ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" березня 2020 р. м. Київ Справа № 911/3170/19

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Київської міської філії ПАТ "Укртелеком" (м. Київ) до Управління соціального захисту населення Тетіївської районної державної адміністрації Київської області (Київська обл., м. Тетіїв) про стягнення 192610,82 грн

без виклику учасників процесу

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Київської міської філії ПАТ "Укртелеком" (далі – позивач) подало до суду позов про стягнення з Управління соціального захисту населення Тетіївської районної державної адміністрації Київської області (далі – відповідач) 192610,82 грн заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах за період з 01.01.2019 по 31.10.2019.

Ухвалою від 24.01.2020 Господарський суд Київської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у даній справі. Справу вирішив розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників провадження. Встановив відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та доказів відправки копії відзиву позивачу у строк, передбачений ч. 1 ст. 251 ГПК України – протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Встановив позивачу строк для подання відповіді на відзив на позовну заяву та доказів відправки копії відповіді на відзив відповідачу до 24.02.2020 (включно), а відповідачу - строк для подання заперечень на відповідь на відзив до 06.03.2020 (включно).

10.02.2019 до суду від відповідача надійшли заперечення на позовну заяву від 06.02.2020 вих. № 4/276 та заява від 06.02.2020 вих. № 4/296 про залучення до участі у справу як третьою особою Виконавчий комітет Тетіївської міської ради.

13.02.2020 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив від 13.02.2020 вих. №14-10/66.

Розглянувши в процесі розгляду справи заяву відповідача про залучення до участі у справу як третьою особою Виконавчий комітет Тетіївської міської ради, господарський суд не знайшов підстав для її задоволення з огляду на таке.

Так, відповідно до ст. 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі. Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, мають процесуальні права та обов`язки, встановлені статтею 42 цього Кодексу.

Обґрунтовуючи підстави для залучення у справу Виконавчого комітету Тетіївської міської ради як третьої особи, відповідач зазначає, що не отримав фінансування заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах в період з 01.01.2019 по 31.10.2019, по причині невиділення коштів з місцевого бюджету саме Виконавчим комітетом Тетіївської міської ради. Відповідач вважає, що оскільки Тетіївська міська рада на засіданні 17.05.2018 прийняла рішення № 144-06-VII, яким затвердила Програму щодо відшкодування витрат за надані пільги з телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення Тетіївської об`єднаної громади на 2018 – 2022 роки, отже з відповідача зняті повноваження головного розпорядника коштів місцевого бюджету у 2019 році щодо відшкодування витрат з надання пільг з послуг зв`язку, понесених позивачем.

Однак, оглянувши паспорт Програми щодо відшкодування витрат за надані пільги з телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення Тетіївської об`єднаної громади на 2018 – 2022 роки, суд встановив, що виконавцем Програми та головним розпорядником бюджетних коштів по Програмі виступає саме Управління соціального захисту населення Тетіївської районної державної адміністрації. За вказаних обставин суд дійшов висновку, що заява відповідача про залучення третьої особи є необґрунтованою, а відтак не підлягає задоволенню судом.

Оскільки в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Київської міської філії ПАТ "Укртелеком" є надавачем послуг у сфері проводового електрозв`язку за КВЕД 61.10.

Відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу", Закону України "Про жертви нацистських переслідувань", Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закону України "Про статус ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний статус" та Закону України "Про охорону дитинства" та інших законодавчих актів для певних категорій споживачів встановлені пільги з оплати за послуги зв`язку.

Законом України "Про телекомунікації" визначено повноваження держави щодо управління та регулювання зазначеної діяльності, а також права, обов`язки та засади відповідальності фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у даній діяльності або користуються телекомунікаційними послугами.

Пунктом 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою КМУ № 295 від 11.04.2012 (далі - Постанова № 295), та ч. 3 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації" (наразі та далі в редакції Закону чинного станом на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред`явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів, у період з 01.01.2019 по 31.10.2019 включно позивачем було понесено витрати на надання пільг на послуги зв`язку жителям м. Тетіїв Київської області на загальну суму 192610,82 грн, в підтвердження чого позивачем подано обґрунтований розрахунок заборгованості за вказані місяці та копії розрахунків видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг за вищевказаний період (форми "2-пільга").

З метою компенсації понесених витрат, позивачем було надіслано відповідачу як головному розпоряднику коштів субвенції з державного бюджету міському бюджету листи з розрахунками видатків та акти звіряння рахунків за надані населенню послуги, на які надаються пільги (форми "3-пільга") з проханням звірити надану інформацію з відомостями, що міститься в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, здійснити узгодження цієї інформації.

Відповідач отримав листи із документами, однак акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги форми "3-пільга" за спірний період не повернув. Інформації у формі зауважень чи претензій щодо незняття з обліку абонентів, які померли, або відмовилися від послуг зв`язку, позивачу не надіслав.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем було направлено на адресу відповідача претензію від 06.11.2019 вих. № 14-07/162 про сплату заборгованості на суму 192610,82 грн.

Згідно з рекомендованого повідомлення за № 0103271123969 претензія була отримана представником відповідача 26.11.2019, однак відповіді на претензію відповідач на адресу позивача так і не направив.

З пояснень відповідача, що містяться у запереченнях на позовну заяву від 06.02.2020 вих. № 4/276 вбачається, що 17.05.2018 на місцевому рівні була прийнята Програма щодо відшкодування витрат за надані пільги з телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення Тетіївської об`єднаної громади на 2018 - 2022 роки. У зв`язку з вказаним відповідач вважає, що обов`язок по виділенню коштів з компенсації позивачу виплат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах за період з 01.01.2019 по 31.10.2019 у держави відсутній, оскільки в даному випадку відшкодування витрат має відбуватися за рахунок місцевого бюджету, розпорядником коштів якого є Виконавчий комітет Тетіївської міської ради.

В матеріалах справи наявні листи від 14.02.2019 вих. № 4/377 та від 04.09.2019 вих. № 4/1674, з яких вбачається, що відповідач звертався до голови Тетіївської міської ради з проханням про виділення з місцевого бюджету грошових коштів у сумі 201250,00 грн на компенсацію витрат за послуги зв`язку пільговим категоріям громадян на 2019 рік, однак органом місцевого самоврядування не було прийнято рішення щодо виділення вищевказаних коштів на виконання Програми.

Оскільки повноваження головного розпорядника коштів місцевого бюджету у 2019 році на відповідача не були покладені, останній вважає, що не має права здійснювати відшкодування витрат з надання пільг з послуг зв`язку, понесених позивачем.

Вирішуючи спір між сторонами, що виник у зв`язку з несплатою відповідачем як головним розпорядником коштів послуг зв`язку окремим пільговим категоріям споживачів за період з 01.01.2019 по 31.10.2019, суд виходить із того, що пільга з оплати послуг зв`язку є державною соціальною гарантією, надання якої передбачено ч. 3 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації".

Законодавчим актом, який визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, є Закон України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" (далі - Закон № 2017-III)

Цим Законом визначено, що державні соціальні гарантії - це встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму (стаття 1 Закону № 2017-III).

Відповідно до ст. 19 Закону № 2017-III, виключно Законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв`язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності. Органи місцевого самоврядування при розробці та реалізації місцевих соціально-економічних програм можуть передбачати додаткові соціальні гарантії за рахунок коштів місцевих бюджетів.

Закон № 2017-III визначає, що нормативи споживання - це розміри споживання в натуральному виразі за певний проміжок часу (за рік, за місяць, за день) продуктів харчування, непродовольчих товарів поточного споживання та деяких видів послуг (стаття 4 Закону № 2017-III).

На підставі нормативів споживання визначають нормативи фінансового забезпечення державних соціальних гарантій та здійснюється їх фінансування (стаття 21 Закону № 2017-III, стаття 102 Бюджетного кодексу України, Постанова КМУ № 256 від 04.03.2002 (в редакції до 01.01.2020)).

Частинами другою та третьою статті 21 Закону №2017-III передбачено, що окремо визначаються нормативи коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів, що спрямовуються на покриття витрат підприємств, установ і організацій соціально-культурного, житлово-комунального та побутового обслуговування, які не покриваються виплатами населення. Нормативи фінансування встановлюються під час прийняття Закону України про Державний бюджет України на поточний рік, а також під час формування бюджетів соціальних фондів.

Як було зазначено вище, телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України (ст. 63 Закону України "Про телекомунікації").

Аналіз наведених норм права з урахуванням ретроспективного правового регулювання відносин у сфері соціального захисту громадян та системного і логічного з`ясування змісту цих норм дає підстави для висновку, що безпосередньому забезпеченню і судовому захисту підлягають законодавчо закріплені права громадян, зокрема, й ті, які встановлюють певні соціальні пільги. Відшкодування витрат, пов`язаних із наданням пільг на оплату електроенергії працівникам міліції, державної кримінально-виконавчої служби та/чи іншій категорії осіб, встановленій законом, звільнених за віком, хворобою або вислугою років, має здійснюватися без обмежень.

У відповідності до ч. 1 ст. 102 Бюджетного кодексу України (в редакції чинній до 01.01.2020), видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті "б" пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу (державні програми соціального захисту), проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок та механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" (далі - Порядок № 256), згідно з п. 2 якого фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення, районних бюджетах, бюджетах об`єднаних територіальних громад на зазначені цілі.

Пунктом 3 вказаного Порядку № 256 (тут і надалі в редакції постанови чинної на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Відповідно до п. 3 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 № 117 (далі - Положення № 117), передбачено, що структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - уповноважені органи): організовують збирання, систематизацію і зберігання зазначеної в пункті 2 цього Положення інформації та забезпечують її автоматизоване використання для контролю відомостей, які подаються підприємствами та організаціями, що надають послуги, для розрахунків за надані пільговикам послуги, і проведення виплати соціальних стипендій та державної допомоги постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей; ведуть облік пільговиків шляхом формування на кожного пільговика персональної облікової картки згідно з формою "1 - пільга", в якій використовується реєстраційний номер облікової картки платника податків; ведуть облік отримувачів соціальних стипендій та державної допомоги постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей шляхом формування на кожну особу персональної облікової картки згідно з формою "1 - допомога", в якій використовується реєстраційний номер облікової картки платника податків або реквізити паспорта громадянина України, документа, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства, а також особу, яку визнано в Україні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; вносять до Реєстру відповідні уточнення в разі визнання такими, що втратили чинність, чи зупинення дії окремих норм законодавчих актів, на підставі яких пільговики отримують пільги.

Згідно з п. п. 10, 11 Положення № 117 визначено, що підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою "2-пільга".

Уповноважений орган щомісяця: 1) звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації; 2) після проведення розрахунків з підприємствами та організаціями, що надають послуги, складає: реєстр погашення заборгованості перед підприємствами та організаціями, що надають послуги, згідно з формою "5-пільга" та реєстр розрахунків згідно з формою "7-пільга"; акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою "3-пільга"; 3) до 15 числа подає: фінансовим органам районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських рад акти звіряння розрахунків згідно з формою "3-пільга"; Міністерству соціальної політики Автономної Республіки Крим, структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій звіти згідно з формами "4-пільга" та "6-пільга".

Таким чином, відшкодування витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг за період з 01.01.2019 по 31.10.2019, мало здійснюватися позивачу за рахунок державних субвенцій місцевому бюджету на підставі підписаних актів звіряння розрахунків за надані підприємством - надавачем послуги, на підставі яких готуються реєстри нарахованих сум державних субвенцій.

Разом з тим, ст. 91 Бюджетного кодексу України передбачено, що до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на:

"20-4) пільги з послуг зв`язку, інші передбачені законодавством пільги, що надаються ветеранам війни; особам, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; ветеранам праці; жертвам нацистських переслідувань; ветеранам військової служби; ветеранам органів внутрішніх справ; ветеранам податкової міліції; ветеранам державної пожежної охорони; ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби; ветеранам служби цивільного захисту; ветеранам Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України; вдовам (вдівцям) померлих (загиблих) ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби, ветеранів служби цивільного захисту та ветеранів Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України; особам, звільненим з військової служби, які стали інвалідами під час проходження військової служби; інвалідам, дітям-інвалідам та особам, які супроводжують інвалідів I групи або дітей-інвалідів (не більше одного супроводжуючого); реабілітованим громадянам, які стали інвалідами внаслідок репресій або є пенсіонерами; громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; дружинам (чоловікам) та опікунам (на час опікунства) дітей померлих громадян, смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою; багатодітним сім`ям, дитячим будинкам сімейного типу та прийомним сім`ям, в яких не менше року проживають відповідно троє або більше дітей, а також сім`ям (крім багатодітних сімей), в яких не менше року проживають троє і більше дітей, враховуючи тих, над якими встановлено опіку чи піклування".

Відтак у 2019 році пільги з послуг зв`язку належали до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів.

Як зазначено у ст. 5 Бюджетного кодексу України місцевими бюджетами є бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування. В свою чергу, бюджетами місцевого самоврядування є бюджети територіальних громад сіл, їх об`єднань, селищ, міст (у тому числі районів у містах), бюджети об`єднаних територіальних громад.

За ст. 63 Бюджетного кодексу України місцевий бюджет відповідно до цього Кодексу містить надходження і витрати на виконання повноважень органів влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Ці надходження і витрати становлять єдиний баланс відповідного бюджету.

Згідно з ч. 1 ст. 22 Бюджетного кодексу України за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Головні розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до статті 22 цього Кодексу отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень (п. 18 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України).

Відповідно до п. 1, п. 3 ч. 2 ст. 22 Бюджетного кодексу України головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно: за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України, - установи, уповноважені забезпечувати діяльність Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України в особі їх керівників; міністерства, Національне антикорупційне бюро України, Конституційний Суд України, Верховний Суд, вищі спеціалізовані суди, Вища рада правосуддя та інші органи, безпосередньо визначені Конституцією України, в особі їх керівників, а також Державна судова адміністрація України, Національна академія наук України, Національна академія аграрних наук України, Національна академія медичних наук України, Національна академія педагогічних наук України, Національна академія правових наук України, Національна академія мистецтв України, інші установи, уповноважені законом або Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у відповідній сфері, в особі їх керівників; за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, - місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.

Згідно з ч.ч. 3 та 4. ст. 22 Бюджетного кодексу України головні розпорядники коштів Державного бюджету України визначаються відповідно до пункту 1 частини другої цієї статті та затверджуються законом про Державний бюджет України шляхом встановлення їм бюджетних призначень.

Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів визначаються рішенням про місцевий бюджет відповідно до пунктів 2 і 3 частини другої цієї статті.

У відповідно до ч. 2 ст. 23 Бюджетного кодексу України передбачено, що бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Статтею 70 Бюджетного кодексу України унормовано, що видатки та кредитування місцевих бюджетів включають бюджетні призначення, встановлені рішенням про місцевий бюджет, на конкретні цілі, пов`язані з реалізацією програм та заходів згідно із статтями 89-91 цього Кодексу.

Кошти спеціального фонду місцевих бюджетів витрачаються на заходи, передбачені рішенням про місцевий бюджет відповідно до законодавства.

За ч. ч. 1, 2 ст. 78 Бюджетного кодексу України Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних місцевих рад або сільські, селищні, міські (міст районного значення) голови (якщо відповідні виконавчі органи не створені згідно із законом) забезпечують виконання відповідних місцевих бюджетів.

Казначейське обслуговування місцевих бюджетів здійснюється органами Казначейства України відповідно до статті 43 цього Кодексу.

У ч. 6 ст. 78 Бюджетного кодексу України вказано, що виконання місцевих бюджетів за видатками та кредитуванням здійснюється відповідно до статей 46-51 цього Кодексу.

Органи Казначейства України здійснюють операції щодо виконання платіжних доручень розпорядників бюджетних коштів, оформлених відповідно до вимог законодавства, на підставі підтвердних документів відповідно до взятих бюджетних зобов`язань та наявних бюджетних асигнувань за видатками місцевих бюджетів (протягом п`яти операційних днів з дати надання доручення на здійснення платежу за умови виконання доходів зведеного бюджету України).

Згідно з ч. ч. 5 - 7 ст. 48 Бюджетного кодексу України Казначейство України здійснює реєстрацію та облік бюджетних зобов`язань розпорядників бюджетних коштів і відображає їх у звітності про виконання бюджету. При реєстрації та обліку бюджетних зобов`язань здійснюється перевірка відповідності напрямів витрачання бюджетних коштів бюджетному асигнуванню, паспорту бюджетної програми.

Бюджетні зобов`язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв`язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Порядок здійснення реєстрації та обліку бюджетних зобов`язань розпорядників бюджетних коштів визначається Міністерством фінансів України.

В процесі розгляду справи суд встановив, що відповідно до Порядку № 256 та Програми щодо відшкодування витрат за надані пільги з телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення Тетіївської об`єднаної громади на 2018 – 2022 роки, виконавцем Програми та головним розпорядником бюджетних коштів по Програмі виступає саме Управління соціального захисту населення Тетіївської районної державної адміністрації.

З аналізу вищевказаних норм бюджетного законодавства випливає, що відповідач безпідставно заперечує, що являється розпорядником коштів місцевого бюджету за бюджетними зобов`язання з оплати пільг послуг зв`язку, оскільки надання вказаних пільг є державною гарантією, а відповідач є бюджетною установою, і цей обов`язок не може бути покладено на іншу особу. Відшкодування пільг з послуг зв`язку за рахунок місцевого бюджету органу місцевого самоврядування може відбуватися лише як додаткова гарантія для надавача послуг з покриття понесених ним витрат.

Поряд з викладеним суд вказує, що відсутність бюджетних коштів передбачених у видатках Державного бюджету України на 2019 рік не може бути підставою для звільнення відповідача (органу, уповноваженому державою здійснювати від її імені повноваження в цих правовідносинах) від відповідальності за порушення зобов`язання зі сплати компенсації пільг, оскільки наявність у відповідача обов`язку з відшкодування витрат за надані пільговим категоріям громадян послуги не залежить від строків або обсягів бюджетних асигнувань, які є лише засобом реалізації державних програм, а також відкритих в органах Казначейства на їх виконання рахунків.

До того ж, як зазначила Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 17.04.2018 у справі № 911/4249/16, право позивача на отримання компенсації вартості телекомунікаційних послуг, наданих абонентам – пільговим категоріям споживачів, підлягає реалізації і захисту, незважаючи на те, що Законом України "Про Державний бюджет України" на відповідний рік видатків на ці потреби не було передбачено, оскільки фінансові зобов`язання держави виникли не з наведеного Закону, а із законодавства, яким унормовано надання соціальних пільг визначеним у цьому законодавстві особам, а також з нормативно-правових актів, якими встановлено порядок здійснення розрахунків з постачальниками.

Вказане підтверджено також ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України та рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 (Заява № 70297/01), де зазначено, що відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність відповідача і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Окрім того, при розгляді даної справи суд враховує рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України" (Заява № 63134/00), де Суд зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (п. 23 Рішення Суду). У зв`язку з цим, Європейський Суд не прийняв до уваги позицію Уряду України про колізію двох нормативних актів, якими встановлені відповідні доплати та пільги з бюджету і які є діючими, та ЗУ "Про Державний бюджет на відповідний рік", де положення останнього, на думку Уряду України, превалювали як спеціальний закон. Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань (аналогічна позиція викладена в рішенні у справі № 59498/00 "Бурдов проти Росії).

Враховуючи, що практика Європейського суду з прав людини є однією з основ правозастосування, отже рішення цього Суду застосовуються як джерело права під час вирішення спору у цій справі.

Суд вказує, що одержувачу послуг не може бути відмовлено в їх наданні у разі, якщо він має на них право. Крім того, законодавством не встановлена залежність відшкодування пільг з послуг зв`язку від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів у 2019 році та послідуючих роках чи випадки повного або часткового звільнення від обов`язку здійснення розрахунків з надавачами послуг на пільгових умовах, оскільки надання пільг певним категоріям населення відбувається у відповідності до Законів України, які регулюють відносини між особою та державою в певній сфері суспільних відносин, а не підзаконних нормативно-правових актів, як-то постанова Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002, чи-то Державного бюджету України і похідних від нього актів (бюджетний розпис, кошторис тощо).

Оскільки станом на 2019 рік держава гарантувала населенню право на отримання послуг зв`язку на пільгових умовах, про що наявні відповідні положення в Законах України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу", "Про жертви нацистських переслідувань", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про статус ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний статус", "Про охорону дитинства” та інших, отже відповідач відповідає за своїми зобов`язаннями, які виникли безпосередньо із законів та які не залежать від його бажання.

Приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України унормовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Держава в особі державних органів здійснює політику відповідно до принципу законності. Тому дотримання принципу законності є обов`язком для центральних органів виконавчої влади, інших державних органів, їх посадових осіб.

Виходячи з визначення терміну "законність", слід зазначити, що це комплексне поняття, яке тісно пов`язане з терміном "закон" та охоплює сфери діяльності від прийняття норм закону до їх реалізації.

Таким чином, реалізація державою певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, в особі суб`єктів владних повноважень є гарантією стабільності суспільних відносин між державними органами і громадянами, породжуючи при цьому у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп.

Оскільки Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Київської міської філії ПАТ "Укртелеком" не є учасником бюджетного процесу, то правовідносини між позивачем та відповідачем з приводу необхідності оплати боргу регулюються нормами Цивільного та Господарського кодексів України.

З врахуванням ст. 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України унормовано, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

З огляду на наявні в матеріалах справи докази та зроблені господарським судом в процесі розгляду справи висновки, суд вважає позов позивача заявленим у відповідності до вимог чинного законодавства та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі на суму 192610,82 грн боргу в рахунок відшкодування пільг за послуги зв`язку.

Судові витрати по відшкодуванню позивачу судового збору покладаються на відповідача, оскільки відповідно до Закону України "Про судовий збір" він не є суб`єктом, який звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 13, 74-79, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Київської міської філії ПАТ "Укртелеком" до Управління соціального захисту населення Тетіївської районної державної адміністрації Київської області про стягнення 192610,82 грн задовольнити.

2. Стягнути з Управління соціального захисту населення Тетіївської районної державної адміністрації (09800, Київська обл., Тетіївський район, місто Тетіїв, вул. Цвіткова, будинок 11, код ЄДРПОУ 03193666) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд. 18, код ЄДРПОУ 21560766) 192610 (сто дев`яносто дві тисячі шістсот десять) гривень 82 копійки витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, та 2889 (дві тисячі вісімсот вісімдесят дев`ять) гривень 16 копійок витрат зі сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: (http://court.gov.ua/fair/).

Суддя В.М. Антонова