ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" березня 2020 р. Справа№ 910/18972/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Поляк О.І.

Руденко М.А.

при секретарі судового засідання Бовсуновській Ю.В.,

за участю представників:

від позивача - Гармашов Б.С., довіреність № 14 від 07.05.19;

від відповідача (заявника) - Задорожній Р.О., адвокат, довіреність № б/н від 03.12.19,

розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод шампанських вин "Столичний" про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2018 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2018 за нововиявленими обставинами у справі №910/18972/17 за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву до приватного акціонерного товариства "Київський завод шампанських вин "Столичний" (правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю "Київський завод шампанських вин "Столичний") про стягнення 4 060 517,75 грн.

ВСТАНОВИВ наступне.

Фонд державного майна України, який в ході розгляду справи було замінено на Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву звернувся до Господарського суду з позовом про стягнення з приватного акціонерного товариства "Київський завод шампанських вин "Столичний" заборгованості з орендної плати в розмірі 3 365 363,28 грн. та пені в сумі 695 154,47 грн. (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 22.03.2018).

В обґрунтування позовних вимог заявник посилався на порушення відповідачем умов договору оренди №Д-1455 від 06.11.1992р. в редакції договору про внесення змін №91 від 17.03.2017р. в частині сплати різниці з орендної плати, що виникла з 30.06.2016р. між сплаченою та нарахованою орендною платою, яка визначена в договорі №91 про внесення змін до договору оренди.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.08.2018 у справі №910/18972/17 позов задоволено повністю; вирішено стягнути з відповідача на користь Державного бюджету України заборгованість в сумі 3 365 363,28 грн. та пеню в сумі 695 154,47 грн.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2018р. рішення місцевого господарського суду змінено в частині присудженої до стягнення суми пені. Викладено резолютивну частину рішення в новій редакції, позов задоволено, стягнуто з ПрАТ "Київський завод шампанських вин "Столичний" на користь Державного бюджету України заборгованість в сумі 3 365 363,28 грн. та пеню в сумі 434 638,97 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 06.03.2019 постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2018р. у справі №910/18972/17 залишено без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Київський завод шампанських вин "Столичний" звернулось до Північного апеляційного господарського суду із заявою про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2018 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2018 за нововиявленими обставинами, в якій просить рішення та постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Заявник, як на нововиявлену обставину, посилається на визнання недійсними в судовому порядку (справа №910/4829/19) п. 4 договору № 8 від 19.01.2017 про продовження строку дії договору оренди №Д-1455 від 06.11.1992р., а також п.п. 4-6 договору №91 від 17.03.2017 про внесення змін до договору оренди №Д-1455 від 06.11.1992р., на підставі яких була стягнута заборгованість у даній справі.

Крім цього, в заяві про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2018 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2018 за нововиявленими обставинами відповідачем також викладено клопотання про поворот виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2018 у справі №910/18972/17.

В ході розгляду заяви позивачем до апеляційного суду подано клопотання про зупинення розгляду заяви про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2018 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2018 за нововиявленими обставинами у справі №910/18972/17 до вирішення Верховним Судом справи №826/3271/17.

В обґрунтування вказаного клопотання позивач зазначає про те, що справа №910/4829/19 про визнання договорів частково недійсними, на яку посилається заявник нововиявлених, як на підставу для перегляду судових актів у цій справі, безпосередньо залежить від справи №826/3271/17.

Так, позивач вказує, що при задоволенні позовних вимог у справі №910/4829/19 місцевим господарським судом було враховане рішення у вказаній адміністративній справі №826/3271/17, до вирішення якої заявник просить зупинити розгляд заяви.

Колегія суддів, розглянувши подане клопотання, дійшла висновку про відмову у його задоволенні, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарського суду слід у кожному конкретному випадку з`ясувати, як пов`язана справа, що розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом, та чим обумовлюється неможливість розгляду справи. При цьому, наявність одночасно двох цих обставин є необхідною процесуальною підставою для застосування пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України. Сама по собі взаємопов`язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду справи до прийняття рішення у іншій справі.

У даному випадку відсутня така необхідна підстава для зупинення як неможливість розгляду даної справи до вирішення іншої справи №826/3271/17, враховуючи наступне.

Так, предметом спору у справі №826/3271/17 є вимоги ТОВ "Київський завод шампанських вин "Столичний" до Фонду державного майна України про визнання протиправними дій Фонду державного майна України, вчинених із рецензування Звіту про оцінку основних засобів, що були передані в оренду в складі цілісного майнового комплексу державного підприємства "Київський завод шампанських вин" станом на 30 червня 2016 року, а також визнання протиправним та скасування Акту оцінки цілісного майнового комплексу державного підприємства "Київський завод шампанських вин".

