ПОСТАНОВА

Іменем України

25 березня 2020 року

Київ

справа №826/3235/16

адміністративне провадження №К/9901/18806/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шарапи В.М.,

суддів - Желєзного І.В., Чиркіна С.М.,

за участю: секретаря судового засідання Корецького І.О.,

представника позивача: не з`явився,

представника відповідача: не з`явився,

представник третьої особи - Строяновський О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тедіс-Україна» (далі - ТОВ «Тедіс-Україна») на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 січня 2017 року у складі судді Огурцова О.П. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 6 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Грибан І.О. (головуючий), суддів: Беспалова О.О., Парінова А.Б. у справі за позовом ТОВ «Тедіс-Україна» до Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа - Центр надання адміністративних послуг міста Києва, про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

1. У лютому 20165року позивач звернувся до суду з позовом у якому просив:

1.1 - визнати протиправними дії щодо не переоформлення Товариству з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Мегаполіс-Україна» (далі - ТОВ «Торгова компанія «Мегаполіс-Україна») дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами №8038900000-10130 від 2 грудня 2015 року;

1.2 - зобов`язати повторно розглянути заяву від 30 грудня 2015 року про переоформлення дозволу та переоформити такий дозвіл.

2. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 січня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 6 квітня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.

2.1 Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції виходив із того, що відповідач правомірно не розглянув по суті подану ТОВ «Торгова компанія Мегаполіс-Україна» заяву про переоформлення дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами №8038900000-10130 від 2 грудня 2015 року з підстав пропуску строку для звернення із вказаною заявою.

3. Судами попередніх інстанцій встановлено:

3.1 2 грудня 2015 року Управління екології та природних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видало ТОВ «Торгова компанія Мегаполіс-Україна» дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами №8038900000-10130 на об`єкт: промисловий майданчик, що розміщений за адресою: м. Київ, Солом`янський район, вул. Полковника Шутова, будинок 16.

3.2 23 грудня 2015 року державним реєстратором Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області проведено державну реєстрацію змін до установчих документів ТОВ «Торгова компанія Мегаполіс-Україна» у зв`язку зі зміною місцезнаходження. Згідно вказаних змін місцезнаходженням Товариства є: 65044, м. Одеса, пр. Шевченка, 4 А.

3.3. 30 грудня 2015 року на адресу Центру надання адміністративних послуг міста Києва, цінним листом з описом вкладення позивач надіслав заяву про переоформлення дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами №8038900000-10130 від 2 грудня 2015 року. Заява отримана Центром надання адміністративних послуг міста Києва 28 січня 2016 року, яким було складено опис документів, та 29 січня 2016 року передана до Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) для розгляду по суті.

3.4 Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) листом від 1 лютого 2016 року №064/253-60, з посиланням на пункт 8 статті 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» та враховуючи, що державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи проведено 23 грудня 2015 року, повернув ТОВ «Торгова компанія Мегаполіс-Україна» оригінал листа та дозволу №8038900000-10130 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами від 2 грудня 2015 року згідно з описом документів, що надано до ЦНАП суб`єктом господарювання для виконання адміністративної послуги від 28 січня 2016 року №01303-000200099-063.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

4. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове, яким позов задовольнити. Просить вирішити питання про судові витрати.

4.1 Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги полягають у тому, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права. Зокрема, відповідач вказує на те, що суди під час вирішення справи по суті неправильно застосували норми частини восьмої, пункту 4 частини чотирнадцятої статті 4-1 Закону України від 6 вересня 2005 року №2806-IV «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» (далі - Закон №2806-IV), статті 255 Цивільного кодексу України щодо порядку обчислення строків для звернення із заявою про переоформлення дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами №8038900000-10130 від 2 грудня 2015 року.

4.2 Неправильне застосування норм права, на думку позивача, полягає у тому, що суди під час обрахунку кількості робочих днів для подання відповідної заяви брали до уваги розпорядок роботи третьої особи, яка є адміністратором під час здійснення переоформлення дозволу. Між тим строк для подання відповідної заяви стосується саме позивача і при обрахунку кількості робочих днів для подання заяви слід брати до уваги трудовий розпорядок саме заявника. Тому вважає заяву поданою у встановлений строк.

5. Третьою особою надано відзив на касаційну скаргу, у якому зазначено про законність і обґрунтованість судових рішень, які оскаржуються, та про безпідставність доводів касаційної скарги.

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

6. Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

7. При розгляді касаційної скарги колегією суддів враховуються приписи частин першої-другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; у редакції, що діяла до 8 лютого 2020 року), у відповідності до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

8. У свою чергу, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

9. Правовідносини, що виникли між учасниками справи, врегульовано Законом №2806-IV, частиною третьою статті 4 якого (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що суб`єкт господарювання має право на одержання (переоформлення, одержання дублікатів, анулювання) документів дозвільного характеру та подання декларацій за своїм місцезнаходженням або у випадках, передбачених законом, - за місцем провадження діяльності або місцезнаходженням об`єкта.

10. Відповідно до частини восьмої статті 4-1 Закону №2806-IV підставами для переоформлення документа дозвільного характеру є: зміна найменування суб`єкта господарювання - юридичної особи або прізвища, імені, по батькові фізичної особи - підприємця; зміна місцезнаходження суб`єкта господарювання. Законом можуть бути встановлені інші підстави для переоформлення документів дозвільного характеру.

У разі виникнення підстав для переоформлення документа дозвільного характеру суб`єкт господарювання зобов`язаний протягом п`яти робочих днів з дня настання таких підстав подати дозвільному органу або адміністратору заяву про переоформлення документа дозвільного характеру разом з документом дозвільного характеру, що підлягає переоформленню.

Дозвільний орган протягом двох робочих днів з дня одержання заяви про переоформлення документа дозвільного характеру, документа, що додається до неї, зобов`язаний видати переоформлений на новому бланку документ дозвільного характеру з урахуванням змін, зазначених у заяві про переоформлення документа дозвільного характеру, якщо інше не встановлено законом.

У разі переоформлення документа дозвільного характеру дозвільний орган не пізніше наступного робочого дня з дня переоформлення документа дозвільного характеру приймає рішення про визнання недійсним документа дозвільного характеру, що був переоформлений, з внесенням відповідних змін до реєстру документів дозвільного характеру, якщо інше не встановлено законом.

Строк дії переоформленого документа дозвільного характеру не може перевищувати строк дії, зазначений у документі дозвільного характеру, що переоформлявся.

Не переоформлений в установлений строк документ дозвільного характеру є недійсним.

11. Частиною чотирнадцятою цієї статті встановлено, що прийняття від суб`єкта господарювання або уповноваженої ним особи заяви про одержання (переоформлення, одержання дубліката, анулювання) документа дозвільного характеру здійснюється адміністратором у центрі надання адміністративних послуг.

Кабінет Міністрів України має право визначити адміністративні послуги, які за вибором суб`єкта господарювання можуть отримуватися у центрі надання адміністративних послуг, дозвільному органі.

12. За наведеного правового регулювання та встановлених обставин справи суд касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій прийшли до обґрунтованого висновку про те, що позивач у зв`язку із зміною місцезнаходження зобов`язаний був протягом п`яти робочих днів з дня настання такої підстави подати до Центру надання адміністративних послуг заяву про переоформлення документа дозвільного характеру разом з документом дозвільного характеру, що підлягає переоформленню.

13. Проте суди попередніх інстанцій допустились помилки при визначенні закінчення строку у п`ять робочих днів для подання заяви про переоформлення документа дозвільного характеру.

14. Законом №2806-IV не визначено порядок обчислення строків для звернення з відповідною спірним правовідносинам заявою. Тому, на думку суду касаційної інстанції, при обчисленні цього строку слід застосовувати визначений главою 18 розділу V Цивільного кодексу України порядок обчислення строків.

15. Частиною першою статті 251 Цивільного кодексу України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Початок перебігу строку визначено частиною 1 статті 253 цього кодексу, за якою перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

16. Оскільки частиною восьмою статті 4-1 Закону №2806-IV визначено, що обов`язок позивача подати дозвільному органу або адміністратору заяву про переоформлення документа дозвільного характеру виникає протягом п`яти робочих днів з дня настання такої підстави як зміна місцезнаходження суб`єкта господарювання, початок відліку строку у п`ять робочих днів слід обраховувати з 24 грудня 2015 року - наступного дня після державної реєстрації змін до установчих документів. Такий висновок суду апеляційної інстанції є обґрунтованим і цей суд підставно зазначив про помилковість висновків суду першої інстанції про початок обчислення строку на подання заяви 23 грудня 2015 року - дня державної реєстрації змін до установчих документів позивача щодо його місцезнаходження.

17. Зі змісту частини восьмої статті 4-1 Закону №2806-IV вбачається, що саме на позивача покладено обов`язок протягом п`яти робочих днів подати заяву про переоформлення документа дозвільного характеру. Обставини, які зумовлюють подачу такого документа, також стосуються вчинення певної дії позивачем. Тому суд касаційної інстанції приходить до висновку про те, що облік робочих днів, протягом яких подається заява, повинен також вестись позивачем з урахуванням саме його правил внутрішнього трудового розпорядку та виходячи із встановленої загальної п`ятиденної тривалості робочого тижня, визначеного статтею 52 Кодексу законів про працю України.

18. Суди попередніх інстанцій, встановивши п`ятиденну тривалість робочого тижня у позивача та відповідача, обліковували строк звернення позивача з заявою виходячи з шестиденної тривалості робочого тижня у третьої особи - Центру надання адміністративних послуг. У даному випадку третя особа є лише адміністратором, уповноваженим на прийняття заяви, а не дозвільним органом. Суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, висновок про те, що при обрахунку строку звернення позивача із заявою слід брати до уваги шестиденний робочий тиждень адміністратора, а не п`ятиденний робочий тиждень позивача та дозвільного органу, мотивував нормами статті 255 Цивільного кодексу України.

19. Проте дана норма права до спірних правовідносин не може бути застосована, оскільки регулює порядок вчинення дій у останній день строку. У даному випадку спір стосується не вчинення дії у останній день строку, а порядку обчислення строку та питання про те, пропущений строк для вчинення відповідної дії чи ні. Тому у спірних правовідносинах 26 грудня 2015 року слід рахувати не робочим, а вихідним днем, а останнім днем строку звернення позивача із заявою про переоформлення дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами №8038900000-10130 від 2 грудня 2015 року слід вважати 30 грудня 2015 року. Саме цього дня, як встановили суди попередніх інстанцій, порядку позивачем подано відповідну заяву.

20. Неправильно застосувавши норми матеріального права у спірних правовідносинах суди попередніх інстанцій прийняли незаконні рішення. При цьому суди попередніх інстанцій встановили всі фактичні обставини справи, дослідили наявні у справі докази. Тому суд касаційної інстанції вважає, що є підстави для скасування оскаржених рішень суду першої та апеляційної інстанції повністю та ухвалення нового судового рішення відповідно до статті 351 КАС України.

21. Оскільки у передбачений законом спосіб та строк позивач подав заяву на переоформлення документа дозвільного характеру, а відповідач, всупереч вимогам статті 4-1 Закону №2806-IV, у встановлений строк її не розглянув по суті, такі дії відповідача є протиправними. Суд приходить до висновку про задоволення в цій частині позовних вимог ТОВ «Тедіс-Україна» шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо не розгляду по суті заяви позивача від 30 грудня 2015 року про переоформлення дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами №8038900000-10130 від 2 грудня 2015 року та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ТОВ «Тедіс-Україна» від 30 грудня 2015 року про переоформлення дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами №8038900000-10130 від 2 грудня 2015 року.

22. Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача переоформити дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами №8038900000-10130 від 2 грудня 2015 року, суд касаційної інстанції зазначає, що діяльність державних органів регулюють закони та підзаконні акти, які дають суб`єктам владних повноважень можливість користування певною свободою розсуду при вирішенні питань і встановлюють лише межі такої свободи, тобто наділяють їх дискреційними повноваженнями.

23. Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію, чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у вільний розсуд суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, без порушень принципу розподілу влади.

24. Тому задоволення позовних вимог про зобов`язання відповідача переоформити дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, заява про що фактично не розглядалась, буде втручанням у діяльність суб`єкта владних повноважень, який уповноважений приймати відповідні рішення. У цьому випадку суд не може підміняти собою суб`єкта владних повноважень щодо реалізації ним власних повноважень, наданих законодавством.

25. За наведених обставин позов підлягає частковому задоволенню, а розподіл судових витрат, що складаються із судового збору у сумі 9094,8 грн, слід змінити пропорційно до задоволених вимог відповідно до статті 139 КАС України.

26. Керуючись частиною 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року №460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», статтями 139, 327, 344, 349, 351 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діяла до 8 лютого 2020 року), суд, -

ПОСТАНОВИВ:

27. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тедіс Україна» задовольнити частково.

28. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 січня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 6 квітня 2017 року по справі №826/3235/16 скасувати.

29. Ухвалити нову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Тедіс Україна» задовольнити частково.

30. Визнати протиправними дії Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо не переоформлення Товариству з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Мегаполіс-Україна» (у зв`язку із зміною найменування з 24 травня 2016 року - Товариство з обмеженою відповідальністю «Тедіс Україна») дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами №8038900000-10130 від 2 грудня 2015 року.

31. Зобов`язати Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повторно розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Мегаполіс-Україна» (у зв`язку із зміною найменування з 24 травня 2016 року- Товариство з обмеженою відповідальністю «Тедіс Україна») від 30 грудня 2015 року про переоформлення дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами №8038900000-10130 від 2 грудня 2015 року.

32. У задоволенні решти позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю «Тедіс Україна» відмовити.

33. Стягнути з Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тедіс Україна» судові витрати у сумі 6063 (шість тисяч шістдесят три) грн 20 коп.

34. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Суддя-доповідач В.М. Шарапа

Судді: І.В. Желєзний

С.М. Чиркін