ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

18 березня 2020 року

м. Дніпро

справа № 160/5445/19

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Мельника В.В. (доповідач),

суддів: Чепурнова Д.В., Сафронової С.В.,

за участю секретаря судового засідання Царьової Н.П.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні в м. Дніпрі

апеляційну скаргу Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року (головуючий суддя - Бондар М.В.) в адміністративній справі

за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця»

до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Українська залізниця» (далі - Позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради (далі - Відповідач), в якому просило:

- визнати протиправною бездіяльність Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, яка полягає у відмові в наданні інформації на адвокатський запит Семенової Олени Петрівни від 21.01.2019 року №ТУ БМЕС-1/07/267;

- зобов`язати Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради виконати вимоги адвокатського запиту Семенової Олени Петрівни від 21.01.2019 року №ТУ БМЕС-1/07/267.

В обґрунтування адміністративного позову Позивач, зокрема, зазначив, що 21.01.2019 року уповноваженим представником Позивача за довіреністю адвокатом Семеновою О.П. подано до Відповідача адвокатський запит №ТУ БМЕС-1/07/267 щодо надання довідок про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб. У запиті зазначено, що запитувана інформація необхідна для подачі заяв до суду про видачу судових наказів на боржників щодо стягнення заборгованості за надані послуги водопостачання та водовідведення. Відповідач відмовив у наданні запитуваної інформації. Позивач зазначає, що у запиті відповідно до пункту 6 частини 1 статті 11 Закону України «Про захист персональних даних» чітко доведено, що необхідність захисту законних інтересів АТ «Українська залізниця» та надання запитуваної інформації переважає потреби захисту права на повагу до особистого та сімейного життя тих осіб, чиї персональні дані запитуються. Надання запитуваної інформації є обов`язком Відповідача згідно зі статтею 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року адміністративний позов задоволено частково (а.с.130-133).

Визнано протиправними дії Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, які полягають у відмові в наданні інформації Акціонерному товариству Українська залізниця, оформленої листом Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради від 30.01.2019 року №515-11, на адвокатський запит уповноваженого представника Акціонерного товариства «Українська залізниця» за довіреністю Семенової Олени Петрівни від 21.01.2019 року №ТУ БМЕС-1/07/267.

Зобов`язано Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради надати інформацію Акціонерному товариству «Українська залізниця» на адвокатський запит уповноваженого представника Акціонерного товариства "Українська залізниця" за довіреністю Семенової Олени Петрівни від 21.01.2019 року №ТУ БМЕС-1/07/267.

У задоволенні іншої частини позову - відмовлено.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції, зокрема, виходив із того, що адвокатом у запиті від 21.01.2019 року наведені обґрунтовані пояснення з приводу необхідності отримання запитуваних документів, зокрема зазначено мету, правові підстави для отримання персональних даних. Запитувачем обґрунтовано, що запитувана інформація безпосередньо відповідає інтересам економічного добробуту. Разом із тим, суд зазначив, що надання Відповідачем відповіді від 30.01.2019 року №5/5-11 на запит Позивача, якою відмовлено у наданні запитуваної інформації, є активною поведінкою суб`єкта владних повноважень (вчинення дій). Тобто, в даному випадку мають місце протиправні дії Відповідача, а не бездіяльність, як зазначає Позивач.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі Відповідач, посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Вимоги апеляційної скарги мотивовано, зокрема, тим, що суд першої інстанції помилково прийняв до уваги посилання Позивача на те, що необхідність захисту інтересів АТ «Укрзалізниця» та надання запитуваної інформації фактично її філії переважає потребу захисту права на повагу до особистого чи сімейного життя. Дані доводи не дають достатніх підстав для віднесення інформації про склад сім`ї до такої, що може бути надана (поширена) йому в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Відповідач зазначає, що в даному випадку відсутня будь-яка загроза національній безпеці, економічному добробуту або правам людини, а тому зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди є втручанням в її особисте та сімейне життя.

Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому вказано, що для підприємств, які здійснюють, зокрема, надання житлово-комунальних послуг населенню, обмежень щодо отримання відповідної інформації не встановлено, а навпаки відкритий доступ до електронної картотеки обліку зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку.

16 березня 2020 року на адресу суду апеляційної інстанції надійшло клопотання Позивача про розгляд справи без участі його представника.

Учасники справи, які були належним чином сповіщені про місце, дату та час розгляду справи, в судове засідання представників не направили, що не перешкоджає розгляду справи.

Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідно до статуту АТ «Українська залізниця» предметом діяльності товариства є, зокрема, надання послуг з централізованого теплопостачання, водопостачання та водовідведення, збирання, оброблення і видалення відходів.

29.12.2015 року Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг видала Позивачу Ліцензію на проведення господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення.

21.01.2019 року уповноважений представник АТ Українська залізниця за довіреністю адвокат Семенова О.П. надала до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур запит №ТУ БМЕС-1/07/267, у якому просила надати довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку по вказаним адресам.

30.01.2019 року Відповідачем надано відповідь на запит Позивача від 21.01.2019 року №ТУ БМЕС-1/07/267, якою відмовлено у наданні запитуваної інформації. В обґрунтування відповіді зазначено, що інформація на запит надається лише на ту особу, чи орган, інтереси якого представляє адвокат. До запиту додано копії документів, з яких вбачається, що правова допомога адвокатом Семеновою О.П. надається філії Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» та її виробничих підрозділів. Довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб за адресами, вказаними у запиті, містять відомості про третіх осіб. Відомості щодо третіх осіб надаються адвокату лише у разі наявності згоди третьої особи, щодо якої зроблено запит.

Статтею 5 Закону України «Про інформацію» встановлено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Положеннями статті 9 Закону України «Про інформацію» обумовлено, що всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій.

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об`єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту.

До адвокатського запиту додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів забороняється.

Згідно з частиною 2 статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов`язані не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом. У разі якщо адвокатський запит стосується надання значного обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, строк розгляду адвокатського запиту може бути продовжено до двадцяти робочих днів з обґрунтуванням причин такого продовження, про що адвокату письмово повідомляється не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання адвокатського запиту.

Частиною 3 статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом, крім випадків відмови в наданні інформації з обмеженим доступом.

Судом встановлено, що адвокат Семенова О.П., 21.01.2019 року звернулась до Відповідача з адвокатським запитом, надавши Відповідачу всі необхідні документи на підтвердження своїх повноважень відповідно до вимог чинного законодавства.

За змістом статей 1, 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Доступ до інформації забезпечується шляхом систематичного та оперативного оприлюднення інформації в офіційних друкованих виданнях, на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет, на інформаційних стендах, будь-яким іншим способом, а також надання інформації за запитами на інформацію.

Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про доступ до публічної інформації» суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.

За правилами статті 14 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядники інформації зобов`язані: 1) оприлюднювати інформацію про свою діяльність та прийняті рішення; 2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; 3) вести облік запитів на інформацію; 4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; 5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації; 6) надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації.

Статтею 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено право розпорядника інформації відмовити в задоволенні запиту, якщо:

- розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

- інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;

- особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком;

- не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону).

Тобто, законодавцем визначено вичерпний перелік підстав для відмови в задоволенні запиту на отримання публічної інформації.

Відмовивши Позивачу у наданні запитуваної інформації Відповідач послався на те, що запитувані документи, а саме довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб за адресами містять персональні дані, поширення яких без дозволу суб`єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише якщо це необхідно в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Відповідно до статей 20, 21 Закону України «Про інформацію» за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.

Інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація.

Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.

Відповідно до частини третьої статті 10 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов`язані: 1) надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом; 2) використовувати її лише з метою та у спосіб, визначений законом; 3) вживати заходів щодо унеможливлення несанкціонованого доступу до неї інших осіб; 4) виправляти неточну та застарілу інформацію про особу самостійно або на вимогу осіб, яких вона стосується.

Статтею 11 Закону України «Про інформацію» зокрема визначено, що інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Даною нормою Закону передбачено, що не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини.

Водночас частиною 7 статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» встановлено, що обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.

Отже, з аналізу викладених норм права вбачається, що персональні дані про особу, без її згоди, можуть бути надані запитувачу лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини.

Судом встановлено, що адвокатом у запиті від 21.01.2019 року наведені обґрунтовані пояснення з приводу необхідності отримання запитуваних документів, зокрема зазначено мету, правові підстави для отримання персональних даних. Запитувачем обґрунтовано, що запитувана інформація безпосередньо відповідає інтересам економічного добробуту.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що Департаментом адміністративних послуг та дозвільних процедур ДМР безпідставно не надано Позивачу запитуваної у запиті від 21.01.2019 року №ТУ БМЕС-1/07/267 інформації.

В той же час, дії суду першої інстанції в частині обрання належного способу захисту порушеного права Позивача, яким помилково зазначено про допущення з боку Відповідача протиправної бездіяльності, а не дій, відповідають завданню адміністративного судочинства.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об`єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про часткове задоволення адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому рішення суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 15 жовтня 2019 року необхідно залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги Відповідача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування рішення суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 243, 310, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року по справі №160/5445/19 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

В повному обсязі постанова складена 24 березня 2020 року.

Головуючий - суддя В.В. Мельник

суддя Д.В. Чепурнов

суддя С.В. Сафронова