ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2020 р. м. Київ Справа № 911/2899/19

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - "Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма "Укрінмаш" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 36)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "ТЕХІМПЕКС" (07400, Київська обл., м. Бровари, бул. Незалежності, буд. 14)

про стягнення 829975,63 доларів США заборгованості за договором комісії № 5/29-Д від 11.04.2016 р. та зовнішньоекономічним контрактом № 5/22-К від 11.04.2016 р., у тому числі - 761260,18 доларів США попередньої оплати та 68715,45 доларів США комісійної плати.

секретар судового засідання: Демідова А.А.

від позивача: Єркін О.О. (довіреність № 27/11-214Д від 28.11.2019 р.; свідоцтво адвоката № 2926/10 від 22.09.2005 р.);

від відповідача: Панкеєва Т.В. (довіреність № б/н від 12.12.2019 р.).

Обставини справи:

Дочірнє підприємство Державної компанії "Укрспецекспорт" - "Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма "Укрінмаш" (далі - ДП "Укрінмаш", позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "ТЕХІМПЕКС" (далі - ТОВ «НВК «ТЕХІМПЕКС», відповідач) про стягнення 829975,63 доларів США заборгованості за договором комісії № 5/29-Д від 11.04.2016 р. та зовнішньоекономічним контрактом № 5/22-К від 11.04.2016 р., у тому числі - 761260,18 доларів США попередньої оплати та 68715,45 доларів США комісійної плати.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язань з передачі товару за договором комісії № 5/29-Д від 11.04.2016 р. та зовнішньоекономічним контрактом № 5/22-К від 11.04.2016 р., у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача як комітента 761260,18 доларів США отриманої попередньої оплати та 68715,45 доларів США комісійної плати, а також судовий збір.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.11.2019 р. було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 12.12.2019 р.

Підготовче засідання відкладалось.

12.12.2019 р. до господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив № 2240/12-19 від 12.12.2019 р. (вх. № 24692/19 від 12.12.2019 р.) на позов, за змістом якого відповідач просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що 11.04.2016 р. між останнім (комітентом) та позивачем (комісіонером) було укладено договір комісії № 5/29-Д від 11.04.2016 р., відповідно до якого комітент доручає комісіонеру, а комісіонер бере на себе зобов`язання за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені в інтересах комітента та за рахунок останнього щодо укладення контракту з іноземозамовником на експорт продукції, зазначеної у додатку № 1 до вказаного договору. Згідно з п. 1.2 договору комісії комісіонер самостійно вчиняє зовнішньоекономічну угоду щодо поставки йому продукції на умовах СІР - порт Момбаса, Республіка Кенія, відповідно до умов Інкотермс 2010. Окрім того, ТОВ "Науково-виробнича компанія "ТЕХІМПЕКС", посилаючись на п.п. 4.1.3, 4.1.6, 4.1.7 договору комісії № 5/29-Д від 11.04.2016 р., вказує, що до обов`язків ДП "Укрінмаш" входить вжиття всіх необхідних заходів щодо оформлення висновку та дозволу Державної служби експертного контролю України на реалізацію (експорт) продукції покупцю, здійснення декларування і митного оформлення продукції, прийняття продукції у комітента.

Як зазначає відповідач, між позивачем та іноземною компанією "Fortune Enterpises LTD" було укладено зовнішньоекономічний контракт № 5/22-К з поставки на експорт продукції за номенклатурою, кількістю, цінами, які зазначені у додатку № 1 до вказаного контракту, відповідно до п. 3.1 якого ДП "Укрінмаш" здійснює поставку виробів на умовах CIР - морський порт Момбаса, Республіка Кенія, згідно з правилами Інкотермс 2010. Поставка виробів здійснюється однією партією протягом 6 місяців з моменту набрання контрактом чинності та отримання авансового платежу від покупця.

Відповідач вказує, що 13.05.2016 р. покупцем на рахунок позивача було перераховано грошові кошти у розмірі 763505,00 доларів США, які за своєю правовою природою є частковою попередньою оплатою продукції (50% загальної ціни продукції), що зазначена у додатку № 1 до договору, а 16.05.2016 р. позивач, утримавши комісійну плату з перерахованих покупцем коштів, перерахував на рахунок відповідача 692304,55 доларів США, у зв`язку з чим у ДП "Укрінмаш", як у комісіонера, виникло зобов`язання щодо оформлення висновку та дозволу ДСЕКУ на реалізацію (експорт) продукції покупцю, а у відповідача, відповідно, виникли зобов`язання, передбачені п.п. 3.1, 3.4, 3.5 договору комісії з передачі продукції на експорт комісіонеру, для подальшої її поставки покупцю згідно зовнішньоекономічного контракту № 5/22-К від 11.04.2016 р. Однак, відповідач наголошує, що у передбачений договором комісії та контрактом строк для передачі (поставки) продукції ДП "Укрінмаш" зобов`язання щодо отримання дозволу Державної служби експортного контролю України на реалізацію (експорт) продукції (п. 4.1.6 договору), без якого її транспортування до встановленого договором комісії місця виконання неможливе, не виконало, що, в свою чергу, призвело до неможливості поставки (передачі) відповідачем продукції та невиконання зовнішньоекономічного контракту № 5/22-К від 11.04.2016 р. не з вини останнього.

Окрім того, вимогу позивача про стягнення 68715,45 доларів США (50% комісійної плати відповідно до п. 6.3 договору комісії) ТОВ "НВК "ТЕХІМПЕКС" вважає безпідставною, оскільки умова, в залежність від настання якої поставлений обов`язок відповідача (комітента) сплатити комісійну винагороду комісіонеру, на думку відповідача, не настала, оскільки комісійне доручення позивачем виконано не було, експорт продукції не відбувся.

З огляду на викладене, ТОВ "Науково-виробнича компанія "ТЕХІМПЕКС" просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.

