ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2020 року

Справа № 160/11259/19

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді

Неклеса О.М.

за участі секретаря судового засідання

Колесника І.О.

за участі:

представника позивача представника відповідача

Якименко О.В. Волошиної В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Цукорпром" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Цукорпром" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач, з урахуванням заяви про зміну предмету позову просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області за формою “Р” №0023201401 від 09.08.2019 року, яким донараховано податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 4 058 268 грн. і застосовано штрафну санкцію в розмірі 1 014 567,00 грн.

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області за формою “П” №0023211401 від 09.08.2019 року, яким встановлено завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 8 297 102 грн.

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області за формою “В4” №000761501 від 22.11.2019р. про зменшення розміру від`ємного значення суми ПДВ в сумі 111 509,00 грн.

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області за формою “ПН” №000759501 від 22.11.2019р., яким застосовано штрафну санкцію з ПДВ в сумі 47 754,50 грн.

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області за формою “Р” №0023241401 від 09.08.2019р., яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість з товарів, вироблених в Україні на суму “+” 206990 грн. і застосовано штрафну санкцію в сумі 51747,50 грн.

В обґрунтування поданої позовної заяви позивач зазначив, що в період з 03.06.2019 по 02.07.2019 року, співробітниками ГУ ДФС у Дніпропетровській області проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦУКОРПРОМ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.03.2019р. За наслідками проведення перевірки ГУ ДФС у Дніпропетровській області було складено акт від 09.07.2019 року №37889/04-36-14-01/32737762 "Про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦУКОРПРОМ» та прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Товариство не погоджуючись з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями від 09.08.2019 року №0023201401, №0023211401, №0023221401, №0023231401, №0023241401 і з висновками контролюючого органу, на яких ці рішення ґрунтуються, звернулося зі скаргою до податкового органу Вищого рівня - до Державної Фіскальної Служби України. Рішенням Державної Податкової Служби України від 23.10.2019 року - скаргу ТОВ «Цукорпром» задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області №0023221401, №0023231401, №0023241401 в частині висновків акту перевірки, щодо заниження податкових зобов`язань з постачання послуг перевезення вантажів на загальну суму 1024201 грн ПДВ, а в іншій частині зазначені податкові повідомлення - рішення та податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 09.08.2019 №0023201401, №0023211401 залишено без змін. Позивач вважає податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області протиправними та такими що підлягають скасуванню.

Ухвалою від 15.11.2019 судом відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження. Справу призначено до розгляду в підготовчому судовому засіданні на 05.12.2019 року.

Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позов, в якому представник відповідача заперечує проти позовних вимог та зазначає що в ході проведеної перевірки встановлено що позивач не відобразив фінансові доходи у сумі 5 628 908 грн. від дисконтування кредиторської заборгованості у вигляді отриманої поворотної безвідсоткової фінансової допомоги у розмірі 10 000 000 грн. не відобразив у І кварталі 2019 року доходу від списання кредиторської заборгованості платника перед ТОВ «ПриватАгро-Черкаси» та ТОВ «Олександрія-Хліб» у загальній сумі 101 390 грн., завищив витрати у сумі 21 038 268,36 грн. внаслідок продажу у 2017 році на користь ТОВ «Агроцентр-Плюс» корпоративних прав ТОВ «Кам`янський елеватор», завищив у 2017-2018 роках витрати, пов`язаних з реєстрацією (перереєстрацією) основних засобів у сумі 555 268 грн., занизив у квітні 2018 суми податкових зобов`язань з ПДВ у сумі 95 509 грн внаслідок не нарахування податкових зобов`язань під час безоплатної передачі дитячого садка у спільну власність територіальних громад сіл, селищ Кегичівського району Харківської області, завищив податковий кредит у жовтні 2016 року за рахунок списання кредиторської заборгованості платника перед ТОВ «Бужанський Цукор» у розмірі 206 990 грн. і перед ТОВ «ПриватАгро-Черкаси» у розмірі 16 000 грн. За результатами виявленим контролюючим органом порушень винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

05 грудня 2019 року від позивача на адресу суду надійшли додаткові докази.

В підготовчому засіданні 05.12.2019 року будо оголошено перерву до 18.12.2019р.

18.12.2019 року від позивача надійшла заява про зміну предмету позову.

В підготовчому засіданні 18.12.2019 року будо оголошено перерву до 23.01.2020р.

03.01.2020 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

10.01.2020р. від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

В підготовчому засіданні 23.01.2020 року будо оголошено перерву до 10.02.2020р.

10 лютого 2020 року позивачем надані додаткові пояснення щодо окремих питань.

10.02.2020 року від відповідача на адресу суду надійшли додаткові докази.

В підготовчому засіданні 10.02.2020 року будо оголошено перерву до 20.02.2020р.

Підготовче засідання 20.02.2020 року було перенесено на 27.02.2020 року, в зв`язку з перебуванням судді у відпустці.

19 лютого 2020 року позивачем надані додаткові пояснення з додатками щодо окремих питань.

27.02.2020 р. суд закрив підготовче провадження, суд перейшов до розгляду справи по суті в даному судовому засіданні і оголосив перерву до 02.03.2020р.

02.03.2020 року позивачем надані додаткові пояснення щодо окремих питань.

В судовому засіданні 02.03.2020 року будо оголошено перерву до 12.03.2020р.

12.03.2020 року позивачем надані додаткові пояснення щодо окремих питань.

Позивач в судовому засідання позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, в задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Суд, заслухавши пояснення сторін, вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, дійшов наступних висновків.

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Товариство з обмеженою відповідальністю "Цукорпром" зареєстроване 26.02.2004. Основний вид економічної діяльності Код КВЕД 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

В період з 03.06.2019 по 02.07.2019 року, співробітниками ГУ ДФС у Дніпропетровській області проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦУКОРПРОМ», код ЄДРПОУ 32737762, «з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.03.2019».

За наслідками проведення перевірки ГУ ДФС у Дніпропетровській області було складено акт від 09.07.2019 року №37889/04-36-14-01/32737762 "Про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦУКОРПРОМ» (код ЄДРПОУ 32737762)".

Згідно з висновками акту, перевіркою встановлено порушення позивачем вимог:

1)п. 44.2 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПКУ, в результаті чого ТОВ «ЦУКОРПРОМ» занижено податок на прибуток усього у сумі 4 058 268 грн., в т.ч. 2017 - 2 223 348 грн., І кв. 2018 - 328 750 грн., II кв. 2018 -64 344 грн., III кв. 2018 -239 519 грн, IV кв. 2018 - 273 383 грн, І квартал 2019 - 928 924 грн; завищено від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток за 2017 рік у розмірі 8 297 102 грн;

2)п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п. 189.1 ст. 189, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.5 ст. 198 ПКУ в результаті чого ТОВ «ЦУКОРПРОМ» занижено податок на додану вартість у загальній сумі 206 990 грн, в тому числі: жовтень 2016 - 206 990 грн; завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у періодах: лютий 2018 - 881 549 грн, березень 2018 - 1 024 201 грн, квітень 2018 - 1 119 710 грн, травень 2018 - 1 119 710 грн, червень 2018 - 1 119 710 грн, липень 2018 - 1 119 710 грн, серпень 2018 - 1 119 710 грн, вересень 2018 - 1 119 710 грн, жовтень 2018 - 1 119 710 грн, листопад 2018 - 1 119 710 грн, грудень 2018 - 1 119 710 грн, січень 2019 - 1 119 710 грн, лютий 2019 - 1 119 710 грн, березень 2019 - 1 135 710 грн;

3) п.1201.2 ст.1201 ПКУ (у редакції з 01.01.2017 року), за відсутність реєстрації податкових накладних передбачено застосування штрафної санкції у розмірі 50% від суми ПДВ (1 119 710 грн), що по ТОВ «ЦУКОРПРОМ» становитиме 559 855,0 грн, в т.ч. лютий 2018 - 440 774,5 грн, березень 2018-71 326,0 грн, квітень 2018-47 754,5 грн.

4)п.п. б п.176.2 ст.176 ПКУ та розділу III Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого(сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 року №4 за період І кв. 2016р. - І кв. 2019р. з недостовірними відомостями, а саме без відображення виплат фізичним особам-підприємцям за ознакою доходів фізичних осіб «157» та несвоєчасне подання Податкового розрахунку за II кв. 2017 року;

5)п.4 ч.2 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 2464 від 08.07.2010р., п.1 роз. III Наказу Міністерства фінансів України від 14 квітня 2015 року №435 «Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» в частині несвоєчасного подання звітності по єдиному внеску за 06.2016р., 09.2017р.

Позивачем надано контролюючому органу заперечення на акт перевірки.

16.06.2019 року, на адресу позивача надійшла відповідь ГУ ДФС у Дніпропетровській області на заперечення, а також, податкові повідомлення-рішення:

1) Податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області за формою “Р” № 0023201401 від 09.08.2019 року, яким донараховано податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 4 058 268 грн. і застосовано штрафну санкцію в розмірі 1014567,00 грн.;

2) Податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області за формою “П” № 0023211401 від 09.08.2019 року, яким встановлено завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 8297102 грн.

3)Податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області за формою “В4” № 0023221401 від 09.08.2019 року , яким встановлено завищення від`ємного значення ПДВ в сумі 1 135 710 грн.;

4)Податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області за формою “ПН” № 0023231401 від 09.08.2019 року, яким донараховано податок на додану вартість в розмірі 1 119 710 грн. і застосовано штрафну санкцію в сумі 559855 грн.

5)Податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області за формою “Р” № 0023241401 від 09.08.2019 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість з товарів, вироблених в Україні на суму «+» 206990 грн. і застосовано штрафну санкцію в сумі 51747,50 грн.

Позивач не погоджуючись з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями від 09.08.2019 року №0023201401, №0023211401, №0023221401, №0023231401, №0023241401 і з висновками контролюючого органу, на яких ці рішення ґрунтуються, звернувся зі скаргою до Державної Фіскальної Служби України.

Рішенням Державної Податкової Служби України від 23.10.2019 року – скаргу ТОВ «Цукорпром» задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області №0023221401, №0023231401, №0023241401 в частині висновків акта перевірки, щодо заниження податкових зобов`язань з постачання послуг перевезення вантажів на загальну суму 1024201 грн ПДВ, а в іншій частині зазначені податкові повідомлення - рішення та податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 09.08.2019 №0023201401, №0023211401 залишено без змін.

03.12.2019 року, позивач отримав від відповідача оновлені податкові повідомлення-рішення, які були складені Відповідачем замість частково скасованих ППР Рішенням Державної Податкової Служби України від 23.10.2019 року:

- за формою «В4» №000761501 від 22.11.2019р.(замість ППР “В4” № 0023221401 від 09.08.2019 року) про зменшення розміру від`ємного значення суми ПДВ на суму 111509 грн.

- за формою «ПН» № 000759501 від 22.11.2019р.( замість “ПН” № 0023231401 від 09.08.2019 року), яким застосовано штраф по ПДВ в сумі 47754,50 грн.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.

Щодо податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області за формою “П” № 0023211401 від 09.08.2019 року, яким встановлено завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 8297102 грн.

За наслідками перевірки відповідачем встановлено завищення платником витрат у сумі 21 038 268,36 грн внаслідок продажу у 2017 році на користь ТОВ «Агроцентр-Плюс» корпоративних прав ТОВ «Кам`янський елеватор» за ціною нижче за їх номінальну вартість. Внаслідок завищення позивачем витрат, відповідачем з декларації з податку на прибуток за 2017 р. знято збитки (витрати) в сумі 8 297 102,00 грн. Відповідач в акті перевірки і в своїх процесуальних документах по суті наголошує на відсутності економічної мети при здійсненні зазначених операцій, вважає що операції не були спрямовані на отримання прибутку, здійснені без попереднього проведення оцінки вартості корпоративних прав, зазначає, що інтервал часу між укладанням/ виконанням договору з купівлі і договору з продажу корпоративних прав за участю платника складає 1 календарний день, що на його думку також свідчить про відсутність ділової (економічної) мети при здійсненні спірних операцій. Наголошує на порушенні Позивачем вимог п.п.14.1.36 і п.п. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, п. 14.1 ст. 14, п. 44.2 ст. 44 п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №16 «Витрати», Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 13 "Фінансові інструменти", Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 12 «Фінансові інвестиції», Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Як зазначено в абз.7 арк. 21 акту перевірки, при проведенні перевірки враховані додаткові пояснення, які надані ТОВ «ЦУКОРПРОМ» 02.07.2019 щодо проведення операцій купівлі-продажу частки у статутному капіталі.

Разом з цими поясненнями для мети проведення перевірки платником відповідачу були надані наступні документів: Попередній договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі від 07.12.2017 між ТОВ «Колодязнянське» та ТОВ «Цукорпром», Лист від ТОВ «Цукорпром» керівнику ТОВ «Колодязнянське» від 11.12.2017 р., Лист від ТОВ «Колодязнянське» керівнику ТОВ «Цукорпром» від 18.12.2017 р., Лист від ТОВ «Цукорпром» керівнику ТОВ «Колодязнянське» від 22.12.2017 р., Лист від ТОВ «Колодязнянське» керівнику ТОВ «Цукорпром» від 26.12.2017 р., Попередній договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі від 08.12.2017 між ТОВ «Доброульянівка» та ТОВ «Цукорпром», Лист від ТОВ «Цукорпром» керівнику ТОВ «Доброульянівка» від 11.12.2017 р., Лист від ТОВ «Доброульянівка» керівнику ТОВ «Цукорпром» від 15.12.2017 р., Лист від ТОВ «Цукорпром» керівнику ТОВ «Доброульянівка» від 20.12.2017 р., Лист від ТОВ «Доброульянівка» керівнику ТОВ «Цукорпром» від 26.12.2017 р., Попередній договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі від 05.12.2017 між ТОВ «СГ «Агростар» та ТОВ «Цукорпром», Лист від ТОВ «Цукорпром» керівнику ТОВ «СГ «Агростар» від 11.12.2017 р., Лист від ТОВ «СГ «Агростар» керівнику ТОВ «Цукорпром» від 12.12.2017 р. Лист від ТОВ «Цукорпром» керівнику ТОВ «СГ «Агростар» від 15.12.2017 р. Лист від ТОВ «СГ «Агростар» керівнику ТОВ «Цукорпром» від 25.12.2017 р., Попередній договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі від 08.12.2017 між ТОВ «Цукорпром» та ТОВ «Агроцентр-Плюс», Лист від ТОВ «Агроцентр-Плюс» керівнику ТОВ «Цукорпром» від 19.12.2017 р., Лист від ТОВ «Цукорпром» керівнику ТОВ «Агроцентр-Плюс» від 27.12.2017 р. Копії зазначених документів долучені до позовної заяви.

Згідно умов вищенаведених попередніх договорів купівлі-продажу часток у статутному капіталі укладених 5, 7 і 8 грудня 2017р. між ТОВ «Цукорпром» (покупець) та ТОВ «СГ «Агростар», ТОВ «Доброульянівка», ТОВ «Колодязнянське» (продавці, які сукупно володіли 19,75% статутного капіталу) сторони зобов`язалися до 12.12.2017р. укласти між собою основні договори купівлі –продажу 19,75% частки у статутному капіталі ТОВ «Кам`янський елеватор».

Одночасно з цим, 08 грудня 2017 року було укладено ще один попередній договір купівлі-продажу частки 19,75% у статутному капіталі ТОВ «Кам`янський елеватор», і.к. 32535562 між ТОВ «Цукорпром» (Продавець) та ТОВ «Агроцентр-Плюс» (Покупець). За умовами Договору ТОВ «Цукорпром» взяло на себе ряд зобов`язань, зокрема у строк до 16.12.2017 року набути та зареєструвати право власності на частку у статутному капіталі ТОВ «Кам`янський елеватор», і.к. 32535562, розміром 19,75% (пункт 3.3. Договору). Попередньо було погоджено ціну продажу частки в сумі 77 140 318,42 грн.

Позивач неодноразово наголошував та зазначав в судових засіданнях, та надав до матеріалів справи докази того, що не з вини ТОВ «Цукорпром» вийшла затримка з укладанням основних договорів купівлі –продажу часток у статутному капіталі і з переоформленням цих корпоративних прав із продавців ТОВ «СГ «Агростар», ТОВ «Доброульянівка», ТОВ «Колодязнянське» на ТОВ «Цукорпром».

Так, за умовами попереднього договору від 08 грудня 2017 року, укладеного між ТОВ «Цукорпром» та ТОВ «Агроцентр-Плюс» за порушення строків укладання Основного договору ТОВ «Агроцентр-Плюс» мало право нарахувати та вимагати від ТОВ «Цукорпром» сплати штрафу в розмірі 50 % (п`ятдесят) від ціни продажу частки, що зазначена у п. 4.5. попереднього договору (п. 6.1.), що у грошовому виразі складає 38 570 159,21 грн., а за відмову від укладання Основного договору - штраф в розмірі 100 % (сто) від ціни продажу частки, що зазначена у п. 4.5. попереднього договору (п. 6.5.), що у грошовому виразі складає 77 140 318,42 грн.

Таким чином, судом встановлено, що не з вини позивача відбулось порушення умов попереднього договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі від 08.12.2017 року, укладеного між підприємствами, в частині строків набуття права власності на частку у статутному капіталі ТОВ «Кам`янський елеватор» – ТОВ Цукорпром було погоджено запропоновану ТОВ «Агроцентр-Плюс» зменшену ціну продажу частки в розмірі 49 089 293,84 грн, щоб уникнути ще більших збитків від майбутньої господарської операції у вигляді штрафів згідно п 6.1 та п. 6.5 попереднього договору, укладеного з ТОВ «Агроцентр-Плюс».

Внаслідок укладення платником угод з купівлі у ТОВ «СГ «Агростар», ТОВ «Доброульянівка», ТОВ «Колодязнянське» корпоративних прав ТОВ «Кам`янський Елеватор» платник мав намір придбати корпоративні права за ціною їх номінальної вартості у вказаних осіб за суму 70 127 562,2 грн., що підтверджується умовами попередніх договорів з цими продавцями, а продати ці корпоративні права на користь ТОВ «Агроцентр-Плюс» вже за 77 140 318,42 грн.

Від так, прогнозований економічний ефект у вигляді чистового прибутку від вищевказаних правочинів мав скласти 7012756.22 грн.

Проте, внаслідок прострочення виконання зобов`язання за попереднім договором з ТОВ «Агроцентр-Плюс» від 08.12.2017р. , платник отримав від ТОВ «Агроцентр-Плюс» листа від 19.12.2017 р. в якому містилося пряме попередження про можливість нарахування і виставлення штрафу в сумі 38 570 159,21 грн. за порушення строку укладання основного договору, і штрафу в розмірі 77 140 318,42 грн. за відмову від укладання основного договору (згідно п 6.1 та п. 6.5 попереднього Договору).

Внаслідок вищенаведених обставин, лише 27.12.2017 року, між ТОВ «Цукорпром» (покупець) та ТОВ «СГ «Агростар», ТОВ «Доброульянівка», ТОВ «Колодязнянське» (продавці, які сукупно володіли 19,75% статутного капіталу) були укладені основні договори купівлі продажу часток у СК ТОВ «Кам`янський елеватор», і відповідно, лише після цієї події позивач в статусі власника корпоративних прав отримав змогу укласти основний договір продажу корпоративних прав на ТОВ «Агроцентр-Плюс», що і було зроблено 28.12.2017р.

Об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу (п.п. 134.1.1 ПКУ).

Відповідно до П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції» сума зменшення балансової вартості фінансових інвестицій на дату балансу відображається у складі інших витрат

Таким чином, продаж корпоративних прав за ціною меншою їх балансової вартості (номіналу) призводить до виникнення витрат в бухгалтерському обліку, які зменшують фінансовий результат підприємства і відповідно об`єкт оподаткування податком на прибуток.

При цьому коригувати (збільшувати) фінансовий результат (і відповідно об`єкт оподаткування податком на прибуток) при продажу корпоративних прав податкове законодавство не вимагає. Така позиція підтверджується листом ДФС від 10.11.2015 № 23923/6/99-99-19-02-02-15, відповідно до якого фінансовий результат до оподаткування не коригується на різниці по операціях з продажу та іншого відчуження корпоративних прав, виражених в іншій, ніж цінні папери, формі.

Згідно П(С)БО 12 фінансові інвестиції на дату балансу відображаються за справедливою вартістю.

Згідно МСФЗ 13 «Оцінка справедливої вартості» справедлива вартість - це ринкова оцінка, а не оцінка з урахуванням специфіки суб`єкта господарювання. Для деяких активів та зобов`язань може бути ринкова інформація або ринкові операції, інформація про які є відкритою. Для інших активів та зобов`язань може не бути ринкової інформації або ринкових операцій, інформація про які є відкритою. Проте мета оцінки справедливої вартості в обох випадках однакова - визначити ціну, за якою відбувалася б звичайна операція продажу актива чи передачі зобов`язання між учасниками ринку на дату оцінки за нинішніх ринкових умов (тобто, вихідну ціну на дату оцінки з точки зору учасника ринку, який утримує актив або має зобов`язання).

Таким чином, корпоративні права (фінансові інвестиції) мають обліковуватись на балансі підприємства не за номіналом, а за справедливою (ринковою вартістю).

Враховуючи це, в будь якому випадку при продажу корпоративних прав за їх ринковою ціною (нижче номіналу або за уціненою балансовою вартістю) у підприємства в бухгалтерському обліку виникатимуть витрати (під час уцінки корпоративних прав до їх ринкової вартості, або під час продажу), які зменшуватимуть об`єкт оподаткування податком на прибуток. При цьому жодних коригувань в сторону збільшення об`єкту оподаткування ПКУ не передбачає.

Наведені обставини спростовують твердження відповідача про відсутність економічної спрямованості на отримання доходу від зазначених правочинів і про економічну необґрунтованість та недоцільність витрат від виконання попереднього договору з ТОВ «Агроцентр-Плюс» в сумі 21 038 268,36 грн. Витрати платника в сумі 21 038 268,36 грн. є повністю виправданими, такими, що були спрямовані на зменшення розміру збитків від факту неналежного виконання зобов`язань за попереднім договором з ТОВ «Агроцентр-Плюс».

Від так, суд погоджується з доводами позивача про те, що витрати платника у сумі 21 038 268,36 грн. від продажу корпоративних прав за ціною нижче їх номінальної вартості були економічно обґрунтованими, спрямовані на недопущення ще більших фінансових втрат платника від сплати штрафних санкцій попереднього договору з ТОВ «Агроцентр-Плюс».

Окрім того, у відповідності до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Судом враховано наступні висновки Верховного суду.

Верховний Суд в постанові від 21.05.19р. по справі №826/11026/15 зазначив, що податковий орган лише перевіряє реальність операцій з придбання товарів/ послуг, наявність у платника належним чином оформлених первинних документів на підтвердження факту понесення витрат за цими операціям, без оцінювання доцільності таких послуг, їх ефективності, впливу змістового наповнення таких операцій на результат діяльності платника, а визнання під час перевірки податковим органом нікчемними правочинів знаходиться за межами здійснення ним контролю дотримання податкового законодавства.

За наявності ознак нікчемності правочину, податкові органи мають право та повинні звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність, а не класти власний висновок в основу податкового правопорушення та визначати на цій підставі грошове зобов`язання (висновок, викладений в Постанові Верховного суду від 19.02.19р. по справі №П/811/3205/15, № рішення в ЄДРСР 79957567).

Вищенаведене свідчить про протиправність податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області за формою “П” № 0023211401 від 09.08.2019 року, що має наслідком його скасування.

Щодо податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області за формою “Р” № 0023201401 від 09.08.2019 року, яким донараховано податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 4 058 268 грн. і застосовано штрафну санкцію в розмірі 1014567,00 грн. суд зазначає наступне.

В акті перевірки встановлено, що позивачем неправомірно не вчинено дії з дисконтування кредиторської заборгованості на суму 5628908 грн. і не нараховано амортизацію на суму дисконту в сумі 703613 грн. по договору про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги з ТОВ «БІЗНЕС АГРОЦЕНТР» (33339496) від 09.12.2015 №09-12/15БА. Відповідачем, з вказаної операції донараховано суму податку на прибуток в розмірі 886553,10 грн. і штрафної санкції в розмірі 25% в сумі 221638,27грн. В обґрунтування своєї позиції, Відповідач посилається на неправильне застосування Позивачем положень П(С)БО 11 «Зобов`язання», П(С)БО 13 «Фінансові інструменти»,, П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції» , П(С)БО 28 «Зменшення корисності активів», п.п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України.

Суд не погоджується із такими висновками відповідача, виходячи із наступного.

У відповідності до п.134.1.1 п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об`єкт оподаткування податком на прибуток підприємств на загальній системі оподаткування розраховується за правилами бухгалтерського обліку.

За приписами п.п. 134.1.1 п.134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Згідно із п.п.14.1.257 п.14.1 ст. 14 ПК України поворотною фінансовою допомогою (ПФД) вважають суму грошових коштів, що надійшла платникові податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

Поворотна фінансова допомога є різновидом позики. Відносини за договором позики регулюють ст.ст.1046-1053 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).

Згідно зі ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16.07.1999-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до визначень, які містяться в статті 1 вказаного Закону:

- національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку - нормативно-правовий акт, яким визначаються принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності підприємствами (крім підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності та національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі), розроблений на основі міжнародних стандартів фінансової звітності і законодавства Європейського Союзу у сфері бухгалтерського обліку та затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку;

- облікова політика - сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для ведення бухгалтерського обліку, складання та подання фінансової звітності;

За змістом ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Згідно п.2 ст.8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Пунктом 5 даної статті Закону передбачено, що підприємство самостійно:

- визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства;

- обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних;

- розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів;

- затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку;

- визначає доцільність застосування міжнародних стандартів (крім випадків, коли обов`язковість застосування міжнародних стандартів визначена законодавством).

Таким чином, відповідно до вказаного вище Закону, бухгалтерський облік може здійснюватися з використанням або національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку - НП(С)БО, або міжнародних стандартів фінансової звітності - МСФЗ, і підприємство самостійно визначає облікову політику та застосування відповідних стандартів обліку шляхом видання відповідного наказу.

Тобто, визначення національних стандартів не дозволяє застосувати міжнародні стандарти обліку у разі відсутності методів ведення обліку в національних стандартах.

Як слідує зі змісту Акту перевірки від 09.07.2019 року №37889/04-36-14-01/32737762 та не заперечувалося сторонами у справі, позивач веде бухгалтерський облік господарської діяльності на підставі НП (С) БО.

Доказів які б свідчили про те, що в разі відсутності методів ведення обліку в національних стандартах підприємство зобов`язано використовувати міжнародні стандарти обліку матеріали справи не містять.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов`язання та її розкриття у фінансовій звітності визначені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 11 "Зобов`язання", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 року № 20 (далі - П (С)БО 11).

Так, відповідно до п. 4 П(С)БО 11 поточні зобов`язання - зобов`язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу. Водночас, довгостроковими зобов`язаннями є всі зобов`язання, які не є поточними зобов`язаннями.

Згідно із п.5 П (С) БО 11 зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

За приписами п.6 П(С)БО 11 з метою бухгалтерського обліку зобов`язання поділяються на довгострокові; поточні; непередбачені зобов`язання; доходи майбутніх періодів.

Водночас, до довгострокових зобов`язань належать: довгострокові кредити банків; інші довгострокові зобов`язання; відстрочені податкові зобов`язання; довгострокові забезпечення (п. 7 П(С)БО 11).

Відповідно до п.10 П(С)БО 11 довгострокові зобов`язання, на які нараховуються відсотки, відображаються в балансі за їх теперішньою вартістю. Визначення теперішньої вартості залежить від умов та виду зобов`язання.

Згідно п.4 П(С)БО 11, теперішня вартість - дисконтована сума майбутніх платежів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), яка, як очікується, буде необхідна для погашення зобов`язання в процесі звичайної діяльності підприємства.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що для відображення в балансі довгострокових зобов`язань за їх теперішньою вартістю останні мають відповідати наступним критеріям: 1) зобов`язання мають бути довгостроковими; 2) на такі зобов`язання мають нараховуватися відсотки. При цьому зі змісту п.10 П(С)БО 11 слідує, що ці дві умови мають існувати одночасно.

З матеріалів справи вбачається, що в укладеному договорі надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги передбачено, що останній надається на безоплатній (безпроцентній) основі. Тобто, відсутня одна з умов відображення довгострокових зобов`язань в балансі за їх теперішньою вартістю - нарахування відсотків на такі зобов`язання.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що підстави для відображення заборгованості Позичальника перед Позикодавцем за теперішньою вартістю з моменту отримання позик за правилами П(С)БО 11 відсутні.

При цьому суд звертає увагу на те, що відповідно до визначень, що містяться у ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зобов`язання - заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди. Водночас як активи - це ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічної вигоди у майбутньому. Видана позика - це фінансовий актив для позикодавця, оскільки є контрактним правом для отримання коштів у майбутньому, а отримана позика - це фінансове зобов`язання для позичальника, оскільки його погашення призведе до майбутньої виплати коштів.

Згідно п.5 П(С)БО 15 "Дохід" отримання позик не є доходом, перш за все тому, що не призводить до збільшення активів або зменшення зобов`язань, що зумовлює зростання власного капіталу.

З огляду на вкладене суд доходить висновку про те, що контролюючим органом безпідставно зроблено висновок, що отримана позивачем сума безпроцентної поворотної фінансової допомоги є для останнього одночасно і активом, і зобов`язанням, в результаті чого відповідачем необґрунтовано застосовано положення (стандарти) ведення бухгалтерського обліку, які застосовуються до фінансових активів підприємства, позаяк "зобов`язання" та "активи" є діаметрально протилежними поняттями за своїм визначенням. А тому застосування відповідачем по відношенню до отриманої позивачем безпроцентної поворотної фінансової допомоги, яка з моменту отримання є фінансовим зобов`язанням останнього перед Позикодавцем, в цілях дисконтування положень П(С)БО 28 "Зменшення корисності активів" в межах спірних правовідносин носить незаконний і необґрунтований характер.

Суд дійшов до висновку, що укладений позивачем Договір поворотної безпроцентної фінансової допомоги не підпадає під визначення "фінансового інструменту" в розумінні П(С)БО 13 "Фінансові інструменти", а тому останній не підлягає до застосування при обліку відповідних фінансових зобов`язань.

Так, відповідно до п.4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 13 "Фінансові інструменти", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 2001 року №559 (далі - П(С)БО 13), фінансовий інструмент - контракт, який одночасно приводить до виникнення (збільшення) фінансового активу в одного підприємства і фінансового зобов`язання або інструмента власного капіталу в іншого.

Окрім того, П(С)БО 13 не передбачає порядок визначення справедливої вартості та не розглядає методологію обліку щодо короткострокових та довгострокових фінансових зобов`язань, оскільки в даному випадку має перевагу П(С)БО 11, як більш спеціальний профільний нормативний акт.

Суд також погоджується із доводами позивача, що ототожнення відповідачем при визначенні в цілях оподаткування фінансового результату ТОВ "Цукорпром" отриманої товариством безпроцентної поворотної фінансової допомоги із фінансовою інвестицією та застосування відповідно положень стандарту П(С)БО 12 "Фінансові інвестиції", який передбачає їх дисконтування, що, відповідно, впливає на фінансовий результат, носить незаконний та необґрунтований характер.

Так, у відповідності до п.п.14.1.81 п.14.1 ст.14 ПК України, інвестиції - це господарські операції, які передбачають придбання основних засобів, нематеріальних активів, корпоративних прав та/або цінних паперів в обмін на кошти або майно. Інвестиції поділяються на:

а) капітальні інвестиції - господарські операції, що передбачають придбання будинків, споруд, інших об`єктів нерухомої власності, інших основних засобів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації відповідно до норм цього Кодексу;

б) фінансові інвестиції - господарські операції, що передбачають придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та/або інших фінансових інструментів.

Фінансові інвестиції поділяються на:

- прямі інвестиції - господарські операції, що передбачають внесення коштів або майна в обмін на корпоративні права, емітовані юридичною особою при їх розміщенні такою особою;

- портфельні інвестиції - господарські операції, що передбачають купівлю цінних паперів, деривативів та інших фінансових активів за кошти на фондовому ринку або біржовому товарному ринку;

в) реінвестиції - господарські операції, що передбачають здійснення капітальних або фінансових інвестицій за рахунок прибутку, отриманого від інвестиційних операцій;

Згідно п.4 П(С)БО 12 "Фінансові інвестиції", фінансові інвестиції - це активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора.

Отже, фінансові інвестиції - це господарські операції, що передбачають придбання (оплатне відчуження/обмін) корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та/або інших фінансових інструментів з метою отримання фінансової вигоди інвестором (позикодавцем). Натомість в даному випадку відсутні як сам факт придбання товариством відповідних фінансових інвестицій, так і факт отримання фінансової вигоди інвестором (позикодавцем), оскільки безпроцентна поворотна фінансова допомога передбачає безоплатність, тимчасовість її використання та безумовний обов`язок повернення.

Таким чином, оскільки укладений позивачем Договір про поворотну безпроцентну допомогу носить характер безоплатного, у зв`язку із чим відсутній і факт придбання, відповідно останній не підпадає під відповідне визначення П(С)БО 12 "Фінансові інвестиції".

Окрім того, правила П(С)БО 12 та П(С)БО 28, на які міститься посилання в акті перевірки, не повинні застосовуватись до спірних правовідносин для обліку короткострокових або довгострокових безвідсоткових зобов`язань, тому що такі правила призначені для обліку активів.

При вирішенні спору суд також враховує, що, оскільки національними стандартами (положеннями) бухгалтерського обліку не визначено методологію щодо визначення справедливої та амортизованої вартості фінансових зобов`язань, а також органами, на які покладено регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності, не надані будь-які роз`яснення або практика такого визначення, підприємство не зобов`язане визначати методологію оцінки фінансових зобов`язань самостійно.

З урахуванням вищевикладеного суд погоджується із доводами позивача, що безпроцентну поворотну фінансову допомогу (позику) відображають на рахунках бухгалтерського обліку в розмірі номінальної величини ПФД протягом усього строку користування грошима.

Таким чином, оскільки висновки акту перевірки щодо не відображення фінансового доходу від дисконтування кредиторської заборгованості в момент виникнення заборгованості в загальному розмірі 5 628 908 грн.. спростовуються нормами чинного законодавства та наявними матеріалами справи, то суд приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість висновків такого акту перевірки про порушення позивачем норм п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, а отже і незаконність винесення відповідного податкового повідомлення-рішення в цій частині.

Крім того, з аналізу норм бухгалтерських стандартів вбачається, що вони не вимагають дисконтувати зобов`язання за безпроцентною довгостроковою позикою, що чітко випливає з положень п. 10 П(С)БО 11. Його норми встановлюють: за теперішньою вартістю (дисконтованою сумою майбутніх платежів) відображають у Балансі лише довгострокові зобов`язання, на які нараховуються відсотки. Отже, будь-яка безпроцентна поворотна фінансова допомога не повинна оцінюватися за теперішньою (поточною) вартістю, адже на такий борг відсотки не нараховують.

Суд зауважує, що тільки 29.10.2019 набули чинності зміни до П(С)БО № 11 "Зобов`язання" за наказом Міністерства фінансів України від 16.09.2019 № 379, відповідно до яких, зокрема, будь-яка довгострокова заборгованістю підлягає дисконтуванню, незважаючи на питання платності або безоплатності.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що, оскільки національними стандартами (положеннями) бухгалтерського обліку не визначено методологію щодо визначення справедливої та амортизованої вартості фінансових зобов`язань, а також органами, на які покладено регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової, відсутні будь-які роз`яснення з боку контролюючих органів або практика такого дисконтування, підприємство не зобов`язане визначати методологію оцінки фінансових зобов`язань самостійно.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку - нормативно-правовий акт, яким визначаються принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності підприємствами (крім підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності та національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі), розроблений на основі міжнародних стандартів фінансової звітності і законодавства Європейського Союзу у сфері бухгалтерського обліку та затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку.

Визначення національних стандартів не дозволяє застосувати міжнародні стандарти обліку у разі відсутності методів ведення обліку в національних стандартах.

Також, а ні в акті перевірки, а ні в процесуальних документах відповідач, при наведенні розрахунку амортизації дисконту не обґрунтував законність і прийнятність застосування використаної ним формули: РУ = БУ / (1 + і)п, де БУ - майбутня вартість; РУ - теперішня вартість; і - ставка дисконтування (середня річна облікова ставка рефінансування НБУ); п - строк (число періодів), та елементів цієї формули, і не навів імперативних нормативно-правових обґрунтувань, в силу яких така формула і всі її елементи підлягають обов`язковому застосуванню суб`єктами господарювання.

Натомість, відповідач при розрахунку дисконту застосовує формулу, що не визначена жодним національним стандартом бухгалтерського обліку.

Отже, контролюючий орган посилаючись на міжнародні стандарти за умови, коли підприємство здійснює облік за національними стандартами, є неправомірним та не відповідає положенням Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Крім того в акті перевірки зазначено, що позивачем не відображено у І кварталі 2019 року дохід від списання кредиторської заборгованості перед ТОВ «ПриватАгро-Черкаси» та ТОВ «Олександрія-Хліб» у загальній сумі 101 390 грн. Відповідачем, з вказаної операції донараховано суму податку на прибуток в розмірі 18 250,20 грн. і штрафної санкції в розмірі 25% в сумі 4562,55 грн. На думку відповідача, оскільки сплив три річний термін позовної давності, а товари, роботи, послуги, які отримані ТОВ «ЦУКОРПРОМ» від зазначених контрагентів - постачальників не оплачені (кредиторська заборгованість підлягає списанню як безнадійна) відповідно такі товари/послуги вважаються безоплатно отриманими, оскільки відсутній факт їх придбання. що є порушенням абз. а) п.п.14.1.11 п.14.1 ст.14 , п.п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України, П(С)БО 15 «Дохід», ст.257 Цивільного кодексу України. Також, внаслідок встановлення відповідачем під час перевірки факту завищення платником у 2017– 2018 р.р. витрат, пов`язаних з реєстрацією (перереєстрацією) основних засобів, земельних ділянок, отримання витягів з державних реєстрів, отримання інших нотаріальних послуг в сумі 555 268 грн., відповідачем донараховано позивачу суму податку на прибуток в розмірі 99948,24 грн. і штрафну санкцію (25%) в розмірі 24987,06 грн. Відповідач в акті перевірки, у відзиві на позов, у запереченнях на відзив посилається на порушення позивачем П(С)БО 7 «Основні засоби», п. 44.2 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України.

З приводу цього суд зазначає наступне.

Як підтверджено наявними в справі доказами, 29.07.2019р. позивачем на адресу відповідача подані заперечення на акт перевірки.

До вказаних заперечень ТОВ «Цукорпром» від 29.07.2019 року, позивачем, в якості додатків було долучено: оригінал довідки ТОВ «Цукорпром» про розшифровку показників декларації з податку на прибуток за результатами 1кв.2019г. в Додатку РІ в стр. 2.1.1 в т.ч. і по сумі 101 390,0 грн., оригінал довідки ТОВ «Цукорпром» про розшифровку показників декларацій з податку на прибуток за результатами 2017р. в Додатку РІ в стр. 2.1.1 в т.ч. і по сумі 110768 грн, оригінал довідки ТОВ «Цукорпром» про розшифровку показників декларацій з податку на прибуток за результатами 2018р. в Додатку РІ в стр. 2.1.1 в т.ч. і по сумі 444 500 грн.

На підтвердження обставин самостійного зняття сум витрат, позивачем долучені до матеріалів справи податкова звітність за 2017—2018 р.р., і за І кв.2019р. з додатками до декларацій, заперечення на акт перевірки, копії бухгалтерських довідок про розшифровку показників декларації з податку на прибуток за відповідні періоди, всі первинні документи, які підтверджують показники податкової звітності.

Право (повноваження) контролюючого органу повторно не визнавати/повторно знімати витрати платника, які були самостійно зняті цим платником до початку перевірки шляхом подання податкової звітності – чинним податковим законодавством не передбачено.

Під час розгляду справи відповідачем не спростовано обставини щодо самостійного зняття позивачем зі складу витрат сум 101 390,00 грн.(І кв. 2019р.), 110768 грн.(2017р.), 444500грн.(2018 р.). Вказані обставини і господарські операції, за рахунок яких платником були сформовані , а згодом самостійно зняті витрати – підтверджені належними та допустимими доказами, які були дослідженні відповідачем під час перевірки, що знайшло своє відображення на арк. 24-26, 35-36 Акту перевірки і в додатках до акту (перелік документів, що були використані під час перевірки, дані показників податкової звітності). Також відповідачем не спростовано факт подання позивачем відповідних декларацій і факт самостійного включення позивачем сум витрат в розмірі 101 390,00 грн.(І кв. 2019р.), 110768 грн.(2017р.), 444500грн.(2018 р.) до складу сум різниць, вказаних в рядку 2.1.1 Додатку Рі до податкових декларацій з податку на прибуток. Судом також відхиляються доводи відповідача про нікчемність бухгалтерських довідок, наданих позивачем, оскільки вказані довідки не складалися у якості первинних документів, а як зазначив позивач носять виключно інформаційний характер про перелік і сутність раніше вчинених і оформлених господарських операцій і суми їх вчинення.

Внаслідок зняття відповідачем збитків за 2017 рік в сумі 8 297 102,00 грн. на підставі податкового повідомлення-рішення форми «П» №0023211401 від операцій купівлі-продажу корпоративних прав ТОВ «Кам`янський Елеватор», відповідачем, від зазначених операцій донараховано суму податку на прибуток в розмірі 3 053 516,10 грн. за період 2017-2018р.р. і штрафну санкцію (25%) в розмірі 763379,02 грн.

Зазначена частина податкового повідомлення-рішення за формою “Р” № 0023201401 від 09.08.2019 року є взаємопов`язаною з рішенням відповідача за формою “П” № 0023211401 від 09.08.2019 року підставами і обставинами, за яких було складене податкове повідомлення-рішення “П” № 0023211401 (яким встановлено завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 8297102 грн.), а відповідно підлягає скасуванню з аналогічних підстав, які визначені судом вище, при наданні оцінки законності податкового повідомлення-рішення за формою “П” № 0023211401 від 09.08.2019 року.

Наведені обставини, а також наявні у справі докази свідчать про обґрунтованість і доведеність позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області за формою “Р” № 0023201401 від 09.08.2019 року, яким донараховано податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 4 058 268 грн. і застосовано штрафну санкцію в розмірі 1014567,00 грн.

Щодо податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області за формою “Р” № 0023241401 від 09.08.2019 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість з товарів, вироблених в Україні на суму «+» 206990 грн. і застосовано штрафну санкцію в сумі 51747,50 грн.

Перевіркою встановлено, що 30.10.2016р. ТОВ «ЦУКОРПРОМ» проведено списання кредиторської заборгованості по контрагенту ТОВ «Бужанський цукор» (36777437) у сумі 1 241 939,42 грн. з ПДВ у зв`язку із ліквідацією контрагента, при цьому не проведено коригування податкового кредиту по операціях з даним платником на загальну суму 206 990 грн. За наслідками складання акту перевірки відповідачем донараховано суму податкового зобов`язання з ПДВ в розмірі 206 990 грн., а також відповідно до вимог п.123.1 ст.123 ПК України нараховано штрафну санкцію в розмірі 25% в сумі 51 747,50 грн. Податкове повідомлення-рішення обґрунтоване висновками акту перевірки про порушення позивачем п.п.192.1.1 п. 192.1 ст.192, п. 198.1 і п. 198.3, ст.198 ПК України, оскільки товари, роботи, послуги, які отримані ТОВ «ЦУКОРПРОМ» від зазначеного контрагента - постачальника та не оплачені (кредиторська заборгованість підлягає списанню як безнадійна), вважаються безоплатно отриманими, оскільки відсутній факт їх компенсації.

Положення ст. 192 ПК України визначає вичерпний перелік підстав для коригування податкового кредиту. Серед вказаного переліку відсутня така підстава для коригування податкового кредиту, як списання безнадійної кредиторської заборгованості, вказана норма не регулює операції визнання заборгованості безнадійною, оскільки при визнанні заборгованості безнадійною не відбувається зміна компенсації за товари/послуги та у продавця не виникає обов`язку виписати покупцю розрахунок коригування з наступним зменшенням у продавця податкових зобов`язань та зменшенням у покупця податкового кредиту. Також позивач зазначає, що ним не укладалися з постачальниками/продавцями будь-яких угод про зміну/зменшення цін.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно зі статтею 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності) тощо.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. При цьому, відповідач в акті перевірки не оспорює законність формування позивачем сум податкового кредиту, за рахунок придбання товарів/послуг в момент їх отримання (перша подія).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених в ціні товару (послуги) та зменшення суми оподаткованого доходу на суму понесених витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Підпунктом 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України встановлено, що до складу доходів включаються суми безнадійної кредиторської заборгованості.

Стаття 192 ПК України визначає вичерпний перелік підстав для коригування податкового кредиту. Серед вказаного переліку відсутня така підстава для коригування податкового кредиту, як списання безнадійної кредиторської заборгованості.

Крім того, стаття 192 Податкового кодексу України "Особливості значення бази оподаткування в окремих випадках (порядок коригування податкових зобов`язань та податкового кредиту)" стосується випадків, коли сторони здійснюють будь-яку зміну суми компенсації вартості товарів/послуг, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг.

Дана норма не регулює операції визнання заборгованості безнадійною, оскільки при визнанні заборгованості безнадійною не відбувається зміна компенсації за товари/послуги та у продавця не виникає обов`язку виписати покупцю розрахунок коригування з наступним зменшенням у продавця податкових зобов`язань та зменшенням у покупця податкового кредиту.

У випадку, що розглядається товари (роботи, послуги) не відповідають визначенню «безоплатно отриманих» (п.п. 14.1.13 ПКУ), оскільки поставлялися не безоплатно, а на підставі відплатних цивільно-правових угод.

При цьому, Податковий кодекс України не містить норм, відповідно до яких платник податку на додану вартість повинен нараховувати податкові зобов`язання при визнанні у покупця кредиторської заборгованості за товари/послуги безнадійною (Аналогічна позиція викладена Вищим адміністративним судом України в своїй ухвалі від 19 квітня 2016 року у справі № 802/3307/14-а та постанові від 20 вересня 2016 року у справі № 826/418/16).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необхідність скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області за формою “Р” № 0023241401 від 09.08.2019 року , як протиправного.

Щодо податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС у Дніпропетровській області ф. «В4» №000761501 від 22.11.2019р. на суму 111 509,00 (завищення від`ємного значення ПДВ), і за формою «ПН» №000759501 на суму штрафної санкції 47 754,50 грн. за не здійснення реєстрації податкових накладних (50% від суми ПДВ).

В частині завищення позивачем сум податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "ПриватАгро-Черкаси" на суму ПДВ - 16 000,00 грн. в березні 2019р. податкове повідомлення-рішення за формою «В4» №000761501 від 22.11.2019р. визнається судом протиправним і підлягає скасуванню з аналогічних підстав, які визначені судом вище на обґрунтування протиправності податкового повідомлення-рішення за формою “Р” № 0023241401 від 09.08.2019 року (списання кредиторської заборгованості по контрагенту ТОВ «Бужанський цукор» (36777437) у сумі 1 241 939,42 грн.).

В частині заниження сум податкових зобов`язань у сумі 95 509 грн, у квітні 2018грн і в частині застосування відповідачем 50% штрафу в розмірі 47 754,50 грн. за не складання податкових накладних суд зазначає наступне.

Згідно наданих до перевірки документів встановлено, що протоколом загальних зборів учасників ТОВ «ЦУКОРПРОМ» від 17.04.2018 №17/04-208САД прийнято рішення щодо відчуження будівлі дитячого садка і котельні шляхом безоплатної передачі у спільну власність громад з метою задоволення потреб у здобутті освіти жителями сіл та селищ Кегичівського району Харківської області. Рішенням від 25.04.2018 №346-VII Кегичівської районної ради нерухоме майно прийнято до спільної власності територіальних громад сіл, селищ Кегичівського району Харківської області. За результатами перевірки встановлено, що ТОВ «ЦУКОРПРОМ» включено до складу податкового кредиту за листопад 2017 року суму ПДВ у розмірі 95 508,53 грн від вартості отриманих об`єктів (податкова накладна від 06.11.2017 №257).

Відповідач вважає, що ТОВ «ЦУКОРПРОМ» при здійсненні безоплатної передачі нерухомого майна мало провести нарахування податкових зобов`язань з ПДВ із вказаної операції і зареєструвати податкову накладну.

Проте, судом вказані висновки відповідача відхиляються, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 197.1.16 п. 197.1 ст. 197 ПК України, операції з безоплатної передачі в державну власність чи комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність об`єктів усіх форм власності, які перебувають на балансі одного платника податку і передаються на баланс іншого платника податку, якщо такі операції проводяться за рішенням Кабінету Міністрів України, центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, прийнятим у межах їх повноважень звільняються від оподаткування ПДВ.

Згідно п. 198.5 ст. 198 ПКУ платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, або скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а)в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) та місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б)в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в)в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г)в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Водночас, пунктом 189.1 ст. 189 ПК України (на порушення якого посилається відповідач), визначено, що у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Тобто, імперативне положення п. 189.1 ст. 189 ПК України, про порушення якого вказує відповідач, зазначає, що база нарахування податкових зобов`язань для необоротних активів має формуватися або виходячи з їх балансової (залишкової) вартості, або, у випадку відсутності обліку необоротних активів - виходячи із їх звичайної ціни.

Однак, відповідачем не наведено обґрунтування розрахунку податкового зобов`язання саме виходячи з їх балансової (залишкової) вартості, а база для розрахунку податкового зобов`язання була взята відповідачем виходячи з вартості придбання необоротного активу, в той час як така база може братися виключно для товарів і послуг.

У відповідності до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

До того ж, сам відповідач не заперечує, що вчинена позивачем операція з безоплатного передання дитячого садка територіальній громаді підпадає під ознаки п.п.197.1.16 п.197.1 ст.197 ПК України, тобто є операцію, звільненою від оподаткування, з якої ПДВ не сплачується, а від так відсутні підстави і для донарахування/корегування податковим органом і подальшої сплати позивачем сум ПДВ з вказаної операції в розмірі 95509 грн. При цьому, обставини формування позивачем сум податкового кредиту відповідачем не оспорюються.

У листі ДФС України від 26 квітня 2016 року №9399/6-99-99-15-03-02-15 зазначено, що враховуючи те, що операція з безоплатної передачі у комунальну власність територіальних громад міст об`єктів усіх форм власності, які перебувають на балансі одного платника податку і передаються на баланс іншого платника податку, якщо такі операції проводяться за рішення, зокрема органів місцевого самоврядування звільняються від оподаткування податком на додану вартість відповідно до підпункту 197.1.16 пункту 197.1 статті 197 Податкового кодексу України, тому при здійсненні таких операцій пункт 198.5 статті 198 Податкового кодексу України не застосовується, а податковий кредит, сформований платником податку при придбанні товарів, що передаються, не коригується.

Наведене свідчить про те, що відповідачем не доведено законність та обґрунтованість податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області формою «В4» №000761501 від 22.11.2019р. в частині завищення платником від`ємного значення ПДВ на суму 95 509 грн. Відповідно в цій частині суд також приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

Також, підлягають задоволенню позовні вимоги в частині визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення за формою «ПН» №000759501 на суму штрафної санкції 47 754,50 грн. за не здійснення реєстрації податкових накладних (50% від суми ПДВ), оскільки відповідачем не доведено факт допущення позивачем порушення п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 ст. 198 ПК України.

Частиною 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з ч.1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем по справі, як суб`єктом владних повноважень, не виконано покладеного на нього обов`язку щодо доказування правомірності своїх дій під час прийняття податкових повідомлень-рішень за формою “Р” № 0023201401 від 09.08.2019 року, за формою “П” № 0023211401 від 09.08.2019 року, за формою “Р” № 0023241401 від 09.08.2019 р., за формою “В4” №000761501 від 22.11.2019р., за формою «ПН» №000759501 від 22.11.2019р.

За наведених обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає.

Відповідно до ч. 1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 72, 77, 241, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Цукорпром" (код ЄДРПОУ 32737762, 49000, м. Дніпро, вул. Гусенко, буд. 50) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015, 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-А) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області за формою “Р” №0023201401 від 09.08.2019 року, яким донараховано податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 4 058 268 грн. і застосовано штрафну санкцію в розмірі 1 014 567,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області за формою “П” №0023211401 від 09.08.2019 року, яким встановлено завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 8 297 102 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області за формою “В4” №000761501 від 22.11.2019р. про зменшення розміру від`ємного значення суми ПДВ в сумі 111 509,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області за формою “ПН” №000759501 від 22.11.2019р., яким застосовано штрафну санкцію з ПДВ в сумі 47 754,50 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області за формою “Р” №0023241401 від 09.08.2019р., яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість з товарів, вироблених в Україні на суму “+” 206990 грн. і застосовано штрафну санкцію в сумі 51747,50 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Цукорпром" (код ЄДРПОУ 32737762) судовий збір в розмірі 19210,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення складено 23 березня 2020 року.

Суддя О.М. Неклеса