Провадження № 22-ц/4808/379/20

Головуючий у 1 інстанції Рибка Л. Я.

Суддя-доповідач Мелінишин Г.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2020 року м. Івано-Франківськ

Івано -Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого (суддя-доповідач) Мелінишин Г.П.

суддів: Пнівчук О.В., Ясеновенко Л.В.,

за участю секретаря Петріва Д.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скарг у ОСОБА_1 на рішення Богородчанського районного суду в складі судді Рибки Л.Я., ухвалене 21 грудня 2019 року в селищі Богородчани Івано-Франківської області у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - релігійна організація «Релігійна громада Української Православної Церкви Православної Церкви України храму «Святих апостолів Петра і Павла» смт. Богородчани Богородчанського району Івано-Франківської області», про визнання недійсними рішення загальних зборів релігійної громади та рішення парафіяльних зборів віруючих релігійної громади,

в с т а н о в и в:

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом, уточнивши його в подальшому, до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсними рішення загальних зборів релігійної громади та рішення парафіяльних зборів віруючих релігійної громади.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 03 лютого 2019 року відповідачі ініціювали проведення у приміщенні Палацу культури зборів жителів селища Богородчани. За наслідками проведення цих зборів ними як головою та секретарем відповідно підписано протокол №1 загальних зборів релігійної організації - парафіяльних зборів віруючих релігійної громади храму УПЦ (МП) св. ап. Петра і Павла. Згідно вказаного протоколу на зборах розглядались питання щодо статутної діяльності релігійної громади Української Православної Церкви Святого Апостола Петра і Павла, зокрема: про зміну підлеглості у канонічних та організаційних питаннях релігійної громади, про зміну найменування релігійної громади, про внесення змін до Статуту релігійної громади, про уповноваження осіб на представництво релігійної громади в органах державної влади при проведенні реєстраційних дій, про обрання керівних органів релігійної громади тощо. В подальшому ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та іншими особами з числа тих, хто брав участь у зборах в будинку культури, від імені релігійної громади Української Православної Церкви Святого Апостола Петра і Павла до Івано-Франківської ОДА було подано заяву про реєстрацію нової редакції статуту. Також 26 травня 2019 року релігійною громадою Української Православної Церкви Православної Церкви України храму «Святих апостолів Петра і Павла» смт. Богородчани Богородчанського району Івано-Франківської області проведено загальні збори віруючих, на яких прийнято рішення про зміну керівника цієї релігійної організації, позбавлення ОСОБА_4 права вчинення юридичних дій від імені юридичної особи без довіреності та обрання церковного старости. Такі рішення оформлені протоколом №2 від 26 травня 2019 року. Вважає, що дії відповідачів щодо скликання парафіяльних зборів та головування на них; винесення, розгляд, голосування та прийняття рішень з питань статутної діяльності громади Української Православної Церкви Святого Апостола Петра і Павла (код ЄДРПОУ 20566264); прийняття рішень щодо внесення змін до установчих документів юридичної особи з ідентифікаційним кодом 20566264 та оформлення протоколів зборів є протиправними. Релігійна громада УПЦ Святого Апостола Петра і Павла 03 лютого 2019 року не проводила загальні збори віруючих в будинку культури по АДРЕСА_1 ; особи, які взяли участь у цих зборах не є членами релігійної громади УПЦ Святого Апостола Петра і Павла; збори громадян у палаці культури від 03 лютого 2019 року проводились без дотримання положень документів, якими релігійна громада УПЦ св. Апостолів Петра і Павла керується у своїй діяльності; у протоколі зборів міститься інформація, що не відповідає дійсним обставинам справи; нова редакція статуту релігійної громади УПЦ Святого Апостола Петра і Павла, що виносилась на розгляд учасників зборів, які проводились у палаці культури 03 лютого 2019 року, затверджена єпископом ПЦУ Епіфанієм, який на той момент був та є ієрархом Православної Церкви України і відповідно не мав повноважень вчиняти ці дії з урахуванням іншої канонічної належності релігійної організації, яку він очолює. Також участь у зборах взяли представники інших конфесій, що є втручанням у внутрішню діяльність інших релігійних організацій. Окрім того, дійсними членами парафіяльних зборів релігійної громади УПЦ було прийнято рішення про збереження підлеглості у канонічних та організаційних питаннях релігійному центру - Українській Православній Церкві. Посилаючись на вказані обставини та порушення його права на свободу совісті та віросповідання позивач просив задовольнити позов.

Ухвалою Богородчанського районного суду від 03 вересня 2019 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів, залучено релігійну організацію «Релігійна громада Української Православної Церкви Православної Церкви України храму «Святих апостолів Петра і Павла» смт. Богородчани Богородчанського району Івано-Франківської області».

Рішенням Богородчанського районного суду від 21 грудня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено, що діями відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 порушено його право на свободу совісті і віросповідання, та що оскаржувані рішення релігійної громади суперечать чинному законодавству, прийняті з порушенням його норм. При цьому місцевий суд вважав, що ОСОБА_1 звернувся до неналежних відповідачів.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового переконання, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не є належними відповідачами у справі. Натомість не врахував, що саме ці громадяни були ініціаторами скликання та проведення зборів, вони оформили та підписали протокол загальних зборів, який ним оскаржується.

Також, на думку апелянта, не відповідає дійсним обставинам справи висновок суду про відсутність фіксованого членства у релігійній громаді Української Православної Церкви Святого Апостола Петра і Павла. Так, відповідно до її статуту (чинного станом на 03 лютого 2019 року) право голосу при вирішенні питань щодо статутної діяльності парафії має особа, стосовно якої прийнято рішення про прийняття до складу Парафіяльних зборів. Разом з тим, жодна особа з присутніх на зборах 03 лютого 2019 року у будинку культури по АДРЕСА_1 , не подавала прохання про включення до складу Парафіяльних зборів релігійної громади. Натомість за наслідками проведених 18 листопада 2018 року зборів релігійної громади Української Православної Церкви Святого Апостола Петра і Павла було встановлено, що до складу Парафіяльних зборів релігійної громади входить 226 осіб, які мають право голосу при вирішенні питань, що стосуються статутної діяльності релігійної громади. Рішення Парафіяльних зборів оформлені протоколом №01/2018-П, яке у встановленому законом порядку не скасовано.

Поза увагою суду залишена і та обставина, що скликання Парафіяльних зборів та головування на них належить виключно до обов`язків настоятеля.

Окрім того вказує, що в порушення вимог законодавства ні він, ні інші члени релігійної громади Української Православної Церкви Святого Апостола Петра і Павла не були повідомлені про дату, час та місце проведення загальних зборів. Проте вказаним обставинам суд не дав належної оцінки. Аналогічно як і відомостям із системи «Аркан», а також копіям заяв громадян до Івано-Франківської обласної державної адміністрації, які підтверджують відсутність деяких осіб на час проведення цих зборів та участь в голосуванні щодо прийнятих рішень.

Інші учасники справи відзиву на апеляційну скаргу не подали.

У засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 та його представник адвокат Мізунський М.М. доводи апеляційної скарги підтримали з наведених у них мотивів .

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , їх представник та представник релігійної організації «Релігійна громада Української Православної Церкви Православної Церкви України храму «Святих апостолів Петра і Павла» смт. Богородчани Богородчанського району Івано-Франківської області» - адвокат Павликівська Г.М. у судове засідання не з`явилися будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи. Відповідно до положень частини другої статті 372 ЦПК України перешкод розглядові справи в їх відсутності не встановлено.

Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Як правильно встановив місцевий суд та підтверджується матеріалами справи, 15 жовтня 1991 року зареєстровано Статут релігійної громади (парафії) ап. Петра і Павла смт. Богородчани Івано-Франківської Єпархії Української Православної Церкви (а.с.49-53 т.1).

Відповідно до протоколу №01 загальних зборів Релігійної організації «парафіяльних зборів віруючих релігійної громади храму УПЦ (МП) Святого Апостола Петра і Павла» від 03 лютого 2019 року, релігійною організацією було прийнято ряд рішень, зокрема, головою зборів обрано Халявку М.А., секретарем зборів - Петрунько А.С.; членами лічильної комісії обрано ОСОБА_10. , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ; вирішено змінити підлеглість у канонічних та організаційних питаннях релігійної організації та перейти під канонічне підпорядкування Управління Івано-Франківської єпархії Православної Церкви України, змінивши назву на Релігійна організація «Релігійна громада Української Православної Церкви Православної Церкви України храму «Святих апостолів Петра і Павла» смт. Богородчани Богородчанського району Івано-Франківської області»; внести зміни до Статуту релігійної громади шляхом прийняття його в новій редакції із зміною назви релігійної громади на: Релігійна організація «Релігійна громада Української Православної Церкви Православної Церкви України храму «Святих апостолів Петра і Павла» смт. Богородчани Богородчанського району Івано-Франківської області». Крім того, прийнято рішення про уповноваження осіб на представництво релігійної громади в органах державної влади при проведенні реєстраційних дій, а також обрано парафіяльну раду релігійної громади, головою якого обрано ОСОБА_2 , та ревізійну комісію. При цьому в протоколі зазначено, що збори проведено в палаці культури смт. Богородчани, присутні 241 особа (а.с. 22 - 41 т.1).

Згідно протоколу №2 парафіяльних зборів віруючих релігійної громади УПЦ ПЦУ храму «Святих апостолів Петра і Павла» смт. Богородчани Богородчанського району Івано-Франківської області» від 26 травня 2019 року вирішено обрати керівником релігійної громади архімандрита Феогноста ( Бодоряка Ярослава Івановича). Крім того, позбавлено права ОСОБА_4 вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності; обрано ОСОБА_2 церковним старостою з повноваженнями, передбаченими Статутом в новій редакції (а.с. 182 - 183 т.1).

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 175 ЦПК України встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

За положеннями статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Частиною першою статті 51 ЦПК України передбачено право суду першої інстанції за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц.

Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами, та на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі в цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

Враховуючи обсяг процесуальних прав та обов`язків, визначених статтями 4, 43 та 49 ЦПК України, сторонами вважаються особи, які є учасниками спірного матеріального правовідношення. Ознаками сторін, які відрізняють їх від інших осіб, які беруть участь у справі (зокрема третіх осіб) є те, що сторони - це особи, між якими виник спір про право, який є предметом розгляду та вирішення судом, та на сторони поширюються усі наслідки судового рішення.

Згідно з частиною шостою статті 53 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог, мають процесуальні права і обов`язки, встановлені статтею 43 цього Кодексу. Таким чином, на них не поширюються права, передбачені статтею 49 ЦПК.

За змістом позовної заяви вимоги про визнання недійсними рішення загальних зборів релігійної громади, яке оформлено протоколом №1 від 03 лютого 2019 року та рішення парафіяльних зборів віруючих релігійної громади, яке оформлене протоколом №2 від 26 травня 2019 року стосуються питань щодо створення та діяльності релігійної громади.

Натомість звертаючись до суду із вказаним позовом ОСОБА_1 вказав відповідачами фізичних осіб ОСОБА_9 та ОСОБА_3 . Релігійна організація залучена до участі в справі третьою особою, що не відповідає її процесуальному статусу як учасника спірних матеріальних правовідносин, виходячи зі змісту заявлених в суді першої інстанції позовних вимог.

В силу статті 7 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» (далі - Закон) релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами. Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об`єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об`єднання представляються своїми центрами (управліннями).

Релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того самого культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об`єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб. Членство в релігійній громаді ґрунтується на принципах вільного волевиявлення, а також на вимогах статуту (положення) релігійної громади. Релігійна громада на власний розсуд приймає нових та виключає існуючих членів громади у порядку, встановленому її статутом (положенням). Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних та організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості шляхом внесення відповідних змін до статуту (положення) релігійної громади. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється загальними зборами релігійної громади. Такі загальні збори релігійної громади можуть скликатися її членами. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється не менш як двома третинами від кількості членів релігійної громади, необхідної для визнання повноважними загальних зборів релігійної громади відповідно до статуту (положення) релігійної громади. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту засвідчується підписами членів відповідної релігійної громади, які підтримали таке рішення. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту підлягає реєстрації в порядку, встановленому статтею 14 цього Закону. Зміна підлеглості релігійної громади не впливає на зміст права власності та інших речових прав такої релігійної громади, крім випадку, встановленого статтею 18 цього Закону. Частина громади, не згідна з рішенням про зміну підлеглості, має право утворити нову релігійну громаду і укласти договір про порядок користування культовою будівлею і майном з їхнім власником (користувачем). Повідомлення державних органів про утворення релігійної громади не є обов`язковим (стаття 8 Закону).

Як передбачено статтею 13 цього закону релігійна організація визнається юридичною особою з дня її державної реєстрації. Релігійна організація як юридична особа користується правами і несе обов`язки відповідно до чинного законодавства і свого статуту (положення).

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що фізичні особи ОСОБА_9 та ОСОБА_3 не є належними відповідачами.

Разом з тим прийшовши переконання, що позивачем неправильно визначено суб`єктний склад учасників справи, місцевий суд помилково дав оцінку обґрунтованості позовних вимог, оскільки така повинна бути зроблена під час розгляду справи по суті за участі належних сторін.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що у задоволенні позову необхідно відмовити у зв`язку з неналежністю складу сторін.

За змістом статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Оскільки судом першої інстанції ухвалено правильне по суті рішення про відмову у задоволенні позову, його необхідно змінити шляхом зміни мотивувальної частини з урахуванням висновків, сформульованих в цій постанові. В решті рішення суду належить залишити без змін.

Підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, відсутні.

Керуючись статтями 374, 376, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Богородчанського районного суду від 21 грудня 2019 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуючий Г.П. Мелінишин

Судді: О.В. Пнівчук

Л.В. Ясеновенко

Повний текст постанови виготовлено 17 березня 2020 року