Постанова
Іменем України
05 березня 2020 року
м. Київ
справа № 225/6689/16-к
провадження № 51-1231км18
Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
засудженого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Дзержинського міського суду Донецької області від
26 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від
19 вересня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016050220001546, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Дзержинського міського суду Донецької області від 26 червня
2017 року ОСОБА_6 засуджено за вчинення злочину, передбаченого
ч. 1 ст. 115 КК, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк
10 років.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК ОСОБА_6 зараховано у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 10 вересня 2016 року по 20 червня 2017 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів.
Згідно з вироком ОСОБА_6 визнано винуватим за вчинення злочину за таких обставин.
ОСОБА_6 , проходячи військову службу у військовій частині польова пошта НОМЕР_1 , будучи у військовому званні старший солдат та обіймаючи посаду старшого оператора першого розвідувального відділення взводу спостереження та технічних засобів розвідки розвідувальної роти ВОС 515810А (3321), разом із сержантом ОСОБА_8 , який обіймав посаду головного сержанта розвідувальної роти, та іншими військовослужбовцями перебував в одному з приміщень військового підрозділу, який тимчасово дислокувався в будівлі Торецького психоневрологічного диспансеру, розташованого на АДРЕСА_2 .
Приблизно о 21:15 між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 через особисті неприязні стосунки виникла сварка, під час якої ОСОБА_8 вдарив ОСОБА_6 дерев`яною палкою у грудну клітку.
09 вересня 2016 року близько 23:20 ОСОБА_6 зайшов до кімнати відпочинку з пістолетом ПМ НОМЕР_2 , 1985 року випуску, у рукоятці якого знаходився знаряджений 6 патронами 9 мм магазин № НОМЕР_3 , та, достовірно знаючирозташування ліжка ОСОБА_8 і перебування останнього на ньому в цей час, відчуваючи особисту неприязнь до ОСОБА_8 , діючи умисно, підійшов до нього та вчинив 6 пострілів у напрямку його верхньої частини тіла, тобто місця розташування особливо важливих органів.
У результаті злочинних дій ОСОБА_6 ОСОБА_8 було заподіяно
2 вогнепальні кульові наскрізні поранення м`яких тканин грудної клітки ліворуч, 2 проникаючі вогнепальні кульові поранення живота, які мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень.
Причиною смерті ОСОБА_8 стала гостра крововтрата, обумовлена наявністю вищезазначених вогнепальних кульових поранень грудної клітки та живота з ушкодженням внутрішніх органів. Настання смерті ОСОБА_8 перебуває у прямому причинному зв`язку з діями ОСОБА_6 .
Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 19 вересня 2017 року апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишено без задоволення, а вирок місцевого суду без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 просить скасувати судові рішення через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону і призначити новий розгляд у військовому суді. Зазначає, що його справу мав розглядати військовий суд. Стверджує, що суд не звернув уваги на суперечності у даних щодо характеру тілесних ушкоджень у ОСОБА_8 та розбіжності в показаннях свідків. На думку засудженого, пістолет, який був виявлений і вилучений під час огляду місця події, є недопустимим доказом, оскільки його не було визнано речовим доказом. Просить суд урахувати думку потерпілої сторони, яка не заявила матеріальних вимог до засудженого.
У запереченнях на касаційну скаргу ОСОБА_6 заступник військового прокурора Донецького гарнізону просить судові рішення залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого без задоволення. Зазначає, що за результатами судового розгляду винуватість ОСОБА_6 доведена повністю, його дії правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 115 КК, висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_7 підтримали касаційну скаргу засудженого.
Прокурор ОСОБА_5 заперечував проти задоволення касаційної скарги засудженого ОСОБА_6 .
Іншим учасникам було належним чином повідомлено про судовий розгляд, але в судове засідання вони не з`явилися.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
При цьому відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості і вмотивованості судового рішення, вбачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Як убачається з матеріалів провадження, висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочину, за який його засуджено, ґрунтуються на детально наведених у вироку доказах, які суд усебічно, повно та об`єктивно дослідив, правильно оцінив.
Зокрема, винуватість ОСОБА_6 підтверджується: показаннями свідків ОСОБА_9 про те, що вона прокинулась через 5-6 пострілів та побачила
ОСОБА_6 , який увімкнув світло, в руках у нього був пістолет;
ОСОБА_10 , який прокинувся через постріли, бачив спалахи та пороховий дим, які йшли з сусідньої кімнати, по силуету побачив, що стріляв
ОСОБА_6 ; ОСОБА_11 , який був допитаний слідчим суддею під час досудового розслідування в порядку ст. 225 КПК, котрий також прокинувся через постріли, побачив ОСОБА_6 , який увімкнув світло, а в його руках був пістолет Макарова. Свідок зазначив, що ОСОБА_6 стояв впритул біля ніг у ліжка ОСОБА_8 , а потім посміхнувся і вийшов.
Ці показання свідків є послідовними й підтверджуються матеріалами кримінального провадження, що були досліджені судом першої інстанції. Зокрема, даними протоколів огляду місця події від 10 вересня 2016 року з план-схемою та фототаблицею до нього, даними протоколів проведення слідчих експериментів від 15 жовтня 2016 року за участю свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , висновками судово-медичної експертизи від № 104 від 19 вересня 2016 року та судової балістичної експертизи № 2/2-155 від
28 жовтня 2016 року, іншими доказами.
Згідно з даними висновку комплексної психолого-психіатричної експертизи
від 26 жовтня 2016 року № 1118 ОСОБА_6 і на момент її проведення, і на момент вчинення інкримінованого йому злочину міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, не перебував і не перебуває в тимчасово хворобливому розладі психічної діяльності, що міг позбавити його здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними. У момент скоєння інкримінованого правопорушення в стані фізіологічного афекту (стан сильного душевного хвилювання) ОСОБА_6 не перебував (а.с. 141-146, т. 1).
Суд обґрунтовано послався на зазначений висновок експертизи як на доказ винуватості ОСОБА_6 , оскільки він є науково обґрунтованим, належно вмотивованим, узгоджується з іншими доказами та не викликає сумнівів у правильності висновків експерта.
Таким чином, колегія суддів касаційного суду вважає, що винуватість ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, повністю доведено та його дії кваліфіковано правильно.
Призначене ОСОБА_6 покарання відповідає вимогам статей 50, 65 КК
і у скарзі не оспорюється.
При перегляді кримінального провадження в апеляційному порядку суд відповідно до вимог ст. 419 КПК ретельно перевірив доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_6 , дав на них мотивовані відповіді. Зазначив, на яких підставах апеляційну скаргу обвинуваченого залишив без задоволення, а вирок районного суду без зміни.
Суд апеляційної інстанції перевірив та визнав безпідставними доводи ОСОБА_6 про те, що його справу мав розглядати військовий суд.
Колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду та зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» систему судоустрою складають: місцеві суді, апеляційні суди, Верховний Суд. Для розгляду окремих категорій справ відповідно до цього Закону в системі судоустрою діють вищі спеціалізовані суди.
Відповідно до ч. 5 ст. 125 Конституції України створення надзвичайних та особливих судів не допускається. Тому військові суди в системі судоустрою України відсутні.
Доводи ОСОБА_6 про те, що суд першої інстанції не усунув протиріччя між двома доказами, які він поклав в основу обвинувального вироку, а саме витягом з кримінального провадження № 12016050220001546 про реєстрацію в ЄРДР повідомлення від медичного працівника ЦМЛ м. Торецька, відповідно до якого він надавав медичну допомогу ОСОБА_8 з вогнепальними пораненнями грудної клітки та чола, та висновком судово-медичної експертизи № 104 від 19 вересня 2016 року, перевірялися судом апеляційної інстанції та визнані безпідставними. Апеляційний суд правильно зазначив, що встановлення причин смерті, характеру та тяжкості тілесних ушкоджень потребує спеціальних знань та відповідно до кримінального процесуального закону України відноситься до компетенції експерта.
На тих же підставах суд апеляційної інстанції не взяв до уваги доводів
ОСОБА_6 про неусунення протиріч між показаннями свідка ОСОБА_10 про наявні в потерпілого поранення та висновком судово-медичної експертизи № 104 від 19 вересня 2016 року.
Також суд апеляційної інстанції перевірив та визнав необґрунтованими доводи ОСОБА_6 , що пістолет Макарова є недопустимим доказом у зв`язку з тим, що під час досудового розслідування він не був визнаний речовим доказом та на нього не накладено арешту слідчим суддею відповідно до положень КПК. Суд правильно зазначив, що пістолет був вилучений під час проведення огляду місця події від 10 вересня 2016 року та згідно з постановою слідчого від 11 листопада 2016 року був визнаний речовим доказом
(а.с. 164-165, т. 1).
Крім того, відповідно до ч. 7 ст. 237 КПК предмети, які вилучені законом з обігу, до яких відноситься і зброя, підлягають вилученню і не вважаються тимчасово вилученим майном, щодо якого мало б вирішуватися питання слідчим суддею про його арешт.
Отже, ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.
З огляду на те, що не встановлено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б безумовними підставами для скасування або зміни судових рішень, касаційна скарга засудженого ОСОБА_6
не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд
ухвалив:
Вирок Дзержинського міського суду Донецької області від 26 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 19 вересня 2017 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 без задоволення.
Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
