ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2020 року Справа №918/573/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Демидюк О.О., суддя Савченко Г.І. , суддя Павлюк І.Ю.

при секретарі судового засідання - Єфімчук А.І.

за участю представників:

позивача - Собчук М.В. (довіреність від 30.01.2019 року)

відповідача - Товкач Т.П. (довіреність № 02/16-37 від 09.01.2020 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційні скарги Фізичної особи-підприємця Боровця Олега Мефодійовича та Сарненської міської ради Рівненської області на рішення господарського суду Рівненської області від 16.12.2019р. у справі №918/573/19 (суддя Заголдна Я.В., повний текст рішення складено 20.12.2019 р.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Боровця Олега Мефодійовича

до Сарненської міської ради Рівненської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Комунальне підприємство "Житлосервіс"

про скасування рішення та зобов`язання укладення договору купівлі-продажу

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 16.12.2019 р. позов фізичної особи-підприємця Боровця Олега Мефодійовича задоволено частково. Визнано недійсним та скасовано пункт 8 рішення Сарненської міської ради Рівненської області від 12.04.2017р. №481 "Про затвердження переліку об`єктів міської комунальної власності, що підлягають приватизації" в частині визнання таким, що втратило чинність рішення Сарненської міської ради Рівненської області від 24 лютого 2015р. №1794. В решті позову відмовлено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1 921,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач - ФОП Боровець О.М. звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати частково в частині відмови у задоволенні позову і прийняти в цій частині нове рішення, яким зобов`язати Сарненську міську раду Рівненської області укласти з фізичною особою-підприємцем Боровцем Олегом Мефодійовичем договір купівлі-продажу нежитлової будівлі трансформаторної підстанції шляхом викупу, за адресою АДРЕСА_1 за ринковою вартістю, визначеною суб`єктом оціночної діяльності станом на останнє число місяця дати набрання законної сили рішенням суду у даній справі. Віднести судові витрати на рахунок Відповідача.

В обгрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції здійснено помилку, яка полягає у тому, що у відповідності до ст. 8 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, з моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства здійснюється його підготовка до приватизації. Підготовка об`єкта малої приватизації до продажу здійснюється органами приватизації, які: встановлюють ціну продажу об`єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, або початкову ціну об`єкта на аукціоні, за конкурсом з урахуванням результатів оцінки об`єкта, проведеної відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України; готують та публікують інформацію про об`єкти малої приватизації у відповідних інформаційних бюлетенях та місцевій пресі, інших друкованих виданнях, визначених органами приватизації; проводять у разі необхідності реорганізацію або ліквідацію державного підприємства; замовляють у разі потреби проведення екологічного аудиту; замовляють проведення робіт із землеустрою. Для забезпечення виконання зазначених функцій органи приватизації можуть залучати відповідні організації та спеціалістів у порядку і на умовах, що встановлюються Фондом державного майна України. Покупець, який у встановленому порядку подав заяву про приватизацію підприємства, може за власний рахунок замовити проведення аудиторської перевірки фінансового стану вказаного підприємства. Строк підготовки об`єкта малої приватизації до продажу, крім об`єктів, набуття права власності на які пов`язане з переходом права на земельну ділянку державної власності, не повинен перевищувати двох місяців з дня прийняття рішення про включення його до відповідного переліку об`єктів, що підлягають приватизації.

Положеннями ст. 9 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію), в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що за рішенням органів приватизації проводиться інвентаризація майна об`єкта малої приватизації в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, та оцінка такого об`єкта відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України. Ціна продажу об`єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, та початкова ціна об`єкта малої приватизації на аукціоні або за конкурсом встановлюється на підставі результатів його оцінки.

Отже, з прийняттям рішень про приватизацію спірного майна шляхом його викупу у Сарненської міської ради, як органу приватизації відповідного майна, виник обов`язок з проведення підготовки таких об`єктів до продажу Відповідачу, яка полягає, зокрема, у визначенні їх вартості, як передумови укладення відповідних договорів купівлі-продажу, а у підприємця, як покупця, з прийняттям (реєстрацією) його заяв про викупу (приватизацію) таких об`єктів виникли правомірні очікування щодо набуття їх у власність за наслідками проведення підготовки їх до продажу.

Проте судом не враховано, що Сарненська міська рада як орган приватизації протиправно бездіяла не виконуючи власне рішення сесії 27.02.2014 р. №1376 «Про затвердження переліку об`єктів міської комунальної власності, що підлягають приватизації" за яким об`єкт включено до переліку об`єктів комунальної власності міста Сарни, що підлягає приватизації шляхом викупу.

При цьому, в силу приписів ч. 2 ст. 8 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію), в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, така підготовка мала бути проведено протягом двох місяців з моменту прийняття відповідних рішень.

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами, що з метою підготовки спірного майна до відчуження Позивачем було замовлено та проведено його оцінку, за наслідками якої отримано відповідні висновки оцінювача щодо вартості спірного майна та передано їх Відповідачу.

З наведеного вбачається, що встановлення ціни продажу є елементом підготовки об`єкта до приватизації та передує етапу укладення договору купівлі- продажу.

З системного аналізу наведених нормативно-правових актів вбачається, що закінчення процедури приватизації шляхом укладення договору купівлі-продажу відповідно до абз. З пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», можливо лише в тому випадку, коли органом приватизації здійснено всі дії, направлені на проведення підготовки об`єкту до приватизації, в тому числі і визначено ціну продажу.

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств» (в редакції, діючій на момент виникнення спірних правовідносин) за рішенням органів приватизації проводиться інвентаризація майна об`єкта малої приватизації в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, та оцінка такого об`єкта відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України; ціна продажу об`єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, та початкова ціна об`єкта малої приватизації на аукціоні або за конкурсом встановлюється на підставі результатів його оцінки.

Крім проведення оцінки об`єкту приватизації, необхідним елементом визначення вартості його продажу є проведення рецензування звіту про оцінку.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) полягає в їх критичному розгляді та наданні висновків щодо їх повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, в порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами з оцінки майна.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб`єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).

Відповідно до п. 22 методики оцінки майна затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 №1891 (далі - Методика) орган приватизації затверджує результати оцінки майна у разі приватизації об`єкта, у тому числі разом із земельними ділянками.

Обов`язковою умовою (п. 20 Методики) для прийняття, погодження або затвердження висновку про вартість (акта оцінки) майна є наявність позитивного загального висновку рецензента, що міститься в рецензії на відповідний звіт про оцінку (акт оцінки), складеній рецензентом відповідно до вимог законодавства.

Рецензування звіту про оцінку (висновку про вартість майна) не проводилось, висновки про вартість майна Сарненською міською радою затвержено не було.

Таким чином, має місце невиконання передумов укладення спірного договору купівлі-продажу спірного майна, а відтак, неналежного виконання Сарненською міською радою передбачених обов`язків з підготовки та відчуження спірного майна на користь Позивача, де Рада за наслідками визначення ціни продажу об`єктів приватизації була зобов`язана укласти відповідний договір.

Крім того, з огляду на визначені ч. 2 ст. 8 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію), в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, строки проведення відповідної підготовки та дати прийняття рішень про приватизацію спірного майна фактичне укладення спірних договорів мало бути здійснено до набрання чинності Законом України "Про приватизацію державного і комунального майна", а посилання Відповідача на те, що неможливість закінчення підготовки спірних об`єктів до приватизації у визначені Законом строки зумовлена несвоєчасним проведенням їх оцінки не спростовує існування порушення таких строків, адже саме Відповідач виступає замовником відповідних оцінок на підставі укладених з оцінювачем правочинів і виключно йому належить право контролю за своєчасністю їх проведення.

Тобто, Позивач, як покупець спірних об`єктів приватизації, позбавлений в даному випадку можливості контролю за додержанням строків проведення оцінки і визначення вартості продажу спірного майна. Разом з тим, на Позивача, на відміну від Відповідача, не покладено зазначеним законодавством імперативного обов`язку підготовки проекту договору купівлі-продажу. За усіма правилами цей договір як наслідок завершення приватизації готується органом приватизації (Сарненською міською радою).

В той же час, відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" установлено, що приватизація (продаж) об`єктів, щодо яких рішення про приватизацію було прийнято до набрання чинності цим Законом, здійснюється та завершується відповідно до вимог цього Закону, крім об`єктів, за якими: дата проведення аукціону, конкурсу, викупу, продажу пакетів акцій (часток, паїв) господарських товариств, зазначена в опублікованому інформаційному повідомленні про продаж державного або комунального майна, припадає на день після набрання чинності цим Законом; після завершення процедури продажу відбувається оформлення договору купівлі-продажу; на момент прийняття рішення про їх приватизацію належали до об`єктів групи Г згідно з класифікацією об`єктів приватизації, встановленою Законом України "Про приватизацію державного майна", та щодо яких є дійсною оцінка, або Кабінетом Міністрів України визначено радника для надання послуг з підготовки до приватизації та продажу об`єктів приватизації за результатами проведення конкурсу.

Тобто, з прийняттям Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" законодавцем в його прикінцевих та перехідних положень було закріплено можливість завершення вже розпочатих до набрання ним чинності процедур приватизації об`єктів в т.ч. комунального майна шляхом його викупу орендарем.

Отже, з набранням чинності Законом України "Про приватизацію державного і комунального майна" не було нівельовано можливість подальшого здійснення та завершення процедури приватизації спірного майна шляхом його викупу Позивачем як орендарем на підставі рішень, прийнятих до набрання чинності вказаним Законом, а, навпаки, в положеннях абз. 1 п. 2 його Прикінцевих та перехідних положень передбачено таку можливість, що свідчить про продовження існування обов`язку Сарненської міської ради з укладення спірного договору.

Однак, судом першої інстанції проігноровано, що дані положення, які зазначені у оскаржуваному рішенні суду не нівелюють можливості приватизації (продажу) об`єктів малої приватизації шляхом їх викупу орендарями, право чого, за настання певних умов, гарантовано останнім положеннями чинного законодавства України, які регулюють правовідносини оренди (зокрема, ст.ст. 284,289,291 Господарського кодексу України), а виключно встановлюють загальні правила відчуження об`єктів малої приватизації, які мали місце і до набрання чинності Законом України "Про приватизацію державного і комунального майна" та були унормовані положеннями Розділу IV Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Враховуючи, що в даному випадку укладення спірного договору є обов`язковим в силу Закону та прийнятих рішень про приватизацію шляхом викупу об`єкта приватизації Позивачем та укладення договорів купівлі-продажу нежитлової будівлі трансформаторної підстанції шляхом викупу, за адресою АДРЕСА_1, а судом першої інстанції не встановлено згідно зібраних в матеріалах справи документів правових підстав для припинення процедури приватизації такого майна, то вимога позивача про зобов`язання відповідача укласти спірний договір є правомірною та обґрунтованою, проте місцевим господарським судом безпідставно відмовлено у цій частині у задоволенні позову.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.01.2020 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФОП Боровця Олега Мефодійовича на рішення господарського суду Рівненської області від 16.12.19р. у справі №918/573/19. Розгляд апеляційної скарги призначено на 24.02.2020 р. об 11:00год.

Також на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга відповідача - Сарненської міської ради Рівненської області, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині задоволення позовної вимоги щодо визнання недійсним та скасування пункту 8 рішення Сарненської міської ради від 12.04.2017 №481 "Про затвердження переліку об`єктів міської комунальної власності, що підлягають приватизації" в частині визнання таким, що втратило чинність рішення Сарненської міської ради від 24.02.2015 №1794 та ухвалити нове рішення в цій частині шляхом відмови в задоволені позовної вимоги. Стягнути на користь Сарненської міської ради судові витрати в розмірі судового збору в сумі 5763,0 грн.

В обгрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що Правові, економічні та організаційні основи приватизації державного і комунального майна визначаються Законом України «Про приватизацію державного та комунального майна» (в редакції що діяла на день прийняття вказаного рішення) (далі Закон).

Вказаним законом визначено, що після затвердження переліку об`єктів приватизації строк приватизації не має перевищувати двох років (стаття 12 Закону).

По закінченню дворічного строку органи місцевого самоврядування затверджують новий перелік об`єктїв приватизації по якому відбувається процедура приватизації згідно вимог чинного законодавства.

Враховуючи наведену норму, Сарненська міська рада скористалась наданим право та прийняла рішення ради від 12.04.2017 №481 "Про затвердження переліку об`єктів міської комунальної власності, що підлягають приватизації".

Цим же рішенням міська рада визнала рішення від 24.02.2015 №1794 таким що втратило чинність.

Визначальною особливістю нормативного акта є його спрямованість на врегулювання відносин множинної кількості суб`єктів відповідних правовідносин двох чи більше учасників певного виду відносин.

Тобто об`єктом правового регулювання є встановлення загальних правил поведінки між декількома суб`єктами, що беруть на себе права чи обов`язки, що призводить до виникнення, зміни чи припинення відповідних правовідносин. Адресата юридичних приписів нормативного акта неможливо чітко ідентифікувати, оскільки ним потенційно може бути кожна особа, що зацікавлена у реалізації свого суб`єктивного права або охоронюваного законом інтересу.

Тим часом ненормативні акти мають своїм предметом вплив на чітко визначеного суб`єкта права, якому надаються певні права або на якого покладається певні обов`язки. І об`єктом правового регулювання тут виступає потреба закріплення певної суб`єктивної волі щодо конкретної особи, що зумовлює виникнення певних змін у правовому статусі цієї особи. Тож адресат юридичних приписів ненормативного акта завжди чітко визначений, і залежно від обставин, ініціатором його видання може бути як адресат, так і видави и к відповідного акту.

Тобто співвідношення між нормативними актами та ненормативними визначається, зважаючи на мету їхнього видання: ненормативний акт є актом реалізації норм права, який видається тільки задля розв`язання певної ситуації за індивідуально-визначених обставин та умов, тоді як нормативні акти містять приписи права, що стосуються прав та інтересів невизначеного кола суб`єктів, і яке реалізуються без темпоральних обмежень.

Можливість скасування органом місцевого самоврядування власного рішення, у той же час, реалізація повноважень можлива у разі дотримання сукупності умов, зокрема:

а) відсутність факту виконання рішення, що скасовується;

б) відсутність факту виникнення правовідносин, пов`язаних з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів або ж відсутність заперечень суб`єктів правовідносин щодо їх зміни чи припинення у разі виникнення таких правовідносин.

Враховуючи те, що рішення міської ради від 24.02.2015 №1794 не було виконане та строки його виконання минули згідно вищевказаних правових норм. Сарненська міська рада визнала вказане рішення, як рішення нормативного характеру, таким, що втратило чинність та на його заміну прийняла нове рішення від 12.04.2017 № 481 нормативного характеру.

Сарненська міська рада маючи повноваження щодо затвердження переліку об`єктів приватизації згідно Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна" (в редакції чинній на день прийняття рішення) та дотримавши строк на здійснення свого права юридичними, фізичними особами на приватизацію об`єктів комунальної власності, а саме два роки з дати прийняття рішення 2015 року, прийняла нове рішення та затвердила новий перелік об`єктів приватизації комунальної власності із врахуванням норм чинного законодавства. Цим же рішенням міська рада не скасовувала рішення міської ради, а визнала його таким що втратило чинність, тобто передчасного скасування рішення ради, що могло призвести до порушення прав суб`єктів приватизації не відбулось.

Апелянт вважає, що судом першої інстанції не враховано норми чинного законодавства щодо того які об`єкти не підлягають приватизації, зокрема це об`єкти інженерної інфраструктури та благоустрою міст, інших населених пунктів, включаючи мережі, споруди, устаткування, які пов`язані з постачанням споживачам води, газу, тепла, а також відведенням і очищенням стічних вод (ст. 5 Закону в редакції на день прийняття рішення міської ради від 12.04.2017 №481).

Ця норма була врахована спеціалістами ради при підготовці відповідного рішення та об`єкт трансформаторна підстанція був виключений з переліку об`єктів, що підлягають приватизації в рішенні 2017 року.

Трансформаторна підстанція - це електрична установка відкритого або закритого типу, призначена для розподілу або перетворення електричної енергії З.У "Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів". В свою чергу трансформаторна підстанція є об`єктом інфраструктури електроенергетики, що підтверджується Законом України "Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж".

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.01.2020 р. відмовлено Сарненській міській раді Рівненської області в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Рівненської області від 16.12.2019 р. у справі №918/573/19. Апеляційну скаргу Сарненської міської ради Рівненської області на рішення господарського суду Рівненської області від 16.12.2019р. у справі №918/573/19 залишено без руху. Зобов`язано скаржника протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме подати доказ сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі. Роз`яснено, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.

06.02.2020 року на адресу апеляційного суду від відповідача надійшла заява, до якої долучив платіжне доручення №12 від 28.01.2020 р. про сплату судового збору в сумі 2 881,50 грн. Також в заяві скаржник просить поновити пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.02.2020 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Сарненської міської ради Рівненської області на рішення господарського суду Рівненської області від 16.12.2019р. у справі №918/573/19. Об`єднано апеляційну скаргу Сарненської міської ради Рівненської області із раніше поданою і прийнятою скаргою Фізичної особи-підприємця Боровця Олега Мефодійовича у справі № 918/573/19 в одне апеляційне провадження. Розгляд апеляційної скарги призначено на 24.02.2020 р. об 11:00год.

В судове засідання від 24.02.2020 р. з`явилась представник відповідача. Представники позивача та третьої особи в судове засідання не з`явились.

Перед початком судового засідання на адресу апеляційного господарського суду від відповідача та від третьої особи надійшли відзиви на апеляційну скаргу ФОП Боровця О.М.; в своєму відзиві третя особа також просить провести судове засідання без участі представника.

