Справа № 346/4732/17

Провадження № 2/346/38/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2020 р.

. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

у складі: головуючого-судді Веселова В.М.

секретаря Максим`юк М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Коломия справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Печеніжинська ОТГ Коломийського району про визначення порядку користування земельною ділянкою, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач та його представник, підтримуючи позовні вимоги посилається на те, що він є власником квартири, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно виданим Коломийським міжрайонним бюро технічної інвентаризації № 11816082 від 12.09.2006 року. Крім позивача, співвласниками будинковолодіння є відповідачі по справі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Рішенням Печеніжинської селищної ради VI демократичного скликання від 18 вересня 2012 року № 451-16/2012 надано дозвіл ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право спільної сумісної власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,10 га.,яка розташована по АДРЕСА_1 . На даний час позивач приватизував тільки частину належної йому земельної ділянки в розмірі 0,0152 га., яка знаходиться біля будинку, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку від 23 травня 2008 року, серія ЯЕ № 852783. Між сторонами по справі склалися неприязні відносини неприязні стосунки з приводу поділу та порядку користування іншою частиною земельної ділянки. Відповідно позивач просить суд провести поділ земельної ділянки відповідно до приналежних часток співвласників будинковолодіння по АДРЕСА_1 ,площею 0,10 га,пропорційно належним співвласникам часткам житлового будинку з надвірними спорудами,що розташовані на земельній ділянці, визначити порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 . За результатом проведеної судової експертизи згідний на 2 варіант розподілу.

В судове засідання від представника позивача надійшла письмова заява про слухання справи у відсутність представника, позовні вимоги підтримав,не заперечує щодо заочного розгляду справи.

Відповідачки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засіданні не з`явились без поважної причини, про день,час та місце слухання справи неодноразово викликались, були належним чином повідомлені про день,час та місце слухання справи шляхом публікації оголошення на сайті «Судова влада».

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про день,час та місце слухання справи був належним чином повідомлений.

Суд, розглянувши позовну заяву, письмове клопотання представника позивача, дослідивши письмові докази та матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Позивач по справі є власником квартири АДРЕСА_1 згідно договору купівлі-продажу №1535 від 12.09.2006 року,посвідченого нотаріусом Коломийського районного нотаріального округу Григорець В.М.(а.с.10). Він здійснив самочинну добудову мансарди до своєї квартири,що підтверджується випискою з інвентаризаційних матеріалів (а.с.15).За проведену самочинну добудову до квартири позивача було оштрафовано головним інспектором будівельного нагляду,складено відповідний припис (а.с.19). Відповідно він сплатив штраф в сумі 8500 грн.

Іншими співвласниками будинковолодіння є відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Рішенням Печеніжинської селищної ради , Коломийського району суду Івано-Франківської області від 18.09.2012 року №451-16/2012 сторонам по справі було надано дозвіл на виготовлення технічної документації з землеустрою щодо складання документів,що посвідчують право спільної сумісної власності на земельну ділянку для обслуговування та будівнцтва жилого будинку,господарських споруд та будівель та ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0.10 га,яка розташована по АДРЕСА_1 .

Позивач є власником 28/100 частки, відповідачка ОСОБА_2 є власником 44/100 ,а відповідачка ОСОБА_3 є власником 28/100 частки будинковолодіння в АДРЕСА_1 .

Позивач приватизував свою частку земельної ділянки в розмірі 0.0152 га,яка знаходиться біля будинку,що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку від 23 травня 2008 року,серія ЯЕ №852783(а.с.21). Між сторонами склались неприязеі стосунки з приводу поділу та користування земельною ділянкою, яка надана селищною радою,добровільної згоди щодо порядку користування земельною ділянкою та її поділу між сторонами сторони не досягнули.

У відповідності до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі. Норми Конституції України є нормами прямої дії, які мають найвищу силу. У відповідності до ст.373 ЦК України право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Згідно ст. 153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України. А у відповідності до ст.155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Згідно із ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Статтею 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи бути обмеженим в його здійсненні. У відповідності до ст.325 ЦК України фізичні особи можуть бути власниками будь-якого майна. У відповідності до ст.386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутись до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, згідно ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно ст.141 ЗК України позивач набув права власності на свої земельні ділянки відповідно до ст.125 ЗК України, однак відповідачі є землекористувачами у встановленому законом порядку. У відповідності до ст.198 ЗК України межі земельних ділянок погоджуються з суміжним власником та землекористувачами.

У відповідності до ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Чинний ЗК України встановлює підстави набуття права на землю шляхом передачі ділянок у власність або надання їх у користування (частина друга статті 116). Однак громадяни і юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм права користування земельною ділянкою. Отже, підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт. Сторони по справі користуються своїми ділянками тривалий час.У відповідності до ст.103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок, відповідно до їх цільового призначення,при яких власникам,землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей. Згідно з ст.158 ч.1 ЗК України - земельні спори вирішуються судами,орагами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади,що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Пунктами 4, 19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16.04.2004 року № 7 передбачено, що згідно зі статтею 158 ЗК України суди розглядають справи за спорами про межі земельних ділянок, що перебувають у

власності чи користуванні громадян-заявників, які не погоджуються з рішенням органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Зазначені спори підлягають розгляду місцевими судами незалежно від того, розглядалися вони попередньо органом місцевого самоврядування або органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів чи ні. Рішення цих органів щодо

такого спору не може бути підставою для відмови в прийнятті заяви чи для закриття провадження в порушеній справі.

У справах за позовом учасників спільної власності на

землю про встановлення порядку володіння й користування спільною земельною ділянкою, на якій розташовані належні їм жилий будинок, господарські будівлі та споруди, суд з`ясовує і враховує можливість нормального користування будинком і здійснення догляду за ним, розташування господарських будівель, споруд, необхідність

зведення будівель, розташування плодово-ягідних насаджень співвласників, можливість проходу з вулиці на подвір`я тощо. Враховуються також вимоги санітарних правил і правил протипожежної безпеки. В разі неможливості перенесення співвласником

господарських будівель і насаджень на надану в його користування частину ділянки суд має обговорити питання про відповідну грошову компенсацію.

При пред`явленні вимог кожним з учасників спільної власності

про встановлення порядку користування спільною земельною ділянкою суд може залишити в спільному користуванні лише ділянки, роздільне користування якими встановити неможливо.

Абзаци 1 і 2 цього пункту стосуються також випадків, коли

належні особам на праві спільної власності жилий будинок, господарські будівлі та споруди розташовані на земельній ділянці, яка знаходилася в їх користуванні до її приватизації або за договором оренди.

В постанові Судової палати в цивільних і господарських справах ВСУ від 16 березня 2016 року по справі №6-1428цс15, яка є правовою позицією, зазначено наступне. Так, ст.173 ЗК України визначено, що межа району, села, міста, району в місті це умовно замкнута лінія на поверхні землі,яка віддаляє територію району, села, міста ,селища, району в місті від інших територій. У відповідності до п.«б» ч.1 ст.12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад в області земельних відносин на території сіл,селищ,міст відноситься передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян або юридичних осіб у відповідності до ЗК України. У відповідності до ч.ч. 1,2ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають право власності і право користування земельними ділянками з земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоуправління в межах їх повноважень, визначених ЗК України або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами і юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх в користування. Як передбачено ч.1ст.122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування з земель комунальної власності відповідних територіальних громад. Відповідні норми встановлюють нерозривний зв`язок між виникненням права власності на земельну ділянку з обов`язковим отриманням її власником державного акту на право власності.

Згідно Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року N 376, та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 р. за N 391/17686 визначено, що межеві знаки, встановлені з метою закріплення меж земельних ділянок в натурі на місцевості, навіть до вступу даного наказу в дію, є дійсними і підлягають заміні лише при добровільному зверненні власників ділянок. А саме встановлення меж земельних ділянок по даній інструкції проводиться на підставі технічної документації по землеустрою. Місцезнаходження межових знаків підлягає до прив`язки до пунктів геодезичної сітки.

Ухвалою суду від 12 січня 2018 року по даній справі було задоволено клопотання позивача та призначено судову земельно-технічну експертизу. Згідно висновку експерта від 31.07.2019 року №68 неможливо надати відповідь на запитання щодо можливості поділу земельної ділянки відповідно до приналежних часток співвласників будинковолодіння по АДРЕСА_1 . Виділ 28/100 частини земельної ділянки, яка належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 з врахуванням розташованого на ній житлового будинку, належного останньому від земельної ділянки по АДРЕСА_1 з врахуванням розташованих на ній будівель, без обмеження користування частками співвласників земельної ділянки, здійснити технічно можливо за двома варіантами.

Так, перший варіант виділу, земельної ділянки, співвласнику 28/100 частки, передбачає залишити у спільному користуванні із власником квартири № , ОСОБА_2 (попередній власник ОСОБА_6 ), частину земельної ділянки з наступними розмірами (див. зелений колір табл. 1 додатку № 1 до висновку експерта №68) по ходу годинникової стрілки: 4,06; 1,0; 4,06; 1,0м.п., площею 4,00кв.м.; та виділити земельну ділянку з такими розмірами по периметру (див. синій колір табл. 1 додатку № 1 до висновку експерта №68):

від «А» до «Б» - 15,26мп; від «Б» до «В» - 5,5мп; 6,34мп; 8,20мп; від «В» до «Г» - 6,98мп; 0,88мп; 6,48мп; 4,78мп; 0,38мп; 6,47мп; ; від «Г» до «А» - 9,58мп. - загальною площею 299,1 кв.м.

Другий варіант виділу, земельної ділянки, співвласнику 28/100 частки, передбачає надання сервітуту для обслуговування житлового будинку де розміщена квартира № , ОСОБА_2 (попередній власник ОСОБА_6 ), частину земельної ділянки з наступними розмірами (див. зелений колір табл. 2 додатку № 1 до висновку експерта №68) по ходу годинникової стрілки: 4,06; 1,0; 4,06; 1,0м.п., площею 4,00кв.м.; від «А» до «Б» - 15,26мп; від «Б» - 5.5 мп ; 6.34 мп; 8.20 мп; від «В» до «Г» - 6.98 мп;0.88 мп;6.48 мп; 4.78 мп;0.38 мп;6.47 мп; від «Г» до «А» - 9.58 мп; загальною площею 299 ,1 кв.м.

Враховуючи висновок експерта, суд приходить до висновку про можливість затвердження варіанту №2 можливого порядку користування земельною ділянкою, який визначений висновком експерта по справі.

Судом було надано рівні права сторонам процесу щодо подання доказів, їх дослідження і доведення перед судом їх переконливості, однак відповідачки не скористались своїм правом з`явлення до суду та надання пояснень та своєї позиції.

Згідно ст. ст. 12 ч.3, 81 ч. 1 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин суд приходить до висновку ,що позовні вимоги позивача знайшли своє підтвердження в судовому засіданні і підлягають до задоволення.

На підставі наведеного, ст. 41 Конституції України ст.ст.125,126,141,152,153,155,158 Земельного кодексу України, ст.ст. 319,321,325,373,386 ЦК України та ст.ст.141, 247 ч. 1, 263,264,265,268, 263-265,280-288,411 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Печеніжинська ОТГ Коломийського району про визначення порядку користування земельною ділянкою - задовольнити.

Встановити наступний порядок користування земельною ділянкою, що знаходиться за адресою згідно вартіанту №2 висновку експерта,а саме позивачу ОСОБА_1 ,як співвласнику 28/100 частки, передбачає надання сервітуту для обслуговування житлового будинку де розміщена квартира № , ОСОБА_2 (попередній власник ОСОБА_6 ), частину земельної ділянки з наступними розмірами (див. зелений колір табл. 2 додатку № 1 до висновку експерта №68) по ходу годинникової стрілки: 4,06; 1,0; 4,06; 1,0м.п., площею 4,00кв.м.; від «А» до «Б» - 15,26мп; від «Б» - 5.5 мп ; 6.34 мп; 8.20 мп; від «В» до «Г» - 6.98 мп;0.88 мп;6.48 мп; 4.78 мп;0.38 мп;6.47 мп; від «Г» до «А» - 9.58 мп; загальною площею 299 ,1 кв.м.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 20 березня 2020 року.

Суддя Веселов В. М.