П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/571/20-а

Головуючий у 1-й інстанції: Жданкіна Наталія Володимирівна

Суддя-доповідач: Сушко О.О.

23 березня 2020 року

м . Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сушка О.О.

суддів: Залімського І. Г. Мацького Є.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Національного агенства з акредитації України на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року (м. Вінниця) у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Лабораторія технічного контролю "Мір" до Національного агенства з акредитації України про розгляд заяви про забезпечення позову,

В С Т А Н О В И В :

позивач подав до суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення № б/н від 05.02.2020 Національного агентства з акредитації України про тимчасове зупинення з 07.02.2020 дію атестата про акредитацію ООВ № 201101 дійсного з 25.06.2019 до 22.02.2022 до набрання законної сили рішенням суду у справі за позовом ТОВ «Лабораторія технічного контролю «МІР» про скасування вказаного рішення.

Відповідно до ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року заяву про забезпечення адміністративного позову задоволено.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову.

В обґрунтування своєї скарги апелянт повідомив, що суд першої інстанції забезпечив майбутній позов у такий спосіб, яким фактично вирішив його по суті ще до подачі до суду. Крім цього, вважає доводи позивача щодо спричинення оскаржуємим рішенням збитків та ускладнення виконання рішення суду у майбутньому, не доведеними, так як саме по собі вказане рішення ніяким чином не зупиняють господарську діяльність позивача.

На подану апеляційну скаргу позивач надіслав відзив, у якому зазначив, що оскаржуєме рішення відповідача впливає на діяльність, і як наслідок такого, контрагенти почали вимагати повернення коштів, сплачених за послуги товариства, що фактично призводить до зупинення його діяльності. Також зазначає, що обґрунтування апеляційної скарги відповідачем стосується у більшій мірі суті справи, а не питанню забезпечення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, з огляду на наступне.

Головний сервісний центр МВС України листом від 21.01.2020 №31/176 (Додаток 6) повідомив НААУ про те, що товариство з обмеженою відповідальністю «Лабораторія технічного контролю «МІР» видавало акти технічної експертизи з посиланням на атестат про акредитацію, що не передбачено чинним законодавством - Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей,причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388.

Відповідач за наслідками розгляду вказаного листа прийняв рішення про тимчасове зупинення з 07.02.2020 до 06.02.2021 дії атестату про акредитацію ООВ товариства № 201101, оскільки на його думку позивачем порушені вимоги законодавства України та міжнародні вимоги в сфері діяльності з оцінки відповідності.

Позивач до подачу позову до суду, звернувся із заявою про його забезпечення, у якій просив зупинити дію рішення відповідача про тимчасове зупинення з 07.02.2020 дії атестату про акредитацію ООВ товариства № 201101, обґрунтовуючи це наявністю загрози зупинення діяльності та ускладнення у подальшому як виконання рішення суду по суті вимог, так і для відновлення стану товариства.

Суд першої інстанції, постановляючи оскаржену ухвалу і вирішуючи питання відносно забезпечення позову, дійшов висновку про те, що у разі фактичної реалізації прийнятого відповідачем рішення, відновлення порушених прав позивача у випадку виконання рішення суду у цій справі буде неможливим.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів не погоджується з наведеною вище позицією суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Забезпечення позову – це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.

Відповідно до ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Підстави забезпечення позову, передбачені ч. 2 ст. 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

За умовами ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено у тому числі, й шляхом зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.

Не допускається забезпечення позову, зокрема, шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення (п. 5 ч. 3 ст. 151 КАС України).

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Позивач у заяві про вжиття заходів забезпечення зазначив, що оскаржуєме рішення відповідача фактично зупинить його діяльність і призведе до невиплати заробітної плати працівникам. Також, зазначив, що йому не зрозумілі підстави прийняття такого рішення та строк його дії.

Закон України «Про акредитацію органів з оцінки відповідності» визначає правові, організаційні та економічні засади акредитації органів з оцінки відповідності в Україні. У статті шостій цього Закону визначений правовий статус відповідача.

Колегія суддів зазначає, що повноваження відповідача, як суб`єкта владних повноважень у відносинах, пов`язаних з акредитацією органів з оцінки відповідності, спрямовані, в тому числі, й на прийняття рішень про акредитацію, відмову в акредитації, розширення та обмеження сфери акредитації, тимчасове зупинення і поновлення дії та скасування атестата про акредитацію.

Відповідач покликаний забезпечити проведення моніторингу за відповідністю акредитованих ним органів з оцінки відповідності вимогам акредитації шляхом здійснення нагляду, проведення повторних, позачергових та інших оцінок, а враховуючи потенційну небезпеку та наслідки, які можуть виникнути у зв`язку з недотриманням названих вимог, вжиття заходів контролю не може ставитись у залежність від можливості здійснювати позивачем його господарської діяльності.

Виходячи з наданих законом повноважень та завдань відповідача, прийняття оскаржуваного рішення мало за мету зупинення діяльності позивача для недопущення подальшого порушення законодавства.

В питанні вжиття заходів забезпечення позову у подібних правовідносинах Верховний Суд сформував сталу правову позицію щодо застосування норм процесуального права, яка полягає в наступному:

“Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте суд звертає увагу, що відповідно до статті 150 КАС зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі”.

Такий правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №826/16509/18 та від 26.12.2019 у справі № 640/13245/19, від 20.03.2019 у справі №826/14951/18, який колегія суддів враховує при розгляді цієї справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 157 КАС України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Так само вони можуть бути скасовані і за наслідками розгляду справи. Тобто, скасування заходів забезпечення позову можливе після їх застосування і дії, а не у порядку оскарження їх вжиття.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга у частині скасування заходів забезпечення позову задоволенню не підлягає, так як суд першої інстанції розглядав вимогу про їх вжиття, а не скасування уже вжитих заходів.

За таких обставин ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, і прийняття нового судового рішення - про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Національного агенства з акредитації України задовольнити частково.

Ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Лабораторія технічного контролю "МІР" у задоволенні заяви про забезпечення позову.

У задоволенні іншої частини апеляційної скарги - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий

Сушко О.О.

Судді

Залімський І. Г. Мацький Є.М.