ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2020 року

Львів

Справа № 300/2023/19 пров. № А/857/1555/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Шинкар Т.І.,

суддів Пліша М.А.,

Ільчишин Н.В.,

секретаря судового засідання Максим Х.Б.,

розглянувши у судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Гундяк В.Д.), ухвалене у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м.Івано-Франківську о 10 год. 51 хв. 13 грудня 2019 року, повне судове рішення складено 18 грудня 2019 року, у справі №300/2023/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

11.10.2019 ОСОБА_1 звернулась в суд позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - Управління), просила: визнати протиправними дії Управління щодо відмови ОСОБА_1 зарахувати період роботи з 24.03.1989 по 01.01.1991 в ВО «ВИГ» ХМАО як період роботи в районах Крайньої Півночі чи в місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі в півтора кратному розмірі один рік за півтора та відмови зарахувати до трудового стажу період роботи з 10.09.1984 по 10.11.1988 в КСП «Новооржицьке Згурівського району Київської області» повністю, а не до кількості трудоднів; зобов`язати Управління зарахувати ОСОБА_1 період роботи з 24.03.1989 по 01.01.1991 в ВО «ВИГ» ХМАО як період роботи в районах Крайньої Півночі чи в місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі в півтора кратному розмірі один рік за півтора та здійснити відповідний перерахунок пенсії з моменту призначення пенсії по віку з 13.11.1995 та виплатити недоотримані суми між пенсією, яку отримувала ОСОБА_1 та яку могла б отримувати, якщо б вказаний період був зарахований у півтора кратному розмірі; зобов`язати Управління зарахувати ОСОБА_1 до трудового стажу період роботи з 10.09.1984 по 10.11.1988 в КСП «Новооржицьке Згурівського району Київської області» повністю, а не до кількості трудоднів; зобов`язати Управління прийняти Трудову книжку Колхозника Серія НОМЕР_1 №2249801 та здійснити відповідний перерахунок пенсії з моменту звернення з заявою про зарахування даного стажу з 18 червня 2019 року та виплатити недоотримані суми між пенсією, яку отримувала ОСОБА_1 та яку могла б отримувати, якщо даний період був би зарахований згідно з заяво від 18 червня 2019 року.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2019 року позов задоволено частково: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови ОСОБА_1 зарахувати до трудового стажу період роботи з 10.09.1984 по 10.11.1988 в КСП «Новооржицьке» Згуріського району Київської області; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до трудового стажу період роботи з 10.09.1984 по 10.11.1988 в КСП «Новооржицьке» Згуріського району Київської області повністю та здійснити відповідний перерахунок пенсії з 18.06.2019 і виплатити недоотриману суму пенсії за відповідний період. В задоволенні решти вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Суд першої інстанції зазначив, що на працівників, які працювали вахтовим методом в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, поширюються пільги передбачені статтями 1-4 Указу від 10.02.1960, а додаткові пільги, передбачені статтею 5 цього Указу, зокрема зарахування одного року роботи у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності, не поширюється, тому позовна вимога про зарахування періоду роботи позивача в районі Крайньої Півночі в 1,5 кратному розмірі до задоволення не підлягає. Суд першої інстанції вказав, що відповідачем не зазначено обставин, які б перешкоджали пенсійному органу у день звернення позивача засвідчити у встановленому пунктом 2.23 Порядку документи, необхідні для призначення пенсії. Суд першої інстанції зазначив, що наявні законодавчо визначені підстави для зарахування вищевказаного періоду роботи до стажу позивача, а відтак і для перерахунку її пенсії з моменту первинного звернення до пенсійного органу із відповідною заявою, тобто з 18.06.2019.

Не погоджуючись в частині задоволення позовних вимог, Управління подало апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2019 року в частині задоволених позовних вимог та в цій частині в задоволенні позовних вимог відмовити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що оскільки в матеріалах пенсійної справи позивача відсутні будь-які документи, що підтверджують період роботи в колгоспі з 10.09.1984 по 10.11.1988, то позивача повідомлено про необхідність з`явитись в Надвірнянський відділ з питань призначення та перерахунків пенсій з трудовою книжкою, однак позивач у пенсійний орган не з`явилась. Скаржник вказує, що позивач в Надвірнянський відділ з питань призначення та перерахунків пенсій з оригіналом трудової книжки не з`явилась, зарахувати за відсутності трудової книжки період роботи в колгоспі немає правових підстав.

Учасники справи в судове засідання не з`явились, належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи, що відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України та статті 230 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, секретарем забезпечено ведення протоколу судового засідання.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині вимогам статті 242 КАС України відповідає.

Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 10.11.1995 перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України та отримує пенсію за віком.

05.06.2019 ОСОБА_1 звернулась в Управління із заявою, в якій просила повідомити, чи зараховано рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі в півтора кратному розмірі, якщо такі не зараховані в півтора кратному розмірі, просила зробити відповідний перерахунок та зарахувати відповідний період в півтора кратному розмірі.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 20.06.2019 №696/Г-15 ОСОБА_1 повідомлено, що пільгове обчислення стажу поширюється тільки на працівників, які уклали письмові строкові трудові договори про роботу на Крайній Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Оскільки будь-які документи про письмові договори не подавались, немає підстав зараховувати такі періоди в півтора кратному розмірі.

18.06.2019 ОСОБА_1 звернулась в Управління із заявою, просила повідомити чи зараховано до трудового стажу періоди роботи з 10.09.1984 по 10.11.1988 в КСП «Новооржицьке» Згуріського району Київської області (різноробочим), додавши копію трудової книжки. У випадку не зарахування вказаного періоду до трудового стажу, просила такий зарахувати та здійснити перерахунок пенсії.

Листом Управління від 02.07.2019 №764/Г-15 повідомило ОСОБА_1 , що згідно з долученою копією трудової книжки заявник у період з 10.09.1984 по 10.11.1988 працювала в КСП «Новооржицьке» Згуріського району Київської області, проте вказаний період не може бути зарахований до трудового стажу, оскільки в матеріалах пенсійної справи відсутні будь-які документи про підтвердження вказаного періоду роботи.

Вважаючи відмову Управління зарахувати зазначені періоди роботи у ВО «ВИГ» ХМАО та у КСП «Новооржицьке» Згуріського району Київської області до трудового стажу протиправною, ОСОБА_1 звернулась із позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Зі змісту частини 3 статті 23 Загальної Декларації прав людини та пункту 4 частини 1 Європейської Соціальної хартії випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Конституційний Суд України у рішенні від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 зазначив, що утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини другої статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 68 Конституції України вони є загальнообов`язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами.

Право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування на час звернення позивача із заявою про зарахування спірного періоду роботи в КСП «Новооржицьке» Згуріського району Київської області до трудового стажу визначено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, у відповідній редакції (далі – Закон 1058-IV), відповідно до частини 4 статті 24 якого періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що страховий стаж, який безпосередньо пов`язаний зі сплатою страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, зараховується починаючи з 1 січня 2004 року.

До 1 січня 2004 року стаж вимірювався періодом роботи (трудовий стаж). Таким чином до 1 січня 2004 року трудовий стаж (періоди офіційної роботи, які підтверджуються записами в трудовій книжці) автоматично зараховується як страховий стаж.

В період призначення пенсії позивача у 1995 році діяли норми Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII), у відповідній редакції, відповідно до положень статті 56 якого до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Як це вірно враховано судом першої інстанції, при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Згідно з статтею 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, в редакції чинній на час призначення пенсії позивачу, (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У пункті 3 Порядку №637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Таким чином, лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Так, Постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310 затверджено Основні положень про порядок видачі трудових книжок колгоспників згідно з пунктом 1 яких трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність члена колгоспу.

Відповідно до пунктів 5, 6 Основних положень про порядок видачі трудових книжок колгоспників до трудової книжки колгоспника заносились, зокрема, відомості про трудову участь (прийнятий у колгоспі річний мінімум участі в громадському господарстві, його виконання), відомості про нагородження та заохочення, переведення на іншу роботу, припинення роботи. Всі записи в трудовій книжці завіряються в усіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженого правлінням колгоспу особи та печаткою.

Отже, основним документом про трудову діяльність членів колгоспу є трудова книжка колгоспника, в яку, зокрема, вносились відомості про трудову участь колгоспника в громадському господарстві: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі, його виконання. Якщо колгоспник не виробив обов`язковий мінімум трудової участі в громадському господарстві з причин, визнаних правлінням чи загальними зборами колгоспників поважними, адміністрація колгоспу вносила відповідні записи до трудової книжки.

До матеріалів справи долучено копію трудової книжки колгоспника НОМЕР_2 , згідно з записами якої ОСОБА_1 10.09.1984 прийнята на роботу у КСП «Новооржицьке» Згуріського району Київської області (різноробоча), 10.11.1988 – звільнена з членів і розрахована з роботи відповідно до поданої заяви.

У вказаній трудовій книжці внесені записи про трудову участь позивача та встановлений річний мінімум трудової участі. Відповідно до вказаних записів протягом 1984-1988 позивач виконував річний мінімум трудової участі в громадському господарстві.

Щодо аргументів скаржника, викладених у додаткових поясненнях до апеляційної скарги, про недоліків записів у трудовій книжці позивача, то суд апеляційної інстанції зауважує, що згідно з пунктом 13 Основних положень про порядок видачі трудових книжок колгоспників відповідальність за своєчасне і правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа.

Працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо заповнення такої. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.

В свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Разом з тим, право особи на гарантоване Конституцією і законами України пенсійне забезпечення не може ставитись в залежність від існування певних документів, відсутніх не з вини такої особи.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.02.2018 (справа №687/975/17), від 23 квітня 2019 року (справа №593/1452/16-а).

До того ж вказані аргументи не були підставою для відмови з задоволенні заяви, аналогічно як і аргументи скаржника щодо неналежної форми звернення позивача щодо перерахунку пенсії.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

На підставі зазначено, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач протиправно не врахував до загального стажу періоди роботи з 10.09.1984 по 10.11.1988 в КСП «Новооржицьке» Згуріського району Київської області.

Відповідно до частини 1 статті 44 Закону №1788-XII заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

При цьому, відповідно до частини 3 зазначеної статті органи Пенсійного фонду вправі перевіряти достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію, що в межах спірних правовідносин відповідачем зроблено не було.

Перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі, самі по собі не можуть бути підставою для відмови у призначенні пенсії.

Окрім того, відповідно до пункту 2.23 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 листопада 2005 року №21-1, документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію. Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. У разі якщо підтвердженням страхового стажу є трудова книжка, надається копія з неї, завірена адміністрацією підприємства, установи, організації за місцем останньої роботи або органом, що призначає пенсію.

Таким чином, зважаючи на фактичні обставини справи, відповідач не був позбавлений можливості самостійно завірити копію наданої позивачем трудової книжки для зарахування спірного стажу та подальшого перерахунку призначеної пенсії.

Враховуючи положення статті 2 КАС України, згідно з якими завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин, яке здійснюється з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що належним способом захисту порушених прав позивача та відновлення таких є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати позивачу до трудового стажу період роботи з 10.09.1984 по 10.11.1988 в КСП «Новооржицьке» Згуріського району Київської області повністю та здійснити відповідний перерахунок пенсії з 18.06.2019 і виплатити недоотриману суму пенсії за відповідний період.

Оскільки позивач не оскаржує рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові, в силу приписів статті 308 КАС України рішення суду першої інстанції в цій частині не є предметом перегляду судом апеляційної інстанції.

Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що судом першої інстанції у рішенні викладено мотиви обґрунтованості вимог позовної заяви щодо зарахування стажу роботи у КСП «Новооржицьке» Згуріського району Київської області для перерахунку пенсії позивача, на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Керуючись статтями 230, 241, 243, 308, 310, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2019 року у справі №300/2023/19 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач

Т. І. Шинкар

судді

М. А. Пліш

Н. В. Ільчишин

Повне судове рішення оформлене суддею-доповідачем 25.03.2020 згідно з ч.3 ст.321 КАС України