ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/380/20

12 березня 2020 року

м.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі: головуючого судді Осташа А. В. за участю: секретаря судового засідання Шаблій Ю.П., позивача - ОСОБА_1 , представника позивача - Баранець О.А., представників відповідача - Дудак І.В. та Бойко С.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Тернопільській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ТР1549/790/АВ/ТД-ФС винесену Управлінням Держпраці у Тернопільській області від 16.01.2020 згідно якої на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 125 190,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі – позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Управління Держпраці в Тернопільській області в якій просить із врахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 05.03.2020 визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці в Тернопільській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ТР1549/790/АВ/ТД-ФС від 16.01.2020 про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу в розмірі 125190,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно винесено оскаржувану постанову без встановлення всіх фактичних обставин справи, а тому є протиправною та підлягає скасуванню.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 18.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено у справі судове засідання на 05.03.2020.

До Тернопільського окружного адміністративного суду 28.02.2020 надійшов відзив на адміністративний позов (аркуш справи 37-39), в якому відповідач зазначив, що Управління Держпраці в Тернопільській області діяло на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, а оскаржуване рішення відповідає критеріям, які визначені частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України).

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві. Просили суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні проти позову заперечили з підстав викладених у відзиві на адміністративний позов, просили суд у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши позовну заяву, заслухавши вступне слово учасників справи, пояснення свідків, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як випливає із матеріалів справи, ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець (РНОКПП НОМЕР_1 ), місце проживання: АДРЕСА_1 (аркуш справи 43), місцем здійснення діяльності: АДРЕСА_2 , приміщення 79, згідно договору оренди від 01.01.2019 №0001 (аркуш справи 49).

В Управління Держпраці в Тернопільській області для розгляду надійшов листа-звернення Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Вершина» від 07.11.2019 №10/11-19 з якого отримано інформацію щодо можливого порушення трудового законодавства з питань праці у ФОП ОСОБА_1 (аркуш справи 40).

За рішенням керівника Управління Держпраці в Тернопільській області на підставі наказу від 14.11.2019 №1034 (аркуш справи 41), направлення на проведення заходу державного контролю за одержанням законодавства про працю (інспекційного відвідування) від 14.11.2019 № ТР1549/790 (аркуш справи 42), було доручено провести захід державного контролю (інспекційне відвідування) у діяльності ФОП ОСОБА_1

14 листопада 2019 року здійснено спробу проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 у вказаному приміщенні, де розташована дитяча ігрова кімната « ІНФОРМАЦІЯ_1 », у присутності ОСОБА_2 , про що було складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування №ТР1549/790/НД/АВ (аркуш справи 46-47) та Вимогу про надання/поновлення документів №ТР1549/790/ПД (аркуш справи 48-49).

Інспектором праці 27 листопада 2019 року складено Акт інспекційного відвідування №ТР1549/790/АВ (аркуш справи 12-14). У даному акті зафіксовані порушення ч.3 ст.24 Кодексу законів про працю України та Постанови КМУ №413 від 17.06.2015 року, зокрема зазначено:

"Інспекційним відвідуванням 14 листопада 2019 року о 15 год. 10 хв. за робочим столом в дитячій ігровій кімнаті « ІНФОРМАЦІЯ_1 ", що за адресою АДРЕСА_2 , приміщення 79, м. Тернопіль, виявлено громадянку, яка назвалась ОСОБА_2 . Як вбачається з того, що при вході в приміщення дана особа запропонувала нам зняти взуття, щоб пройти в кімнату для проведення святкувань, володіла інформацією стосовно замовлення ігрової кімнати на 15 годину, намагалась з`ясувати чи це ми телефонували і домовлялись про соки. Отже вона була обізнана зі своїми обов`язками, з правилами перебування та діяльністю ігрової кімнати в цілому.

В розмові, під час інспектування вона розповіла, що зараз має ключі від даного приміщення, оскільки його відчинила. Крім того, ОСОБА_2 повідомила, що ніякої посади ФОП ОСОБА_1 не займає, оскільки, підприємець та його дружина ОСОБА_3 є її знайомими, вона їм неодноразово допомагає тим, що відчиняє та зачиняє дане приміщення. Такі прохання виконує за вищевказаною адресою і виконувала раніше, коли підприємець здійснював діяльність за іншою адресою. Від надання письмових пояснень громадянка ОСОБА_2 відмовилась.

На підставі акту №ТР1549/790/АВ від 27.11.2019 інспектором праці винесено 27.11.2019 припис №ТР1549/790/АВ/П про усунення виявлених порушень (аркуш справи 15).

Заступником начальника Управління Держпраці у Тернопільській області Ващуком Сергієм Ярославовичем винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ТР1549/790/АВ/ТД-ФС від 16.01.2020, відповідно до якої накладено на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штраф у розмірі 125190,00 грн. (аркуш справи 17).

Позивач, не погоджуючись із постановою про накладення штрафу, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

За приписами підпункту 9 пункту 4 Положення, Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування.

Підпунктом 54 пункту 4 Положення передбачено, що Державна служба України з питань праці має право накладати у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Держпраці.

Державна служба України з питань праці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 7 Положення).

В даному випадку Управління Держпраці у Тернопільській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці.

Процедуру проведення Управліннями Держпраці перевірки стану додержання законодавства про працю, визначено Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 № 877-V (далі - Закон №877-V).

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 2 Закону №877-V заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами, зокрема, здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом (ст.3 Закону №877-V).

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №823 "Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю", затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок №823), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування), з урахуванням особливостей, визначених, зокрема, Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Відповідно до п. 2 Порядку № 823 заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Відповідно до п. 19 Порядку № 823 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) (далі - акт), і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення.

Згідно з п. 20 Порядку № 823 акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та об`єктом відвідування або уповноваженою ним особою.

Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування.

Відповідно до п. 21 Порядку № 823 якщо об`єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною.

Зауваження можуть бути подані об`єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дня, що настає за днем підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.

У відповідності до п. 23 Порядку № 823 припис є обов`язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об`єктом відвідування порушень вимог законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Згідно з п. 27 Порядку № 823 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом, після розгляду зауважень об`єкта відвідування до нього (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого виносить припис та вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

У разі виконання припису в установлений у ньому строк, заходи до притягнення об`єкта відвідування до відповідальності не вживаються (п. 28 Порядку № 823).

Підстави щодо здійснення заходу державного контролю у даному випадку визначаються пунктом 5 Порядку 823.

Підпунктом 3 пункту 5 Порядку 823 визначено, що заходи проводяться за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2,4-7 цього пункту.

З аналізу матеріалів справи встановлено, що в Управління для розгляду надійшов листа-звернення Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Вершина» від 07.11.2019 р. №10/11-19 з якого отримано інформацію щодо можливого порушення трудового законодавства з питань праці у ФОП ОСОБА_1 .

Таким чином, за рішенням керівника Управління на підставі наказу від 14.11.2019 №1034, направлення від 14.11.2019 № ТР1549/790, було доручено провести захід державного контролю (інспекційне відвідування) у діяльності ФОП ОСОБА_1 .

Вказані обставини свідчать про наявність підстав для проведення інспекційного відвідування відповідачем, що не оспорюється позивачем.

Щодо правомірності постанови Управління Держпраці в Тернопільській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами ТР1549/790/АВ/ТД-ФС від 16.01.2020 на ФОП ОСОБА_1 у розмірі 125190,00 грн, суд зазначає наступне.

Як вбачається із акта інспекційного відвідування від 14 листопада 2019 року №ТР1549/790/НД/АВ інспекційне відвідування неможливо провести у зв`язку із відсутністю об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи та відсутністю документів, ведення яких передбачено законодавством про працю пункти 1-5 Вимоги про надання документів ТР1549/790/НД/АВ.

Тобто, 14 листопада 2019 року інспекційне відвідування проведене не було.

Проте, у оскаржуваній постанові про накладення штрафу вказано, що інспекційним відвідуванням 14 листопада 2019 року о 15 год. 10 год. за робочим столом в дитячій ігровій кімнаті « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ( АДРЕСА_3 ) виявлено нібито працівника ОСОБА_2 , яка була допущена до роботи без укладення трудового договору.

Разом з тим, вказані вище обставини про виявлення ОСОБА_2 за робочим столом не зафіксовані у акті про неможливість проведення інспекційного відвідування №ТР1549/790/НД/АВ від 14.11.2019 в якому чітко вказано, що 14 листопада 2019 року інспекційне відвідування не відбулося.

Тобто, враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що акт інспекційного відвідування від 27.11.2019 складено без реального проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 , а опис виявлених порушень базується лише на нібито проведеному інспекційному відвідуванню 14.11.2019.

Так, у описі виявлених порушень в акті інспекційного відвідування від 27.11.2019 відповідачем зазначено, що ОСОБА_2 повідомила, що ніякої посади у ФОП ОСОБА_1 не займає, оскільки, підприємець та його дружина ОСОБА_3 є її знайомими, вона їм неодноразово допомагає тим, що відчиняє та зачиняє дане приміщення. Такі прохання виконує за вищевказаною адресою і виконувала раніше, коли підприємець здійснював діяльність за іншою адресою. Від надання письмових пояснень громадянка ОСОБА_2 відмовилась. Дані обставини підтверджується проведеним в судовому засіданні оглядом відеозапису від 14.11.2019.

Також, в акті інспекційного відвідування від 27.11.2019 вказано, що інспекційне відвідування проводилося двома інспекторами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , проте як випливає із відеозапису з метою проведення інспекційного відвідування інспектора ОСОБА_5 не було, натомість крім інспектора праці ОСОБА_4 в перевірці брали участь ще два інспектори ГУ ДПС в Тернопільській області. Проте, в акті інспекційного відвідування від 14.11.2019 таку інформацію не було відображено.

Таким чином, судом встановлено, що в даному випадку зі сторони інспектора Управління Держпраці в Тернопільській області мали місце порушення вимог п.п.19, 20 Порядку 823, які виразились в тому, що фактично інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 проводилось 14 листопада 2019 року, а акт про це був складений лише 27 листопада 2019 року.

Вирішуючи питання щодо наявності порушення трудового законодавства збоку позивача, суд враховує, що згідно з ч. 1 ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

За змістом ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

З аналізу чинного законодавства вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва.

Взаємовідносини фізичної особи і роботодавця можуть виникати як на підставі трудового, так і на підставі цивільно-правового договору. При цьому сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами ст. 208 Цивільного кодексу України.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у ст. 626 Цивільного кодексу України. Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Такі угоди застосовуються для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, і у разі досягнення зазначеної мети вважаються виконаними і дія їх припиняється.

Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

При цьому, виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

Як випливає із матеріалів справи, позивачем було укладено цивільно-правовий договір про надання послуг із ОСОБА_6 Світланою ОСОБА_7 від 15.10.2019 (аркуш справи 20-21).

За умовами договору фізична особа - виконавець зобов`язувались виконати на користь замовника певну роботу, обумовлену договором за визначену винагороду. При цьому виконавець надавав послуги на свій ризик.

Конкретні роботи визначено у розділі 2 договору "предмет договору" та зазначено, надати послуги: організація на власний розсуд передачі в тимчасове користування та прийом із тимчасового користування приміщення АДРЕСА_4 на вимогу Замовника. Надання послуг полягає в наступному: передача в тимчасове користування третім особам приміщення АДРЕСА_4 , прийняття із тимчасового користування приміщення АДРЕСА_4 , що включає огляд приміщення на виявлення пошкоджень, санітарного стану тощо, у разі необхідності прибирання вказаного приміщення перед здачею в тимчасове користування третім особам, відкривання та закривання вхідних дверей у приміщенні після кожної передачі у користування та прийняття із користування від третіх осіб, після кожного факту надання послуг Виконавець зобов`язаний скласти акт надання послуг та надання на підпис Замовника.

Так, відповідно до розділу 4 договору "ціна та порядок оплати послуг" оплата за надані послуги здійснюється у безготівковій або готівковій формі у національній валюті України та оплачується згідно акту виконаних робіт в 15-ти денний термін після закінчення дії договору

Відповідно до розділу 5 договору “відповідальність сторін” у разі невиконання умов даного договору сторони несуть відповідальністю згідно чинного законодавства України.

Відповідно до розділу 6 договору “строк дії договору” даний договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 02.01.2020.

В силу приписів ч. 2 ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Відтак, суд зазначає, що цивільно-правова угода, яка укладена між позивачем та ОСОБА_2 не містять ознак трудового договору, зокрема: обов`язку виконавця бути присутньою в приміщенні №79 по вул. АДРЕСА_2 , 15 а в м.Тернополі у визначені робочі години, обов`язку дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку; обов`язку роботодавця забезпечувати виконавців матеріально-технічною базою; регламентації процесу праці, часу та тривалості робочого часу.

Між виконавцем та позивачем регулярно підписувалися акти прийому надання послуг (виконаних робіт) до договору про надання послуги від 15.10.2019 (аркуш справи 22-30).

Суд дійшов до вмотивованого висновку, що відповідачем не враховано того, що умови цивільного договору чітко встановлюють, що виконавець виконує роботи на свій ризик, самостійно організовує виконання робіт, не підлягає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку, не має права на одержання допомоги із соціального страхування, не сплачує страхові внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням.

Незважаючи па пояснення ОСОБА_2 та відсутність інших доказів, відповідач зробив висновок, що ОСОБА_2 добре обізнана зі своїми обов`язками проте, не вказано якими саме обов`язками та до якої посади ці обов`язки відносяться.

При цьому, суд звертає увагу, що твердження представника відповідача щодо не надання та не повідомлення інспекторам праці про наявність між ними укладеного цивільно-правового договору від 15.10.2019 та актів прийому наданих послуг (виконаних робіт) не приймається до уваги, оскільки суд встановив, що позивач звернувся із клопотанням про надання копії документів та відео матеріалів, про що відповідач 08.01.2020 надіслав лист №047/01-05-17/20 та копії документів: акт про неможливість проведення інспекційного відвідування від 14.11.2019, вимогу про надання документів, акт інспекційного відвідування від 27.11.2019, припис про усунення виявлених порушень від 27.11.2019 (аркуш справи 18).

Як випливає із матеріалів справи, позивач документи інспекційного відвідування отримав лише в січні 2020 року, тому не мав можливості надати відповідачу копію цивільно-правового договору під час інспекційного відвідування. Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що твердження відповідача про не існування даного договору раніше не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до вимог ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору усі права набуті сторонами правочину за ним, повинні безпосередньо здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Згідно із ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Доказів наявності у цивільно-правовому договорі ознак нікчемності правочину відповідачем суду не надано, як і не надано доказів визнання судом даного договору не дійсним.

Судом під час допиту свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , не встановлено факту використання позивачем найманого працівника без оформлення трудового договору та як встановлено із аналізу вказаних обставин, інспекційне відвідування проведено із порушенням вимог закону, а наявний акт не підтверджує факту виконання трудових функцій ОСОБА_2 на користь позивача будь-яких трудових функцій.

Крім того, суд зазначає, що не приймає до уваги твердження представника відповідача про те, що згідно інформації Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області станом на 10.03.2020 за період з 2018-2019 роки звіти щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відсутні, оскільки порушення сплати позивачем єдиного соціально внеску не впливає на саме існування цивільно-правового договору. Крім того, як випливає із матеріалів справи, податок сплачений по договору про надання послуг (виконання робіт) фізичною особою коли була проведена оплата за послуги (аркуш справи 62-64).

З огляду на сукупність встановлених під час судового розгляду справи по суті обставин, суд прийшов до висновку, що при прийнятті оскаржуваної постанови про накладення штрафу уповноваженими особами на позивача у розмірі 125190,00 грн. відповідач не діяв на підставах, у спосіб та в межах повноважень встановлених чинним законодавством, висновки контролюючого органу спростовані під час судового розгляду матеріалами справи та встановленими судом обставинами, а тому позовні вимоги у частині скасування постанови є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

В силу вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці в Тернопільській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ТР1549/790/АВ/ТД-ФС.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці в Тернопільській області в користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 1251, 91 грн.

Реквізити сторін:

- позивач - фізчина особа-підприємець ОСОБА_1 : АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

- відповідач - Управління Держпраці в Тернопільській області: 46006, м.Тернопіль, вул.Шпитальна, 7, код ЄДРПОУ 39777822.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 17 березня 2020 року.

Головуючий суддя Осташ А.В.

копія вірна

Суддя Осташ А.В.