Постанова

Іменем України

12 березня 2020 року

м. Київ

справа № 127/5835/16-ц

провадження № 61-9955св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Журавель В. І., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

третя особа - Вінницька міська рада,

розглянув у судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 03 жовтня 2018 року в складі судді: Гуменюк К. П., та постанову Вінницького апеляційного суду від 25 квітня 2019 року в складі колегії суддів: Якименко М. М., Сала Т. Б., Шемети Т. М.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Вінницької міської ради, про поділ (виділ) частки майна та встановлення порядку користування земельною ділянкою.

Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 належить ј частки будинковолодіння по АДРЕСА_1 . Іншими співвласниками є відповідачі по справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Сторонами не досягнуто домовленості про поділ (виділ) в натурі житлового будинку, що порушує його права. Будинковолодіння розташоване на земельній ділянці, яка перебуває у сторін в користуванні та кожний використовує ту частину земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування своєї частини будинку, господарських будівель та споруд. ОСОБА_2 без узгодження з іншими співвласниками розпочала будівництво фундаменту на земельній ділянці, чим порушує його права на користування останньою. При цьому ОСОБА_2 наполягала на проведенні спільної приватизації земельної ділянки.

ОСОБА_1 просив

поділити в натурі житловий будинок, загальною площею 226,8 кв. м та господарські споруди, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , виділивши кожному співвласнику частку майна, що передається в результаті поділу, згідно висновку будівельно-технічної експертизи;

встановити порядок користування земельною ділянкою, розташованою по АДРЕСА_1 , площею 0,0683 га згідно висновку земельно-технічної експертизи.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 03 жовтня 2018 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 25 квітня 2019 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Виділено в натурі у власність ОСОБА_2 її частку у праві спільної часткової власності на 1/2 частки домоволодіння згідно варіанту № 3 висновку судової експертизи а саме: в житловому будинку літера «А» - коридор 1-1, кухню 1-2, кімнату 1-3, кімнату 1-4, кімнату 1-5, кухню 2-1, коридор 2-2, кімнату 2-3, ганок, сарай «К», убиральню «Л», сарай «М», гараж «Е».

Виділено в натурі у власність ОСОБА_1 його частку у праві спільної часткової власності на 1/4 частки домоволодіння згідно варіанту № 3 висновку судової експертизи, а саме: в житловому будинку літера «Ж» - коридор 3-1, вітальню 3-2, санвузол 3-4, кухню 3-5, гараж «Д»; в житловому будинку літ «А» - санвузол 1-6.

Виділено в натурі у власність ОСОБА_3 його частку у праві спільної часткової власності на 1/4 частки домоволодіння згідно варіанту № 3 висновку судової експертизи, а саме: в житловому будинку літ. «Ж» - комору І, комору 3-3, коридор 3-6, кімнату 3-7, туалет 3-8, комору 3-9, кімнату 3-10, веранду ІІ, убиральню «З».

Огорожу №1 та колодязь №2 залишено у спільному сумісному користуванні.

Зобов`язано ОСОБА_2 та ОСОБА_1 спільно здійснити переобладнання приміщень житлового будинку літера «А» з прибудовами АДРЕСА_1 згідно варіанту № 3 висновку судової експертизи заклавши дверний отвір між приміщеннями 1-1 та 1-6 та улаштувати дверний отвір між приміщенням 1-6 та двором.

Зобов`язано ОСОБА_3 та ОСОБА_1 спільно здійснити переобладнання приміщень житлового будинку згідно варіанту № 3 судової експертизи, заклавши дверний отвір між приміщеннями 3-2 та 3-3, улаштувати дверний отвір між приміщенням І та 3-3, та улаштувати перегородку між приміщеннями 3-2 та 3-3.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 компенсації за відступ від частки в праві власності на домоволодіння у розмірі 67 387,66 грн та 104 929,65 грн.

У іншій частині позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що доцільно здійснити виділ часток за запропонованим експертом варіантом № 3, адже порівняно з варіантом № 2 такий виділ є максимально наближеним до розміру часток у праві спільної часткової власності. Крім того, за варіантом № 3 розмір компенсації, яка підлягає сплаті ОСОБА_2 іншими співвласниками, є меншим ніж за варіантом № 2. Так само і за варіантом № 3 обсяг будівельних та ремонтно-будівельних робіт для здійснення ізольованого користування виділеними приміщеннями є меншим ніж за запропонованим варіантом № 2.

При відмові в задоволенні позовної вимоги щодо встановлення порядку користування земельною ділянкою суд вказав, що земельна ділянка, яка перебуває у користуванні сторін, зокрема її межі, не відповідають фактичній межі суміжної земельної ділянки, які в свою чергу занесені до бази ДЗК, а тому в розумінні положень ст. 79-1 ЗК України, земельна ділянка по АДРЕСА_1 не є сформованою, як об`єкт цивільних прав. Тому позовна вимога про встановлення порядку користування земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , не може бути задоволена.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції обрано третій варіант, запропонований експертом, так як виділ часток є максимально наближеним до розміру часток у праві спільної часткової власності. Розмір компенсації, яка підлягає сплаті ОСОБА_2 іншими співвласниками в сумі 67 387,66 грн та 104 929,65 грн, є меншим ніж за іншим варіантом. Так само обсяг будівельних та ремонтно будівельних робіт для здійснення ізольованого користування виділеними приміщеннями є меншим ніж за іншими варіантами. При відмові в задоволенні позовної вимоги щодо встановлення порядку користування земельною ділянкою суд першої інстанції правильно вважав, що земельна ділянка, яка перебуває в користуванні сторін в розумінні положень ст. 79-1 ЗК України не є сформованою, як об`єкт цивільних прав.

Апеляційний суд вказав, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 зводяться в до вказівки про порушення прав саме позивача, а не самого відповідача ОСОБА_3 , хоча з апеляційною скаргою позивач не звертався. ОСОБА_3 був учасником справи, йому були відомі всі обставини, заявлені доводи. Жодного клопотання чи заяви про призначення експертизи та запитань перед експертами скаржник не заявляв, з зустрічним позовом про збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності не звертався. Більш того, надав суду заяву, де просив розглянути справу у його відсутність. Апеляційним судом визнане безпідставним також посилання в апеляційній скарзі на ту обставину, що суд проігнорував прохання позивача та відповідача ОСОБА_2 визначити їх частки з врахуванням добудов, прибудов та знесених об`єктів нерухомого майна, оскільки з такими заявами сторони до суду першої інстанції не звертались.

Аргументи учасників справи

У травні 2019 року ОСОБА_3 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції при призначенні експертизи не поставив питання щодо визначення часток сторін у спірному будинковолодінні, яке було заявлено представником позивача, у зв`язку з чим ухвалив незаконне та необґрунтоване рішення, оскільки поділ відбувся по наявних частках, без визначення реальних часток згідно фактичного користування та з врахуванням добудов, побудов та інших поліпшень майна. Апеляційним судом не було розглянуто заяву про призначення повторної експертизи. Суди не врахували на яке саме майно зареєстровано право власності кожної сторони, а також вклад кожного з співвласників у об`єкти нерухомого майна. Суд виділив ОСОБА_2 частку у майні, право власності на яке за нею не зареєстроване. Обраний судом варіант поділу спільної часткової власності не відповідає нормам чинного законодавства та включає в себе втручання у несучі конструкції будівлі, а також жоден варіант експертизи не передбачає вирішення порядку із забезпеченням комунікацій та подальшої експлуатації інженерних мереж.

У серпні 2019 року ОСОБА_4 подала відповідь на касаційну скаргу ОСОБА_3 , в яких просить рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Відповідь на касаційну скаргу мотивована тим, що судові рішення першої і апеляційної інстанцій винесені в межах позовних вимог позивача матеріального та процесуального права. ОСОБА_3 приховав від суду касаційної інстанції, що 25 квітня 2019 року колегією суддів судової палати з розгляду цивільних справ Вінницького апеляційного суду розглянуто його клопотання про зупинення провадження у справі та відмовлено в його вимогах

У серпні 2019 року від ОСОБА_3 надійшли додаткові пояснення до його касаційної скарги по суті спору.

Пояснення мотивовані тим, що експертом не було враховано наявності реєстрації права власності ОСОБА_2 на об`єкти нерухомого майна, що існували станом на 27 жовтня 1981 року - житловий будинок літ. «А», загальною площею 127, 4 кв. м, сарай літ. «Б», сарай літ. «В», сарай літ. «Г», вбиральня літ. «У», вбиральня літ. «У1» та огорожа. ОСОБА_2 було знесено частину будинку, а саме: коридор «2-1» площею 3,5 кв.м, кухню «2-2» площею 4.6 кв.м, кімнату «2-3» площею 6,0 кв.м, кімнату «2-4» площею 26,7 кв.м, кімнату «2-5» площею 6,7 кв.м. Отож, знісши частину приміщень, ОСОБА_2 фактично зменшила свою частку у спільній частковій власності у той час, коли ОСОБА_1 у 1989 році побудував житловий будинок «Ж», загальною площею 122,1 кв.м, здійснив прибудови до житлового будинку, що позначений літ. «А», а саме : прибудову літ. «А4» площею 22,0 кв.м та прибудову літ. «а» площею 7,1 кв.м, побудував гараж літ. «Д». Вперше реєстрація права власності на новостворене нерухоме майно була проведена 09 лютого 2016 року на підставі довідки КП «ВМБТІ» від 24 листопада 2015 року та технічного паспорта виданого 18 лютого 2015 року право власності на новостворене майно зареєстровано за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Відповідач ОСОБА_2 права власності на нові об`єкти нерухомого майна не реєструвала, а тому не може вважатися його власником і даний факт мав би бути взятий до уваги про виділі часток співвласників в натурі, оскільки ОСОБА_2 має бути виділено лише те нерухоме майно, на яке вона має реєстроване право власності.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 19 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_3 , витребувані матеріали справи із суду першої інстанції, зупинене виконання рішення суду першої інстанції до закінчення касаційного провадження.

Ухвалою Верховного Суду від 03 лютого 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 № 460-ІХ, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що на підставі рішення виконавчого комітету Замостянської районної Ради народних депутатів від 24 грудня 1981 року № 846 закріплена земельна ділянка за домоволодінням ОСОБА_2 та ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 площею 683 кв. м, з яких 83,0 кв. м в тимчасове користування під посів господарських культур з земельної ділянки міського земельного фонду.

08 лютого 1982 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 видані свідоцтва № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2, відповідно, про право особистої власності на будівлю народних депутатів на праві власності (по Ѕ частці кожному) будинковолодіння, розташованого у АДРЕСА_1 .

За нотаріально посвідченим договором дарування від 19 лютого 2016 року ОСОБА_1 подарував ј частку належної йому у праві власності на зазначене будинковолодіння ОСОБА_3 , яке в цей же день зареєстроване за останнім в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

11 лютого 2016 року за ОСОБА_1 зареєстроване право приватної спільної часткової власності на ј частку двох житлових будинків з господарськими будівлями та спорудами.

Висновком судової будівельно-технічної, оціночно-будівельної, земельно-технічної та оціночно-земельної експертизи №1900-1903/17-21 від 30 січня 2018 року експертом запропоновано:

Варіант №1 (з врахуванням фактично складеного користування):

ОСОБА_2 в житловій будівлі літ «А» виділити кухню 2-1, коридор 2-2, кімнату 2-3, ганок, а також сарай К, убиральню Л., сарай М, гараж Е.

ОСОБА_1 в житловій будівлі літ «А» виділити коридор 1-1, кухню 1-2, кімнату 1-3, кімнату 1-4, кімнату 1-5, санвузол 1-6, а також гараж Д ОСОБА_5

ОСОБА_3 в житловій будівлі літ «Ж» виділити комору І, коридор 3-1, вітальню 3-2, комору 3-3, санвузол 3-4, кухню 3-5, коридор 3-6, кімнату 3-7, туалет 3-8, комору 3-9, кімнату 3-10, веранду ІІ, а також убиральню З.

огорожу №1 та колодязь №2 залишити у спільне сумісне користування.

Виділені в натурі частки від загальної вартості домоволодіння складають: ОСОБА_2 -20/100 частки, ОСОБА_1 28/100 частки, ОСОБА_3 - 52/100 частки. Компенсація ОСОБА_2 становить 541789,28 грн.

Варіант №2 (у частках максимально наближених до часток співвласників):

ОСОБА_2 в житловій будівлі літ «А» виділити кімнату 1-3, кімнату1-4, кімнату 1-5, кухню 2-1, коридор 2-2, кімнату 2-3 а також ганок, сарай К, убиральню Л, сарай М, гараж Е.

ОСОБА_1 в житловій будівлі літ «А» виділити коридор 1-1, кухню 1-2, санвузол 1-6, в житловій будівлі літ «Ж» виділити коридор 3-1, вітальню 3-2, санвузол 3-4, кухню 3-5, а також гараж

ОСОБА_6 в житловій будівлі літ «Ж» виділити комору І, комору 3-3, коридор 3-6, кімнату 3-7, туалет 3-8, комору 3-9, кімнату 3-10, веранду ІІ, а також убиральню З.

огорожу №1 та колодязь №2 залишити у спільне сумісне користування.

Виділені в натурі частки від загальної вартості домоволодіння складають: ОСОБА_2 -39/100 частки, ОСОБА_1 31/100 частки, ОСОБА_3 - 30/100 частки. Компенсація ОСОБА_2 становить 223670,15 грн. Крім того необхідне проведення будівельних та ремонтно - будівельних робіт.

Варіант №3 (у частках максимально наближених до часток співвласників):

ОСОБА_2 в житловому будинку літ «А» коридор 1-1, кухню 1-2, кімнату1-3, кімнату 1-4, кімнату 1-5, кухню2-1, коридор 2-2, кімнату 2-3, ганок, сарай «К», убиральню «Л», сарай «М», гараж «Е».

ОСОБА_1 в житловому будинку літ «Ж» - коридор 3-1, вітальню 3-2, санвузол 3-4, кухню 3-5, гараж «Д»; в житловому будинку літ «А» - санвузол 1-6.

ОСОБА_3 в житловому будинку літ «Ж» - комору І, комору 3-3, коридор 3-6, кімнату 3-7, туалет 3-8, комору 3-9, кімнату 3-10, веранду ІІ, убиральню «З».

огорожу №1 та колодязь №2 залишити у спільне сумісне користування.

Судом першої інстанції обрано третій варіант, запропонований експертом, так як виділ часток є максимально наближеним до розміру часток у праві спільної часткової власності. Розмір компенсації, яка підлягає сплаті ОСОБА_2 іншими співвласниками в розмірі 67 387,66 гривень та 104 929,65 грн, є меншим ніж за іншим варіантом. Так само обсяг будівельних та ремонтно будівельних робіт для здійснення ізольованого користування виділеними приміщеннями є меншим ніж за іншими варіантами.

Відповідно до частини другої статті 364 ЦК України якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 ЦК України), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

У постанові Верховного Суду України від 03 квітня 2013 року у справі № 6-12цс13 зроблено висновок, що виділ часток (поділ) жилого будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або у разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась. Відтак визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників. Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права стосовно спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен передати співвласнику частки жилого будинку та нежилих будівель, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі. Під неспівмірною шкодою господарського призначення слід розуміти суттєве погіршення технічного стану жилого будинку, перетворення в результаті переобладнання жилих приміщень у нежитлові, надання в рахунок частки приміщень, які не можуть бути використані як житлові через невеликий розмір площі або через неможливість їх використання (відсутність денного світла тощо).

У постанові Верховного Суду України 16 листопада 2016 року у справі № 6-1443цс16 зроблено висновок, що «виходячи з аналізу змісту норм статей 183, 358, 364 ЦК України можна дійти висновку, що виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин такий поділ (виділ) можна провести зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась. Отже, визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників. Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права щодо спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, то, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), суд повинен передати співвласнику частину нерухомого майна, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо, без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню майна. Якщо в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина нерухомого майна, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на це майно».

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про застосування судами варіанту поділу, який передбачає втручання в несучі стіни та про належність ОСОБА_1 на праві особистої, а не спільної власності житлового будинку «Ж», що включений у поділ, з таких підстав.

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Тобто, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Апеляційний суд встановив, що жодного клопотання чи заяви про призначення експертизи та запитань перед експертами ОСОБА_3 не заявляв, з зустрічним позовом про збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності не звертався, надав суду заяву, де просив розглянути справу у його відсутність.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права чи з порушенням норм процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржені рішення без змін та поновити виконання рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 410 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 03 жовтня 2018 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 25 квітня 2019 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 03 жовтня 2018 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

В. І. Журавель

М. М. Русинчук