15.01.2020 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшло пояснення № 46/01-20 від 15.01.2020 р. (вх. № 910/20 від 15.01.2020 р.), за змістом якого відповідач зазначає, що відповідно до п. 5.2 договору комісії № 5/29-Д від 11.04.2016 р. ТОВ "НВК "ТЕХІМПЕКС" листом № 949/07-16 від 22.07.2016 р. повідомило позивача про готовність до відвантаження першої партії продукції згідно вказаного договору в серпні 2016 р. На підставі чого, 25.08.2016 р. відповідачем, представником продавця (ДП Державної компанії "Укрспецекспорт" - "Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма "Укрінмаш") Колесовим О., який діяв на підставі довіреності № 27/5-210-Д від 25.08.2016 р., представником покупця («Fortune Enterprises LTD») директором John Katto, який діяв на підставі Статуту компанії, та представником кінцевого користувача - From the End User - Ayii Avii, було проведено технічну інспекцію виробів та встановлено, що вони відповідно до зовнішньоекономічного контракту № 5/22-К від 11.04.2016 р. прийняті згідно з вимогами технічних умов, що діють в Україні, а їх якість та комплектність задовольняє вимоги вказаного контракту. Як вказує відповідач, за результатами спільної технічної інспекції було складено акт технічної інспекції виробів, який підписали всі представники учасників перевірки. З наведеного, на переконання ТОВ "НВК "ТЕХІМПЕКС", вбачається, що останнім у передбачені договором комісії строки продукція була виготовлена та з 25.08.2016 р. по сьогоднішній день перебуває на виробничій базі (складі) відповідача за адресою: Київська обл., Яготинський р-н, с. Засупоївка, вул. Польова, 7а, і готова до відвантаження та передачі комісіонеру.

Окрім того, відповідач наголошує, що ДП "Укрінмаш" не було вжито достатніх заходів, передбачених п.п. 4.1.6, 4.6.7 договору комісії № 5/29-Д від 11.04.2016 р., щодо отримання дозволу Державної служби експортного контролю України на реалізацію (експорт) продукції, а також не повідомлено ТОВ "НВК "ТЕХІМПЕКС" про неможливість отримати дозвіл ДСЕК України на експорт виробів чи про виникнення будь-яких обставин, що перешкоджали б отриманню зазначеного дозволу.

Також відповідач зазначає, що, на його думку, твердження позивача про визнання ТОВ "НВК "Техімпекс" обов`язку щодо повернення грошових коштів у сумі 829975,63 доларів США не відповідає дійсності, оскільки з листа № 1064/06-19 від 14.06.2019 р. вбачається, що останній повідомляє ДП "Укрінмаш" про те, що грошові кошти, отримані у вигляді попередньої оплати за договором комісії, були витрачені на закупівлю та виготовлення продукції відповідно до специфікації до договору в повному обсязі, та така продукція знаходиться на складі відповідача.

Водночас, як стверджує відповідач, покупець втратив інтерес до придбання товару та відмовився від контракту саме внаслідок прострочення комісіонером (позивачем) виконання договірних зобов`язань, у зв`язку з чим вироби, передбачені договором комісії № 5/29-Д від 11.04.2016 р., на експорт не поставлено та, відповідно, не реалізовано.

16.01.2020 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання № 63/01-20 від 16.01.2020 р. (вх. № 940/20 від 16.01.2020 р.), за змістом якого відповідач просить суд продовжити строк підготовчого провадження та відкласти підготовче засідання у даній справі з огляду на те, що представника ТОВ "Науково-виробнича компанія "ТЕХІМПЕКС" Панкеєву Т.В. 16.01.2020 р. о 14:00 було викликано для участі у допиті в якості свідка у кримінальному провадженні, на підтвердження чого відповідач надав копію повістки про виклик.

Також, 16.01.2020 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання № 64/01-20 від 16.01.2020 р. (вх. № 972/20 від 16.01.2020 р.) про витребування доказів, за змістом якого відповідач, посилаючись на ст.ст. 80, 81, 91 Господарського процесуального кодексу України, просить суд витребувати у Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - "Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма "Укрінмаш" оригінал акту технічної інспекції виробів від 25.08.2016 р., який, за твердженням відповідача, підтверджує, що продукція була виготовлена ТОВ "НВК "ТЕХІМПЕКС" у передбачені для передачі (поставки) строки, та відповідала технічним умовам, встановленим договором комісії № 5/29-Д від 11.04.2016 р. та зовнішньоекономічним контрактом № 5/22-К від 11.04.2016 р., а також оригінал листа Генерального директора компанії «Fortune Enterprises LTD» Джона Катто від 15.05.2019 р., який, на думку відповідача, спростовує твердження позивача про відмову ДСЕК України у видачі дозволу на експорт виробів у зв`язку із запровадженим збройового ембарго на Судан.

У судовому засіданні 16.01.2020 р. представник позивача зазначала, що позивач має намір надати письмові пояснення по справі відповідно до статті 42 Господарського процесуального кодексу України, а також заперечувала проти задоволення клопотання відповідача про продовження строку підготовчого провадження та відкладення підготовчого засідання у даній справі, зазначаючи про відсутність, на її думку, підстав для відкладення, оскільки представництво міг здійснити керівник ТОВ "Науково-виробнича компанія "ТЕХІМПЕКС" чи інший представник, окрім Панкеєвої Т.В.

Окрім того, у судовому засіданні 16.01.2020 р. представник позивача заперечувала проти задоволення поданого ТОВ "Науково-виробнича компанія "ТЕХІМПЕКС" клопотання № 64/01-20 від 16.01.2020 р. (вх. № 972/20 від 16.01.2020 р.) про витребування доказів, обґрунтовуючи свою позицію тим, що відповідач не вчинив жодних дій щодо отримання таких доказів самостійно, а також представник позивача наголошувала, що, на її думку, документи, які просить витребувати відповідач, не спростовують жодних обставин, викладених у позовній заяві, а відтак, клопотання не підлягає задоволенню.

Дослідивши клопотання відповідача № 63/01-20 від 16.01.2020 р. (вх. № 940/20 від 16.01.2020 р.) про продовження строку підготовчого провадження та відкладення підготовчого засідання у даній справі з підстав, визначених останнім, суд дійшов висновку щодо відмови у задоволенні вказаного клопотання.

04.02.2020 р. до господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання б/н від 27.01.2020 р. (вх. № 2529/20 від 04.02.2020 р.) про долучення документів до матеріалів справи, а саме - копії угоди від 02.12.2019 р про визнання боргу за контрактом № 5/22-К від 11.04.2016 р., а також копії листа компанії "Fortune Enterprises LTD" від 30.01.2020 р.

У судовому засіданні 06.02.2020 р. представник відповідача підтримувала подане відповідачем клопотання № 64/01-20 від 16.01.2020 р. (вх. № 972/20 від 16.01.2020 р.) про витребування доказів; представник позивача заперечувала проти задоволення вказаного клопотання відповідача.

Як зазначалося вище, 16.01.2020 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання № 64/01-20 від 16.01.2020 р. (вх. № 972/20 від 16.01.2020 р.) про витребування доказів, за змістом якого відповідач, посилаючись на ст.ст. 80, 81, 91 Господарського процесуального кодексу України, просив суд витребувати у Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - "Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма "Укрінмаш" оригінал акту технічної інспекції виробів від 25.08.2016 р., який, за твердженням відповідача, підтверджує, що продукція була виготовлена ТОВ "Науково-виробнича компанія "ТЕХІМПЕКС" у передбачені для передачі (поставки) строки, та відповідала технічним умовам, встановленим договором комісії № 5/29-Д від 11.04.2016 р. та зовнішньоекономічним контрактом № 5/22-К від 11.04.2016 р., а також оригінал листа Генерального директора компанії «Fortune Enterprises LTD» Джона Катто від 15.05.2019 р., який, на думку відповідача, спростовує твердження позивача про відмову ДСЕК України у видачі дозволу на експорт виробів у зв`язку із запровадженим збройового ембарго на Судан.

Дослідивши клопотання відповідача № 64/01-20 від 16.01.2020 р. (вх. № 972/20 від 16.01.2020 р.) про витребування доказів, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку щодо відмови у задоволенні вказаного клопотання, з огляду на те, що останнє, в порушення приписів ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, не містить доказів вжиття заходів для самостійного отримання витребуваних доказів та зазначення причин неможливості отримання вказаних доказів відповідачем. Окрім того, вказані у клопотанні докази були долучені позивачем до матеріалів справи в засвідчених копіях. З огляду на викладене, суд дійшов висновку щодо залишення клопотання відповідача № 64/01-20 від 16.01.2020 р. (вх. № 972/20 від 16.01.2020 р.) про витребування доказів у даній справі № 911/2899/19 без задоволення, про що без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено протокольну ухвалу.

Також у судовому засіданні 06.02.2020 р. представники позивача та відповідача заявили про надання суду всіх наявних у ДП "Укрінмаш" та ТОВ "НВК "ТЕХІМПЕКС" доказів, що мають значення для вирішення спору.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.02.2020 р. було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.03.2020 р.

У судовому засіданні 12.03.2020 р. представник позивача підтримував позовні вимоги; представник відповідача заперечувала проти задоволення позовних вимог.

У судовому засіданні 12.03.2020 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

11 квітня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "ТЕХІМПЕКС" (комітент) та Дочірнім підприємством Державної компанії "Укрспецекспорт" - "Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма "Укрінмаш" (комісіонер) було укладено договір № 5/29-Д, відповідно до п. 1.1 якого комітент доручає комісіонеру, а комісіонер бере на себе зобов`язання за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені в інтересах комітента та за рахунок останнього щодо укладання контракту з інозамовником (покупець) на експорт продукції, зазначеної у додатку № 1 до цього договору (далі за текстом - договір комісії).

Згідно з п. 1.2 договору, виступаючи від свого імені, комісіонер самостійно вчиняє зовнішньоекономічну угоду (контракт) з покупцем щодо поставки йому продукції на умовах СІР - порт Момбаса, Республіка Кенія, відповідно до умов Інкотермс 2010.

Кількість продукції та її номенклатура наводиться у додатку № 1 до даного договору (п. 2.1 договору).

У відповідності з п. 3.1 договору комітент здійснює передачу продукції на комісію комісіонеру по цьому договору в морському порту Момбаса, Республіка Кенія.

Умовами п. 3.2 договору передбачено, що комітент за свій рахунок транспортує продукцію до морського порту Момбаса, Республіка Кенія.

Пунктом 3.4 договору передбачено, що строк передачі продукції не може перевищувати шести місяців з моменту отримання грошових коштів за п. 6.2.1 цього договору.

Датою передачі продукції комісіонеру є дата підписання акту приймання - передачі (форма наведена у додатку № 3 до цього договору) в порту Момбаса, Республіка Кенія (п. 3.5 договору).

Відповідно до пп. 4.1.1 п. 4.1 договору комісіонер у відповідності до даного договору зобов`язується виконати переддоговірну роботу та укласти з покупцем контракт. У разі необхідності - вчинити інші правочини, спрямовані на забезпечення виконання наданого комітентом доручення, включаючи залучення третіх осіб.

Підпунктом 4.1.6 п. 4.1 договору передбачено, що комісіонер зобов`язується вжити всіх необхідних заходів щодо оформлення висновку та дозволу ДСЕКУ на реалізацію (експорт) продукції покупцю.

Комісіонер зобов`язується здійснити декларування і митне оформлення продукції та сплатити пов`язані з цим митні платежі і вартість послуг вантажних митних терміналів (пп. 4.1.7 п. 4.1 договору).

Згідно з пп. 4.2.1 п. 4.2 договору комітент у відповідності до даного договору зобов`язується передати на комісію відповідно до умов цього договору продукцію в упаковці згідно з технічними умовами на даний вид продукції та з технічною експлуатаційною документацією.

У відповідності з пп. 4.2.3 п. 4.2 договору комітент зобов`язується відшкодувати витрати комісіонера на виконання доручення комітента шляхом утримання грошових коштів комісіонером, що надійдуть від покупця, або на підставі виставлених комісіонером рахунків протягом 5-ти банківських діб, зокрема, витрат, пов`язаних з виконанням п. 4.1.1 цього договору, витрат на сплату дозволу ДСЕКУ, банківських витрат; витрат на декларування та митне оформлення, а також витрат пов`язаних із наданням послуг вантажними митними терміналами; витрат на брокерські послуги; витрат на поштово-телеграфні послуги та зв`язку; витрат на відрядження; інших витрат, пов`язаних з виконанням цього договору.

Технічна інспекція проводиться представниками комісіонера, комітента та покупця відповідно до програми технічного приймання (на вимогу комісіонера або покупця перевірка здійснюється на відповідному стенді за рахунок покупця). Результати спільної технічної інспекції будуть оформлені актом технічної інспекції (згідно з додатком № 2 до цього договору), що буде підписаний уповноваженими представниками комітента та комісіонера (п. 5.4 договору).

Пунктом 5.5 договору передбачено, що продукція вважається такою, що передана комітентом комісіонеру на комісію, після її митного оформлення, доставки відповідно до п. 3.1 цього договору та підписання акту приймання-передачі.

Відповідно до п. 6.1 договору погоджена комітентом загальна ціна продукції (загальна ціна, за якою комітент передає продукцію комісіонеру на комісію) наводиться у додатку № 1 до цього договору та становить 1527010,00 доларів США і сформована з урахуванням безпосередньо вартості продукції, а також витрат за п. 4.2.3 договору та комісійної плати відповідно до п. 6.3 договору. Загальна сума цього договору становить 1527010,00 доларів США.

Умовами п. 6.2 договору передбачено, що розрахунки за цим договором будуть здійснюватися наступним чином: 50% загальної ціни продукції перераховуються прямим переказом грошових коштів на валютний рахунок комітента у строк не більше 5 банківських днів з дати надходження грошових коштів від покупця за виключенням комісійної плати та витрат комісіонера (пп. 6.2.1 п. 6.2 договору); 50% загальної ціни продукції перераховуються прямим переказом грошових коштів на валютний рахунок комітента у строк не більше 10 банківських днів після підписання акту технічної інспекції продукції на умовах договору та надходження грошових коштів від покупця, за виключенням комісійної плати та витрат комісіонера (пп. 6.2.2 п. 6.2 договору).

Згідно з п. 6.3 договору за виконання доручення, зазначеного в даному договорі, комісіонер отримує комісійну плату (що включає в себе ПДВ, яка підлягає сплаті комісіонером з отриманої комісійної плати) у розмірі 9% від суми цього договору, що становить 137430,90 доларів США, з грошових коштів, що надійдуть від покупця на валютний рахунок комісіонера за поставку продукції згідно з цим договором.

У відповідності з п. 6.4 договору обсяги витрат, пов`язаних з реалізацією покупцеві продукції, які комісіонер вправі утримати (відшкодувати) на умовах п. 4.2.3 договору без додаткового погодження з комітентом, становить 142400,90 доларів США, з урахуванням комісійної плати.

Грошові кошти, зазначені в п. 6.4 договору, які залишилися не використаними після виконання доручення комісіонером, вважатимуться додатковою комісійною платою комісіонера (п. 6.5 договору).

Пунктом 6.7 договору передбачено, що право комісіонера на комісійну плату виникає з моменту укладення контракту.

Сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання зобов`язань, що випливають з даного договору, якщо це невиконання є наслідком обставин непереборної сили (форс-мажорні обставини), у тому числі, але не тільки, стихійних лих, пожеж, повеней, землетрусів, воєнних дій, масових зворушень, страйків, аварій на транспорті, захоплення судна піратами, диверсій, блокади, розпоряджень Урядових органів, заборони експорту/імпорту, або інших обставин, що не залежать від волі сторін, за умови, що дані обставини безпосередньо вплинули на виконання положень цього договору, та їх неможливо було передбачити на момент укладання договору (п. 9.1 договору).

Згідно з п. 9.2 договору сторона, яка через зазначені в п. 9.1 договору обставини, не може в повному обсязі виконувати свої зобов`язання по даному договору, повинна в строк не більш 10 календарних днів письмово повідомити про це іншу сторону, а в строк 10 календарних днів надати відповідні підтверджувальні документи з моменту їх отримання.

У відповідності з п. 9.3 договору несвоєчасне повідомлення про існування обставин форс-мажору позбавляє відповідну сторону посилатися на них як на підставу для звільнення від відповідальності та подовження термінів виконання зобов`язань за договором.

У випадку, коли вищезазначені обставини будуть діяти більше двох місяців, будь-яка із сторін може письмово сповістити іншу про повне або часткове припинення дії договору, що звільняє сторони від взаємних зобов`язань за цим договором, за виключенням проведення взаєморозрахунків у частині вже виконаних сторонами зобов`язань (п. 9.6 договору).

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2017 р. (п. 13.1 договору).

Сторонами також було підписано додаток № 1 до договору комісії № 5/29-Д від 11.04.2016 р. - Специфікацію продукції, що передається комітентом на комісію (запасні частини для Т-55, Т-72), який було укладено в новій редакції шляхом укладення додаткової угоди № 1 до договору комісії № 5/29-Д від 11.04.2016 р.

На виконання умов договору комісії № 5/29-Д від 11.04.2016 р. між комісіонером та комітентом були підписані звіти комісіонера, у тому числі - № 1 від 31.05.2016 р. на суму 692304,55 доларів США, № 2 від 31.07.2016 р. на суму 400,00 доларів США, № 3 від 31.08.2016 р. на суму 300,00 доларів США, № 4 від 31.03.2019 р. на суму 200,00 доларів США.

ДП "Укрінмаш" було перераховано на користь ТОВ "НВК «ТЕХІМПЕКС» 692304,55 доларів США згідно платіжного доручення в іноземній валюті № 61 від 16.05.2016 р., а також меморіального ордеру від 16.05.2016 р. на відповідну суму.

Факт перерахування позивачем відповідачеві суми попередньої оплати в зазначеному розмірі учасниками справи не заперечується.

02.12.2016 р. між ТОВ "НВК "ТЕХІМПЕКС" та ДП "Укрінмаш" було підписано акт звіряння взаємних розрахунків станом на 01.11.2016 р. на суму 1807357,46 грн., 2001453,16 доларів США та 2261,00 Євро.

Поряд з цим, 11.04.2016 р. між Дочірнім підприємством Державної компанії "Укрспецекспорт" - "Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма "Укрінмаш" (продавець) і Компанією «Fortune Enterprises LTD», Республіка Уганда (покупець) було підписано контракт № 5/22-К, відповідно до п. 1.1 якого продавець передає у власність покупця, а покупець приймає та оплачує запасні частини (вироби), кількість і номенклатура яких зазначена у додатку № 1 до цього контракту, що становить його невід`ємну частину, на умовах, викладених нижче (далі за текстом - контракт).

Кількість виробів та їх номенклатура вказані у додатку № 1 до цього контракту (п. 2.1 контракту).

Згідно з п. 3.1 контракту продавець здійснює поставку виробів на умовах CІР - морський порт Момбаса, Республіка Кенія, згідно з правилами ІНКОТЕРМС 2010 (якщо у додаткових угодах не обумовлено інше).

У відповідності з п. 3.2 контракту поставка виробів здійснюється однією партією протягом 6 місяців з моменту набрання контрактом чинності та отримання авансового платежу від покупця. Відвантаження виробів відбувається після підписання акту технічного приймання (інспекції) та надходження оплати в розмірі 100% від загальної вартості цього контракту.

За умовами п. 3.4 контракту датою приймання виробів вважається дата підписання акту приймання-передачі.

Пунктом 4.1 контракту встановлено, що загальна ціна на вироби, що поставляються за цим контрактом, встановлюється в доларах США та включає вартість виробів, пакування, маркування виробів та постачання на умовах CIР - морський порт Момбаса, Республіка Кенія, згідно з ІНКОТЕРМС 2010.

Загальна вартість контракту складає 1527010,00 доларів США (п. 4.2 контракту).

Відповідно до п. 5.1 контракту оплати за вироби, що поставляються за цим контрактом, здійснюються в доларах США наступним чином: 50 % загальної вартості контракту, що становить 763505,00 доларів США, повинні бути сплачені покупцем продавцю як авансовий платіж впродовж 5 банківських днів після набрання чинності контракту згідно з п. 12.2 та надання продавцем відповідного рахунку; 50% загальної вартості контракту, що складає 763505,00 доларів США, повинні бути сплачені впродовж 5 банківських днів з дня підписання акту технічного приймання (інспекції) виробів на складі продавця представниками сторін та надання продавцем відповідного рахунку.

У відповідності з п. 5.2 контракту у випадку, якщо цей контракт не буде виконаний з вини продавця, продавець зобов`язаний повернути платіж покупцю впродовж 10 банківських днів після отримання письмової вимоги від покупця.

Цей контракт набирає чинності від дати його підписання, а зобов`язання з відвантаження виробів набирають чинності з дати отримання продавцем дозволу на експорт виробів у Державній службі експортного контролю України, і діє до 30.12.2017 р. (п. 12.2 контракту).

ДП "Укрінмаш" та Компанією «Fortune Enterprises LTD», Республіка Уганда було підписано додаток № 1 до контракту № 5/22-К - специфікацію на запасні частини до Т-55, Т-72.

13.05.2016 р. покупцем на умовах, визначених контрактом, на рахунок ДП "Укрінмаш" були перераховані грошові кошти у розмірі 763505,00 доларів США, які за своєю правовою природою є частковою попередньою оплатою продукції (50% загальної ціни продукції), зазначеної в додатку № 1 до договору комісії, що вбачається із звіту комісіонера від 31.05.2016 р. № 1 та підтверджується довідкою Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» № 153-00/205 від 14.11.2019 р.

Як зазначалося вище, 16.05.2016 р. ДП «Укрінмаш» з наведеної суми попередньої оплати від іноземного покупця перерахувало відповідачеві 692304,55 дол. США.

ТОВ "Науково-виробнича компанія "ТЕХІМПЕКС" було направлено на адресу ДП «Укрінмаш» лист № 949/07-16 від 22.07.2016 р., згідно з яким відповідач повідомив позивача про те, що перша партія продукції за договором комісії № 5/29-Д від 11.04.2016 р. буде готова до відвантаження в першій декаді серпня 2016 року.

25.08.2016 р. відповідачем, представником продавця (ДП Державної компанії "Укрспецекспорт" - "Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма "Укрінмаш") Колесовим О., який діяв на підставі довіреності № 27/5-210-Д від 25.08.2016 р., представником покупця («Fortune Enterprises LTD») директором John Katto, який діяв на підставі Статуту компанії, та представником кінцевого користувача - From the End User - Ayii Avii, було проведено технічну інспекцію виробів та встановлено, що вони відповідно до зовнішньоекономічного контракту № 5/22-К від 11.04.2016 р. прийняті згідно з вимогами технічних умов, що діють в Україні, а їх якість та комплектність задовольняє вимоги вказаного контракту.

У подальшому ДП «Укрінмаш» було направлено ТОВ "Науково-виробнича компанія "ТЕХІМПЕКС" лист від 20.12.2017 р. № 27/25-10077 стосовно виконання договору комісії № 5/29-Д від 11.04.2016 р., відповідно до якого позивач повідомляв відповідача про відмову в наданні дозволу на експорт запасних частин до Т-72 Державною службою експортного контролю та зазначав про необхідність повернути кошти покупцю. При цьому, ДП «Укрінмаш» зазначало, що здійснило зусилля щодо пошуку можливості реалізації вказаних запасних частин до Т-72 іншим особам, але зацікавлених покупців не було, у зв`язку з чим ДП «Укрінмаш» просило ТОВ "НВК "ТЕХІМПЕКС" в найкоротший термін повернути кошти в розмірі 692304,55 доларів США на рахунок ДП ДК "Укрспецекспорт" - "Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма «Укрінмаш» для подальшого повернення покупцю.

19.11.2018 р. ДП «Укрінмаш» отримало від Компанії «Fortune Enterpises LTD» вимогу від 07.11.2018 р., згідно якої, керуючись п. 5.2 контракту, покупець - Компанія «Fortune Enterpises LTD», просив повернути у строк до 10 банківських днів з дня отримання вимоги грошові кошти у сумі 763505,00 доларів США, які за своєю правовою природою були частковою попередньою оплатою продукції.

ДП ДК "Укрспецекспорт" - "Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма «Укрінмаш» було надіслано ТОВ "Науково-виробнича компанія "ТЕХІМПЕКС" лист № 27/25-3471 від 10.05.2019 р., за яким позивач повідомляв відповідача, що, враховуючи відмову в наданні дозволу на експорт запасних частин до Т-72 Державною службою експортного контролю, необхідно повернути кошти покупцю. При цьому, ДП «Укрінмаш» повідомляло, що здійснило чимало зусиль щодо можливості реалізації вказаних запасних частин Т-72, але до теперішнього часу зацікавленості потенційних покупців немає. Покупець не втрачає надії на отримання товару або повернення коштів, а тому планує здійснити повторну технічну інспекцію запасних частин за контрактом, які були оглянути покупцем у серпні 2016 року. Для відповіді покупцю стосовно інспекції, позивач просив відповідача повідомити дату та місце проведення технічної інспекції за договором комісії № 5/29-Д від 11.04.2016 р.

