ПОСТАНОВА

Іменем України

25 березня 2020 року

Київ

справа №464/7984/16-а (2-а/464/21/17)

адміністративне провадження №К/9901/42846/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові про скасування припису за касаційною скаргою Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові та ОСОБА_2 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Сеника Р.П., Хобор Р.Б., Попка Я.С. від 11 липня 2017 року,

В С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Сихівського районного суду міста Львова з адміністративним позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові (далі - Інспекція ДАБК у м. Львові, відповідач), в якому просила скасувати припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 21 вересня 2016 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржуваний припис є незаконним та таким, що суперечить вимогам законодавства у сфері містобудівної діяльності, а тому підлягає скасуванню, оскільки у належному позивачу на праві власності будинку по АДРЕСА_1 були проведені роботи по переплануванню приміщень, дозвіл на проведення яких не потрібен.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Сихівського районного суду міста Львова від 16 лютого 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки будівельні роботи з реконструкції житлового будинку передбачають втручання у несучі конструкції будинку, позивачу необхідно отримати дозвіл на виконання даних будівельних робіт, а тому винесений відповідачем припис є законним та обґрунтованим.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, постанову Сихівського районного суду міста Львова від 16 лютого 2017 року скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено.

Задовольняючи вимоги апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що після внесення у 2012 році змін до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики від 24 травня 2001 року № 127 (далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Інструкція № 127), до самочинного будівництва не належать зведення у будинках садибного типу, дачних чи садових будинках веранд, тамбурів, нежитлових прибудов, терас, ганків. Зважаючи на те, що дверний проріз не є нововлаштованим, а розміщений на місці віконного прорізу без зміни габаритів ширини та позначки висоти, а втручання виконанням позивачем робіт по укріпленню фундаменту, прибудові тамбуру у капітальну стіну відповідачем не доведено, а судом не встановлено, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про необґрунтованість припису та необхідність його скасування.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2017 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, Інспекція ДАБК у м. Львові звернулася з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити у силі постанову Сихівського районного суду міста Львова від 16 лютого 2017 року.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційну скаргу до суду подано 3 серпня 2017 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 3 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 464/7984/16-а(2-а/464/21/17), витребувано матеріали адміністративної справи та надано сторонам строк для подання заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.

Ухвалою Верховного Суду від 3 березня 2020 року прийнято до свого провадження адміністративну справу № 464/7984/16-а(2-а/464/21/17) за касаційною скаргою Інспекції ДАБК у м. Львові на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2017 року суддею-доповідачем Берназюком Я.О.

Ухвалою Верховного Суду від 4 березня 2020 року задоволено заяву ОСОБА_2 про приєднання до касаційної скарги Інспекції ДАБК у м. Львові у зв`язку з тим, що оскаржуваним рішенням у цій справі вирішено питання про права та інтереси ОСОБА_2

Представником Інспекції ДАБК у м. Львові та представником позивача подано клопотання про забезпечення їх участі у касаційному розгляді справи у судовому засіданні, у задоволенні яких відмовлено ухвалою Верховного Суду від 24 березня 2020 року.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій на підставі зібраних у матеріалах справи доказів встановлено, що у житловому будинку по АДРЕСА_1 були виконанні роботи з реконструкції житлового будинку.

На підставі скарги мешканців суміжного будинку від 30 серпня 2016 року заступником начальника Інспекції ДАБК у м. Львові видано направлення на проведення позапланової перевірки за вказаною адресою № 274-пп від 14 вересня 2016 року.

21 вересня 2016 року Інспекцією ДАБК у м. Львові проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил на об`єкті по АДРЕСА_2 у присутності ОСОБА_1 .

За результатами вказаної перевірки складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, яким встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 проводяться будівельні роботи з реконструкції житлового будинку, а саме: на час перевірки здійснено укріплення фундаменту будинку, заміну віконного отвору на дверний, прибудовано вхідний тамбур, частково проведено роботи з утеплення фасаду будинку.

Містобудівний розрахунок реконструкції житлового будинку з прибудовою вхідного тамбура, переобладнання приміщень цокольного поверху під нежитлові комерційного призначення з влаштуванням дверного прорізу на місці віконного по АДРЕСА_1 розроблено ФОП ОСОБА_3 на підставі звернення ОСОБА_1 . Виявлене будівництво проводиться без дозвільних документів, які надають право на виконання будівельних робіт, що є порушенням вимог частини першої статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», пункту 5 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 466 від 13 квітня 2011 року (далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Порядок № 466).

Крім того, 21 вересня 2016 року Інспекцією ДАБК у м. Львові винесено приписи про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, в якому зазначено, що будівельні роботи з реконструкції житлового будинку з прибудовою вхідного тамбура, переобладнання приміщень цокольного поверху під нежитлові комерційного призначення з влаштуванням дверного прорізу на місці віконного по АДРЕСА_1 проводяться без дозвільних документів, які надають право на виконання будівельних робіт, що є порушенням вимог частини першої статті 34 Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» та пункту 5 Порядку № 466.

Даним приписом зобов`язано ОСОБА_1 зупинити виконання будівельних робіт та у тримісячний термін з моменту отримання цього припису усунути виявлені порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

У касаційній скарзі відповідач вказує на те, що суд апеляційної інстанції допустив неправильне застосування положень Переліку будівельних робіт, на виконання яких не вимагається дозвіл, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2009 року № 1104 (далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Перелік № 1104), оскільки будинок АДРЕСА_1 є одноквартирним, а не багатоквартирним, і не перебуває в аварійному стані.

Крім того, скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції фактично проігноровано наявні у матеріалах справи докази, які підтверджують, що будівельні роботи, здійснені на об`єкті будівництва, передбачають втручання у несучі конструкції будинку, а прибудова тамбуру є реконструкцією і будівельними роботами, оскільки внаслідок такої прибудови змінено основні техніко-економічні показники об`єкта (загальна площа, будівельний об`єм), а саме: матеріали фотофіксації, здійсненої під час перевірки, лист ДП «Містопроект» від 7 лютого 2017 року № 58/13-1, показання спеціаліста ФОП ОСОБА_3 , який розробив містобудівний розрахунок та був опитаний у якості свідка у судовому засіданні у суді першої інстанції.

Від Могилевич В ОСОБА_4 надійшло заперечення на касаційну скаргу Інспекції ДАБК у м. Львові, в якому зазначається, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

У грудні 2018 року від ОСОБА_1 надійшло доповнення до заперечення на касаційну скаргу, в якому позивач просить суд касаційної інстанції врахувати, що постановою Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 464/1394/17 за позовом ОСОБА_1 до Інспекції ДАБК у м. Львові про визнання протиправною та скасування постанови залишено без задоволення касаційну скаргу Інспекції ДАБК у м. Львові та без змін постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2017 року, якою визнано протиправною та скасовано постанову по справі про адміністративне правопорушення від 8 лютого 2017 року № 006-вих.-715/49.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) та частини четвертої статті 328 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2017 року не відповідає, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є обґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Повноваження Інспекції ДАБК у м. Львові у спірних правовідносинах регулюються, зокрема, Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з положеннями частини першої статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідний Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553 (далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Порядок № 553).

Пунктом 1 Порядку № 553 передбачено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється ДАБІ України та її територіальними органами.

Відповідно до пункту 2 Положення про інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 30 вересня 2015 року № 5118 (далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Положення № 5118), основним завданням інспекції є здійснення відповідно до законодавства України державного архітектурно-будівельного контролю, виконання дозвільних та реєстраційних функцій у сфері містобудівної діяльності.

Пунктом 5 Порядку № 533 встановлено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

Відповідно до пунктів 7 та 9 Порядку № 533 позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Підставою для проведення позапланової перевірки, у тому числі, є звернення фізичних осіб.

У пункті 17 Порядку № 533 визначено, що у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, крім акта перевірки, складається протокол, видається припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил або припис про зупинення підготовчих та/або будівельних робіт (далі - припис). Із зазначеної норми вбачається, що протокол та припис складаються на підставі фактичних обставин, встановлених у відповідному акті. Акт, протокол та припис також є підставами для винесення постанови про накладення штрафу на відповідного суб`єкта містобудування.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що 21 вересня 2016 року на об`єкті будівництва по АДРЕСА_1 у м. Львові Інспекцією ДАБК у м. Львові проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів.

Підставою для проведення перевірки стало колективне звернення від мешканців суміжного будинку. Перевірку проведено у присутності ОСОБА_1 .

За результатами вказаної перевірки винесено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, яким встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 проводяться будівельні роботи з реконструкції житлового будинку, а саме: на час перевірки здійснено укріплення фундаменту будинку, заміну віконного отвору на дверний, прибудовано вхідний тамбур, частково проведено роботи з утеплення фасаду будинку.

Крім того, 21 вересня 2016 року Інспекцією ДАБК у м. Львові винесено приписи про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, в якому зазначено, що будівельні роботи з реконструкції житлового будинку з прибудовою вхідного тамбура, переобладнання приміщень цокольного поверху під нежитлові комерційного призначення з влаштуванням дверного прорізу на місці віконного по АДРЕСА_1 проводяться без дозвільних документів, які надають право на виконання будівельних робіт, що є порушенням вимог частини першої статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та пункту 5 Порядку № 466.

На цій підставі колегія суддів доходить до висновку, що Інспекцією ДАБК у м. Львові дотримано встановленого порядку проведення перевірки та винесено припис у межах визначених законом повноважень.

Стосовно виявлених порушень колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник має право виконувати будівельні роботи після:

1) направлення замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю (далі - орган державного архітектурно-будівельного контролю) - щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування;

2) реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об`єктів будівництва, що належать до I-III категорій складності.

Пунктом 5 Порядку № 466 передбачено, що будівельні роботи можуть виконуватися замовником після отримання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію та: подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт, відповідно до переліку об`єктів, будівництво яких здійснюється після надіслання повідомлення про початок виконання будівельних робіт; реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об`єктів I - III категорії складності.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 466 будівельні роботи - роботи з нового будівництва, реконструкції, технічного переоснащення діючих підприємств, реставрації, капітального ремонту.

Згідно з положеннями статті 152 Житлового кодексу виконання власниками робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення приватного житлового фонду, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребує отримання документів, що дають право на їх виконання. Після завершення зазначених робіт введення об`єкта в експлуатацію не потребується.

Перелік № 1104 визначає, що до будівельних робіт, на виконання яких не потрібне отримання документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких збудований об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію, зокрема, належать:

роботи з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення, а також нежилого будинку, будівлі, споруди, приміщення в них, виконання яких не передбачає втручання в огороджувальні та несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, - щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1).

зведення на земельній ділянці тимчасових будівель та споруд без влаштування фундаментів, зокрема навісів, альтанок, наметів, накриття, сходів, естакад, літніх душових, теплиць, гаражів, а також свердловин, криниць, люфт-клозетів, вбиралень, вигрібних ям, замощень, парканів, відкритих басейнів та басейнів із накриттям, погребів, входів до погребів, воріт, хвірток, приямків, терас, ґанків - щодо індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків.

Пунктом 4 Правил користування приміщеннями житлових будинків зі змінами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45 (далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, Правила № 45), встановлено, що власники, наймачі (орендарі) приміщень житлових будинків мають право, зокрема, на переобладнання і перепланування житлових і підсобних приміщень, балконів і лоджій за відповідними проектами без обмеження інтересів інших громадян, які проживають у будинку, з дозволу власника будинку (квартири) та органу місцевого самоврядування, виданого в установленому порядку.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що отримання дозволу від виконкому міської ради необхідне, зокрема, для проведення переобладнання або перепланування жилих будинків, що передбачає виконання робіт, визначених Правилами № 45. Разом з тим, проведення робіт з переобладнання та перепланування жилого приміщення приватного житлового фонду, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребує отримання дозволу та введення в експлуатацію.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21 листопада 2019 року у справі №462/2845/16-а.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що по АДРЕСА_1 у м. Львові здійснено реконструкції житлового будинку з прибудовою вхідного тамбура, переобладнанням приміщень цокольного поверху під нежитлові комерційного призначення з влаштуванням дверного прорізу на місці віконного.

При цьому, судом першої інстанції взято до уваги показання ФОП ОСОБА_3 , допитаного у якості свідка під час судового засідання, який зазначив, що розробляв містобудівний розрахунок реконструкції зазначеного будинку на замовлення ОСОБА_1 , відповідно до якого стіна будинку, де виконано збільшення віконного прорізу, та стіна до якої прибудовується тамбур, є несучими. До свідчень ФОП ОСОБА_5 долучено копію містобудівного розрахунку, який також підтверджує, що внаслідок такої прибудови змінено загальну площу та будівельний об`єм будинку. Крім того, судом першої інстанції досліджено копію листа Державного підприємства Державний інститут проектування міст «Містопроект», наявної у матеріалах справи, з якої встановлено, що оскільки на стіни будинку АДРЕСА_1 по осі, де виконано збільшення віконного прорізу та по осях до яких виконано примикання стін тамбура, передається навантаження від вище розташованих конструкцій міжповерхових перекрить та балконів, вони вважаються несучими.

На підставі викладеного суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що оскільки будівельні роботи з реконструкції житлового будинку передбачають втручання в несучі конструкції, позивачу необхідно отримати дозвіл на виконання даних будівельних робіт, відтак, винесений відповідачем припис є законним та обґрунтованим.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, не спростував зазначені висновки, підтверджені наявними у матеріалах справи доказами, не зазначив, у чому полягає неправильне застосування норм матеріального права судом першої інстанції під час дослідження та оцінки таких доказів та не мотивував висновки про те, що виконані будівельні роботи не передбачали втручання у несучу стіну будинку.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає правильними висновком суду першої інстанції про те, що будівельні роботи з реконструкції житлового будинку передбачають втручання у несучі конструкції будинку, оскільки такі висновки ґрунтуються на правильній оцінці наявних у матеріалах справи доказів.

До аналогічного висновку дійшла колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, зокрема, у постановах від 7 листопада 2019 року у справі № 806/5238/15, від 26 лютого 2020 року у справі № 464/5088/15-а.

Стосовно посилання позивача у доповненнях до заперечень на касаційну скаргу на постанову Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 464/1394/17, якою залишено без задоволення касаційну скаргу Інспекції ДАБК у м. Львові та без змін постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2017 року, колегія суддів зазначає наступне.

У цій справі визнано протиправною та скасовано постанову по справі про адміністративне правопорушення від 8 лютого 2017 року № 006-вих.-715/49, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 188-42 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП), та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 5100 грн, за невиконання вимог припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 21 вересня 2016 року.

При цьому, суд апеляційної інстанції, з висновком якого погодився суд касаційної інстанції, виходив з того, що постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2017 року у справі № 464/7984/16-а(2-а/464/21/17) (справа, що розглядається) скасовано припис від 21 вересня 2016 року.

Таким чином, у справі № 464/1394/17 суди не перевіряли правомірність винесеного припису від 21 вересня 2016 року, не встановлювали обставин, які можуть мати преюдиційне значення для справи, що розглядається, відтак, посилання позивача на постанову Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 464/1394/17 є безпідставним.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанцій про те, що Інспекція ДАБК у м. Львові під час винесення припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 21 вересня 2016 року діяла у межах наданих повноважень та у порядку, визначеному законом.

Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Крім того, у пункті 80 рішення у справі «Перес проти Франції» («Perez v. France»,, заява № 47287/99) ЄСПЛ зазначив, що гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції право на справедливий судовий розгляд включає право сторін, що беруть участь у справі, представляти будь-які зауваження, які вони вважають доречними до їхньої справи. Оскільки метою Конвенції є забезпечення не теоретичних чи ілюзорних прав, а прав фактичних і ефективних (див. рішення у справі «Артіко проти Італії» (Artico v. Italy) серія A. 37, пункт 33), це право можна вважати ефективним тільки в тому випадку, якщо зауваження були дійсно «заслухані», тобто належним чином враховані судом, який розглядає справу. Отже, дія статті 6 Конвенції полягає в тому, щоб, серед іншого, зобов`язати суд провести належний розгляд зауважень, доводів і доказів, представлених сторонами у справі, неупереджено вирішуючи питання про їх належності до справи (див. рішення у справі «Ван де Хурк проти Нідерландів» (Van de Hurk v. Netherlands) серія A. 288, заява № 16034/90, пункт 59).

Також у пункті 71 рішення у справі «Пелекі проти Греції» (Peleki v. Greece, заява 69291/12) ЄСПЛ нагадав, що внутрішнє рішення суду може бути визначене як «довільне» з точки зору порушення справедливого судового розгляду лише в тому випадку, якщо воно позбавлене міркувань або якщо це міркування ґрунтується на явній помилці факту чи закону, допущеної національним судом, що призводить до «заперечення справедливості» (Moreira Ferreira v. Portugal (no 2), заява № 19867/12, пункт 85). З цього також випливає, що зобов`язання судових органів мотивувати свої рішення передбачає, що сторона судового розгляду може очікувати конкретної та чіткої відповіді на аргументи, що є визначальними для результату судового провадження.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що касаційну скаргу Інспекції ДАБК у м. Львові слід задовольнити, постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а постанову суду першої інстанції залишити у силі, як таку, що є законною та обґрунтованою, прийнятою на підставі правильного застосування норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права.

Оскільки колегія суддів приймає рішення на користь суб`єкта владних повноважень, то відповідно до статті 139 КАС України за відсутності документально підтверджених доказів понесення суб`єктом владних повноважень витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 3, 341, 344, 349, 352, 355, 356, 359, пунктом 4 Перехідних положень КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові та ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2017 року скасувати.

Постанову Сихівського районного суду м. Львова від 16 лютого 2017 року залишити у силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: І.В. Желєзний

Н.В. Коваленко