ПОСТАНОВА

Іменем України

25 березня 2020 року

Київ

справа №377/201/17

касаційні провадження №К/9901/33718/18, №К/9901/33716/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого Чиркіна С.М.,

суддів: Єзерова А.А., Саприкіної І.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_1 та Управління Пенсійного фонду України у м. Славутичі Київської області на постанову Славутицького міського суду Київської області від 28.04.2017 (головуючий суддя: Теремецька Н.Ф.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2017 (головуючий суддя: Епель О.В., судді: Карпушова О.В., Кобаль М.І.) у справі №377/201/17 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Славутичі Київської області, треті особи: Військова частина НОМЕР_1 , Державне спеціалізоване підприємство «Чорнобильська АЕС» про зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2017 року ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 або позивач) звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Славутичі Київської області (далі УПФУ у м. Славутичі Київської області або відповідач), треті особи: Військова частина НОМЕР_1 (далі ВЧ НОМЕР_1 ), Державне спеціалізоване підприємство «Чорнобильська АЕС» (далі ДСП «Чорнобильська АЕС»), в якому просив зобов`язати відповідача зарахувати час перебування позивача на військовій службі з 01.10.2014 по 31.10.2014 (один місяць) та з 01.01.2015 по 31.05.2015 (п`ять місяців) до страхового стажу та внести відповідні зміни до його облікової картки.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у період з 28.08.2014 по 26.09.2015 проходив військову службу у зв`язку із частковою мобілізацією на особливий період у військовій частині НОМЕР_1 , приймав участь в АТО в Донецькій та Луганських областях у складі вказаної військової частини, має статус ветерана війни учасника бойових дій. Позивач зазначає, що у період проходження ним військової служби у зв`язку з частковою мобілізацією на особливий період, у відповідності до законодавства за ним на ДСП «Чорнобильска АЕС» зберігалося місце роботи і він отримував заробітну плату. Також під час проходження військової служби позивач отримував грошове забезпечення, з якого сплачувалися страхові внески. Втім, за період з 01.10.2014 по 31.10.2014 та з 01.01.2015 по 31.05.2015 у системі персоніфікованого обліку відсутні дані щодо сплати у цей період страхових внесків, у зв`язку з чим спірний період не був зарахований пенсійним органом до страхового стажу позивача.

Постановою Славутицького міського суду Київської області від 28.04.2017 адміністративний позов задоволено частково: зобов`язано УПФУ в м. Славутичі Київської області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період військової служби з 01.10.2014 по 31.10.2014 та з 01.01.2015 року по 31.05.2015.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що у період проходження військової служби військовою частиною з грошового забезпечення позивача утримувалися і сплачувалися страхові внески, що підтверджується інформацією, зазначеною у довідці ВЧ НОМЕР_2 (пп НОМЕР_1 ) Міністерства оборони України № 2435 від 11.04.2017. Проте, оскільки персоніфікація обліку для військовослужбовців була введена відповідно до наказу Міністерства фінансів України № 441 від 11.04.2016, яким внесено зміни до Порядку формування та надання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, то єдиний внесок сплачувався із загального фонду грошового забезпечення. Тобто, військовою частиною НОМЕР_2 (пп НОМЕР_1 ) подавалися звіти про суми нарахованого грошового забезпечення застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів, в яких зазначалися нарахування єдиного внеску на фонд грошового забезпечення. Суд першої інстанції констатував, що відповідач наділений повноваженнями перевіряти достовірність поданих страхувальником відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. Втім, відповідач заходів для перевірки доводів позивача щодо сплати військовою частиною страхових внесків з його грошового забезпечення за вказаний проміжок часу не вжив. За наведених обставин суд першої інстанцій дійшов висновку про наявність підстав для зарахування спірного періоду до загального страхового стажу позивача.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині зобов`язання відповідача внести зміни до реєстру застрахованих осіб щодо страхового стажу позивача суд першої інстанцій виходив з того, що порядок ведення Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування визначений постановою Правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 №10-1 (далі Порядок), яким встановлені підстави та умови внесення до реєстру змін чи уточнень. У той же час внесення змін до реєстру застрахованих осіб на підставі рішення суду нормативним документом не передбачено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2017 скасовано постанову Славутицького міського суду Київської області від 28.04.2017 та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову:

визнано протиправною бездіяльність УПФУ в м. Славутичі Київської області при вирішенні питання щодо зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду перебування на військовій службі з 01.10.2014 по 31.10.2014 та з 01.01.2015 по 31.05.2015;

зобов`язано відповідача повторно розглянути питання щодо зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду перебування на військовій службі з 01.10.2014 по 31.10.2014 та з 01.01.2015 по 31.05.2015, з урахуванням висновків суду.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи таке рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що обчислення страхового стажу здійснюється на підставі даних системи персоніфікованого обліку і до страхового стажу особи зараховується період, за який з її заробітку податковим агентом здійснювалося утримання і сплата страхових внесків. При цьому, суд відзначив, що відповідач розглядаючи питання щодо зарахування до страхового стажу періоду проходження позивачем військової служби не вчинив жодних дій та не вжив всіх належних і необхідних заходів для перевірки доводів заявника щодо сплати військовою частиною страхових внесків з його грошового забезпечення за спірний період, зокрема не витребував у військової частини, в якій ОСОБА_1 проходив службу, відповідні дані, що вказує на неповноту встановлення необхідних даних та порушення статей 7, 44, 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058-IV) і пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. № 22-1 (далі Порядок № 22-1). Разом із тим, суд апеляційної інстанції визнав передчасними вимоги про зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача спірний період, оскільки перевірка наявності у особи страхового стажу належить до дискреційних повноважень пенсійного органу, які ним не реалізовані.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 (скаржник - 1) та УПФУ у м. Славутичі Київської області (скаржник - 2) подали касаційні скарги.

Позивач у своїй касаційній скарзі просить суд касаційної інстанції змінити рішення суду першої інстанції шляхом доповнення його резолютивної частин наступним абзацем: «Зобов`язати відповідача внести зміни до Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування про страховий стаж ОСОБА_1 за період проходження ним військової служби з 01.10.2014 по 31.10.2014 та з 01.01.2015 по 31.05.2015». В іншій частині рішення суду першої інстанції скаржник-1 просить залишити в силі, а постанову суду апеляційної інстанцій скасувати.

Вимоги касаційної скарги позивача обґрунтовані тим, що орган Пенсійного фонду, в межах визначених законом повноважень, формує, веде, вносить зміни та уточнення до реєстру застрахованих осіб, в т.ч., і до персональних облікових карток (індивідуальних відомостей про застраховану особу), а тому належним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання пенсійного органу відобразити у системі персоніфікованого обліку дані щодо його страхового стажу за спірний період.

Відповідач у своїй касаційній скарзі просить суд скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції і ухвалити нове про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. Касаційна скарга відповідача обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору. Скаржник-2 зазначає, що спірний період не може бути зараховано до страхового стажу позивача, позаяк у системі персоніфікованого обліку відсутні дані про сплату страхувальником страхових внесків за період з 01.10.2014 по 31.10.2014 та з 01.01.2015 по 31.05.2015.

Ухвалами Вищого адміністративного суду України від 05.07.2017 відкриті касаційні провадження у справі.

15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів, яким КАС України викладено в новій редакції.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII Перехідні положення КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У березні 2018 року цю справу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

В порядку статті 31 КАС України за результатами повторного автоматизованого розподілу від 19.06.2019 визначений новий склад суду.

Ухвалою Верховного Суду від 24.03.2020 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.

На адресу суду касаційної інстанції надійшли письмові заперечення відповідача на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у яких останній просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення.

Позивач правом на подачу відзиву на касаційну скаргу УПФУ у м. Славутичі Київської області не скористався.

Верховний Суд переглянув оскаржувані судові рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України з`ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судами, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та встановив таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач з 11.02.2012 перебуває на обліку в УПФУ у місті Славутичі Київської області отримує пенсію за віком на підставі Закону №1058-IV, зі зниженням пенсійного віку на підставі статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до інформації, зазначеній у військовому квитку ОСОБА_1 , останній 28.08.2014 призваний в ЗСУ на підставі Указу Президента України від 21.07.2014 №607 по мобілізації. 26.09.2015 на підставі Указу Президента №328/15 він мобілізований із Збройних сил військової частини пп НОМЕР_1 .

У період мобілізації позивач працював на ДСП «Чорнобильська АЕС».

Так, відповідно до наказу ДСП «Чорнобильська АЕС» №743-к від 22.09.2014 ОСОБА_1 , провідного інженера ВСП, таб. №9169, звільнено від роботи з 23.09.2014 на період військової служби у зв`язку з частковою мобілізацією, на особливий період, зі збереженням на цей період місця роботи і середньої заробітної плати, але не більше одного року.

Наказом ДСП «Чорнобильська АЕС» №852-к від 23.09.2015 позивача увільнено від роботи з 23.09.2015 на період військової служби у зв`язку з частковою мобілізацією на особливий період зі збереженням на цей період місця роботи і середньої заробітної плати.

Згідно інформації, зазначеній у витязі з наказу командира ВЧ - польова пошта НОМЕР_1 №277 від 26.09.2015, солдата за призовом ОСОБА_1 , механіка-водія зенітного ракетного взводу роти вогневої підтримки 3 аеромобільно-десантного батальйону, на підставі Указу Президента України від 12.06.2015 № 328/2015 «Про звільнення в запас військовослужбовців, які були призвані на військову службу під час мобілізації на особливий період», звільнено з військової служби у запас; з 26.09.2015 виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Вислуга років у Збройних Силах України становить: календарна 04 роки 00 місяців 29 дні; пільгова 00 років 00 місяців 00 днів.

