Справа№ 640/22424/18

н/п 2/953/259/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2020 р. Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого –судді - Сенаторова В . М .,

при секретарі - Явнюк К. Р .,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу №640/22424/18 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ПЗУ Україна» в особі Регіонального офісу № 3 у м. Харків Східного регіонального управління приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ПЗУ Україна», третя особа: Публічне акціонерне товариство «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» про стягнення страхового відшкодування, 3% річних від простроченої суми, пені, інфляційних витрат та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив стягнути з відповідача 53353,90 грн. в рахунок відшкодування страхового відшкодування, 3% річних від простроченої суми, пені, інфляційних витрат; стягнути з відповідача 10000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 07.12.2017 р. між ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» (Страховик), ОСОБА_1 (Страхувальник) та ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» (Вигодонабувач) було укладено Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів серії АМ №123182 (далі – Договору страхування), відповідно до якого було застраховано транспортний засіб марки Peugeot BOXER, 2017 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 , страхова сума 734 970, 00 грн, страховий тариф 5,50%, страхова премія 40 423, 35 грн. Даний Договір страхування був укладений на користь Вигодонабувача – ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», на рахунок якого, у випадку настання страхового випадку, мало бути виплачено страхове відшкодування.

У березні 2018 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого транспортного засобу, у якій автомобіль отримав механічні пошкодження. В подальшому страховим комісаром ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» було оглянуто даний автомобіль та прийнято рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 50 000, 00 грн.

На момент звернення до суду з позовом страхове відшкодування на користь ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» не виплачено, автомобіль не відремонтовано, а позивач несе збитки, пов`язані з неможливістю належного ведення господарської діяльності з перевезення вантажів, оскільки даний автомобіль придбавався саме з цією метою. Основною підставою для задоволення позовних вимог позивач вважає порушення відповідачем порядку виплати страхового відшкодування, оскільки він, не отримавши на те згоди ОСОБА_1 , прийняв рішення про виплату страхового відшкодування на користь СТО, на якому оглядався пошкоджений транспортний засіб, а не на користь ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», як це було передбачено Договором страхування.

Ухвалою суду від 20.12.2018 р. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження та розпочато підготовче провадження по справі; встановлено відповідачу 15-тиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач відзиву на позов не надав, в судове засідання не з`явився, про час, дату і місце судового засідання повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Представником третьої особи було подано клопотання про розгляд справ без їх участі.

Ухвалою суду від 08.04.2019 р. підготовче провадження по даній справі закрито та призначено справу до розгляду по суті.

11.03.2020 р. від представника позивача надійшла заява, в якій вона просила розглянути справу у її відсутності та відсутності позивача, на задоволенні позовних вимог наполягала, не заперечувала проти винесення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час, дату і місце судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення не надавав.

Оскільки наслідки ст. 280 ЦПК України зрозумілі, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представника позивача, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, перевіривши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

07.12.2017 р. між ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» (Страховик), ОСОБА_1 (Страхувальник) та ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» (Вигодонабувач) було укладено Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів серії АМ №123182 (далі – Договору страхування), відповідно до якого було застраховано транспортний засіб марки Peugeot BOXER, 2017 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 , страхова сума 734 970, 00 грн, страховий тариф 5,50%, страхова премія 40423,35 грн.

На виконання умов Договору страхування ОСОБА_1 07.12.2017 року було сплачено грошову премію у розмірі 40423,35 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 581 від 07.12.2017 р.

11.12.2017 р. між ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено Договір про надання банківських послуг № 56/2017. Відповідно до Розділу 3. «Предмет договору» Банк надає на вимогу Клієнта Банківську послугу, а Клієнт приймає Банківську послугу та зобов`язується належним чином виконувати зобов`язання, що встановлені в Договорі відносно такої Банківської послуги, в тому числі своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату послуг Банку.

Також 11.12.2017 р. між ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» та ОСОБА_1 було укладено Договір застави № 56/2017-3.

Відповідно до Розділу 7. «Обов`язки заставодавця» Договору застави № 56/2017-3 від 11.12.2017 р. зазначено, що договір (ори) страхування Предмета застави має (ють) бути укладений (і) на користь Банку, який у разі настання страхового випадку набуває право вимоги до страховика (ів) за договором (ами) страхування Предмету застави, а також має переважне право на задоволення своїх вимог за борговими зобов`язаннями із сум (и) страхових (ого) відшкодувань (ня); страховиками мають бути погоджені (рекомендовані) Банком страхові компанії (перелік таких компаній розміщений на сайті Банку); Банк має бути включений в договір (ори) страхування в якості третьої сторони (вигодонабувача).

У грудні 2017 року на підставі Договору № 15/11-2017 від 15.11.2017 р. за рахунок власних та кредитних грошових коштів фізична особа-підприємець ОСОБА_1 придбав автомобіль у ТОВ «Містраль авто» автомобіль марки Peugeot BOXER, білого кольору, вартістю 734900,00 грн.

У березні 2018 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого транспортного засобу марки Peugeot BOXER, 2017 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , у якій автомобіль отримав механічні пошкодження.

16.03.2018 р. на виконання вимог, встановлених Договором страхування, ОСОБА_2 - водієм, який був за кермом автомобіля в момент ДТП, до ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» була подана письмова заява, в якій він повідомляв про те, що сталося ДТП за участю застрахованого транспортного засобу.

30.10.2018 р. на адресу ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» представником позивача було направлено адвокатський запит, в якому було поставлено питання, чи була здійснена виплата страхового відшкодування на рахунок Вигодонабувача, якщо ж ні, просили зазначити підставу невиплати. У разі, якщо страхове відшкодування було виплачено, просили надати інформацію щодо дати виплати та рахунка, на який була перерахована грошова сума.

Листом за вих. № 7421-31 від 07.11.2018 р. ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» повідомило, що 16.03.2018 р. до ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» надійшла Заява про настання страхового випадку від ОСОБА_1 із зазначенням форми виплати відшкодування на ТОВ «Містраль Авто». 11.04.2018 р. до ПрАТ «СК «ПЗУ Україна надійшов Лист № 12608/1278БТ від призначеного за Договором АМ 123182 Вигодонабувача ПАТ «Креді Агріколь Банк» із погодженням форми виплати страхового відшкодування на поточний рахунок СТО. 13.04.2018 р. ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» було прийнято рішення про виплату страхового відшкодування на рахунок ТОВ «Містраль Авто». 17.04.2018 р. від ПАТ «Креді Агріколь Банк» надійшов Лист №86201/383, яким було повідомлено про зміну форми виплати відшкодування на користь ФОП ОСОБА_1 ПрАТ СК «ПЗУ Україна» звернулося з Листом до ТОВ «Містраль Авто» про повернення коштів на рахунок компанії ПрАТ «СК «ПЗУ Україна», однак відповіді на лист ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» не отримала і кошти на рахунок компанії повернуто не було.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з ч. 1 ст. 985 ЦК України страхувальник має право укласти із страховиком договір на користь третьої особи, якій страховик зобов`язаний здійснити страхову виплату у разі досягнення нею певного віку або настання іншого страхового випадку.

Відповідно до ч. 4 ст. 636 ЦК України якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок – це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про страхування» страхувальник зобов`язаний повідомити страховика про настання страхового випадку в строк, передбачений умовами страхування.

Згідно з п. 3.1. Загальних умов страхування Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів серії АМ №123182 від 07.12.2018 р. (далі – Загальні умови) предметом цього Договору є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням визначеним цим Договором, а саме ОУС або додатками до них, транспортним засобом (або транспортними засобами) та ДО, встановленим на ньому – страхування транспортного засобу (далі по тексту – АВТОКАСКО).

Відповідно до п. 3.2. Загальних умов Страховик за цим Договором здійснює виплату страхового відшкодування в розмірі прямих завданих збитків з врахуванням умов Договору.

Підпунктом 3.3.2. Загальних умов встановлено, що страхуванню на умовах цього Договору підлягають наступні ризики, зокрема, «АК ДТП» - пошкодження та/або знищення застрахованого ТЗ та/або його ДО внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за винятком випадків, передбачених п.п. 3.3.3.4) цих ЗУС.

Згідно з п.п. 11.1.7. Загальних умов при виникненні події, що в подальшому може бути кваліфікована як страховий випадок, у зв`язку з якою Страхувальник/Вигодонабувач звертається до Страховика з вимогою про сплату страхового відшкодування, Страхувальник (або його довірена особа/Водій/Вигодонабувач) зобов`язаний письмово оформити заяву про настання події, що в подальшому може бути кваліфікована як страховий випадок, не пізніше 5-ти (п`яти) робочих днів з моменту, як тільки Страхувальник/Вигодонабувач довідався про подію, якщо така подія відбулася на території України, а якщо вона відбулася за межами України, то з моменту, як тільки Страхувальник (або його довірена особа/Водій/Вигодонабувач) повернувся в Україну.

Відповідно до п. 12.1. Загальних умов виплата страхового відшкодування проводиться Страховиком на підставі письмової заяви від Страхувальника (його довіреної особи/Водія/Вигодонабувача) та/або листа Вигодонабувача і страхового акту (аварійного сертифікату), що складається Страховиком.

Відповідно до п. 10.4. Загальних умов страхове відшкодування виплачується, зокрема, при частковому пошкодженні ТЗ – Страховиком Вигодонабувачу (якщо такого призначено), або за письмовою згодою Вигодонабувача та за дорученням Страхувальника – на СТО, письмово погоджену зі Страховиком.

Оскільки положення п. 10.4 Загальних умов передбачають порядок виплати страхового відшкодування при частковому пошкодженні ТЗ, а положення п. 12.1. Загальних умов містять загальні вимоги для виплати страхового відшкодування, відповідач, отримавши вказівку від вигодонабувача з формою виплати, яка потребує погодження, мав звернутися до позивача з метою отримання такого погодження.

Як встановлено в процесі розгляду справи, ОСОБА_2 - водієм, який керував автомобілем в момент ДТП, було своєчасно подано заяву з повідомленням про настання страхового випадку, тобто позивачем було виконано вимоги, встановлені п.п. 11.1.7. Загальних умов. Заява підписана особисто ОСОБА_2 , що спростовує викладене у листі ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» за вих. № 7421-31 від 07.11.2018р. твердження про надходження 16.03.2018 р. заяви про настання страхового випадку від ОСОБА_1 .

Аналізуючи зміст заяви про настання страхового випадку від 16.03.2018 р. суд дійшов висновку, що вона не містить зазначення ОСОБА_1 форми виплати відшкодування на ТОВ «Містраль Авто», що також спростовує факт надання Позивачем згоди на виплату страхового відшкодування на рахунок ТОВ «Містраль Авто».

Також у матеріалах справи відсутні належні докази перерахування відповідачем суми страхового відшкодування на рахунок ТОВ «Містраль Авто» і звернення відповідача із заявою до ТОВ «Містраль Авто» про повернення помилково сплаченої суми.

Щодо наявності листа вигодонабувача про погодження форми виплати страхового відшкодування на поточний рахунок СТО суд зазначає, що факт існування такого листа в даній справі є непідтвердженим та не доведеним. Більше того, у Особливих умовах страхування Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів серії АМ №123182 від 07.12.2018 р. зазначена повна інформація про вигодонабувача та про номер рахунка, на який, у разі настання страхової події, необхідно буде перерахувати суму страхового відшкодування. Отож, відповідач на момент прийняття рішення про виплату страхового відшкодування мав достатньо відомостей для перерахування суми страхового відшкодування безпосередньо вигодонабувачу.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми страхового відшкодування.

Щодо позовних вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Згідно ст. 992 ЦК України, у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі, встановлену договором або законом.

Згідно з п.п. 9.5.5. Загальних умов Страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування у передбачений цим Законом строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасну сплату страхового відшкодування шляхом сплати Страхувальнику/Вигодонабувачу пені за кожен день прострочення платежу у розмірі 0,01% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла за період прострочення.

Отже, з урахуванням тих обставин, що виплата страхового відшкодування була прострочена з вини страховика, із відповідача підлягає стягненню пеня за прострочення виплати страхового відшкодування починаючи з 03.05.18 року по 27.11.18 року в розмірі 1045,00 грн., розрахунок якої наданий позивачем, та не спростований відповідачем.

За змістом статей 524, 533 - 535, 625 ЦК України, грошовим зобов`язанням є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов`язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 ЦК України.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки, правовідносини, в яких страховик у разі настання страхового випадку зобов`язаний здійснити страхову виплату, є грошовим зобов`язанням, а правовідносини з відшкодування шкоди, які склалися між сторонами у справі, також є грошовим зобов`язанням, то встановивши, що відповідач не виплатив суму страхового відшкодування у визначений ст. 530 ЦК України строк, суд доходить висновку щодо наявності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих на суму відшкодування шкоди.

Отже, суд вважає, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення ст. 625 ЦК України та наявні підстави для стягнення 3 % річних та інфляційних втрат.

Зобов`язання страховика про виплату страхувальнику страхових виплат у разі настання страхового випадку є грошовим зобов`язанням, у разі невиконання якого одночасно можуть застосовуватись наслідки, передбачені як нормою ч. 2 ст. 625 ЦК України, так і нормами ст.ст. 549-550 ЦК України (ВСУ від 06.06.2012 у справі №6-49цс12, у справі від 21.12.2016 року №6-1003цс16). Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду у справі від 07.02.2018 № 910/18319/16.

З огляду на вищевикладене, з відповідача підлягають стягненню 3% річних та інфляційні нарахування на суму боргу (з 03.05.18р. по 27.11.18 р.), в розмірі 858,90 грн. - 3% річних та 1 450,00 грн. - інфляційних нарахувань.

Щодо позовних вимог стосовно стягнення з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди в розмірі 10 000,00 грн., то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна, згідно п. 3 ч. 2 ст. 23 ЦК України.

Згідно із частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою 2 цієї статті.

Відповідно до п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 по справі №465/4287/15 зазначено, що: «…частина перша статті 1167 ЦК України встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за заподіяння моральної шкоди настає за наявності загальної підстави - наявності моральної (немайнової) шкоди, а також за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: неправомірної поведінки, причинного зв`язку та вини заподіювача».

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В обґрунтування цієї частини позовних вимог, позивач вказує, що затягування відповідачем виплати страхового відшкодування спричинило Позивачу сильні душевні хвилювання. ОСОБА_1 не може відремонтувати свій автомобіль, який був придбаний ним для ведення своєї господарської діяльності з перевезення вантажів, оскільки він зареєстрований фізичною особою-підприємцем. Оскільки автомобіль тривалий час не експлуатується через значні механічні пошкодження, він позбавлений можливості надавати той об`єм послуг з перевезення вантажів, який він надавав раніше.

На його утриманні перебуває малолітній син, непрацездатний батько-інвалід та дружина, а тому він докладає усіх зусиль, аби забезпечити належний рівень життя своєї родини. Внаслідок цієї ситуації рівень його доходів, як фізичної особи-підприємця, суттєво знизився, що, перш за все, є причиною його душевних переживань.

На підставі вищевикладеного, суд вбачає наявність підстав для задоволення цієї позовної вимоги, оскільки факт заподіяння позивачу моральних страждань та втрат немайнового характеру на суму, заявлену в позові, є повністю обґрунтованим.

Приписами ст. 133 ЦПК України до судових витрат віднесений судовий збір, який згідно квитанції № 8 від 28.11.2018 р. та меморіального ордеру №МАВ7788694 від 16.12.2018 р. у сумі складає 1409, 60 грн.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме у разі задоволення позову з відповідача на користь позивача стягуються судові витрати.

Враховуючи вищевикладене, витрати позивача, пов`язані з зверненням до суду та розглядом справи в розмірі 1409, 60 грн. судового збору - підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 81, 133, 141, 263, 264, 265, 280 ЦПК України, ст.ст. 3, 16, 23, 549 - 552, 611, 625, 636, 979, 985, 992, 1167 ЦК України, ст.ст. 8, 20, 21, 25 ЗУ «Про страхування», -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ПЗУ Україна» в особі Регіонального офісу № 3 у м. Харків Східного регіонального управління приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ПЗУ Україна», третя особа: Публічне акціонерне товариство «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» про стягнення страхового відшкодування, 3% річних від простроченої суми, пені, інфляційних витрат та моральної шкоди – задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 40, код ЄДРПОУ 20782312) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) 50000,00 грн. страхового відшкодування за Договором добровільного страхування наземних транспортних засобів серії АМ №123182 від 07.12.2017 р., 3% річних у розмірі 858,90 грн., інфляційні втрати у розмірі 1450,00 грн., пеню у розмірі 1045,00 грн. та моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 40, код ЄДРПОУ 20782312) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі 1409, 60 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення, безпосередньо до суду апеляційної інстанції

Згідно п.15.5 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя -