ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
25 березня 2020 року
м. Дніпро
справа № 404/3415/16-а(2-а/404/1/18)
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді (доповідача) Кругового О.О.,
суддів: Баранник Н.П., Шлай А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області
на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2019 року, (суддя суду першої інстанції Іванова Н.Ю,), прийняту у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому, у справі № 404/3415/16-а (2а/404/1/18) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання права на призначення пенсії за віком на умовах та з підстав, визначених ЗУ «Про наукову та науково-технічну діяльність»,-
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням уточнень від 27.11.2016 року, просив: встановити неправомочність дій відповідача щодо відмови в призначенні позивачу наукової пенсії; зобов`язати відповідача призначити позивачу з 04.12.2008 року наукову пенсію, і провести перерахунок пенсії починаючи з 04.12.2008 року по дату винесення судом рішення по цій справі та виплатити позивачу різницю в пенсіях.
Адміністративний позов обґрунтований тим, що позивач має достатній науковий стаж для призначення пенсії у відповідності до ЗУ «Про наукову та науково-технічну діяльність». В травні 2016 року позивач звернувся до відповідача із письмовою заявою про призначення наукової пенсії, однак, пенсійний орган протиправно відмовив йому в задоволенні заяви, з огляду на не підтвердження набутого наукового стажу у достатній кількості. Позивач вважає відмову відповідача в призначенні йому пенсії протиправною, та такою, що підлягає скасуванню в судовому порядку із покладенням на відповідача обов`язку винити певні дії.
Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 18.11.2019 року позовну заяву ОСОБА_1 - залишено без розгляду в частині позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача та зобов`язання вчинити певні дії за період з 04.12.2008 року по 02.12.2015 року.
Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 18.11.2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено частково. Визнано дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо відмови ОСОБА_1 у переведенні з пенсії за віком на пенсію, як науковому працівнику відповідно до ЗУ «Про наукову та науково-технічну діяльність» - неправомірними. Скасовано рішення №16750 Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про відмову ОСОБА_2 в задоволенні заяви від 12.03.2019 року про переведення його на наукову пенсію. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати ОСОБА_1 до його наукового стажу період роботи: з 02 березня 1992 року по 29 березня 1993 року в ВАТ «Кіровоградський конструкторський інститут «Грунтопосівмаш», з 05 травня 1993 року по 02 жовтня 1995 року в ТОВ «Науково-виробниче об`єднання «Діскрет», з 23 жовтня 1995 року по 05 березня 1999 року в Науково-виробничому об`єднанні «Лан» та з 25 березня 1999 року по 22 травня 2000 року в Центральній інспекції з енергозбереження, з 01 червня 2000 року по 05 червня 2002 року в ДП «Регіональний експертний центр з енергозбереження в Кіровоградській області», зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області призначити та провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 як науковому працівнику з 03.12.2015 року. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права просить оскаржуване рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції неправильно вирішено питання про залишення адміністративного позову без розгляду з урахуванням дати звернення позивача до суду з адміністративним позовом. Також, судом першої інстанції неправильно вирішено справу по суті позовних вимог, зокрема, поза увагою суду залишилось те, що позивач не має достатньо стажу для умов призначення пенсії як науковому працівнику. Також, відповідач зазначає, що позивач звернувся до суду з адміністративним позовом у 2016 році, при цьому судом першої інстанції при розгляді даної справи скасовано рішення Головного управління пенсійного фонду України в Кіровоградській області про відмову в призначенні пенсії від 12.03.2019 року. 19.08.2019 року позивачем було подано чергові доповнення до адміністративного позову, якими фактично змінено підстави та предмет позову у даній справі, однак суд в порушення ст. 47 КАС України прийняв подані позивачем доповнення до адміністративного позову та розглянув справу в межах вимог з урахування доповнень. Вказане у своїй сукупності, на думку відповідача, свідчить про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції із прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову.
