Єдиний унікальний номер 33/6399/19

Номер провадження 2/332/553/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

03 березня 2020 року місто Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

Головуючого судді Стоматова Е.Г.

За участі секретаря судового засідання Довгаль А.Г.

представника позивача Сахарової ОСОБА_1 В.

представника третьої особи – ПАТ «Запоріжжяобленерго» Козак Т.В.

представника третьої особи – ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» Товстовус Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом Міського комунального підприємства «Основаніє» до ОСОБА_2 , треті особи: Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго», Товариство з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання» про стягнення заборгованості по оплаті житлово-комунальних послуг,-

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду з даним позовом, який обґрунтовує наступним.

30.01.2015 року було укладено договір управління майном №30-01/15 між Запорізькою обласною організацією Товариства Червоного Хреста України та Позивачем. Згідно даного договору Позивачу було передано в управління містечко модульного типу (транзитне містечко) за адресою: АДРЕСА_1 , для тимчасового перебування, без права постійного проживання, внутрішньо переміщених осіб.

Між Позивачем (Управителем) та Відповідачем (Користувачем) було укладено Договір №37 від 16.03.2015 року користування майном містечка модульного типу для тимчасового перебування внутрішньо переміщених осіб без права постійного проживання та на відшкодування витрат за житлово-комунальні послуги.

В порушення умов договору Відповідач не виконувала належним чином взяті на себе зобов`язання щодо оплати наданих їй житлово-комунальних послуг в період з 01.07.2017 року по 30.09.2019 року, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 54 316,58 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача. Також Позивач просить стягнути з відповідача судові витрати.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18 листопада 2019 року відкрито провадження у справі та призначений її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, сторонам встановлений строк для надання заяв по суті справи.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 27.01.2020 року було задоволено клопотання представника позивача, залучено в якості третіх осіб по даній справі - ПАТ «Запоріжжяобленерго», ТОВ «Запоріжжяелектропостачання».

17.02.2020 року надійшли письмові пояснення від представника третьої особи ТОВ «Запоріжжяелектропостачання».

03.03.2020 року надійшли письмові пояснення від представника третьої особи ПАТ «Запоріжжяобленерго».

В судовому засіданні представник позивача – Сахарова Т.В., підтримала позовні вимоги у повному обсязі та просила їх задовольнити. Пояснення в обґрунтування позовних вимог надала аналогічні тим, що викладені в позовній заяві, зазначила, що позивач належним чином та відповідно до типового переліку виконував послуги з утримання будинку та прибудинкової території, де проживає відповідач, нарахування проводились згідно фактично виконаних робіт з утримання даного будинку.

Відповідач по справі у судове засідання не з`явилась, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином. Причини своєї неявки суду не повідомила. Заяв або клопотань, які б перешкоджали розгляду справи від неї до суду не надходило.

Представник третьої особи – ПАТ «Запоріжжяобленерго» у судовому засіданні підтримала свої письмові пояснення та просила суд задовольнити позовні вимоги.

Представник третьої особи – ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» у судовому засіданні підтримала свої письмові пояснення та просила суд задовольнити позовні вимоги.

Відповідно до ч.1 ст.131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Відповідно до ч.3 ст.131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Таким чином, згідно з вимогами ст.ст.128,131 ЦПК України, відповідач повідомлений про час та місце слухання справи за адресою його місця проживання чи місця перебування, зареєстрованого у встановленому законом порядку та не з`явився у судове засідання без поважних причин.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення учасників процесу, встановивши фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, суд приходить до висновку, що заявлений позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Судом встановлені наступні обставини та правовідносини.

30.01.2015 року укладений договір управління майном №30-01/15 між Запорізькою обласною організацією Товариства Червоного Хреста України та МКП «Основаніє» - позивачем по справі. Згідно даного договору Позивачу було передано в управління містечко модульного типу (транзитне містечко) за адресою: АДРЕСА_1 , для тимчасового перебування, без права постійного проживання, внутрішньо переміщених осіб (а.с.4).

Відповідач є внутрішньо переміщеними особою, її місце фактичного проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 . в період з 16.03.2015 року по 07.10.2019 року.

Відповідно до положень Стратегії інтеграції внутрішньо переміщених осіб та впровадження довгострокових рішень щодо внутрішнього переміщення на період до 2020 року, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2017 р. № 909-р, внутрішньо переміщені особи під час інтеграції в приймаючі територіальні громади зберігають всі свої права і свободи. Право на свободу пересування та право обирати місце проживання означає, зокрема (але не обмежується цим), право повернутися до свого покинутого постійного місця проживання у разі зникнення обставин, що спричинили таке переміщення. Водночас на новому місці проживання внутрішньо переміщені особи мають такі ж самі права і свободи, як і члени приймаючої територіальної громади, їм повинна надаватися підтримка для нормалізації життя за новим місцем проживання (допомога у пошуку роботи, забезпечення доступу до житла тощо). Отже, необхідною умовою впровадження довгострокових рішень для розв`язання проблеми внутрішнього переміщення є усунення юридичних та адміністративних бар`єрів, в тому числі надання можливості відновлення документів, на шляху до інтеграції внутрішньо переміщених осіб в приймаючі територіальні громади.

Між МКП «Основаніє» (Управителем) та Відповідачем ОСОБА_2 (Користувачем) було укладено Договір №37 від 16.03.2015р. (а.с.5-6) про користування майном містечка модульного типу для тимчасового перебування внутрішньо переміщених осіб без права постійного проживання та на відшкодування витрат за житлово-комунальні послуги. Разом з користувачем в даному модульному містечку мають проживати члени її родини: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .. Третім розділом та п. 3.4. четвертого розділу встановлений обов`язок користувача сплачувати до 10 числа поточного місяця фіксовану плату за спожиті житлово-комунальні послуги.

Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк згідно з вказівками закону та договору.

Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п. 7.1. Договору №37 від 16.03.2015 р., укладеного між сторонами, у випадку порушення своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність визначену цим договором та чинним законодавством.

Статтею 64 ЖК України передбачено, що члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки регулюються Законом України від 24 червня 2004 р. N 1875-IV «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до житлово-комунальних послуг відносяться, зокрема, послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів, тощо).

Відповідно до ч.1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до ч. 1 ст. 9-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», (яка діє з 20.04.2017 р.), держава гарантує зареєстрованим внутрішньо переміщеним особам право на отримання комунальних послуг, електричної та теплової енергії, природного газу в місцях компактного поселення (містечках із збірних модулів, гуртожитках, оздоровчих таборах, будинках відпочинку, санаторіях, пансіонатах, готелях тощо) за відповідними тарифами, встановленими на такі послуги та товари для населення.

Згідно з абз. 3, 4 ч. 2 ст. 9-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», (яка діє з 20.04.2017 р.), постачальникам комунальних послуг, електричної та теплової енергії, природного газу в місцях компактного поселення внутрішньо переміщених осіб забороняється застосовувати інші тарифи, ніж для населення за договорами, укладеними з власниками (балансоутримувачами) майна, що використовується для компактного поселення внутрішньо переміщених осіб. Обсяги наданих послуг визначаються відповідними договорами між постачальниками комунальних послуг, електричної та теплової енергії, природного газу та юридичними особами, які є власниками (балансоутримувачами) майна, що використовується для компактного поселення внутрішньо переміщених осіб.

Власникам (балансоутримувачам) майна, що використовується для компактного поселення внутрішньо переміщених осіб, забороняється стягувати з таких осіб компенсацію вартості комунальних послуг, електричної та теплової енергії, природного газу, яка не відповідає вартості відповідних тарифів на такі послуги та товари для населення.

Згідно п.5 ч.3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

У відповідності зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і вимог інших актів цивільного законодавства. Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

По даним позивача, відповідачем не внесена в повному обсязі оплата житлово-комунальних послуг з утримання будинку та прибудинкової території за період з 01.07.2017 року по 30.09.2019 року, загальна сума заборгованості складає 54 316,58 гривень, що підтверджується розрахунком по договору № 37 від 16.03.2015, відкритому на ім`я ОСОБА_8 (а.с.11).

Згідно ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідачами не надано суду доказів, які б достовірно підтверджували, що позивачем не надавались послуги з утримання їх будинку та прибудинкової території, а тому відсутні підстави для їх оплати. Як вбачається із матеріалів справи, в даному випадку акти-претензії щодо якості та кількості наданих послуг з обслуговування будинку та прибудинкової території в спірний період відповідно до вимог ст.18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» не складалися, доказів іншого відповідачами не надано. Ненадання послуг або їх низька якість належним чином не зафіксовано.

За таких обставин, суд, оцінюючи зібрані по справі докази, дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Міського комунального підприємства «Основаніє» до ОСОБА_2 , треті особи: Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго», Товариство з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання» про стягнення заборгованості по оплаті житлово-комунальних послуг – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 , на користь Міського комунального підприємства «Основаніє» (місцезнаходження: м. Запоріжжя, вул. Українська, 29-А, код ЄДРПОУ 20485152, UA НОМЕР_2 у АТ КБ «Приватбанк», МФО 313399) заборгованість у розмірі 54 316,58 гривень (п`ятдесят чотири тисячі триста шістнадцять гривень п`ятдесят вісім копійок)

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 , на користь Міського комунального підприємства «Основаніє» (місцезнаходження: м. Запоріжжя, вул. Українська, 29-А, код ЄДРПОУ 20485152, UA НОМЕР_2 у АТ КБ «Приватбанк», МФО 313399) судовий збір у розмірі 1 921 гривень (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну гривню нуль-нуль копійок).

Повний текст рішення складено 10 березня 2020 року.

Сторонам, які не з`явилися в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ст.284 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя Е.Г.Стоматов