КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

єдиний унікальний номер справи: №760/19209/17

номер апеляційного провадження: №22-ц/824/4760/2020

У Х В А ЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2020 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:

судді доповідача - Білич І.М.

суддів - Коцюрби О.П., Іванченка М.М.

при секретарі - Кемському В.В.

за участі: особи, що приєдналася до апеляційної скарги - ОСОБА_1

представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Служби у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації, до якої приєдналась ОСОБА_1 , в інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на заочне рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 23 квітня 2018 року, ухвалене під головуванням судді Солом`янського районного суду м. Києва Українця В.В.,

у цивільній справі №760/19209/17 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про поділ майна подружжя,-

в с т а н о в и л а:

У вересні 2017 року громадянин ОСОБА_7 через представника - ОСОБА_8 звернувся до суду з позовом до громадянки України ОСОБА_6 за яким просив постановити рішення, яким поділити майно, що є спільною сумісною власністю даного подружжя.

Зокрема, просив поділити спільне сумісне майно сторін, виділивши у власність ОСОБА_5 житловий будинок АДРЕСА_1 , вартістю 1.557.700 грн., ОСОБА_6 виділити у власність: моторний човен, вартістю 294.525 грн.; мотоцикл НОND, вартістю 88.488 грн.; автомобіль БМВ вартістю 314.160 грн.; мотоцикл HARLEY DAVIDSON вартістю 235.620 грн.; мотоцикл HARLEY DAVIDSON вартістю 225.803 грн., автомобіль МАZDА-3 вартістю 418.880 грн., а всього, на суму 1.577.476 грн.

Заочним рішенням Солом`янського районного суду м.Києва від 23 квітня 2018 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду, Служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної у м.Києві державної адміністрації, тобто особа, яка не брала участі в справі, але вважала, що судовим рішенням вирішено питання про права, обов`язки, свободи та інтереси малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , подала апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої просила рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовлено.

Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, Служба зазначала, що у спірному будинку АДРЕСА_1 є зареєстрованими і проживають: невістка відповідачки ОСОБА_6 - ОСОБА_1 та її малолітні діти: ОСОБА_3 , який є онуком відповідачки ОСОБА_6 , та ОСОБА_4 .

У ході розгляду справи судом до апеляційної скарги приєдналася ОСОБА_1 , як законний представник малолітніх дітей - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ..

Скаржники вважали, що рішенням суду першої інстанції порушуються житлові права дітей, які будучи зареєстрованими в спірному будинку, мають право на користування цим житлом, в той час як ОСОБА_5 , як новий власник будинку може вжити заходи для виселення з нього малолітніх дітей.

Постановою Київського апеляційного суду від 23 січня 2019 року апеляційну скаргу Служби у справах дітей та сімї Солом`янської районної у місті Києві державної адміністрації в інтересах малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відхилено, заочне рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 23 квітня 2018 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 22 січня 2020 року касаційні скарги Служби у справах дітей та сімї Солом`янської районної у місті Києві державної адміністрації в інтересах малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , законного представника ОСОБА_1 в інтересах малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , представника ОСОБА_9 інтересах малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задоволено частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 23 січня 2019 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У судовому засіданні ОСОБА_1 ( як особа, що приєдналася до поданої апеляційної скарги) та її представник, підтримали апеляційну скаргу Служби у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної у м. Києві державної адміністрації, просили її задовольнити, рішення суду скасувати з ухваленням нового рішення про відмову в позові. Наполягаючи на тому, що оскаржуване судове рішення порушує права та інтереси малолітніх дітей, які зареєстровані та проживають в спірному будинку.

Скаржник, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, в судове засідання не з`явився до початку розгляду подав до суду заяву, в якій підтримав апеляційну скаргу та просив слухати справу за відсутності представника Служби у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної у м. Києві державної адміністрації.

Позивач та відповідач будучи повідомленими у встановленому законом порядку про розгляд справи в судове засідання не з`явилися, до початку розгляду справи подали суду заяви про розгляд справи за їх відсутності, в яких зазначали, що не заперечують проти закриття апеляційного провадження в даній справі.

Колегія суддів вважала за можливе розглянути справу за відсутності не зявившихся осіб в силу вимог ст. 372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення осіб, що з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що відкрите апеляційне провадження підлягає закриттю, виходячи з наступного.

Так, судом при розгляді справи було встановлено, що сторони з 29 жовтня 2006 року перебувають в зареєстрованому шлюбі. З позовної заяви вбачалось, що на час звернення з позовом про поділ майна в Австралійському союзі ( за місцем проживання позивача по справі) ініційовано процес розірвання шлюбу.

Під час шлюбу сторонами у справі було набуто наступне майно : за договором купівлі - продажу від 24.04.2015 року за кошти у розмірі 1.557.700 грн. придбано приватний житловий будинок загальною площею 137 кв.м., розташований по АДРЕСА_1 , який зареєстрований за ОСОБА_6

- моторний човен, вартістю 294.525 грн.; мотоцикл НОND, вартістю 88.488 грн., автомобіль БМВ вартістю 314.160 грн; мотоцикл HARLEY DAVIDSON вартістю 235.620 грн.; мотоцикл HARLEY DAVIDSON вартістю 225.803 грн.; автомобіль МАZDА-3 вартістю 418.880 грн.,

Перелік та вартість придбаного в період шлюбу майна сторонами визнавався та не оспорювався.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що відповідач визнав позов, а відтак, запропонований позивачем варіант поділу майна максимально відповідає інтересам та принципу рівності часток майна подружжя при його поділі. Згода відповідача з таким варіантом поділу майна не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Оскаржуючи заочне рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 23 квітня 2018 року, скаржник - Служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної у м. Києві державної адміністрації вважала, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції ухвалив рішення, яким порушуються житлові права малолітніх дітей, які постійно проживають і є зареєстрованими у будинку АДРЕСА_1 . За рішення суду будинок має перейти у власність позивача, який не має родинних стосунків з дітьми, на відміну від відповідача, бабусі ОСОБА_3 , який був поселений в будинок за згодою ОСОБА_6 .

Так як, після його придбання у 2015 році, з дозволу відповідача, як власника будинку, були поселені та зареєстровані: син відповідача - ОСОБА_10 , його дружина ( невістка відповідача) - ОСОБА_1 , а також малолітні діти - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є онуком ОСОБА_6 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який є сином ОСОБА_1 від попереднього шлюбу.

ОСОБА_10 ( син відповідача), батько малолітнього ОСОБА_3 та чоловік ОСОБА_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Спір про поділ майна подружжя має штучний характер і був спрямований не на захист прав позивача, а на перехід права власності на будинок, у якому проживають діти, факт реєстрації яких в указаному будинку свідчить про наявність у них права користування цим будинком.

Доводами апеляційної скарги є також те, що відповідно до ч.4 ст.12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке, або право користування яким, мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону.

Відтак, скаржники вважали, що оскільки спір судом першої інстанції розглянуто за відсутності такої попередньої згоди органів опіки та піклування, то рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нового, яким необхідно визначити інший порядок поділу спірного майна, що є предметом поділу між подружжям ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Згідно з п.8 ч.3 ст.129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Конституційний Суд України у Рішенні від 11 грудня 2007 року №11-рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини і громадянина в апеляційній та касаційній інстанціях конкретизовано в главах 1, 2 розділу V ЦПК України, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного та касаційного оскарження рішень і ухвал суду в цивільному судочинстві.

Відповідно до ч.1 ст.352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

З аналізу наведеної статті вбачається, що особи, які не брали участь у справі, мають право на апеляційне оскарження лише за умови, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції, за яким здійснено поділ спільного майна подружжя, не порушує житлові права малолітніх дітей, так як даним рішенням малолітні діти: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не позбавляються права користування спірним будинком АДРЕСА_2 .

Проживання та реєстрація малолітніх дітей у вказаному будинку, які не є його власниками, не має правового значення при вирішенні спору щодо поділу спірного нерухомого майна, оскільки внаслідок вирішення даного спору правовий статус дітей, як користувачів будинку жодним чином не змінюється, реєстрація місця їх проживання в будинку не припиняється.

На думку колегії суддів, не можуть бути застосовані до існуючих між сторонами правовідносин і положення ч.4 ст.12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», оскільки в указаній нормі права йдеться про «вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти». Так як, поділ майна між його спільними власниками, не є правочином.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у разі ухвалення нового рішення про поділ спільного майна подружжя за запропонованим варіантом скаржника , суд апеляційної інстанції тим самим порушить принцип диспозитивності (п.5 ч.3 ст.2 ЦПК), відповідно до якого, суд розглядає справи не інакше, як за звернення особи, поданим відповідного до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченому цим Кодексом випадках.

З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що оскаржуваним заочним рішенням суду першої інстанції при вирішення питання щодо поділу майна подружжя, питання про права та інтереси дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не вирішувалися, то відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 362 ЦПК України апеляційне провадження у справі підлягає закриттю.

Керуючись ст.ст. 362, 368, 372, ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційне провадження відкрите за апеляційною скаргою Служби у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації, до якої приєдналась ОСОБА_1 , в інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на заочне рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 23 квітня 2018 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про поділ майна подружжя - закрити.

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення. Може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено 11 березня 2020 року.

Суддя-доповідач:

Судді: