ОКРЕМА ДУМКА
16 березня 2020 року
м. Київ
справа №1.380.2019.001962
касаційне провадження №К/9901/30593/19
Верховний Суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду ухвалив постанову від 16.03.2020 у справі №1.380.2019.001962 за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості, якою касаційну скаргу Львівської митниці ДФС задовольнив та скасував ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2019 про повернення апеляційної скарги.
Ухвалюючи постанову про задоволення касаційної скарги та скасування ухвали суду апеляційної інстанції, суд встановив наступні обставини.
Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 23.07.2019 позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнив. Визнав протиправним та скасував рішення про коригування митної вартості товарів від 06.03.2019 № UA 209000/2019/000140/2.
Не погодившись із прийнятим рішенням, Львівська митниця ДФС подала апеляційну скаргу.
Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 04.09.2019 апеляційну скаргу Львівської митниці ДФС на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23.07.2019 залишив без руху.
Залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд апеляційної інстанції виходив з того, що загальна оспорювана сума (ціна позову) у справі становить різницю показників митної вартості товару, визначених митним органом, та позивачем, що становить 436903,97грн. Відтак, розмір судового збору який підлягав сплаті за подання апеляційної скарги, становив 6553,56грн.
На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржником було надіслано платіжне доручення № 370 від 19.09.2019 на суму 2091,08грн., що не свідчило про сплату судового збору за подання апеляційної скарги в повному обсязі.
Також скаржником додатково надіслано клопотання щодо непогодження із розрахунком суми судового збору, наведеним в ухвалі Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.09.2019.
Так, Львівська митниця ДФС посилається на постанову Верховного Суду від 14.05.2019 у справі №826/8432/18 в котрій зазначено, що "ціною позову є грошовий вираз майнових вимог позивача, що в даній справі являється різницею митних платежів, що підлягали сплаті згідно з митною вартістю, розрахованою декларантом та митною вартістю, розрахованою митним органом у рішенні про коригування митної вартості товарів."
Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 01.10.2019 апеляційну скаргу Львівської митниці ДФС на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23.07.2019 повернув скаржнику.
Суд, повертаючи апеляційну скаргу виходив з того, що розрахунок судового збору за подання апеляційної скарги є правильним. Так відповідно до рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2019/000140/2 від 06.03.2019 розрахована декларантом митна вартість товару становить 10900 Євро, а коригування (розрахунок митним органом) становить 25268,50 Євро. В свою чергу курс валют становив 1 Євро = 30,41грн. Тобто для визначення ціни позову потрібно розрахувати різницю показників митної вартості товару, визначених митним органом, та позивачем, а саме (25268,50 х 30,41) - (10900 х 30,41) = 436946,09грн.
Львівська митниця ДФС подала касаційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2019 та направити справу для продовження розгляду до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
У касаційній скарзі відповідач зазначає, що апеляційний суд помилково ототожнив поняття "митні платежі" та "митна вартість" при розрахунку належного до сплати розміру судового збору. Втім, вказані поняття не є ідентичними, оскільки "митна вартість" це фактично ціна товарів, а "митні платежі" - податки на них нараховані, тому вартісне вираження цих понять є відмінним. На переконання скаржника, саме різниця між сумами мита і ПДВ, нарахованими за митною вартістю, визначеною декларантом, і митною вартістю, визначеною митним органом, і є ціною позову. У цій справі така різниця становить 139404,87грн., тоді як визначена апеляційним судом сума згідно з приписами статті 279 Митного кодексу України становить лише базу оподаткування митом товарів, які переміщуються через митний кордон України, і не є загальною сумою майнових вимог позивача.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 06.02.2020 передав справу на розгляд судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів, інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду на підставі статей 346 та 347 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою забезпечення єдності практики вирішення спорів у подібних правовідносинах.
Предметом позову у цій справі є визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару від 06.03.2019 №UA209000/2019/000140/2.
Спірним питанням, що стало предметом касаційного розгляду, є правильність визначення ціни позову, виходячи з якої має бути сплачено судовий збір за позовними вимогами майнового характеру про оскарження рішень про коригування митної вартості товарів.
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду при розгляді цієї справи встановила, що Верховний Суд вже розглядав справи з подібними правовідносинами. Так, в постановах від 21.08.2018 (справа №810/3206/17), від 31.01.2019 (справа №814/1045/16), була висловлена правова позиція, що оскільки предметом позову є рішення про коригування митної вартості товарів, то розрахунок судового збору має здійснюватися, виходячи з розміру різниці між митною вартістю, що була розрахована позивачем, та митною вартістю, що була відкоригована оскаржуваними рішеннями.
У той же час, Верховним Судом в постановах від 12.06.2018 (справа №810/88/16), від 14.05.2019 (справа №826/8432/18) висловлену іншу правову позицію, згідно з якою розмір мита, який необхідно доплатити для випуску товарів у вільний обіг, є загальною сумою майнових вимог, тобто ціною позову, при оскарженні рішення про коригування митної вартості. Такий висновок у зазначених рішеннях Верховного Суду ґрунтується на тому, що різниця між митною вартістю, визначеною декларантом, та митною вартістю, визначеною контролюючим органом внаслідок коригування, згідно з приписами статті 279 Митного кодексу України становить базу оподаткування митом товарів, і не вважається загальною сумою майнових вимог позивача.
Наведене свідчить, що висновки Верховного Суду, висловлені в постановах від 21.08.2018 (справа №810/3206/17), від 31.01.2019 (справа №814/1045/16) суперечать висновкам Верховного Суду, викладених у постановах 12.06.2018 (справа №810/88/16), від 14.05.2019 (справа №826/8432/18).
З метою єдності практики вирішення спорів у подібних правовідносинах, Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів, інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду вважає, що наявні підстави для відступлення від правової позиції Верховного Суду, викладеної в постановах від 21.08.2018 (справа №810/3206/17), від 31.01.2019 (справа №814/1045/16), а касаційна скарга підлягає задоволенню.
Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів, інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, аналізуючи норми Митного кодексу України та Податкового кодексу України, дійшла висновку, що митна вартість товару для декларанта є базою оподаткування податком на додану вартість та митними платежами. При цьому на митні органи, з метою виконання та досягнення митних цілей, покладено функціональні обов`язки з контролю за правильністю визначення платником митної вартості товарів. Якщо за наслідками такого контролю встановлено, що митна вартість визначена не правильно, орган доходів і зборів приймає рішення про коригування митної вартості, внаслідок прийняття якого пропорційно змінюється і розмір належних до сплати митних платежів та податку на додану вартість.
Таким чином, сама по собі визначена у рішенні контролюючого органу митна вартість товару безпосередньо не впливає на майновий стан декларанта. Майновий інтерес для нього складає той розмір митних платежів та інших податків, який він має доплатити порівняно з розміром таких платежів, визначених на підставі заявленої ним митної вартості товарів при декларуванні. Обсяг грошового (вартісного) виразу зміни складу майна позивача у цих спорах співпадає з сумою різниці митних платежів та інших податків, яку він має доплатити.
Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів, інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду вирішила сформулювати правовий висновок, що при оскарженні рішення про коригування митної вартості товарів ціною позову у розумінні підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" є різниця митних платежів, що підлягали сплаті із врахуванням митної вартості, розрахованої декларантом, та митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваному рішенні.
Мною, Шипуліною Т. М. , у зв`язку із незгодою з мотивами суду, а також із результатом розгляду справи, було висловлено окрему думку, суть якої полягає в такому.
Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно зі статтею 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Статтею 54 Митного кодексу України визначено, яким чином здійснюється контроль правильності визначення митної вартості товарів.
Тобто, основним завданням митного органу, при перевірці правильності визначення митної вартості цих товарів, є контроль правильності визначення митної вартості товарів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
За наслідками здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митий орган може прийняти рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товарів.
У спірних правовідносинах відповідачем визначено митну вартість товарів за резервним методом у зв`язку з наявністю у митного органу цінової інформації з системи АСАУР ДФС. Митним органом відмовлено в прийнятті митної декларації та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2019/000140/2 від 06.03.2019 з підстав того, що відповідно до методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні митного контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом від 11.09.15 № 689 та постанови КМУ №1077 від 12.12.2018, у митного органу виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки заявлена митна вартість товару не підтверджена документально і не відповідає інформації щодо вартості даного транспортного засобу.
Отже, в основу рішення про коригування митної вартості товару покладено незгоду митного органу саме з ціною товару, заявленою позивачем.
У даному випадку відповідачем було скориговано саме митну вартість товару з 10900 Євро до 25268,50 Євро. Таке коригування відповідно збільшило суму мита та податку на додану вартість.
Позивач скористався правом випуску товару у вільний обіг та сплатив додатково суму мита та податку на додану вартість, а всього 139404,87грн.
Враховуючи те, що позивач оскаржуючи рішення про коригування митної вартості товарів фактично висловлює свою незгоду саме з ціною товару, скоригованою митним органом, вважаю, що визначати ціну позову необхідно з різниці між митною вартістю, що була розрахована позивачем, та митною вартістю, що була відкоригована оскаржуваним рішенням.
З урахуванням вищезазначеного, вважаю, що суд апеляційної інстанції правильно здійснив розрахунок суми судового збору, що підлягала сплаті за подання апеляційної скарги.
На мою думку, за наведених обставин ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2019 необхідно було залишити без змін.
_______________
Т.М. Шипуліна
Суддя Верховного Суду
