Справа № 450/719/19 Провадження № 1-кп/450/129/20

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.03.2020 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

з участю прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника обвинуваченого ОСОБА_5

потерпілої ОСОБА_6

потерпілого ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пустомити матеріали обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесених в ЄРДР за № 12018140270001950 від 16 листопада 2019 року, відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 , з середньою освітою, який одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, не працює, не навчається, військовозобов`язаний, не військовослужбовець, не інвалід, на наркологічному і психіатричному обліках не перебуває, не депутат, безпартійний, раніше не судимий,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,

в с т а н о в и в:

Обвинувачений ОСОБА_4 14 листопада 2018 року о 19 год. 00 хв., перебуваючи за місцем проживання неподалік свого житлового будинку на дорозі загального користування у с. Кугаїв Пустомитівського району Львівської області, на ґрунті особистих неприязних стосунків, внаслідок раптово виниклого конфлікту між ним та ОСОБА_6 , яка намагалася зупинити його протиправні дії, умисно наніс їй один удар дерев`яною палицею, яку тримав у руках, в ділянку обличчя, внаслідок чого заподіяв останній тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку, забійних саден обличчя, які згідно з висновком судово-медичної експертизи відносяться до легких тілесних ушкоджень.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненому не визнав та пояснив, що 14 листопада 2018 року о 19 год. 00 хв. він був вдома на подвір`ї, почув тріскіт шиферу та побачив, як члени родини ОСОБА_8 ламають йому паркан. Він спитав у них, що вони роблять, проте відповіді не отримав. Вони почали йому погрожувати та ображати нецензурною лайкою. ОСОБА_7 взяв його за одяг, потягнув до себе, послизнувся і вони впали, а ОСОБА_6 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, вдарила його палицею по голові декілька разів, пізніше завдала йому декілька ударів палицею по тілу. Коли йому вдалося вирватися, він почав втікати. Після того, як втік, він викликав поліцію та швидку. ОСОБА_7 був у стані алкогольного сп`яніння і постійно падав. Зазначає, що пізніше він повернувся назад і забіг до будинку. ОСОБА_7 впав і розбив собі ніс об шифер. Повідомив, що він не встиг зачинити будинок, у зв`язку з чим ОСОБА_6 і ОСОБА_7 забігли всередину. ОСОБА_7 душив його в будинку. У цей час зайшов ОСОБА_9 і це бачив. Зазначив, що свідка ОСОБА_10 він бачив у своєму будинку, коли його душив ОСОБА_7 . Поліція та швидка медична допомога прибули одночасно.

Незважаючи на заперечення винуватості обвинуваченим ОСОБА_4 , його винність у завданні тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_6 стверджується наступними доказами:

-витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 16 листопада 2018 року, згідно якого в Пустомитівський ВП ГУ НП у Львівській області 15 листопада 2018 року звернулася із заявою потерпіла ОСОБА_6 ;

-протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 15 листопада 2018 року, згідно якого прийнято усну заяву ОСОБА_6 ;

-висновком експерта № 02/2019 року від 28 січня 2019 року судово-медичної експертизи, яким встановлено, що при огляді ОСОБА_6 у неї виявлено в ділянці лівої вилиці пігментацію шкіри (місце бувшого садна), з наданих медичних документів струс головного мозку, забійні садна обличчя. Дані тілесні ушкодження могли утворитися ймовірно 14 листопада 2018 року від контакту з тупим предметом, ймовірно при обставинах, на які вказувала потерпіла, не могли утворитися при падінні з висоти власного зросту, відносяться до легких тілесних ушкоджень;

-протоколом проведення слідчого експерименту з фототаблицею від 29 січня 2019 року, яким встановлено, що свідок ОСОБА_10 детально показала і описала, яким чином обвинувачений наносив удари дерев`яною палицею особам ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ;

-постановою про визнання предмета речовим доказом і приєднання його до матеріалів досудового розслідування від 19 лютого 2019 року, відповідно до якого дерев`яну палицю, надану ОСОБА_6 , визнано речовим доказом у кримінальному провадженні;