ОСОБА_1 було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому посилаючись на обґрунтованість висновків суду першої інстанції, останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм процесуального права, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та отримує пенсію за віком на підставі ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 05.12.2008 року.
20.05.2016 року позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії на підставі ЗУ «Про наукову і науково-технічну діяльність» з дня звернення за призначенням пенсії.
26.05.2016 року відповідач листом №15/9-11 повідомив позивача про відсутність підстав для призначення йому пенсії, як науковому працівнику за нормами ЗУ «Про наукову і науково-технічну діяльність» з огляду на відсутність у нього достатнього наукового стажу.
Не погодившись з діями та рішенням відповідача позивач звернувся до суду з адміністративним позовом у даній справі.
Вирішуючи спір між сторонами та частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на призначення наукової пенсії, оскільки у нього достатньо наукового стажу, підтвердженого у визначеному Законом порядку.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Надаючи оцінку порушенню судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті рішення, суд апеляційної інстанції виходить із наступного.
Як вже зазначалось, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: встановити неправомочність дій відповідача щодо відмови в призначенні позивачу наукової пенсії; зобов`язати відповідача призначити позивачу з 04.12.2008 року наукову пенсію, і провести перерахунок пенсії починаючи з 04.12.2008 року по дату винесення судом рішення по цій справі та виплатити позивачу різницю в пенсії.
В грудні 2018 року позивачем було подано заяву про заяву про зміну предмету позову.
Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 15 січня 2019 року в прийнятті заяви про зміну предмету позову було відмовлено.
15 серпня 2019 року від позивача на адресу суду першої інстанції надійшли доповнення до адміністративного позову, в яких останній додатково просив суду: визнати неправомочними дії відповідача та скасувати рішення №167150 про відмову в задоволенні заяви позивача від 12.03.2019 року про переведення його на наукову пенсію з 2008 року.
Як видно зі змісту доповнення до позову, поданого позивачем 15.08.2019 року, позивач фактично збільшує позовні вимоги, та додатково заявляє про оскарження дій та рішення відповідача про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 від 12.03.2019 року про переведення позивача на наукову пенсію.
Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 27.08.2019 року, прийнятою у відкритому судовому засіданні, прийнято доповнення позивача до адміністративного позову керуючись ст. 47 КАС України.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 47 КАС України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Як видно з матеріалів справи, станом на час подання позивачем доповнення до адміністративного позову судом, справа вже розглядалась більше двох років, підготовче судове засідання було закрито, справа в черговий раз розглядалась по суті позовних вимог у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження.
Відтак, позивачем доповнення до адміністративного позову, які фактично є заявою про збільшення позовних вимог, подано із пропуском строку, встановленого ст. 47 КАС України, а саме після закриття підготовчого провадження, вже під час розгляду справи по суті позовних вимог, вказане унеможливлювало прийняття судом першої інстанції доповнень до позовної заяви ОСОБА_1 , поданих 15.08.2018 року.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що підстава позову - це ті обставини і норми права, які дозволяють особі звернутись до суду, а предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача. Відтак, змінюючи одночасно предмет і підставу, позивач фактично оформлює новий позов, який повинен вже розглядатись в іншому провадженні.
Як видно з матеріалів справи, підставою для звернення до суду з позовом в 2016 році послугувала незгода позивача з діями відповідача щодо відмови в призначенні позивачу пенсії з 04.12.2008 року, зокрема, в основу позовних вимог покладено доводи про протиправність висновків відповідача про відсутність у ОСОБА_1 достатнього наукового стажу для умов призначення наукової пенсії, за наслідками розгляду його заяви від 20.05.2016 року та документів, наявних в матеріалах пенсії справи станом на 2016 рік.
При цьому, збільшуючи позовні вимоги, позивач заявив додаткову вимогу про визнання неправомочними дій та рішення відповідача №167150 про відмову в задоволенні заяви позивача від 12.03.2019 року про переведення його на наукову пенсію з 2008 року. В основу обґрунтування заяви про збільшення позовних вимог, позивачем покладено доводи щодо незаконності дій та рішення відповідача при розгляді заяви позивача про переведення на наукову пенсію від 12.03.2019 року з урахуванням документів, подання яких відбулось вже після звернення позивача до суду із цим адміністративним позовом, а також обставин, досліджених судом під час розгляду даної справи.
Отже, з огляду на викладене, доповнення до адміністративного позову, подане ОСОБА_1 15.08.2019 року, фактично містить в собі зміну предмету та підстав позову, в частині додатково заявленої вимоги, тому додаткова заявлена вимога повинна бути викладена в окремій позовній заяві та не могла бути прийнята судом першої інстанції до розгляду в межах даної справи.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що ні в адміністративному позову, з урахуванням уточнень, ні в доповненнях до адміністративного позову, поданих 15.08.2019 року, позивачем не заявлялось позовної вимоги про зобов`язання відповідача зарахувати певні період роботи позивача до наукового стажу. Однак, за наслідками розгляду справи судом першої інстанції вирішено покласти на відповідача зарахувати певні періоди роботи позивача до наукового стажу для умов призначення наукової пенсії, при цьому судом не обґрунтовано обставин необхідності виходу за межі позовних вимог ОСОБА_1 ..
Більш того, суд апеляційної інстанції зазначає, що позовну заяву ОСОБА_1 було подано до суду першої інстанції в 2016 році.
На той час, діяв Кодекс адміністративного судочинства України, в редакції до 15.12.2017 року. Частиною 1 ст. 122 КАС України, в редакції станом на час подання адміністративного позову і до 15.12.2017 року, було визначено, що адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
У відповідності до ч. 1 та 2 ст. 193 КАС України, в редакції з 15.12.2017 року, суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку.Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.
Як видно з матеріалів справи, провадження у справі судом першої інстанції було відкрито 07.06.2016 року, а розгляд справи по суті позовних вимог завершено проголошенням рішення суду 18 листопада 2019 року, тобто розгляд даної адміністративної справи тривав більше трьох років, що не відповідає критерію розумності строку розгляду справи та свідчить про грубе порушення судом першої інстанції строків розгляду справи по суті позовних вимог.
Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції допущено множинні порушення вимог норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи по суті позовних вимог, що є обов`язковою підставою для скасування судового рішення в силу ст. 317 КАС України.
Надаючи оцінку правомірності та обґрунтованості дій відповідача в частині відмови в призначенні ОСОБА_1 наукової пенсії, суд першої інстанції виходить із наступного.
Як видно з заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії, звертаючись із заявою про призначення йому пенсії в 2008 році позивач просив призначити йому пенсію як науковому працівнику, однак через відсутність у нього достатнього пакету документів, останньому за його згоди було призначено пенсію за віком відповідно до ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». (а.с. 13 т.1) Також, в заяві про призначення пенсії зроблено примітку, що при надання достатнього пакету документів, буде вирішено питання про перехід на пенсію відповідно до ЗУ «Про наукову і науково-технічну діяльність».
Як зазначає позивач, що не спростовано матеріалами справи, після призначення пенсії за віком позивач додатково надавав до пенсійного органу документи на підтвердження наукового стажу, зокрема, довідку №264 від 24.06.2009 року, однак пенсійний орган пенсію на підставі ЗУ «Про наукову і науково-технічну діяльність» позивачу не призначив.
Листом від 26.05.2016 року №15/9-11 відповідач вказав на відсутність підстав для призначення позивачу наукової пенсії з наступних підстав: 1) в довідці від 24.06.2009 року №264 про період трудової діяльності з 02.03.1992 року по 29.03.1993 р. в ВАТ «Кіровоградський проектно-конструкторський інститут Грунтопосівмаш» зазначено, що підтверджуючі документи про науково-технічну діяльність за вищевказаний період - відсутні. Тому зарахування вказаного періоду роботи позивача до наукового стажу є неможливим; 2) в довідці від 23.03.2012 року №09 про період роботи в Науково-дослідному інституті машинобудування з 20.10.1971 року по 28.02.1992 року зазначено, що стаж науково-технічної та науково-організаційної діяльності зараховується період роботи з 29.05.1972 року по 28.02.1992 року на посадах інженера, інженера-конструктора ІІІ категорії, інженера - конструктора ІІ категорії, інженера - конструктора І категорії, начальника групи, начальника відділу складає 19 років 8 місяців 29 днів. Однак, відповідно до постанови КМУ №257 посади інженера, інженера - розпорядника інженера-конструктора ІІІ категорії, інженера - конструктора ІІ категорії, інженера - конструктора І категорії не належать до переліку посад наукових (науково-педагогічних) працівників підприємств, установ, організацій, вищих навчальних закладів ІІІ-ІУ акредитації, перебування на яких дає право на призначення пенсії та виплати грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до ЗУ «Про наукову та науково-технічну діяльність». Тому підстави для зарахування до наукового стажу періоду роботи позивача з 20.10.1971 р . по 22.04.1979 р. - відсутні; 3) зарахування до наукового стажу періодів роботи з 05.05.1993 р. по 02.10.1995 р. в ТОВ «Науково-виробниче об`єднання «Діскрет», з 23.10.1995 р. по 05.03.1999 р. в Науково-виробничому об`єднанні «Лан» та з 25.03.1999 р. по 22.05.2000 р. в Центральній інспекції з енергозбереження є неможливим, з огляду на відсутність відомостей про належність установ до наукових, належність відповідного структурного підрозділу до наукового , перебування на відповідній посаді з основного напряму діяльності наукової установи, що становить понад 70 відсотків загального річного обсягу виконаних робіт.
На думку відповідача, період роботи ОСОБА_1 на посаді, що відповідає переліку посад наукових працівників, затверджених постановою КМУ №257, який може бути зарахований як науковий стаж для умов призначення наукової пенсії становить 12 років 10 місяців 6 днів.
Суд апеляційної інстанції вважає висновки відповідача з приводу відсутності у позивача достатнього наукового стажу для умов призначення пенсії на підставі ЗУ «Про наукову і науково-технічну діяльність» обґрунтованими з огляду на наступне.
Станом на час звернення позивача до пенсійного органу за призначенням пенсії грудень 2008 року відносини з приводу призначення наукової пенсії були врегульовані Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність» № 1977-XII від 13.12.1991 року, у відповідній редакції. (далі по тексту Закон № 1977-XII).
Так, відповідно до ст. 24 Закону № 1977-XII, держава встановлює для наукових (науково-педагогічних) працівників, які мають необхідний стаж наукової роботи, пенсії на рівні, що забезпечує престижність наукової праці та стимулює систематичне оновлення наукових кадрів. Пенсія науковому (науково-педагогічному) працівнику призначається при досягненні пенсійного віку: чоловікам - за наявності стажу роботи не менше 25 років, у тому числі стажу наукової роботи не менше 20 років; жінкам - за наявності стажу роботи не менше 20 років, у тому числі стажу наукової роботи не менше 15 років.
Перелік посад наукових (науково-педагогічних) працівників підприємств, установ, організацій, вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації, перебування на яких дає право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги у разі виходу на
пенсію відповідно до цієї статті, затверджується Кабінетом Міністрів України з урахуванням положень статей 22-1, 22-2 цього Закону.
У відпровідності до приписів ст. 22-1 Закону № 1977-XII посадами наукових працівників наукових установ та організацій (їх філіалів, відділень тощо) є:
керівник (президент, генеральний директор, генеральний конструктор, директор, начальник); заступник керівника (віце-президент, заступники генерального
директора, генерального конструктора, директора, начальника) з наукової роботи; академік-секретар (його заступники); головний учений секретар, учений секретар (їх заступники); керівник (завідувач) та заступники керівника (завідувача) наукового підрозділу (відділу, лабораторії, сектору, бюро, групи); головний конструктор, головний інженер, головний технолог з основного напряму діяльності наукової установи, організації, закладу та їх заступники; провідний конструктор, провідний інженер, провідний технолог з основного напряму діяльності наукової установи, організації,
закладу; головний науковий співробітник; провідний науковий співробітник; старший науковий співробітник; науковий співробітник; науковий співробітник-консультант; молодший науковий співробітник; докторант. До наукових працівників належать також особи, які мають науковий ступінь і працюють за спеціальністю відповідно до групи
спеціальностей галузі науки, з якої присуджено науковий ступінь.
У згідно зі ст. 22-2 Закону № 1977-XII посади науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації визначаються відповідно до частини другої статті 48 Закону України "Про вищу освіту".
Відповідно до ст. 22-3 Закону № 1977-XII до стажу наукової роботи зараховується: час роботи на посадах наукових працівників, визначених статтею 22-1 цього Закону; час роботи на посадах науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації, визначених у частині другій статті 48 Закону України "Про вищу освіту"; час роботи осіб, які мають науковий ступінь, за спеціальністю відповідно до групи спеціальностей галузі науки, з якої присуджено науковий ступінь, з дня зайняття посади за цією спеціальністю; час роботи наукових (науково-педагогічних) працівників на посадах, зазначених у статті 118 Кодексу законів про працю України, якщо цій роботі безпосередньо передувала і після неї слідувала робота, передбачена абзацами другим, третім і четвертим цієї статті; час навчання в аспірантурі чи ад`юнктурі за денною (очною) формою навчання випускникам аспірантури, ад`юнктури.
Згідно зі ст. 1 Закону № 1977-XII науково-дослідна (науково-технічна) установа (далі - наукова установа) - юридична особа незалежно від форми власності, що
створена в установленому законодавством порядку, для якої наукова
або науково-технічна діяльність є основною і становить понад 70 відсотків загального річного обсягу виконаних робіт.
Крім того, перелік посад наукових (науково-педагогічних) працівників підприємств, установ, організацій, вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації, перебування на яких дає право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до статті 24 Закону України "Про наукову і
науково-технічну діяльність" був затверджений постановою КМУ №257 від 04.03.2004 року, яка визначає перелік посад, що дають право на призначення наукової пенсії, аналогічний тому, що зазначений в ст. 22-1, 22-2 Закону №1977-ХІІ. Дія цієї постанови поширюється на наукових працівників, які працювали на державних підприємствах, в установах, організаціях та вищих навчальних закладах колишніх Української РСР, інших республік СРСР, а також СРСР.
Станом на час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про переведення його на наукову пенсію, вступив в дію Закон України «Про наукову і науково-дослідну діяльність» від 26.11.2015 року №848-VIII. (далі по тексту Закон №848-VIII)
У відповідності до ч. 2 ст. 37 Закону № 848-VIII Пенсія науковому (науково-педагогічному) працівнику призначається за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченому абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", після досягнення чоловіками 62 років за наявності стажу наукової роботи не менш як 20 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності стажу наукової роботи не менш як 15 років. До досягнення віку, встановленого цим абзацом, право на пенсію за віком мають чоловіки - наукові (науково-педагогічні) працівники 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 60 років - які народилися до 31 грудня 1952 року включно; 60 років 6 місяців - які народилися з 1 січня 1953 року до 31 грудня 1953 року включно; 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року до 31 грудня 1954 року включно; 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року до 31 грудня 1955 року включно.
Перелік посад наукових (науково-педагогічних) працівників установ, організацій, підприємств, вищих навчальних закладів, перебування на яких дає право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до цієї статті, затверджується Кабінетом Міністрів України (постанова №257) з урахуванням положень статей 31 і 32 цього Закону. (ч. 5 ст. 37 Закону № 848-VIII)
Відповідно до ч. 14 Закону № 848-VIII право на призначення пенсії відповідно до цього Закону мають всі особи, яким призначено пенсію до набрання чинності цим Законом та які мають стаж наукової роботи, передбачений частиною другою цієї статті. Призначення пенсій таким працівникам здійснюється відповідно до частин другої - четвертої цієї статті з дня звернення за призначенням пенсії та за умови звільнення з посади наукового (науково-педагогічного) працівника, крім осіб, які працюють за строковим трудовим договором (контрактом), укладеним після досягнення пенсійного віку.
Системний аналіз норм пенсійного законодавства, що діяло як на момент звернення позивача за призначенням пенсії у 2008 році, та і на час подання ним заяви про переведення його на наукову пенсію, свідчить, що право на призначення пенсії мають, зокрема, наукові працівники, що працювали на наукових, науково-дослідних установах для яких наукова
або науково-технічна діяльність є основною і становить понад 70 відсотків загального річного обсягу виконаних робіт та мають стаж роботи для чоловіків роботи не менш як 20 років, а для жінок не менше 15 років, на посаді з переліку посад, визначеного постановою КМУ з урахуванням статей Закону «Про наукову та науково-технічну діяльність».
Як видно з копії трудової книжки позивача, з 02.03.1992 року по 29.03.1993 року позивач працював на посаді головного конструктора проекту в дослідницькому відділі випробувань на підприємстві ВАТ «Кіровоградський проектно-конструкторський інститут Грунтопосівмаш». (а.с.125 - зворотний бік т. 1).
Позивач вважає, що період його роботи на ВАТ «Кіровоградський проектно-конструкторський інститут Грунтопосівмаш» з 02.03.1992 року по 29.03.1993 року підлягає зарахуванню до наукового стажу, оскільки посада головного конструктора проекту в дослідницькому відділі випробувань прямо передбачена переліком, визначеним постановою КМУ №257, як така, що дає право на призначення наукової пенсії.
Однак, суд апеляційної інстанції зазначає, що постановою КМУ №257 посада головного конструктора проекту в дослідницькому відділі випробувань передбачена як така, що дає право на призначення наукової пенсії, тільки для установ, підприємств та організацій, які мають статус наукових чи науково-технічних.
Більш того, відповідно до довідки №264 від 24.06.2009 року, на підприємстві ВАТ «Кіровоградський проектно-конструкторський інститут Грунтопосівмаш» відсутні документи на підтвердження наукової діяльності ОСОБА_1 за період його роботи на посаді головного конструктора проекту в дослідницькому відділі випробувань, відтак у видачі довідки на підтвердження наукового стажу позивачу було відмовлено. (а.с. 15)
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає обгрунтованим висновок пенсійного органу про неможливість зарахування стажу роботи ОСОБА_1 з 02.03.1992 року по 29.03.1993 року до наукового для умов призначення пенсії як науковому працівнику.
Також, встановлені обставини справи свідчать, що у період з 14.01.1974 року по 28.02.1992 року позивач працював на посадах інженера, інженера-конструктора ІІІ категорії, інженера - конструктора ІІ категорії, інженера - конструктора І категорії, начальника групи, начальника відділу в Науково-дослідному інституті Машинобудування.
Згідно наявної в матеріалах справи копії довідки від 22.01.2007 року №5 стаж науково-технічної і науково-організаційної діяльності позивача на посадах інженера, інженера-конструктора ІІІ категорії, інженера - конструктора ІІ категорії, інженера - конструктора І категорії, начальника групи, начальника відділу становить 19 років 08 місяців 09 днів. (а.с.16).
Втім, як правильно зазначено відповідачем, переліком посад, які дають право на призначення наукової пенсії, визначеним постановою КМУ №257, не передбачено таких посад наукових (науково-педагогічних) працівників підприємств, установ, організацій, вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації як інженер-конструктор ІІІ категорії, інженер - конструктор ІІ категорії, інженер - конструктор І категорії.
Відтак, суд апеляційної інстанції зазначає, що період роботи позивача на посаді інженера-конструктора ІІІ категорії, інженера - конструктора ІІ категорії, інженера - конструктора І категорії в Науково-дослідному інституті Машинобудування не підлягає зарахуванню до стажу, який дає право на призначення наукової пенсії.
В свою чергу, період роботи позивача на посаді начальника групи та начальника відділу правомірно зараховано відповідачем до наукового стажу, оскільки вказані посади відповідають переліку посад, робота на яких дає право на призначення наукової пенсії, визначеному постановою КМУ №257.
Крім того, встановлені обставини справи свідчать, що з 05.05.1993 р. по 02.10.1995 р. позивач працював в ТОВ «Науково-виробниче об`єднання «Діскрет» на посаді заступника директора, з 23.10.1995 р. по 05.03.1999 р. позивач працював в Науково-виробничому об`єднанні «Лан» на посаді начальника відділу теплових машин та обладнання, та з 25.03.1999 р. по 22.05.2000 р. позивач працював на посаді державного інспектора з енергозбереження в Центральній інспекції з енергозбереження.
При цьому, позивачем для умов призначення пенсії до пенсійного органу не було надано документів на підтвердження віднесення ТОВ «Науково-виробниче об`єднання «Діскрет», НВО «Лан», Центральної інспекції з енергозбереження до наукових та науково-технічних установ, основна діяльність яких визначена як наукова та становить 70% від усієї діяльності підприємств, та робота, на яких дає право на призначення наукової пенсії. Відсутні такі документи і в матеріалах справи.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що відсутність підтвердження віднесення ТОВ «Науково-виробниче об`єднання «Діскрет», НВО «Лан», Центральної інспекції з енергозбереження до наукових та науково-технічних установ унеможливлює зарахування вказаного стажу позивача до наукового.
Втім, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання стажу його роботи на вищезазначених підприємствах як наукового, суд першої інстанції із посиланням на довідку №4874 від 10 січня 2019 року, видну ТОВ НВФ «Ганімед» як правонаступника НВО «ЛАН» , відповідь від 16.04.2018 року ТОВ НВО «Діскрет», зазначив, що документи з приводу наукової діяльності вказаних підприємств за період роботи позивача не збереглися, в свою чергу, позивач не може нести тягар відповідальності за неправомірну поведінку посадових осіб, відповідальних за збереження архівних документів, у вигляді позбавлення права на пенсійне забезпечення.
Однак, суд апеляційної інстанції зазначає, що завданням адміністративного судочинства у відповідності до ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У відповідності до ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема: визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат. (ч. 1 ст. 192 КАС України).
Отже, виходячи з аналізу зазначених норм права суд робить висновок, що судовий розгляд справи в порядку адміністративного судочинства покликаний забезпечити належний та ефективний захист порушеного права позивача від протиправних дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень. При цьому, захисту підлягають лише ті права та законні інтереси позивача, порушення яких становлять предмет розгляду у справі, тобто при розгляді справи по суті позовних вимог та відновлення порушених прав та інтересів позивачів суд має виходити з тих фактичних обставин, що стали підставою для звернення до суду з адміністративним позовом.
В даному випадку позивач звернувся до суду з адміністративним позовом в 2016 році вважаючи, що відповідачем протиправно відмовлено в призначенні йому пенсії на підставі ЗУ «Про наукову та науково-технічну діяльність», тобто дії з приводу відмови в призначенні пенсії вже відбулись станом на червень 2016 року - дату звернення позивача до суду з адміністративним позовом. Позивач посилався на те, що ним було подано достатній обсяг документів, що підтверджують наявність наукового стажу для умов призначення пенсії, відтак відповідач зобов`язаний був призначити ОСОБА_1 наукову пенсію з 04.12.2008 року.
Таким чином, розгляд даної адміністративної справи по суті позовних вимог повинен відбуватись в межах тих спірних відносин, що безпосередньо послугували підставою для звернення позивача до суду, а оцінка діям відповідача повинна бути надана судом в розрізі обставин, що мали місце станом на час виникнення підстав для звернення до суду - прийняття суб`єктом владних повноважень оскаржуваного рішення, вчинення оспорюваної дії або бездіяльності.
Суд звертає увагу, що в силу приписів ст. 73 КАС України, належними є ті докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Суд апеляційної інстанції зазначає, станом на 2016 рік - час виникнення спірних відносин з приводу відмови в призначенні пенсії ОСОБА_1 на підставі ЗУ «Про наукову та науково-технічну діяльність», останнім до пенсійного органу не надавались та не могли бути надані такі документи: довідка №4874 від 10 січня 2019 року, видна ТОВ НВФ «Ганімед» як правонаступника НВО «ЛАН» , відповідь від 16.04.2018 року ТОВ НВО «Діскрет», відтак зазначеним документам не було надано оцінку пенсійним органом при відмові в призначенні пенсії позивачу, а оскаржувані дії відповідача відповідно не ґрунтуються на оцінці вказаних документів.
Таким чином, задовольняючи позовні вимоги із посиланням на додатково надані до суду докази, а саме довідку №4874 від 10 січня 2019 року, видну ТОВ НВФ «Ганімед» як правонаступника НВО «ЛАН» , відповідь від 16.04.2018 року ТОВ НВО «Діскрет», суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, врахувавши для умов задоволення позовних вимог ті документи, які не розглядались відповідачем при вчиненні дій, що становлять предмет розгляду у даній справі. Суд першої інстанції фактично перейняв на себе повноваження відповідного органу державної влади, та самостійно здійснив розгляд та вирішив питання щодо достатності підстав для призначення позивачу наукової пенсії та врахування стажу як наукового, із врахуванням додатково наданих документів, вищенаведене не відповідає ні принципам, ні завданням адміністративного судочинства.
З огляду на вищенаведене, суд апеляційної інстанції зазначає, що висновки суду першої інстанції про наявність підстав для віднесення стажу позивача, набутого на підприємствах ТОВ «Науково-виробниче об`єднання «Діскрет», НВО «Лан», Центральної інспекції з енергозбереження до наукового є необґрунтованим, та передчасним.
В свою чергу, з урахуванням того, що станом на час виникнення спірних відносин, позивачем до управління пенсійного фонду не було надано документів, визначених законом, для підтвердження віднесення ТОВ «Науково-виробниче об`єднання «Діскрет», НВО «Лан», Центральної інспекції з енергозбереження до наукових установ, а довідка та відповідь датовані 2018 та 2019 роками щодо незбереження архівних документів про віднесення вказаних підприємств до наукових чи науково-технічних не є належними доказами у справі, з огляду на предмет спору, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відмовляючи в задоволенні заяви про призначення позивачу наукової пенсії станом на 2016 рік відповідач діяв в порядку та в межах повноважень, визначених законом.
Вищенаведене, залишилось поза увагою суду першої інстанції, що призвело до неправильного вирішення справи по суті позовних вимог.
Відповідно до ст. 317 КАС України, підставою для скасування судового рішення та прийняття нової постанови є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції прийнято із порушеннями вимог норм як матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим, оскаржуване рішення суду слід скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 317, ст. 321, ст. 325 КАС України, суд,-
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області - задовольнити.
Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 18.11.2019 року в адміністративній справі №404/3415/16-а (2а/404/18) - скасувати та прийняти нову постанову.
Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні адміністративного позову.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку відповідно до ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає.
Головуючий - суддя О.О. Круговий
суддя Н.П. Баранник
суддя А.В. Шлай
