РІШЕННЯ

(ЗАОЧНЕ)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/12501/19

пр. № 2/759/917/20

05 березня 2020 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва у складі: головуючого судді Марко Я.Р., за участю секретаря судових засідань Шапаренка О.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулось до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, посилаючись на той факт, що відповідно до укладеної Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт (далі- Генеральна угода ) від 19.09.2016 року, ОСОБА_1 , отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 8 451, 62 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13 % на рік на суму залишку за кредитом. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: починаючи з 01 по 25 число кожного місяця відповідач надає банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом.

Відповідач ОСОБА_1 підтвердив свою згоду на те, що підписана Генеральна угода разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, та Тарифами Банку, що викладені на банківському сайті, складає між нею та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві.

Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, однак відповідач не надав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що має відображення у розрахунку заборгованості, у зв`язку з чим станом 17.06.2019 року утворилась заборгованість у загальному розмірі 19 722, 50 грн., а відтак позивач змушений звертатись до суду з вказаним позовом, в якому просить стягнути з відповідачки вказану заборгованість та понесені судові витрати по справі.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 17.07.2019 року відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін.

Від відповідача відзив на позовну заяву до суду не надходив, копія належним чином завіреної ухвали про відкриття провадження у справі від 17.07.2019 року разом з судовою повісткою про виклик та копією позовної заяви з додатками судом направлялись за зареєстрованим місцем проживання (перебування).

Представник позивача за змістом позовної заяви зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та не заперечує проти винесення заочного рішення по справі.

Відповідач відзиву не подав, будь-яких заяв до суду не подавав, а тому на підставі статей 280 - 282 Цивільного процесуального кодексу України суд вважає за можливе провести заочний розгляд даної справи без участі відповідача за письмовою згодою позивача.

За таких обставин, судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

У відповідності до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.

Відповідно до частини 8 статті 279 Цивільного процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Положеннями статті 174 Цивільного процесуального кодексу України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Судом встановлено, що між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 , шляхом укладення Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до «Умов та Правил надання банківських послуг», що є публічною офертою, було укладено кредитний договір № б/н від 19.09.2016 року, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 8 451, 62 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом із встановленням обов`язку погашення заборгованості щомісячним платежем з «1» по «25» число кожного місяця.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана Генеральна угода разом із запропонованими банком «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які містяться на сайті банку www.privatbank.ua, складає між ним та Банком Кредитний Договір, що підтверджується підписом у заяві.

Як вказано у п.п. 1.1.1. та 1.1.2. Генеральної угоди, сторони домовилися по Договору 1 (Кредитний договір № SAMОN50000038974478 від 13.12.2010) зменшити розмір заборгованості, що виник в період з дати надання позичальнику кредиту, а саме, проценти на 1 919,49 грн., комісію на 146, 35 грн., пеню на 0,0 грн., штраф на 0,0 грн.

Позивач зазначає, що відповідач не надав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, а відтак у зв`язку з порушеннями зобов`язань за Генеральною угодою від 19.09.2016 року, станом на 17.06.2019 року, заборгованість становить 19 722, 50 грн., яка складається з: 7 041, 80 грн. - заборгованість за кредитом; 2 446, 43 грн. - заборгованість за по відсоткам за користування кредитом; 8 168, 43 грн. - заборгованість за пенею та комісією; 2 065, 84 штраф відповідно до п. 2.2. Генеральної угоди.

На даний час відповідач продовжує ухилятися від виконання зобов`язань та заборгованості не погашає.

Згідно зі статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з вимогами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтями 525, 526, 546 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Відповідно до вимог частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з статтями 1046, 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Пунктом 2.2. Генеральної угоди про реконструкцію та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт, згідно ст. 212, 611, 651 Цивільного кодексу України при порушенні Позичальником строків погашення заборгованості, вказаних у цій Генеральній угоді, Умов і правил більш ніж на 31 день, по зобов`язаннях, строк який настав. Сторони погодили, що строк повернення кредиту вважається 32-й день з моменту виникнення порушення. Заборгованість по кредиту починається з 32-го дня порушення вважається простроченою. Позичальник сплачує банку штраф в розмірі 2 065, 84 грн.

Відповідно до частини 2 статті 612 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завданні простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно з частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що позивач скористався своїм правом щодо стягнення з відповідача штрафу відповідно до п. 2.2 Генеральної угоди.

Крім того, позивач просить суд стягнути заборгованість за пенею в розмірі 8 168, 43 грн.

Як вказано у п. 2.1. Генеральної угоди, Банк надає Позичальнику терміновий кредит у сумі 8 451, 62 грн. на строк 12 місяців з 19.09.2016 року по 30.09.2017 року шляхом установлення кредитної лінії на платіжну карту на споживчі цілі в сумі 8 451, 62 грн. в обмін на зобов`язання Позичальника на повернення кредиту, сплати відсотків в розмірі 1, 083 % в місяць на суму залишку заборгованості по Кредиту що вказано в Заяві, Умовах і правилах строки. Погашення заборгованості здійснюється у наступному порядку: починаючи з 1 по 25 число кожного місяця (щомісячний платіж) в сумі 754, 88 грн. для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості по кредиту, процентів, а також інших витрат у відповідності з Умовами і правилами. Дата останнього погашення заборгованості повинна бути не пізніше 30.09.2017 року.

Згідно з п. 2.5. Генеральної угоди позичальник зобов`язується повернути суму кредиту, відсотків, винагороди відповідно до Генеральної угоди та Умов та правил.

Проте, в Генеральній угоді від 19.09.2016 року відсутні умови, щодо встановлення відповідальності у вигляді пені за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, а містяться лише посилання на «Умов та Правил надання банківських послуг».

За таких обставин відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відповідальність у вигляді пені за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

З цього приводу Велика Палата Верховного Суду (постанова від 03 липня 2019 року, справа №342/180/17, провадження № 14-131цс19) вказує, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

З урахуванням позиції Великої Палати Верховного Суду, яка висвітлена у постанові від 03.07.2019 року у справі №342/180/17 та стосується необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, пересічний споживач банківських послуг, з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Таким чином, у зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язань за Генеральною угодою про реконструкцію та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт від 19.09.2012 року, відповідач станом на 19.09.2016 року має заборгованість за кредитом та повинен сплатити на користь позивача тіло кредиту в розмірі 7 041, 80 грн., заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 2 446, 43 грн., штраф - 2 065, 84 грн., відтак, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 10, 13, 18, 43, 44, 49, 76, 83, 133, 141, 174, 175, 179, 187, 258, 263, 265, 268, 274 - 279 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (вул. Грушевського,1-Д, м. Київ, код ЄДРПОУ 14360570, рах. НОМЕР_2 (для погашення заборгованості), МФО 305299) суму заборгованості за Генеральною угодою про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт від 19.09.2016 року за тілом кредиту в розмірі -7 041, 80 грн., заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 2 446, 43 грн., штраф - 2 065, 84 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1125, 38 грн.

В задоволені іншої частини позову - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Святошинський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано. В разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили, якщо його не скасовано, після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя : Я.Р. Марко