ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/4372/18

Провадження № 2/210/107/20

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"05" лютого 2020 р.

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого-судді Хлистуненко О.В.

секретаря судового засідання Недолуги Л.В.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про поділ спільного майна подружжя, суд -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про поділ спільного майна подружжя. В обґрунтування позову зазначив, 22.04.2005 року позивач зареєстрував шлюб з ОСОБА_5 24.04.2014 року Дзержинським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області було винесено рішення про розірвання шлюбу. За період перебування у шлюбі, 25.03.2008 року вони придбали три кімнатну квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . З 09.03.2010 року місце проживання позивача було зареєстровано у спірній квартирі, та 25.07.2016 року позивач знявся з реєстрації у зв`язку з тим, що одружився і змінив своє місце проживання. Тому, просить суд поділити спільне майно подружжя, визнавши за ОСОБА_1 , право власності на 1/2 частину три кімнатної квартири на 5 поверсі 5 поверхового житлового будинку загальною площею 56,8 кв.м, житловою площею 42,4 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 , які були присутні в судовому засіданні, кожен окремо підтримали позовні вимоги та просили суд задовольнити позов в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві, й відповіді на відзив. Щодо строку позовної давності позивач зазначив, що його перебіг почався тоді, коли відповідач стала чинити перешкоди у користуванні спірною квартирою та він знявся з реєстраційного обліку у цій квартирі, тобто з 25.07.2016 року.

Відповідач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 , які були присутні в судовому засіданні, кожен окремо позовні вимоги не визнали, просили суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, письмових запереченнях. Також, просили суд застосувати строк позовної давності, оскільки позивач про порушення своїх прав дізнався ще з дня винесення судом рішення про розірвання їх шлюбу, тобто 24.04.2014 року, а тому звернувся до суду з даним позовом поза межами строку позовної давності.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що позивач ОСОБА_7 це її рідна сестра. Вона виграла в лотерею гроші, лотерею подарувала мама, сестра купила за ці гроші квартиру. Всі знали, що у сестри був виграшний білет. Виграш склав 300000,00 грн., за скільки придбала квартиру не знає. Кошти виграно в 2007 році. Їх мама працювала в «Ощадбанк» й там продавались лотерейні білети, тому вона часто їх купувала та їм з сестрою дарувала. Візуально цей виграшний квиток пам`ятає, він був не електронний, синього кольору, який номер його був не знає, бо він був не її, а сестри. Як мама дарувала сестрі лотерею вона бачила, це було у мами дома. Квиток мама подарувала червні чи в липні 2007 року. На питанні представника відповідача відповіла, що син сестри не приймав участі в покупці лотереї, бо був маленький. Позивач знав, що квартира купувалась за виграні кошти, він не заперечував проти покупки квартири.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_9 в 2007 році придбала лотерейний білет в « Лото Забава», та цей квиток подарувала своїй доньці - позивачці ОСОБА_7 . ОСОБА_9 це покійна мати ОСОБА_7 . Як стало відомо, цей квиток був виграшний, виграли 300000,00 грн., потім згодом дізнались, що ОСОБА_7 купила квартиру. Про те, чи приймав син участь у купуванні лотереї, вона не знає, на той час дитині було лише 2 роки. Проте, що лотерейний білет купила саме мати відповідачки знає, бо вони працювали в різних організаціях, але на одному поверсі, багато років з нею товаришували. Вона їй розповідала, що купила лотерейний квиток та подарувала його ОСОБА_7 , з надією що вона щаслива, та виграє. Це вона все розповідала в 2007 році, тоді коли його купила, точну дату не пам`ятає.

Вислухавши думку сторін, пояснення свідків, дослідивши матеріали справи, доводи, викладені в позовній заяві, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, письмові заперечення, з`ясувавши повно та всебічно обставини, факти та відповідні їм правовідносини, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, 22.04.2005 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , був укладений шлюб, актовий запис №135, свідоцтво видане Дзержинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області (а.с. 10).

За положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

За час шлюбу у сторін народилось двоє дітей: ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , свідоцтво про народження видано Дзержинським відділом РАЦС Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис №450, та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , свідоцтво про народження видано Дзержинським відділом державної РАЦС реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис №182 (а.с. 42, 43).

Відповідно довідки №17 від 05.11.2018 року «Нова Ком», ОСОБА_3 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 44).

Згідно копії паспорту громадянина України, ОСОБА_1 з 25.07.2016 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 8).

За час шлюбу, 25.03.2008 року на ім`я ОСОБА_5 було придбано квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , на підстав договору купівлі-продажу квартири посвідченого Приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Рукавіциною Н.В., зареєстровано в реєстрі за №2203. Прова власності зареєстровано в КП ДОР «Криворізьке бюро технічної інвентаризації» 07.04.2008 року, витяг про реєстрацію права власності 18404087 (а.с. 49, 50).

Пунктом 2 договору купівлі-продажу квартири встановлено, що вартість квартири за адресою: АДРЕСА_1 , становить АДРЕСА_3 , 000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 СК України, шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24.04.2014 року, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 розірвано. Рішення суду набрало законної сили 06.05.2014 року (а.с. 11).

Прізвище ОСОБА_5 змінено на « ОСОБА_12 », що підтверджено свідоцтвом про шлюб виданого Металургійним районним у місті Кривому Розі відділі ДРАЦС ГТУЮ у Дніпропетровській області, актовий запис № 259 (а.с. 40).

Згідно ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Згідно з ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач та її представник не визнавши позовні вимоги, в судовому засіданні посилались на той факт, що спірна квартира придбана за грошові кошти, які були особистою приватною власністю відповідача ОСОБА_3 , оскільки остання на подарований матір`ю ОСОБА_9 лотерейний квиток, виграла 300000,00 грн.

Згідно ст. 1 Закону України «Про державні лотереї в Україні», лотерея - масова гра, незалежно від її назви, умовами проведення якої передбачається розіграш призового (виграшного) фонду між її гравцями і перемога в якій має випадковий характер, територія проведення (розповсюдження) якої поширюється за межі однієї будівлі (споруди), незалежно від способу прийняття грошей за участь у такій грі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 9 Закону, розповсюджувач державної лотереї виконує такі функції, зокрема видає (виплачує) призи переможцям державних лотерей у випадках, передбачених умовами проведення державної лотереї.

Частинами 1-4 ст. 10 , держава гарантує дотримання прав гравців державних лотерей, визначених цим Законом. Гравцем у державній лотереї може бути фізична особа, яка досягла 18 років та самостійно і добровільно сплатила ставку (ставки) розповсюджувачу державної лотереї. Будь-яка фізична особа, яка до закінчення терміну прийняття ставок, встановленого умовами проведення лотереї, оплачує вартість лотерейного білета або робить ставку в іншій формі, набуває статусу гравця. Прийняття оплати вартості лотерейного білета або ставки гравця в іншій формі засвідчує факт укладення угоди між оператором державних лотерей та цим гравцем. Оператор державних лотерей зобов`язаний перевіряти право гравця на одержання призу в порядку, встановленому умовами проведення державної лотереї.

Згідно ч. 1, 3 - 6 ст. 12 Закону виплата призів здійснюється за рахунок коштів призового (виграшного) фонду, накопиченого оператором державних лотерей. Оператор забезпечує наявність на банківському рахунку коштів в обсязі сформованого призового (виграшного) фонду на кожну звітну дату. На кошти, накопичені розповсюджувачами державної лотереї від прийняття ставок, не може бути звернуто будь-які стягнення, накладені відповідно до законодавства на цих розповсюджувачів або на банки, в яких вони обслуговуються. Виплата грошових призів державних лотерей здійснюється виключно в національній валюті України. Виплата призів державних лотерей здійснюється у строки і в порядку, що визначені умовами проведення державних лотерей. Виплата призів здійснюється через каси операторів державних лотерей (їх відокремлених підрозділів чи уповноважених ними осіб), а у випадках, передбачених умовами проведення державної лотереї, - через розповсюджувачів державних лотерей у готівковому вигляді або за бажанням переможця у безготівковому вигляді на його рахунок за рахунок суми призу.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України встановлено імперативний обов`язок щодо доказування і подання доказів у цивільному процесі, а саме зазначеною нормою вказано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За змістом ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зокрема, згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , надали пояснення, які не суперечать доказам справи та знайшли своє підтвердження щодо обставин, на які посилається відповідач при не визнанні позовних вимог, а отже суд вважає, доведений факт, що ОСОБА_9 за життя, в 2007 році подарувала виграшну лотерею доньці ОСОБА_3 .

Відповідно квитанції на виплату виграшу від 06.09.2007 року ОСОБА_3 отримала виграш на суму 300000,00 грн., вид лотереї Лото Забава, білет номер, серія т. НОМЕР_1 (а.с. 41).

Отже, судом встановлено, що спірна квартира за адресою: АДРЕСА_1 , придбана 25.03.2008 року на ім`я ОСОБА_13 під час перебуванням сторін у шлюбі, за грошові кошти, які належали ОСОБА_3 , в свою чергу позивач ОСОБА_1 зворотного не довів та належних доказів спростування даного факту суду не надав.

Згідно п. 2,3 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

У п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» передбачено, що не належить до спільної сумісної власності майно набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто.

Таким чином, аналізом вказаних норм в їх сукупності, суд приходить до висновку, що у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власність того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане. Тому, сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності.

Саме така правова позиція Верховного Суду, висловлена в постанові від 19.03.2018 року за результатами розгляду справи №490/2579/15-ц, провадження № 61-11466ск18.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та згідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Таки чином, суд прийшов висновку про недоведеність позивачем позовних вимог, тому й відмовляє в задоволенні позову з цих підстав, та вважає за необхідне відмітити правову позицію Верховного Суду, висловлену в постанові від 04.10.2018 року за результатами розгляду провадження за №61-3026св18.

З приводу заяви відповідача ОСОБА_3 про застосування строку позовної давності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України).

З копії паспорту громадянина України ОСОБА_1 , виданого 22.02.2013 року Дзержинським РВ у м. Кривий Ріг РУ ДМС України в Дніпропетровській області слідує, що 25.07.2016 року останній знявся з реєстрації місця проживання спірної квартири за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 7).

Тому, суд погоджується з обґрунтуванням позивача, що його права порушенні з часу зняття з реєстраційного обліку, а тому й строк позовної давності рахує з цієї події, беручи до уваги дату звернення до суду з даним позовом - 02.08.2018 року, тому встановлено, що позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, в межах строку позовної давності.

Керуючись ст.ст. 36, 57, 60 СК України, ст. ст. 316, 319, 321, 368, 392 ЦК України, ст. ст. 12, 76-81, 258, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про поділ спільного майна подружжя залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Повний текст рішення складено 13 лютого 2020 року.

Суддя: О. В. Хлистуненко