІНСТРОЙ» управлінням було повідомлено, що наказом Управління №01-13/395ДАБК від 25.10.2017р.скасовано реєстрацію декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності №ОД-141163412308 від 06.12.2016р. «Будівництво нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1» - замовник ТОВ «Будівельно-монтажне управління «УКРТОРГБУД».

Позивач зазначає, що відповідно до п. 1, 4 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» загальними засадами державної реєстрації є гарантування державою об`єктивності, достовірності відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, а також внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом.

Згідно п.1 ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених записів.

Позивач зазначає, що згідно ч.3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Таким чином, на думку позивача вказаною нормою визначено підстави скасування запису з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а саме рішення суду про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав та наявність наказу Міністерства юстиції України про скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу юстиції, прийнятого за результатом розгляду скарги.

Проте, в порушення вказаних норм законодавства рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Кравця О.В. від 18.09.2018р. №43066107 було здійснено оскаржуваний запис на підставі листа Управління державного архітектурного будівельного контролю Одеської міської ради №01-14/192 від 15.11.2017р.

Позивач зазначає, що за період володіння нежитловою будівлею за адресою: АДРЕСА_1 ТОВ «ДІНСТРОЙ» здійснювались неодноразові перепони у володінні. Зокрема, 11.10.2017р. право власності ТОВ «ДІНСТРОЙ» було припинено у зв`язку із знищенням об`єкту нерухомого майна.

Однак, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12.03.2018р. у справі №815/6338/17 було відновлено право власності ТОВ «ДІНСТРОЙ» на нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1.

В подальшому, 22.11.2018р. право власності позивача на вказану вище будівлю було повторно припинено у зв`язку із знищенням майна. Однак, 04.06.2019р. ТОВ «ДІНСТРОЙ» за технічною документацією щодо існування відповідного об`єкту нерухомості було відновлено право власності.

Позивач посилається на ст.41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якими закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч.1 ст.316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Однак, у зв`язку з прийняттям оскаржуваного рішення державного реєстратора, яке не відповідає нормам чинного законодавства, порушено право власності позивача на нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1, у зв`язку з чим позивач просить суд задовольнити позовні вимоги та скасувати зазначене рішення державного реєстратора та запис про право власності на вказану будівлю за ТОВ «Будівельно-монтажне управління «УКРТОРГБУД».

Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що 2.1. ТОВ «Будівельно-монтажне управління «УКРТОРГБУД» є забудовником та власником до цього часу нежитлової будівлі загальною площею 13,0 кв.м. за адресою Військовий узвіз, 10 в місті Одесі згідно декларації про готовність до експлуатації об`єкту серія ОД №141163412308 від 06.12.2016 року, виданої Управлінням ДАБК Одеської міської ради та довідки №372622/1 від 23.01.2017 року, виданої Юридичним департаментом Одеської міської ради.

10 лютого 2017р. вказана нежитлова будівля загальною площею 13,0 кв.м., згідно технічного паспорту від 03.11.2016р. (видавник ТОВ «Восток-Оценка») у складі: Нежитлова будівля «А-1»; Убиральня «Б»; огорожа 1; ворота 2; була зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Згідно Довідки з Адресного реєстру м. Одеси від 23.01.2017р. №372622/1 за ТОВ «Будівельно-монтажне управління «УКРТОРГБУД» зарезервовано адреса нежитлової будівлі: АДРЕСА_1. на підставі замовлення від 19.12.2016р.

Відповідач також зазначає, що 17.01.2017р. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно була проведена реєстрація за ОСОБА_3 нежитлового приміщення загальною площею 16,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , про що зроблено запис про право власності: 18611700 від 17.01.2017р. реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1149945751101.

31 січня 2017р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу нежитлової будівлі загальною площею 16,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1149945751101.

17 лютого 2017р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу нежитлового приміщення загальною площею 16,2 кв.м.,за адресою: АДРЕСА_1 реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1149945751101, на підставі якого 17.02.2017 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно була проведена реєстрація за ОСОБА_1 права власності нежитлове приміщення загальною площею 16,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1.

25 липня 2017р. внесено зміни до інформації про об`єкт нерухомого майна нежитлове приміщення загальною площею 16,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: змінено загальну площу нежитлове приміщення з 16,2 кв.м. на 32,4 кв.м. реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1149945751101

28 липня 2017р. державним реєстратором Одеської обласної філії Комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Іскровим Олегом Вікторовичем був зроблений запис про закриття розділу відносно об`єкту нерухомого майна за реєстраційним номером: 1149945751101. Підстава закриття розділу: поділ об`єкта нерухомого майна згідно технічного паспорту від 25.07.2017р. Об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером: 1149945751101 нежитлове приміщення загальною площею 32,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 було поділено на два об`єкти нерухомого майна за реєстраційними номерами: 1310265351101 та 1313183551101.

25 липня 2017 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно була проведена реєстрація за ОСОБА_1 права власності на нежитлове приміщення загальною площею 16,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1313183551101.

04 жовтня 2017р. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно була зроблена запис про припинення права власності на об`єкт нерухомого майна нежитлове приміщення загальною площею 16,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1310265351101.

Таким чином, відповідач дійшов висновку, що позивачем не надано доказів відносно того що об`єкт нерухомого майна, реєстраційний номер 1313183551101, який ОСОБА_1 було внесено до статутного капіталу ТОВ «ДІНСТРОЙ» є тим самим об`єктом, реєстраційний номер 1149945751101, який належав йому на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 17.02.2017р. за №24, укладеного з громадянкою ОСОБА_2 , а не знищений об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення загальною площею 16,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер 1310265351101, відносно якого 04.10.2017р. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно була зроблена запис про припинення права власності.

На підставі вищенаведеного відповідач заперечує проти позовних вимог та просить відмовити у їх задоволенні.

В ході розгляду справи відповідач - ТОВ «Будівельно-монтажне управління «УКРТОРГБУД», звернувся до суду з клопотанням про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи.

В обґрунтування вказаного клопотання відповідач зазначив, що згідно відомостей у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17.01.2017 р. за ОСОБА_3 була проведена державна реєстрація нежитлового приміщення загальною площею 16,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , за реєстраційним номером об`єкту нерухомого майна: 1149945751101, а не 1313183551101, який ОСОБА_1 було внесено до статутного капіталу ТОВ «ДІНСТРОЙ», на що позивач посилається в обґрунтування позовних вимог.

Крім того, відповідач зазначає, що в матеріалах справи та в матеріалах реєстраційної справи відсутні дозвільні документи, на підставі яких було збільшено площу нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1, з 16,2 кв.м. на 32,4 кв.м.

Так, згідно технічного висновку, щодо проекту поділу приміщення площею 32,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 від 25.07.2017р., цей об`єкт є єдине ціле, що складається з двох приміщень, площею 16,2 кв.м. кожне, тобто має одну спільну стіну. Однак, згідно схематичного плану земельної ділянки, що міститься у Технічному паспорті від 24.07.2017р., єдиного приміщення площею 32,4 кв.м. не існує, а є два окремих об`єкта, площею 16,2 кв. м кожне, які розташовані в протилежних сторонах земельної ділянки.

На підставі вищенаведеного, відповідач вважає, що для з`ясування розбіжностей у позиціях позивача та відповідача слід призначити судову будівельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставити наступні питання:

- які об`єкти нерухомого майна фактично розташовані на земельній ділянці площею 0,0539 га, за адресою: АДРЕСА_1

- чи відповідає фактично розташовані об`єкти нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 відомостям, що містяться у реєстраційних справах №1171189351101, 1149945751101,1313183551101?

- чи є достатніми документи, які послужили підставою для реєстрації права власності об`єктів нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 реєстраційними номерами 1171189351101, 1149945751101,1313183551101, вимогам законодавства у цій галузі?

Позивач - ТОВ «ДІНСТРОЙ», заперечує проти клопотання відповідача про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи та зазначає, що предметом спору у вказаній судовій справі є встановлення не законності чи законності в проведенні державної реєстрації речових прав на нерухоме майно. Таким чином, питання, які визначені ТОВ «Будівельно-монтажне управління «УКРТОРГБУД» з метою проведення судової будівельно-технічної експертизи не мають значення для вирішення спору по суті, оскільки не стосуються предмета доказування у справі.

Окрім того, у клопотанні про призначення експертизи, представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне управління «УКРТОРГБУД» просить суд поставити питання на вирішення експерта: чи є достатніми документи, які послужили підставою для реєстрації права власності об`єктів нерухомого майна № 1171189351101, № 1149945751101, № 1313183551101 вимогам законодавства. Дане питання суперечить приписам ч.2 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України, оскільки стосується питань в галузі права.

Відповідач - Державний реєстратор прав на нерухоме майно Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Кравець О.В., в судові засідання не з`являвся, письмового відзиву на позовну заяву до суду не надавав.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, у відповідності до вимог частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України, мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

Тим самим, приписи наведених правових норм чинного законодавства визначають об`єктом судового захисту порушене, невизнане або оспорюване право.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що Господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (частина перша статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Перелік спорів, які відносяться до юрисдикції господарського суду, визначені у статті 20 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною першою статті 20 Господарського процесуального кодексу України до юрисдикції господарських судів відносяться, крім інших, справи за позовом фізичних осіб, які не є підприємцями, у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, у тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах; й інші справи у спорах між суб`єктами господарювання; а також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами.

Частиною 4 статті 13 Конституції України передбачено, що держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

В силу ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

У зв`язку з тим, що спірні правовідносини пов`язані із власністю, до них застосовуються міжнародні-правові акти, положення Конституції України, норми кодексів та інших законодавчих актів України, правові висновки міжнародних судових інстанцій та Верховного суду України, спрямовані на захист права власності.

Стаття 9 Конституції України визначає, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Господарський процесуальний кодекс України передбачає можливість застосування при вирішенні спорів міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. У разі колізії, саме норми міжнародного договору України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, мають пріоритет над відповідними нормами законодавства України.

У листопаді 1950 року була прийнята Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція), яка згодом була доповнена відповідними приписами щодо захисту прав на майно, а саме, - стаття 1 «Захист власності» Першого протоколу (надалі - Перший протокол), який був підписаний у березні 1952 року

Згідно зі ст. 1 Першого протоколу кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Україна ратифікувала Конвенцію 17.07.1997 року (Законом України №475/97-ВР, із заявами та застереженнями) і вона набула чинності для України 11.09.1997 року. Таким чином, Конвенція, поряд із іншими нормативно-правовими актами, є частиною українського законодавства й її приписи та гарантії, як норми прямої дії, відіграють істотну роль у національному праві, зокрема, при вирішення спорів різноманітного характеру.

Також, ст. 1 Закону України №475/97-ВР в Україні було визнано обов`язковою юрисдикцію Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Відповідно ж до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (від 23.02.2006 року) національні суди повинні застосовувати при розгляді справ як джерело права не лише Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, а й практику Європейського суду з прав людини.

За своїм змістом ст. 1 Першого протоколу Конвенції гарантує право на мирне володіння майном і обумовлює випадки втручання у таке право мирного володіння майном.

Стала практика ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року) свідчить про наявність трьох критеріїв, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Аналогічні приписи щодо захисту права власності містить і національне законодавство України.

Стаття 41 Конституції України проголошує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Конституція України також закріплює обов`язок держави забезпечувати захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання (стаття 13).

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтями 317, 321 Цивільного кодексу України до прав власника віднесено право володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Таким чином, жодна інша особа, окрім власника, не наділена правомочностями (володіння, користування, розпорядження) щодо об`єкта права власності.

При цьому, під розпорядженням майном слід розуміти можливість власника (особисто або через уповноважену ним особу) самостійно на власний розсуд визначати подальшу юридичну та фактичну долю належного йому на праві власності майна. Тобто виключно власнику належить право вчинення правочинів, предметом яких є належне йому на праві власності майно.

Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений ст. 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.

Згідно із ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Судом встановлено, що 17.02.2017р. ОСОБА_1 набув права власності на нежитлове приміщення загальною площею 16,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 17.02.2017р. зареєстрованого за №24.

16 березня 2017р. створено ТОВ «ДІНСТРОЙ», місцезнаходження юридичної особи: 65000, АДРЕСА_1, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 15561020000061786, код ЄДРПОУ 4127611.

06.09.2017р. на підставі рішення приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Ткаченко І.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №36942693 до статутного капіталу ТОВ «ДІНСТРОЙ» засновником товариства ОСОБА_1 було передано об`єкт нерухомого майна за реєстраційним №1313183551101, а саме: нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .

Підставою для здійснення вказаного запису стали: рішення засновника (учасника) ТОВ «ДІНСТРОЙ» про внесення змін до статуту та збільшення статутного (складеного) капіталу №2 від 29.08.2017р., акт приймання-передачі нерухомого майна від 29.08.2017р., складений ТОВ «ДІНСТРОЙ» та ОСОБА_1 .

Однак, у червні 2019р. ТОВ «ДІНСТРОЙ» стало відомо про зареєстроване право власності ТОВ «Будівельно-монтажне управління «УКРТОРГБУД» на нежитлову будівлю площею 13 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, на підставі декларації про готовність до експлуатації об`єкта серії ОД№141163412308, виданої 06.12.2016р. Управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції Одеської міської ради, що в подальшому позбавило позивача користуватись належним йому майном, а саме нежитловою будівлею за адресою: АДРЕСА_1. Вказане право власності виникло на підставі рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Кравець О.В. про скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно від 18.09.2018р. №43066107 та запису №1898808 про право власності за ТОВ «Будівельно-монтажне управління «УКРТОРГБУД» на об`єкт нерухомого майна: 1171189351101, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, які оскаржуються позивачем у справі.

Суд зауважує, що матеріали реєстраційної справи №1171189351101, не містять копій документів, на підставі яких право власності було зареєстроване за ТОВ «Будівельно-монтажне управління «УКРТОРГБУД» на нежитлову будівлю площею 13 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1.

Верховний Суд, розглядаючи справу щодо подвійної державної реєстрації речового права, зробив висновок про те, що одночасне існування державної реєстрації кількох прав оренди на одну земельну ділянку суперечить засадам офіційного визнання і підтвердження державою фактів виникнення прав на нерухоме майно, є порушенням чинного законодавства та інтересів позивача, за яким право оренди земельної ділянки зареєстровано первинно та не припинялося (постанова від 12.06.2018 р. у справі №823/378/16).

Відносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються нормами Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до п.п.1, 2 ч.1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав.

Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації прав підлягають речові права, похідні від права власності: право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки; іпотека; право довірчої власності; інші речові права відповідно до закону.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» орган державної реєстрації прав проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, станом на дату виникнення спірних правовідносин), державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема, відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах.

Згідно з ч. 4 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

З системного аналізу законодавчо закріпленої компетенції державного реєстратора вбачається, що одним із обов`язків державного реєстратора є встановлення відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями. Такий обов`язок узгоджується із закріпленими ч. 1 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» засадами державної реєстрації прав, зокрема, гарантуванням державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

Таким чином, реєстратор повинен пересвідчитись на предмет відповідності поданих документів з вже зареєстрованими правами, що в порушення вимог ст. 10 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не було виконано державним реєстратором Кравець О.В.

Таким чином, враховуючи наявність суперечностей між заявленим до реєстрації на користь ТОВ «Будівельно-монтажне управління «УКРТОРГБУД» речовим правом та вже зареєстрованим речовим правом ТОВ «ДІНСТРОЙ» на нежитлову будівлю площею за адресою: АДРЕСА_1 у розумінні п. 5 ч. 1 ст. 24 Закону № 1952-IV є підставою для відмови в державній реєстрації прав заявника (постанова Верховного Суду від 12.06.2018 р. у справі №823/378/16).

Крім того, при здійсненні оскаржуваних дій державного реєстратора у ТОВ «Будівельно-монтажне управління «УКРТОРГБУД» не було доказів скасування рішення/документів, на підставі якого було здійснено реєстрацію права власності ТОВ «ДІНСТРОЙ» на нежитлову будівлю площею за адресою: АДРЕСА_1 або рішення суду про скасування вказаної реєстраційної дії.

Відтак, перевіряючи оскаржувані дії державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Кравець О.В., суд приходить до висновку, що вони є необґрунтованими, при проведенні оскаржуваної реєстраційної дії відповідач діяв недобросовісно й нерозсудливо.

На підставі вищенаведеного, враховуючи наявність в матеріалах справи доказів, достатніх для вирішення по суті спору між сторонами щодо законності реєстраційних дій, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача про призначення судової будівельно-технічної експертизи не потребує задоволення, адже питання, що постають в межах справи лежать в площині права та не потребують спеціальних знань експерта.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. № 4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

На підставі вищенаведеного суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи.

Згідно частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

При цьому, оцінюючи доводи учасників справи під час розгляду справи, суд як джерелом права керується також практикою Європейського суду з прав людини. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010р. у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Витрати по сплаті судового збору в порядку ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 20, 73, 74, 76, 86, 129, 130, 165, 231, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІНСТРОЙ» до відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-Монтажне Управління «УКРТОРГБУД» та Державного реєстратора прав на нерухоме майно Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Кравець Олександра Володимировича про скасування державного акту та запису - задовольнити.

2. Скасувати рішення №43066107 державного реєстратора прав на нерухоме майно Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Кравець Олександра Володимировича від 18.09.2018р. 16:20:14 яким скасовано реєстраційну дію розділу щодо скасування відкриття розділу на підставі рішення №37880478 від 01.11.2017р. 11:56:28 щодо нерухомого майна: 1171189351101, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

3. Скасувати запис про право власності №1898808 від 10.02.2017р. 16:04:15, здійснений реєстратором Одеської філії державного підприємства «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» Ісровим Олегом Вікторовичем про право власності ТОВ «Будівельно-монтажне управління «УКРТОРГБУД» на об`єкт нерухомого майна: 1171189351101, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України.

Повний текст складено 27 березня 2020 р.

Суддя С.Ф. Гут