Справа № 691/293/20

Провадження № 1-кс/691/61/20

УХВАЛА

26 березня 2020 рокум. Городище

Слідчий суддя Городищенського районного суду Черкаської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , слідчого СВ Городищенського ВП Смілянського ВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_3 , начальника Городищенського відділу Смілянської місцевої прокуратури ОСОБА_4 , особи, відносно майна якої вирішується питання про його арешт ОСОБА_5 ,

розглянувши у судовому засіданні клопотання слідчого СВ Городищенського ВП Смілянського ВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_3 , погоджене з начальником Городищенського відділу Смілянської місцевої прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна,

ВСТАНОВИВ:

Слідчий СВ Городищенського ВП Смілянського ВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_3 , за погодженням з начальником Городищенського відділу Смілянської місцевої прокуратури ОСОБА_4 , звернувся з клопотанням про арешт майна, в рамках кримінального провадження № 12020250110000131 від 21.03.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.239-1 КК України.

В обґрунтування свого клопотання, слідчий посилається на те, що 20.03.2020 року, до Городищенського ВП Смілянського ВП ГУНП в Черкаській області, від начальника СП Городищенського ВП ОСОБА_6 надійшов рапорт про те, що ним, 20.03.2020 року у м. Городище Черкаської області був зупинений автомобіль ЗИЛ ММЗ 554, д.н.з. НОМЕР_1 , кузов якого був завантажений піском документи на який у водія були відсутні.

Відомості про дану подію 21.03.2020 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020250110000131 з визначеною правовою кваліфікацією за ч.1 ст. 239-1 КК України.

20.03.2020 року проведено огляд місця події в ході якого, по вул. Миру у м. Городище Черкаської області було виявлено автомобіль ЗИЛ ММ3 554, д.н.з. НОМЕР_1 , кузов якого був завантажений піском. Будь-яких документів на пісок у водія не було та у зв`язку із цим виник сумнів стосовно походження вказаного піску.

З місця події вилучено вказаний автомобіль, кузов якого заповнений піском та Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 на автомобіль ЗИЛ ММ3 554, д.н.з. НОМЕР_1 .

Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , виданого ТСЦ 7144, власником транспортного засобу ЗИЛ ММ3 554, д.н.з. НОМЕР_1 , 1987 року випуску є ОСОБА_5 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

З пояснень водія ОСОБА_5 стало відомо, що 20.03.2020 року, близько 08.00 години, він власним автомобілем ЗИЛ ММ3 554, д.н.з. НОМЕР_1 поїхав у с. Старосілля, а саме: до території колишньої ферми, де на даний час розташований смітник, для того щоб набрати звідти піску з метою використання його у будівництві. В подальшому він самостійно власноручно лопатою завантажив кузов вказаного автомобіля піском близько 6 тон.

Після чого, близько 17.00 години, коли він рухався у м. Городище, його зупинили працівники поліції які попросили надати їм для перевірки посвідчення водія, документи на транспортний засіб та на пісок. В свою чергу він надав лише посвідчення водія та документи на транспортний засіб, а документів на пісок не надав, оскільки їх у нього не було.

21.03.2020 року, за участю ОСОБА_5 проведено огляд місця події у с. Старосілля на земельній ділянці, що знаходиться поблизу вул. Слюсарна, де, зі слів ОСОБА_5 , він 20.03.2020 року набирав пісок та при огляді якої виявлено купи піску та сліди вантажного транспортного засобу біля них.

Посилаючись на вищенаведене, приписи ч.2 ст.168, ст.170 КПК України, з метою не відчуження майна та збереження речових доказів, а саме транспортного засобу ЗИЛ ММ3 554, д.н.з. НОМЕР_1 , 1987 року випуску, належного відповідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 ОСОБА_5 та піску, що знаходиться в кузові даного транспортного засобу, відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов) та заборони користуватися та розпоряджатися вказаним майном до прийняття кінцевого рішення по вищевказаному кримінальному провадженню, просив накласти арешт на зазначений транспортний засіб, свідоцтво про його реєстрацію та на пісок, що знаходиться в кузові цього транспортного засобу.

У судовому засіданні слідчий підтримав клопотання.

Особа, відносно майна якої вирішується питання про його арешт ОСОБА_5 заперечував щодо задоволення клопотання, при цьому надав пояснення, які повністю співпадають з поясненнями, які він надав слідчому. Зазначив, що він не є підприємцем, а пісок накопав для власних потреб.

Прокурор клопотання слідчого підтримав частково. Просив накласти арешт лише на пісок. В іншій частині клопотання не підтримав.

Заслухавши пояснення слідчого, особи, відносно майна якої вирішується питання про його арешт ОСОБА_5 , дослідивши матеріали, додані до клопотання, з`ясувавши думку прокурора, приходжу до наступного висновку.

Згідно ч. 1 та п.7 ч.2 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 132 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді, суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно п.1 ч.2, 3 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення, збереження речових доказів та може бути накладений на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, згідно з якою речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Виходячи зі змісту вказаних норм закону, в кожній із них йдеться про кримінальне правопорушення (злочин).

Слідчий звернувся з клопотанням в рамках кримінального провадження з правовою кваліфікацією за ч.1 ст.239-1 КК України, згідно якої кримінально карним є незаконне заволодіння ґрунтовим покривом (поверхневим шаром) земель, якщо це створило небезпеку для життя, здоров`я людей чи для довкілля та карається штрафом від двохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Отже, предметом цього злочину може бути ґрунтовий покрив (поверхневий шар) земель, що використовується з порушенням умов, установлених у проекті землеустрою.

Згідно ст.1 ЗУ «Про охорону земель», ґрунт - природно-історичне органо-мінеральне тіло, що утворилося на поверхні земної кори і є осередком найбільшої концентрації поживних речовин, основою життя та розвитку людства завдяки найціннішій своїй властивості - родючості; земля - поверхня суші з ґрунтами, корисними копалинами та іншими природними елементами, що органічно поєднані та функціонують разом з нею.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 , як фізична особа, самостійно завантажив свій автомобіль піском, який накопав на сміттєзвалищі в с. Старосілля, Городищенського району, без будь-яких на те дозволів.

Згідно ст.6 Кодексу України про надра та Постанови КМ «Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення» від 12.12.1994 року №827, пісок віднесений до корисних копалин місцевого значення.

Згідно приписів п.1 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до вимог ч.1 ст.173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим ч.1 статті 170 цього Кодексу.

Беручи до уваги вищенаведене, слідчий суддя приходить до висновку, що в ході розгляду клопотання слідчого про накладення арешту на майно у даному кримінальному провадженні, стороною обвинувачення не тільки не доведено необхідність такого арешту і наявності ризиків, а й не доведено наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.239-1 КК України, а тому і підстав для застосування заходу забезпечення цього кримінального провадження, немає, в зв`язку з чим, в задоволенні клопотання слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.131, 132, 170-173, 309 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання слідчого СВ Городищенського ВП Смілянського ВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_3 , погодженого з начальником Городищенського відділу Смілянської місцевої прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна, в кримінальному провадженні № 12020250110000131 від 21.03.2020 року за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 239-1 КК України, відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: ОСОБА_1