Компанією «Fortune Enterprises LTD» було направлено ДП ДК "Укрспецекспорт" - "Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма «Укрінмаш» лист від 15.05.2019 р., в якому компанія повідомила, що оскільки стало зрозуміло, що експортну ліцензію на контракт отримано не буде, єдиним можливим рішенням у даній ситуації є повернення коштів Компанії «Fortune Enterprises Ltd» назад.

28.05.2019 р. позивачем було виставлено відповідачу вимогу № 27/11-3942 на суму 829975,63 доларів США, яка складається з 50% загальної ціни продукції з урахуванням залишку на рахунках позивача грошових коштів у сумі 2244,82 доларів США у сумі 761260,18 доларів США та комісійної плати комісіонера в сумі 68715,55 доларів США відповідно до п. 6.3 договору (50% комісійної плати). Зазначені кошти ДП ДК "Укрспецекспорт" - "Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма «Укрінмаш» просило ТОВ "НВК "ТЕХІМПЕКС" повернути у строк до 10 робочих днів з дня отримання цієї вимоги.

ТОВ "НВК "ТЕХІМПЕКС" у відповідь на вказану вимогу надіслало ДП «Укрінмаш» лист № 1064/06-19 від 14.06.2019 р. щодо повернення попередньої оплати за договором комісії № 5/29-Д від 11.04.2016 р., згідно з яким відповідач повідомляв позивача про те, що отримані товариством кошти у вигляді попередньої оплати були витрачені на закупівлю, виготовлення продукції відповідно до специфікації та договору в повному обсязі. На даний час значний обсяг продукції знаходиться на складі товариства за адресою: Київська обл. Яготинський р-н, с. Засупоївка, вул. Польова, 7а, яка готова до відвантаження. Враховуючи тимчасові фінансові труднощі, TOB "НВК "ТЕХІМПЕКС" зверталося до позивача з проханням розглянути альтернативну пропозицію щодо закупівлі у товариства іншої продукції за договором (перелік продукції додається), яка знаходиться на складі товариства; розглянути можливість реалізації даної продукції за договором інозамовникам або на внутрішньому ринку. У разі неможливості реалізувати зазначену пропозицію, товариство просило ДП «Укрінмаш» відтермінувати повернення отриманих коштів.

Оскільки, як вбачається з матеріалів справи, у передбачений договором комісії № 5/29-Д від 11.04.2016 р. строк зобов`язання щодо передачі (поставки) продукції виконано не було, ДП ДК "Укрспецекспорт" - "Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма «Укрінмаш» звернулось з даним позовом до TOB "НВК "ТЕХІМПЕКС" про стягнення 829975,63 доларів США заборгованості за договором комісії № 5/29-Д від 11.04.2016 р. та зовнішньоекономічним контрактом № 5/22-К від 11.04.2016 р., у тому числі - 761260,18 доларів США попередньої оплати та 68715,45 доларів США комісійної плати.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Враховуючи правову природу укладеного позивачем та відповідачем договору, дослідивши права та обов`язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини за договором комісії.

Згідно зі ст. 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

У відповідності з приписами ст. 1012 ЦК України договір комісії може бути укладений на визначений строк або без визначення строку, з визначенням або без визначення території його виконання, з умовою чи без умови щодо асортименту товарів, які є предметом комісії. Істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов`язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну.

Комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії. Якщо договором комісії розмір плати не визначений, вона виплачується після виконання договору комісії, виходячи із звичайних цін за такі послуги. Якщо договір комісії не був виконаний з причин, які залежали від комітента, комісіонер має право на комісійну плату на загальних підставах (стаття 1013 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1014 ЦК України комісіонер зобов`язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов`язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 1020 ЦК України передбачено, що комісіонер має право відраховувати належні йому за договором суми з усіх грошових коштів, що надійшли до нього для комітента, якщо інші кредитори комітента не мають переважного перед ним права на задоволення своїх вимог із грошових коштів, що належать комітентові.

Згідно зі ст. 1022 ЦК України після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії. Комітент, який має заперечення щодо звіту комісіонера, повинен повідомити його про це протягом тридцяти днів від дня отримання звіту. Якщо такі заперечення не надійдуть, звіт вважається прийнятим.

Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог у даній справі з огляду на таке.

Як зазначалось вище, відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог у даній справі, зазначав, що продукція у передбачені для передачі (поставки) строки ТОВ «НВК «ТЕХІМПЕКС» була виготовлена, відповідала технічним умовам, передбаченим договором комісії та зовнішньоекономічного контракту, і станом на 25.08.2016 р. була готова до передачі (відвантаження). Проте, переміщення товарів військового призначення через митний кордон України та їх митне оформлення можливе лише після отримання дозвільних документів (дозволу, висновку) Державної служби експертного контролю України. Однак, у передбачений договором комісії та контрактом строк для передачі (поставки) продукції дозвіл Державної служби експортного контролю України на реалізацію (експорт) продукції покупцю позивачем отримано не було, що підтверджується листами останнього від 20.12.2017 р. № 27/25-10077, від 10.05.2019 р. № 27/25-3471, вимогою покупця - Компанії «Fortune Enterpises LTD» від 15.05.2019 р. за контрактом № 5/22-К від 11.04.2016 р., в яких дана обставина вказана в якості причини невиконання зовнішньоекономічного контракту.

З урахуванням зазначеного, TOB «НВК «ТЕХІМПЕКС», за його твердженням, не мало фізичної можливості транспортувати продукцію до морського порту Момбаса , Республіка Кенія та виконати зобов`язання за договором комісії щодо передачі продукції через те, що позивачем не було отримано дозволу на реалізацію (експорт) продукції покупцю Державною службою експортного контролю України, що є зобов`язанням комісіонера відповідно до п. 4.1.6 договору комісії. За таких обставин, прострочення зобов`язання по передачі продукції на комісію відповідно до п.п. 3.1, 3.4, 3.5 договору комісії ТОВ «НВК «ТЕХІМПЕКС» не настало, оскільки не може бути виконане внаслідок прострочення зобов`язання, передбаченого п. 4.1.6 договору комісії для ДП «Укрінмаш» щодо отримання дозволу ДСЕКУ на реалізацію (експорт) продукції покупцю.

Також ТОВ «НВК «ТЕХІМПЕКС» вважає безпідставними вимоги ДП «Укрінмаш» про стягнення з відповідача 68715,45 доларів США (50% комісійної плати відповідно до п. 6.3 договору комісії), оскільки умова, в залежність від настання якої поставлений обов`язок відповідача (комітента) оплачувати комісійну винагороду комісіонеру (позивачу), не настала, адже лише за виконання доручення, зазначеного в договорі комісії, комісіонер має отримувати комісійну плату. Однак комісійне доручення позивачем виконано не було.

Позивач, у свою чергу, зазначав, що відповідачем не були виконані умови п.п. 3.1, 3.4, 3.5 договору комісії щодо передачі комісіонеру продукції у морському порту Момбаса , Республіка Кенія, у зв`язку з чим передбачена договором комісії продукція не була поставлена покупцю, що призвело до невиконання зовнішньоекономічного контракту № 5/22-К від 11.04.2016 р.

Як встановлено судом, договір комісії № 5/29-Д від 11.04.2016 р., укладений між ТОВ «НВК «ТЕХІМПЕКС» та ДП «Укрінмаш», припинив свою дію 31.12.2017 р. згідно з п. 13.1 відповідного договору.

При цьому, договір комісії № 5/29-Д від 11.04.2016 р., попри отримання від іноземного покупця попередньої оплати, виконаний не був, поставка продукції на умовах, передбачених даним договором, СІР - порт Момбаса , Республіка Кенія, відповідно до умов Інкотермс 2010, здійснена не була.

Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Так само не надано до матеріалів справи і жодних доказів продовження строку дії контракту та договору.

З матеріалів справи слідує, що ДП ДК "Укрспецекспорт" - "Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма «Укрінмаш» зверталось до ТОВ "НВК "ТЕХІМПЕКС" з листом від 20.12.2017 р. № 27/25-10077 з вимогою повернути кошти в розмірі 692304,55 доларів США на рахунок ДП ДК "Укрспецекспорт" - "Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма «Укрінмаш» для подальшого їх повернення покупцю.

Водночас, 28.05.2019 р. позивачем було виставлено вимогу № 27/11-3942 відповідачу на суму 829975,63 доларів США (50% загальної ціни продукції у сумі 761260,18 доларів США та комісійна плата комісіонера в сумі 68715,55 доларів США). Зазначені кошти ДП «Укрінмаш» просило ТОВ "НВК"ТЕХІМПЕКС" повернути у строк до 10 робочих днів, з дня отримання вимоги.

Заперечуючи проти позову, відповідач наголошував на тому, що боржник за договором поставки звільняється від відповідальності за несвоєчасне виконання договору (постачання товару покупцю), якщо перед тим мало місце прострочення кредитора. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

При цьому, під простроченням кредитора у даному випадку ТОВ "Науково-виробнича компанія "ТЕХІМПЕКС" мало на увазі те, що переміщення товарів військового призначення через митний кордон України та їх митне оформлення можливе лише після отримання дозвільних документів (дозволу, висновку) Державної служби експертного контролю України. Однак, у передбачений договором комісії та контрактом строк для передачі (поставки) продукції дозвіл Державної служби експортного контролю України на реалізацію (експорт) продукції покупцю комісіонером отримано не було, що і призвело до неможливості виконання договору комісії № 5/29-Д від 11.04.2016 р.

Позивач, у свою чергу, вказував на відсутність у договорі комісії обов`язку для комісіонера отримати дозвіл ДСЕК України.

Між тим, відповідно до пп. 4.1.6, пп. 4.6.7 п. 4.6 договору комісії, комісіонер зобов`язується вжити всіх необхідних заходів щодо оформлення висновку та дозволу ДСЕКУ на реалізацію (експорт) продукції покупцю.

Слід зазначити, що ДП ДК "Укрспецекспорт" - "Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма «Укрінмаш» є уповноваженим державою посередником у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності у сфері експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення, тобто позивач є суб`єктом здійснення міжнародних передач товарів.

Відносини щодо порядку отримання дозволу (висновку) на експорт (тимчасове вивезення) товарів, міжнародні передачі яких підлягають експертному контролю, регулюються Законом України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання» та Порядком здійснення контролю за міжнародними передачами товарів військового призначення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.11.2003 р. № 1807.

Відповідно до визначень термінів, наведених у ст. 1 ЗУ «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання», дозвіл - це документ, виданий центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, який надає право на експорт чи імпорт товарів; висновок - документ, виданий центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, який надає право на тимчасове ввезення або вивезення товарів чи їх транзит, проведення переговорів, пов`язаних з укладанням зовнішньоекономічних договорів (контрактів) про міжнародні передачі товарів військового призначення або про експорт товарів подвійного використання та інших товарів до держав, щодо яких установлено часткове ембарго на поставки таких товарів.

Відповідно до приписів ст. 17 Закону України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання» зовнішньоекономічні договори (контракти) стосовно міжнародних передач товарів укладаються суб`єктами господарювання, державними замовниками з державного оборонного замовлення відповідно до законодавства з урахуванням вимог щодо здійснення таких передач, установлених Кабінетом Міністрів України.

Митне оформлення та митний контроль товарів здійснюються в порядку, передбаченому Митним кодексом (ст. 21 ЗУ «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання»).

Статтею 197 Митного кодексу визначено, що у випадках, передбачених законом, на окремі товари встановлюються обмеження щодо їх переміщення через митний кордон України. В такому разі пропуск цих товарів через митний кордон та їх митне оформлення здійснюються митницями ДФС на підставі отриманих дозвільних документів, виданих державними органами, уповноваженими на здійснення відповідних контрольних функцій. Перелік таких товарів та порядок видачі відповідних дозволів затверджується Кабінетом Міністрів України.

Митне оформлення військової техніки, у тому числі - військових транспортних засобів, які перетинають митний кордон України, здійснюється відповідно до порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 63 від 18.01.2003 р. Перелік пунктів пропуску через державний кордон, через які здійснюється переміщення товарів військового призначення та ядерних матеріалів, затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 1057 від 17.11.2010 р.

Згідно з п. 3 Порядку здійснення контролю за міжнародними передачами товарів військового призначення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.11.2003 р. № 1807, міжнародна передача товарів може здійснюватися суб`єктом здійснення міжнародних передач товарів або іноземним суб`єктом господарської діяльності за наявності у нього відповідного дозволу чи висновку Держекспортконтролю. Дозвіл чи висновок Держекспортконтролю на право здійснення відповідної міжнародної передачі будь-якого виробу військового призначення є підставою для передачі імпортеру (кінцевому споживачеві) комплекту технічної документації (технічних даних), необхідної для налагодження, експлуатації та використання такого виробу за цільовим призначенням в обсягах, визначених цим дозволом чи висновком.

Для отримання дозволу чи висновку на право експорту, тимчасового вивезення, імпорту, тимчасового ввезення та реекспорту товарів суб`єкт надсилає Держекспортконтролю лист з додатками, переліченими у даному пункті (п. 11 Порядку).

Таким чином, згідно вимог вищезазначеного Закону та вказаних Порядків міжнародна передача товарів може здійснюватися суб`єктом здійснення міжнародних передач товарів за наявності у нього відповідного дозволу чи висновку Держекспортконтролю (ДСЕК України).

Однак, матеріали справи не містять дозволу чи висновку Держекспортконтролю на вивезення продукції, виготовленої згідно договору комісії № 5/29-Д від 11.04.2016 р. на виконання зовнішньоекономічного контракту № 5/22-К від 11.04.2016 р.

При цьому матеріали справи не містять і рішення ДСЕК України про відмову у наданні дозволу на експорт виробів, чи інших документів, які б підтверджували заборону на вивіз продукції, виготовленої згідно договору комісії № 5/29-Д від 11.04.2016 р.

Водночас, суд вважає за необхідне відзначити, що позов у даній справі заявлено позивачем до відповідача не щодо застосування відповідальності до боржника, у зв`язку з простроченням виконання останнім зобов`язання, а щодо повернення суми попередньої оплати внаслідок невиконання зобов`язань з поставки продукції та стягнення комісійної плати з комітента.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу та згідно з ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Перелік способів захисту, зазначений в ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, не є вичерпним, та суду надано право захистити цивільне право або інтерес особи іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (ч. 3 ст. 16 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов`язання; у разі поєднання управненої та зобов`язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 3 ст. 202 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов`язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Як вже зазначалося вище, договір комісії № 5/29-Д від 11.04.2016 р. припинив свою дію 31.12.2017 р. у зв`язку із закінченням терміну, на який він укладався.

З огляду на невиконання ТОВ «НВК "ТЕХІМПЕКС" зобов`язання з поставки товару відповідно до договору комісії № 5/29-Д від 11.04.2016 р. та закінчення строку дії останнього, попередня оплата у розмірі 692304,55 доларів США підлягає поверненню відповідачем у зв`язку з відсутністю підстав для її подальшого утримання.

Отже, з огляду на закінчення терміну дії договору комісії № 5/29-Д від 11.04.2016 р. та наявність в матеріалах справи вимоги позивача до відповідача про повернення попередньої оплати, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог в частині стягнення з ТОВ "Науково-виробнича компанія "ТЕХІМПЕКС" на користь ДП ДК "Укрспецекспорт" - "Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма «Укрінмаш» суми отриманої відповідачем попередньої оплати, а саме - 692304,55 дол. США.

Поряд з цим, суд відхиляє вимоги позивача в частині стягнення з відповідача решти 68955,63 доларів США попередньої оплати, з огляду на їх безпідставність, оскільки відповідач отримав від позивача лише 692304,55 дол. США, а наявності інших підстав для стягнення попередньої оплати в більшій сумі, з якої до того ж позивачем вже було утримано 50% комісійної винагороди, останнім належними і допустимими доказами не доведено.

Водночас, вимога позивача про стягнення з відповідача комісійної плати в розмірі 68715,45 доларів США (50% комісійної плати відповідно до п. 6.3 договору комісії) також не підлягає задоволенню судом, оскільки умова, в залежність від настання якої поставлений обов`язок відповідача оплачувати комісійну винагороду комісіонеру, не настала, оскільки лише за виконання доручення, зазначеного в договорі комісії, комісіонер має отримувати комісійну плату.

При цьому, судом враховані приписи ч. 4 ст. 1013 ЦК України, згідно якої, якщо договір комісії не був виконаний з причин, які залежали від комітента, комісіонер має право на комісійну плату на загальних підставах.

Між тим, у даній справі судом встановлено, що договір комісії № 5/29-Д від 11.04.2016 р. не було виконано належним чином, серед іншого, з причин, що не залежали від комітента, а залежали від комісіонера (позивача), з огляду на невиконання останнім обов`язку, встановленого пп. 4.1.6 п. 4.1 договору комісії, щодо отримання дозволу на реалізацію (експорт) продукції покупцю у Державній службі експортного контролю України, що є зобов`язанням комісіонера, без якого митне оформлення та міжнародна передача продукції військового призначення неможлива.

Таким чином, оскільки договір комісії не був виконаний, мету його укладання - постачання продукції, визначеної додатком до договору, іноземному покупцеві не досягнуто, вимога позивача про стягнення з комітента решти 50% комісійної плати є недоведеною, безпідставною та необґрунтованою, а відтак такою, що не підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - "Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма "Укрінмаш".

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Слід зазначити, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків суду не спростовує.

Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до п. 2 ч. 1, п. 3 ч. 4, ч. 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "ТЕХІМПЕКС" (07400, Київська обл., м. Бровари, бул. Незалежності, буд. 14, код 32499006) на користь Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - "Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма "Укрінмаш" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 36, код 14281072) 692304 (шістсот дев`яносто дві тисячі триста чотири) долари США 55 центів попередньої оплати, 251515 (двісті п`ятдесят одну тисячу п`ятсот п`ятнадцять) грн. 62 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до вимог статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 23.03.2020 р.

Суддя В.М. Бабкіна