ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" березня 2020 р.

м. Одеса

Справа № 916/2801/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Смелянець Г.Є.,

при секретарі судового засідання Орлов О.О.

розглянувши у судовому засіданні справу №916/2801/19

за позовом Акціонерного товариства “Укртрансгаз”

до відповідача Приватного підприємства “Житлово-експлуатаційна компанія “Наш дім”

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Акціонерне товариство „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України”

про зобов`язання повернути майно та стягнення 101,76 грн., -

за участю представників:

від позивача: Саєнко Р.К., наказ від 25.03.2019р. №143-к, посадова інструкція

від відповідача: не з`явився

від третьої особи: Пронюк В.Я., довіреність №14-190 від 17.05.2019р.

Суть спору: Акціонерне товариство “Укртрансгаз” звернулось до Приватного підприємства “Житлово-експлуатаційна компанія “Наш дім” з позовом, в якому просить Господарський суд Одеської області зобов`язати Приватне підприємство “Житлово-експлуатаційна компанія “Наш дім” повернути Акціонерному товариству “Укртрансгаз” в натурі безпідставно набуте майно – природний газ в обсязі 0,018 тис. куб. метрів; стягнути з Приватного підприємства “Житлово-експлуатаційна компанія “Наш дім” на користь Акціонерного товариства “Укртрансгаз” 101,76 грн., що є вартістю безпідставно набутого майна – природного газу в обсязі 0,018 тис. куб. метрів, а також стягнути судовий збір у розмірі 1921 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю у відповідача правових підстав для відбору останнім природного газу з газотранспортної системи позивача у розмірі 0,018 тис.куб. метрів, зважаючи на відсутність у Приватного підприємства “Житлово-експлуатаційна компанія “Наш дім” постачальника природного газу та будь-яких договірних відносин з позивачем.

23.09.2019р. господарським судом Одеської області постановлено ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду, відкриття провадження у справі, та розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.12.2019р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Акціонерне товариство „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” та постановлено ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

07.02.2020р. за вх.№3313/20 господарським судом одержано пояснення, в яких третя особа вважає позовні вимоги обґрунтованими та законними та зазначає, що між відповідачем та третьою особою у травні 2016 року не було договірних відносин в частині постачання природного газу, третя особа не підтверджувала відповідачу номінації на вказаний період та не здійснювала постачання природного газу. Також третя особа зазначає, що нею не замовлялось послуг з транспортування природного газу у травні 2016 року, тобто у спірний період фізично був відсутній газ третьої особи, який міг би бути спожитий відповідачем.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 24.02.2020р. закрито підготовче провадження та призначено справу №916/2801/19 до судового розгляду по суті. Призначено судове засідання щодо розгляду справи по суті на 11.03.2020р.

У судовому засіданні 11.03.2020р. представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник третьої особи у судовому засіданні 11.03.2020р. підтримав позовні вимоги.

Відповідач у судові засідання не з`явився та відзив на позов у встановлений судом строк не надав. При цьому, судові ухвали, які надіслані відповідачу на адресу, що зазначена у позові та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернуті до суду органами поштового зв`язку із зазначенням причин повернення «за значенням терміну зберігання» та «неявка адресата».

Отже, із врахуванням строку розгляду даної справи, враховуючи, що господарським судом вжито всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду судової справи, та забезпечення реалізації відповідачем своїх прав на судовий захист, в тому числі шляхом надання відповідних заяв по суті справи, господарський суд визнав за можливе вирішити справу за наявними матеріалами справи відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.

На підставі ст.240 ГПК України у судовому засіданні 11.03.2020р. за участю за участю представників позивача та третьої особи оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, господарським судом встановлено:

30.05.2016р. між Публічним акціонерним товариством „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” (нині - Акціонерне товариство „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України”, Продавець, третя особа) та Публічним акціонерним товариством “Укртрансгаз” (нині - Акціонерне товариство “Укртрансгаз”, Покупець, позивач) укладений договір №1605001357-ВТВ про закупівлю природного газу, згідно з яким Продавець зобов`язується передати у власність Покупця у травні-грудня 2016 року природний газ, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити газ на умовах договору.

Відповідно до п.1.2 договору газ, що продається за цим договором, використовується Покупцем для забезпечення виробничо-технологічних потреб, власних потреб та для забезпечення балансування.

Згідно з п.3.3 договору приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Відповідно до п.12.1 договору цей договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині поставки газу до 31 грудня 2016 року включно, а в частині розрахунків – до їх повного здійснення.

Також господарським судом встановлено, що у травні 2016 року третя особа передала, а позивач прийняв імпортований природний газ за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», для забезпечення виробничо-технологічних потреб, власних потреб - обсягом 89 674,506 тис. куб. м. на суму 595 295 240,63 грн., а також для забезпечення балансування обсягом 20 155,304 тис. куб. м. на суму 133 798 970,08 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі газу від 31.05.2016р., які підписані позивачем та третьою особою та скріплений відповідними печатками.

Зі звіту ПАТ „Одесагаз”, про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальниках у травні 2016 року вбачається, що АТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” мало підтверджені обсяги номінацій. При цьому, з реєстру обсягів газу, що були використані споживачами по договорах з НАК «Нафтогаз України» у травні 2016р. вбачається, що обсяг газу згідно підтвердженої номінації відповідача становить 0,000 тис. куб. м., в свою чергу обсяг згідно алокації становить 0,018 тис. куб. м.

З інформації про споживачів, які використали природний газ із мереж операторів газорозподільних систем без підтвердження номінацій в 2016 році вбачається, що у травні 2016 року відповідачем спожито природний газ без підтверджених номінацій обсягом 1,018 тис. куб. м.

При цьому, з наданої позивачем довідки, підписаної головним бухгалтером вбачається, що позивачем у травні 2016 року здійснювало списання природного газу на балансування.

Здійснення відповідачем відбору природного газу з газотранспортної системи позивача у розмірі 0,018 тис. куб. м. за відсутністю правових підстав для стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних мотивів.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

При цьому, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Так, звертаючись до суду з даним позовом, позивач обґрунтовує позовні вимоги положеннями ст.ст.1212, 1213 ЦК України.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Згідно зі ст.1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

За таких обставин, при вирішенні даного спору підлягає дослідженню правомірність споживання відповідачем природного газу в обсязі 0,018 тис. куб. м. вартістю 101,76 грн.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В матеріалах справи відсутні та відповідачем до суду не надані жодні докази на підтвердження наявності договірних відносин між сторонами у справі щодо поставки природного газу у спірний період.

Відповідно до п.п.17,18,27,37 ч.1 ст.1 Закону України «Про ринок природного газу» оператор газотранспортної системи - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників); постачальник природного газу (далі - постачальник) - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із постачання природного газу; оператор газосховища - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із зберігання (закачування, відбору) природного газу з використанням одного або декількох газосховищ на користь третіх осіб (замовників); споживач - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.

Згідно з п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про ринок природного газу» ринок природного газу функціонує на засадах вільної добросовісної конкуренції, крім діяльності суб`єктів природних монополій, та, зокрема, за принципом забезпечення високого рівня захисту прав та інтересів споживачів природного газу, у тому числі забезпечення першочергового інтересу безпеки постачання природного газу, зокрема шляхом диверсифікації джерел надходження природного газу.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Відповідно до ч.2 ст.13 Закону України «Про ринок природного газу» споживач зобов`язаний, зокрема: 1) укласти договір про постачання природного газу; 2) забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів; 3) не допускати несанкціонованого відбору природного газу; 4) забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи до вузлів обліку природного газу та з метою встановлення вузлів обліку газу; 5) припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів.

Відповідно до п.1 розділу II Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015р. №2496 (в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин), підставою для постачання природного газу споживачу є: наявність у споживача, об`єкт якого підключений до газорозподільної системи, договору розподілу природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГРМ, та присвоєння споживачу Оператором ГРМ персонального ЕІС-коду як суб`єкту ринку природного газу; наявність у споживача, об`єкт якого підключений до газотранспортної системи, договору транспортування природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГТС, та присвоєння споживачу Оператором ГТС персонального ЕІС-коду як суб`єкту ринку природного газу; наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов; наявність підтвердженого обсягу природного газу на відповідний розрахунковий період для потреб споживача; відсутність простроченої заборгованості споживача за поставлений природний газ перед діючим постачальником (за його наявності), що має підтверджуватися письмовою довідкою діючого постачальника або складеним з ним актом звірки взаєморозрахунків.

Згідно з абз.1-3 п.9 розділу II Правил постачання природного газу постачальник забезпечує споживача необхідним підтвердженим обсягом природного газу на визначений договором період. За розрахункову одиницю поставленого природного газу приймається метр кубічний природного газу, приведений до стандартних умов і виражений в енергетичних одиницях. Підтверджені обсяги природного газу визначаються за правилами, встановленими Кодексом газотранспортної системи, та доводяться споживачу на умовах укладеного між постачальником та споживачем договору постачання природного газу.