-фототаблицею допротоколу оглядуречового доказу,а самедерев`яної палиці з трьома вбитими цвяхами;

-квитанцією про отримання на зберігання речового доказу № 000683;

-протоколом проведення слідчого експерименту з фототаблицею від 27 лютого 2019 року, яким встановлено, що потерпіла ОСОБА_6 детально показала і описала, яким чином обвинувачений наносив їй удари дерев`яною палицею;

-протоколом проведення слідчого експерименту з фототаблицею від 27 лютого 2019 року, яким встановлено, що особа ОСОБА_7 детально показав і описав, яким чином обвинувачений наносив удари дерев`яною палицею;

-оглянутим у судовому засіданні речовим доказом, а саме дерев`яною палицею з трьома вбитими цвяхами;

-показаннями потерпілої ОСОБА_6 , наданими у судовому засіданні про те, що подія трапилася на дорозі між її та обвинуваченого будинками. ОСОБА_4 почав бити ОСОБА_7 палицею по обличчю. Останній впав, а обвинувачений встав йому ногою на лице і бив палицею по всьому тілу. Вона почала бити обвинуваченого тичкою, щоб відігнати від себе, однак той почав бити її. Зазначила, що подія почалася на нижній дорозі, а потім продовжилася на верхній дорозі, де вона відібрала у обвинуваченого палицю. Він ударив її в голову і по руці. Забрану палицю вона віднесла додому і в подальшому передала працівникам поліції;

-показаннями особи ОСОБА_7 , наданими у судовому засіданні про те, що була загороджена дорога загального користування, він забрав з неї перешкоди і пішов з ОСОБА_6 вгору на город. Пізніше вони повернулися до будинку і вийшли на дорогу. Обвинувачений вдарив його палицею, внаслідок чого він втратив свідомість. Пізніше вони пішли на верхню дорогу, де знову сталася бійка, яку він детально не пам`ятає. Зауважує, що обвинувачений бив його по голові, рукам, тулубу. На верхній дорозі прибігла сусідка. Уточнив, що на нижній дорозі він отримав удар по голові, на верхній дорозі по всім іншим ділянкам тіла. Повідомив, що на верхній дорозі його мати ОСОБА_6 забрала у обвинуваченого палицю. Пізніше приїхала швидка;

-показаннями свідка ОСОБА_10 , наданими у судовому засіданні про те, що обвинувачений сварився з потерпілою ОСОБА_6 на дорозі між їхніми будинками. Крім того при конфлікті був присутній ОСОБА_7 . Вони голосно кричали. Зауважує, що обвинувачений був з палкою, вона його відганяла. У ОСОБА_7 була кров на обличчі. Зауважує, що ОСОБА_7 стояв. Вона також бачила, що обвинувачений вдарив ОСОБА_7 палкою по голові. Після цього вони всі пішли додому. Їхні крики вона чула на верхній дорозі. Зазначає, що палка була дерев`яна. Додає, що обвинувачений бив ОСОБА_7 палкою також і по тілу. До моменту, як вона пішла до будинку, палка була у обвинуваченого. У потерпілої ОСОБА_6 на обличчі збоку були синці;

-показаннями свідка ОСОБА_9 , наданими у судовому засіданні про те, що обставини бійки він не бачив. Він є сусідом родини ОСОБА_8 та обвинуваченого. Повідомив, що він йшов з роботи і зайшов в магазин. Приїхала швидка медична допомога, якій він показував дорогу до будинку обвинуваченого і їхав з ними у автомобілі. Обвинувачений та ОСОБА_7 мали тілесні ушкодження. Зазначив, що він живе через будинок від будинку обвинуваченого. Земельна ділянка останнього була огороджена. Працівників поліції він не бачив. Вказав, що подія сталася приблизно о 19 год. 00 хв. На обличчі ОСОБА_7 були тілесні ушкодження. У обвинуваченого була пошкоджена голова. Двоє медичних працівників надавали медичну допомогу обвинуваченому та ОСОБА_7 ;

-показаннями експерта ОСОБА_11 , наданими у судовому засіданні про те, що експертизу по потерпілій ОСОБА_6 він написав зі слів потерпілої, а по іншій експертизі зі слів ОСОБА_7 . У потерпілої виявив ті тілесні ушкодження, які вказав у висновку. Аналогічно по ОСОБА_7 , який з`явився до нього через 3 тижні, а потерпіла через приблизно 2 місяці. Вказаних осіб він оглядав особисто. Йому було надано амбулаторні картки особисто особами, яких він оглядав. У вказаних медичних картках були відображені записи медичних працівників, які він використав при проведенні експертизи.

Таким чином, аналізуючи в сукупності зібрані по кримінальному провадженні докази, суд вважає доведеною винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні злочину щодо потерпілої ОСОБА_6 і його діяння слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 125 КК України, оскільки він умисно завдав їй легкі тілесні ушкодження.

Щодо клопотання захисника ОСОБА_5 про надання їй тимчасового доступу до документів, що перебувають у володінні КНП ЛОР «Львівський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф», а саме до картки виклику швидкої медичної допомоги від 14 листопада 2018 року у с. Кугаїв Пустомитівського району Львівської області щодо виклику за період з 17 год. 00 хв. по 19 год. 00 хв., документів, що оформляли за результатом такого виїзду бригади швидкої медичної допомоги, документів, що стосуються осіб, яким надавалася медична допомога 14 листопада 2018 року у с. Кугаїв, інших документів, що стосуються обставин виїзду бригади швидкої медичної допомоги 14 листопада 2018 року у с. Кугаїв Пустомитівського району Львівської області, суд зазначає, що таке задоволенню не підлягає з огляду на те, що докази, які могли б бути отримані на підставі такого, не містять жодного доказового значення для даного кримінального провадження.

Щодо доказів, якими доводиться винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України щодо потерпілого ОСОБА_7 , а саме висновку експерта № 122/2018 року від 06 грудня 2018 року судово-медичної експертизи, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 477 КПК України кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення є провадження, яке може бути розпочате слідчим, прокурором лише на підставі заяви потерпілого.

Частинами 2, 3 статті 214 КПК України передбачено, що досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 93 КПК України сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

З протоколу прийняття заяви ОСОБА_7 про вчинене кримінальне правопорушення від 06 лютого 2019 року вбачається, що така зареєстрована в органі досудового розслідування 06 лютого 2019 року, тобто, після проведення 06 грудня 2018 року судово-медичної експертизи потерпілому ОСОБА_7 .

Як вбачається з витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, відомості про кримінальне правопорушення на підставі заяви ОСОБА_7 внесені до такого 07 лютого 2019 року.

З огляду на зазначене, суд визнає висновок експерта № 122/2018 року від 06 грудня 2018 року судово-медичної експертизи недопустимим доказом, а тому не приймає його до уваги.

Враховуючи наведене, суд вважає недоведеною вину ОСОБА_4 в умисному заподіянні потерпілому ОСОБА_7 легких тілесних ушкоджень.

Обставини,які підлягаютьдоказуванню укримінальному провадженні,передбачені ст.91КПК України,і такимиє зокрема винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Згідно ст. 93 КПК України збирання доказівздійснюється сторонамикримінального провадження,потерпілим,представником юридичноїособи,щодо якоїздійснюється провадження,у порядку,передбаченому цимКодексом. Сторонаобвинувачення здійснюєзбирання доказівшляхом проведенняслідчих (розшукових)дій танегласних слідчих(розшукових)дій,витребування таотримання відорганів державноївлади,органів місцевогосамоврядування,підприємств,установ таорганізацій,службових тафізичних осібречей,документів,відомостей,висновків експертів,висновків ревізійта актівперевірок,проведення іншихпроцесуальних дій,передбачених цимКодексом. Сторона захисту, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів.

Стаття 94КПК Українипередбачає,що суд засвоїм внутрішнімпереконанням,яке ґрунтуєтьсяна всебічному,повному йнеупередженому дослідженнівсіх обставинкримінального провадження,керуючись законом,оцінюють кожнийдоказ зточки зоруналежності,допустимості,достовірності,а сукупністьзібраних доказів-з точкизору достатностіта взаємозв`язкудля прийняттявідповідного процесуальногорішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

В силу норм ст.8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенстваправа укримінальному провадженнізастосовується зурахуванням практикиЄвропейського судуз правлюдини. Так, у справі «Барбера, Мессеге та Хабардо проти Іспанії» від 06 грудня 1998 pоку (п.146) Європейский Суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину, а обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного.

Частина 5 ст.9 КПК України передбачає, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Зокрема, суд оцінюючи всі докази за даним кримінальним провадженням в їх сукупності, враховує, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (п.53 рішення ЄС від 20 вересня 2012 року у справі «Федорченко та Лозенко проти України»). Також має враховуватися якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (п. 86 рішення ЄС від 11 липня 2013 року у справі «Вєренцов проти України»).

Відповідно до ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчинені злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчинені злочину. Обвинувачення не може грунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно роз`яснень, даних у п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 29 червня 1990 року «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» недопустимим є обвинувальний ухил при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного. Коли зібрані докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок.

У відповідності до ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що в діянніобвинуваченого єсклад кримінальногоправопорушення. Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Аналізуючи всі докази органу обвинувачення в сукупності з наведеними вище обставинами, виходячи з позиції Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що наявність «обґрунтованої підозри» у вчинені правопорушення передбачає «наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла-таки вчинити злочин», суд приходить до висновку, що стороною обвинувачення не надано доказів спричинення потерпілому ОСОБА_7 умисних легких тілесних ушкоджень.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що обвинуваченого за ч. 1 ст. 125 КК України ОСОБА_4 слід виправдати в частині спричинення умисних легких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_7 , оскільки стороною обвинувачення не доведено, що в його діяннях є склад кримінального правопорушення.

Покликання сторони захисту про те, що їй не було відкрито доказів, зокрема, медичних документів спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , не приймаються судом до уваги, оскільки вказані клопотання слід заявляти в порядку ст. 290 КПК України на стадії досудового розслідування.

Речовий доказ дерев`яну палицю та вказані медичні документи самостійно надано потерпілою ОСОБА_6 органу досудового розслідування і судово-медичному експерту, що не може розцінюватися як порушення вимог кримінально-процесуального законодавства.

З врахуванням викладеного, судом повно та всебічно досліджено всі надані сторонами кримінального провадження докази, які з власної ініціативи суду здобувати заборонено вимогами КПК України.

Обираючи обвинуваченому ОСОБА_4 міру покарання,суд бередо увагиступінь тяжкостівчиненого злочину,особу винуватого,який ранішене судимий,на наркологічномуі психіатричномуобліках неперебуває,позитивно характеризуєтьсяпо місцюнародження,реєстрації тапроживання,відсутність пом`якшуючихі обтяжуючихпокарання обставин,приходить допереконання обратипокарання вмежах санкціїч.1ст.125КК Україниу видіштрафу урозмірі п`ятдесятинеоподатковуваних мінімумівдоходів громадян 850 грн. 00 коп.

Процесуальні витрати по справі відсутні, заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

Речовий доказ, а саме дерев`яну палицю, слід знищити.

Керуючись ст.ст. 369, 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд,

у х в а л и в:

ОСОБА_4 , обвинуваченого за ч. 1 ст. 125 КК України, визнати невинуватим та виправдати за недоведеністю в його діянні складу кримінального правопорушення в частині спричинення умисних легких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_7 .

Визнати ОСОБА_4 винуватим увчиненні злочину,передбаченого ч.1ст.125КК України,в частиніспричинення умиснихлегких тілеснихушкоджень потерпілій ОСОБА_6 ,та призначитийому покаранняу видіштрафу урозмірі п`ятдесятинеоподатковуваних мінімумівдоходів громадян 850 грн. 00 коп.

Речовий доказ, а саме дерев`яну палицю знищити.

На вирок може бути подано апеляцію до Львівського апеляційного суду через Пустомитівський районний суд Львівської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Суддя ОСОБА_1