П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 720/165/20

Головуючий у 1-й інстанції: Павлінчук С. С.

Суддя-доповідач: Охрімчук І.Г.

18 березня 2020 року

м . Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Охрімчук І.Г.

суддів: Капустинського М.М. Смілянця Е. С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Чернівецькій області Департаменту патрульної поліції на рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 12 лютого 2020 року (повний текст рішення складено 12.02.2020 року, м. Новоелиця) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора ВБДР УПП в Чернівецькій області старший лейтенант поліції Тоаки Дмитра Анатолійовича про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

В С Т А Н О В И В :

До Новоселицького районного суду Чернівецької області звернувся з позовом ОСОБА_1 до Інспектора ВБДР УПП в Чернівецькій області старший лейтенант поліції Тоаки Дмитра Анатолійовича, в якому просить: визнати протиправними дії та скасувати постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 140 КУпАП. Оскільки, відповідач притягнув його до адміністративної відповідальності без правових на те підстав, просив скасувати дану постанову та закрити провадження у справі.

Рішенням Новоселицького районного суду Чернівецької області від 12.02.2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Інспектора ВБДР УПП в Чернівецькій області старший лейтенант поліції Тоаки Дмитра Анатолійовича про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задоволено.

Визнано протиправними дії та скасувати постанову інспектора ВБДР УПП в Чернівецькій області старший лейтенант поліції Тоаки Дмитра Анатолійовича серії ДПО 18 №728346 від 22.01.2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 140 КУпАП.

Провадження по адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 140 КУпАП - закрито.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою в якій просить суд скасувати рішення суду першої інстанції від 12.02.2020 року та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги зазначив, що експлуатаційний стан технічних засобів не відповідає вимогам ДС ГУ 4100:2014 та ДСТУ 3308-96, оскільки відсутні дорожні знаки, які би повідомляли про стан вулично-шляхової мережі учасників дорожнього руху. Оскільки позивач є начальником філії «Кіцманський райавтодор» та керівним працівником дорожньо-експлуатаційної організації, яка відповідає за вказану частину вулично-шляхової мережі, то у відповідності до ст. 24 Закону України «Про дорожній рух» власники доріг, вулиць та переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність, за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізних переїздах, що знаходяться у їх віданні. Доказ того, що саме позивач є уповноваженою особою, яка здійснює керівництво і організацію робіт щодо виконання робіт по будівництву, ремонту та утриманню доріг є посадова інструкція позивача. Зауважив, що пояснення позивача, що відповідальність за утримання в належному стані ввіреної ділянки вулично-шляхової мережі несе відповідний державний орган повністю суперечить нормам законодавства, чинному на момент виникнення спірних прововідносин, оскільки єдині правила є обов`язковими для виконання також і для підрядних шляхово-експлуатаційних організацій.

Ухвалами Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2020 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до апеляційного розгляду.

Позивач , правом подати відзив не скористався, інших заяв чи клопотань суду теж не надав.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 22 січня 2020 року о 14 годині інспектором ВБДР УПП в Чернівецькій області старший лейтенант поліції Тоакою Д. А. було винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ДПО 18 №728346 від 22.01.2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 140 КУпАП, оскільки останнім 22.01.2020 року, будучи т. в. о. начальника Новоселицького райавтодору не вжито своєчасних заходів щодо встановлення дорожнього знаку 1.10 (нерівна дорога) в с. Тарасівці на автодорозі Н-10 270 кілометр, чим порушено п. 10.3.39 ДСТУ 4100-2014 та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, у розмірі 1020,00 грн.

Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач звернувся до суду за захистом порушених прав.

Задовольняючи адміністративний позов та скасовуючи спірну постанову, суд першої інстанції виходив з того, що працівником поліції не було підтверджено жодними доказами стосовно того, що саме позивач зобов`язаний був встановити дорожній знак та відповідно не доведено факт порушення ним п. 10.3.39 ДСТУ 4100-2014. Тобто відповідачем не зібрано та не надано до суду належних доказів, що підтверджують факт вчинення правопорушення та правомірності своїх дій.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх передчасними, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В даному випадку, предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (ч.ч.1-3,5-6 ст.121, ст.ст.121-1, 121-2, ч.1-3 ст.122, ч.1 ст.123, ст.ст.124-1-126,) тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється КУпАП, статтею 7 якого визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності.

Відповідно до ст. 283 КУпАП - розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Відповідно до ст.276 КУпАП - справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

У відповідності ст. 283 КУпАП постанова про адміністративне правопорушення повинна містити, зокрема, опис обставин, установлених під час розгляду справи, зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення, прийняте у справі рішення.

Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з п.1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Як вбачається зі змісту постанови, інспектором встановлено, що 22.01.2020 р. о 14 год. ОСОБА_1 , будучи відповідальною посадовою особою (т. в. н. начальника) Новоселицького райавтодору не вжито своєчасних заходів щодо встановлення дорожнього знаку 1.10 (нерівна дорога) в с. Тарасівці на автодорозі Н-10 270 кілометр, чим порушено п. 10.3.39 ДСТУ 4100-2014 та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, у розмірі 1020,00 грн., передбачене ч.1 ст.140 КУпАП.

Відповідно до ч. 1 ст. 140 КУпАП порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху при виникненні умов, які загрожують безпеці руху, або неприйняття своєчасних заходів до відновлення безпечних умов для руху - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб у розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно до пп. 1.10 п. 1 Правил дорожнього руху України, тротуар - елемент дороги, призначений для руху пішоходів, який прилягає до проїзної частини або відокремлений від неї газоном.

Узбіччя - виділений конструктивно або суцільною лінією дорожньої розмітки елемент автомобільної дороги, який прилягає безпосередньо до зовнішнього краю проїзної частини, розташований з нею на одному рівні та не призначений для руху транспортних засобів, крім випадків, передбачених цими Правилами. Узбіччя може використовуватися для зупинки і стоянки транспортних засобів, руху пішоходів, мопедів, велосипедів (за відсутності тротуарів, пішохідних, велосипедних доріжок або у разі неможливості пересуватися по них), гужових возів (саней).

Вирішуючи питання щодо законності та обґрунтованості прийнятого рішення, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.1.1 Правил дорожнього руху, ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Статтею 1 Закону України «Про автомобільні дороги» визначено, що автомобільна дорога - це лінійний комплекс інженерних споруд, призначений для безпечного та зручного руху транспортних засобів.

Відповідно до ч.2 ст.7 цього Закону передбачено, що автомобільні дороги загального користування перебувають у державній власності і не підлягають приватизації.

Згідно зі ст.10 Закону України «Про автомобільні дороги» органами, що здійснюють управління автомобільними дорогами загального користування є: центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами загального користування державного значення; Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні та Севастопольська міська державні адміністрації.

Відповідно до ст.11 цього Закону передбачено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами загального користування державного значення, належать, зокрема, організація будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг загального користування державного значення відповідно до державних будівельних норм і стандартів, а також переліків об`єктів та обсягів бюджетних коштів на будівництво, реконструкцію та капітальний ремонт автомобільних доріг загального користування, затверджених Кабінетом Міністрів України; розроблення та участь у реалізації заходів з безпеки дорожнього руху.

Згідно зі ст.9 Закону України «Про дорожній рух» до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ним органів у сфері дорожнього руху належить: розробка програм та здійснення заходів щодо розвитку, удосконалення, ремонту та утримання у безпечному для дорожнього руху стані доріг, вулиць та залізничних переїздів, зон відчуження; визначення структур управління, проектування, будівництва та утримання доріг, вулиць та залізничних переїздів; участь у розробці положень про спеціальні структури управління дорожнім рухом; компенсація витрат власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортні пригоди сталися з причин незадовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, за рішеннями судових органів; забезпечення безпечних, економічних та комфортних умов дорожнього руху; організація і здійснення заходів, спрямованих на захист навколишнього природного середовища; забезпечення учасників дорожнього руху інформацією з питань стану аварійності та дорожнього покриття, гідрометеорологічних та інших умов; вирішення питань експлуатації автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів у надзвичайних ситуаціях; передача права на експлуатаційне утримання доріг, вулиць та залізничних переїздів іншим юридичним особам; визначення нормативів та виділення необхідних коштів на будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів; передача права на будівництво комунальних та інших споруд, прокладання комунікацій, на захисні роботи і споруди, сервісні споруди та обладнання відповідно до чинного законодавства; проведення робіт по створенню і утриманню придорожніх зелених насаджень та інше; термінове усунення пошкоджень на автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах; влаштування місць для зупинок транспортних засобів, стоянок і відпочинку учасників дорожнього руху та створення інших об`єктів дорожнього сервісу; розробка та облаштування автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів доріг, вулиць та переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність, за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізних переїздах, що знаходяться у їх віданні. Доказ того, що саме позивач є уповноваженою особою, яка здійснює керівництво і організацію робіт щодо виконання робіт по будівництву, ремонту та утриманню доріг є посадова інструкція позивача. Зауважив, що пояснення позивача, що відповідальність за утримання в належному стані ввіреної ділянки вулично-шляхової мережі несе відповідний державний орган повністю суперечить нормам законодавства, чинному на момент виникнення спірних прововідносин, оскільки єдині правила є обов`язковими для виконання також і для підрядних шляхово-експлуатаційних організацій.

Відповідно ч.3 ст.12 Закону України «Про дорожній рух» обов`язок забезпечувати утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, мостів, шляхопроводів, інших споруд у стані, що відповідає встановленим вимогам щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, покладено на посадових осіб, які відповідають за будівництво, реконструкцію, ремонт, експлуатацію та облаштування таких.

Згідно до ч.2 ст.24 Закону України «Про дорожній рух» при виконанні робіт по ремонту і утриманню автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів дорожньо-експлуатаційні організації у першочерговому порядку повинні здійснювати заходи щодо безпеки дорожнього руху на основі обліку і аналізу дорожньо-транспортних пригод, результатів обстежень і огляду автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, і передусім на аварійних і небезпечних ділянках та у місцях концентрації дорожньо-транспортних пригод.

Відповідно до статті 10 Закону України від 08.09.2005 №2862-IV «Про автомобільні дороги» державним управлінням автомобільними дорогами загального користування здійснює Державна служба автомобільних доріг України.

Статтею 11 Закону визначені обов`язки органу державного управління автомобільними дорогами загального користування, а саме: розробка пропозицій щодо фінансування та здійснення контролю за цільовим використанням бюджетних коштів; організація, будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг; забезпечення технічного нагляду за станом автомобільних доріг.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 12 Закону України від 30.06.1993 №3353-XII «Про дорожній рух» посадові особи, які відповідають за будівництво, реконструкцію, ремонт, експлуатацію та облаштування автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, мостів, шляхопроводів, інших споруд, зобов`язані забезпечувати утримання їх у стані, що відповідає встановленим вимогам щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.

Єдиний порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України від 30.06.1993 № 3353-XII "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху (далі ПДР України), затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (зі змінами та доповненнями).

Відповідно до п.1.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Особа, яка створила такі умови, зобов`язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити уповноважений відділ міліції, власника дороги або уповноважений ним орган.

Згідно стаття 49 Закону України "Про автомобільні дороги" відповідальність за порушення законодавства про автомобільні дороги несуть власники доріг, органи, що здійснюють управління автомобільними дорогами, та користувачі автомобільних доріг, винні у порушенні вимог цього Закону, несуть відповідальність згідно із законом.

Встановлено, що нормативним актом, що передбачає відповідальність за правопорушення є ч.1 ст. 140 КУпАП, про що зазначено у відповідній графі оскаржуваної постанови, конкретні норми і стандарти, порушені позивачем, які стосуються безпеки дорожнього руху зазначені в акті обстеження ділянки вулично-шляхової мережі, складеним відповідачем та який є додатком до оскаржуваної постанови. А саме: в пункті 3 зазначеного акту вказано, що експлуатаційний стан технічних засобів не відповідає вимогам ДСТУ 4100:2014 ДСТУ 3308-96, оскільки відсутні дорожні знаки, які б повідомляли про стан вулично - шляхової мережі учасників дорожнього руху.

При цьому, оскільки позивач є начальником філії «Кіцманський райавтодор» та керівним працівником дорожньо-експлуатаційної організації, яка відповідає за вказану частину вулично-шляхової мережі, то у відповідності до ст. 24 Закону України «Про дорожній рух» власники доріг, вулиць та переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність, за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізних переїздах, що знаходяться у їх віданні. Доказ того, що саме позивач є уповноваженою особою, яка здійснює керівництво і організацію робіт щодо виконання робіт по будівництву, ремонту та утриманню доріг є посадова інструкція позивача. Зауважив, що пояснення позивача, що відповідальність за утримання в належному стані ввіреної ділянки вулично-шляхової мережі несе відповідний державний орган повністю суперечить нормам законодавства, чинному на момент виникнення спірних прововідносин, оскільки єдині правила є обов`язковими для виконання також і для підрядних шляхово-експлуатаційних організацій.

Згідно із пунктом 1 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони, затверджених постановою КМУ від 30 березня 1994 р. №198 із змінами та доповненнями. Єдині правила ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони поширюються на автомобільні дороги. міські вулиці і дороги загального користування, залізничні переїзди в межах смуги їх відчуження та червоних ліній і є обов`язковими для їх власників або уповноважених ними органів, організацій, що здійснюють ремонт і утримання дорожніх об`єктів і користувачів.

Колегія суддів зауважує, що пояснення позивача, що відповідальність за утримання в належному стані ввіреної йому ділянки вулично-шляхової мережі несе відповідний державний державний орган суперечить нормам законодавства, чинному на момент виникнення спірних правовідносин, оскільки єдині правила є обов`язковими для виконання також і для підрядних шляхово-експлуатаційних організацій. Між тим, факт наявності порушення правил норм та стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху не заперечується позивачем.

З матеріалів справи слідує, що під час розгляду справи було складено акт обстеження ділянки вулично-шляхової мережі від 22.01.2020 року, підписаний відповідачем та свідками. Згідно акту, позивач є особою - представником підрозділу з експлуатації доріг (вулиць), який відповідає за належне утримання зазначеної ділянки.

Слід відмітити, що експлуатаційний стан обстеженої ділянки не відповідає вимогам ДСТУ 3587-97 «Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди. Вимоги до експлуатаційної о стану» за такими показниками: проїзна частина має осіяння, вибоїни, напливи. Наявність та стан дорожніх знаків - дорожні знаки, які попереджають про небезпечні ділянки, недоліки дорожнього полотна відсутні. Наявність та стан дорожньої розмітки - потребує оновлення. Крім того, вказана ділянка автошляху знаходиться поза межами населених пунктів та не відноситься до відання органів місцевого самоврядування за приписами Розділу III Закону України «Про автомобільні дороги».

Колегія суддів вважає помилковою позицію суду першої інстанції, що уповноважена особа Новоселицького райавтодора не є відповідальною за стан автомобільних доріг в Новоселицькому районі Чернівецької області, а такою особою є ДАК «Автомобільні дороги України».

З приводу зазначеного, варто відмітити, що виходячи з назви підрозділу, керівництво якого на час виникнення спірних правовідносин, що здійснював позивач, випливає, що філія «Новоселинького райавтодору» безпосередньо входить до структури ДАК «Автомобільні дороги». Таким чином, позиція позивача є необгрунтованою та спрямованою на подальше невиконання своїх обов`язків щодо будівництва, ремонту та утримання автомобільних доріг загального користування, а виконання відповідних державних програм, як про це зазначено в статуті філії.

Водночас, позиція позивача, що на час виникнення спірних правовідносин він не був уповноваженою особою, відповідальною за стан автомобільних доріг в с. Тарасівці Новоселицького району Чернівецької області є необґрунтованою, оскільки доказом невинуватості позивача може бути, зокрема, копія наказу щодо особи, яка на момент виникнення спірних правовідносин виконувала обов`язки керівника Філії «Новоселицький райавтодор» ДП «Чернівецький облавтодор» ДАК «Автомобільні дороги України». Проте, позивач відповідних доказів не подав, а тому на думку суду апеляційної інстанції, відповідач правомірно, в межах своїх повноважень виніс постанову про адміністративне правопорушення, а суд першої інстанції передчасно дійшов висновку про скасування спірної постанови.

Варто зауважити, що дія (бездіяльність) передбачена ч. 1 ст. 140 КУпАП є правопорушенням із формальним складом, де достатньо лише дії (бездіяльності) позивача, тобто не вжиття заходів спрямованих на встановлення дорожнього знаку 1.10 (нерівна дорога)

У відповідності до абз. 2 п. 1.5. ПДР України особа, яка створила такі умови, зобов`язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити уповноважений підрозділ Національної поліції.

Вимоги до експлуатаційного стану» у всіх випадках у разі виявлення будь-яких відхилень від вимог цього стандарту, а також на період проведення дорожніх робіт повинні негайно встановлюватися технічні засоби організації дорожнього руху та вводитися обмеження швидкості, а обстежувана ділянка за наявності таких вибоїн на момент виникнення спірних правовідносин і не містить технічних засобів організації дорожнього руху, зокрема не було встановлено попереджувального знаку 1.10. «Нерівна дорога», про що свідчить акт обстеження від 22 січня 2020 року.

Однак, позивачем не було вжито будь-яких заходів щодо встановлено попереджувального знаку 1.10. «Нерівна дорога», а тому, на думку колегії суддів, відповідачем правомірно накладено притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 140 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, у розмірі 1020,00 грн.

Зважаючи на викладене, позивачем не спростовано в суді першої інстанції факт не вчинення ним адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 140 КУпАП, а відтак і незаконність винесеної постанови, а відповідач - суб`єкт владних повноважень, як контролюючий орган у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху до повноважень якого входить, зокрема, забезпечення безпеки дорожнього руху, виявив та в подальшому встановив бездіяльність особи, що спрямована на небезпеку чи перешкоду для руху, загрозу життю або здоров`ю громадян та завданню таким громадянам можливих матеріальних збитків.

Саттею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з ст. 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

В якості доказу, що свідчить про наявність адміністративного правопорушення варто враховувати акт обстеження ділянки вулично-шляхової мережі від 22 січня 2020 року, який містить відомості про експлуатаційний стан обстежуваної ділянки, яка не відповідає вимогам ДСТУ 3587-97, зокрема осідання, вибоїни, напливи. У відповідності до акту, обстеження здійснювалось в присутності позивача, про що. також вказує відеозапис, що міститься у матеріалах справи. Окрім того, з відеозапису слідує, що позивачу було роз`яснено права та обов`язки, ознайомлено з постановою та запропоновано поставити підпис, однак позивач поставити підпис відмовився та виявив бажання вказану постанову направити рекомендованим листом на зазначену ним адресу.

На підтвердження не вжитих заходів позивачем на обстежуваній ділянці також свідчать фотознімки, які знаходяться на диску, що надано відповідачем, де дійсно видно осідання, вибоїни, напливи на дорожньому покритті.

За наведеного вище, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідач діяв у спосіб, передбачений законами України та правомірно притягнув позивача до адміністративної відповідальності. В той час, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог. Сама незгода апелянта щодо його притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 140 КУпАП не є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та звільнення від адміністративної відповідальності.

Стаття 62 Конституції України закріплює положення, що відображають сутність презумпції невинуватості: "Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину й не може бути піддана покаранню, поки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях".

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Окрім того, варто зазначити, що Правила дорожнього руху відповідно до Закону України «Про дорожній рух« встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (ПДР України). Колегія суддів зауважує, що згідно п. 1.5 ПДР України дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю та здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналізуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне зазначити, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенню до суб`єкта владних повноважень.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку стосовно недоведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.140 КУпАП, тому підстави для скасування постанови серії ДПО 18 №728346 від 22.01.2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності і закриття справи про адміністративне правопорушення - відсутні.

У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Чернівецькій області Департаменту патрульної поліції задовольнити повністю.

Рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 12 лютого 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора ВБДР УПП в Чернівецькій області старший лейтенант поліції Тоаки Дмитра Анатолійовича про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності скасувати, прийняти нове судове рішення.

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Інспектора ВБДР УПП в Чернівецькій області старший лейтенант поліції Тоаки Дмитра Анатолійовича про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Постанова суду складена в повному обсязі 18 березня 2020 року.

Головуючий

Охрімчук І.Г.

Судді

Капустинський М.М. Смілянець Е. С.