Від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в якому посилався на те, що ним не отримано копію апеляційної скарги відповідача, а також на те, що строк на подання відзиву на апеляційну скаргу відповідача ще не закінчився, оскільки сам представник позивача зазначив, що 19.02.2020 р. отримав копію ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.02.2020 р., а отже строк на подачу відзиву на апеляційну скаргу відповідача закінчується 29.02.2020 р.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.02.2020 р. Розгляд апеляційних скарг відкласти на 16 березня 2020 р.

16.03.2020 року від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу Сарненської міської ради, в якому просить апеляційну скаргу відаовідача залишити без задоволення, а рішення господарського суду Рівненської області від 16.12.2019р. у справі №918/573/19 в оскаржуваній ним частині залишити без змін.

В судове засідання 16.03.2020 року з`явилися представники позивача та відповідача, третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Комунальне підприємство "Житлосервіс" не забезпечив явку в судове засідання уповноваженого представника.

Сторони у справі були належним чином повідомлені про час та дату судового засідання, що підтверджується долученими до матеріалів справи рекомендованими повідомленнями.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи та вимоги викладені в апеляційній скарзі, просив рішення господарського суду Рівненської області від 16.12.2019р. у справі №918/573/19 скасувати в оскаржуваній частині, в задоволенні апеляційної скарги Сарненської міської ради просив відмовити з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи та вимоги викладені в апеляційній скарзі, просив рішення господарського суду Рівненської області від 16.12.2019р. у справі №918/573/19 скасувати в оскаржуваній частині, в задоволенні апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Боровця Олега Мефодійовича просив відмовити з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Згідно із ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційних скарг, відзиви на апеляційні скарги, заслухавши в судовому засіданні присутніх представників сторін, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між Комунальним підприємством "Житлосервіс" Сарненської міської ради Рівненської області (Орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Боровцем Олегом Мефодійовичем (Орендар) 28.11.2011р. укладено договір оренди майна комунальної власності міста №12 (далі - Договір), за умовами якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду приміщення розташоване за адресою та знаходиться на балансі КП "Житлосервіс" АДРЕСА_1 (далі - об`єкт) площею 45.1 кв.м. для розміщення складського приміщення.

Об`єкт оренди належить Територіальній громаді м. Сарни в особі Сарненської міської ради на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 29.09.2011р., виданого згідно рішення Виконавчого комітету Сарненської міської ради від 29.09.2011р. №376.

Договір оренди об`єкта нерухомості по АДРЕСА_1 №12 від 28.11.2011 року укладався позивачем з комунальним підприємством "Житлосервіс" на підставі рішення Сарненської міської ради від 07.07.2011 року №375 "Про надання дозволу на здачу в оренду будівлі трансформаторної підстанції, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1".

Сторонами даного договору 28.11.2011 р. підписано акт прийому - передачі об`єкта.

Пунктом 7.1 договору сторони визначили, що договір №12 від 28.11.2011р. діє з 01.12.2011р. до 01.11.2014р..

Пунктом 8.4 цього Договору визначено, що після закінчення терміну дії Договору Орендар має переважне право на продовження дії (переукладення) цього Договору. При відсутності пропозиції однієї зі сторін про припинення дії Договору протягом одного місяця після закінчення терміну його дії, Договір вважається продовжений на той самий строк та на тих самих умовах.

За період дії договору Орендарем здійснено невід`ємні поліпшення орендованого майна.

Із матеріалів справи вбачається, Рішенням Сарненської міської ради від 27.02.2014 р. №1376 "Про затвердження переліку об`єктів міської комунальної власності, що підлягають приватизації" вказаний об`єкт включено до переліку об`єктів комунальної власності міста Сарни, що підлягає приватизації шляхом викупу. На виконання даного рішення Позивачем було здійснено оцінку ринкової вартості об`єкта.

12.01.2017р. (вих. №7) Позивач звернувся до Відповідача із заявою про приватизацію, у якій просив укласти з ним договір купівлі-продажу об`єкту шляхом викупу (т. 1 а.с. 20).

12.01.2017р. (вих. №8) Позивач надіслав Відповідачу звіт про оцінку об`єкта. Проте відповіді на обидва свої звернення Позивач не отримав (т. 1 а.с. 21).

15.06.2018р. Позивач повторно звернувся до Відповідача із заявою про приватизацію, у якій просив укласти з ним договір купівлі-продажу зазначеного об`єкта шляхом викупу (т. 1 а.с. 22).

Відповідач листом від 09.07.2018р. №02/16-1150, на заяву Позивача про приватизацію, повідомив, що за результатами розгляду заяв ФОП Боровця О.М. щодо здійснення процедури укладення договору купівлі-продажу об`єкта нерухомості - будівлі трансформаторної підстанції площею 45,1 м<sup>2</sup> , що знаходиться по АДРЕСА_1 №12, підстави для продажу об`єкта нерухомості відсутні, оскільки рішенням Сарненської міської ради від 12.04.2017р. затверджено перелік об`єктів міської комунальної власності, що підлягають приватизації (із змінами згідно рішення від 12.07.2017р. №551) (т. 1 а.с. 24).

Згідно даного переліку, будівля трансформаторної підстанції за адресою АДРЕСА_1, не входить до переліку об`єктів комунальної власності, що підлягають приватизації.

Також у відповіді відповідач посилався на те, що вищевказаний об`єкт включений до переліку об`єктів комунальної власності, право оренди яких підлягає передачі на конкурсних засадах.

З метою проведення конкурсного відбору по визначенню суб`єктів оренди майна комунальної власності на сьогоднішній день визначено суб`єкта оціночної діяльності для проведення незалежної оцінки об`єкта комунальної власності - будівлі трансформаторної підстанції за адресою АДРЕСА_1.

За результатами проведеної та затвердженої оцінки виконавчим комітетом Сарненської міської ради буде організовано проведення конкурсного відбору суб`єкта оренди відповідного майна згідно вимог рішення Сарненської міської ради від 20.02.2017 №431 "Про затвердження Положення про оренду комунального майна, методики розрахунку та порядку використання плати за оренду і орендні ставки на нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення), що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Сарни". Резюмуючи, Відповідач повідомила Позивача, що правові підстави для продажу вищевказаного об`єкта нерухомості, як об`єкта комунальної власності, що підлягає приватизації, відсутні.

На запит представника ФОП Боровця відповідач надіслав копію рішення Сарненської міської ради від 12.07.2017р. №481 "Про затвердження переліку об`єктів міської комунальної власності, що підлягають приватизації" визнано таким, що втратило чинність рішення Сарненської міської ради від 24.02.2015р. №1794 "Про затвердження переліку об`єктів міської комунальної власності, що підлягають приватизації" (т. 1 а.с. 26 - 29).

Також, на запит представника ФОП Боровця від 26.07.2018р., Сарненською міською радою було повідомлено позивача, що рішенням Сарненської міської ради від 24.02.2015р. №1794 Про затвердження переліку об`єктів міської комунальної власності, що підлягають приватизації" вказаний об`єкт включено до переліку об`єктів комунальної власності міста Сарни, що підлягає приватизації шляхом викупу. Цим же рішенням визнано таким, що втратило чинність рішення Сарненської міської ради від 27.02.2014р. №1376 "Про затвердження переліку об`єктів міської комунальної власності, що підлягають приватизації" (т. 1 а.с. 31 - 35).

15 серпня 2019 року Фізична особа-підприємець Боровець Олег Мефодійович звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до Сарненської міської ради Рівненської області, у якому просив, посилаючись на ст. ст. 20, 162, 164, 172, 173, 201 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скасувати рішення Сарненської міської ради №481 в частині визнання таким, що втратив чинність пункт 2 Додатку до рішення відповідача від 24.02.2015 року №1794 "Про затвердження переліку об`єктів міської комунальної власності, що підлягають приватизації" та зобов`язати відповідача укласти з позивачем договір купівлі-продажу нежитлової будівлі трансформаторної підстанції шляхом її викупу, за адресою АДРЕСА_1 за ринковою вартістю, визначеною суб`єктом оціночної діяльності станом на останнє число місяця дати набрання законної сили рішенням суду у даній справі.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 09.09.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 918/573/19, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 08.10.2019 року.

08.10.2019р. позивачем подано до господарського суду Рівненської області заяву про уточнення позовних вимог, якою уточнив п. 2 прохальної частини позовної заяви, а саме визнати недійсним та скасувати пункт 8 рішення Сарненської міської ради Рівненської області від 12.04.2017 р. № 481 "Про затвердження переліку об`єктів міської комунальної власності, що підлягають приватизації" в частині визнання таким, що втратило чинність рішення Сарненської міської ради Рівненської області від 24.02.2015 р. №1794., яке було прийнято господарського суду Рівненської області та враховано при прийняті оскаржуваного рішення (т. 1 а.с. 80 - 81).

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 22.10.2019 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Комунальне підприємство "Житлосервіс" та відкладено розгляд справи на 05.11.2019 року.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 22.10.2019 року від 26.11.2019 року закрито підготовче провадження у справі та призначено до розгляду по суті.

Розглянувши позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позову фізичної особи-підприємця Боровця Олега Мефодійовича в частині визнання недійсним та скасовання пункту 8 рішення Сарненської міської ради Рівненської області від 12.04.2017р. №481 "Про затвердження переліку об`єктів міської комунальної власності, що підлягають приватизації" в частині визнання таким, що втратило чинність рішення Сарненської міської ради Рівненської області від 24 лютого 2015р. №1794.

В задоволенні позову про зобов`язання Сарненської міської ради Рівненської області укласти з фізичною особою-підприємцем Боровцем Олегом Мефодійовичем договір купівлі-продажу нежитлової будівлі трансформаторної підстанції шляхом викупу, за адресою АДРЕСА_1 за ринковою вартістю, визначеною суб`єктом оціночної діяльності станом на останнє число місяця дати набрання законної сили рішенням суду у даній справі, суд першої інстанції відмовив.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції враховуючи наступне.

Як вже зазначалося вище, між Комунальним підприємством "Житлосервіс" Сарненської міської ради Рівненської області (Орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Боровцем Олегом Мефодійовичем (Орендар) 28.11.2011р. укладено договір оренди майна комунальної власності міста №12 (далі - Договір), за умовами якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду приміщення розташоване за адресою та знаходиться на балансі КП "Житлосервіс" АДРЕСА_1 (далі - об`єкт) площею 45.1 кв.м. для розміщення складського приміщення.

Рішенням Сарненської міської ради від 27.02.2014 р. №1376 "Про затвердження переліку об`єктів міської комунальної власності, що підлягають приватизації" вказаний об`єкт включено до переліку об`єктів комунальної власності міста Сарни, що підлягає приватизації шляхом викупу.

Рішенням Сарненської міської ради від 12.07.2017р. №481 "Про затвердження переліку об`єктів міської комунальної власності, що підлягають приватизації" визнано таким, що втратило чинність рішення Сарненської міської ради від 24.02.2015р. №1794 "Про затвердження переліку об`єктів міської комунальної власності, що підлягають приватизації".

Конституцією України передбачено форми та засоби реалізації права територіальних громад на місцеве самоврядування і вказано, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території (ч. 1 ст. 144 Конституції України).

Частиною 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що у формі рішень рада приймає нормативні та інші акти.

Конституційний Суд України у рішенні від 16.04.2009 №7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) проаналізувавши функції і повноваження органів місцевого самоврядування врегульовані Конституцією України та іншими законами України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти.

Згідно з абз. 4 ч. 1 рішення Конституційного суду України №2-зп від 23.06.1997 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення підпункту 2 пункту 3 розділу IV Закону України "Про Конституційний Суд України" стосовно правових актів органів Верховної Ради України (справа про акти органів Верховної Ради України), за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію. Такий висновок узгоджується також із правового позицією Конституційного Суду України, викладеною у рішенні від 27.12.2001 № 20-рп/2001 у справі про укази Президії Верховної Ради України щодо Компартії України, зареєстрованої 22.07.1991 року (абзац перший пункту 6 мотивувальної частини).

Відповідно до п. 1 роз`яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 №02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" (зі змінами та доповненнями) акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин. Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні. Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов`язки тільки у того суб`єкта (чи визначеного ними певного кола суб`єктів), якому вони адресовані.

У Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (ст. 3 Конституції).

Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (ч. 1 ст. 74 Закону України "Про місцеве самоврядування з Україні").

Окрім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 Справа № 1-9/2009 "у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування)", Конституційний Суд України зазначає, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону).

Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата.

Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути -скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Матеріали справи свідчать, що Договір оренди майна комунальної власності №12 від 28.11.2011 року, укладений між Позивачем та КП "Житлосервіс" на виконання рішення Сарненської міської ради від 07.07.2011 року №375 "Про надання дозволу на здачу в оренду будівлі трансформаторної підстанції, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1", рішення Сарненської міської ради від 27.02.2014р. №1376 "Про затвердження переліку об`єктів міської комунальної власності, що підлягають приватизації" та від 24.02.2015р. №1794 "Про затвердження переліку об`єктів міської комунальної власності, що підлягають приватизації", якими об`єкт оренди включено до переліку об`єктів комунальної власності міста Сарни, що підлягає приватизації шляхом викупу.

Однак прийнявши рішення від 12.04.2017 р. №481 "Про затвердження переліку об`єктів міської комунальної власності, що підлягають приватизації" та визнавши при цьому таким, що втратило чинність рішення Ради від 24 лютого 2015 року №1794, Сарненська міська рада допустила порушення стабільності суспільних відносин між органами місцевого самоврядування і громадянами та позбавила Позивача права на приватизацію орендованого майна, яке було надано йому законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України передбачені способи захисту цивільних прав та інтересів та зокрема, встановлено, що суд може захистити цивільне право та інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Статтею 5 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що пункт 8 рішення Сарненської міської ради від 12.04.2017р. №481 "Про затвердження переліку об`єктів міської комунальної власності, що підлягають приватизації" в частині визнання таким, що втратило чинність рішення Сарненської міської ради від 24 лютого 2015 року №1794 підлягає визнанню незаконним та скасуванню.

Посилання Сарненської міської ради в апеляційній скарзі на те, що норми Законів України "Про приватизацію державного майна" та "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" втратили чинність на підставі Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна" з березня місяця 2018 року, а заява позивача щодо укладення договору купівлі продажу об`єкта приватизації шляхом викупу надійшла до Сарненської міської ради 15.06.2018 року, після втрати чинності Законів, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки оскаржуване рішення прийняте Відповідачем ще 12.04.2017 року, тобто до втрати чинності вищевказаними Законами, і, відповідно, в наданні правової оцінки правомірності прийняття оспорюваного рішення мають застосовуватися закони чинні на момент його прийняття.

Щодо посилань Сарненської міської ради на те, що об`єкт оренди за Договором №12 від 28.11.2011р., а саме приміщення розташоване за адресою та знаходиться на балансі КП "Житлосервіс" АДРЕСА_1, належить до об`єктів інженерної інфраструктури міста, пов`язаної із постачанням електроенергії, і не підлягає приватизації згідно Закону, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Матеріали справи свідчать, що об`єкт оренди за Договором належить Відповідачу на праві власності, що підтверджується Свідоцтвом про право власності від 29.09.2011 р. і Витягом про державну реєстрацію прав від 17.10.2011 р..

На дату укладення Договору, об`єкт оренди за Договором не використовувався його балансоутримувачем КП "Житлосервіс" за його цільовим призначенням оскільки в Договорі оренди зазначено, що об`єкт оренди передається Орендареві для складського приміщення.

На дату укладення Договору, комісія в складі начальника КП "Житлосервіс" Пограничної А.М., головного інженера Сиротюк О.А. та ФОП Боровець Олег Мефодійович провели обстеження технічного стану нежитлового приміщення в будинку АДРЕСА_1 і встановила, що дане приміщення знаходиться у задовільному стані, загальна площа якого становить 45,1 кв. м. і сторони не мають претензій одна до одної.

Дана обставина підтверджується актом приймання - передачі в оренду нежитлового приміщення в будинку АДРЕСА_1 від 28.11.2011 р..

Із змісту даного акту вбачається, що комісія не виявила на об`єкті оренди будь-якого електротехнічного устаткування, яке б могло перешкоджати використанню Орендарем цього об`єкту за його цільовим призначенням згідно Договору, а саме для складського приміщення.

Також, доказом того, що об`єкт оренди за Договором не використовується його балансоутримувачем КП "Житлосервіс" за його цільовим призначенням, є факт включення відповідачем цього ж об`єкту до переліку об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Сарни, що підлягають приватизації шляхом викупу, на підставі двох рішень сесії Сарненської міської ради, а саме від 27 лютого 2014 року №1376 "Про затвердження переліку об`єктів міської комунальної власності, що підлягають приватизації" і від 24 лютого 2015 року №1794 "Про затвердження переліку об`єктів міської комунальної власності, що підлягають приватизації".

З вище викладеного вбачається, що станом на дату укладення договору, об`єкт приватизації був комунальним майном і не використовувався за його цільовим призначенням.

А тому, посилання Сарненської міської ради на те, що об`єкт оренди за Договором №12 від 28.11.2011р., а саме приміщення розташоване за адресою та знаходиться на балансі КП "Житлосервіс" АДРЕСА_1, належить до об`єктів інженерної інфраструктури міста, пов`язаної із постачанням електроенергії, і не підлягає приватизації згідно Закону, колегія суддів вважає безпідставними.

Інші доводи Сарненської міської ради, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Щодо позовних вимог ФОП Боровця О.М., про зобов`язання Сарненської міської ради укласти з ФОП Боровцем О.М. договір купівлі-продажу нежитлової будівлі трансформаторної підстанції шляхом її викупу за адресою АДРЕСА_1 за ринковою вартістю, визначеною суб`єктом оціночної діяльності станом на останнє число місяця з дати набрання законної сили рішенням суду у даній справі, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 8 Закону України від 06.03.1992р. №2171-ХП "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", з моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства здійснюється його підготовка до приватизації. Підготовка об`єкта малої приватизації до продажу здійснюється органами приватизації. Строк підготовки об`єкта малої приватизації до продажу, крім об`єктів, набуття права власності на які пов`язане з переходом права на земельну ділянку державної власності, не повинен перевищувати двох місяців з дня прийняття рішення про включення його до відповідного переліку об`єктів, що підлягають приватизації.

Пунктом 6 статті 7 Закону встановлено, що з прийняттям рішення про включення об`єкта до одного з переліків, зазначених у частині першій цієї статті, стосовно нього застосовуються обмеження та вимоги, визначені частиною п`ятою статті 12 Закону України "Про приватизацію державного майна".

Відповідно ж до статті 12 Закону України "Про приватизацію державного майна" з моменту прийняття рішення про приватизацію об`єкта (нерухомого майна, інших необоротних активів) та земельної ділянки державної власності, на якій розташований такий об`єкт, забороняється: здійснення операцій (дій), внаслідок яких може відбутися відчуження зазначеного майна чи зменшення його вартості або зменшення розміру земельної ділянки державної власності; обмін, іпотека або застава майна; списання основних засобів, що мають залишкову вартість; безоплатна передача та реалізація майна для погашення заборгованості; передача майна в оренду; внесення майна до статутного капіталу інших суб`єктів господарювання, передача майна в управління та здійснення операцій з борговими вимогами і зобов`язаннями (факторинг), якщо за період з моменту прийняття такого рішення сума вартості майна, що відчужується, або зобов`язань перевищує 5 відсотків підсумку балансу підприємства за останній звітний період, але не більш як 250 мінімальних заробітних плат протягом одного календарного року; вчинення дій, які можуть призвести до обмеження (обтяження) прав на земельну ділянку державної власності, на якій розташований такий об`єкт; зміна номінальної вартості або кількості акцій без зміни розміру статутного капіталу акціонерного товариства; прийняття рішень про збільшення або зменшення статутного капіталу, крім випадків збільшення статутного капіталу на суму збільшення вартості власного капіталу товариства; прийняття рішень про припинення господарської організації шляхом злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення. Зазначені обмеження діють до завершення приватизації об`єкта.

Статтею 8 Закону про малу приватизацію встановлено, що з моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства здійснюється його підготовка до приватизації. Підготовка об`єкта малої приватизації до продажу здійснюється органами приватизації, які: встановлюють ціну продажу об`єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, або початкову ціну об`єкта на аукціоні, за конкурсом з урахуванням результатів оцінки об`єкта, проведеної відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України; готують та публікують інформацію про об`єкти малої приватизації у відповідних інформаційних бюлетенях та місцевій пресі, інших друкованих виданнях, визначених органами приватизації; проводять у разі необхідності реорганізацію або ліквідацію державного підприємства; замовляють у разі потреби проведення екологічного аудиту; замовляють проведення робіт із землеустрою.

Для забезпечення виконання зазначених функцій органи приватизації можуть залучати відповідні організації та спеціалістів у порядку і на умовах, що встановлюються Фондом державного майна України.

Покупець, який у встановленому порядку подав заяву про приватизацію підприємства, може за власний рахунок замовити проведення аудиторської перевірки фінансового стану вказаного підприємства.

Строк підготовки об`єкта малої приватизації до продажу, крім об`єктів, набуття права власності на які пов`язане з переходом права на земельну ділянку державної власності, не повинен перевищувати двох місяців з дня прийняття рішення про включення його до відповідного переліку об`єктів, що підлягають приватизації.

Відповідно до ч. 6 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування" доцільність, порядок та умови відчуження об`єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою.

Відповідно до п. 30 ч. 1 Закону України "Про місцеве самоврядування" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об`єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об`єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об`єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання у концесію об`єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади

Частина 2 статті 777 Цивільного кодексу України надає наймачеві переважне право придбати річ, що є об`єктом найму, за умов належного виконання своїх обов`язків за договором найму, в разі її продажу наймодавцем.

Частиною 1 статті 289 Господарського кодексу України встановлено, що орендар має право на викуп об`єкта оренди, якщо таке право передбачено договором оренди.

Крім того у пункті 7 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 25.04.2001 №01-8/500 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів законодавства про приватизацію державного майна" відмова у приватизації припустима лише з підстав, визначених частиною третьою статті 12 Закону та абзацом другим частини п`ятої статті 7 Закону про малу приватизацію. Акти органів приватизації про відмову у приватизації можуть визнаватись недійсними на загальних підставах за заявами заінтересованих осіб. У разі ухилення державного органу приватизації від розгляду заяви про приватизацію особа, заяву якої не розглянуто у встановлений законом строк, не позбавлена права звернутись до суду з заявою про спонукання державного органу приватизації прийняти належне рішення.

Пунктом 19 вказаного листа визначено, що відмова у приватизації можлива виключно у випадках, зазначених відповідно у частині третій статті 12 Закону та абзаці другому частини п`ятої статті 7 Закону про малу приватизацію. У решті випадків, тобто коли державними органами приватизації у встановленому порядку прийнято рішення щодо приватизації об`єкта, такий орган в подальшому не вправі відмовити в укладенні договору купівлі - продажу об`єкта приватизації.

Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", в редакції, що діяла на момент прийняття Відповідачем рішень про включення орендованого Позивачем майна до переліку об`єктів міської комунальної власності, що підлягають приватизації шляхом викупу, передбачено порядок підготовки об`єкта до приватизації.

Зокрема, відповідно до статті 8 Закону встановлено, що з моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства здійснюється його підготовка до приватизації. Підготовка об`єкта малої приватизації до продажу здійснюється органами приватизації, які: встановлюють ціну продажу об`єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, або початкову ціну об`єкта на аукціоні, за конкурсом з урахуванням результатів оцінки об`єкта, проведеної відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України; готують та публікують інформацію про об`єкти малої приватизації у відповідних інформаційних бюлетенях та місцевій пресі, інших друкованих виданнях, визначених органами приватизації; проводять у разі необхідності реорганізацію або ліквідацію державного підприємства; замовляють у разі потреби проведення екологічного аудиту; замовляють проведення робіт із землеустрою.

Для забезпечення виконання зазначених функцій органи приватизації можуть залучати відповідні організації та спеціалістів у порядку і на умовах, що встановлюються Фондом державного майна України.

Покупець, який у встановленому порядку подав заяву про приватизацію підприємства, може за власний рахунок замовити проведення аудиторської перевірки фінансового стану вказаного підприємства.

Строк підготовки об`єкта малої приватизації до продажу, крім об`єктів, набуття права власності на які пов`язане з переходом права на земельну ділянку державної власності, не повинен перевищувати двох місяців з дня прийняття рішення про включення його до відповідного переліку об`єктів, що підлягають приватизації.

Відповідно до статті 10 цього ж Закону відповідний орган приватизації публікує в інформаційному бюлетені та місцевій пресі, інших друкованих виданнях, визначених органами приватизації, перелік об`єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу, який містить назву об`єкта приватизації та його місцезнаходження. Зазначений перелік публікується не пізніш як за 15 днів з дня прийняття рішення про затвердження переліку об`єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до вимог Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" в редакції що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, продавцями об`єктів малої приватизації, що перебувають у державній та комунальній власності є органи приватизації створенні місцевими радами.

Однак з матеріалів справи вбачається, що ФОП Боровець О.М. не оскаржує дії/бездіяльність органу приватизації, а в судовому порядку просить зобов`язати Сарненську міську раду укласти договір купівлі-продажу на спірне приміщення.

З вище викладеного вбачається, що скаржник обрав неналежний спосіб захисту своїх прав та інтересів та вказав у позовних вимогах щодо зобов`язання до міської ради, а не до органу приватизації Сарненської міської ради, який є безпосередньо продавцем об`єктів малої приватизації в силу Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Окрім того, статтею 23 Закону передбачено, що право власності на державне майно підтверджується договором купівлі-продажу, який укладається між покупцем та уповноваженим представником відповідного органу приватизації, а також актом приймання-передачі зазначеного майна. Договір купівлі-продажу державного майна підлягає нотаріальному посвідченню та у випадках, передбачених законом, державній реєстрації. У разі придбання об`єкта приватизації на аукціоні, за конкурсом договір купівлі-продажу між покупцем і продавцем укладається не пізніш як у п`ятиденний термін з дня затвердження органом приватизації результатів аукціону, конкурсу. Договір включає: назву підприємства, його адресу; відомості про продавця та покупця; ціну продажу об`єкта на аукціоні, за конкурсом або розмір викупу; взаємні зобов`язання продавця і покупця; номери їх розрахункових рахунків; назви і адреси банківських установ; умови внесення платежів.

До договору включаються зобов`язання сторін, які були визначені умовами аукціону, конкурсу чи викупу, відповідальність та правові наслідки їх невиконання.

У разі розташування захисної споруди цивільного захисту в будівлі (споруді, приміщенні) або на земельній ділянці, що приватизується (викуповується), до договору купівлі-продажу включається зобов`язання власника приватизованих об`єктів здійснювати заходи, спрямовані на її збереження.

Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України 627 Цивільного кодексу України Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 цього ж Кодексу передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Загальний порядок укладення договорів встановлено главою 53 розділу II книги п`ятої Цивільного кодексу України та главою 20 розділу IV Господарського кодексу України.

Зокрема відповідно до статті 638 ЦКУ договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до статті 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Такі ж норми передбачені і статтею 181 Господарського кодексу України.

Однак, позивачем не надано доказів того, що він звертався до відповідача з пропозицією укласти договір купівлі-продажу об`єкта оренди, яка містила б істотні умови договору і виражала намір Позивача, вважати себе зобов`язаним у разі її прийняття.

Також, в матеріалах справи відсутня експертна оцінка майна на яку посилався позивач в позовній заяві та апеляційній скарзі, а також документи, які підтверджують здійснення невід`ємних поліпшень в орендованому приміщенні.

Відповідно до статті 649 Цивільного кодексу України та статті 188 Господарського кодексу України розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом. Розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору не на підставі правового акту органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, можуть бути вирішені судом у випадках, встановлених за домовленістю сторін або законом.

Згідно ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що примус відповідача до укладення договору купівлі-продажу орендованого майна, без дотримання сторонами загального порядку укладення договорів, встановленого главою 53 розділу II книги п`ятої Цивільного кодексу України та главою 20 розділу IV Господарського кодексу України, є порушенням принципу свободи договору, встановленого статтями 6 та , 627 Цивільного кодексу України.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині зобов`язання Сарненської міської ради укласти з ФОП Боровцем О.М. договір купівлі-продажу нежитлової будівлі трансформаторної підстанції шляхом її викупу за адресою АДРЕСА_1 за ринковою вартістю, визначеною суб`єктом оціночної діяльності станом на останнє число місяця з дати набрання законної сили рішенням суду у даній справі, не підлягають задоволенню.

Доводи ФОП Боровця О.М. викладені ним в апеляційній скарзі щодо зобов`язання Сарненської міської ради укласти з ним договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки вони спростовуються вище викладеними обставинами справи та нормами діючого (в.т.ч. в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин) Законодавства.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.

Слід також зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

ФОП Боровцем О.М. та Сарненською міською радою не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції в зв`язку з чим, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційних скарг.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи все вище викладене в сукупності, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення господарського суду Волинської області від 05.11.2019 р. у справі №903/511/19 прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права та з врахуванням всіх обставин справи, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційних скарг покладаються на ФОП Боровця О.М. та Сарненську міську раду.

Керуючись ст. ст. 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Фізичної особи-підприємця Боровця Олега Мефодійовича, Сарненської міської ради Рівненської області на рішення господарського суду Рівненської області від 16.12.2019р. у справі №918/573/19 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Рівненської області від 16.12.2019р. у справі №918/573/19 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому ст.ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

4. Справу №918/573/19 повернути до господарського суду Рівненської області.

Повний текст постанови складений "20" березня 2020 р.

Головуючий суддя Демидюк О.О.

Суддя Савченко Г.І.

Суддя Павлюк І.Ю.