ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА _{01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua}

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.03.2020

Справа № 910/18248/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Ломаки В.С., розглянувши в нарадчій кімнаті в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компател Юкрейн»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Відео Галерея»

про стягнення 36 378, 58 грн.,

Без повідомлення (виклику) представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компател Юкрейн» (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Відео Галерея» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за Договором про надання послуг № 020518-01 від 02.05.2018 у розмірі 36 378, 58 грн., в тому числі 30 272, 92 грн. основного боргу та 6 105, 66 грн. пені за несвоєчасну оплату послуг.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказує на те, що між ним та відповідачем було укладено Договір № 020518-01 від 02.05.2018, на виконання умов якого позивачем були надані послуги, які відповідачем своєчасно оплачено не були, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування пені. У зв`язку з цим, позивач вирішив звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.12.2019 вищевказану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

20.01.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подано заяву про усунення недоліків.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.01.2020 відкрито провадження у справі № 910/18248/19, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

20.02.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подано відзив на позовну заяву в порядку статті 165 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до змісту якого відповідач заперечує проти позовних вимог в повному обсязі. Відповідач вважає заявлену до стягнення суму основного боргу безпідставною, оскільки позивач неналежним чином надавав послуги за договором у зв`язку з некоректним функціонуванням системи розсилки повідомлень, що призвело до направлення неконтрольованої кількості смс-повідомлень абонентам (спам-повідомлення) по території Російської Федерації та території України у період лютий-червень 2019 року та отримання відповідачем скарг від абонентів щодо такої розсилки. Незважаючи не неналежне надання послуг відповідач здійснив оплату послуг за березень, травень та червень 2019 року у розмірі розумної плати за фактично надані послуги. У зв`язку з найвищим показником спам-відправлень у квітні 2019 року відповідач вважає, що послуги позивача у розмірі 30 272, 92 грн. не підлягають оплаті за цей період. Заперечуючи проти стягнення витрати на професійну правничу допомогу, відповідач зазначив про їх недоведеність, оскільки позивач не надав конкретний перелік та обсяг наданих робіт/послуг адвоката, а також розцінки вартості його робіт/послуг.

04.03.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подано відповідь на відзив. Заперечуючи проти аргументів відповідача, викладених у відзиві на позов, позивач зазначив, що відповідач помилково ототожнює спірні правовідносини, що склались між сторонами за договором № 020518-01 від 02.05.2018 про надання послуг з розсилання повідомлень за допомогою сервісу Вайбер та за іншим договором, яким врегульовані правовідносин сторін з надання послуг по розсиланню смс-повідомлень, та які є предметом дослідження у іншій справі господарського суду міста Києва № 910/18306/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компател Юкрейн" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Відео Галерея" про стягнення 628 459, 26 грн. У зв`язку з цим, позивач просить не приймати до уваги посилання на обставини, які стосуються надання послуг за іншим договором щодо розсилки смс-повідомлень. При цьому, позивач як оператор телекомунікації відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону України "Про електронну комерцію" не несе відповідальності за зміст переданої чи отриманої інформації та за шкоду, завдану внаслідок використання результатів таких послуг. За умовами Договору відповідач має право самостійно, без участі позивача визначати зміст повідомлень, здійснювати розсилку повідомлень і визначати їх отримувачів. Цю розсилку відповідач здійснює за допомогою облікового запису у Системі позивача та зобов`язаний не передавати дані облікового запису в Системі третім особам, зберігати їх конфіденційність. Сторони також погодилися вважати всі дії, вчинені та допомогою облікового запису відповідача, вчиненими відповідачем, а також з його волі і за його згодою.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.05.2018 року між відповідачем (Замовник) та позивачем (Виконавець) укладено Договір про надання послуг № 020518-01 (далі - Договір), відповідно до пункту 2.1. якого Виконавець зобов`язується надавати Замовникові послуги в порядку та обсязі, узгодженому сторонами в цьому договорі, додатках та/або додаткових угодах до цього договору, а Замовник зобов`язується приймати надані Виконавцем послуги і оплачувати їх відповідно до умов договору.

Під поняттям "Послуги" згідно умов цього Договору розуміється комплекс телекомунікаційних та інформаційних послуг щодо організації і технологічного забезпечення передачі, прийому і обробки Повідомлень в інтересах Замовника, загальні параметри, умови і перелік яких визначений у цьому договорі, додатках та/або додаткових угодах до цього договору. За цим договором Послуги включають у тому числі:

- послуги з надання Замовнику доступу до Системи для організації та технологічного забезпечення передачі, прийому і обробки повідомлень та/або

- послуги з надання інформаційно-технічного обслуговування, обробки трафіку і технічної підтримки.

"Система" - комплекс програмно-технічних засобів Виконавця, що забезпечує передачу повідомлень від Замовника до Отримувача з використанням сервісів Оператора та/або за допомогою Програмних продуктів. Безпосереднє направлення повідомлень Замовника Одержувачам здійснюється в порядку передбаченому Оператором та/або правилами користування Програмного продукту, що що визначаються відповідним Оператором та/або Правовласником Програмного продукту.

"Звітний період" - період, що становить один календарний місяць.

У Додатку до Договору, сторони визначили інформацію про послуги: назва послуги - масове розсилання повідомлень; країна надання послуг - Україна; тип послуг, що надаються - маркетингові послуги.

Також у Додатку до Договору визначена інформація про повідомлення: прогнозований обсяг - 3000/80000 в місяць; очікуваний максимум на секунду - 30 повідомлень на секунду; напрямки (країни призначення) - Україна; характер повідомлень (трафіку) - публічна інформація, рекламна інформація.

02 травня 2018 року сторони уклали Додаткову угоду № 1 до Договору, за умовами п. 1 якої домовились для цілей цієї додаткової угоди під Послугами розуміти комплекс телекомунікаційних послуг щодо організації і технологічного забезпечення передачі електронних повідомлень від Замовника до Отримувачів за допомогою Програмного продукту через систему.

За умовами п. 2 Додаткової угоди № 1 від 02.05.2018 Виконавець надає Замовнику Послуги щодо передачі, прийому і обробки електронних повідомлень, що містять інформаційні та/або рекламні матеріали, які формуються і відправляються Замовником Отримувачам. Під Програмним продуктом для цілей цієї додаткової угоди сторони розуміють платформу (програму) і пов`язані з нею системи, мережеве підключення та інші можливості взаємодії, що використовуються та керовані за допомогою сервісу Viber (Вайбер).

Відповідно до п. 8 Додаткової угоди № 1 від 02.05.2018 сторони домовились, що розрахунки за надані відповідно до цієї додаткової угоди відбуваються у формі постоплати.

Вартість Послуг із доставки повідомлень протягом Звітного періоду визначається формулою В=Х*Т, де Х - кількість доставлених повідомлень протягом звітного періоду, Т - тарифи згідно з таблицею у пункті 10 цієї додаткової угоди.

У пункті 10 Додаткової угоди № 1 від 02.05.2018 вартість повідомлення Viber узгоджена в сумі 0,275 грн з урахуванням податку на додану вартість.

При цьому, сторони узгодили, що вартість Послуг одного Повідомлення застосовується для розрахунку вартості послуг, якщо загальна вартість послуг з доставки протягом звітного періоду перевищує 12000 грн з ПДВ. У будь-якому разі Замовник сплачує мінімальну вартість послуг у розмірі 12000 грн з ПДВ за кожен Звітний період.

Всі тарифи вказані в гривні з урахуванням ПДВ. Тарифи на відправлення повідомлень у зв`язку з можливими змінами розміщуються також Виконавцем у Системі та доступні для перегляду Замовником у кожен проміжок часу шляхом доступу до Системи з використанням реквізитів облікового запису Замовника. Замовник зобов`язується ознайомлюватись з Тарифами перед відправкою повідомлення через Систему Виконавця. Сторони домовились, що факт відправки повідомлення Замовником або за його дорученням через Систему означає, що Замовник ознайомлений та погоджується з Тарифами, не має права посилатись на необізнаність стосовно вартості Послуг та гарантує здійснення оплати наданих Послуг у відповідності до Тарифів. Положення цього пункту Додаткової угоди мають переважну силу над іншими положеннями договору щодо оплати Послуг, що суперечать цьому положенню.

Відповідно до п. 14 ця Додаткова угода вступає в силу з дати підписання обома сторонами.

За умовами пункту 4.1 Договору, Замовник оплачує Послуги, що надаються за цим Договором, відповідно до цього Договору, додатків та/або додаткових угод до Договору. Ціна Договору становить суму вартості всіх Послуг, наданих за цим договором.

Сторони домовляються, що плата Послуги буде здійснюватись за принципом післяплати із опцією Кредитного ліміту або без неї у розмірі та порядку, передбаченому цим розділом (п. 4.2 Договору).

Розрахунок вартості наданих послуг здійснюється по кожному обліковому запису (аканту) Замовника окремо Вартість наданих Послуг протягом Звітного періоду розраховується виходячи з вартості Послуг згідно з Тарифами на надання Послуг і кількості Повідомлень, відправлених за звітний період з використанням відповідного облікового запису Замовника (п. 4.3 Договору).

За умовами п. 4.5 Договору підставою для взаєморозрахунків між сторонами є облікові дані. Які формуються Виконавцем на початку кожного Звітного періоду на підставі відповідної інформації із Системи за попередній Звітний період та враховуються при виставленні рахунків і формуванні актів приймання-передачі наданих Послуг.

Згідно з п. 4.6 Договору до 12 (дванадцятого) числа кожного наступного Звітною періоду Виконавець виставляє та направляє Замовникові електронною поштою рахунки та акти приймання-передачі Послуг, наданих Замовникові у попередньому Звітному періоді. Оригінали зазначених документів надсилаються поштою.

Замовник зобов`язується оплачувати Послуги шляхом перерахування суми оплати за Послуги на розрахунковий рахунок Виконавця до 20 (двадцятого) числа місяця, наступного за Звітним, у розмірі 100% (ста відсотків) від вартості Послуг за попередній звітний період (пункт 4.7 Договору).

Відповідно до п. 4.9 Договору Замовник зобов`язується протягом 2 (двох) робочих днів з дати отримання від Виконавця акта приймання-передачі Послуг, наданих у попередньому Звітному періоді, підписати акт приймання-передачі Послуг або направити Виконавцю письмову мотивовану відмову від приймання Послуг, в тому числі, негайно повідомити Виконавця електронною поштою про наявність розбіжностей між Обліковими даними Виконавця та обліковими даними Замовника або інші причини неприйняття Послуг.

За умовами п. 4.12 Договору, якщо Виконавець протягом двох робочих днів після направлення електронною поштою акту приймання-передачі Послуг не отримав письмову мотивовану відмову від прийняття Послуг, Послуги вважаються наданими в належній якості, кількості, прийнятими Замовником, а акт приймання-передачі Послуг - підписаним Замовником.

Згідно з п.п. 4.14, 4. 15 Договору оплата Послуг здійснюється банківським переказом в гривні. Зобов`язання Замовника щодо оплати Послуг вважаються виконаними з моменту надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця.

За умовами п. 5.12 Договору, у разі несвоєчасного виконання Замовником зобов`язань щодо оплати Виконавець має право вимагати від Замовника сплати пені у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Відповідно до п. 9.1 Договору він набирає чинності з дня підписання сторонами і діє протягом 1 (одного) року. Договір щоразу автоматично продовжується на аналогічний строк на тих же умовах, якщо жодна зі сторін не заявить про бажання припинити дію Договору за 30 (тридцять) календарних днів до дати передбачуваного закінчення строку дії цього договору, шляхом повідомлення виконавця електронною поштою або за допомогою поштово-кур`єрського зв`язку.

З матеріалів справи вбачається, що протягом березня-червня 2019 року позивач надавав відповідачу Послуги, передбачені умовами Договору та Додатковою угодою № 1 від 02.05.2018, а саме надавав доступ до Системи для забезпечення передачі, прийому і обробки електронних повідомлень через програмний продукт Viber (Вайбер), про що позивач склав відповідні акти надання послуг № 264 від 31.03.2019, № 410 від 30.04.2019, № 612 від 31.05.2019, № 746 від 30.06.2019.

Вказані акти надання послуг були направлені позивачем на електронну адресу та на поштову адресу відповідача, втім були залишені ним без підпису.

Разом з актами надання послуг, відповідач надсилав відповідачу рахунки на оплату:

08 квітня 2019 року - № 311 від 31.03.2019 на суму 30 924, 80 грн.,

08 травня 2019 року - № 468 від 30.04.2019 на суму 30 272, 92 грн.,

07 червня 2019 року - № 651 від 31.05.2019 на суму 16 482, 52 грн.,

11 липня 2019 року - № 788 від 30.06.2019 на суму 12 000, 00 грн.

Отримання зазначених первинних документів у вказані дати не заперечується відповідачем.

02.07.2019 позивач звернувся до відповідача з претензією № 020719-01 про сплату заборгованості за надані послуги та штрафних санкцій, на яку відповідач відповіді не надіслав.

Частково виконуючи свої зобов`язання за Договором, відповідач оплатив Послуги, які були надані позивачем у березні, травні та червні 2019 року.

Так, платіжними дорученнями № 895 від 11.09.2019 на суму 10 000, 00 грн., № 903 від 24.09.2019 на суму 10 000, 00 грн., № 917 від 02.10.2019 на суму 10 924, 80 грн. відповідач оплатив рахунок № 311 від 31.03.2019.

Платіжним дорученням № 927 від 09.10.2019 на суму 16 482, 52 грн. відповідач оплатив рахунок № 651 від 31.05.2019.

Платіжним дорученням № 930 від 16.10.2019 на суму 12 000, 00 грн. відповідач оплатив рахунок № 788 від 30.06.2019.

Залишок боргу в сумі 30 272, 92 грн. згідно рахунку № 468 від 30.04.2019 та акту надання послуг № 410 від 30.04.2019 відповідач оплачувати відмовився.

Оскільки відповідач, отримавши акти надання послуг у строки, встановлені договором, їх не підписав, вмотивованих письмових заперечень щодо відмови у підписанні актів позивачу не направив, надані послуги за квітень 2019 року в повному обсязі не оплатив, допустив прострочення сплати послуг за березень, травень та червень 2019 року, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Відповідач у відзиві вважає заявлену до стягнення суму основного боргу безпідставною, оскільки позивач неналежним чином надавав послуги за договором у зв`язку з некоректним функціонуванням Системи розсилки повідомлень, що призвело до направлення неконтрольованої кількості смс-повідомлень абонентам (спам-повідомлення) по території Російської Федерації та території України у період лютий-червень 2019 року та отримання відповідачем скарг від абонентів щодо такої розсилки. Незважаючи на неналежне надання послуг відповідач здійснив оплату послуг за березень, травень та червень 2019 року у розмірі розумної плати за фактично надані послуги. У зв`язку з найвищим показником спам-відправлень у квітні 2019 року відповідач вважає, що послуги позивача у розмірі 30 272, 92 грн. не підлягають оплаті за цей період.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що відповідач помилково ототожнює спірні правовідносини, що склались між сторонами за договором № 020518-01 від 02.05.2018 про надання послуг з розсилання повідомлень за допомогою сервісу Вайбер та за іншим договором, яким врегульовані правовідносин сторін з надання послуг по розсиланню смс-повідомлень. У зв`язку з цим, позивач просить не приймати до уваги посилання на обставини, які стосуються надання послуг за іншим договором щодо розсилки смс-повідомлень.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з частинами 1 та 4 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 177 Цивільного кодексу України послуга є самостійним об`єктом цивільних прав.

Визнання послуги об`єктом цивільних прав (цивільних правовідносин) зумовлює наявність договірних зобов`язань, предметом виконання яких є здійснення виконавцем певної дії, обумовленої договором, нематеріальний результат якої споживається замовником у процесі її надання.

Згідно зі статтею 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що 08.05.2019 року позивач відповідно до вимог пункту 4.6. Договору направив відповідачу на адресу електронної пошти is@fexnet.com рахунок на оплату № 468 від 30.04.2019 та акт надання послуг № 410 від 30.04.2019 на суму 30 272, 92 грн за комплекс телекомунікаційних послуг щодо організації технологічного забезпечення передачі, прийому і обробки повідомлень Viber, що підтверджується електронною перепискою сторін та не заперечується відповідачем.

Проте, отримавши 08.05.2019 року зазначені акт та рахунок на оплату, відповідач у встановлений пунктом 4.9. Договору строк (протягом 2 (двох) робочих днів) не підписав його, а також не направив позивачу обґрунтованої відмови від підпису, а також в порушення п. 4.7 договору не оплатив отримані послуги.

З огляду на вищевикладене, оскільки відповідач відмовився від підпису Акту надання послуг і не надав письмового обґрунтування відмови від підпису такого Акту протягом 2 робочих днів з дня його отримання відповідно до вимог пунктів 4.9. Договору, суд вважає, що підписаний позивачем в односторонньому порядку Акт наданих послуг № 410 від 30.04.2019 за квітень 2019 року на суму 30 272, 92 грн. є підставою для його оплати відповідачем в порядку п. 4.7, 4.14 Договору.

При цьому, суд не погоджується з доводами відповідача про неналежне виконання Виконавцем зобов`язань, що виявились у неконтрольованому розсиланні (спам-розсилки) повідомлень, оскільки такі посилання за матеріалами переписки між сторонами стосуються надання послуг з розсилки смс-повідомлень, в той час як спірні правовідносини ґрунтуються на умовах Договору, Додаткової угоди № 1 до Договору щодо розсилання повідомлень за допомогою програмного продукту Viber.

При цьому, суд встановив, що відповідач у електронному листі на адресу позивача від 08.05.2019 (12:38) повідомив останнього: "Как я уже говорил ранее абсурдной представляется ситуация, в которой около 1 000 человек в РФ получили больше чем 50 смс на свой мобильный и не пожаловались на работу сервиса напрямую в службу поддержки или в Роскомнадзор. Поэтому ставим под сомнения Вашу аналитику и также считаем Вашим техническим упущением отсутствие ограничений на количество отправленных смс на один абонентський номер. В подтверждении своих слов также прилагаю снимки интерфейса нашего сервиса Fex.net, которые подтверждают отсутствие "наших рекордсменов рассылок" в базе пользователей. И так по всей тисяче пользователей. Учитывая сказаное выше и динамику отправки смс в марте месяце мы готовы оплатить затраты в апреле в расчете на колличество обслуженных уникальных номеров, то есть:

1. Март: на 26 330 уникальных номеров было отправлено 54 497 смс. Общая сумма затрат составила 58863,92 грн, то есть средняя стоимость "обслуживание" 1 уникального номера получилась 2,24 грн.

2. Апрель: На 13 725 уникальных номеров было отправлено 239 937 смс. Таким образом учитывая динамику Марта месяца исходя из стоимости обслуживания 1 уникального номера сумма затрат должна приблизительно составлять 13 725 уникальных номеров * 2,24 грн = 30 744 грн.

Идентичной является ситуация и по Вайберу так в марте было отправлено 75 166 сообщений на общую сумму 30 924,80 грн, в апреле отправлено 48 416 сообщений на общую сумму 30 272,92 грн. То есть, при отправке в 1,5 раза меньшего колличество сообщений сумма затрат осталась неизменной. Тем не менее учитывая "географический разброс" мы согласны с заявленной стоимостью (так как данная аналітика соответсвует объективной реальности). Таким образом, мы согласны оплатить "адекватную стоимость" ваших услуг за апрель в размере 30 744 грн (смс) + 30 272,92 грн (Вайбер) = 61 016,92 грн".

Тобто, фактично відповідач погодив заявлений до сплати розмір послуг з розсилки повідомлень за допомогою програмного продукту Viber, на який і був оформлений акт надання послуг № 410 від 30.04.2019 та виписаний рахунок на оплату № 468 від 30.04.2019.

Також, суд враховує, що відповідач жодним чином не заперечує кількість відправлених (доставлених) повідомлень та тариф, який був застосований позивачем при обрахунку наданих послуг у квітні 2019 року.

Одночасно, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження того, що отримавши 08.05.2019 від позивача спірний Акт № 410 від 30.04.2019, відповідач дотримався встановленої умовами пунктів 4.9. Договору процедури та у визначений строк надіслав позивачу письмове обґрунтування відмови від підпису акту надання послуг.

Таким чином, проаналізувавши надані відповідачем документи про виявлені ним розбіжності між даними виконавця та замовника під час надання послуг за спірним Договором, а саме електронну переписку між представниками сторін, суд дійшов висновку, що вони не стосуються спірних правовідносин за Договором (містять заперечення щодо послуг за іншим договором про надсилання смс-повідомлень) та жодним чином не нівелюють обов`язок відповідача по сплаті наданих позивачем послуг.

Водночас, суд зазначає, що за змістом статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з положеннями статті 193 Цивільного кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як зазначалось вище, пунктом 4.7. Договору було передбачено, що замовник зобов`язується оплачувати Послуги шляхом перерахування суми оплати за Послуги на розрахунковий рахунок Виконавця до 20 (двадцятого) числа місяця, наступного за Звітним, у розмірі 100% (ста відсотків) від вартості Послуг за попередній звітний період.

Таким чином, отримавши 08.05.2019 року від позивача Акт надання послуг № 410 від 30.04.2019 та рахунок № 468 від 30.04.2019 на суму 30 272, 92 грн., відповідач був зобов`язаний оплатити його у строк до 20.05.2019 включно.

Проте, взяті на себе зобов`язання відповідач належним чином не виконав, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в сумі 30 272, 92 грн., докази погашення якої матеріали справи не містять, існує на момент розгляду справи в суді, а відтак має бути стягнута з відповідача в судовому порядку.

Що стосується заявлених позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 6 105, 66 грн., суд зазначає наступне.

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Положеннями частини 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) стаття 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 Господарського кодексу України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Разом з цим, суд враховує, що відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане. Законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

За умовами п. 5.12 Договору у разі несвоєчасного виконання Замовником зобов`язань щодо оплати Виконавець має право вимагати від Замовника сплати пені у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Як вбачається з розрахунку пені, позивачем нарахована пеня згідно умов п. 5.12 Договору за несвоєчасну оплату послуг за березень 2019 року в сумі 2 230, 61 грн. за період з 21.04.2019 року по 02.10.2019 з урахуванням часткової сплати протягом вересня-жовтня 2019 згідно з платіжними дорученнями № 895 від 11.09.2019 на суму 10 000, 00 грн., № 903 від 24.09.2019 на суму 10 000, 00 грн., № 917 від 02.10.2019 на суму 10 924, 80 грн.

Пеня за несвоєчасну оплату послуг за квітень 2019 року нарахована в сумі 2 539, 20 грн. за період з 21.05.2019 року по 19.12.2019 з урахуванням присічного шестимісячного строку встановленого ст. 232 Господарського кодексу України.

Пеня за несвоєчасну оплату послуг за травень 2019 року нарахована в сумі 850, 76 грн. за період з 21.06.2019 року по 09.10.2019 з урахуванням сплати послуг згідно з платіжним дорученням № 927 від 09.10.2019 на суму 16 482, 52 грн.

Пеня за несвоєчасну оплату послуг за червень 2019 року нарахована в сумі 485, 09 грн. за період з 21.07.2019 року по 16.10.2019 з урахуванням сплати послуг згідно з платіжним дорученням № 930 від 16.10.2019 на суму 12 000, 00 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд встановив, що він є арифметично невірним та таким, що не відповідає положенням чинного законодавства, оскільки не враховує зменшення суми заборгованості в день здійснення відповідачем часткової оплати, внаслідок чого нарахування пені проведено позивачем помилково на більшу суму заборгованості, аніж фактично існувала в цей день.

Так, згідно з частиною другою статті 252 Цивільного кодексу України термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до частини першої статті 255 Цивільного кодексу України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Як зазначалось вище, згідно з положеннями частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Правовий аналіз вказаних норм матеріального права свідчить про те, що пеня може бути нарахована лише за кожен повний день прострочення виконання зобов`язання, а день фактичної оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення пені.

Аналогічна правова позиція викладена у пункті 1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» та постановах Верховного Суду у справах № 927/1091/17 від 10.07.2018, № 922/1008/16 від 13.06.2018, № 910/13064/17 від 10.04.2018, № 910/9078/18 від 08.05.2019.

У той же час, із наданого позивачем розрахунку пені судом встановлено, що він був здійснений з урахуванням дня, в який відбулася оплата наданих послуг, що суперечить нормам чинного законодавства.

Здійснивши власний перерахунок заявленої до стягнення пені судом встановлено, що її розмір складає 6 078, 82 грн.

Частиною 3 статті 13 та частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Оскільки відповідачем не надав належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем, суд вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають частковому задоволенню з урахуванням зазначеного.

Крім цього, враховуючи приписи ч. 1 ст. 9 Конституції України та ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім цього, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Відповідно до приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 921, 00 грн. покладаються на відповідача пропорційно задоволеній частині позову.

Стосовно покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6 560, 13 грн., суд зазначає наступне.

Згідно з приписами статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд зауважує, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п.80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 також зауважено, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст. 74 ГПК України.

Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження надання позивачу правничої допомоги адвокатом у даній справі у сумі 6 560, 13 грн. суду надано звіт про правову допомогу від 02.03.2020, договір про надання правової допомоги від 04.12.2019, укладений між позивачем та Адвокатським об`єднанням «Аксон Партнерз», рахунок № 02/12/19 від 11.12.2019 на суму 6 560, 13 грн.

Враховуючи складність даної справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, кількість документів, яка підлягала дослідженню при підготовці позову, суд вважає, що встановлений позивачем та його представником розмір витрат на професійну правничу допомогу є співмірним до складності даної справи.

Встановивши обставини, викладені у ч. 5 ст. 129 та ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, а також приймаючи до уваги наслідки вирішення даної справи - часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про необхідність покладення на відповідача витрат позивача на оплату послуг адвоката пропорційно задоволеній частині позову в сумі 6 555, 29 грн.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 126, 129, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компател Юкрейн» до Товариства з обмеженою відповідальністю "Відео Галерея» про стягнення 36 378, 58 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Відео Галерея» (01133, місто Київ, вулиця Леоніда Первомайського, будинок 11, літера А, офіс 8; код ЄДРПОУ 40912290) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компател Юкрейн» (04071, місто Київ, вулиця Верхній Вал, будинок 4-А, прим. 14; код ЄДРПОУ 38021802) 30 272 (тридцять тисяч двісті сімдесят дві) грн. 92 коп. основної заборгованості, 6 078 (шість тисяч сімдесят вісім) грн. 82 коп. пені, 1 919 (одну тисячу дев`ятсот дев`ятнадцять) грн. 58 коп. витрат по сплаті судового збору, 6 555 (шість тисяч п`ятсот п`ятдесят п`ять) грн. 29 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

5. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Відповідно до підпункту 17.5. пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 27.03.2020 року.

Суддя В.С. Ломака