Відповідно до абз.2 п.10 розділу II Правил постачання природного газу споживач самостійно контролює власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу в розрахунковому періоді має самостійно і завчасно обмежити (припинити) власне газоспоживання. В іншому разі до споживача можуть бути застосовані відповідні заходи з боку постачальника, передбачені цим розділом та розділом VI цих Правил, у тому числі примусове обмеження (припинення) газопостачання.

Так в матеріалах справи відсутні договори на постачання природного газу, укладені між відповідачем та позивачем у справі, між відповідачем та третьою особою як постачальником природного газу на підтвердження наявності у відповідача права на відібрання із газотранспортної системи природного газу у травні 2016 року, що є порушенням вимог Закону України «Про ринок природного газу» та Правил постачання природного газу, якими визначено, що обов`язковою умовою для споживання природного газу є наявність укладеного договору постачання природного газу.

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку, що відповідач здійснював споживання природного газу у травні 2016 року із порушенням вимог чинного законодавства.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.59 Закону України «Про ринок природного газу» суб`єкти ринку природного газу, які порушили законодавство, що регулює функціонування ринку природного газу, несуть відповідальність згідно із законом. Правопорушеннями на ринку природного газу зокрема є: несанкціонований відбір природного газу; використання природного газу споживачами в обсягах, що перевищують підтверджені в установленому порядку постачальниками.

Положеннями п.5 гл.1 розділу I Кодексу газотранспортної системи, затвердженої постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015р. №2493 (в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), визначено, що несанкціонований відбір природного газу - відбір природного газу: за відсутності по суб`єкту ринку природного газу підтвердженої номінації (підтвердженого обсягу природного газу) на відповідний розрахунковий період; без укладення відповідного договору з постачальником; шляхом самовільного під`єднання та/або з навмисно пошкодженими приладами обліку природного газу або поза охопленням приладами обліку; шляхом самовільного відновлення споживання природного газу.

За таких обставин, враховуючи відсутність в матеріалах справи відповідного договору постачання природного газу відповідачу у травні 2016 року, який повинен бути правовою підставою для споживання природного газу, господарський суд дійшов висновку про здійснення відповідачем несанкціонованого відбору природного газу, що є порушенням Закону України «Про ринок природного газу» та Кодексу газотранспортної системи, що в свою чергу свідчить про неправомірність споживання відповідачем природного газу у травні 2016 року обсягом 0,018 тис. куб. м.

При цьому, з огляду на звернення позивача до суду із вимогами про повернення безпідставно набутого майна та стягнення його вартості одночасно, суд зазначає наступне.

Положеннями чинного законодавства не передбачено право особі, яка вважає себе власником майна, одночасно вимагати повернення майна та відшкодування його вартості, з огляду на неправомірне застосування подвійної відповідальності за одне порушення.

Враховуючи приписи Закону України «Про ринок природного газу» господарський суд зазначає, що діяльність щодо зберігання природного газу здійснюється спеціальним суб`єктом ринку природного газу - оператором газосховища, який отримує ліцензію на здійснення вказаного виду господарської діяльності.

Між тим, в матеріалах справи відсутні та до суду не надані докази на підтвердження наявності у відповідача ліцензії на здійснення такого виду діяльності як зберігання природного газу, тобто відповідач не виступає оператором газосховищ.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов`язання відповідача повернути в натурі безпідставно набуте майно – природний газ в обсязі 0,018 тис. куб. м.

При цьому приймаючи до уваги встановлення судом факту неправомірного споживання відповідачем природного газу в обсязі 0,018 тис. куб. м., господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача вартості безпідставно набутого майна – природного газу в обсязі 0,018 тис. куб. м., яка визначена виходячи із ціни закупівлі природного газу станом на червень 2019р.та становить 101,76 грн.

За таких обставин господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

На підставі ст.129 ГПК України судові витраті щодо сплати судового збору покладаються на обидві сторони у справі пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

В И Р І Ш И В:

1.Позов Акціонерного товариства “Укртрансгаз” задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного підприємства “Житлово-експлуатаційна компанія “Наш дім” (65058, м. Одеса, вул. Довженка, буд. 6 А, код ЄДРПОУ 34736891) на користь Акціонерного товариства “Укртрансгаз” (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, код ЄДРПОУ 30019801) вартість безпідставно набутого майна – природного газу в обсязі 0,018 тис. куб метрів у розмірі 101 (сто одна) грн. 76 коп. та судовий збір у розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн.

3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено 17 березня 2020 р.

Суддя Г.Є. Смелянець