За інформацією з довідки №2435 від 11.04.2017, виданої ВЧ НОМЕР_2 (пп НОМЕР_1 ) МОУ, позивач у період проходження служби в в/ч НОМЕР_2 (пп НОМЕР_1 ) з 28.08.2014 по 26.09.2015 отримував грошове забезпечення та сплачував страхові внески. Страхові внески сплачені в повному обсязі. Страховий стаж складає 01 рік 00 місяців 28 днів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у системі персоніфікованого обліку відсутні відомості про страховий стаж позивача за період з 01.10.2014 по 31.10.2014 та з 01.01.2015 року по 31.05.2015.

У зв`язку з відсутністю у системі персоніфікованого обліку даних про сплату страхувальником за спірний період страхових внесків позивач звернувся до відповідача із заявою про зарахування до його страхового стажу всього періоду проходження ним військової служби.

Листом від 29.07.2016 №3131/07 відповідач повідомив ОСОБА_1 про те, що відповідальність за достовірність поданих даних щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування несе бухгалтер та керівник підприємства (установи, організації), а також йому було запропоновано звернутися за інформацією до органів ДФС України.

29.08.2016 на адресу позивача від УПФУ в м. Славутичі надійшла ще одна відповідь за №82/Д-03, яка дублювала надану в попередньому листі інформацію та містила загальні роз`яснення щодо перерахунку пенсії.

17.09.2016 позивач з аналогічними за змістом вимогами звернувся до Пенсійного фонду України, який листом від 21.10.2016 надав роз`яснення щодо зарахування періоду роботи до страхового стажу та порядок сплати страхових внесків.

Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить з такого.

Згідно приписів статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до статті 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (у редакції, чинній на момент проходження позивачем військової служби; далі Закон №2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частиною четвертою цієї статті передбачено види військової служби, до яких, зокрема, віднесено й військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон №2011-XII), який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до статті 1-2 Закону №2011-XII, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Статтею 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до учасників бойових дій належать, зокрема військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані), які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.

Відповідно до статті 8 Закону №2011-XII час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

В ході розгляду справи встановлено, що позивач у спірний період був призваний на військову службу в зв`язку з чим підлягав у цей період загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню.

Отже, виходячи з наведеного, час проходження військової служби, протягом якого позивач брав участь в антитерористичній операції в особливий період, зараховується до його страхового стажу.

Відповідно до статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж це період, упродовж якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачено страхові внески в сумі, не меншій за мінімальний страховий внесок.

Проте, частиною сьомою статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачено, що не нараховується на виплати та не утримується єдиний внесок з виплат, що компенсуються з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятих на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та /або введення воєнного стану.

Таким чином, у даному випадку страхові внески (єдиний внесок) не нараховувалися та не сплачувались у зв`язку із звільненням від сплати такого податку в порядку статті 7 Закону наведеного Закону. Страховий стаж, необхідний для перерахунку пенсії, обраховується особам, що проходили військову службу, на підставі спеціальних норм права, у той час як норми Закону №1058-IV в частині обрахування страхового стажу на підставі персоніфікованого обліку і сплати внесків є нормами загальними і не регулюють спірні правовідносини.

Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах висловлена Верховним Судом в постановах від 14.02.2019 у справі №308/8839/16-а, від 23.07.2019 у справі №346/6411/16-а, від 30.07.2019 у справі №346/1454/17, від 18.09.2019 у справі №347/1233/17 та від 04.03.2020 у справі №415/2135/17.

Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 період проходження ним військової служби з 01.10.2014 по 31.10.2014 та з 01.01.2015 року по 31.05.2015, проте з інших на те правових підстав, у зв`язку з чим постанова суду першої інстанції відповідно до положень статті 351 КАС України підлягає зміні в її мотивувальній частині щодо задоволених позовних вимог, а рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, з огляду на неправильне застосування норм матеріального права.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 у справі «Гурепка проти України» (Gurepka v. Ukraine), заява №61406/00, п. 59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 26.10.2000 у справі «Кудла проти Польщі» (Kudla v. Poland), заява №30210/96, п.158) (п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 у справі «Гарнага проти України» (Garnaga v. Ukraine), заява №20390/07).

Задоволення позовних вимог шляхом зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період проходження військової служби з 01.10.2014 по 31.10.2014 та з 01.01.2015 року по 31.05.2015 відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення позивача в правах.

Статтею 351 КАС України передбачено, що суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Славутичі Київської області залишити без задоволення.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2017 у справі №377/201/17 скасувати.

Постанову Славутицького міського суду Київської області від 28.04.2017 у справі №377/201/17 змінити, виклавши її мотивувальну частину щодо задоволених позовних вимог в редакції цієї постанови.

В решті постанову Славутицького міського суду Київської області від 28.04.2017 у справі №377/201/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

А. А. Єзеров

І. В. Саприкіна