ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2020 року

м. Київ

Справа № 907/475/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Міщенка І.С., Сухового В.Г.,

секретар судового засідання - Корнієнко О.В.,

за участю представників:

Офісу Генерального прокурора - не з`явився,

Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області - Сатмарі Н. М.,

Тячівської міської ради Закарпатської області - Візичканича В. І.,

Колективного сільськогосподарського підприємства

«Руськополівське» - Аваєвої Н.В.,

Публічного акціонерного товариства

«Комерційний інвестиційний банк» - не з`явився,

Фермерського господарства «Продукти Карпат» - Мишинчука В.В.,

Товариства з обмеженою відповідальністю

«Агро-Солотвино» - ОСОБА_1,

ОСОБА_1 - особисто, ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 - не з`явився,

ОСОБА_4 - не з`явився,

ОСОБА_5 - не з`явився,

ОСОБА_6 - не з`явився,

ОСОБА_7 - не з`явився,

ОСОБА_8 - не з`явився,

ОСОБА_9 - не з`явився,

ОСОБА_10 - не з`явився,

ОСОБА_11 - не з`явився,

ОСОБА_12 - не з`явився,

ОСОБА_13 - не з`явився,

ОСОБА_14 - не з`явився,

ОСОБА_15 - не з`явився,

ОСОБА_16 - не з`явився,

ОСОБА_17 - не з`явився,

ОСОБА_18 - не з`явився,

ОСОБА_19 - не з`явився,

ОСОБА_20 - не з`явився,

ОСОБА_21 - не з`явився,

ОСОБА_22 - не з`явився,

ОСОБА_23 - не з`явився,

ОСОБА_24 - не з`явився,

ОСОБА_25 - не з`явився,

ОСОБА_26 - не з`явився,

ОСОБА_27 - не з`явився,

ОСОБА_28 - не з`явився,

ОСОБА_29 - не з`явився,

ОСОБА_20 - не з`явився,

ОСОБА_30 - не з`явився,

ОСОБА_31 - не з`явився,

ОСОБА_32 - не з`явився,

ОСОБА_33 - не з`явився,

ОСОБА_34 - не з`явився,

Фермерського господарства «Мала Голландія» - не з`явився,

ОСОБА_35 - не з`явився,

ОСОБА_36 - не з`явився,

ОСОБА_37 - не з`явився,

ОСОБА_38 - не з`явився,

ОСОБА_39 - не з`явився,

ОСОБА_40 - не з`явився,

ОСОБА_41 - не з`явився,

ОСОБА_42 - не з`явився,

ОСОБА_43 - не з`явився,

ОСОБА_44 - не з`явився,

ОСОБА_45 - не з`явився,

ОСОБА_46 - не з`явився,

ОСОБА_47 - не з`явився,

ОСОБА_48 - не з`явився,

ОСОБА_49 - не з`явився,

ОСОБА_50 - не з`явився,

ОСОБА_18 - не з`явився,

ОСОБА_51 - не з`явився,

ОСОБА_52 - не з`явився,

ОСОБА_53 - не з`явився,

ОСОБА_54 - не з`явився,

ОСОБА_55 - не з`явився,

ОСОБА_56 - не з`явився,

ОСОБА_57 - не з`явився,

ОСОБА_58 - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги:

Тячівської міської ради Закарпатської області,

Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Солотвино»

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.10.2019 (у складі колегії суддів: Матущак О.І. (головуючий), Мирутенко О.Л., Якімець Г.Г.),

Колективного сільськогосподарського підприємства «Руськополівське»

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.10.2019 (у складі колегії суддів: Матущак О.І. (головуючий), Мирутенко О.Л., Якімець Г.Г.)

та додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.11.2019 (у складі колегії суддів: Матущак О.І. (головуючий), Мирутенко О.Л., Якімець Г.Г.),

ОСОБА_1 (Заступника директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Солотвино»)

на окрему ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 17.10.2019 (у складі колегії суддів: Матущак О.І. (головуючий), Мирутенко О.Л., Якімець Г.Г.)

у справі № 907/475/17

за позовом Заступника керівника Тячівської місцевої прокуратури Закарпатської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області, Тячівської міської ради Закарпатської області

до Колективного сільськогосподарського підприємства «Руськополівське»,

за участю третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: Публічного акціонерного товариства «Комерційний інвестиційний банк», Фермерського господарства «Продукти Карпат»,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_20 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , Фермерського господарства «Мала Голландія », ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_18 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_60 І., ОСОБА_57 , ОСОБА_58 ,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Солотвино»,

про припинення права постійного користування земельною ділянкою, визнання недійсним і скасування державного акта на право постійного користування землею, зобов`язання вжити заходи щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2017 року Заступник керівника Тячівської місцевої прокуратури Закарпатської області (далі - Прокурор) звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області (далі - ГУ Держгеокадастру), Тячівської міської ради Закарпатської області (далі - Тячівська міськрада) до Колективного сільськогосподарського підприємства «Руськополівське» (далі - КСП «Руськополівське»), з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, про припинення права постійного користування земельною ділянкою, яка перебувала в користуванні радгосп-заводу «Руськополівський» на підставі державного акта на право постійного користування землею серії 0ІІ-ЗК №00046 від 24.06.1994, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 46, площею 1487,9 га; визнання недійсним цього державного акта; зобов`язання КСП «Руськополівське» вжити заходів щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки, які знаходяться під будівлями підприємства.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до пункту «в» частини 1 статті 141 Земельного кодексу України (далі - ЗК) у радгоспу-заводу «Руськополівський» припинилося право постійного користування земельною ділянкою площею 1487,9 га, яке підтверджувалося державним актом серії 0ІІ-ЗК № 00046 від 24.06.1994, оскільки останнє припинило свою діяльність як юридична особа шляхом перетворення в державне підприємство, а згодом у колективне сільськогосподарське підприємство. Крім того, у зв`язку з набуттям третіми особами права власності на нерухоме майно, яке розташоване на спірній земельній ділянці, частина площ вибула з постійного користування радгосп-заводу «Руськополівський» на підставі пункту «е» частини 1 статті 141 ЗК. Оскільки КСП «Руськополівське» не є підприємством, що належить до державної чи комунальної форми власності, тому у нього відсутні підстави для постійного користування спірною земельною ділянкою площею 1487,9 га.

Разом із тим Прокурором зауважено, що оскільки 38,8 га зазначених земель розташована на території Руськополівської сільської ради, яка згідно з рішенням Тячівської міськради від 21.08.2015 № 5247 та рішення Руськополівської сільської ради від 21.08.2015 № 759 об`єднана в одну Тячівську міську об`єднану територіальну громаду з центром у місті Тячів, а частина цих земель площею 1 449,1 га, розташована за межами населеного пункту, тому позивачами визначено Тячівську міськраду та ГУ Держгеокадастру.

Підставами для звернення Прокурора із цим позовом як заходу прокурорського реагування, а також представництва інтересів держави є порушення інтересів держави, що полягають у недотриманні забезпечення права на землю держави, раціонального використання та охорони земель, та неналежне здійснення повноважень позивачами щодо звернення за захистом до суду щодо повернення земельних ділянок в розпорядження позивачів, що призводить до незабезпечення поповнення місцевого бюджету коштами, які б надходили в результаті стягнення орендної плати.

У березні 2018 року Публічне акціонерне товариство «Комерційний інвестиційний банк» (далі - ПАТ «Комерційний інвестиційний банк») як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, звернулося до суду з позовом, у якому просило частково припинити право постійного користування земельною ділянкою КСП «Руськополівське» на земельну ділянку площею 1487,9 га, скасувати державний акт на право постійного користування землею серії 0ІІ-ЗК № 00046 від 24.06.1994 площею 1487,9 га, вартістю 401 584 210,00 грн, виданого радгосп-заводу «Руськополівський», який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 46, та повернути зазначену земельну ділянку в землі запасу Тячівської міськради.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що банк на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 18.12.2017 набув право власності на майновий комплекс, будівлі та споруди якого розташовано в межах земельної ділянки, яка перебуває у користуванні КСП «Руськополівське» на підставі державного акта на право постійного користування землею серії 0ІІ-ЗК № 00046 від 24.06.1994, отже відповідно до положень статті 120 ЗК та статті 377 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) банк набув право власності на частину земельної ділянки, яка розташована під зазначеними об`єктами нерухомого майна.

У жовтні 2018 року Фермерське господарство «Продукти Карпат» (далі - ФГ «Продукти Карпат») як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, звернулося до суду з позовом, у якому просило припинити КСП «Руськополівське» право постійного користування на земельну ділянку площею 1487,9 га, яка перебувала в користуванні радгосп-заводу «Руськополівський» на підставі зазначеного державного акта на право постійного користування землею, в частині площі 416,612 га та скасувати цей державний акт в частині площі 416,612 га.

Позовні вимоги обґрунтовано обставинами набуття ФГ «Продукти Карпат» права власності на 28/100 частин майнового комплексу, розташованого на зазначеній земельній ділянці, що в силу положень статті 141 ЗК є підставою припинення права користування цією земельною ділянкою попереднього землекористувача. Також ФГ «Продукти Карпат» зауважило, що набуло право користування земельною ділянкою в розмірах, необхідних для обслуговування належних йому на праві власності об`єктів нерухомого майна, з розрахунку утримання 1 000 одиниць великої рогатої худоби, що становить 416,612 га (28 частина від 1 487, 9 га).

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 14.05.2018 до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Солотвино» (далі - ТОВ «Агро-Солотвино»).

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 22.02.2019 позов Заступника керівника Тячівської місцевої прокуратури Закарпатської області задоволено частково. Припинено право постійного користування земельною ділянкою, яка перебувала в користуванні радгосп-заводу «Руськополівський» на підставі державного акта на право постійного користування землею серії 0ІІ-ЗК № 00046 від 24.06.1994, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №46, площею 1487,9 га. Визнано недійсним державний акт на право постійного користування землею серії 0ІІ-ЗК № 00046 від 24.06.1994 площею 1487,9 га, вартістю 401 584 210,00 грн, виданого радгосп-заводу «Руськополівський», який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 46.

Позов ПАТ «Комерційний інвестиційний банк» задоволено. Припинено частково право постійного користування земельною ділянкою КСП «Руськополівське» на земельну ділянку площею 1487,9 га. Скасовано державний акт на право постійного користування землею серії 0ІІ-ЗК №00046 від 24.06.1994, виданий радгосп-заводу «Руськополівський», який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 46. У задоволенні вимог щодо повернення цієї земельної ділянки в землі запасу Тячівської міськради відмовлено.

Позов ФГ «Продукти Карпат» задоволено. Припинено КСП «Руськополівське» право постійного користування земельною ділянкою площею 1487,9 га, яка перебувала в користуванні радгосп-заводу «Руськополівський» на підставі державного акта на право постійного користування землею серії 0ІІ-ЗК № 00046 від 24.06.1994, в частині 416,612 га. Скасовано державний акт на право постійного користування землею серії 0ІІ-ЗК № 00046 від 24.06.1994 площею 1487,9 га, виданий радгосп-заводу «Руськополівський», який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 46, у частині 416,612 га.

КСП «Руськополівське» оскаржило рішення Господарського суду Закарпатської області від 22.02.2019 в апеляційному порядку.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 04.07.2019 до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача залучено фізичних осіб та Фермерське господарство «Мала Голландія», право власності або користування на землі яких знаходяться в межах земельної ділянки, яка надана відповідачу в постійне користування відповідно до державного акта на право постійного користування землею серії 0ІІ-ЗК № 00046 від 24.06.1994.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 17.10.2019 рішення Господарського суду Закарпатської області від 22.02.2019 у частині задоволення позову Заступника керівника Тячівської місцевої прокуратури Закарпатської області та задоволення позову ПАТ «Комерційний інвестиційний банк» скасовано. У цій частині ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову Заступника керівника Тячівської місцевої прокуратури Закарпатської області та позову ПАТ «Комерційний інвестиційний банк» відмовлено в повному обсязі. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 22.02.2019 у частині задоволення позовних вимог ФГ «Продукти Карпат» змінено та викладено резолютивну частину рішення у редакції, відповідно до якої припинено КСП «Руськополівське» право постійного користування земельною ділянкою, яка перебувала в користуванні радгосп-заводу «Руськополівський» на підставі державного акта на право постійного користування землею серії 0ІІ-ЗК № 00046 від 24.06.1994, в частині 28/100 частини всього майнового комплексу, набуте згідно з договором купівлі-продажу від 04.05.2016, укладеним між КСП «Руськополівське» та ОСОБА_61 , що становить 416,612 га від загальної площі 1487,9 га на право постійного користування земельною ділянкою. Відмовлено у задоволенні позову в частині скасування державного акта на право постійного користування землею серії 0ІІ-ЗК № 00046 від 24.06.1994, площею 1 487,9 га, виданого радгосп-заводу «Руськополівський», який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 46, у частині 416, 612 га. Вирішено питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору.

Окремою ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 17.10.2019 постановлено надіслати цю окрему ухвалу до прокуратури Львівської області для вчинення процесуальної дії, передбаченої статтею 214 Кримінального процесуального кодексу України щодо внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань запису про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого відповідною частиною статті 383 Кримінального кодексу України та для організації (доручення) проведення досудового розслідування.

Додатковою постановою Західного апеляційного господарського суду від 04.11.2019 відмовлено у задоволенні заяви КСП «Руськополіське» про стягнення судових витрат б/н від 22.10.2019 (вх .ЗАГС № 01-05/3813/19 від 24.10.2019).

Не погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанції, у листопаді 2019 року Тячівська міськрада подала касаційну скаргу, у якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, з урахуванням заяви про уточнення вимог касаційної скарги, просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.10.2019 в частині скасування рішення Господарського суду Закарпатської області від 22.02.2019 у частині задоволення позову Заступника керівника Тячівської місцевої прокуратури Закарпатської області та про відмову у задоволенні позову Заступника керівника Тячівської місцевої прокуратури Закарпатської області, та залишити в силі рішення Господарського суду Закарпатської області від 22.02.2019 у частині часткового задоволення позовних вимог Заступника керівника Тячівської місцевої прокуратури Закарпатської області про припинення права постійного користування земельною ділянкою, яка перебувала в користуванні радгосп-заводу «Руськополівський» на підставі державного акта на право постійного користування землею серії 0ІІ-ЗК № 00046 від 24.06.1994, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №46, площею 1487,9 га та визнання недійсним зазначеного державного акта.

Касаційну скаргу Тячівської міськради обґрунтовано, зокрема тим, що поза увагою суду апеляційної інстанції залишилася та обставина, що факт правонаступництва права постійного користування землею від радгосп-заводу «Руськополівський» до КСП «Руськополівське» не підтверджено належними і допустимими доказами, а матеріали справи не містять підтверджуючих документів про приватизацію земельної ділянки площею 1487,9 га в процесі утворення КСП, як і не містять доказів набуття відповідачем права постійного користування землею у встановленому законом порядку; в силу положень статті 92 ЗК у відповідача відсутні підстави для набуття права постійного користування земельною ділянкою; юридичні особи радгосп-завод «Руськополівський» та Державне підприємство «Руськополівське» є припиненими у встановленому законом порядку, отже і право постійного користування землею відповідно до державного акта на право постійного користування землею серії 0ІІ-ЗК № 00046 від 24.06.1994 має бути припинено; з моменту виникнення змін у землекористуванні радгосп-заводу «Руськополівський» у зв`язку з вилученням певних земельних ділянок, зазначений державний акт є таким, що втратив чинність, і засноване на ньому право постійного користування мало бути переоформлене у встановленому порядку; апеляційним судом не враховано також наявність підстав для припинення права постійного користування землею відповідно до пункту «е» статті 141 ЗК у зв`язку з набуттям третіми особами права власності на об`єкти нерухомого майна, які розташовано на спірній земельній ділянці; оскільки факт припинення права користування спірною земельною ділянкою є доведеним, підлягає визнанню недійсним і сам державний акт на право постійного користування землею; апеляційний суд в порушення вимог статті 120 ЗК, статті 377 ЦК, безпідставно та необґрунтовано задовольнив позовні вимоги ФГ «Продукти Карпат», оскільки цим позивачем не доведено, а судом не встановлено, яка саме частина земельної ділянки зайнята будівлями і спорудами, набутими у власність ФГ «Продукти Карпат», та яка частина земельної ділянки є необхідною для обслуговування таких об`єктів, а договір про набуття зазначених об`єктів нерухомого майна не містить відомостей щодо земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на об`єкти нерухомого майна.

Не погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанції, у грудні 2019 року КСП «Руськополівське» подало касаційну скаргу, у якій, з урахуванням уточнень, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.10.2019 в частині задоволення позовних вимог ФГ «Продукти Карпат» та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовної вимоги ФГ «Продукти Карпат» про припинення КСП «Руськополівське» права користування земельною ділянкою, яка перебувала у користуванні радгосп-заводу «Руськополівський» на підставі державного акта на право постійного користування землею серії 0ІІ-ЗК № 00046 від 24.06.1994, у частині 28/100 частини всього майнового комплексу, набуте згідно з договором купівлі-продажу від 04.05.2016, укладеним між КСП «Руськополівське» та ОСОБА_61 , що становить 416,612 га від загальної площі 1487,9 га на право постійного користування земельною ділянкою. Стягнути з ФГ «Продукти Карпат» на користь КСП «Руськополівське» судовий збір сплачений за подання апеляційної скарги в розмірі 2 643,00 грн. Скасувати додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.11.2019 та ухвалити нове рішення у частині розподілу судових витрат між сторонами за результатами розгляду справи в суді апеляційної інстанції. Визнати відвід головуючому судді апеляційної інстанції Матущаку О.І., заявлений директором КСП «Руськополівське» ОСОБА_63 , обґрунтованим. Вирішити питання про стягнення судових витрат на користь КСП «Руськополівське», а саме, судового збору за подання касаційної скарги та інших судових витрат, пов`язаних з розглядом справи в суді касаційної інстанції.

Касаційну скаргу КСП «Руськополівське» обґрунтовано, зокрема тим, що суд апеляційної інстанції при задоволенні позовних вимог ФГ «Продукти Карпат» не дослідив зібрані у справі докази та не дав належної оцінки тим обставинам, що після приватизації Державного підприємства «Руськополівське» КСП «Руськополівське» мало чотири майнові комплекси, які складалися з 88 будівель та споруд, що розташовано в різних місцях в межах однієї земельної ділянки площею 1487,9 га, при цьому ФГ «Продукти Карпат» набуло у спільну власність 28/100 частин майнового комплексу та має право на 6 будівель і споруд лише у частині, яка не виділена в натурі, тобто ці будівлі і споруди є спільною частковою власністю, у зв`язку із чим апеляційний суд безпідставно припинив право відповідача на 28/100 частин всього земельного активу площею 416,612 га, який до того ж не визначений (не сформований) як об`єкт права; апеляційним судом не було встановлено, яке саме право відповідача припиняється та не зазначено, де знаходяться земельні ділянки площею 416,612 га, права на які припиняються, їх кадастрові номери, конфігурація, цільове призначення тощо; судом не встановлено, які права на землю ФГ «Продукти Карпат» порушено саме КСП «Руськополівське» і чи підлягають ці права захисту в обраний позивачем спосіб; судом апеляційної інстанції не було надано належної правової оцінки наявній у матеріалах справи копії договору купівлі-продажу 28/100 частини майнового комплексу від 04.05.2016, наданої ФГ «Продукти Карпат», яка містить виправлення щодо адреси будівель і споруд, а також тій обставині, шо цей договір не містить будь-яких посилань на перехід до ФГ «Продукти Карпат» права на землю, кадастровий номер земельної ділянки, тобто земельна ділянка не визначена як об`єкт права відповідно до вимог статей 79-1, 120 ЗК, статті 377 ЦК; також судом не надано оцінки тим обставинам, що КСП «Руськополівське» не передавало ФГ «Продукти Карпат» частку майна в натурі за договором купівлі-продажу від 04.05.2016; судом не встановлено, чи вчиняло ФГ «Продукти Карпат» дії щодо відведення земельної ділянки під будівлями або оформлення права на землю в установленому законом порядку та чи порушено право позивача взагалі; судом не надано оцінки наявним у матеріалах справи доказам того, що землі під усіма господарськими будівлями у межах спірної земельної ділянки є меншими ніж 416,612 га, а склад угідь згідно з державним актом від 24.06.1994 включає в себе також ріллю, сади та інш.; відповідно до положень статей 120, 141 ЗК, статті 377 ЦК у попереднього землекористувача право користування земельною ділянкою припиняється у відповідному розмірі, тобто щодо певної частини земельної ділянки, на якій розташовано придбані об`єкти нерухомого майна. При винесенні додаткової постанови про відмову у задоволенні заяви про розподіл судових витрат судом порушено частину 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) щодо порядку прийняття додаткової постанови та вирішено заяву без виклику сторін та інших учасників справи; судом не враховано положення частини 3 статті 126 ГПК, якою визначено перелік документів, які подаються для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, подання інших документів законом не передбачено; суд апеляційної інстанції не мав права відмовити стороні у відшкодування витрат на правничу допомогу.

Не погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанції, у січні 2020 року ТОВ «Агро-Солотвино» подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.10.2019 в частині задоволення позовних вимог ФГ «Продукти Карпат» та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовної вимоги ФГ «Продукти Карпат» про припинення КСП «Руськополівське» права користування земельною ділянкою, яка перебувала у користуванні радгосп-заводу «Руськополівський» на підставі державного акта на право постійного користування землею серії 0ІІ-ЗК № 00046 від 24.06.1994, у частині 28/100 частини всього майнового комплексу, набуте згідно з договором купівлі-продажу від 04.05.2016, укладеним між КСП «Руськополівське» та ОСОБА_61 , що становить 416,612 га від загальної площі 1487,9 га на право постійного користування земельною ділянкою. Визнати відвід, заявлений колегії Західного апеляційного господарського суду представником ТОВ «Агро-Солотвино», обґрунтованим. Стягнути з ФГ «Продукти Карпат» на користь ТОВ «Агро-Солотвино» судові витрати пов`язані з розглядом касаційної скарги в повному обсязі.

Касаційну скаргу ТОВ «Агро-Солотвино» обґрунтовано, зокрема тим, що суд апеляційної інстанції при вирішенні справи належним чином не дослідив та не надав оцінку наявним у матеріалах справи доказам, які підтверджують безпідставність і необґрунтованість позовних вимог ФГ «Продукти Карпат». Зокрема судом не надано оцінки договору купівлі-продажу 28/100 частин майнового комплексу від 04.05.2016, який містить визначений перелік майна і не має відношення до всього майна КСП «Руськополівське»; частина майна, відчужена за цим договором, перебуває у спільній частковій власності, ФГ «Продукти Карпат» не набуло одноособового права власності на об`єкти нерухомого майна і відповідач за цим договором не передавав ФГ «Продукти Карпат» частку майна в натурі; зазначений договір не містить посилань на перехід права на землю в порядку частини 6 статті 118 ЗК (земельна ділянка не визначена як об`єкт права); судом не надано оцінки виправленням, які містить копія договору від 04.05.2016 надана ФГ «Продукти Карпат»; судом не встановлено, яке законне право ФГ «Продукти Карпат» є порушеним та чи допустило таке порушення саме КСП «Руськополівське»; судом не встановлено, чи має ФГ «Продукти Карпат» право на земельну ділянку саме площею 416,612 га і якими доказами це підтверджується; земельна ділянка площею 416,612 га не є сформованою як об`єкт права відповідно до статті 79-1 ЗК, тому у суду не було законних підстав припиняти право відповідача на цю частину земельної ділянки за позовом ФГ «Продукти Карпат».

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 - заступник директора ТОВ «Агро-Солотвино» подав до Верховного Суду касаційну скаргу на окрему ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 17.10.2019 у справі № 907/475/17, у якій, з урахуванням додатково поданих уточнень, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати окрему ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 17.10.2019 та постановити окрему ухвалу з підстав допущення порушення норм матеріального та процесуального права при винесенні цієї ухвали судом апеляційної інстанції. Стягнути судові витрати, понесені скаржником у зв`язку із поданням касаційної скарги, на його користь в повному обсязі згідно з законом.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що окрема ухвала є безпідставною, такою, що не відповідає положенням статті 246 ГПК, оскільки скаржник, користуючись своїми процесуальними правами представника ТОВ «Агро-Солотвино», подав заяву про відвід колегії суддів у розгляді цієї справи, маючи сумніви у неупередженості та об`єктивності суддів апеляційної інстанції, які гуртувалися на незаконному недопуску скаржника як представника у судові засідання за наявності документів, підтверджуючих повноваження, які надавалися суду в порядку частини 3 статті 56 ГПК. Заява про відвід, на яку судом здійснено посилання в окремій ухвалі, не містить будь-яких прямих висловлювань з боку ОСОБА_1 щодо існування попередніх домовленостей суддів з однією із сторін спору, а містить виключно припущення, які викликають сумніви у неупередженості суддів при розгляді конкретної справи. При цьому ОСОБА_1 не було зроблено завідомо неправдивих заяв і не було викладено їх у письмовій формі.

ГУ Держгеокадастру у відзиві на касаційну скаргу Тячівської міськради просить постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.10.2019 скасувати та залишити в силі рішення Господарського суду Закарпатської області від 22.02.2019.

ГУ Держгеокадастру у відзивах на касаційні скарги КСП «Руськополівське» і ТОВ «Агро-Солотвино» просить відмовити у задоволенні цих касаційних скарг.

08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

ПАТ «Комерційний інвестиційний банк», Фермерське господарство «Мала Голландія» та фізичні особи, які є третіми особами у справі, в судове засідання своїх представників не направили, хоча були повідомлені про дату, час і місце судового засідання належним чином.

Ураховуючи наведене, висновки Європейського суду з прав людини у справі "В`ячеслав Корчагін проти Росії", те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційних скарг по суті за відсутності зазначених представників.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційних скаргах доводи та заперечення проти них, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу Тячівської міськради необхідно залишити без задоволення, а касаційні скарги КСП «Руськополівське», ТОВ «Агро-Солотвино» і ОСОБА_1 необхідно задовольнити частково з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що рішенням Руськополівської сільської ради народних депутатів від 14.04.1994 «Про розгляд проектних матеріалів для видачі державного акта на право постійного користування радгосп-заводу «Руськополівський» схвалено розроблений проект, яким передбачено залишити в постійному користуванні радгосп-заводу 1488 га, у тому числі сільськогосподарських угідь 1288 га, з них: орних - 342 га, багаторічних насаджень - 206 га, сінокосів - 313 га і пасовищ - 427 га (т. 1 а.с. 38).

На підставі зазначеного рішення радгосп-заводу «Руськополівський» видано державний акт на право постійного користування землею серії 0ІІ-ЗК № 00046 від 24.06.1994, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 46. Цим актом підтверджено, що радгосп-заводу «Руськополівський» надано в постійне користування 1487,9 га землі в межах згідно з планом землекористування для сільськогосподарського користування (т.1 а.с.32-37).

У подальшому радгосп-завод «Руськополівський» було реорганізовано у Державне підприємство «Руськополівське» із збереженням ідентифікаційного коду - 00413883, а також прав і обов`язків реорганізованого підприємства.

Відповідно до наказу Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Закарпатській області від 31.08.2009 № 00307, з урахуванням змін, внесених наказом від 30.09.2010 № 00445, прийнято рішення про приватизацію Державного підприємства «Руськополівське» шляхом перетворення його в колективне сільськогосподарське підприємство (т.1 а.с. 239, т. 2 а.с. 74-75).

На виконання зазначеного наказу затверджено план приватизації Державного підприємства «Руськополівське», за змістом пункту 13 якого це підприємство є правонаступником майнових прав та обов`язків агроторгового підприємства радгосп-заводу «Руськополівський» відповідно до статуту Державного підприємства «Руськополівське», затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 15.12.2006 № 777, державна реєстрація змін до установчих документів 22 12.2006 № запису 13191050002000664. У розділі IV плану приватизації зазначено, що відповідно до Закону України «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі», інших законодавчих актів з питань приватизації, сільськогосподарські підприємства, які спеціалізуються на вирощуванні багаторічних насаджень приватизуються шляхом перетворення у публічні акціонерні товариства, якщо вартість їх майна достатня для його створення, в протилежному разі вони перетворюються у колективні сільськогосподарські підприємства. Враховуючи, що вартість майна Державного підприємства «Руськополівське» (879 тис. грн) недостатня для перетворення його в публічне акціонерне товариство, відповідно до пункту 5 розділу 1 Положення про порядок приватизації майна радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємства, а також заснованих на їх базі орендних підприємств, воно перетворюється у колективне сільськогосподарське підприємство (т. 1 а.с. 219-227).

Рішення про перетворення Державного підприємства «Руськополівське» у колективне сільськогосподарське підприємство було прийнято і на зборах трудового колективу підприємства, оформленого протоколом від 21.11.2010.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та статутом КСП «Руськополівське» (ідентифікаційний код юридичної особи - 00413883) є правонаступником Державного підприємства «Руськополівське»; дата запису про проведення державної реєстрації юридичної особи, яка утворилася в результаті перетворення, - 23.02.2011, номер запису - 1319145 0000002524.

У цій справі Прокурор, звертаючись до суду з позовом в інтересах держави в особі Тячівської міськради та ГУ Держгеокадастру як органів, що здійснюють повноваження власників землі комунальної та державної власності, про припинення КСП «Руськополівське» права постійного користування землею площею 1487,9 га та визнання недійсним державного акта на право постійного користування землею серії 011-ЗК № 00046 від 24.06.1994, виданого радгосп-заводу «Руськополівський», обґрунтував вимоги тим, що право постійного користування землею зазначеного радгосп-заводу припинилося у зв`язку з припиненням діяльності цієї юридичної особи, а КСП «Руськополівське» не є підприємством державної або комунальної форми власності, тому на нього не поширюється дія статті 92 ЗК щодо права постійного користування зазначеною земельною ділянкою.

Господарський суд Закарпатської області рішенням від 22.02.2019 задовольнив зазначені позовні вимоги Прокурора, встановивши доведеність та обґрунтованість таких вимог. Рішення місцевого господарського суду в цій частині мотивоване тим, що КСП «Руськополівське» є частковим правонаступником Державного підприємства «Руськополівське», відтак не є підприємством, установою чи організацією, що належить до державної або комунальної форми власності, а тому не належить до осіб, які можуть бути постійними користувачами землею відповідно до частини 2 статті 92 ЗК. У зв`язку з цим суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність задоволення й похідної вимоги прокурора про визнання недійсним державного акта на право постійного користування земельною ділянкою. Місцевий господарський суд відмовив у задоволенні позовної вимоги прокурора про зобов`язання відповідача вжити заходів щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки, які знаходяться під будівлями підприємства, оскільки в цій частині не вбачається наявність спору.

Західний апеляційний господарський суд постановою від 17.10.2019 рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог Прокурора скасував та ухвалив в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні зазначених позовних вимог.

Постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.10.2019 у зазначеній справі в частині відмови в задоволені позову Прокурора оскаржено Тячівською міськрадою з підстав порушення цим судом при вирішенні справи норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Верховний Суд, переглянувши у касаційному порядку рішення суду апеляційної інстанції з урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 ГПК, у редакції, чинній до 08.02.2020, у межах доводів і вимог касаційної скарги Тячівської міськради, яка оскаржує постанову суду апеляційної інстанції у частині відмови в задоволенні позовних вимог Прокурора, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, виходить із такого.

Згідно зі статтею 104 ЦК (у редакції, чинній на час реорганізації радгосп-завод «Руськополівський», приватизації Державного підприємства «Руськополівське» та утворення КСП «Руськополівське») юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов`язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

У статті 108 ЦК визначено, що перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов`язки попередньої юридичної особи.

Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що КСП «Руськополівське» утворено як підприємство недержавної форми власності в результаті реорганізації радгосп-заводу «Руськополівський» та приватизації його правонаступника - Державного підприємства «Руськополівське», і є, у свою чергу, правонаступником зазначених юридичних осіб.

Відповідно до рішення Руськополівської сільської ради народних депутатів від 14.04.1994 земельну ділянку площею 1487,9 га в межах згідно з планом землекористування для сільськогосподарського користування було надано радгосп-заводу «Руськополівський», що підтверджується державним актом на право постійного користування землею серії 0ІІ-ЗК № 00046 від 24.06.1994, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 46.

Виникнення права власності та права користування земельною ділянкою на час видачі зазначеного державного акта було урегульовано статтею 22 Земельного кодексу України від 18.12.1990 № 561-ХІІ (у відповідній редакції), за змістом якої право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Статтею 23 цього Кодексу було визначено, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Земельний кодекс України (далі - ЗК), прийнятий 25.10.2001, визначає право постійного користування земельною ділянкою як право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку (частина 1 статті 92 ЗК).

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22.09.2005 № 5-рп/2005 у справі № 1-17/2005 за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу Х «Перехідні положення» ЗК (справа про постійне користування земельними ділянками) вказав, що стаття 92 ЗК не обмежує і не скасовує чинне право постійного користування земельними ділянками, набуте громадянами в установлених законодавством випадках. Раніше видані державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними та підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб (Постанова Кабінету Міністрів України від 02.04.2002 № 449 (чинна до 23.07.2013). При цьому обов`язок переоформлення права користування земельною ділянкою, передбачений пунктом 6 «Перехідних положень» ЗК, визнано неконституційним.

Таким чином, право постійного користування земельною ділянкою, набуте особою у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не підлягає обов`язковій заміні.

Разом із тим, відповідно до статті 141 ЗК (у редакції, чинній на час подання позову Прокурора), підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Отже, право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 ЗК, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб`єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у статті 141 цього Кодексу, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.

Вирішуючи спори про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею, суди ураховують, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140-149 ЗК.

Громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм в установлених законодавством випадках права користування земельною ділянкою за відсутності підстав, встановлених законом. Ця позиція відповідає висновку, викладеному в Рішенні Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005.

Наведений правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.11.2019 у справі № 906/392/18.

Водночас припинення права користування земельною ділянкою з підстави припинення установи, зважаючи на положення частини 1 статті 141 ЗК, допускається лише у випадку, коли припинення останньої виключає правонаступництво (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21.02.2011 у справі № 21-3а11, у постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 911/4065/16, від 21.05.2018 у справі № 922/1017/17, від 31.10.2018 у справі № 916/1776/17; від 10.10.2018 у справі № 907/916/17, від 22.05.2019 у справі № 914/1104/18).

Отже, право користування земельною ділянкою, набуте у встановленому порядку до 01.01.2002 (набрання чинності ЗК прийнятого 25.10.2001), не втрачається внаслідок його не переоформлення підприємством, яке за положеннями чинного ЗК не може набувати права постійного землекористування, а зберігається за ним до приведення прав і обов`язків щодо такої земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства, у тому числі за правонаступником такого землекористувача (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 26.09.2011 у справі № 6-14цс11).

Суд апеляційної інстанції, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, встановив і дійшов обґрунтованого висновку про те, що КСП «Руськополівське» як правонаступник Державного підприємства «Руськополівське» та радгосп-заводу «Руськополівський» є землекористувачем земельної ділянки площею 1487,9 га, не втратило право постійного користування землею площею 1487,9 га відповідно до державного акта серії 0ІІ-ЗК № 00046 від 24.06.1994, таке право відповідача не було припинено в установленому законом порядку та є чинними до приведення прав та обов`язків щодо такої земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства й переоформлення права постійного користування у право власності чи оренду. При цьому зміна організаційно-правової форми правонаступника (відповідача) зі збереженням ідентифікаційного коду жодним чином не вплинуло на право користування відповідачем спірною земельною ділянкою, що регулюється земельним законодавством.

За таких обставин, доводи Тячівської міськради, викладені у касаційній скарзі, щодо неможливості перебування спірної земельної ділянки на праві постійного користування у КСП «Руськополівське», яке не має статусу підприємства державної або комунальної форми власності, а також щодо використання відповідачем цієї земельної ділянки без правовстановлюючих документів є безпідставними та відхиляються судом касаційної інстанції.

Посилання Тячівської міськради на положення частини 1 статті 28 Закону України «Про приватизацію державного майна» у редакції Закону України від 13.01.2012 № 4336-VI щодо правонаступництва майнових прав крім права постійного користування земельною ділянкою, судом касаційної інстанції не приймаються до уваги, оскільки на час приватизації Державного підприємства «Руськополівське» та його перетворення у КСП (лютий 2011 року) зазначена норма не містила будь-яких обмежень щодо прав і обов`язків державного підприємства, які переходили до його правонаступника в процесі приватизації.

Судом апеляційної інстанції правомірно не взято до уваги посилання Прокурора, як і аналогічні доводи Тячівської міськради, на наявність підстав для припинення відповідачу права постійного користування земельною ділянкою у зв`язку з набуттям третіми особами права власності на деяке нерухоме майно, яке розташоване на спірній земельній ділянці, та обґрунтовано зауважено, що такі особи не позбавлені можливості самостійно реалізувати своє право на оформлення відповідної земельної ділянки у користування відповідно до вимог чинного законодавства.

Доводи Тячівської міськради стосовно того, що судом апеляційної інстанції не надано належної оцінки наявності підстав для припинення права відповідача на постійне користування земельною ділянкою у зв`язку із відмовою постійного землекористувача від частини земельної ділянки, відхиляться судом касаційної інстанції, оскільки за встановлених судом апеляційної інстанції обставин по-перше, розпорядження голови Тячівської районної державної адміністрації від 05.02.2010 № 87, за яким у радгосп-заводу «Руськополівський» вилучено земельну ділянку в розмірі 1,8 га між смт Буштино та м. Тячів в урочищі «Казаканичево» та передано в запас Руськополівської сільської ради, скасовано відповідно до рішення Господарського суду Закарпатської області від 09.04.2013 у справі № 907/81/13-г, а тому ці обставини не підлягають доказуванню в силу частини 4 статті 75 ГПК. Разом із тим наказом Державного підприємства «Руськополівське» від 30.01.2007 за № 1/1 відмінено дію наказів № 20 «г» від 02.11.1998, №15 «г» від 24.03.1999, №24 «г» від 26.07.1999, №12 «г» від 26.03.2001, №8 «г» від 17.04.2003, №17 «г» від 27.05.2003, №13 «г» від 26.06.2006, №15 «г» від 10.07.2006, якими знято з балансу радгосп-заводу «Руськополівський» і передано на баланс Руськополівської сільської ради земельні ділянки загальною площею 306,22 га.

З урахуванням викладеного вище, фактичні обставини справи в частині позовних вимог Прокурора, встановлені судом апеляційної інстанції під час її вирішення, підтверджують покладені в основу судового рішення висновки про відсутність правових підстав для припинення КСП «Руськополівське» права постійного користування землею площею 1487,9 га та визнання недійсним державного акта на право постійного користування землею серії 011-ЗК №00046 від 24.06.1994, а відтак і відсутність підстав для задоволення позову Прокурора.

Загалом доводи касаційної скарги Тячівської міськради по суті вирішеного спору зводяться до переоцінки обставин, повно та достовірно встановлених судом апеляційної інстанції, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Наведені у касаційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування постанови суду апеляційної інстанції у частині вирішення позовних вимог Прокурора, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права.

Наведене в сукупності виключає можливість задоволення касаційної скарги Тячівської міськради.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом статті 309 ГПК, у редакції, чинній до 08.02.2020, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи те, що доводи касаційної скарги Тячівської міськради про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального законодавства при прийнятті судового акта в оскарженій частині не знайшли свого підтвердження, підстав для скасування постанови Західного апеляційного господарського суду від 17.10.2019 в частині відмови в задоволенні позову Прокурора суд касаційної інстанції не вбачає.

Оскільки суд касаційної інстанції залишає без змін рішення суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову Прокурора, тому відсутні підстави для задоволення клопотання КСП «Руськополівське» від 26.02.2020 про зупинення касаційного провадження у цій справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 912/2385/18, яка була передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду з метою вирішення виключної правової проблеми, яка має значення для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики щодо підстав здійснення представництва інтересів держави в суді прокурором.

Судовий збір за подання касаційної скарги Тячівської міськради в порядку статті 129 ГПК покладається на скаржника.

Предметом касаційного перегляду у цій справі є також постанова Західного апеляційного господарського суду від 17.10.2019 у частині вирішення позовних вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмет спору, ФГ «Продукти Карпат» про припинення КСП «Руськополівське» права постійного користування на земельну ділянку площею 1487,9 га, яка перебувала в користуванні радгосп-заводу «Руськополівський» на підставі зазначеного вище державного акта на право постійного користування землею, в частині площі 416,612 га, за касаційними скаргами КСП «Руськополівське» та ТОВ «Агро-Солотвино».

Рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог ФГ «Продукти Карпат» мотивоване тим, що оскільки ФГ «Продукти Карпат» набуло право власності на 28/100 нерухомого майна, яке знаходиться на земельній ділянці в межах державного акта на право постійного користування землею серії 0ІІ-ЗК № 00046 від 24.06.1994, то у позивача наявні правові підстави вимагати від попереднього власника (КСП «Руськополівське») припинення права користування на земельну ділянку пропорційно до загальної кількості площ, які надані для обслуговування всіх об`єктів нерухомості. У зв`язку з цим суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність задоволення й похідної вимоги ФГ «Продукти Карпат» про часткове скасування державного акта на право постійного користування землею серії 0ІІ-ЗК № 00046 від 24.06.1994.

Суд апеляційної інстанції, змінюючи резолютивну частину рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог ФГ «Продукти Карпат», виходив із того, що право на землю, яке просить захистити ФГ «Продукти Карпат», як набувач частини будівель, що розміщені на спірній земельній ділянці, є чітко вираженим, а саме 28/100 від усього майнового комплексу КСП «Руськополівське». Отже, за висновками суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції правильно враховував чітку визначеність права на землю, яке просить захистити ФГ «Продукти Карпат», а тому дійшов до правомірного висновку про задоволення позовних вимог у цій частині, однак не вказав такої частки у резолютивній частині рішення, у зв`язку з чим, резолютивну частину суд апеляційної інстанції вважає за необхідне викласти в іншій редакції.

Проте, Касаційний господарський суд не погоджується із зазначеними висновками судів попередніх інстанцій, оскільки вони є передчасними, зробленими без належного з`ясування і оцінки обставин справи, наявних у матеріалах справи доказів та з порушенням вимог чинного законодавства.

Судами попередніх інстанцій установлено, що 04.05.2016 між КСП «Руськополівське» (продавець) та громадянином ОСОБА_61 (покупець) укладено договір купівлі-продажу частини майнового комплексу, за умовами якого продавець передав (продав) покупцю у власність 28/100 частини всього майнового комплексу, а саме, корівник № 1, позначений на плані літерою «В», загальною площею 1 473,6 кв. м з молочним блоком загальною площею 186,3 кв. м; корівник № 2, позначений на плані літерою «Д», загальною площею 1 473,6 кв. м, навіси, позначені на плані літерою «д1» загальною площею 635,0 кв. м, інші споруди (дві сінажні ями, траншея для сіна), що становить загальною площею 3 768,50 кв. м. Місце розташування об`єкта продажу: АДРЕСА_1 . Цей договір посвідчено приватним нотаріусом Тячівського районного нотаріального округу Чербаник Ф.М. та зареєстровано в реєстрі за № 509.

У подальшому громадянин ОСОБА_61 передав зазначене майно до статутного капіталу ФГ «Продукти Карпат» згідно з актом приймання-передачі від 04.11.2016.

ФГ «Продукти Карпат», звертаючись до суду з відповідним позовом, обґрунтувало свої вимоги обставинами набуття права власності на 28/100 частин майнового комплексу, розташованого на земельній ділянці, яка перебуває у постійному користуванні відповідача, що в силу положень статті 141 ЗК є підставою для припинення права користування цією земельною ділянкою попереднього землекористувача. Також ФГ «Продукти Карпат» зауважило, що набуло право користування земельною ділянкою в розмірах, необхідних для обслуговування належних йому на праві власності об`єктів нерухомого майна, з розрахунку утримання 1 000 одиниць великої рогатої худоби, що становить 416,612 га (28 частина від 1 487, 9 га).

Заперечуючи проти позову ФГ «Продукти Карпат», КСП «Руськополівське» послалося, зокрема, на те, що після приватизації Державного підприємства «Руськополівське» КСП «Руськополівське» мало чотири майнові комплекси, які складалися з 88 будівель та споруд, що розташовано в різних місцях у межах однієї земельної ділянки площею 1487,9 га, при цьому ФГ «Продукти Карпат» набуло у спільну власність 28/100 частин майнового комплексу та має право на 6 будівель і споруд лише у частині, яка не виділена в натурі, тобто ці будівлі і споруди є спільною частковою власністю, при цьому договір купівлі-продажу від 04.05.2016 не містить умов щодо переходу прав на земельну ділянку; ФГ «Продукти Карпат» порушено питання про припинення права відповідача на користування земельною ділянкою площею 416,612 га, яка не сформована як об`єкт права відповідно до вимог статей 79-1 ЗК, не має кадастрового номера та не зазначено її місце розташування. ФГ «Продукти Карпат», звертаючись до суду з позовом, не зазначило, які права на землю ФГ «Продукти Карпат» порушено саме КСП «Руськополівське» та не обґрунтувало необхідність захисту цих прав саме у обраний позивачем спосіб; надана ФГ «Продукти Карпат» копія договору купівлі-продажу від 04.05.2016 містить виправлення адреси місцезнаходження об`єкта продажу. Водночас КСП «Руськополівське» послалося на висновок експерта від 12.10.2018, який було надано за клопотанням ФГ «Продукти Карпат» у межах розгляду справи № 307/2121/17, за змістом якого для обслуговування будівель і споруд, що становлять 28/100 майнового комплексу, необхідна земельна ділянка площею 10,882 га.

Як зазначалося вище право постійного користування землею є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених законодавством.

Відповідно до статті 412 ЦК право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб припиняється у разі: 1) поєднання в одній особі власника земельної ділянки та землекористувача; 2) спливу строку, на який було надано право користування; 3) викупу земельної ділянки у зв`язку із суспільною необхідністю. Право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб може бути припинене за рішенням суду в інших випадках, встановлених законом.

Так, у статті 141 ЗК визначено підстави припинення права користування земельною ділянкою, однією із яких є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці (пункт «е» частини 1).

З огляду на зміст позовної заяви ФГ «Продукти Карпат», саме зазначеною нормою обґрунтовано позовні вимоги до КСП «Руськополівське».

Водночас юридичні особи набувають право власності та користування земельними ділянками відповідно до їх цільового призначення для ведення господарської діяльності або задоволення особистих потреб у визначеному законом порядку.

За змістом статті 116 ЗК громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 120 ЗК (у редакції на час укладення договору купівлі-продажу від 04.05.2016 та передачі майна до статутного капіталу ФГ «Продукти Карпат») у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Згідно з частиною 6 статті 120 ЗК (у відповідній редакції) істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти. Укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов`язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера. У разі набуття права власності на жилий будинок (крім багатоквартирного), який розташований на землях державної або комунальної власності, що перебувають у користуванні іншої особи, та необхідності поділу земельної ділянки площа земельної ділянки, що формується, не може бути меншою, ніж максимальний розмір земельних ділянок відповідного цільового призначення, визначених статтею 121 Земельного кодексу України (крім випадків, коли формування земельної ділянки в такому розмірі є неможливим).

Статтею 123 ЗК визначено порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування, відповідно до якого надання таких земельних ділянок у користування здійснюється, зокрема, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).

Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Вирішуючи спір про припинення КСП «Руськополівське» права постійного користування земельною ділянкою в частині 28/100 частин всього майнового комплексу, що становить 416,612 га від загальної площі (1487,9 га) земельної ділянка, яка перебуває у користуванні відповідача, суди попередніх інстанцій не врахували наведені приписи законодавства, якими урегульовано процедуру надання юридичним особам у власність та/або користування земельних ділянок державної та комунальної власності, у тому числі у зв`язку з придбанням розташованих на таких землях об`єктів нерухомості, зазначеним доводам та запереченням відповідача, а також наданим ним доказам, у тому числі висновку експерта від 12.10.2018, який було зроблено в межах розгляду справи № 307/2121/17, не надали належної правової оцінки.

Обмежившись посиланням на договір купівлі-продажу частини майнового комплексу від 04.05.2016, а у зв`язку із цим, дійшовши висновку про наявність підстав для припинення права користування відповідача на частину земельної ділянки за позовними вимогами ФГ «Продукти Карпат», суди попередніх інстанцій, без належного з`ясування обставин справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, у порушення вимог процесуального закону не встановили та в рішеннях не зазначили: якими доказами відповідно до статей 73, 74, 76-79 ГПК підтверджується правомірність вимог позивача про припинення права користування земельною ділянкою саме площею 416,612 га; яка саме площа спірної земельної ділянки необхідна для розміщення та обслуговування 28/100 частин всього майнового комплексу, які перебувають у власності ФГ «Продукти Карпат», які саме об`єкти та їх площа входять у 28/100 частин майнового комплексу, який є предметом зазначеного договору, з огляду на те, що у договорі купівлі-продажу від 04.05.2016 не встановлено будь-яких умов щодо прав на земельну ділянку, які переходять до набувача об`єктів нерухомості, не зазначено кадастрового номера земельної ділянки та будь-якої інформації, яка свідчить про формування земельної ділянки як об`єкта прав відповідно до положень статті 79-1 ЗК, такі докази відсутні і у матеріалах справи. Разом із тим судами не встановлено, чи визначалася частка належного ФГ «Продукти Карпат» майна в натурі, а також якими доказами підтверджується наявність у ФГ «Продукти Карпат» права на земельну ділянку саме площею 416,612 га, та не надано будь-якої оцінки наявним у матеріалах справи доказам, зокрема договору купівлі-продажу частини майнового комплексу від 04.05.2016 та наданому позивачем витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, за змістом якого об`єкти нерухомого майна, придбані за договором від 04.05.2016 та актом приймання-передачі від 04.11.2016, зареєстровані за ФГ «Продукти Карпат» саме на праві спільної часткової власності з розміром частки 28/100 (т.5 а.с. 33-34), а відтак, у контексті предмета та підстав заявленого позову, судами не надано жодної оцінки обставинам здійснення сторонами права спільної часткової власності щодо такого майна, у тому числі щодо земельної ділянки, на якій це майно розташовано.

При цьому без належного з`ясування судами попередніх інстанцій залишилася та обставина, чи зверталося ФГ «Продукти Карпат» до уповноважених законом органів для вирішення питання оформлення права користування спірною земельною ділянкою, чи визначався розмір земельної ділянки, що є необхідним для розміщення та обслуговування придбаних позивачем об`єктів нерухомості, чи погоджувалося із землекористувачем (відповідачем у справі) питання вилучення певної частини земельної ділянки.

Разом із тим стаття 15 ЦК передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Наведена норма визначає об`єктом захисту саме порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Оскільки, відповідно до статті 16 ЦК порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту, тому суд при вирішенні спору має надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права способам, що встановлено чинним законодавством, чи відповідає правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Вирішуючи спір, ані суд першої інстанції, ані суд апеляційної інстанції не встановили та в судових рішеннях не зазначили наявність чи відсутність факту порушення або оспорення права ФГ «Продукти Карпат», яке стало підставою для звернення до суду за його захистом у визначений позивачем спосіб і якими доказами підтверджуються такі обставини, а також, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту (припинення відповідачеві права користування землею) фактичним обставинам справи, правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Належним чином не встановивши зазначені обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли передчасного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ФГ «Продукти Карпат» в частині припинення КСП «Руськополівське» права постійного користування земельною ділянкою в частині 28/100 частин всього майнового комплексу, що становить 416,612 га від загальної площі (1487,9 га) земельної ділянка, яка перебуває у користуванні відповідача.

Відповідно до статті 236 ГПК судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом частини 1 статті 237 ГПК при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

У зв`язку з наведеним, рішення та постанова судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог ФГ «Продукти Карпат» про припинення КСП «Руськополівське» права постійного користування земельною ділянкою в частині 28/100 частин всього майнового комплексу, що становить 416,612 га від загальної площі (1487,9 га) земельної ділянка, яка перебуває у користуванні відповідача, зазначеним вимогам процесуального закону не відповідають, оскільки суди не дослідили належним чином зібрані у справі докази та не встановили пов`язані з ними обставини, що входили до предмета доказування, отже, судові рішення в частині задоволення позовних вимог ФГ «Продукти Карпат» не можна визнати законними і обґрунтованими.

Порушення попередніми судовими інстанціями норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, та які не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції (стаття 300 ГПК, тут і далі - у редакції, чинній до 08.02.2020).