Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

20 січня 2010 р. № 2-а- 43152/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Волкова Л.М., при секретарі судового засідання Когут Н.М.

за участю:

позивача –Марченко В.В.

представника відповідача –Шевчук Д.А., діє на підставі доручення від 11.01.2010р. за № 11

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом

_1

до

частини А 1215

про

бездіяльності незаконною та зобов’язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив суд визнати дії суб’єкта владних повноважень – командира військової частини А 1215 неправомірними, стягнути з військової частини А 1215 на користь позивача суму матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2008 рік у розмірі 2403.75 грн. та суму одноразової грошової винагороди за 15 років безперервної військової служби у розмірі 585.00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.07.2009р. адміністративний позов ОСОБА_1 був задоволений в повному обсязі.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2009р. постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.07.2009р. скасовано з мотивів неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи, справу направлено до суду першої інстанції на новий судовий розгляд в іншому складі суду.

Позивач в судовому засіданні уточнив позовні вимоги та просив суд визнати бездіяльність відповідача щодо невиплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2008рік у розмірі 2403.75грн. та одноразової грошової допомоги за безперервну службу в розмірі 585.00грн. незаконною, зобов’язати відповідача виплатити на користь позивача матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2008рік у розмірі 2403.75 грн. та одноразову грошову допомогу за безперервну службу в розмірі 585.00 грн.

В судовому засіданні позивач уточнені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, в обґрунтування яких зазначив наступне. Позивач проходить військову службу у військовій частині А 1215, займає посаду командира роти матеріального забезпечення, має військове звання – капітан та безперервний строк служби у Збройних Силах України – 15 років. 26 лютого 2008 року позивачем була подана заява на ім’я командира військової частини А 1215 з проханням надати матеріальну допомогу у зв’язку з скрутним матеріальним становищем. Командиром військової частини А 1215 видано наказ № 63, де передбачено виплату позивачеві матеріальної допомоги у розмірі 2403.75грн. Вказана матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань позивачеві була нарахована, але не виплачена. Крім того, 30 липня 2008 року у зв’язку із досягненням безперервної вислуги понад 15 років, позивачем було подано заяву командиру військової частини А 1215 про виплату одноразової грошової винагороди за 15 років безперервної військової служби. 20 серпня 2008 року командиром військової частини А1215 видано наказ № 191, яким передбачено виплату позивачеві одноразової грошової винагороди за 15 років безперервної військової служби у розмірі 585 грн. Одноразова грошова винагорода позивачеві була нарахована, але не виплачена.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував з підстав відсутності коштів на виплату винагороди за тривалість безперервної військової служби та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2008рік позивачеві, оскільки вони не надійшли від вищестоящого командування. Крім того, просив застосувати до позовних вимог позивача положення ст. 100 КАС України. Клопотання про залучення до участі у справі Командування Повітряних Сил Збройних Сил України, просив суд залишити без розгляду.

Суд, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_1 проходить військову службу в Збройних Силах України, є військовослужбовцем військової частини А 1215, займає посаду командира роти матеріального забезпечення, має військове звання капітан, що підтверджується витягом з послужного списку (а.с. 18).

26.02.2008р. позивач подав на ім’я командира військової частини А1215 заяву з проханням виплатити матеріальну допомогу за 2008р. у зв’язку з скрутним матеріальним становищем, що підтверджується копією заяви (а.с. 7).

Наказом командира ВЧ А 1215 за № 63 від 18.03.2008р., капітану ОСОБА_1. було призначено до виплати матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2008рік в розмірі 2403.75грн., що підтверджується витягом з відповідного наказу (а.с. 8).

Судом встановлено та підтверджено представником відповідача, що Наказ командира ВЧ А 1215 за № 63 від 18.03.2008р. щодо виплати позивачеві матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2008рік в розмірі 2403.75грн. не скасований, є чинним, але виплата вказаної суми допомоги здійснена не була.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про соціа льний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей,, від 20.12.1991р. за № 2011-ХІІ соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з ст. 1-1 Закону України „Про соціа льний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей,, від 20.12.1991р. за № 2011-ХІІ законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей базується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів.

Відповідно до ст. 9 Закону України „Про соціа льний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей,, від 20.12.1991р. за № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з п.п. 1.1. Наказу Міноборони "Про затвердження Положення про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України" від 05.03.2001р. за № 75 грошове забезпечення військовослужбовців визначається залежно від посади, військового звання, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання, тривалості та умов військової служби. Воно складається з окладів грошового утримання та додаткових видів грошового забезпечення. До окладів грошового утримання належать оклади за військовим званням та посадові оклади. Додаткові види грошового забезпечення включають підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, одноразові й щомісячні винагороди, морське грошове забезпечення, матеріальні та грошові допомоги і премію.

Відповідно до п.п. 36.1. Наказу Міноборони "Про затвердження Положення про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України" від 05.03.2001р. за № 75 особам офіцерського складу, прапорщикам (мічманам), солдатам (матросам), сержантам і старшинам, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога у розмірі місячного окладу грошового утримання.

Відповідно до п.п. 36.2. Наказу Міноборони "Про затвердження Положення про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України" від 05.03.2001р. за № 75 матеріальна допомога надається військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) за їх рапортом за місцем штатної служби на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому розміру допомоги.

Відповідно до письмових пояснень, наданих до суду представником відповідача встановлено, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2008рік у розмірі 2403.75 грн. та одноразова грошова допомога за безперервну службу в розмірі 585.00 грн. була позивачеві нарахована в межах кошторису відповідача на 2008р. (а.с. 76).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про незаконність бездіяльності відповідача щодо невиплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2008р. в розмірі 2403.75грн., відповідно до наказу командира військової частини А-1215 за № 63 від 18.03.2008р.

Крім того, 30 липня 2008 року у зв’язку із досягненням безперервної вислати понад 15 років позивачем було подано заяву командиру військової частини А 1215 про виплату одноразової грошової винагороди за 15 років безперервної військової служби, що підтверджується копією заяви (а.с. 9).

Наказом командиру військової частини А 1215 від 20 серпня 2008 року за № 191, позивачеві було призначено виплату одноразової грошової винагороди за 15 років безперервної військової служби у розмірі 585 грн., що підтверджується витягом з наказу (а.с. 10).

Відповідно до п.п. 32.1. Наказу Міноборони "Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" від 11.06.2008р. за № 260 особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, одноразово, залежно від тривалості безперервної календарної військової служби, виплачується винагорода в таких розмірах: строк безперервної календарної військової служби 15 років - розмір винагороди посадовий оклад і оклад за військовим званням - 1,0. Винагорода за тривалість безперервної військової служби виплачується за місцем штатної служби за наказом командира військової частини, а командирам військових частин (начальникам) - за наказами вищих командирів (начальників).

Згідно з п.п. 32.8. Наказу Міноборони "Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" від 11.06.2008р. за № 260 винагорода за тривалість безперервної військової служби військовослужбовцям нараховується від окладу за основною посадою, яку займає військовослужбовець на день виникнення права на винагороду, та окладу за військовим званням. При цьому посадові оклади беруться до розрахунку без підвищень, передбачених законодавством України. Під час виплати винагороди військовослужбовцям, які на день виникнення права на винагороду перебувають у розпорядженні, та тим, які звільнені від посад, до розрахунку беруться посадові оклади за останніми штатними посадами (з урахуванням зміни норм грошового забезпечення), що вони займали.

Судом встановлено та підтверджено представником відповідача, що Наказ командира ВЧ А 1215 за № 191 від 20.08.2008р. щодо виплати позивачеві одноразової грошової винагороди за 15 років безперервної військової служби у розмірі 585 грн. не скасований, є чинним, але виплата вказаної суми допомоги здійснена не була.

Суд звертає увагу на те, що реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання представника відповідача на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань судом не береться до уваги.

Стосовно клопотання представника відповідача щодо застосування до вимог позивача норм ч. 1 ст. 100 КАС України, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач просив суд визнати бездіяльність відповідача неправомірною та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість з виплати матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань в сумі 2403.75грн. та одноразової грошової винагороди за 15 років безперервної військової служби у розмірі 585.00грн.

Відповідно до ст. 9 Закону України „Про соціа льний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, від 20.12.1991р. за № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач просить суд зобов’язати відповідача виплатити на його користь одноразовий додатковий вид грошового забезпечення - матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та одноразова грошова винагорода за безперервну військову службу, що є невід’ємною складовою системи грошового забезпечення.

Спеціальною нормою - Законом України «Про соціа льний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991р. за № 2011-ХІІ не передбачено строків виплати матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань.

В судовому засіданні представником відповідача зазначено, що право позивача на отримання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2008р. виникло 18.03.2008р. та мало бути реалізоване до закінчення 2008р., тобто до 31.12.2008р. З цієї дати починається перебіг строку позовної давності для позовних вимог позивача, відповідно до пояснень представника відповідача в судовому засіданні. З позовної заяви вбачається, що вона була подана 10.06.2009р. (а.с. 3).

Крім того, порушення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду тривало з 31.12.2008р. року стосовно невиплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань і не припинилось до цього часу. Тим більше, відповідно до ч. 1 ст. 3 Бюджетного кодексу України, бюджетний період закінчується 31 грудня, тобто виплата може бути здійснена відповідачем і до 31.12.2008 року, тобто в межах бюджетного року.

Таким чином, суд не вбачає пропущення позивачем строку звернення до суду за захистом свого права на отримання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2008 рік.

Стосовно посилання представника відповідача на пропущення строку позивачем для звернення до суду за стягненням одноразової грошової винагороди за безперервну військову службу, суд зазначає наступне.

Спеціальними нормами - Законом України «Про соціа льний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991р. за № 2011-ХІІ, Наказом Міноборони "Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" від 11.06.2008р. за № 260 не встановлено терміну, впродовж якого зазначена одноразова грошова винагорода за безперервну військову службу має бути виплачена військовослужбовцеві.

Згідно з ч. 7 ст. 9 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач просить суд зобов’язати відповідача виплатити на його користь одноразову грошову винагороду за безперервну військову службу. Зазначена винагорода є невід’ємною складовою системи грошового забезпечення військовослужбовців відповідно до Закону України «Про соціа льний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991р. за № 2011-ХІІ, яке є складовою системи «оплати праці».

Таким чином, суд приходить до висновку, що на правовідносини, пов’язані з виплатою грошового забезпечення та його складових військовослужбовцям, вимоги ст. 99 КАС України не застосовуються.

Посилання відповідача на те, що відповідач є розпорядником грошових коштів третього рівня, а належним розпорядником є Міністр оборони України, суд не бере до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що право позивача на отримання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2008р., одноразової грошової винагороди за безперервну військову службу, передбачено спеціальними нормами - Законом України «Про соціа льний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Наказом Міноборони "Про затвердження Положення про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України" від 05.03.2001р. за № 75, Наказом Міноборони "Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" від 11.06.2008р. за № 260, зобов’язання з виплати даного виду грошових виплат було взято відповідачем - Військовою частиною А 1215, розпорядником грошових коштів третього рівня на підставі діючого законодавства та в межах бюджетного фінансування того періоду. Поважних причин невиконання взятих на себе зобов’язань відповідачем до суду не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено правомірність невиплати позивачеві матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2008р., компенсацію затрат на відрядження з огляду на його посилання про рівень належності Військової частини А 1215 до розпорядника грошових коштів третього порядку.

На підставі викладеного, керуючись ст. 1, 1-1, 9 Закону України „Про соціа льний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей,, від 20.12.1991 № 2011-ХІІ в редакції Закону від 04.04.2006 року № 3591-VI, п.п. 1.1., 36.1., 36.2. Наказу Міноборони "Про затвердження Положення про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України" від 05.03.2001р. за № 75, ст.ст. 11, 12, 51, 71, 94, ч. 1 ст. 158, ст. 159, ч.ч. 1, 2 ст. 160, ст. 161, ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 162, ст. 163 КАС України суд,–

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини А 1215 про визнання бездіяльності незаконною та зобов’язання вчинити певні дії - задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати бездіяльність відповідача - Військової частини А 1215 щодо невиплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2008рік у розмірі 2403.75грн та одноразової грошової допомоги за безперервну службу в розмірі 585.00грн. - незаконною.

3. Зобов’язати Військову частину А 1215 (місце знаходження: вул. Комсомольське Шосе, 54, м. Харків, 61064,) виплатити на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний код: НОМЕР_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2008рік у розмірі 2403.75 (дві тисячі чотириста три грн. 75 коп.)грн. та одноразову грошову допомогу за безперервну службу в розмірі 585.00 (п’ятсот вісімдесят п’ять грн. 00 коп.)грн.

4. Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

5. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 25 січня 2010 року.

Суддя Волкова Л.М.