П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2020 року м. Київ

Справа №755/14624/19

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Стрижеуса А.М.,

суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.

секретаря: Довгополої А.В.

учасники справи: позивач ОСОБА_1

відповідач Моторно (транспортне) страхове бюро України

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва, ухваленого у складі судді Галаган В.І. 18 листопада 2019 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення регламентної виплати, -

Справа №755/14624/19

№ апеляційного провадження:22-ц/824/31002020

Головуючий у суді першої інстанції:Галаган В.І.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Стрижеус А.М.

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 , звернулась з позовом до суду та просилать стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України на її користь витрати з відшкодування шкоди в розмірі 42 893,44 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що 17.10.2011 року на проспекті Бажана в м. Києві транспортний засіб «Рено», номерний знак НОМЕР_1 , з бортовим причепом здійснив зіткнення з автомобілем «Мітсубісі», номерний знак НОМЕР_2 , що належав позивачу ОСОБА_1 . За рішеннями Дарницького районного суду м. Києва від 13.01.2013 року та Апеляційного суду м. Києва від 26.06.2013 року з ПрАТ «Міська страхова компанія», якою було забезпечено відповідальність особи, винної у ДТП ОСОБА_2 , стягнуто на користь позивача суму у розмірі 46 889,40 грн. та 49 476,97 грн. Однак зазначені суми не було виплачено позивачу ПрАТ «Міська страхова компанія» у зв`язку із його неплатоспроможністю. Ухвалою Господарського суду Донецької області від 27.12.2016 року про банкрутство ПрАТ «Міська страхова компанія» затверджено вимоги кредиторів до цього суб`єкта страхової діяльності, зокрема, до позивача у сумі 92 392,44 грн. - вимоги першої черги та 3 973,00 грн. - вимоги четвертої черги, з яких 43 392,44 грн. - розмір відшкодування матеріальної шкоди за полісом № ВЕ/6385468 та 49 000,00 грн. - розмір відшкодування матеріальної шкоди за полісом № АА/5155582 та 3 973,00 грн. - сума моральної шкоди та судового збору. Ухвалою Господарського суду Донецької області від 13.11.2018 року встановлено, що через відсутність коштів банкрута вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню. Таким чином, вимоги позивача до ПрАТ «Міська страхова компанія» щодо виконання ним зобов`язань зі сплати страхового відшкодування за рішенням суду в сумі 92 392,44 грн. внаслідок банкрутства та відсутності коштів у цього страховика, залишилися не відшкодованими. Для відшкодування шкоди у зв`язку з недостатністю коштів та майна страховика ПрАТ «Міська страхова компанія», що визнаний банкрутом, позивач звернулась 15.02.2019 року до МТСБУ, яким сплачено на користь позивача лише 49 500,00 грн., у сплаті 42 893,44 грн. відмовлено, що є підставою звернення позивача з даним позовом до суду.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 18 листопада 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення регламентної виплати - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій вона просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Представник відповідача МТСБУ - Патрик Г.Г. скористалась своїм процесуальним правом подачі відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до якого просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, посилаючись на те, що рішення суду є законним, обґрунтованим та відповідає нормам діючого законодавства. Зокрема. зазначила, що спеціальним Законом України «Про страхування», не передбачений обов`язок МТСБУ сплатити потерпілому відшкодування поза межами встановленого ліміту відповідальності страховика-банкрута, оскільки Закон обмежує виплату п.36.3 ст.36 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши обґрунтованість та законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд в складі колегії суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Встановлено, що 17 жовтня 2011 року о 16.30 год. в м. Києві по пр.-ту Бажана ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Рено», номерний знак НОМЕР_1 з бортовим причепом, залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливості вантажу, що перевозить, і стану транспортного засобу, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Мітсубісі», номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_4 , що призвело до пошкодження обох транспортних засобів, чим порушив п. 13.1 Правил Дорожнього руху України, вчинив правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 18 листопада 2011 року ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. (а.с. 7)

Відповідно до частини шостої ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

З огляду на викладене та відповідно до положення частини шостої ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України, не підлягають доказуванню обставини, встановлені постановою Дарницького районного суду м. Києва від 18 листопада 2011 року, відповідно до якої ОСОБА_2 , визнано винним у вчиненні ДТП, що не спростовано відповідачем по справі МТСБУ та не підлягає доказуванню, згідно засад інституту доказування у цивільному судочинстві.

Відповідно до пунктів 3, 4 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є: свобода договору, свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом.

Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків визначені в статті 11 Цивільного кодексу України, зокрема з договорів та інших правочинів.

Статтею 14 цього Кодексу визначено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Рено», номерний знак НОМЕР_1 з бортовим причепом, була забезпечена ПрАТ «Міська страхова компанія» на підставі полісу №ВЕ/6385468 з лімітом відповідальності за шкоду заподіяну ману 50 000,00 грн. (а.с. 8)

Відповідно до положення статті 982 Цивільного кодексу України, істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов`язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, яка діяла на час вчинення ДТП), у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Згідно положень частин 4, 5 статі 82 Цивільного процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом; обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили.

Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.

Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені невірно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень.

Так, рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 18 січня 2013 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 43 392,44 грн. матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП, 3 000,00 грн. моральної шкоди, 496,96 грн. судового збору, а всього 46 889,40 грн., а також стягнуто з ЗАТ «Міська страхова компанія» на користь ОСОБА_1 49 00,00 грн. страхового відшкодування, 476,97 грн. судового збору, а всього 49 476,97 грн. (а.с. 8-9)

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 26.06.2013 року рішення Дарницького районного суду м. Києва від 18 січня 2013 року в часині стягнення з ОСОБА_2 суми 46 889,40 грн. скасовано і в цій частині ухвалено нове рішення, яким стягнуто 46 889,40 грн. з ПрАТ «Міська страхова компанія», а в задоволенні позову до ОСОБА_2 відмовлено, в решті рішення залишено без змін. (а.с. 10, 11)

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 27.12.2016 року у справі № 905/807/14, затверджено реєстр вимог кредиторів ПрАТ «Міська страхова компанія», зокрема, ОСОБА_1 в сумі основного боргу 96 366,37 грн., з яких: 92 392,44 грн. - вимоги першої черги, 3 973,93 грн. - вимоги четвертої черги. (а.с. 12-14)

Згідно даних єдиного державного реєстру судових рішень, 17.10.2017 року постановою Господарського суду м. Києва у справі № 905/807/14 припинено процедуру розпорядження майном Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія», м. Донецьк та повноваження розпорядника майна ОСОБА_5 . Визнано боржника - Приватне акціонерне товариство «Міська страхова компанія», м. Донецьк (83053, м. Донецьк, вул. Краснооктябрська, буд.111; код ЄДРПОУ 39244124) банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру по справі №905/807/14 строком на 12 місяців.

13 листопада 2018 року ухвалою Господарського суду Донецької області у справі № 905/807/14, затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія», (ЄДРПОУ 30244124), м. Донецьк Ліквідувати юридичну особу - Приватне акціонерне товариство «Міська страхова компанія» (83053, Донецька обл., м. Донецьк, вул. Краснооктябрська, буд.111, код ЄДРПОУ 30244124). Провадження по справі №905/807/14 закрито. Вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений цим Законом строк або відхилені господарським судом, а також вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню. Ліквідатора зобов`язано здійснити передбачені законодавством дії щодо припинення обігу акцій Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія», м. Донецьк, відповідні докази зобов`язано направити до суду. Копію цієї ухвали направлено органу державної реєстрації для внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Національній Комісії з цінних паперів та фондового ринку, Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг, Моторному (транспортному) страховому бюро України та іншим учасникам у справі. (а.с. 15-17)

На підставі заяви ОСОБА_1 від 15 лютого 2019 року МТСБУ здійснило на її користь виплату 49 500,00 грн., що визнано обома сторонами спірних правовідносин, що не підлягає доказуванню згідно принципу інституту доказування за відсутності у суду обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. (а.с. 18)

Відповідно до частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Страхувальник вносить страховику згідно з договором страхування певну плату, яка називається страховим платежем (страховим внеском, страховою премією) (частина перша статті 10 Закону України «Про страхування»).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) при настання страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до статті 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або законом у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку із відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону).

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Наслідки визнання боржника банкрутом визначено статтею 38 Закону, пунктами 2 та 9 частини першої якої зокрема встановлено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури строк виконання всіх грошових зобов`язань банкрута вважається таким, що настав, а виконання зобов`язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбачених розділом третім Закону «Ліквідаційна процедура».

Статтею 41 вищевказаного Закону України визначено, що ліквідатором є фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку. Ліквідатор, зокрема, проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута; аналізує фінансове становище банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; веде реєстр вимог кредиторів; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини восьмої статті 45 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) страхувальник за договором страхування, за якими страховий випадок настав до дня прийняття господарським судом постанови про визнання страховика банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, мають право вимагати страхові виплати.

Після завершення всіх розрахунків з кредиторами, відповідно до приписів ст. 46 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, ухвалу про затвердження яких господарський суд виносить після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів.

Якщо за результатами ліквідаційної процедури після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута.

Пунктом 20.3 статті 20 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі ліквідації страховика за рішенням визначених законом органів обов`язки за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності виконує ліквідаційна комісія. Обов`язки страховика за такими договорами, для виконання яких у страховика, що ліквідується, недостатньо коштів та/або майна, приймає на себе МТСБУ.

Згідно з підпунктом «ґ» пункту 41.1 статті 41 Закону МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов`язань за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Згідно висновку, викладеного у постанові Вищого господарського суду України від 29 липня 2015 року у справі № 910/5930/15-г, з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів зазначає, що факт відсутності майнових активів у визнаного банкрутом боржника, та неможливість у зв`язку із цим здійснити розрахунок за його зобов`язаннями може підтверджуватись затвердженими ухвалою господарського суду звітом ліквідатора і ліквідаційним балансом, складеними за результатами проведення комплексу дій щодо пошуку, інвентаризації, оцінки майна боржника та задоволення вимог кредиторів в порядку черговості, визначеної ст. 45 Закону.

Крім того, у постанові від 03 квітня 2019 року по справі № 127/12199/15-ц Верховний Суд дійшов наступних висновків: «Із урахуванням наведених норм законодавства та беручи до уваги те, що страховий випадок стався більше ніж за рік до дати ухвалення рішення господарського суду про банкрутство ПрАТ «СК «Лафорт», Верховний Суд приходить до висновку, що на час звернення позивача до суду право вимагати від ПрАТ «СК «Лафорт» страхову виплату належало позивачу відповідно до статті 22 Закону Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»), а після завершення процедури ліквідації та внесення до реєстру відомостей про припинення ПрАТ «СК «Лафорт» - від МТСБУ».

Відповідно до частини першої статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи, доведені.

Висновки суду щодо наявності підстав для відмови в задоволенні позовних вимог відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону, судом надано належну оцінку всім наданим матеріалам справи, оскільки оголошення страховика особи винної у вчиненні ДТП ПрАТ «Міська страхова компанія» банкрутом, призначення ліквідаційної процедури Товариства та ліквідація юридичної особи не є підставою для переведення зобов`язання зі сплати страхового відшкодування на відповідача МТСБУ, оскільки за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб станом на день звернення позивача з даним позовом до суду та на час ухвалення даного рішення суду процедуру ліквідації страховика ПрАТ «Міська страхова компанія» не завершено та не внесено до реєстру відомості про припинення ПрАТ «Міська страхова компанія», що виключає обов`язок відшкодування відповідачем МТСБУ, та даний висновок відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 03 квітня 2019 року по справі № 127/12199/15-ц.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність, а тому не можуть бути прийняті до уваги.

Порушень норм матеріального та процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, апеляційний суд в складі колегії суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.268, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 18 листопада 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус

Судді: Л.Д. Поливач

О.І. Шкоріна