ПОСТАНОВА

Іменем України

17 березня 2020 року

Київ

справа №813/4787/15

адміністративне провадження №К/9901/28460/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у судовому засіданні без повідомлення сторін касаційну скаргу Дрогобицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02.11.2015 (суддя Мартинюк В.Я.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016 (головуючий суддя: Курилець А.Р., судді: Кушнерик М.П., Мікула О.І.) у справі №813/4787/15 за позовом Державного підприємства «Дрогобицьке лісове господарство» до Дрогобицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановив:

Державне підприємство «Дрогобицьке лісове господарство» (далі - ДП «Дрогобицьке лісове господарство») звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення Дрогобицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі - Дрогобицька ОДПІ) від 23.07.2015 №0001722201, №0001732202, №0001742202 та від 24.07.2015 №0001802201, №0001812201.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02.11.2015, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016, позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Дрогобицької ОДПІ від 23.07.2015 №0001722201, №0001732202, №0001742202 та від 24.07.2015 №0001812201, №0001802201 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 118278,00грн. У решті позову відмовлено.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що факт реального постачання товару відповідно до контракту № 804/00992390/03-2013/02 від 25.03.2013 року та № 804/00992390/04-2014/03 від 01.04.2014 року підтверджується первинними документами встановленої форми, а висновки відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства при проведенні операцій з компанією «ZORTEX BUSINESS LLP» є необгрунтованими.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, Дрогобицька ОДПІ оскаржила їх у касаційному порядку. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02.11.2015, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.09.2016 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Дрогобицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02.11.2015 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016 у справі №813/4787/15.

Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №813/4787/15 за правилами підпункту 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" цього кодексу.

Ухвалою Верховного Суду від 02.03.2020 попередній розгляд справи призначено на 03.03.2020.

Під час попереднього розгляду справи суд дійшов висновку про необхідність касаційного розгляду справи у судовому засіданні без повідомлення сторін.

Ухвалою суду від 03.03.2020 розгляд справи призначено у судовому засіданні без повідомлення (виклику) сторін на 17.03.2020.

В обґрунтування своїх вимог Дрогобицька ОДПІ посилається на неврахування судами першої та апеляційної інстанції того, що Компанія «ZORTEX BUSINESS LLP» згідно листа Міністерства закордонних справ України від 24.02.2015 № 630/17-200-490 «Щодо перевірки компанії «ZORTEX BUSINESS LLP» ліквідована 15.07.2014, а тому позивачем були отримані кошти від нерезидента, який втратив цивільно-правову дієздатність, що у своїй сукупності призвело до неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушень норм процесуального права при прийнятті судових рішень.

У письмових запереченнях на касаційну скаргу ДП «Дрогобицьке лісове господарство» зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, Дрогобицькою ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 до 31.12.2014.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 14.07.2015 №430/22-01/00992390, в якому відображено висновок про порушення:

Підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.6 статті 44, пунктів 135.1, 135.2 статті 135, пунктів 137.1, 137.10 статті 137, пункту 138.5, підпункту 138.10.4 пункту 138.10, пункту 138.12 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 146.12 статті 146 Податкового кодексу України, чим занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 124032,00 грн.;

в порушення підпункту 57.11.2 пункту 57.1 статті 57, підпункту 153.3.2 пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України не нараховано авансовий внесок на суму заниження податкового зобов`язання з частини чистого прибутку на суму 9699,00 грн.;

пункту 1 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 №138, в результаті чого заниженого відрахування частини чистого прибутку на суму 53883,00 грн.;

статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та нараховано пеню в сумі 4110,40 грн.;

статті 9 Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», а саме не проведено декларування валютних цінностей, які незаконно перебувають за межами України та нараховано суму грошового зобов`язання в сумі 340,00 грн.

На підставі названого акту перевірки, контролюючим органом прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

від 23.07.2015 № 0001722201, згідно з яким збільшено суму частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств) на 80825,00 грн., в тому числі за основним платежем - 53883,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 26942,00грн.;

від 23.07.2015 № 0001732202, згідно з яким нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в розмірі 4110,40грн.;

від 23.07.2015 № 0001742202, згідно з яким нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в розмірі 340,00грн.;

від 24.07.2015 № 0001812201, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 16973,00грн., в тому числі за основним платежем - 9699,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 7274,00грн.;

від 24.07.2015 № 0001802201, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 186048,00грн., в тому числі за основним платежем - 124032,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 62016,00грн.

В обґрунтування доводів про порушення позивачем підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14, пункту 135.1 статті 135, пункту 137.10 статті 137 Податкового кодексу України відповідач посилається на те, що сума отриманих коштів від нерезидента Компанії «ZORTEX BUSINESS LLP» в період після 15.07.2014 в рахунок оплати за поставлений товар є безповоротною фінансовою допомогою, а тому повинна бути віднесена до доходів позивача за 2014 рік, що також призвело до порушення пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України та вплинуло на заниження ДП «Дрогобицьке лісове господарство» авансових внесків в сумі 9699,00грн.

Згідно з підпунктом 14.1.211 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України ввезенням товарів на митну територію України, вивезенням товарів за межі митної території України є сукупність дій, пов`язаних із переміщенням товарів через митний кордон України у будь-який спосіб у відповідному напрямку, відповідно до Митного кодексу України.

Статтею 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» визначено, що експорт (експорт товарів) - це продаж товарів українськими суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб`єктам господарської діяльності (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів.

Відповідно до підпункту 14.1.56 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України доходами є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно з пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

За правилами підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України фінансова допомога - це фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.

Безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

За приписами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, як випливає з аналізу наведених вище норм Податкового кодексу України, до складу валових витрат платника податку належать витрати, які: 1) підтверджені первинними документами; 2) пов`язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажом продукції (робіт, послуг і охороною праці), тому право на зменшення об`єкта оподаткування податку на прибуток на суму понесених витрат надається добросовісним платникам для компенсації витрат, понесених у процесі здійснення реальної економічної діяльності за умови наявності належного документального підтвердження виконання господарської операції.

Господарська операція визнається легітимною у разі повної дієздатності всіх її учасників. Всі первинні документи можуть прийматись як докази здійснення господарських операцій, якщо вони оформлені належним суб`єктом. Обставини справи повинні бути встановлені в повному обсязі на підставі належних, допустимих та достатніх доказах без будь-яких сумнівів та суперечностей.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до контракту №804/00992390/03-2013/02 від 25.03.2013, укладеного між позивачем (продавець) та фірмою «ZORTEX BUSINESS LLP» (покупець), продавець продає, а покупець купує на умовах СРТ, лісоматеріали круглі.

Відповідно до контракту №804/00992390/04-2014/03 від 01.04.2014/, укладеного між позивачем (продавець) та фірмою «ZORTEX BUSINESS LLP» (покупець), продавець продає, а покупець купує на умовах СРТ, лісоматеріали круглі. Також, в матеріалах справи наявний додаток до згаданого контракту, в тому числі, №8 від 27.10.2014.

На підтвердження виконання згаданих контрактів позивачем подано вантажно-митні декларації, INVOCE, специфікації-накладні, залізно-дорожні накладні, сертифікати, екологічні декларації, карантинні сертифікати, банківські виписки в іноземній валюті та документи бухгалтерського обліку.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки доводам податкового органу щодо правового статусу контрагента позивача.

Так, обґрунтовуючи свою позицію щодо правомірності нарахування грошових зобов`язань з податку на прибуток, відповідач наголошував на тому, що Компанія «ZORTEX BUSINESS LLP» (Велика Британія) ліквідована 15.07.2014, що, на переконання органу доходів і зборів, обумовлює неможливість здійснення експортних поставок на адресу цієї юридичної особи після вказаної дати.

Судами першої та апеляційної інстанцій також не взято до уваги те, що Листом Міністерства закордонних справ від 24.02.2015 № 630/17-200-490 повідомлено, що 30.09.2014 до реєстру було здійснено запис про реєстрацію нової компанії: «ZORTEX BUSINESS LLP», Suite 20 12 South Bridge Edinburg Scotland EH1 1DD, United Kingdom (саме реєстрацію нової компанії, а не реєстрацію зміни юридичної адреси діючої компанії ZORTEX BUSINESS LLP», United Kingdom).

Зазначене має важливе значення з урахуванням, серед іншого, також доводів податкового органу щодо наявності кримінального провадження №32015000000000072 від 08.04.2015, в якому розслідуються факти виготовлення та надходження документів від імені «ZORTEX BUSINESS LLP» з електронної адреси, розташованої на території України.

Вказані обставини залишені судами попередніх інстанцій поза увагою. Верховний Суд зауважує, що обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2, частини четвертої статті 9 КАС України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Вирішуючи даний спір, суди попередніх інстанцій не надали правової оцінки доводам сторін у справі, тому висновок судів про неправомірність прийняття контролюючим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є передчасним. Вказане позбавляє касаційну інстанцію можливості перевірити юридичну оцінку, надану судами попередніх інстанцій всім обставинам справи.

В частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення судів попередніх інстанцій особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам судів у рамках даного касаційного провадження.

Верховний Суд наголошує, що суд повинен надати належну правову оцінку доводам позивача та відповідачів, якими вони мотивують свою правову позицію у справі, оцінити представлені учасниками провадження докази у сукупності та взаємозв`язку за правилами статті 90 КАС України та надати належне обґрунтування щодо причин відхилення певних доказів, надання переваги тим чи іншим доводам або доказам.

З урахуванням викладеного, керуючись нормами права, що підлягають застосуванню у даній справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки судами попередніх інстанцій під час розгляду справи недотримано норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Правилами статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Пунктом 2 частини першої статті 349 КАС України унормовано, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Верховний Суд звертає увагу, що як встановлено частиною п`ятою статті 353 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Касаційну скаргу Дрогобицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02.11.2015 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна ,

Судді Верховного Суду