В свою чергу, як нововиявленою обставиною у даній справі відповідачем визначено визнання недійсними в судовому порядку (справа №910/4829/19) п. 4 договору № 8 від 19.01.2017 про продовження строку дії договору оренди №Д-1455 від 06.11.1992р., а також п.п. 4-6 договору №91 від 17.03.2017 про внесення змін до договору оренди №Д-1455 від 06.11.1992р., на підставі яких була стягнута заборгованість у даній справі.

Заявник клопотання посилається на те, що у рішенні по справі №910/4829/19 міститься посилання на справу №826/3271/17.

Разом з тим, слід зазначити, що самого лише посилання на зазначену справу недостатньо для висновку про те, що визнання вказаних пунктів договорів відбулось лише у зв`язку з визнанням рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 лютого 2019 року у справі №826/3271/17 дій Фонду державного майна України, вчинених із рецензування Звіту про оцінку основних засобів, що були передані в оренду в складі цілісного майнового комплексу державного підприємства "Київський завод шампанських вин" станом на 30 червня 2016 року, а також визнанням протиправним та скасування Акту оцінки цілісного майнового комплексу державного підприємства "Київський завод шампанських вин".

Так, підставою для задоволення позову у справі №910/4829/19 став висновок суду про те, що вказані умови оспорюваних договорів, суперечать вищенаведеним положенням ст. 203 ЦК України, ч. 2 ст. 284, ст. 286 ГК України, ст.ст. 11, 19, 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", оскільки наявність законодавчо визначеної передумови для зміни розміру орендної плати не може бути підставою для автоматичного застосування зміненої орендної плати з моменту виникнення цієї обставини. Змінений розмір орендної плати в такому випадку підлягає застосуванню до відповідних правовідносин з моменту внесення змін до договору оренди.

Таким чином, суд у справі №910/4829/19 дійшов висновку про недійсність вказаних пунктів договорів не лише у зв`язку з прийняттям Окружним адміністративним судом міста Києва рішення від 25 лютого 2019 року у справі №826/3271/17, що, в свою чергу, свідчить про відсутність такої необхідної умови для зупинення провадження у справі, як неможливість її розгляду до прийняття рішення у іншій справі.

За наведених обставин, клопотання позивача про зупинення розгляду заяви про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2018 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2018 за нововиявленими обставинами у справі №910/18972/17 до вирішення Верховним Судом справи №826/3271/17 підлягає залишенню без задоволення.

Крім цього, позивачем було також подано до апеляційного суду клопотання про зупинення провадження за даною заявою до вирішення Верховним Судом справи №910/4829/19.

В обґрунтування зазначеного клопотання заявник посилається на те, що вказані справи є пов`язаними, оскільки нововиявленою обставиною у даній справі є визнання в судовому порядку договорів частково недійсними, тоді як в іншій справі - №910/4829/19 вони виступають предметом оскарження.

Колегією суддів відмовляється у задоволенні вказаного клопотання, враховуючи наступне.

Так, вперше 19.11.2019 Регіональне відділення звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення господарського суду міста Києва від 16.07.2019 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2019 зі справи № 910/4829/19.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.01.2020: клопотання Регіонального відділення про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги відхилено; касаційну скаргу залишено без руху з підстав недодержання заявником вимог статті 290 Господарського процесуального кодексу України щодо надання оригінала документа про сплату судового збору; надано строк для усунення недоліків.

Оскільки протягом встановленого судом строку Регіональним відділенням не усунуто недоліків поданої ним касаційної скарги, ухвалою суду касаційної інстанції від 20.02.2020 касаційну скаргу повернуто заявнику.

Позивач на підтвердження повторного звернення до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою по справі №910/4829/19 надав апеляційному суду копію цієї касаційної скарги з відміткою про її прийняття відділом забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Верховного Суду.

Доказів щодо руху цієї скарги апеляційному суду не подано.

Враховуючи відсутність відомостей щодо відкриття касаційного провадження за вказаною касаційною скаргою підстави для зупинення провадження за заявою відсутні.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав заяву про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2018 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2018 за нововиявленими обставинами у справі №910/18972/17 та просив її задовольнити.

Представник позивача надав пояснення, якими заперечив проти задоволення вказаної заяви.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційним судом встановлено наступне.

Між Фондом державного майна України (орендодавець) та організацією орендарів орендного підприємства Київський завод шампанських вин (орендар) 06.11.1992р. було укладено договір оренди, відповідно до п.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду майно Київського заводу шампанських вин: основні засоби - первісна вартість 205372 тис.руб., залишкова вартість основних засобів - 74 326 тис.руб., незавершене капітальне будівництво - тис.руб., обладнання, яке вимагає монтажу, 3421 тис.руб., запаси та витрати 117189 тис.руб., в тому числі, незавершене виробництво 19400 тис.руб., грошові кошти 4193 тис.руб., загалом оборотних засобів 112996 тис.руб., фонд розвитку виробництва 13171 тис.руб., амортизаційний фонд, статутний фонд 170997 тис.руб.

За умовами п.2 договору №Д-1455 від 06.11.1992р. здача майна в оренду не має наслідком передачі орендареві права власності на це майно. Власником об`єкта оренди є держава, а орендар володіє користується та розпоряджається майном протягом строку оренди.

Пунктом 3.1 договору №Д-1455 від 06.11.1992р. передбачено, що орендна плата перераховується в державний бюджет України рівними долями щоквартально згідно додатку №2.

Розмір орендної плати може переглядатись достроково за вимогою сторін за умови зміни, встановлених централізовано цін та тарифів та в інших випадках, передбачених законодавством (п.3.2 договору №Д-1455 від 06.11.1992р.).

Своєчасно не перерахована орендна плата чи перерахована не в повному обсязі стягується за весь період заборгованості до бюджету з урахуванням пені в розмірі 0,2% із заборгованої суми за кожен день прострочення (включаючи день оплати) (п.п.3.3 договору №Д-1455 від 06.11.1992р.).

Даний договір укладено з 06.11.1992р. по 06.11.1995р. Після спливу строку договору орендар має переважне право на його поновлення. За відсутності заяви однією зі сторін про припинення чи зміну по закінченню строку дії договору, останній є продовженим на той же строк та на тих самих умовах, які було передбачено (п.п.6.1, 6.4 договору №Д-1455 від 06.11.1992р.).

Згідно акту приймання-передачі орендодавцем було передано, а орендарем прийнято в користування об`єкт оренди за договором №Д-1455 від 06.11.1992р.

Додатковою угодою від 23.10.1995р. сторонами викладено договір №Д-1455 від 06.11.1992р. в новій редакції.

Згідно п.1.1 договору №Д-1455 від 06.11.1992р. в редакції додаткової угоди від 23.10.1995р. з метою підвищення ефективності використання державного майна й досягнення найбільших результатів господарської діяльності орендодавець передає, а орендар приймає в оренду майно Київського заводу шампанських вин: основні фонди, вартість яких становить: первісно 183033 млн.крб.; залишкова 82764 млн.крб.; незавершене будівництво 1 млн. крб..; обладнання, що потребує монтажу, 3 млн.карб.; виробничі запаси й затрати 117,2 млн. карб.; в тому числі, незавершене виробництво 19,4 млн.карб.; обігові кошти всього 113 млн.карб.; статутний фонд 80180 млн.карб.; амортизаційний фонд 1824 млн.карб.

За умовами п.3.1 договору №Д-1455 від 06.11.1992р. в редакції додаткової угоди від 23.10.1995р. розмір орендної плати на 01.10.1995р. становить 2827,497 млн.карб. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Амортизаційні відрахування залишаються в розпорядженні підприємства й використовуються на оновлення основних фондів.

Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному розмірі, стягується в бюджет за весь період заборгованості з урахуванням пені в розмірі 0,5% суми заборгованості за кожний день прострочення (включаючи день оплати) (п.3.4 договору №Д-1455 від 06.11.1992р. в редакції додаткової угоди від 23.10.1995р.).

Цей договір діє з 23.10.1995р. до 23.10.1998р. За відсутності заяви однієї зі сторін про припинення чи зміну по закінченню строку дії договору, останній є продовженим на той же строк та на тих самих умовах, які було передбачено (п.п.7.1, 7.4 договору №Д-1455 від 06.11.1992р. в редакції додаткової угоди від 23.10.1995р.).

Згідно акту прийому-передачі орендарем було передано, а орендодавцем прийнято у строкове, платне користування об`єкт оренди за договором №Д-1455 від 06.11.1992р. в редакції додаткової угоди від 23.10.1995р.

Згодом, а саме 20.11.1998р. між сторонами було укладено додаткову угоду до договору №Д-1455 від 06.11.1992р., якою погоджено продовжити до 31.12.2001р. термін дії договору оренди та передбачено обов`язок орендаря протягом 6 місяців з дня набрання чинності цією угодою реорганізувати організацію.

Додатковою угодою №1114 від 08.10.1999р. до договору №Д-1455 від 06.11.1992р. сторонами погоджено внести зміни до преамбули договору та визначити, що орендодавцем є Фонд державного майна, а орендаря замінено його правонаступником - Закритим акціонерним товариством "Київський завод шампанських вин "Столичний".

Додатковою угодою №1296 від 27.08.2001р. до договору №Д-1455 від 06.11.1992р. сторонами викладено предмет договору в новій редакції, зокрема визначено, що орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування цілісний майновий комплекс (підприємство), склад якого визначено згідно з актом оцінки вартості майна станом на 01.06.2000р., відповідно до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України №75 від 19.01.2000р., протоколу інвентаризації майна цілісного майнового комплексу Київського заводу шампанських вин та майна Закритого акціонерного товариства "Київський завод шампанських вин "Столичний" (відповідно до Положення "Про інвентаризацію майна державного підприємства, яке передається в оренду", затвердженого Кабінетом Міністрів України від 02.03.1993р. №158), затвердженого 29.12.2000р. регіональним відділенням ФДМУ по м.Києву, а саме передається в оренду майно Київського заводу шампанських вин: балансова вартість основних засобів - 1862174,50 грн.; відновна балансова вартість основних засобів за вирахуванням зносу - 8161977,68 грн., в тому числі, орендованих основних засобів - 6587522,68 грн., витрати на капітальний ремонт - 1574455 грн., відновна вартість не встановленого устаткування - 55042,31 грн.; компенсація орендарем державні погіршення стану та загибелі орендованого майна - 22367,91 грн. Всього вартість цілісного майнового комплексу орендованого підприємства - 8239387,90 грн.

Вступ орендаря в строкове платне користування підприємством настає одночасно із підписанням сторонами додаткової угоди та акту приймання-передачі підприємства (п.2.1 договору №Д-1455 від 06.11.1992р. в редакції додаткової угоди №1296 від 27.08.2001р.).

За умови п.3.1 договору №Д-1455 від 06.11.1992р. в редакції додаткової угоди №1296 від 27.08.2001р. розмір місячної орендної плати за базовий місяць вересень 1995р., визначений на підставі Методики розрахунку орендної плати, яка зафіксована в додатковій угоді від 23.10.1995р., зі змінами та доповненнями станом на 01.10.1995р., становить 28274,97 грн., з урахуванням індексу інфляції на 01.10.2000р. становить 97 633,21 грн. Нарахування суми податку на додану вартість на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеному чинним законодавством України.

Згідно п.3.2 договору №Д-1455 від 06.11.1992р. в редакції додаткової угоди №1296 від 27.08.2001р. орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній на індекс інфляції за наступний місяць.

Пунктом 3.3 договору №Д-1455 від 06.11.1992р. в редакції додаткової угоди №1296 від 27.08.2001р. передбачено, що орендна плата перераховується до державного бюджету щоквартально до 10-го числа місяця, наступного за звітним кварталом.

Ця додаткова угода діє до 31.12.2005р. включно. Після закінчення терміну дії цієї додаткової угоди орендар має переважне право на її продовження на новий термін. У разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну цієї додаткової угоди після закінчення строку її чинності протягом одного місяця угода підлягає продовженню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цією угодою з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цієї угоди (п.п.10.1, 10.6 договору №Д-1455 від 06.11.1992р. в редакції додаткової угоди №1296 від 27.08.2001р.).

Між сторонами 27.08.2001р. складено та підписано акт прийому-передачі до договору №Д-1455 від 06.11.1992р. в редакції додаткової угоди №1296 від 27.08.2001р.

Додатковою угодою №186 від 28.04.2006р. контрагентами продовжено дію договору №Д-1455 від 06.11.1992р. до 30.06.2006р.

Додатковою угодою №293 від 29.06.2006р. сторонами також було викладено договір №Д-1455 від 06.11.1992р. в новій редакції.

Зокрема, визначено, що розмір орендної плати становить без податку на додану вартість за базовий місяць розрахунку травень 2006р. - 116 603,08 грн. Нарахування суми податку на додану вартість на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеному чинним законодавством України. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за поточний місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п.п.3.1, 3.2 договору №Д-1455 від 06.11.1992р. в редакції додаткової угоди №293 від 29.06.2006р.).

Сторонами досягнуто згоди, що договір діє до 30.06.2016р. включно (п.10.1 договору №Д-1455 від 06.11.1992р. в редакції додаткової угоди №293 від 29.06.2006р.).

Сторонами 29.06.2006р. підписано акт приймання-передачі цілісного майнового комплексу державного підприємства "Київський завод шампанських вин "Столичний". У додатку №1 до вказаного акту контрагентами погоджено перелік основних засобів, що передаються Фондом державного майна в оренду Закритому акціонерному товариству "Київський завод шампанських вин "Столичний".

Додатковою угодою №631 від 31.10.2007р. до договору №Д-1455 від 06.11.1992р. сторонами погоджено, що орендна плата за базовий місяць розрахунку травень 2006р. становить 171830,09 грн.

У додатковій угоді №288 від 09.08.2011р. сторонами викладено преамбулу договору №Д-1455 від 06.11.1992р. в новій редакції, зокрема визначено, що орендарем є Публічне акціонерне товариство "Київський завод шампанських вин "Столичний".

Згідно додаткової угоди №423 від 11.11.2011р. до договору №Д-1455 від 06.11.1992р. розмір орендної плати за вересень місяць 2011р. становить 446 763,52 грн. без податку на додану вартість.

Договором №221 від 30.06.2016р. сторонами продовжено дію договору №Д-1455 від 06.11.1992р. до 31.07.2016р. включно.

Договором №279 від 29.07.2016р. строк дії договору №Д-1455 від 06.11.1992р. продовжено до 20.09.2016р. включно.

Між сторонами 01.09.2016р. укладено договір №338, яким продовжено дію договору №Д-1455 від 06.11.1992р. до 31.12.2016р.

Договором №8 від 19.01.2017р. продовжено дію договору №Д-1455 від 06.11.1992р. до 31.03.2017р., а також сторони домовилися не пізніше ніж до 20.03.2017 на підставі Акту оцінки орендованого майна внести зміни до Договору в частині вартості об`єкта оренди, зміни розміру орендної плати.

Крім того, п. 4 вказаного договору визначено, що орендар зобов`язується на підставі письмового повідомлення орендодавця сплатити протягом трьох місяців різницю з орендної плати, що виникла з 30.06.2016, між сплаченою орендною платою та нарахованою на підставі Акту оцінки орендованого майна.

Між сторонами 17.03.2017р. укладено договір №91 про внесення змін до договору №Д-1455 від 06.11.1992р., пунктом 2 якого було встановлено вартість Підприємства за актом оцінки станом на 30.06.2016 - 90 587 860 грн.

Пунктами 4,5 вказаного договору передбачено, що орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої Постановою №786 від 04.10.1995р. Кабінету Міністрів України, і становить без податку на додану вартість за базовий місяць оренди червень 2016р. - 1 887 247, 08 грн. Зазначений розмір орендної плати застосовується з 30.06.2016р.

Відповідно до п. 6 вказаного договору орендар зобов`язується на підставі письмового повідомлення орендодавця сплатити протягом трьох місяців різницю з орендної плати, що виникла з 30.06.2016р. між сплаченою та нарахованою орендною платою, на підставі акту оцінки орендованого майна.

Згідно п.3.4 договору №Д-1455 від 06.11.1992р. в редакції договору №91 від 17.03.2017р. орендна плата перераховується орендарем до державного бюджету щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним. Якщо останній день сплати орендної плати припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, то сплата має відбуватись напередодні у робочий день.

Цей договір діє по 30.06.2021р. включно (п.10.1 договору №Д-1455 від 06.11.1992р. в редакції договору №91 від 17.03.2017р.).

Підставою позову у даній справі позивачем було визначено порушення відповідачем умов договору оренди №Д-1455 від 06.11.1992р. в редакції договору про внесення змін №91 від 17.03.2017р. в частині сплати різниці з орендної плати, що виникла з 30.06.2016р. між сплаченою та нарахованою орендною платою, яка визначена в договорі №91 про внесення змін до договору оренди.

Задовольняючи позовні вимоги суди виходили з того, що з огляду на умови пункту 4 договору №8 від 19.01.2017 та пунктів 4-6 договору №91 від 17.03.2017р. у відповідача наявний обов`язок здійснити виплату різниці між фактично сплаченою та нарахованою орендною платою, що виникла з 30.06.2016р. в сумі 3 365 363,28 грн.

В свою чергу, рішенням Господарського суду міста Києва від 16.07.2019 у справі №910/4829/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2019, визнано недійсним п. 4 договору № 8 від 19.01.2017 про продовження строку дії договору оренди №Д-1455 від 06.11.1992р., що укладений між приватним акціонерним товариством "Київський завод шампанських вин "Столичний" (попереднім найменуванням якого на момент укладення договору було - публічне акціонерне товариство "Київський завод шампанських вин "Столичний") та Фондом державного майна України (правонаступником якого щодо договору є Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву); визнано недійсним п.п. 4-6 договору №91 від 17.03.2017 про внесення змін до договору оренди №Д-1455 від 06.11.1992р., що укладений між приватним акціонерним товариством "Київський завод шампанських вин "Столичний" (попереднім найменуванням якого на момент укладення договору було - публічне акціонерне товариство "Київський завод шампанських вин "Столичний") та Фондом державного майна України (правонаступником якого щодо договору є Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву).

Приймаючи вказане рішення суд виходив з того, що на момент укладення договорів № 8 від 19.01.2017 та №91 від 17.03.2017 про внесення змін до договору №Д-1455 від 06.11.1992, яким встановлено обов`язок орендаря здійснити оплату різниці між орендною платою, що виникла з 30.06.2016 та яка фактично була вже сплачена орендарем, тобто договірні зобов`язання з оплати орендних платежів за період з червня 2016 по березень 2017 виконанні позивачем, а також з огляду на унормований чинним законодавством припис щодо заборони зміни ціни договору після його виконання, отже наявні правові підстави для задоволення позову про визнання недійсним п. 4 договору № 8 від 19.01.2017 та п.п. 4-6 договору №91 від 17.03.2017 згідно ч. 1 ст. 203, ст. 215 ЦК України.

Крім того, за оцінкою колегії суддів апеляційного суду, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що вказані умови оспорюваних договорів суперечать вищенаведеним положенням ст. 203 ЦК України, ч. 2 ст. 284, ст. 286 ГК України, ст.ст. 11, 19, 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", оскільки наявність законодавчо визначеної передумови для зміни розміру орендної плати не може бути підставою для автоматичного застосування зміненої орендної плати з моменту виникнення цієї обставини. Змінений розмір орендної плати в такому випадку підлягає застосуванню до відповідних правовідносин з моменту внесення змін до договору оренди.

Відповідно до ст. 320 Господарського процесуального кодексу України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 320 Господарського процесуального кодексу України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Заявник, як на нововиявлену обставину, посилається на визнання недійсними в судовому порядку (справа №910/4829/19) п. 4 договору № 8 від 19.01.2017 про продовження строку дії договору оренди №Д-1455 від 06.11.1992р., а також п.п. 4-6 договору №91 від 17.03.2017 про внесення змін до договору оренди №Д-1455 від 06.11.1992р., на підставі яких була стягнута заборгованість у даній справі.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 321 Господарського процесуального кодексу України заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 320 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення.

Колегією суддів встановлено, що відповідачем, заяву про перегляд рішення та постанови у даній справі за нововиявленими обставинами було подано у строк, встановлений п. 1 ч. 1 ст. 321 Господарського процесуального кодексу України - протягом тридцяти днів з дня набрання рішенням Господарського суду міста Києва від 16.07.2019 у справі №910/4829/19 законної сили.

Слід зазначити, що перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин.

До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є, одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Під час вирішення питань щодо правової природи юридичних фактів як нововиявлених обставин та їх істотності необхідно керуватися правилами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України. Не можуть бути визнані нововиявленими викладені в іншій справі висновки суду щодо обставин справи (оцінка доказів), юридична оцінка обставин справи в іншій справі та правові підстави рішення суду або його мотиви на предмет застосування норм права в іншій справі.

Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов`язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 2 статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, вважається таким з моменту його вчинення (частина перша статті 236 Цивільного кодексу України).

Отже, як нововиявлену обставину заявник правомірно зазначає встановлений рішенням суду факт недійсності договору.

При цьому, виходячи з норм ст. 236 Цивільного кодексу України, ця обставина існувала на момент винесення рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2018 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2018 у даній справі №910/18972/17, якє є предметом перегляду за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод шампанських вин "Столичний", однак стала відомою після прийняття рішення в межах іншої справи №910/4829/19 та набрання ним законної сили.

Слід зазначити, що наведена обставина містить всі складові для надання їй статусу нововиявленої: існування її на час розгляду справи; ця обставини не могла бути відома заявникові на час розгляду цієї справи; істотність даної обставини для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - Суд) процедура поновлення розгляду справи за нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження для виправлення помилок правосуддя, як така, не суперечить положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) за умови відсутності зловживання (див. пп. 27 - 28 рішення від 18 листопада 2004 року у справі "Правєдная проти Росії" №69529/01 та п. 46 рішення від 6 грудня 2005 року у справі "Попов проти Молдови" № 2). Однак, при цьому Суд наголошує, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, потрібно тлумачити в світлі Преамбули до Конвенції, яка проголошує принцип верховенства права як частину спільної спадщини держав-учасниць. Одним із аспектів принципу верховенства права є принцип правової певності, який, окрім іншого, передбачає, що якщо суд ухвалив остаточне рішення по суті спору, таке рішення не може бути піддане перегляду (див. рішення Суду у справі "Брумареску проти Румунії" від 28 жовтня 1999 року). Цей принцип встановлює, що жодна сторона не вправі ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало чинності, лише задля нового судового розгляду і нового рішення по суті. Перегляд судового рішення не повинен бути замаскованою апеляційною процедурою, а саме лише існування двох позицій щодо способу вирішення спору не є підставою для повторного судового розгляду. Відхилення від цього принципу допустимі лише за наявності виняткових обставин (див. п.п. 51 - 52 рішення Суду у справі "Рябих проти Росії" від 24 червня 2003 року; ухвала Суду щодо прийнятності заяви № 62608/00 "Агротехсервіс проти України"; п.п. 42-44 рішення Суду у справі "Желтяков проти України" від 9 червня 2011 року).

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (див. пп. 27 - 34 рішення Суду у справі "Праведная проти Росії" від 18 листопада 2004 року).

Аналогічної позиції про те, що обставина у вигляді визнання недійсним договору містить всі складові для надання їй статусу нововиявленої дотримується також Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду (постанова від 03.08.2018 у справі № 19/5009/1481/11).

Отже, в межах іншої справи №910/4829/19 були встановлені обставини недійсності п. 4 договору № 8 від 19.01.2017 про продовження строку дії договору оренди №Д-1455 від 06.11.1992р., а також п.п. 4-6 договору №91 від 17.03.2017 про внесення змін до договору оренди №Д-1455 від 06.11.1992р., на підставі яких з відповідача була стягнута заборгованість у даній справі.

Частиною 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, вказані обставини в силу наведеної норми ч. ст. 75 Господарського процесуального кодексу України мають преюдиційне значення та не підлягають повторному доведенню.

За змістом статті 129 -1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і воно є обов`язковим до виконання, тому вважається законними, доки не скасовано в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуто компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій воно ухвалено. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством.

Колегія суддів зазначає, що на час прийняття даної постанови рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2019 у справі №910/4829/19, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2019, яким було визнано недійсними вказані вище пункти договорів, не скасовано в касаційному порядку, а також не переглянуто компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом.

Таким чином, оскільки підставою для задоволення позову у даній справі були обставини невиконання відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати різниці між фактично сплаченою та нарахованою орендною платою, які виникли на підставі п. 4 договору № 8 від 19.01.2017 про продовження строку дії договору оренди №Д-1455 від 06.11.1992р., а також п.п. 4-6 договору №91 від 17.03.2017 про внесення змін до договору оренди №Д-1455 від 06.11.1992р., та враховуючи визнання недійсними в судовому порядку зазначених пунктів, висновки про обґрунтованість позовних вимог у даній справі повністю спростовуються.

При цьому, врахування наведених обставин недійсності зазначених пунктів договорів мало б наслідком прийняття іншого рішення - про відмову у задоволенні позову, оскільки недійсний правочин не створює правових наслідків, тобто у даному випадку у вигляді обов`язку відповідача оплатити позивачу різницю між фактично сплаченою та нарахованою орендною платою.

Відповідно до ст. 325 Господарського процесуального кодексу України, за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може, зокрема, задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення.

Приймаючи до уваги нововиявлені обставини, які в повному обсязі спростовують висновки суду, покладені в основу рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2018 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2018 у справі №910/18972/17, на підставі положень ст.ст.320, 325 Господарського процесуального кодексу України вказані судові акти підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення - про відмову у задоволенні позову, з огляду на що заява відповідача підлягає задоволенню.

Щодо заяви відповідача про поворот виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2018 у справі №910/18972/17, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 333 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує питання про поворот виконання, якщо за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами він відмовляє в позові повністю.

Заява про поворот виконання може бути подана протягом одного року з дня ухвалення відповідного рішення суду апеляційної чи касаційної інстанції або з дня ухвалення рішення при новому розгляді справи (ч.10 ст. 333 Господарського процесуального кодексу України).

Колегія суддів, дослідивши вказану заяву відповідача про поворот виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2018 у справі №910/18972/17, встановила, що її подано в межах строку, встановленого ч.10 ст. 333 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 6 ст. 333 Господарського процесуального кодексу України до заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем.

Згідно наданих відповідачем копій платіжних доручень товариством з обмеженою відповідальністю "Київський завод шампанських вин "Столичний" на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2018 у справі №910/18972/17 було перераховано до Державного бюджету України заборгованість з орендної плати в сумі 3 365 363 грн. 28 коп. (платіжне доручення від 15.03.2019 №3756) та пеню в сумі 434 638 грн. 97 коп. (платіжне доручення від 15.03.2019 №3757).

Крім цього, платіжним дорученням від 15.03.2019 №3758, також наданим заявником, підтверджується перерахування на рахунок Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву судового збору (за розгляд справи в суді першої інстанції) в сумі 56 997 грн. 48 коп.

При цьому, колегія суддів зазначає, що сплачені відповідачем на користь Державного бюджету України кошти заборгованості з орендної плати та пені, є коштами державного бюджету, які належать на праві власності державі, отже відповідно у зобов`язанні з повернення вказаних коштів саме держава Україна виступає стороною.

За наведених обставин, сплачені відповідачем на користь Державного бюджету України кошти заборгованості з орендної плати в сумі 3 365 363 грн. 28 коп. та пені в сумі 434 638 грн. 97 коп. підлягають поверненню товариству з обмеженою відповідальністю "Київський завод шампанських вин "Столичний" відповідно саме з Державного бюджету України, а не з позивача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву, як просить в своїй заяві відповідач.

Окрім наведеного, слід також зазначити, що згідно позиції Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №12-110гс18 резолютивні частини рішень у випадках повернення коштів з Державного бюджету України не повинні містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено списання.

Що стосується коштів судового збору у розмірі 56 997 грн. 48 коп., сплачених відповідачем безпосередньо на користь позивача, то вони відповідно підлягають поверненню саме з Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву.

Стосовно розподілу сум судового збору, сплаченого відповідачем при апеляційному та касаційному оскарженні рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2018 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2018 у справі №910/18972/17, колегія суддів зазначає, що оскільки в результаті перегляду наведених судових актів за нововиявленими обставинами вони скасовуються, відповідно відповідачу підлягають компенсації, понесенні ним при апеляційному та касаційному оскарженні наведених судових актів, витрати з оплати судового збору.

Крім цього, на позивача підлягають покладенню витрати з оплати судового збору за подання заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

Керуючись ст.ст. 129, 281 - 284, 325, 333 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод шампанських вин "Столичний" про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2018 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2018 за нововиявленими обставинами у справі №910/18972/17 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2018 у справі №910/18972/17 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву до приватного акціонерного товариства "Київський завод шампанських вин "Столичний" (правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю "Київський завод шампанських вин "Столичний") про стягнення 4 060 517,75 грн. відмовити повністю.

4. Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, будинок 50-Г, ЄДРПОУ 19030825) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод шампанських вин "Столичний" (04073, м.Київ, вул.Сирецька, будинок 27, ЄДРПОУ 30373419) судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 91 361 грн. 65 коп.

5. Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, будинок 50-Г, ЄДРПОУ 19030825) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод шампанських вин "Столичний" (04073, м.Київ, вул.Сирецька, будинок 27, ЄДРПОУ 30373419) судовий збір за подання касаційної скарги в сумі 121 815 грн. 54 коп.

6. Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, будинок 50-Г, ЄДРПОУ 19030825) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод шампанських вин "Столичний" (04073, м.Київ, вул.Сирецька, будинок 27, ЄДРПОУ 30373419) судовий збір за подання заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами в сумі 91 361 грн. 65 коп.

7. Заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод шампанських вин "Столичний" про поворот виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2018 у справі №910/18972/17 задовольнити.

8. Здійснити поворот виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2018 у справі №910/18972/17.

9. Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод шампанських вин "Столичний" (04073, м.Київ, вул.Сирецька, будинок 27, ЄДРПОУ 30373419), сплаченні на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2018 у справі №910/18972/17 суми заборгованості в розмірі 3 365 363 грн. 28 коп. та пені в розмірі 434 638 грн. 97 коп.

10. Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, будинок 50-Г, ЄДРПОУ 19030825) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод шампанських вин "Столичний" (04073, м.Київ, вул.Сирецька, будинок 27, ЄДРПОУ 30373419), сплачену на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2018 у справі №910/18972/17 суму судового збору в розмірі 56 997 грн. 48 коп.

11. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідні накази.

12. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено: 19.03.2020 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді О.І. Поляк

М.А. Руденко