Провадження №2/235/584/20

Справа №235/399/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2020 року Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

в складі: головуючого – судді Величко О.В.

при секретарі – Комарової О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Покровську цивільну справу за

позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Покровської міської ради про визнання права на приватизацію житлового приміщення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до Покровської міської ради про визнання права на приватизацію житлового приміщення, зобов`язання вчинити певні дії. В обґрунтування своїх позовних вимог вказали, що позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 зареєстровані та проживають в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .

12.03.1984 р. Красноармійською міською радою було прийнято рішення № 134/2 про переоформлення особового рахунку квартири АДРЕСА_2 на гр-ку ОСОБА_1 у зв`язку з розлученням та випискою основного квартиронаймача ОСОБА_3 .

З метою використання права на приватизацію позивачі звернулись до Покровської міської ради для приватизації квартири за адресою: АДРЕСА_1

09.12.2019 р. Покровська міська рада відмовила відповідачам у праві на приватизацію спірної квартири у зв`язку з відсутністю копії ордера про надання жилої площі за вищевказаною адресою.

Позивачі просять визнати за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 право на приватизацію квартири за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов`язати Покровську міську раду провести дії по приватизації квартири .

В уточненій позовній заяві позивачі просять визнати за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 право на приватизацію квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов`язати Покровську міську раду провести дії по приватизації, а саме передати у власність квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за відсутністю ордеру на вказану квартиру. ( а. с. 32).

Представник відповідача Покровської міської ради надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, до Покровської міської ради 23.11.2019 р. надійшло звернення позивача щодо приватизації квартири за адресою: АДРЕСА_1 . За результатом звернення була направлена відповідь та повідомлено про вичерпний перелік документів, який необхідно надати для приватизації житла.

Пунктом 18 Наказу М ЖКГ України від 16.12.2009 р. № 396 « Про затвердження Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян» передбачено необхідний перелік документів для приватизації державного житлового фонду, які громадяни надають до органу приватизації, серед яких є копія ордеру на житлове приміщення.

Оскільки позивачами не надано копії ордеру про надання жилої площі за вищевказаною адресою, тобто наданий неповний пакет документів, останнім було повідомлено про неможливість здійснення приватизації.

В разі надання позивачами повного пакету документів питання щодо приватизації житла буде реалізовано. Просили відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки права позивачів, за їх думкою, не порушуються. Просили справу слухати без участі представника.

Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, просила справу слухати без її участі ( а.с. 51)

Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, просив справу слухати без його участі ( а. с. 47).

Представник відповідача Покровської міської ради в судове засідання не з`явився, просив справу слухати без участі представника ( а. с. 39).

Суд, дослідивши матеріали справи і перевіривши їх доказами, приходить до наступного.

Судом встановлено, що рішенням виконкому Красноармійської міської ради № 134/2 від 12.03.1984 р. переоформлено особовий рахунок на квартиру АДРЕСА_2 на ОСОБА_1 у зв`язку з розірванням шлюбу та випискою основного квартиронаймача ОСОБА_3 ( а.с. 15).

Згідно довідки, виданої сектором реєстрації місця проживання фізичних осіб ЦНАП м. Покровська за № 188 від 21.11.2019р. та довідок про реєстрацію місця проживання особи в квартирі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 значаться зареєстрованими ОСОБА_1 – з 25.12.1982 року, ОСОБА_2 – з 08.05.1984 р. ( а. с. 17-19).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачі ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 23.11.2019 р. звернулись до Покровської міської ради із заявою про оформлення передачі в приватну спільну часткову власність їй та членам сім`ї ОСОБА_2 квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ( а. с. 10).

Листом Покровської міської ради від 09.12.2019 р. позивачам відмовлено у праві на приватизацію у зв`язку з відсутністю ордеру про надання жилої площі на жиле приміщення за адресою: АДРЕСА_1 ( а. с. 14).

В даному випадку лист-відповідь від 09.12.2019 року суд розцінює як відмову позивачам у праві на приватизацію квартири АДРЕСА_2 .

Згідно листа КП «Покровський центр єдиного замовника» за № 704 від 17.12.2019 р. копія ордеру на житлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 надати не має можливості, оскільки відповідний документ до КП «Покровський центр єдиного замовника Донецької області» не передавався ( а. с. 11).

Згідно довідки АТ Ощадбанк за № 126 від 17.12.2019 р. ОСОБА_2 , який мешкав за адресою: АДРЕСА_1 , значиться у списках на приватизацію житла, приватизаційний чек не використано у сумі 4 грн. 20 коп. ( а. с. 12).

Згідно довідки АТ Ощадбанк за № 125 від 17.12.2019 р. ОСОБА_1 , який мешкав за адресою: АДРЕСА_1 , значиться у списках на приватизацію житла, приватизаційний чек не використано у сумі 4 грн. 20 коп. ( а. с. 13).

Статтею 9 ЖК України передбачено, що громадяни України мають право на приватизацію державного житлового фонду.

Приватизація державного житлового фонду здійснюється відповідно до Закону України « Про приватизацію державного житлового фонду» ( далі-Закон) та Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян ( далі Положення), затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 року № 396, затвердженим в Міністерстві юстиції України 29.01.2010 року за № 109/17404.

Відповідно до ст. 1 Закону « Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду ( далі-приватизація) це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Відповідно до ст. 2 Закону до об`єктів приватизації належать квартири

багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму.

Частиною 2 ст. 2 Закону України « Про приватизацію державного житлового фонду» визначені об`єкти, які не підлягають приватизації: квартири-музеї; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам`яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, що перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання

людей ); квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані в зоні безумовного (обов`язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Зазначений перелік є вичерпним.

Відповідно до ст. 3 Закону приватизація здійснюється шляхом: безоплатної передачі громадянам квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю; продажу надлишків загальної площі квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках громадянам України, що мешкають в них або перебувають в черзі потребуючих поліпшення житлових умов.

Відповідно до ч. 5 статті 5 Закону № 2482-XII передбачено, кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чека або з частковою доплатою один раз.

У рішенні Конституційного Суду України від 10.06.2010 року № 15-рп/2010 дано тлумачення розуміння ч. 5 ст. 5 Закону та визначено, що право громадян України на безоплатну приватизацію державного житлового фонду вважається реалізованим один раз, якщо громадянин України повністю використав житловий чек для приватизації житла у державному житловому фонді, і у його власність безоплатно передано в одній чи кількох квартирах (будинках) загальну площу з розрахунку санітарної норми 21 кв. м. загальної площі на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково передано в одній чи кількох квартирах загальну площу з розрахунку санітарної норми 21 кв. м. загальної площі на наймача і кожного члена його сім`ї передано загальну площу однієї квартири (будинку), що перевищує встановленому санітарну норму, з оплатою вартості надлишкової загальної площі приватизованого житла, у власність наймача і кожного члена сім`ї передано загальну площу житла,меншу ніж встановлена санітарна норма, а залишок житлового чека використано для приватизації частки майна державних підприємств, земельного фонду, весь житловий чек використано для приватизації частки майна державних підприємств земельного фонду.

Приватизація загальної площі в кількох квартирах (будинках) державного житлового фонду в межах встановленої санітарної норми та номінальної вартості житлового чека не є повторною.

Відповідно до ст. 8 Закону органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

У ст. 8 Закону « Про приватизацію державного житлового фонду також визначено такі основні умови, виключно з дотриманням яких може відбутись приватизація:

здійснення приватизації уповноваженими на це органами;

згода всіх повнолітніх членів сім`ї;

постійне проживання у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку;

згода тимчасово відсутніх членів сім`ї, за якими зберігається право на житло.

Законом України « Про приватизацію житлового фонду» передбачено, що приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на те органами, що створюються державними органами виконавчої влади на місцях чи органами місцевого самоврядування, а також державними підприємствами, організаціями, установами, в повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває державний житловий фонд.

Відповідно до ст. 60 Закону « Про місцеве самоврядування» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Тобто право відповідача визначати статус спірного майна не суперечить нормам чинного законодавства.

Окрім того, рішенням Красноармійської міської ради від 06.02.2013 року за № 6/26-14 «Про організацію проведення приватизації державного житлового фонду» організацію проведення приватизації державного житлового фонду покладено на головного спеціаліста по контролю за обліком та розподілом житла міської ради.

Як встановлено в судовому засіданні позивачка була вселена до спірного житла як член сім`ї основного квартиронаймача у 1982 році (а.с.8,17,18), а ОСОБА_2 з 08.05.19984 р. ( а.с.9,19), у 1984 році особовий рахунок на квартиру оформлено на ОСОБА_1 .

Відповідачем не спростовано факту вселення позивачів до спірної квартири, не ухвалено вмотивованого рішення про відмову у визнанні позивачів наймачами спірної квартири, тому відповідач не мав законних підстав відмовляти позивачу у приватизації квартири у зв`язку з відсутністю ордера на жиле приміщення з наданням виписки з рішення виконкому про оформлення особового рахунку на спірну квартиру.

За таких обставин , суд приходить до висновку про те, що відмова відповідача в оформленні приватизації квартири позивачами порушує їх права на отримання житла у власність.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Позивачами заявляються вимоги про визнання права на приватизацію та зобов`язання відповідача провести дії по приватизації квартири за відсутності ордера на квартиру.

В даному випадку позивач на захист порушених своїх прав має право на звернення до суду з позовними вимогами про визнання дій відповідача протиправними у зв`язку з відмовою у прийнятті заяви про приватизації по причині ненадання ордеру та зобов`язати прийняти виписку з рішення про переоформлення особового рахунку, або оскаржити

рішення виконкому про відмову у приватизації, якщо таке приймалось, а вимога про зобов`язанням відповідача провести дії по приватизації за відсутності ордеру є похідними від вимоги про визнання відмови у безкоштовній приватизації протиправною.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Указана норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та іншими міжнародно-правовими документами про права людини закріплено право на повагу до житла.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути : 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 ЦПК України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулась до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи, може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України « Про судове рішення у цивільній справі» відповідно до статті 19 Конституції України , статті 1 ЦПК та з урахуванням положення частини четвертої статті 10 ЦПК вийти за межі заявлених вимог вирішити незаявлену вимогу, задовольнити вимогу позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено) суд має право лише у випадках, прямо передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Конституції України неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб органів місцевого самоврядування, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені

Згідно ст. 15 Закону України «Про звернення громадян», рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Європейський суд з прав людини не раз наголошував на необхідності ефективного захисту.

Наприклад, у п.75 рішення від 5.04.2005 у справі «Афанасьєв проти України» зазначено, що засіб захисту, який вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади.

Конституційний Суд у рішенні від 30.01.2003 №3-рп/2003 зазначив, що правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах.

Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що приводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути відповідним наявним обставинам.

У разі визнання дій протиправними ( в даному випадку відмову у здійсненні приватизації) суд може зобов`язати відповідача учинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, на захист яких він звернувся до суду.

Отже, для ефективного поновлення порушеного права необхідно, щоб існував чіткий зв`язок між правопорушенням і способом захисту. Іншими словами, метою заявлених позовних вимог має бути усунення перешкод у здійсненні права, а її досягненням — визначений спосіб захисту, який би вичерпував себе.

За таких підстав, з врахуванням вищезазначених норм права щодо можливості суду обрати спосіб захисту, який не суперечить закону відповідно до ч.2 ст. 5 ЦПК України, з метою ефективного захисту прав позивача, враховуючи способи захисту цивільних прав, а також той факт, що вимога про зобов`язання вчинити певні дії є похідною від вимоги щодо визнання відмови у приватизації квартири протиправною, а позивачем в мотивувальній частині позовної заяви акцентується увага саме на протиправність такої відмови, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог , а саме про визнання протиправною відмови ( у формі листа-відповіді) відповідача у безкоштовній приватизації квартири по причині ненадання позивачами ордеру на жиле приміщення та зобов`язання відповідача провести дії по приватизації квартири на ім`я ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у відповідності п. 18 Наказу МЖКГ України від 16.1.22009 року «Про затвердження Положення про порядок передачі квартир (будників), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян» за відсутності ордеру на жиле приміщення при наявності рішення виконкому про переоформлення особового рахунку.

Що стосується позовних вимог про визнання права на приватизацію квартири та зобов`язання передати її у власність, то суд виходить з наступного.

З системного аналізу норм Закону України « Про приватизацію державного житлового фонду», Закону України « Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», а також Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, вбачається, що вказаними нормативно-правовими актами визначена певна процедура здійснення передачі квартир державного та комунального житлового фонду у власність громадян. Вказана процедура здійснюється лише визначеними на те органами, і лише вони визначають питання чи має громадянин права на приватизацію згідно наданого пакету документів.

Суд, в даному випадку, не наділений правом приймати рішення щодо приватизації житла.

Аналогічні правові позиції викладені в постанові ВСУ від 05.08.2019 року за № 761/28893/16ц.

Отже, позовні вимоги про визнання права на приватизацію квартири та зобов`язання відповідача передати квартиру у власність задоволенню не підлягають, оскільки суд, в даному випадку, не наділений правом приймати рішення щодо приватизації житла за вищенаведеними в рішенні нормами права.

В даному випадку, виходячи з вищезазначених норм права, суд вважає за необхідним вирішити вказане питання шляхом зобов`язання відповідача провести дії по приватизації спірного житла у відповідності до норм Закону України « Про приватизацію державного житлового фонду», Наказу МЖКГ України від 16.12.2009 року «Про затвердження Положення про порядок передачі квартир(будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян», що відповідає положенням ч. 2 ст. 5 ЦПК України.

Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 0-1.03.2013 року « Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» відповідно до ст. ст. 15,16 ЦПК у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Оскільки листом від 09.12.2019 р. року Покровська міська рада відмовила позивачам у їх праві на приватизацію, даний спір вирішується в загальному цивільному судочинстві.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 15,16 ЦК України, ст. 9 ЖК України, Законом України « Про приватизацію державного житлового фонду», Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово комунального господарства України від 16.12.2009 № 396, зареєстрованим у МЮ України 29.01.2010 року за № 109/17404, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Покровської міської ради про визнання права на приватизацію житлового приміщення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Покровської міської ради щодо приватизації ОСОБА_1 , ОСОБА_2 квартири, , що розташована за адресою: АДРЕСА_1 в частині не надання копії ордеру на жиле приміщення та зобов`язати Покровську міську раду провести дії по приватизації квартири ( оформлення документів про передачу квартири у власність), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у відповідності до норм Закону України « Про приватизацію державного житлового фонду», Наказу МЖКГ України від 16.12.2009 року «Про затвердження Положення про порядок передачі квартир(будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян», за відсутністю копії ордеру на жиле приміщення.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення,якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги,відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивачі: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 ,проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Покровська міська рада, м. Покровськ, пл. Шибанкова, 11, Код ЄДРПОУ 04052933.

Суддя: