УХВАЛА
16 березня 2020 року
м. Київ
справа № 464/6206/18-ц
провадження № 61-18142сво19
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Висоцької В. С., Гулька Б. І., Крата В. І., Синельникова Є. В., Сімоненко В. М., Червинської М. Є.,
учасники справи:
заявник (боржник) - ОСОБА_1 ,
представник боржника - ОСОБА_2 ,
суб`єкт оскарження - державний виконавець Сихівського відділу державної виконавчої служби м. Львів Скочипець Анна Романівна,
заінтересована особа (стягувач) - ОСОБА_3 ,
представник стягувача - ОСОБА_4 ,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_3 , на ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 25 січня 2019 року у складі судді Тімченко О. В. та постанову Львівського апеляційного суду від 27 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Левика Я. А., Струс Л. Б., Шандри М. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст скарги
У листопаді 2018 року представник ОСОБА_2 , який діяв в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до суду зі скаргою на рішення державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області Скочипець А. Р.
Скарга мотивована тим, що в провадженні Сихівського відділу державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області перебуває виконавче провадження № 54595361 з примусового виконання виконавчого листа № 464/5635/17, виданого 23 серпня 2017 року Сихівським районним судом м. Львова, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 аліментів у розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 22 серпня 2017 року і до досягнення дитиною повноліття.
Боржник є фізичною особою-підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, як платник єдиного податку третьої групи.
Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 07 вересня 2018 року, сума, з якої нараховується стягнення за період з січня 2018 року по червень 2018 року, за кожний місяць визначена як сума всіх доходів боржника за місяць у розмірі 29 383,53 грн, а не як сума у розмірі середньої заробітної плати працівника для цієї місцевості за місяць відповідно до частини другої статті 195 СК України
Посилаючись на невідповідність порядку розрахунку вимогам закону,заявник просив визнати неправомірним розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від 07 вересня 2018 року у виконавчому провадженні ВП № 54595361, зобов`язавши державного виконавця здійснити відповідний перерахунок.
Короткий зміст судових рішень
Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 25 січня 2019 року скаргу задоволено.
Визнано неправомірним розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від 07 вересня 2018 року у виконавчому провадженні ВП № 54595361 та зобов`язано державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області Скочипець А. Р. здійснити перерахунок вказаної заборгованості зі сплати аліментів.
Постановою Львівського апеляційного суду від 27 серпня 2019 року ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 25 січня 2019 року залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що, здійснюючи розрахунок заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_1 , як фізичною особою-підприємцем, виходячи з усіх його доходів, державний виконавець не дотрималася вимог Закону України «Про виконавче провадження» та норм СК України, оскільки заборгованість зі сплати аліментів для фізичної особи-підприємця, який перебуває на спрощеній системі оподаткування, проводиться, виходячи із середньої заробітної плати працівника для цієї місцевості, і винятки з цього правила закон не містить.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2019 року представник ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_3 , звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить оскаржувані судові рішення скасувати і ухвалити нове про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 .
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду
від 17 жовтня 2019року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано з Сихівського районного суду м. Львова матеріали цивільної справи № 464/6206/18-ц.
У жовтні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 грудня 2019 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2020 року справу передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не прийняли до уваги те, що між сторонами виник спір щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів, тому такий спір підлягає вирішенню судом у порядку позовного провадження, посилаючись на відповідну судову практику Верховного Суду.
Суди дійшли помилкових висновків щодо відсутності підстав вважати, що десятиденний строк подачі скарги до суду боржником пропущено, що призвело до необґрунтованого задоволення скарги та порушення інтересів стягувача і неповнолітньої дитини.
Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.
Мотиви передачі справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
У частині другій статті 403 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) встановлено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.
Встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою в порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця. Зі змісту скарги та заявлених вимог вбачається, що заявник не погоджується з визначеним державним виконавцем розміром заборгованості по аліментам, а саме порядком нарахування аліментів.
Частиною першою та третьою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що порядок стягнення аліментів визначається законом. Визначення суми заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частки від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України.
Відповідно до частини восьмої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» спори щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.
У статті 195 СК України передбачено порядок визначення заборгованості за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу).
Згідно з частиною третьою статті 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.
Системний аналіз вказаних норм права дає підстави дійти висновку про те, що законодавець визначив обов`язок державного виконавця обчислювати розмір заборгованості за аліментами і водночас імперативно закріпив, що у разі незгоди заінтересованої особи з визначеним (обчисленим) державним виконавцем розміром заборгованості за аліментами спір вирішується судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.
Право та порядок на звернення до суду за захистом прав, свобод чи законних інтересів визначається процесуальним законом.
ЦПК України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.
Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно з частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Ураховуючи те, що спір виник щодо розміру заборгованості за аліментами, такий спір відповідно до закону підлягає вирішенню судом у порядку позовного провадження з дотриманням процедури, визначеної відповідним процесуальним законом.
Зазначене відповідає правовому висновку, викладеному у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: від 06 червня 2018 року у справі № 756/13754/14-ц (провадження № 61-8097св18), від 30 серпня 2018 року у справі № 2-191/2005 (провадження № 61-18348св18).
Разом з тим, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 листопада 2018 року у справі № 465/926/06 (провадження № 61-30741св18), а також у постановіВерховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 квітня 2019 року у справі № 708/326/18 (провадження № 61-42802ск18), прийнятих за наслідками розгляду справ з аналогічних правовідносин, з посиланням на положення статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» суд дійшов висновку, що спір може розглядатись в порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця.
Зазначене свідчить про існування різного підходу до розуміння та тлумачення статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» між судовими колегіями різних судових палат Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, зокрема в якому порядку, шляхом подачі позову чи скарги на дії державного виконавця, слід звертатись учаснику процесу за захистом своїх прав у подібних спірних правовідносинах.
Колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважала, що вказана категорія спорів має розглядатись в порядку позовного провадження, оскільки стосується майнових прав стягувача, боржника та безпосередньо дитини, тому необхідно відступити від висновків колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, висловленої у постанові від 12 листопада 2018 року у справі № 465/926/06 (провадження № 61-30741св18), а також від висновків колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, висловленої у постанові від 01 квітня 2019 року у справі № 708/326/18 (провадження № 61-42802ск18), у зв`язку з чим справа передана на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали касаційної скарги та мотиви, на підставі яких постановлено ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2020 року, Об`єднана палата Верховного Суду не знаходить підстав для прийняття справи до свого розгляду.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У частині другій статті 403 ЦПК України встановлено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.
З урахуванням наведеного Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вважає, що у цій справі відсутній предмет (об`єкт) для розгляду справи об`єднаною палатою, оскільки в ухвалі про передачу справу на розгляд об`єднаної палати пропонується відійти від правового висновку про те, що спір щодо розміру заборгованості по аліментам можливо розглянути лише в межах позовного провадження, а не шляхом подачі скарги на дії державного виконавця.
Разом з тим, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року, прийнятій до передачі справи на розгляд об`єднаної палати, у справі № 201/10329/16-ц, провадження № 14-496цс19, розглядався зазначений вище спір саме шляхом подачі скарги на дії державного виконавця щодо розрахунку аліментів.
Відповідно до частини четвертої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.
Компетенційна складова цього поняття пов`язана із наявністю юрисдикції для розгляду справ і правильним використанням судами функціональних повноважень за результатами розгляду справи.
ЄСПЛ вважає, що вислів «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу існування суду, а й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Так, ЄСПЛ зазначає, що правильно мають застосовуватися і функціональні повноваження суду. Зокрема, порушення було визнане у справах проти України, коли при перегляді постанов Вищого господарського суду України Верховний Суд України, який міг або скасувати постанову Вищого господарського суду України та повернути справу на новий розгляд до нижчого суду, або ж припинити провадження у справі, залишив у силі постанову апеляційного суду, перевищивши свої повноваження (Firma VeritasTOV v. Ukraine, no. 2217/07, §§ 26-30, 15 May 2012).
Ураховуючи наведене, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вважає, що справа підлягає поверненню на розгляд колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
у складі Верховного Суду у зв`язку відсутністю предмета (об`єкта) для перегляду, оскільки не є функціональним повноваженням цього суду (об`єднаної палати) розгляд питання про відступлення від висновку Великої Палати Верховного Суду, яке належить до функціональних і виключних повноважень Великої Палати Верховного Суду.
У такому випадку суд (об`єднана палата) не буде вважатися судом, встановленим законом,
Керуючись статтями 403, 404, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд
у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Повернути справу за скаргою ОСОБА_1 на рішення державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби м. Львова Скочипець Анни Романівни, заінтересована особа: ОСОБА_3 , на розгляд колегії суддів Третьоїсудової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник В. С. Висоцька Б. І. Гулько В. І. Крат Є. В. Синельников В. М. Сімоненко М. Є. Червинська
