РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

Справа №:755/3/20

Провадження №: 2/755/2/20

"23" березня 2020 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Марфіної Н.В. розглянувши в приміщенні суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» до ОСОБА_1 , третя особа: Дніпровська районна у м. Києві державна адміністрація, про припинення дії, яка порушує право, -

у с т а н о в и в :

28.12.2019 року позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про припинення дії, яка порушує право, у якому просить суд зобов`язати відповідача привести квартиру АДРЕСА_1 у стан, придатний для постійного проживання однією сім`єю різного чисельного складу або однієї людини.

Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що відповідно до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 10.02.2010 року №1112 «Про питання організації управління районами в місті Києві» будинок АДРЕСА_2 був переданий до сфери управління Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації. На підставі розпорядження Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації від 13.02.2015 року №61 «Про організаційно-правові заходи, пов`язані з виконанням рішення Київради від 09.10.2014 року №270/270 «Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва»» будинок Ѕ по АДРЕСА_1 з 16.02.2015 року був переданий на праві господарського відання та знаходиться на балансі позивача, що підтверджується Актом приймання-передачі. Згідно ст. 136 ГК України, право господарського відання є речовим правом позивача по володінню, користуванню та розпорядженню майном, закріпленим за ним власником або уповноваженим органом, яким є Дніпровська районна у м. Києві державна адміністрація. П. 2.2. Статуту позивача передбачено, що предметом діяльності підприємства є утримання, обслуговування житлового і нежитлового фонду, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та закріплений за підприємством на праві господарського відання та надання послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій. Предметом спору є кв. АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності відповідачу на підставі договору купівлі-продажу від 06.10.1994 року згідно довідки підприємства відповідач є особою на якого зареєстрований особовий рахунок № НОМЕР_1 для обліку споживання послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. У квартирі ніхто не зареєстрований, що підтверджується відповідною довідкою від 26.12.2019 року. До позивача та ЖЕД-410, який є структурним підрозділом підприємства позивача і здійснює обслуговування житлового будинку, постійно в усній та письмовій формах звертаються мешканці під`їзду, в якому знаходиться вказана квартира, зі скаргами на влаштування в квартирі так званого «хостелу». Наказом Управління туризму та промоцій Київської міської державної адміністрації від 03.09.2019 року №37 була утворена робоча група з оперативного вирішення проблемних питань існування та території міста Києва так званих «хостелів». Відповідно до Акту від 24.10.2019 року, виходом на місце встановлено, що квартира АДРЕСА_3 розміщена на 1-му поверсі під`їзду №9, в якій розміщено 40 ліжко-місць. Перебування великої кількості сторонніх людей у будинку створює незручності, як для мешканців у будинку, так і для працівників комунальної системи, порушується громадській спокій у вечері та нічні години, наявне постійне сміття у під`їзді та навколо, стіни в під`їзді постійно облиті різними напоями, на підлозі накидані недопалки, що порушує санітарні норми у під`їзді, збільшує експлуатаційні витрати на будинок. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на положення ч. 5 ст. 319, ч. 1 ст. 382, ч. 1 ст. 383 ЦК України, ч. 7 ст. 41 Конституції України, а також п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою КМУ №572 від 08.10.1992 року, п. 5.31. ДСТУ 4527:2006 щодо поняття «хостел» та п. 2.50 ДБН В.2.2-15:2019. Позивач вказує, що розташування хостелу, як і готелю, гуртожитку в квартирі багатоквартирного будинку з боку власника є незаконним, оскільки відповідне є нецільовим використанням квартири у багатоквартирному будинку, яка призначена для постійного проживання однієї сім`ї, крім того, квартира технічно не пристосована для проживання такої кількості осіб, що свідчить про порушення норм цивільного та житлового законодавства.

Ухвалою суду від 10.01.2020 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, роз`яснено учасникам справи порядок подання заяв по суті справи та наслідки їх неподання.

03.02.2020 року до суду надійшли пояснення третьої особи у справі зі змісту яких вбачається, що третя особа підтримує заявлені позовні вимоги та зазначає, що розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 10.02.2010 року №1112 «Про питання організації управління районами в місті Києві» будинок АДРЕСА_2 ) був переданий до сфери управління Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації. Згідно розпорядження Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації від 13.02.2015 року №61 «Про організаційно-правові заходи, пов`язані з виконанням рішення Київради від 09.10.2014 року №270/270 «Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва»» будинок Ѕ по АДРЕСА_1 закріплений з 16.02.2015 року на праві господарського відання та переданий на баланс позивача. Спірна квартира АДРЕСА_1 , належить на праві приватної власності відповідачу. Згідно довідки відділу з питань реєстрації/перебування фізичних осіб Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації від 26.12.2019 року в квартирі за вищевказаною адресою ніхто не зареєстрований. Посилаючись на положення ч. 1 ст. 382 та ч. 1 ст. 383 ЦК України третя особа зазначає, що Актом обстеження приміщення квартири встановлено, що належна відповідачу квартира використовується не за цільовим призначенням, так як в ній розташований хостел. У вищевказаній квартирі наявна велика кількість двоярусних ліжок. Мешканці будинку звертаються зі скаргами щодо порушення спокою в нічні години та санітарних норм в під`їзді та на прибудинковій території. Посилаючись на положення ст. 319 ЦК України та п. 5.40 ДБН В.2.2-15:2019 третя особа зазначає, що підтримує позовні вимоги про припинення дії, яка порушує право та просить прийняти рішення згідно чинного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, направлена на адресу місця реєстрації відповідача судова кореспонденція повернулась до суду із відміткою «за закінченням терміну зберігання». Відзиву на позов відповідач не подав.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За змістом ст. 275 ЦПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно ст. 279 ЦПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не викладав жодних заперечень проти розгляду справи в заочному порядку та ухвалення у справі заочного рішення.

За наведених обставин, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 281 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити у справі заочне рішення.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Відповідно до п. 1.1. Статуту позивача, підприємство позивача створене рішенням Київської міської ради від 09.10.2014 року, засноване на комунальній власності територіальної громади міста Києва та віднесене до сфери управління Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації.

Згідно розділу 2 Статуту, підприємство створене з метою забезпечення ефективного управління, належного утримання житлового та нежитлового фонду, утримання прибудинкових територій, об`єктів благоустрою та отримання прибутку. Предметом діяльності підприємства є: утримання житлового і нежитлового фонду, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та закріплений за підприємством на праві господарського відання, а також обслуговування житлового і нежитлового фонду, що не належить до комунальної власності м. Києва, на договірних засадах у встановленому порядку; надання послуг з утримання будинків, споруд і прибудинкових територій та інших житлово-комунальних послуг, виконання функцій балансоутримувача житлового та нежитлового фонду, укладення договорів на надання житлово-комунальних послуг, контроль за виконанням умов договорів у встановленому порядку; управління нерухомим майном; надання послуг з аварійного обслуговування внутрішньобудинкових та зовнішніх інженерних мереж, обслуговуванню ліфтового господарства та систем диспетчеризації, обслуговування димовентиляційних каналів, у встановленому порядку; надання послуг з ремонту житлового та нежитлового фонду, інженерного та ліфтового обладнання в установленому порядку; утримання прийнятого на баланс відомчого житлового фонду за рішенням власника; здійснення відповідно до вимог законодавства контролю за використанням житлових приміщень за призначенням, переплануванням та вжиття заходів в установленому порядку тощо (а.с. 7-12).

За змістом розпорядження Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації №61 від 13.02.2015 року, з метою забезпечення ефективного використання комунального майна територіальної громади міста Києва, переданого до сфери управління Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації: закріпити з 16.02.2015 року на праві господарського відання за КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» об`єкти житлового і нежитлового фонду територіальної громади м. Києва, переданого до сфери управління Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, та елементи зовнішнього благоустрою згідно з додатками 1, 2, 3. КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» забезпечити в установленому порядку належне утримання та експлуатаційне обслуговування житлового і нежитлового фонду та елементів зовнішнього благоустрою, зазначених у додатках 1-3 до цього розпорядження (а.с. 13).

Згідно змісту наявної у матеріалах справи копії Акту приймання-передачі житлових будинків які передаються безоплатно, на праві господарського відання, на баланс КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» згідно розпорядження Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації від 13.02.2015 року №61 станом на 01.04.2015 року, крім іншого, також передано будинок за адресою: АДРЕСА_4 Ѕ (а.с. 14-15).

Як вбачається з матеріалів справи, наказом Управління туризму та промоцій виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) №37 від 03.09.2019 року утворено робочу групу з оперативного вирішення проблемних питань існування на території міста Києва так званих «хостелів», та затвердити її склад, що додається (а.с. 16-17).

За змістом акту обстеження приміщення квартири АДРЕСА_3 , що використовується під «хостел» від 25.10.2019 року, робочою групою з оперативного вирішення проблемних питань існування на території міста Києва так званих «хостелів», проведено обстеження квартири АДРЕСА_5 , яка використовується під так званий «хостел». При обстеженні встановлено, що так званий «хостел» розташовано в квартирі АДРЕСА_1 на АДРЕСА_6 . Даний житловий будинок знаходиться на утриманні та обслуговуванні керуючої компанії. На вимогу робочої групи надали доступ до приміщення, де встановлено що в 5-кімнатній квартирі розміщено 40 ліжко-місць. Документів на облаштування квартири під «хостел» надано не було. При спілкуванні з працівницею «хостела» остання підтвердила, що в квартирі так званий «хостел» для проживання заробітчан, які до туризму не мають ніякого відношення (а.с. 18).

Із матеріалів справи вбачається, що кв. АДРЕСА_1 належить на праві власності відповідачу у справі, у квартирі ніхто не зареєстрований, а сам власник квартири - відповідач у справі, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_7 (а.с. 19-20, 47).

Згідно довідки позивача від 20.12.2020 року, особовий рахунок № НОМЕР_1 для обліку споживання послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій по АДРЕСА_8 зареєстрований за відповідачем у справі. Заборгованість становить 409,46 грн. (а.с. 21).

Як вбачається з матеріалів справи, мешканці під`їзду АДРЕСА_9 09.12.2019 року звертались до директора КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» із колективним зверненням у якому просили допомоги, як від організації, яка надає мешканцям житлово-комунальні послуги. Мешканці вказували, що у їх парадному в 5-кімнатній квартирі 289 створений так званий «хостел». Постійно мешканці хостелу порушують громадський порядок, зловживають спиртними напоями, висловлюються нецензурно на адресу мешканців, які роблять їм зауваження. На дитячому майданчику замість дітей гуляють мешканці хостелу з пляшками алкогольних напоїв в руках, смітять в під`їзді, обливають стіни різними напоями. Мешканці будинку зазначають, що саме вони платять за вивіз сміття тих, хто проживає у хостелі, сплачують по загально будинковим лічильникам за холодну та гарячу воду. Мешканці будинку просили захистити їх права та інтереси, закрити хостел та зобов`язати власника квартири використовувати її за призначенням - для проживання сім`ї, як це передбачено діючим житловим законодавством (а.с. 23).

З відповідними заявами та скаргами мешканці будинку звертались також до начальника ЖЕД-410, начальника ЖЕД-405, Київської міської державної адміністрації, Головного управління у справах захисту прав споживачів м. Києва, Дніпровського райуправління МВС України в м. Києві, Прокуратури Дніпровського району м. Києва, Комітету ВР України з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства (24-27).

Відповідно до положень ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відтак зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в статті 16 ЦК України.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 12 червня 2013 року в справі №6-32цс13.

Звертаючись до суду із позовом, позивач просить зобов`язати відповідача привести належну йому на праві власності квартиру у стан, придатний для постійного проживання однією сім`єю різного чисельного складу або однієї людини.

Квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання (частина перша статті 382 ЦК України).

Власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва (частина перша статті 383 ЦК України).

Відповідно до статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

У частині четвертій статті 319 ЦК України встановлено, що власність зобов`язує.

Згідно з положеннями частини сьомої статті 41 Конституції України та частини п`ятої статті 319 ЦК України власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Згідно із частинами 1, 2 статті 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює в межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

У відповідності до п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року №572, власники квартири зобов`язані використовувати приміщення житлового будинку за призначенням.

Також відповідно до статті 7 Основ житлового законодавства Союзу РСР і союзних республік (Закон України від 24.06.1981 р. № 5150-X) громадяни зобов`язані дбайливо ставитися до будинку, в якому вони проживають, використовувати жиле приміщення відповідно до його призначення, додержувати правил користування жилими приміщеннями і правил соціалістичного співжиття, економно витрачати воду, газ, електричну і теплову енергію. Жилі будинки і жилі приміщення не можуть використовуватися громадянами з метою особистої наживи, одержання нетрудових доходів та в інших корисливих цілях, а також на шкоду інтересам суспільства.

Відповідно до Державних будівельних норм (ДБН В2.2.2-15-2005 "Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення", затверджених наказом Держбуду України від 18 травня 2005 року N 80) допускається розміщення нежитлових приміщень, які використовуються для здійснення господарської діяльності, у першому, другому і цокольному поверхах житлових будинків. Крім того, на верхньому житловому поверсі (у тому числі мансардному) допускається розміщення творчих майстерень художників та архітекторів.

При цьому статтею 8 Житлового кодексу передбачено, що у виняткових випадках може здійснюватися переведення жилих будинків і жилих приміщень у нежилі за рішенням виконавчих органів міських та обласних рад.

Тобто, для здійснення господарської діяльності можуть використовуватися лише нежитлові приміщення. Переведення жилих приміщень у нежилі може здійснюватися, але лише у виняткових випадках, і лише за рішенням виконавчих органів міських та обласних рад.

Відповідно до пункту 3.3 ДБН В.2.2-20:2008 «Будинки і споруди. Готелі» (далі - ДБН В.2.2-20:2008) готель - це один із засобів розміщення, який визначається згідно з вимогами ДСТУ 4527:2006 «Послуги туристичні. Засоби розміщення. Терміни та визначення», тут: будинок або комплекс приміщень для тимчасового розміщення (проживання).

Відповідно до пункту 6.1.1 ДБН В.2.2-20:2008 наявність житлової та приймально-вестибюльної груп приміщень є обов`язковою. Склад додаткових приміщень, що підвищують комфорт готелю, не нормується і приймається згідно із завданням на проектування або за проектом. Житлова частина будинків готелів (номерний фонд) повинна бути функціонально і планувальне відокремленою. У випадку розташування приміщень готелів у складі багатофункціональних будинків, а також у випадках блокування приміщень готелів з іншими підприємствами та установами готелі повинні бути планувальне відокремлені, ізольовані та забезпечені самостійними входами і комунікаціями (вертикальними і горизонтальними).

Відповідно до пункту 5.31 ДСТУ 4527:2006 хостел (молодіжний готель) - це готель, у якому номери, розташовані зазвичай за коридорною або блочною системою, і має умови для самостійного готування їжі та санітарно-технічні зручності на поверсі або у блоці; може організовувати харчування у закладі ресторанного господарства.

Відповідно до положень Державних будівельних норм України В.2.2/15-2005, квартира - це комплекс взаємопов`язаних приміщень, використовуваних для проживання однієї сім`ї різного чисельного складу або однієї людини.

Отже, терміни «готель» та «хостел» не можна ототожнити з термінами «квартира» та «нежитлове приміщення». Хостел є молодіжним готелем і повинен забезпечуватися самостійним входом і комунікаціями.

Слід зазначити, що пункт 2.50 ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення» містить вичерпний перелік приміщень, які допускається розміщуватись у першому, другому і цокольному поверхах житлових будинків. Такого приміщення як готель та/або хостел вказаний перелік не містить.

Відповідно до статті 150 Кодексу України про адміністративні правопорушення, порушення правил користування жилими приміщеннями, використання їх не за призначенням, псування жилих будинків, жилих приміщень, їх обладнання та об`єктів благоустрою тягне за собою попередження або накладення штрафу на громадян від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 152 ЖК УРСР передбачено, що виконання власниками робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення приватного житлового фонду, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребує отримання документів, що дають право на їх виконання. Після завершення зазначених робіт введення об`єкта в експлуатацію не потребується.

Крім того, Правилами користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 р. № 572, передбачено, що власники, наймачі (орендарі) приміщень житлових будинків і гуртожитків мають право на переобладнання і перепланування житлових і підсобних приміщень, балконів і лоджій за відповідними проектами без обмеження інтересів інших громадян, які проживають у будинку, з дозволу власника будинку (квартири), та органу місцевого самоврядування, що видається в установленому порядку (пункт 4).

Будь-яких даних про те, що відповідач отримував дозвіл на переобладнання належної йому квартири під «хостел», матеріали справи не містять.

Функціонування «хостелу» у багатоквартирному будинку не відповідає положенням чинного законодавства України, оскільки цивільним законодавством України передбачено, що квартира у багатоквартирному будинку призначена для постійного проживання, у той час, як у квартирі розташований «хостел», який за своїм законодавчим визначення є приміщенням для тимчасового проживання (розміщення).

Суд приймає до уваги, що розміщення хостелу спричиняє незручності та проблеми для власників інших квартир у під`їзді, однак суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позову у зв`язку із тим, що в даному випадку відсутні дані, які б свідчили про порушення цивільного права або інтересу саме КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва», як позивача у справі.

Вивчивши матеріали справи, судом також не встановлено умов звернення позивача із відповідним позовом на виконання своїх власних повноважень (наявності таких повноважень), а також відсутні повноваження позивача діяти в інтересах інших осіб.

Натомість суд звертає увагу, що здійснення контролю за використанням приватного житлового фонду є обов`язком третьої особи у справі, оскільки у такому збереженні є публічний інтерес територіальної громади, для реалізації якого на виконання передбачених чинним законодавством повноважень діє третя особа. Однак, Дніпровська районна у м. Києві державна адміністрація не є позивачем у справі. Крім того, в залежності від підстав позову (реалізація функцій контролю за станом благоустрою житлового фонду або ж порушення цивільних прав), у разі якщо позивачем виступає районна державна адміністрація, позов має відповідно розглядатись за правилами адміністративного або цивільного судочинства відповідно.

Про те, що належним позивачем у справі на захист прав територіальної громади та на виконання своїх функцій суб`єкта владних повноважень може бути саме районна державна адміністрація, свідчить і зміст постанови Верховного Суду від 12.09.2018 року у справі №757/22685/16-ц.

Порушення ж прав саме комунального підприємства з боку відповідача судом не встановлено, а будь-яких владних повноважень у відношенні до житла, яке належить на праві приватної власності громадянам, дане підприємство не має і виступає стороною лише у договірних відносинах з власниками.

Крім того, суд звертає увагу, що звертаючись до суду із цим позовом, позивач зазначив про те, що це є позов про припинення дії, яка порушує право. Натомість у прохальній частині позову відсутні вимоги про зобов`язання відповідача припинити використання належної йому квартири в якості хостелу, а позивач просив зобов`язати відповідача привести квартиру у стан, придатний для постійного проживання однією сім`єю різного чисельного складу або однієї людини. Однак, на думку суду, така вимога є не конкретною, адже навіть розміщення у квартирі 40 ліжко-місць не вказує, що в такому випадку вона є непридатною для постійного проживання однією сім`єю різного чисельного складу або однієї людини.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 76-81, 89, 141, 178, 258, 259, 263-265, 268, 273, 275, 279, 280, 281, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 41, 55 Конституції України, ст.ст. 8, 152 ЖК України, ст.ст. 13, 15, 16, 317, 319, 382, 383 ЦК України, суд, -

у х в а л и в:

У задоволенні позову Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» до ОСОБА_1 , третя особа: Дніпровська районна у м. Києві державна адміністрація, про припинення дії, яка порушує право - відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 23.03.2020 року.

Учасники справи:

Позивач - Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» (м. Київ, вул. Челябінська, 9г, код ЄДРПОУ 39606435);

Відповідач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_7 );

Третя особа - Дніпровська районна у м. Києві державна адміністрація (м. Київ, бул-р. Праці, 1/1, код ЄДРПОУ 37203257).

Суддя -