Запорізький Апеляційний суд

ЄУН 333/1707/19

Головуючий у 1-й інстанції Круглікова А.В. Повний текст рішення складено 20.12.2019 року.

Пр. № 22-ц/807/982/20

Суддя-доповідач Гончар М.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2020 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.

суддів Маловічко С.В., Подліянової Г.С.,

за участі секретаря Остащенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 09 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Чернігівської області Завалієв Артем Анатолійович, Комунарський відділ державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, та стягнення безпідставно набутих грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вищезазначеним позовом (а.с. 1-3), який в подальшому уточнила (а.с. 69-72) та в якому просила:

- визнати виконавчий напис від 16.11.2017 року серії НМТ №794971, вчинений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Чернігівської області Завалієвим А.А., зареєстрований в реєстрі за №11177, таким, що не підлягає виконанню,

- стягнути з Банку на її користь безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 7599,71 грн., 3% річних у розмірі 158 грн., інфляційні витрати у розмірі 290,14 грн., а також судовий збір.

В обґрунтування свого позову позивач зазначала, що в середині 2018 року їй стало відомо, що на підставі постанови державного виконавця Комунарського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області з пенсії відраховуються кошти на погашення заборгованості перед Банком на підставі виконавчого напису від 16.11.2017 року серії НМТ №794971, вчиненого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Чернігівської області Завалієвим Артемом Анатолійовичем, зареєстрованого в реєстрі за №11177 про стягнення з позивача на користь відповідача невиплачених в строк за умовами кредитного договору від 02.03.2011 року та розрахунку заборгованості за договором станом на 31.08.2017 року грошових коштів у сумі 26402,85 грн. Із змісту зазначеного виконавчого напису вбачається, що стягнення за ним здійснюється у безспірному порядку за період з 02.03.2011 року по 31.08.2017 року, тобто за шість з половиною років, що свідчить про порушення порядку вчинення нотаріальних дій, оскільки Бакном пропущений строк, на протязі якого він міг звернутися із заявою про вчинення оскаржуваного виконавчого напису. Станом на час звернення ОСОБА_1 до суду за виконавчим провадженням №55481561 продовжується неправомірне стягнення коштів з пенсії позивача. Станом на липень 2019 року з пенсії ОСОБА_1 стягнуто 7599,71 грн. З зазначеним виконавчим написом нотаріуса позивач не згодна, вважає, що сума заборгованості не відповідає фактичній, тобто, не є безспірною, та, звертаючись до нотаріуса, відповідач не надав первинні документи щодо видачі кредиту, у зв`язку з чим, у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості є безспірним.

В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції Круглікову А.В. (а.с. 15).

Ухвалою судді суду першої інстанції від 09.04.2019 року (а.с. 16) відкрито провадження у цій справі за правилами загального позовного провадження.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 09 грудня 2019 року (а.с. 105-109) позов ОСОБА_1 у цій справі задоволено частково.

Визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис від 16.11.2017 року серії НМТ №794971, вчинений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Чернігівської області Завалієвим Артемом Анатолійовичем, зареєстрований в реєстрі за №11177, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Банку заборгованості за кредитним договором від 02.03.2011 року у розмірі 26402,85 грн., з урахуванням: заборгованості за тілом кредиту в розмірі 3080,09 грн., заборгованості за відсотками в розмірі 21589,29 грн., заборгованості по штрафам (фіксована частина) в розмірі 500,00 грн., заборгованості по штрафам (відсоток від суми заборгованості) в розмірі 1233,47 грн., а також витрат, пов`язаних із вчиненням виконавчого напису у розмірі 1800 грн.

Стягнуто з Банку (ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 7599,71 грн. безпідставно набутих грошових коштів, 1218,54 грн. судового збору.

У задоволенні іншої частини вимог відмовлено.

Всі учасники цієї справи із вищезазначеним рішенням суду першої інстанції погодились, останнє в апеляційному порядку не оскаржували, окрім Банку.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції в частині (фактично в частині задоволення позовних вимог позивача), посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, Банк у своїй апеляційній скарзі (а.с. 112-121) просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити у цій справі нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, судові витрати покласти на позивача.

В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Маловічко С.В. та Подліянову Г.С. (а.с. 124).

Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито (а.с. 125), справу призначено до апеляційного розгляду (а.с. 127).

Позивач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 подала апеляційному суду відзив на вищезазначену апеляційну скаргу відповідача у цій справі (а.с. 147-151).

Інші учасники цієї справи своїм правом на подачу відзиву на вищезазначену апеляційну скаргу у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом не скористались.

Однак, в силу вимог ст. 360 ч. 3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції апеляційним судом.

У судове засідання 18 березня 2020 року належним чином повідомлені апеляційним судом про дату, час і місце розгляду цієї справи (а.с. 132-139, 146) позивач ОСОБА_1 , третя особа - приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Чернігівської області Завалієв А.А. та представник третьої особи - Комунарського ВДВС м. Запоріжжя ГГТУЮ у Запорізькій області не з`явились, клопотань про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавали.

Позивач ОСОБА_1 та третя особа - Комунарського ВДВС м. Запоріжжя ГГТУЮ у Запорізькій області про причини своєї неявки та неявки свого представника апеляційний суд не сповістили.

Приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Чернігівської області Завалієв А.А. подав апеляційному суду клопотання про розгляд справи за його відсутності (а.с. 140).

За змістом ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи апеляційним судом.

Крім того, в силу вимог ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

При вищевикладених обставинах, апеляційний суд визнав неповажними причини неявки у дане судове засідання позивача ОСОБА_1 , третьої особи - приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Чернігівської області Завалієва А.А. та представника третьої особи - Комунарського ВДВС м. Запоріжжя ГГТУЮ у Запорізькій області і на підставі ст. 372 ч. 2 ЦПК України ухвалив клопотання третьої особи (нотаріуса) задовольнити, розглядати дану справу апеляційним судом у даному судовому засіданні за відсутністю останніх за присутністю представників сторін : відповідача (Банку) ОСОБА_3 (а.с.152) та позивача ОСОБА_1 - адвоката Вельможка С.П. (а.с. 143).

Учасниками цієї справи відводів суддям апеляційного суду у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині, яка є предметом апеляційного перегляду, в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга Банку не підлягає задоволенню з таких підстав.

В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Встановлено, що позивач ОСОБА_1 та треті особи у цій справі із вищезазначеним рішенням суду першої інстанції погодились, у тому числі у частині відмови у задоволенні позовних вимог позивача у цій справі, в апеляційному порядку не оскаржували.

Банк, як відповідач, оскаржує рішення суду першої інстанції у цій справі фактично лише в частині задоволення позовних вимог позивача.

За таких обставин, апеляційний суд переглядає законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у цій справі лише в частині доводів та вимог Банку, як відповідача у цій справі, і лише в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, в частині задоволення позовних вимог позивача.

У разі, якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскаржуємої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується (постанова Верховного Суду від 03.10.2018 року у справі № 186/1743/15-ц).

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.

Встановлено, що суд першої інстанції, задовольняючи позов позивача у цій справі частково, керувався ст. ст. 141, 257, 258, 259, 265, 268, 354 ЦПК України та виходив із обґрунтованості та доведеності позовних вимог позивача в частині їх задоволення.

Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду першої інстанції, вважає його правильним, а рішення суду першої інстанції в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, таким, що ухвалено із додержанням вимог закону, є правильним та законним.

Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України – питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.

Рішення суду першої інстанції в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, вимогам ст. ст. 263-264 ЦПК України у цій справі відповідає.

Так, судом першої інстанції було правильно встановлено, що відповідно до копії опису вкладення цінного листа, 06.09.2017 року за вих. № SAMDN52000091823222 на адресу ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , Банком направлено претензію про наявність боргу (а.с. 93).

Доказів на підтвердження отримання позивачем претензії Банку від 06.09.2017 року за вих. № SAMDN52000091823222 матеріали цієї справи не містять та сторонами не надано.

16.11.2017 року Банк звернувся до приватного нотаріуса Чернігівського нотаріального округу Завалієва А.А. із заявою від 13.09.2017 року б/н про вчинення виконавчого напису на копії кредитного договору від 02.03.2011 року б/н для стягнення з ОСОБА_1 на користь Банку заборгованості за кредитним договором від 02.03.2011 року у розмірі 26402,85 грн., з урахуванням: заборгованості за тілом кредиту в розмірі 3080,09 грн., заборгованості за відсотками в розмірі 21589,29 грн., заборгованості по штрафам (фіксована частина) в розмірі 500,00 грн., заборгованості по штрафам (відсоток від суми заборгованості) в розмірі 1233,47 грн. (а.с. 92).

До вказаної вище заяви Банком додано: наведений вище судом опис вкладення до цінного листа на адресу: АДРЕСА_1 (а.с. 93); виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 21.04.2017 року (а.с. 94); витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 02.11.2017 року №1003204369 (а.с. 95); копія довіреності від 30.01.2017 року №2124-К-Н-Н, посвідчена приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Каримовою Н.С., зареєстрована в реєстрі за №1064 (а.с. 96); інформаційна довідка з Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів від 16.11.2017 року №124254684 (а.с. 97); скорочений витяг з Єдиного реєстру довіреностей (перевірка дійсності довіреності) від 16.11.2017 року №35238933 (а.с. 97); паспорт представника ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» серії АК №623930, виданого Ленінським РВ УМВС України в Дніпропетровській області 30.07.1999 року (а.с. 98).

Судом першої інстанції було також правильно встановлено, що 16.11.2017 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А.А. на підставі Закону України «Про нотаріат», переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172, вчинено виконавчий напис, який зареєстрований у реєстрі за № 11177, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Банку невиплачених в строк відповідно до умов кредитного договору від 02.03.2011 року та розрахунку заборгованості за договором станом на 31.08.2017 року грошових коштів у сумі 26402,85 грн., з урахуванням: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 3080,09 грн.; заборгованості за відсотками у розмірі 21589,29 грн.; заборгованості по штрафам (фіксована частина) у розмірі 500,00 грн.; заборгованості по штрафам (відсоток від суми заборгованості) у розмірі 1233,47 грн.; витрати, пов`язані із вчиненням виконавчого напису в сумі 1800 грн.; стягнення здійснюється за період з 02.03.2011 року по 31.08.2017 року (а.с. 91).

Відповідно до ст. 87 ч. 1 Закону України «Про нотаріат» (із змінами станом на 16.11.2017 р.), для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість (ч.1). Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України (ч. 2).

Згідно із ст. 88 Закону України «Про нотаріат» (із змінами станом на 16.11.2017 р.), нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року (ч. 1). Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку (ч. 2).

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, в т.ч. щодо вчинення нотаріусами виконавчих написів, регламентується Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами, який затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.12 № 296/5 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 22.02.12 за № 282/20595 (із відповідними змінами).

Так, відповідно до ч. 1 глави 16 наведеного вище Порядку (із змінами станом на час вчинення оскаржуваного виконавчого напису), для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів (п. 1.1). Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України (п. 1.2). Виконавчий напис вчинюється нотаріусом незалежно від місця виконання вимоги, місцезнаходження боржника або стягувача (п. 1.4).

П. 2.1 Порядку (із змінами станом на 16.11.2017 р.) передбачено, що для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Згідно із п. 2.3. Порядку (із змінами станом на 16.11.2017 р.), вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.

Відповідно до п. 3.1. Порядку (із змінами станом на 16.11.2017 р.), нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

П. 3.2 Порядку (із змінами станом на 16.11.2017 р.) передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

Якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється у межах цього строку. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172 (п.п. 3.3.-3.5. Порядку із змінами станом на 16.11.2017 р.).

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р. № 1172 затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Пунктом 2 наведеного вище Переліку встановлено, що для одержання виконавчого напису за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Таким чином, вказаними вище приписами законодавства встановлено, що нотаріус при вчиненні виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки не перевіряє безспірність заборгованості, не встановлює права та обов`язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність документів з урахуванням положень Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку.

З огляду на викладене, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про порушення приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А.А. при вчиненні виконавчого напису від 16.11.2017 р. № 11177 вимог положень п.п. 3.1, 3.2. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами (із відповідними змінами станом на 16.11.2019 р.), а саме приписів щодо проведення стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі документів, визначених в п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р. № 1172.

Так, ухвалою суду першої інстанції від 20.11.2019 року приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Завалієва А.А. зобов`язано надати на адресу суду належним чином завірені копії документів, на підставі яких був вчинений виконавчий напис від 16.11.2017 року серії НМТ №794971 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» грошових коштів у сумі 26402,85 грн. (а.с. 84).

На виконання вимог ухвали суду від 20.11.2019 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А.А. надано на адресу суду першої інстанції документи, на підставі яких останнім вчинено виконавчий напис від 16.11.2017 року №11177 серії НМТ №794971 (а.с. 90-98).

Судом першої інстанції було досліджено надані приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А.А. документи, на підставі яких вчинено оскаржуваний виконавчий напис та встановлено порушення п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р. № 1172, а саме: відсутність оригіналу кредитного договору та засвідченої стягувачем виписки з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що на час вчинення виконавчого напису, у розпорядженні нотаріуса не було всіх необхідних документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, а тому нотаріус не мав передбачених законом підстав для вчинення оскаржуваного виконавчого напису.

Доказів протилежного матеріали справи не містять та приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А.А. суду у цій справі не надано.

У зв`язку з чим, суд першої інстанції правильно вважав, що вимоги позивача у цій справі про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису від 16.11.2017 р. № 11177 є доведеними, обґрунтованими, підтвердженими доданими документами, а тому підлягають задоволенню у цій справі.

Розглянувши позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з Банку на її користь безпідставно набутих грошових коштів у сумі 7599,71 грн., суд першої інстанції виходив із такого.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно (ч. 1). Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч. 2). Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином (ч. 3).

Ч. 1 ст. 1213 ЦК України визначено, що набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

З матеріалів справи судом першої інстанції правильно встановлено, що постановою державного виконавця Комунарського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області від 21.03.2018 року у виконавчому провадженні №55481561 для забезпечення виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу від 16.11.2017 року №11177 звернено стягнення, зокрема, на пенсію ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 5).

Так, вбачається, що з пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Банку на виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу від 16.11.2017 року №11177 стягнуто кошти на загальну суму 7599,71 грн., що підтверджується звітами про здійснення відрахувань та виплати, складених Шевченківським об`єднаним управлінням ПФУ м. Запоріжжя за періоди з травня 2018 року – грудень 2018 року, березень 2019 року - липень 2019 року (а.с. 72), а також розпорядженнями державного виконавця Комунарського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області від 12.06.2018 року, 06.07.2018 року, 05.09.2018 року, 28.11.2018 року №55481561 (а.с. 6-7).

Враховуючи те, що судом першої інстанції було задоволено позовні вимоги позивача про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису від 16.11.2017 р. № 11177, на виконання якого з останньої стягнуто кошти у сумі 7599,71 грн., суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення з Банку на її користь безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 7599,71 грн. є такими, що також підлягають задоволенню у цій справі.

Доводи апеляційної скарги Банку фактично дублюють доводи заперечень відповідача проти позову позивача у цій справі в частині його задоволення в суді першої інстанції, яким суд першої інстанції вже надав належну оцінку, з якою погоджується апеляційний суд.

Ці доводи не спростовують правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильних висновків суду першої інстанції у цій справі в частині, яка є предметом апеляційного оскарження у цій справі, а лише відображають позицію Банку у цій справі, яку він вважає єдино можливою та правильною.

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ст. 81 ч. 6 ЦПК України).

Суд першої інстанції на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному з`ясуванню обставин цієї справи: заслуховував пояснення сторін, досліджував докази сторін та матеріали справи, витребував докази у нотаріуса тощо.

Суд першої інстанції розглянув дану справу з додержанням вимог ЦПК України, тобто в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів сторін, яким надав відповідну оцінку з дотриманням вимог ст. 89 ЦПК України.

За змістом якої: «Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; ж одні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)».

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 12 ч. 3 ЦПК України).

Підстави для звільнення від доказування Банку, передбачені ст. 82 ЦПК України, у цій справі в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, відсутні.

Банк не надав суду першої інстанції належних, допустимих доказів в обґрунтування своїх заперечень та у спростування позову позивача у цій справі в частині його задоволення.

Апеляційний суд на виконання вимог ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги Банку.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України).

В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Проте докази, передбачені ст. 367 ч. ч. 2, 3 ЦПК України, у цій справі відсутні, і зокрема Банком апеляційному суду не надані.

Згідно із ст. 376 ч. 3 ЦПК України передбачені порушення норм процесуального судом першої інстанції, які є обов`язковою підставою для скасування або зміни рішення.

В силу вимог ст. 376 ч. 2 ЦПК України лише порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, можуть бути підставою для скасування або зміни рішення.

Встановлено, що у цій справі відсутні порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення, а також відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення цієї справи по суті в частині, яка є предметом апеляційного оскарження у цій справі.

При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги Банку не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, рішення суду першої інстанції в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, є законним та обґрунтованим, ухваленим з додержанням вимог ЦПК України.

Крім того, судом першої інстанції в рішенні в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, правильно з додержанням вимог ст. 141 ЦПК України вирішено питання про розподіл судових витрат, пов`язаних і розглядом цієї справи судом першої інстанції.

За таких обставин, апеляційний суд не вбачає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, у цій справі або ж його зміни.

Крім того, в силу вимог ст. 141 ЦПК України у разі відмови Банку, як відповідачу у цій справі, у задоволенні його вищезазначеної апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у цій справі, останній не має права на компенсацію будь-яких судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом.

Разом із тим, апеляційний суд вважає за доцільне роз`яснити учасникам цієї справи, що в разі наявності будь-якого чинного кредитного договору Банку із ОСОБА_1 , на який посилається Банк у своїй апеляційній скарзі, останній не позбавлений права вирішувати питання про стягнення заборгованості за цим договором з останньої, якщо така дійсно має місце, у подальшому окремо від цієї справи у позасудовому чи судовому порядку.

Керуючись ст. ст. 7, 12-13, 81-82, 89, 141, 367-369, 371-372, 374-375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» залишити без задоволення.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 09 грудня 2019 року у цій справі в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, залишити без змін.

В іншій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржувалось і апеляційним судом не переглядалось.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте, може бути оскаржена в частині, яка була предметом апеляційного перегляду, в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови.

Повний текст постанови апеляційним судом складений 19.03.2020 року.

Головуючий суддя

Суддя

Суддя

Гончар М.С.

Маловічко С.В.

Подліянова Г.С.