open
  • Друкувати
  • PDF
  • DOC
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOC
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.03.2020                                                  м. Дніпро                           Справа №  908/3056/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Паруснікова Ю.Б. (доповідач),

суддів: Білецької Л.М., Вечірка І.О.

секретар судового засідання Саланжій Т.Ю.

за участю представника позивача - адвоката Довгорук І.С., довіреність №105 від 01.01.2020; представник відповідача в судове засідання не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду матеріали апеляційних скарг Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Азов» на рішення Господарського суду Запорізької області від 17.12.2019 у справі № 908/3056/19 (суддя Федорова О.В.) повний текст рішення складено 23.12.2019

за позовом Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в особі Виробничого структурного підрозділу Бердянського міськрайонного району електричних мереж, м. Бердянськ, Запорізької області

до відповідача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Азов»,         м. Бердянськ, Запорізької області

про стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

У жовтні 2019 до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою звернулося ПАТ «Запоріжжяобленерго» в особі Виробничого структурного підрозділу Бердянського міськрайонного району електричних мереж до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Азов» про стягнення 162960,00 грн.

В обґрунтування своєї правової позиції позивач посилається на допущене з боку відповідача порушення пунктів 5.1. та 3.1. Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ № 28 від 31.07.1996   (далі - ПКЕЕ), а саме: самовільне підключення електропроводки до електричної мережі енергопостачальника за відсутності договору про постачання електричної енергії. Самовільне підключення напруги ліфтів житлового багатоквартирного будинку до електричної мережі енергопостачальника за відсутності договору про постачання електричної енергії.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 17.12.2019 у справі        № 908/3056/19 позов ПАТ «Запоріжжяобленерго» в особі Виробничого структурного підрозділу Бердянського міськрайонного району електричних мереж до відповідача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Азов» про стягнення 162960,00 грн - задоволено.

Стягнуто з ОСББ «Азов» на користь ПАТ «Запоріжжяобленерго» в особі Виробничого структурного підрозділу Бердянського міськрайонного району електричних мереж 162960,00 грн - суму вартості за недораховану електроенергію та 2444,40 грн - судового збору.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване правомірністю дій позивача щодо нарахування відповідачу вартості не облікованої електричної енергії, внаслідок допущеного відповідачем порушення ПКЕЕ.

2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.

Не погодившись з рішенням суду відповідач оскаржує його в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду і просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 17.12.2019 та ухвалити нове рішення по справі № 908/3056/19, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає причини неподання відзиву на позовну заяву та докази, якими він обґрунтовує свої заперечення.

На думку апелянта, судом першої інстанції не розглянуто отримане 02.12.2019 клопотання відповідача від 29.11.2019, про відкладення розгляду справи та надання додаткового строку для подання відзиву, що на переконання апелянта, призвело до порушення судом прав кожної із сторін на належний судовий захист.

Апелянт посилається на те, що місцевий господарський суд у своєму рішенні керувався нормами ПКЕЕ та Методикою визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ України від 04.05.2006 № 562, які втратили свою чинність на момент, як складання акту про порушення так і його розгляду на засіданні комісії.

Судом не враховано приписи ст. 275 Господарського кодексу України, якими встановлено, що відпуск електроенергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Апелянт акцентує увагу колегії суддів на тому, що ОСББ «Азов» не є балансоутримувачем електроустановок в будинку по вул. Короленка, 84 в                    м. Бердянську, Запорізької області, а договір на постачання електричної енергії укладено з попереднім управителем ДТК «Житловосервіс-3». Постачання ж електричної енергії позивачем на адресу відповідача здійснювалось за відсутності будь-яких на те правових підстав.

З 2005 року зазначені житлові будинки за вказаними адресами вилучені з господарського відання ДКП «Житлосервіс-3» та передані у господарське відання ОСББ «Азов».

Апелянт зазначає, що 26.10.2017 та повторно 13.12.2017 ОСББ «Азов» зверталося до ПАТ «Запоріжжяобленрго» щодо укладання договору на постачання електричної енергії але отримало відмову, оскільки постачальник вимагав розробити нову проектну документацію та заміни засобів обліку.

З урахуванням вищевикладеного апелянт вважає безпідставними та незаконними акт про порушення № 00000991 від 07.06.2018 з протоколом № 52/3 від 06.09.2019 засідання комісії з розгляду актів про порушення ПКЕЕ,                    а відповідно, незаконним, на думку апелянта є й розрахунок обсягу та вартості недоврахованої електричної енергії по акту № 0000091 від 07.06.2018.

Позивач не скористався своїм правом подання відзиву на апеляційну скаргу.

3. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.

07.06.2018 представниками Виробничого структурного підрозділу Бердянського міськрайонного району електричних мереж (далі - позивач) проведено перевірку електроустановок багатоквартирного житлового будинку Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Азов» за адресою:         вул. Короленка, буд. 84 (далі - відповідач).

Під час перевірки електроустановок споживача представниками позивача виявлено порушення відповідачем п. 5.1 та п. 3.1 ПКЕЕ, а саме: самовільне підключення електропроводки до електричної мережі енергопостачальника за відсутності Договору про постачання електричної енергії; самовільне підключення електропроводки напруги ліфтів житлового багатоквартирного будинку до електричної мережі енергопостачальника за відсутністю Договору про постачання електричної енергії.

За результатом проведеної перевірки, представниками позивача складено акт про порушення № 00000991 від 07.06.2018, який з боку споживача підписано головою ОСББ «Азов» з зауваженнями, а саме: «Не згоден, вимірювання не проводилось, паспорти струмоприймачів не вимагалися». Другий екземпляр акту про порушення вручено представникові споживача одразу після його складання.

При цьому в п. 6 Акту про порушення вказано, що споживач не надав паспортні дані всіх наявних струмоприймачів, не надав можливості для складання переліку встановлених струмоприймачів перевіривши їх потужність. У зв`язку з відсутністю договірних відносин між позивачем та відповідачем, величина дозволеної потужності в акті не вказана. Тому, під час складання акту енергопостачальником вилучено зразок кабелю, яким виконано самовільне підключення електроустановки.

Засідання комісії з розгляду актів про порушення ПКЕЕ відбулося 06.09.2018 За результатами розгляду членами комісії складено протокол № 52/3 від 06.09.2018, у якому зазначено, що акт є правомірним, формулювання виду порушення відповідає Методиці визначення обсягу вартості електричної енергії, що дає підстави для її застосування. Виконати розрахунок недоврахованої електричної енергії по акту згідно Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами ПКЕЕ по пп. 2.6. за порушення зазначене у п.п. 5 п. 2.1. (самовільне підключення електропроводки до електричної мережі енергопостачальника за відсутності Договору про постачання електричної енергії; самовільне підключення електропроводки напруги освітлення житлового багатоквартирного будинку до електричної мережі енергопостачальника за відсутності Договору про постачання електричної енергії) з зазначенням періоду та визначенням обсягу недоврахованої електричної енергії.

Згідно з даними акту про порушення № 00000991 від 07.06.2018 обсяг електричної енергії становить 96998 кВт/год., на суму 162960,00 грн.

На адресу відповідача листом № 7043 від 10.09.2018 направлено протокол        № 52/3 засідання комісії з розгляду актів про порушення від 06.09.2018, рахунок     № 4005 від 06.09.2018 за недовраховану електроенергію по акту про порушення      № 00000991 від 07.06.2018 та розрахунок обсягу та вартості недоврахованої електричної енергії по акту, лист № 6918 від 06.09.2018.

Листом № 48 від 11.10.2018 відповідач повідомив, що акт про порушення та протокол засідання № 39/4 від 20.09.2018 оскаржуються до НКРЕКП.

Доказів скасування протоколів засідання комісії суду не надано.

Відповідач до клопотання від 29.11.2019 додав копію заяви № 47 від 19.09.2018 та копію заяви-скарги (Додатково до заяви) на дії та бездіяльність ПАТ «Запоріжжяобленерго» в особі Бердянського міського РЕМ № 61 від 14.11.2018. Втім, доказів направлення цих документів до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), прийняття їх до розгляду та винесення відповідного рішення за результатами розгляду суду не надано.

Невиконання відповідачем в добровільному порядку протоколу засідання комісії з розгляду акту про порушення № 52/3 від 06.09.2019, а саме, несплата відповідачем обсягу вартості недорахованої електричної енергії по акту                № 00000991 від 07.06.2018 про порушення споживачем ОСББ «Азов» ПКЕЕ і є причиною виникнення спору та підставою для звернення позивача з позовом до суду.

4. Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції та відхиляє доводи апеляційної скарги.

Правовідносини у сфері електроенергетики (станом на момент виникнення спірних відносин) регулювались Законом України "Про електроенергетику" (далі - Закон), Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою НКРЕ України від 31.07.1996 № 28, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 05.08.1996 за № 417/1442, (ПКЕЕ), Методикою визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами ПКЕЕ, затвердженою постановою НКРЕ України від 04.05.2006      № 562, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 04.07.2006 за № 782/12656, (далі - Методика).

За змістом ст. 1 Закону споживачі енергії - це суб`єкти господарської діяльності та фізичні особи, що використовують енергію для власних потреб на підставі договору про її продаж та купівлю.

Статтею 26 Закону встановлено, що споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України.

Статтею 27 Закону визначено, що правопорушення в електроенергетиці тягне за собою встановлену законодавством України цивільну, адміністративну і кримінальну відповідальність. Правопорушеннями в електроенергетиці є зокрема крадіжка електричної і теплової енергії, самовільне підключення до об`єктів електроенергетики і споживання енергії без приладів обліку.

Пунктом 1.2. ПКЕЕ також визначено споживача електричної енергії як особу, що використовує її для забезпечення потреб власних електроустановок на підставі договору.

У пункті 1.3. ПКЕЕ установлено, що постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановки здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, або договору про купівлю-продаж електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом.

Згідно з п. 5.1. ПКЕЕ договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов`язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається.

Підпунктом 1 п. 10.2 ПКЕЕ встановлено, що споживач електричної енергії зобов`язаний користуватися електричною енергією виключно на підставі договору (договорів).

Термін «споживач електричної енергії» необхідно застосовувати в дещо ширшому значенні, зокрема як такий, що поширюється і на осіб, які використовують електричну енергію без укладення договору на електропостачання, що вбачається зі змісту положень підпункту 1 пункту 10.2 Правил (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 16.05.2011 у справі № 15/147/10).

Отже, для визначення обсягу та обрахування вартості електричної енергії, яку особа споживала за відсутності укладеного договору про постачання електричної енергії, застосовуються положення Правил та Методики.

За змістом наведених вище норм користуватися електричною енергією допускається виключно на підставі договору. В той же час, станом на момент розгляду спору, договір на постачання теплової енергії між сторонами не укладено.

Положеннями статей 316, 317, 319, 321 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб; зміст права власності становлять права володіння, користування та розпорядження власником належним йому майном, які власник реалізує на власний розсуд; право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За змістом ч. 2 ст. 382 та ст. 385 ЦК України вбачається, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку, у зв`язку з чим для забезпечення експлуатації такого будинку, користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку можуть створити об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (ОСББ).

Аналіз статей 1, 4, 16 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» дозволяє дійти висновку, що основна діяльність ОСББ полягає в здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних послуг та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Отже, зазначений Закон визначає ОСББ як юридичну особу, створену власниками для сприяння використання їх власного майна, управління, утримання і використання неподільного та загального майна.

Такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.09.2018 у справі № 916/782/17.

Слід зазначити, що при зміні форми управління багатоквартирним житловим будинком договір про постачання електричної енергії на технічні цілі багатоквартирного будинку укладається з новим споживачем на умовах договору про постачання електричної енергії, укладеного з попереднім споживачем.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої, правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість.

Відповідно до ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються, зокрема, до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Оскільки сторони не перебувають між собою у договірних відносинах, позивач цілком обґрунтовано заявив позов на підставі статей 1212 та 1213 ЦК України.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Разом з тим, термін «споживач електричної енергії» необхідно застосовувати в дещо ширшому значенні, зокрема як такий, що поширюється і на осіб, які використовують електричну енергію без укладення договору на електропостачання.

Обов`язок споживача оплачувати обсяг спожитої електричної енергії відповідно до ч. 3 ст. 11 ЦК України виникає безпосередньо з актів цивільного законодавства (п.п. 2 п. 10.2 ПКЕЕ чинних на момент виникнення спірних правовідносин), навіть, якщо такий споживач взагалі використовує електричну енергію без укладення договору на електропостачання (правовий висновок Верховного Суду України у постанові від 06.05.2011 по справі № 15/147/10).

З урахуванням вищезазначеного ОСББ «Азов», як «споживач електричної енергії», навіть без укладення договору на електропостачання все одно зобов`язане оплачувати обсяг спожитої електричної енергії, а за для визначення обсягу та обрахування вартості електричної енергії, яку особа споживала за відсутності укладеного договору про постачання електричної енергії, застосовуються положення ПКЕЕ та Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами ПКЕЕ.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду             від 19.06.2019 по справі № 904/3692/18, від 15.08.2018 по справі                                           № 911/1694/17, від 10.05.2018 по справі № 906/857/16.

Згідно з п. 6.41. ПКЕЕ у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником постачальника електричної енергії, від якого споживач одержує електричну енергію, або електропередавальної організації порушень цих Правил або умов договору на місці виявлення порушення у присутності представника споживача оформляється акт порушень. В акті мають бути зазначені зміст виявленого порушення із посиланням на відповідні пункти цих Правил та вихідні дані, необхідні та достатні для визначення обсягу недоврахованої електричної енергії та/або суми завданих споживачем збитків. За необхідності в акті зазначаються заходи, які необхідно вжити для усунення допущених порушень. Акт складається в двох примірниках, один з яких передається або надсилається споживачеві. У разі відмови споживача підписати акт в ньому робиться запис про відмову. У цьому разі акт вважається дійсним, якщо він підписаний не менше ніж трьома уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації). Споживач має право подати пояснення і зауваження щодо змісту акта, які зазначаються в акті, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання. Акт підписують тільки особи, які брали участь в контрольному огляді або технічній перевірці.

Пункт 6.42. Правил передбачає, що на підставі акта порушень уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) під час засідань комісії з розгляду актів про порушення визначаються обсяг недоврахованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків. Рішення комісії оформляється протоколом і набирає чинності з дня вручення протоколу споживачу. Разом з протоколом споживачу надаються розрахунок величини вартості та розрахункові документи для оплати недоврахованої електричної енергії та/або збитків. Споживач має право оскаржити рішення комісії в суді.

Згідно з п.6.43. Правил споживач має оплатити розрахункові документи за недовраховану електричну енергію протягом 30 календарних днів від дня отримання рахунка.

Крім того, відповідачем не оскаржено у встановленому законом порядку протокол засідання комісії про застосування фінансових санкцій, складеного за результатом розгляду акта про порушення ПКЕЕ, про що йшлося вище.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає причини неподання відзиву на позовну заяву та докази, якими він обґрунтовує свої заперечення. Натомість, колегія суддів відхиляє посилання апелянта на неможливість подачі ним відзиву на позов у визначений місцевим господарським судом строк, з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 161 ГПК України заявою по суті справи, зокрема, є відзив на позовну заяву.

Відповідно до ст. 165 ГПК України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Відзив повинен містити перелік документів та інших доказів, що додаються до відзиву, та зазначення документів і доказів, які не можуть бути подані разом із відзивом, із зазначенням причин їх неподання. Якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього. Копія відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи повинна бути надіслана (надана) одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду.

До відзиву додаються, зокрема, докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Запорізької області від 04.11.2019 по справі № 908/3056/19 позовну заяву прийнято до розгляду. Судове засідання призначено на 03.12.2019. Відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву в строк до 22.11.2019.

Відповідач у клопотанні про відкладення розгляду справи, яке судом отримано 02.12.2019, просив суд надати йому додатковий строк для подання відзиву, мотивуючи це тим, що ухвалу про відкриття провадження по справі отримав лише 22.11.2019. При цьому, до клопотання долучив ряд доказів.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 03.12.2019 розгляд справи відкладено на 17.12.2019. Відповідачу запропоновано надати відзив на позов у строк до 12.12.2019.

Колегія суддів зауважує на тому, що відповідач у судове засідання явку своїх представників жодного разу не забезпечив, у визначений місцевим господарським судом строк для подання відзиву (ні до 22.11.2019, а ні до 17.12.2019) не надав, станом відомого йому судового провадження не цікавився, поштову кореспонденцію не отримував, що свідчить про неналежне виконання з боку відповідача процесуальних обов`язків.

Враховуючи викладене вище, доводи апелянта про те, що судом першої інстанції не розглянуто отримане 02.12.2019 клопотання відповідача від 29.11.2019, про відкладення розгляду справи та надання додаткового строку для подання відзиву, що на переконання апелянта, призвело до порушення судом прав кожної із сторін на належний судовий захист є безпідставними.

Таким чином, додаткові докази, якими відповідач обґрунтовує вимоги апеляційної скарги, колегія суддів до розгляду не приймає, оскільки відповідач не навів достатнього обґрунтування неможливості їх подання до суду першої інстанції (ч. 3 ст. 269 ГПК України).

Доводи апелянта про те, що місцевий господарський суд у своєму рішенні керувався нормами ПКЕЕ № 28 від 31.07.1996 та Методикою визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, які втратили свою чинність на момент, як складання акту про порушення так і його розгляду на засіданні комісії, колегія суддів відхиляє, з огляду на наступне.

Як зазначалося вище, акт про виявлене відповідачем порушення № 00000991 складено представниками позивача 07.06.2018. Разом з тим постанова НКРЕ від 31.07.1996 № 28 «Про затвердження Правил користування електричною енергією» (із змінами) втратила свою чинність 11.06.2018 на підставі прийняття Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг постанови № 312 від 14.03.2018 «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії». Тобто, на момент складання представниками позивача акту про виявлене відповідачем порушення ПКЕЕ в редакції постанови НКРЕ від 31.07.1996 № 28 (зі змінами від 14.05.2017), позивач керувався діючими ПКЕЕ.

Крім того, Методика визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами ПКЕЕ від 04.05.2006 № 562, на підставі якої комісія з розгляду акта про порушення ПКЕЕ здійснила нарахування вартості електричної енергії, втратила чинність 27.07.2019.

Отже, як на дату виявлення та фіксації порушення – 07.06.2018 (акт про порушення № 00000991) так і на дату засідання комісії з розгляду акта про порушення ПКЕЕ – 06.09.2018 (протокол № 52/3), позивач керувався чинними ПКЕЕ та Методикою.

Посилання апелянта на те, що постачання електричної енергії позивачем на адресу відповідача здійснювалось за відсутності будь-яких на те правових підстав, а судом першої інстанції не враховано приписи ст. 275 ГК України, якими встановлено, що відпуск електроенергії без оформлення договору енергопостачання не допускається, колегія суддів відхиляє з підстав наведених вище.

При цьому, колегія суддів зазначає, що договір на постачання електричної енергії, укладений з попереднім управителем ДТК «Житловосервіс-3», не спростовує факт бездоговірного використання електричної енергії відповідачем у даній справі, оскільки з 2005 року житловий будинок за вказаною адресою вилучений з господарського відання ДКП «Житлосервіс-3» та переданий у господарське відання ОСББ «Азов».

Таким чином, відповідно до вимог ЦК України, ДКП «Житлосервіс-3» втратило право володіти, користуватися та розпоряджатися майном (житловим будинком № 84 по вул. Короленка в м. Бердянську), а обов`язок щодо утримання, управління та використання спільного майна вищезазначеного будинку перейшло до ОСББ «Азов».

Крім того, відповідно до інформації зазначеної у «Витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» ДКП «Житлосервіс-3» припинило свою діяльність з 19.03.2010.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції, покладених в основу судового рішення у цій справі, а тому колегією суддів відхиляються.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

5. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні повно встановлені фактичні обставини справи, належним чином досліджено наявні в матеріалах справи докази, яким надана вірна правова оцінка у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального законодавства, а тому місцевий господарський суд дійшов до правильних та обґрунтованих висновків про наявність підстав для задоволення позову.

Підстав передбачених ст. 277 ГПК України для скасування або зміни оскаржуваного відповідачем рішення, колегією суддів не виявлено.

Доводи апелянта не спростовують правомірних висновків місцевого господарського суду, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

6. Розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у справі.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269-270, 275, 276, 281-282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Азов» – залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 17.12.2019 у справі           № 908/3056/19 – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови підписано 23.03.2020.

Головуючий суддя                                                                      Ю.Б. Парусніков

Судді :                                                                                          Л.М. Білецька

                                                                                                    І .О. Вечірко

Джерело: ЄДРСР 88384641
Друкувати PDF DOC
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOC
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку