Постанова

Іменем України

11 березня 2020 року

м. Київ

справа № 760/14604/16-ц

провадження № 61-37373св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач -ОСОБА_1 ,

відповідач -Товариство з обмеженою відповідальністю «АР-ЕЛ-ДЖІ Україна»,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 24 листопада 2017 року у складі судді: Українця В. В., постанову Апеляційного суду міста Києва від 23 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Чобіток А. О., Немировської О. В., Соколової В. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АР-ЕЛ-ДЖІ Україна» (далі - ТОВ «АР-ЕЛ-ДЖІ Україна») про поновлення на роботі.

Позов обгрунтований тим, що 02 січня 2013 року між нею та ТОВ «АР-ЕЛ-ДЖІ Україна» укладений трудовий договір, згідно з яким вона обіймала посаду заступника директора бутіка «Картьє».

Наказом директора ТОВ «АР-ЕЛ-ДЖІ Україна» від 01 липня 2016 року № 13 її відсторонено від виконання службових обов`язків на час проведення службового розслідування її неправомірних дій. З результатами розслідування її не ознайомлено.

Наказом директора ТОВ «АР-ЕЛ-ДЖІ Україна» від 04 липня 2016 року № 18 ОСОБА_1 звільнена із займаної посади на підставі пункту 2 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у зв`язку з вчиненням нею винних дій, які дають підстави для втрати довіри до неї як до працівника, що безпосередньо обслуговує грошові цінності.

Звільнення з роботи вважає незаконним, оскільки у наказі про звільнення не зазначено, які винні дії позивача слугували для втрати довіри до неї як працівника.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 24 листопада 2017 року в позові відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що ОСОБА_1 порушила вимоги трудового договору та посадової інструкції, допустила порушення закону при здійсненні продажу аксесуару, який не знаходився на вітрині торговельного залу та не обліковувався в електронній базі товарів бутіка. Клієнту не надано розрахункового документа (касового чека, квитанції) про купівлю товару, отримані готівкові кошти від продажу не внесено до каси та не проведено операцію через касовий апарат.

Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду міста Києва від 23 квітня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 24 листопада 2017 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована доведеним фактом умисного порушення позивачем трудового договору та посадової інструкції, вимог закону при здійсненні продажу аксесуару, який не знаходився на вітрині торговельного залу та не обліковувався в електронній базі товарів бутіка. Не надання клієнту розрахункового документа (касового чека, квитанції) про купівлю товару, не внесення отриманих готівкових коштів до каси та не проведення операції через касовий апарат дає підстави вважати, що звільнення позивача на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України є законним.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення судів першої та апеляційної інстанцій, просила їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 08 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 24 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 23 квітня 2018 року.

У серпні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

У вересні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив ТОВ «АР-ЕЛ-ДЖІ Україна» на касаційну скаргу.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції внаслідок неправильної оцінки доказів у справі помилково дійшов висновку про наявність у відповідача підстав для втрати довіри до позивача.

Згідно з показаннями свідка ОСОБА_2 продажем аксесуару для підвіски вона, як продавець, займалася одноособово за власною ініціативою. Однак суд першої інстанції не здійснив об`єктивної оцінки показань цього свідка.

У наказі про звільнення на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України не зазначено, у чому полягає недовіра до працівника, якого звільняють, які дії працівника слугували підставою для втрати довіри до нього. У наказі про звільнення ОСОБА_1 від 04 липня 2016 року № 18 відсутні зазначені відомості, на що суди не звернули уваги.

Участь ОСОБА_1 у продажі аксесуару для підвіски не доведено жодним належним та допустимим доказом.

Суди не встановили, що певними діями позивач завдала немайнову шкоду відповідачу.

Суд першої інстанції, мотивуючи своє рішення про відмову у позові, прийняв як належний та допустимий доказ відеозапис із камер відеоспостереження в бутіку «Картьє» від 25 червня 2016 року та вважав встановленим факт продажу позивачем необлікованого шнурка нібито для підвіски «Картьє», що не знаходився на вітринах торговельного залу. Вказаний відеозапис суд першої інстанції дослідив із порушенням норм процесуального права. Безпосередньо у судовому засіданні за участю сторін цей доказ досліджений не був, що свідчить про порушення процесуальних прав позивача брати участь у дослідженні доказів.

Суд апеляційної інстанції при дослідженні цього відеозапису із камер відеоспостереження у судовому засіданні не надав належну правову оцінку низці фактів. На відеозаписі видно, що свідок ОСОБА_2 принесла аксесуар для підвіски з іншого залу приміщення бутіка, що означає, що цей виріб належав саме бутіку незалежно від його оприбуткування. Директор бутіка ОСОБА_3 частково визнала, що їй було відомо про існування проданого шнурка для підвіски, але він призначався для покупців, які зроблять покупку на певну суму.

Суд апеляційної інстанції не надав правову оцінку актові від 04 липня 2016 року, складеного працівникам бутіка, де зазначено, що в особистих шафах співробітників виявлено конверт із грошовою сумою в розмірі 5 000,00 грн. Вказану суму коштів повернуто покупцю виробу, що підтверджується актом від 04 липня 2016 року. Вказане спростовує твердження сторони відповідача, що позивач та продавець ОСОБА_2 привласнили кошти від продажу виробу в сумі 5 000,00 грн.

Доводи інших учасників справи

У відзиві ТОВ «АР-ЕЛ-ДЖІ Україна» просить касацій скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки вони ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Факт продажу аксесуару для підвіски клієнту ОСОБА_1 не оспорювала та підтвердила у судовому засіданні. Зазначила, що у магазині був необхідний клієнту шнурок, проте він зберігався дуже давно і не був облікований у базі товарів. Вона та ОСОБА_2 продали цей шнурок без видачі касового чеку. Директор бутіка була у відрядженні, і вони не змогли доповісти їй про продаж.

ОСОБА_1 намагається спотворити показання свідка ОСОБА_2 , вказуючи на обставини, яких не було.

Позивач визнає і водночас не вважає суттєвими та важливими обставини того, що своїми діями вона умисно порушила вимоги трудового договору, посадової інструкції та закону при здійсненні продажу аксесуару, який не знаходився на вітрині торговельного залу та не обліковувався в електронній базі товарів бутіка. Вартість товару позивач визначила самостійно, не надавши розрахункового документа про купівлю товару.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року №460-ІХ (далі - Закон №460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Касаційна скарга у цій справі подана у червні 2018 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом №460-ІХ.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзив на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що02 січня 2013 року між ОСОБА_1 та ТОВ «АР-ЕЛ-ДЖІ Україна» укладено трудовий договір.

Згідно з наказом від 02 січня 2013 року № 5-К ОСОБА_1 прийнята на роботу до ТОВ «АР-ЕЛ-ДЖІ Україна» на посаду заступника директора бутіка «Картьє» ТОВ «АР-ЕЛ-ДЖІ Україна».

27 червня 2016 року до директора бутіка «Картьє» ТОВ «АР-ЕЛ-ЖДІ Україна» звернулася постійна клієнтка, яка повідомила, що 25 червня 2016 року придбала шнурок для підвіски «Картьє», за який сплатила 5 000,00 грн.

04 липня 2016 року клієнт звернулась з письмовою заявою про повернення придбаного шнурка для підвіски та повернення сплачених коштів. У заяві зазначила, що продавці не надали їй касового чека, посилаючись на те, що касовий апарат не працює.

Факт продажу шнурка клієнту бутіка позивач не оспорювала та підтвердила у судовому засіданні. Зазначила, що в магазині був необхідний клієнту шнурок, проте він зберігався дуже давно, тому не був облікований у базі товарів. Вона та старший продавець ОСОБА_2 продали цей шнурок без видачі касового чека. Директор була у відрядженні, тому вони не змогли доповісти їй про такий продаж.

Відповідно до наказу директора ТОВ «АР-ЕЛ-ЖДІ Україна» від 29 червня 2016 року № 11-1-1 створено комісію з проведення службового розслідування щодо придбання клієнктом шнурка для підвіски.

У пояснювальній записці від 30 червня 2016 року ОСОБА_1 зазначила, що 25 червня 2016 року, під час її зміни, в бутік звернулася клієнтка з питання здачі в сервіс годинника. У процесі спілкування клієнт повідомила про втрату шнурка до підвіски «Картьє» і попросила показати наявні варіанти для його заміни. Вислухавши опис втраченого аксесуару, вона з ОСОБА_2 згадали про наявність ще одного шнурка, який не був виставлений на вітрині, і який вони пред`явили клієнту для огляду. Клієнт прийняла рішення його купити. У результаті такий шнурок був проданий клієнту. Про факт продажу товару, що не обліковувався, вона планувала повідомити директора після вихідних.

У звіті від 04 липня 2016 року про проведення службового розслідування встановлено факт грубого порушення порядку з обслуговування грошових коштів та товарних цінностей, вчиненого заступником директора бутіка «Картьє» ТОВ «АР-ЕЛ-ДЖІ Україна» ОСОБА_1 .

Відповідно до пункту 5.2 звіту від 25 червня 2016 року заступник директора бутіка «Картьє» ТОВ «АР-ЕЛ-ДЖІ Україна» ОСОБА_1 вчинила винні дії, а саме: надала згоду, сприяла та брала активну участь у здійсненні продажу шнурка нібито для підвіски «Картьє», що не знаходився на вітрині торговельного залу, не обліковувався в електронній базі NSI товарів бутіка «Картьє» ТОВ «АР-ЕЛ-ДЖІ Україна», продаж якого було здійснено без видачі клієнту касового чека на купівлю товару та без проведення операції через касовий апарат, а готівкові кошти в розмірі 5 000,00 грн не були внесені до каси, в книзі розрахункових операцій не було відображено операцію з продажу товару, про факт продажу товару з грубим порушенням вимог законодавства та внутрішніх нормативних актів товариства ОСОБА_1 замовчала, порушивши вимоги статті 139 КЗпП України, пункти 4, 5, 19, 22, 24 Правил роздрібної торгівлі ювелірними та іншими виробами з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 1999 року № 460, загальні вимоги кваліфікаційних характеристик посади заступника директора, в частині завдань, обов`язків та відповідальності, що містяться в Довіднику кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29 грудня 2004 року № 336, обов`язки Посадової інструкції помічника (заступника) директора бутіка «Картьє», пункту 3.1, підпунктів 3.3.1, 3.3.3, 3.3.4 пункту 3.1 трудового договору від 02 січня 2013 року, підпунктів «а», «в» пункту 8 договору про колективну матеріальну відповідальність від 01 квітня 2013 року.

Згідно з пунктом 5.3 звіту від 25 червня 2016 року вчинення таких умисних винних дій ОСОБА_1 з продажу товару, порушення трудових обов`язків, становить загрозу діловій репутації ТОВ «АР-ЕЛ-ДЖІ Україна», і не дають можливості надалі довірити їй роботу з обслуговування грошових коштів та товарних цінностей, зокрема втрачено довіру до цієї особи в тому, що вона належним чином здійснюватиме приймання, видачу, отримання, облік грошових коштів, проводитиме інвентаризацію, зберігання та контроль за товарними цінностями ТОВ «АР-ЕЛ-ДЖІ Україна».

Комісія зі службового розслідування рекомендувала застосувати до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді її звільнення на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України та розірвати (припинити) трудовий договір, укладений з нею.

Суди встановили, що 04 липня 2016 року наказом № 18 трудовий договір, укладений між позивачем та ТОВ «АР-ЕЛ-ДЖІ Україна», припинено (розірвано), її звільнено з посади заступника директора бутіка «Картьє», починаючи з 05 липня 2016 року на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України.

З цим наказом позивач ознайомилась 13 липня 2016 року та вказала, що жодних фінансових, майнових чи інших претензій до ТОВ «АР-ЕЛ-ДЖІ Україна» немає. Трудова книжка з записом про звільнення видана позивачу в день ознайомлення з наказом.

Відповідно до довідки від 27 січня 2017 року № 246 у період всього робочого часу, в робочі дні в період з 24 червня 2016 року до 26 червня 2016 року, в тому числі й 25 червня 2016 року, єдиний касовий апарат (модифікація Марія-3401МТМ фіскальний номер НОМЕР_1 ,заводський номер АО1140033991), що знаходиться у приміщенні бутіка «Картьє» товариства за адресою: Україна, м. Київ, вул. Городецького, буд. № 17/літ «А», призначений для обслуговування та реєстрації операцій з продажу товарів, що обліковуються в бутіку «Картьє» ТОВ «АР-ЕЛ-ДЖІ Україна», працював та знаходився в належному робочому стані. Збоїв в його роботі у вказаний період не було виявлено, а також будь-яких повідомлень про несправність касового апарату чи скарг на його роботу не надходило. Збоїв в мережі електропостачання у вказаний період не зафіксовано.

Згідно з довідкою ТОВ «АР-ЕЛ-ДЖІ Україна» від 27 січня 2017 року № 247 товар, а саме: шнурок, що був повернутий клієнтом 27 червня 2016 року до бутіка, за наступними характеристиками: колір - чорний, матеріал - схожий на шовк, металеві наконечники жовтого кольору - не був облікований ТОВ «АР-ЕЛ-ДЖІ Україна» та є невідомого походження.

При розгляді справи у судах першої та апеляційної інстанцій позивач визнала, що продаж шнурка для підвіски «Картьє» не був проведений через касовий аппарат і отримані від продажу грошові кошти не були внесені до каси та не проведені з використанням книги обліку розрахункових операцій.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках, зокрема, винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір`я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.

Розірвання трудового договору за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України можливе за таких умов: безпосереднє обслуговування працівником грошових, товарних або культурних цінностей (прийом, зберігання, транспортування, розподіл тощо); винна дія працівника; втрата довіри до працівника з боку власника або уповноваженого ним органу.

Верховний Суд зазначає, що звільнення з підстав втрати довіри (пункт 2 частини першої статті 41 КЗпП України) суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і тому подібне) вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір`я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями). При встановленні у передбаченому законом порядку факту вчинення працівниками розкрадання, хабарництва і інших корисливих правопорушень ці працівники можуть бути звільнені з підстав втрати довір`я до них і у тому випадку, коли зазначені дії не пов`язані з їх роботою.

Отже, підставою для розірвання трудового договору у зв`язку з втратою довіри є здійснення працівником винних дій. Форма вини при цьому значення не має. Необережна вина працівника також може бути підставою для звільнення так, як і вина умисна. Однак, власник у разі спору зобов`язаний довести і факт порушення, і вину працівника.

Відповідно до Статуту ТОВ «АР-ЕЛ-ДЖІ Україна» основним видом його економічної діяльності є роздрібна торгівля в спеціалізованих магазинах годинниками та ювелірними виробами, зокрема виробництва ювелірного дому «Картьє», що підтверджується інформацією згідно з витягом з ЄДР від 30 січня 2017 року.

Основними завданнями та метою діяльності товариства є забезпечення довіри клієнтів до товарів, ювелірних виробів виробництва дому « Картьє », індивідуального підходу до обслуговування кожного клієнта, підтримка високого рівня ділової репутації на ринку ювелірних виробів дому «Картьє».

Відповідно до розділу ІІ «Права і обов`язки членів Колективу та Товариства» договору про колективну матеріальну відповідальність посада позивача, замісника (заступника) директора бутіка «Картьє» товариства безпосередньо пов`язана з: прийманням цінностей та здійсненням контролю за зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва матеріальних цінностей, включаючи грошові кошти (надалі - «Цінності»); інвентаризацією Цінностей, а також каси; в установленому порядку ведення обліку, складання і своєчасного подання звітів про рух та залишки цінностей; своєчасним інформуванням Товариства про всі обставини, які загрожують зберіганню Цінностей.

Суди встановили, що 01 квітня 2013 року ОСОБА_1 підписала договір про колективну матеріальну відповідальність, отже, погодилась про порядок ведення обліку і звітності та відшкодуванням шкоди (а. с. 111-114).

Вчинивши дії щодо продажу необлікованого товару, позивач порушила посадову інструкцію, якою на неї покладені посадові обов`язки як на заступника директора бутіка, а саме: вона безпосередньо слідкує за товарами, забезпечує дотримання продавцями-асистентами керівних принципів діяльності, бере участь в переміщенні та щорічній інвентаризації товарних запасів, встановленні та догляді за вітринами і прилавками, своєчасно виконує кожне завдання, що поставлене Директором бутіка, в тому числі контроль за контрольно-касовим апаратом, дотримання правових, податкових та митних процедур, відповідає за знання продукції та бренду.

Згідно з пунктами 4, 19, 21, 22, 24 Правил роздрібної торгівлі ювелірними та іншими виробами з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 1999 року № 460 (далі - Правила), працівники торговельного підприємства, які зайняті обслуговуванням покупців, повинні мати спеціальну професійну підготовку, знати асортимент і якісні характеристики товарів, що є в продажу (назви дорогоцінних металів, їх метричні проби, назви каменів, їх колір, дефектність, масу, форму огранки, ознаки браку) (пункт 4); перед подачею ювелірних виробів у торговельний зал працівники торговельного підприємства здійснюють їх підготовку до продажу, що включає зовнішній огляд з метою підтвердження наявного маркування і якості упаковки виробів, лінійних розмірів номерів каблучок і браслетів, виявлення дефектів і встановлення їх відповідності нормативно-правовим актам, перевірку наявності встановлених пробірних клейм України, пломб і товарних ярликів (пункт 19); торгівля ювелірними виробами без відтисків державного пробірного клейма України або документів, що підтверджують їх якість, забороняється (пункт 21); у торговельному залі повинні бути всі зразки ювелірних виробів, наявних у суб`єкта господарської діяльності на день продажу (пункт 22); розрахунки з покупцями здійснюються за готівку на повну суму покупки через зареєстровані, опломбовані в установленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з обов`язковою видачею розрахункового документа встановленої форми, що підтверджують виконання розрахункових операцій, а також за чеками банків або в іншому порядку відповідно до законодавства.

Отже, порушуючи Правила позивач, знаючи весь асортимент і якісні характеристики товарів, ювелірних виробів, що знаходяться на вітринах в торговельному залі бутіка, а також ті, що містяться в каталогах, зберігаються на складі ТОВ «АР-ЕЛ-ДЖІ УКРАЇНА», умисно вчинила дії з продажу шнурка нібито для підвіски «Картьє», що не обліковувався в ТОВ «АР-ЕЛ-ДЖІ УКРАЇНА» та є невідомого походження, при цьому умисно не надавши клієнту жодного розрахункового документа (касового чека, квитанції) про купівлю товару, не внісши отримані готівкові кошти до каси та не провівши операцію через касовий апарат, що заборонено вище вказаними вимогами Правил.

Відповідно до пунктів 5, 6 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон) суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані, зокрема, у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у режимі реального часу центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, забезпечувати зберігання використаних книг обліку розрахункових операцій та розрахункових книжок протягом трьох років після їх закінчення.

Згідно зі статтею 5 цього Закону на період виходу з ладу реєстратора розрахункових операцій та здійснення його ремонту або у разі тимчасового, не більше 7 робочих днів, відключення електроенергії проведення розрахункових операцій здійснюється з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки або із застосуванням належним чином зареєстрованого резервного реєстратора розрахункових операцій.

Суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку, що звільнення позивача відбулося без порушенням трудового законодавства, отже, власник підприємства виконав належним чином вимоги закону. На підставі проступку позивача, роботодавець зробив висновок про те, що подальше залишення такого працівника на роботі, пов`язаній зі зберіганням чи обслуговуванням грошових і матеріальних цінностей, може призвести до втрати цих цінностей, а визначення ступеня втрати довіри до працівника належить до виключної компетенції товариства. Крім того, що позивачем не оспорюється факт вчинення дій, які призвели до втрати довіри.

Доводи касаційної скарги, що суд першої інстанції порушив порядок дослідження доказів не заслуговують на увагу, оскільки зазначені порушення були усунені судом апеляційної інстанції.

Доводи касаційної скарги, що після перегляду в суді апеляційної інстанції відеозапису камери спостереження за 25 червня 2016 року підтвержується та обставина, що свідок ОСОБА_2 принесла аксесуар для підвіски з іншого залу приміщення бутіка, не спростовує факту продажу його без надання клієнту жодного розрахункового документа (касового чека, квитанції) про купівлю товару, та не внесення позивачем отриманих готівкових коштів до каси та не провівши операцію через касовий апарат.

Доводи касаційної скарги, що в наказі про звільнення не зазначено, у чому полягає недовіра до працівника суд касаційної інстанції відхиляє, оскільки такі дії встановлені під службового розслідування, підставою звільнення позивача стали її винні дії, які дали підставу для втрати довіри до неї з боку відповідача.

Верховний Суд зазначає, що не зазначення у наказі від 04 липня 2016 року № 18 винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні цінності, якщо ці дії дають підстави відповідачу зробити висновок про втрату довіри, не є підставою для визнання такого наказу недійсним.

З огляду на викладене Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги, які зводяться до незгоди з судовими рішеннями у справі та переоцінки доказів у справі, проте встановлення обставин справи і перевірка їх доказами не належить до компетенції суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цьому випадку оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 24 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 23 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко